Постанова Чернівецький апеляційний суд № 726/296/25

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 лютого 2026 року м. Чернівці Справа № 726/296/25 Провадження №22-ц/822/259/26 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Литвинюк І. М., суддів: Височанської Н. К., Лисака І. Н. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянувши у письмовому провадженні без участі сторін цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , інтереси якої представляє адвокат Александров Олександр Петрович, на рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 01 грудня 2025 року та на додаткове рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 08 грудня 2025 року, головуючий у І-й інстанції Асташев С. А., ВСТАНОВИВ: У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди. Позовні вимоги мотивовані тим, що 25 жовтня 2024 року о 18:28 в м. Чернівцях на вул. Хотинська, 10 відбулася ДТП, в ході якої відповідачка, порушуючи вимоги п. 12.1 ПДР України, керуючи автомобілем Mitsubishi Outlander, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , допустила зіткнення та пошкодила транспортний засіб позивачки Honda CR-V, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 . Зазначала, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідачки була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховою компанію ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА», поліс № 219466570 та страховою компанією виплачено позивачці страхове відшкодування у сумі 46 180,97 грн (без урахування ВТВ та ПДВ на запасні частини та за виключенням франшизи 1 000 грн). Відповідно до даних Звіту № 76041 від 14.11.2024 вартість відновлювального ремонту складає 111 095,26 грн, а тому різниця у сумі 64 914,29 повинна бути відшкодована відповідачкою. Також вказувала на те, що позивачка зазнала моральної шкоди, а саме перенесла сильний психологічний стрес у зв`язку з пошкодженням її автомобіля, нервувала з приводу необхідності ремонту автомобіля та нестачі коштів на такий ремонт, змушена була користуватися послугами таксі та громадського транспорту. В ході ДТП ОСОБА_1 отримала забій м`яких тканин обличчя, що підтверджується довідкою ОКНП «Чернівецька лікарня швидкої медичної допомоги» № 326 від 21.11.2024. Просила стягнути з відповідачки на її користь завдану шкоду у сумі 76 914,29 грн, в тому числі: майнову шкоду в сумі 64 914,29 грн та моральну шкоду в сумі 12 000 грн. Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 01 грудня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану майнову шкоду у розмірі 64 914 ,29 грн та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Додатковим рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 08 грудня 2025 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 8000 грн. Задовольняючи частково позов та ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що виплачене позивачці страховою компанією страхове відшкодування не покриває вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля та є недостатнім для відновлення пошкодженого автомобіля, а тому наявні підстави для стягнення з відповідачки на користь потерпілої особи різниці між розміром заподіяної позивачці майнової шкоди і сумою страхового відшкодування, виплаченого страховиком. Різниця між виплаченою страховиком сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП автомобіля викликана у тому числі законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме франшизою та врахуванням ПДВ та ВТВ. Різниці між вартістю відновлювального ремонту і вартістю відшкодованого страховою компанією матеріального збитку, без врахуванням ПДВ на запасні частини, без врахування ВТВ, за виключенням франшизи, становить 64 914,29 грн (111 095,26 46 180,97). Неправомірними діями ОСОБА_2 , внаслідок яких ОСОБА_1 отримала пошкодження належного їй майна (транспортного засобу), останній були завдані душевні страждання та психологічні переживання, також спричинено забій м`яких тканин обличчя, а тому доведеними є наявність причинно-наслідкового зв`язку між діяннями відповідачки та нанесенням моральної шкоди позивачці. Визначаючи розмір компенсації моральної шкоди у сумі 5000 грн, суд виходив з глибини заподіяної моральної шкоди, характеру та обсягу моральних страждань, яких зазнала позивачка, часу для відновлення її майна та психоемоційного стану, характеру та тяжкості змін у її житті, характеру правопорушення, допущеного відповідачкою, вимог розумності та справедливості. Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд виходив з того, що характер спірних правовідносин не є складним, як і вчинені у справі дії, співвідношення ціни позову до розміру витрат у справі, відсутність публічного інтересу до справи, не надмірний обсяг доказів, а також враховуючи клопотання відповідачки про неспівмірність заявлених витрат. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідачка ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм права. Вказує на те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (страховим лімітом). Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Невідшкодованою залишилась завдана позивачу внаслідок ДТП майнова шкода у розмірі 63 914, 97 грн, оскільки вказана сума знаходиться в межах ліміту страхового відшкодування в розмірі 160 000 грн, передбаченого полісом № 219466570, належним відповідачем за даним позовом має бути ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА». Однак ОСОБА_1 не заявляла клопотання про залучення вищевказаної юридичної особи в якості співвідповідача. Суд першої інстанції, задовольняючи позов з підстав його обґрунтованості та доведеності, не звернув уваги на те, що до участі у справі як співвідповідача не залучено ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА», а висновок про доведеність чи недоведеність позову, підставність чи безпідставність позовних вимог має бути зроблений за участі у справі належного відповідача. Особа, вважаючи страхове відшкодування моральної шкоди недостатнім для відшкодування моральної шкоди, має право на відшкодування відповідачем різниці між фактичним розміром завданої моральної шкоди і страховою виплатою, належною йому до виплати від страховика. У відзиві представник позивача Байцар І. Б. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду- без змін. Вказує на те, що власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. Якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то у такому разі майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, у загальному порядку. З огляду на викладене доводи апелянта про те, що увесь розмір завданої шкоди, за виключенням франшизи 1000 грн, повинна відшкодувати страхова компанія, суперечить законодавству та позиціям Верховного Суду. У позивачки були відсутні підстави пред`являти позовні вимоги до страхової компанії, оскільки вона виконала свої зобов`язання. Тому єдиним належним відповідачем відповідно до змісту позовних вимог є апелянт як винуватець ДТП. Апелянт посилається на те, що завдана внаслідок ДТП моральна шкода, пов`язана з ушкодженням здоров`я, відшкодовується страховою компанією в межах ліміту страхового відшкодування. Разом з тим, пред`явлена до відповідача позовна вимога про стягнення моральної шкоди не пов`язана з ушкодженням здоров`я. Завдана позивачці ОСОБА_1 моральна шкода обґрунтована тим, що в момент ДТП вона перенесла сильний психологічний стрес та душевні переживання. У зв`язку з пошкодженням її автомобіля як дороговартісного майна вона втратила душевний спокій, постійно нервувала з приводу необхідності ремонту автомобіля та нестачі коштів на його відновлення, погіршився її сон та апетит. Відмова відповідачки відшкодувати шкоду, її позиція та поведінка унеможливлює відновлення автомобіля та змушує захищати свої права у судовому порядку. Тому вже тривалий час позивачка позбавлена можливості користуватися автомобілем як засобом пересування. У позові вказано, що в момент зіткнення позивачка сильно вдарилася головою, внаслідок чого отримала забій м`яких тканин обличчя, була доставлена з місця ДТП в лікарню каретою екстреної медичної допомоги, проте завдана позивачці моральна шкода в цій частині полягає не в ушкодженні здоров`я, а у тому, що внаслідок ДТП у неї були синці на обличчі, що завдавало їй моральних страждань. Отже, моральна шкода обґрунтована не ушкодженням здоров`я, як про це зазначає апелянт, а іншими обставинами, що призвели до душевних страждань позивачки і настали через протиправні дії апелянта як винуватця ДТП. За таких обставин, доводи апелянта про те, що без залучення страхової компанії неможливо правильно розподілити моральну шкоду між нею та страховою компанією, є необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції не розподіляв таку шкоду. Таку моральну шкоду повинна відшкодовувати саме відповідачка як винуватець ДТП. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. За змістом частин 4, 6 статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ (справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб); справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (ч. 4 ст. 274 ЦПК), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із частинами 4, 6 статті 19, частини 1 статті 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного. За вимогами частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, постановою Садгірського районного суду м. Чернівці від 11 листопада 2024 року у справі № 726/3478/24 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. Згідно з встановленими у справі обставинами, 25 жовтня 2024 року о 18:28 у м. Чернівцях на вул. Хотинська, 10, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Mitsubishi Outlander, державний номерний знак НОМЕР_1 , не вибрала безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не дотрималась безпечної дистанції, у результаті чого здійснила зіткнення з автомобілем Honda, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався попереду, чим порушила вимоги п.