Постанова Полтавський апеляційний суд № 645/4552/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 645/4552/21 Номер провадження 22-ц/814/806/26Головуючий у 1-й інстанції Материнко М. О. Доповідач ап. інст. Лобов О. А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 лютого 2026 року м. Полтава Апеляційний суд Полтавської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Лобов О.А., судді: Дорош А.І., Триголов В.М., за участю секретаря судового засідання Грицак А.Я. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Таскомбанк» на рішення Шевченківського районного суду м.Полтави від 11 вересня 2025 року (час ухвалення рішення з 09:43:50 до 10:45:48; дата виготовлення повного тексту рішення 22 вересня 2025 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Фінансова Компанія "Центр Фінансових Рішень", Акціонерне товариство "ТАСКОМБАНК", третя особа - ФОП ОСОБА_2 , про визнання недійсним кредитного договору. Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд У С Т А Н О В И В: У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Фрунзенського районного суду м.Харкова з вказаним позовом, просила ухвалити рішення, яким визнати недійсним кредитний договір № 7495108481, укладений 07 грудня 2020 року між ОСОБА_1 і ТОВ ФК «Центр фінансових рішень». Заявлені вимоги обгрунтовані такими обставинами і доводами. У грудні 2020 року ОСОБА_1 погодилася з пропозицією незнайомої їй особи встановити пластикові вікна, проте через відсутність коштів відразу зробити замовлення не змогла, натомість отримала пропозицію оформити кредит. 06 грудня 2020 року між ОСОБА_1 і ФОП ОСОБА_2 було підписано договір (індивідуальний номер замовлення KR-00117), згідно якого замовник доручив, а виконавець зобов`язався організувати роботи по виготовленню та передачі у власність замовнику ПВХ конструкцій за розцінками виконавця. 07 грудня 2020 року для оплати послуг по встановленню ПВХ конструкцій між ОСОБА_1 і ТОВ "Фінансова Компанія "Центр Фінансових Рішень" підписано кредитний договір № 749510848. З урахуванням того, що відповідно до умов цього кредитного договору кошти у сумі 13 071 грн 00 коп. перераховані на рахунок ФОП ОСОБА_2 , а послугу із встановлення ПВХ конструкцій остання так і не надана, позивачка вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав. Відповідно до розпорядження Верховного Суду від 08 березня 2022 року справа № 645/4552/21 передана із Фрунзенського районного суду м.Харкова для розгляду до Октябрського районного суду м.Полтави. Рішенням Шевченківського районного суду м.Полтави від 11 вересня 2025 року позов задоволено. Визнаний недійсним кредитний договір №7495108481 від 07.12.2020 року, укладений між ОСОБА_1 і ТОВ "Фінансова компанія "Центр фінансових рішень». В апеляційній скарзі АТ «Таскомбанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги звертається увага, що право вимоги за кредитним договором №7495108481 від 07.12.2020 на підставі укладеного договору від 07 грудня 2020 року відступлено на користь АТ «Таскомбанк», яке, у свою чергу, відповідно до договору факторингу № НІ/11/7-ф від 01 грудня 2022 року відступило право вимоги на користь ТОВ ФК «Европейська агенція з повернення боргів», про що було повідомлено суду. Щодо суті спору стверджується, що позивачкою не доведено і судом не встановлено обставин, які є підставою для визнання кредитного договору недійсним. Як слідує із позову, підставою звернення до суду із позовом стало те, що третя особа ФОП ОСОБА_2 не виконала своїх зобов?язань за укладеним договором із виготовлення і встановлення ПВХ конструкцій. Висновок суду про те, що позивачка в силу свого віку не змогла оцінити обсяг документів, складених під час укладення кредитного договору, не грунтується на поданих у справу доказах. У відзиві адвокатка Маламуж-Корнієнко Т.С., представниця ОСОБА_1 , посилаючись на необгрунтованість доводів апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін. Наголошується, що суд першої інстанції обгрунтовано встановив порушення вимог п.2 ч.1 ст.12 ЗУ «Про споживче кредитування»», а саме те, що кредит ний договір укладався для оплати послуг із виготовлення і встановлення ПВХ конструкцій, але у паспорті споживчого кредиту у графі «Мета отримання кредиту» вказано: «Будь-які законні цілі». Матеріалами справи підтверджується і визнається відповідачем, що кредитні кошти позивачка для власних потреб не отримувала, адже кошти були перераховані на користь ФОП ОСОБА_2 , яке не виконала свої зобов?язання, тому суд дав правильну оцінку встановленим обставинам і зробив правильні висновки по суті спору. 21 січня 2026 року апеляційним судом через систему «Електронний суд» отримана заява адвокатки Маламуж-Корнієнко Т.С., представниці ОСОБА_1 , у якій вона просить відкласти судове засідання у зв?язку із її зайнятістю в іншому судовому засіданні. Подана заява задоволенню не підлягає, оскільки справа розглянута судом першої інстанції за участі представниці позивачки (адвокатки Маламуж-Корнієнко Т.С.), в апеляційній скарзі відсутнє клопотання про дослідження нових обставин і відповідних доказів, позивачка як і її представниця завчасно належним повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а надання представницею позивачки переваги участі у розгляді іншої справи не є поважною причиною для відкладення розгляду справи у суді апеляційної інстанції (див. постанову ВС від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18). Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав: Відповідно п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права. З матеріалів справи убачається, що у розділі

1. «Предмет договору» Кредитного договору №7495108481 від 07 грудня 2020 року зазначено, що після його підписання позичальник доручає кредитодавцю виплатити/сплатити за рахунок отриманого кредиту 13 071, 00 грн за наступними реквізитами: отримувач ФОП ОСОБА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ; рахунок: НОМЕР_2 ХАРКІВ ГРУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», М.Харків; призначення - оплата р/ф №0612 від 06.12.2020 за рахунок кредиту ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_3 з ПДВ. ОСОБА_1 кредитні кошти у власність не отримувала. 07 грудня 2020 року ОСОБА_1 надано на підпис повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором №7495108481 від 07 грудня 2020 року, укладеним між нею і ТОВ "Фінансова Компанія "Центр Фінансових Рішень" на користь АТ "ТАСКОМБАНК". Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що кредитний договір № 7495108481 від 07 грудня 2020 року укладався позивачкою для конкретних цілей, а саме для оплати послуг ФОП ОСОБА_2 по виготовленню та переданню їй у власність ПВХ конструкцій, але в Паспорті кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» №5108481 в графі «мета отримання кредиту» вказано «будь-які законні цілі». Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. В силу свого віку позивачка не змогла об`єктивно оцінити весь об`єм документів. Суд погодився із доводами позивачки про навмисне навантаження на неї як на споживача інформації. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд керується таким. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України). Суд першої інстанції має право виключно за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України). Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року (справа № 300/808/19) від 07 грудня 2023 року (справа № 363/2300/20), від 13 грудня 2023 року (справа № 753/8710/21). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно із статтею 515 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Як убачається з матеріалів справи, 05 жовтня 2023 року АТ «Таскомбанк» листом повідомило суд першої інстанції про те, що на підставі договору факторингу від 02 грудня 2022 року АТ «Таскомбанк» відступило право вимоги за кредитним договором № 7495108481 від 07 грудня 2020 року, укладеним із ОСОБА_1 , на користь ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (т.1 а.с.114). Ухвалою суду від 13 березня 2024 року закрито підготовче провадження у справі, розгляд справи по суті призначений 19 квітня 2024 року о 09.30 (т.1 а.с.121). 19 квітня 2024 року адвокатка Маламуж-Корнієнко Т.С., представниця ОСОБА_1 , подала суду заяву про внесення її даних до додаткових відомостей про учасника справи для доступу до електронного кабінету з метою ознайомлення з матеріалами справи та реалізації її прав представник позивачки (т.1 а.с.126,127). У той же день адвокатка Маламуж-Корнієнко Т.С., представниця ОСОБА_1 , подала суду заяву про відкладення розгляду справи для ознайомлення із матеріалами справи (т.1 а.с.129). 08 липня 2024 року адвокатка Маламуж-Корнієнко Т.С., представниця ОСОБА_1 , подала суду заяву про розгляд справи без її участі та без участі позивачки (т.1 а.с.144); заяви аналогічного змісту подані суду 17 вересня 2024 року (т.1 а.с.150), 25 листопада 2024 року (т.1 а.с.157). Ухвалою суду від 04 лютого 2025 року без участі сторін та за відсутності відповідних клопотань вирішено: повернутися до стадії підготовчого провадження, залучити до участі у справі ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» як правонаступника АТ «Таскомбанк» (т.1 а.с.169). Ухвалою суду від 22 травня 2025 року закрито підготовче провадження, судове засідання призначено 19 червня 2025 року о 13.00 (т.1 а.с.196). У судових засіданнях 24 липня 2025 (т.1 а.с.234-237) і 11 вересня 2025 року (т.2 а.с.9-13) в режимі відеоконференції за участю адвокатки Маламуж-Корнієнко Т.