п. 12.1, 13.1 ПДР України та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КпАП України. Вказана постанова набрала законної сили 21 листопада 2024 року. До матеріалів справи долучено копію схеми місця ДТП від 25 жовтня 2024 року. Відповідно до даних свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 транспортний засіб марки Honda CR-V, державний номерний знак НОМЕР_2 , належить на праві власності ОСОБА_1 . Згідно з даними Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 76041 від 14 листопада 2024 року, виготовленого на замовлення ПрАТ «СК «УНІКА», вартість матеріального збитку, заподіяного власнику після аварійного пошкодження КТЗ Honda CR-V, д.н.з. НОМЕР_2 , станом на 25 жовтня 2024 року дорівнює з урахуванням ПДВ на запасні частин, але без врахування ВТВ 52 719,22 грн, а без урахування ПДВ на запасні частини та без урахування ВТВ 47 180,97 грн. У звіті вказано, що вартість відновлювального ремонту складає 111 095,26 грн. До звіту долучено протокол огляду колісного транспортного засобу від 05 листопада 2024 року та ремонтну калькуляцію. З матеріалів справи вбачається, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу Mitsubishi Outlander, державний номерний знак НОМЕР_1 , застрахована у ПрАТ «СК «УНІКА». Розмір франшизи становить 1 000 грн, що підтверджується полісом № 219466570. Позивачкою надано докази на підтвердження надходження від ПрАТ «СК «УНІКА» грошових коштів в сумі 46 180,97 грн у рахунок здійсненого страхового відшкодування. Згідно з даних довідки ОКНП «Чернівецька лікарня швидкої медичної допомоги» № 326 від 21 листопада 2024 року ОСОБА_1 зверталася до ОКНП «ЧЛШМД» 28 жовтня 2024 року із забоєм м`яких тканин обличчя. Ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівці від 04 червня 2025 року заяву про проведення судової автотоварознавчої експертизи задоволено. Призначено у справі судову автотоварознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено такі питання: 1) Яка вартість матеріальної шкоди, завданої автомобілю Honda CR-V, державний номерний знак НОМЕР_2 , на момент дорожньо-транспортної пригоди 25 жовтня 2024 року? 2) Яка вартість відновлювального ремонту автомобіля Honda CR-V, державний номерний знак НОМЕР_2 , на момент дорожньо-транспортної пригоди, 25 жовтня 2024 року? На виконання ухвали суду про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи від 04 червня 2025 року надано висновок експерта від 25 вересня 2025 року № СЕ-19/126-25/10101-АВ, відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ автомобіля марки «Honda», моделі «CR-V», номерний знак НОМЕР_2 , 2013 року випуску, внаслідок ДТП, станом на 25 жовтня 2024 року, складала 55 062,20 грн. Вартість відновлювального ремонту КТЗ цього ж автомобіля, станом на 25 жовтня 2024 року, становить 121 504,64 грн. Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третяї статті 12 ЦПК України). Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України). Відповідно до статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування» (далі - Закон № 85/96-ВР)). За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України). Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону № 85/96-ВР. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 7 Закону № 85/96-ВР в Україні одним із видів обов`язкового страхування є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у ційсфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV). Згідно зі статтею 3 Закону №1961-IV, в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин, обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону №1961-IV, в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (стаття 1194 ЦК України). За змістом частини 1 статті 28, статті 29 Закону №1961-IV, в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону №1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала і цивільно-правова відповідальність якої застрахована на підставі Закону № 1961-IV, можливе лише за умови, якщо згідно із цим законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15, провадження № 14-176цс18, зроблений висновок, відповідно до якого відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди, що перевищує ліміт відповідальності страховика, і сумою виплаченого страхового відшкодування. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20, зазначено, що враховуючи розподіл у деліктному зобов`язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов`язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (постанови Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі №6-2808цс15, від 14 вересня 2016 року у справі №6-725цс16, від 26 жовтня 2016 року у справі №6-954цс16). Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик за Законом №1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком. Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої, частини третьої статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Системний аналіз статті 22 ЦК України, частини 2 статті 1192, статті 1194 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню є саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу (постанова Верховного Суду №757/54513/16 від 02 лютого 2022 року). Як відомо з матеріалів справи, згідно з полісом № 219466570 цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу Mitsubishi Outlander, державний номерний знак НОМЕР_1 , застрахована у ПрАТ «СК «УНІКА». Розмір франшизи становить 1 000 грн. Згідно з висновком експерта від 25 вересня 2025 року № СЕ-19/126-25/10101-АВ, відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ автомобіля марки «Honda», моделі «CR-V», номерний знак НОМЕР_2 , 2013 року випуску, внаслідок ДТП, станом на 25.10.2024, складала 55 062,20 грн. Вартість відновлювального ремонту КТЗ цього ж автомобіля, станом на 25.10.2024, становить 121 504,64 грн. Суд першої інстанції надав оцінку та взяв до уваги висновок експерта від 25 вересня 2025 року № СЕ-19/126-25/10101-АВ. Сторонами у справі не оспорюється факт ДТП, вина відповідачки та отримання позивачкою страхового відшкодування у розмірі 46 180,97 грн. Також відповідачкою не заперечено причинно - наслідковий зв`язок між дорожньо-транспортною пригодою, яка мала місце, та її наслідками у виді пошкодження майна. Суд першої інстанції встановив, що ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» здійснила виплату страхового відшкодування без урахуванням ПДВ на запасні частини, без врахування ВТВ та франшизи (1000 грн) у розмірі 46 180,97 грн. Однак вартість відновлювального ремонту визначено у розмірі 111 095,26 грн. Аналіз положень Закону № 1961-IV та статті 1194 ЦК України дозволяє зробити висновок, що ліміт відповідальності ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» обмежується вартістю відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу. Тому доводи апеляційної скарги про те, що позивач не заявляв вимог до ПрАТ «Страхова компанія «Уніка», з огляду на підстави і предмет позову, є необґрунтованими. Встановивши, що виплачене позивачці страховою компанією страхове відшкодування не покриває вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля та є недостатнім для відновлення пошкодженого автомобіля, наявні підстави для стягнення з відповідачки, як винної у скоєнні ДТП особи, на користь потерпілої особи різниці між розміром заподіяної позивачеві майнової шкоди і сумою страхового відшкодування, виплаченого страховиком. Отже, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що вартість відновлювального ремонту без урахування зносу - це ті збитки, які позивач мусить понести для відновлення свого порушеного права та втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а тому на користь позивача підлягає стягненню саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу, а саме різниця між вартістю відновлювального ремонту без урахування зносу та виплаченим відшкодуванням. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Відхиляючи доводи скаржника в частині висновків суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення моральної шкоди, колегія суддів зазначає про таке. Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з частиною 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. У відповідності до роз`яснень пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. Моральна шкода - це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв`язку з посяганням на її права та інтереси. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Безумовно, пошкодження транспортного засобу створює певні незручності та потребує виходу із своєї зони комфорту для відновлення свого порушеного права. З матеріалів справи вбачається, що позивач є власником транспортного засобу, пошкодженого внаслідок порушення відповідачем ПДР України, отже позивачці були завдані душевні страждання та психологічні переживання, а також спричинено забій м`яких тканин обличчя, тобто такі підстави є достатніми для відшкодування моральної шкоди. Доводів щодо розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача, апеляційна скарга не містить. Разом з тим, колегія суддів вважає, що вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції, дослідивши подані на підтвердження відповідних витрат докази, перевіривши доводи сторін, у тому числі заперечення сторони відповідача щодо розміру заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу, надав правильну оцінку співмірності суми витрат зі складністю справи та необхідністю процесуальних дій в суді, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, переліку робіт та послуг, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн. З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення суду, та фактично зводяться до незгоди апелянта з висновками суду. При цьому, докази та обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права. Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, рішення та додаткове рішення суду першої інстанції ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому їх слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись статтями 374, 375, 381- 384, ЦПК України, суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , інтереси якої представляє адвокат Александров Олександр Петрович, залишити без задоволення. Рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 01 грудня 2025 року та додаткове рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 08 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 04 лютого 2026 року. Суддя- доповідач І. М. Литвинюк Судді: Н. К. Височанська І. Н. Лисак