С., представниці ОСОБА_1 , питання про залучення у справу ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» як правонаступника АТ «Таскомбанк» не обговорювалося. З наведеного слідує, що суд першої інстанції у порушення приписів ст.51 ЦПК України із власної ініціативи залучив у справу співвідповідача - ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» як правонаступника АТ «Таскомбанк»; у подальшому суд першої інстанції розглянув справу за відсутності належних і допустимих доказів про відступлення права вимоги за кредитним договором від 07 грудня 2020 року на користь ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів». Щодо суті спору. Як слідує з позовної заяви, позивачка, обгрунтовуючи недійсність укладеного кредитного договору, посилалася на те, що ТОВ "ФК "Центр Фінансових Рішень" і АТ «Таскомбанк», використовуючи методи нечесної підприємницької діяльності, ввели її в оману та спонукали укласти кредитний договір без зазначення конкретної мети отримання кредитних коштів, адже у паспорті споживчого кредиту метою отримання коштів зазначено «будь які законні цілі»; вважала, що кредитодавець, діяв у змові із ФОП ОСОБА_2 , яка, отримавши кошти, не виконала свого обов?язку із виготовлення і встановлення ПВХ конструкцій. Окрім того, підтвердженням нечесної підприємницької діяльності відповідачів є факт відступлення прав вимоги за укладеним кредитним договором у день укладення самого кредитного договору. Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першоютретьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України). Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 цього Кодексу). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України). Якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями статей 207, 640 ЦК України та уклали кредитний договір, у якому передбачили умови його виконання, то ці умови мають виконуватись і свідчать про те, що момент досягнення домовленості настав. За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Як убачається зі змісту кредитного договору від 07 грудня 2020 року, підписаного позивачкою, остання доручила ТОВ "ФК "Центр Фінансових Рішень" виплатити за рахунок отриманого кредиту 13 071 грн ФОП ОСОБА_2 (т.1 а.с.13). Тобто, підписуючи кредитний договір, позивачка не могла не розуміти (усвідомлювати), що кредитні кошти у сумі 13 071 грн будуть перераховані на користь ФОП ОСОБА_2 , що узгоджується із умовами укладеного позивачкою договору із ФОП ОСОБА_3 (т.1 а.с.10-11). Оскільки згідно пояснень самої позивачки вона звернулася до фінансової установи саме з метою отримання коштів для оплати послуг ФОП ОСОБА_2 . Кредитний договір разом із паспортом кредиту за своєю формою і змістом відповідають вимогам, що передбачалися законом до такого виду угод на час його укладення. Суд першої інстанції погодився із доводами позивачки про те, що внаслідок застосування до неї відповідачами методів нечесної підприємницької діяльності вона була введена в оману щодо обставин, які мають істотне значення. При цьому, єдина обставина, встановлена судом на підтвердження факту введення позивачки в оману, є те, що у паспорті кредиту у графі «мета кредиту» зазначено «будь-які законні цілі», але ця обставина за недоведеності інших обставин, підтверджених належними і допустимими доказами, не може бути підставою для визнання кредитного договору недійсним, оскільки зазначення мети кредиту у такій формі (загальній) не є несправедливою умовою договору, наслідком якої є істотний дисбаланс прав та обов?язків на шкоду споживача, у розумінні приписів ст.18 і ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів» у редакції за станом на час укладення кредитного договору. ЗУ «Про споживче кредитування» у редакції за станом на час укладення кредитного договору також не містить положень про недійсність кредитного договору у разі незазначення мети отримання кредиту або указівки про мету його отримання у загальній (не конкретній) формі. Висновок суду першої інстанції про те, що позивачка з огляду на її вік (1951 року народження 69 років) не була здатна об?єктивно оцінити обсяг документів, запропонованих їй для підпису п?ять аркушів (т.1 а.с.12-16), не є обгрунтованим з урахуванням відсутності у справі доказів щодо її стану здоров?я, обставин укладення оспорюваного договору, тощо. Наявні у справі докази підтверджують, що, підписуючи оспорюваний договір споживчого кредиту, позивачка мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, її волевиявлення було вільним, відповідало її внутрішній волі вона бажала сплатити кошти ФОП ОСОБА_3 у сумі, узгодженій у договорі від 06 грудня 2020 року (а.с.10), що і було зроблено на виконання умов кредитного договору (т.1 а.с.249,250); позивачка була ознайомлена із усіма істотними умовами кредитного договору. Матеріали справи не містять доказів існування певних зловмисних домовленостей між ФОП ОСОБА_3 і працівниками ТОВ "ФК "Центр Фінансових Рішень" чи АТ «Таскомбанк», як і не містять доказів того, що позивачка об?єктивно була позбавлена можливості ознайомитися з умовами кредитного договору та прийняти рішення про відмову від укладення договору споживчого кредиту. З огляду на наведене, слід визнати, що позивачка не довела належними і допустимими доказами існування обставин, з якими закон пов?язує недійсність укладеного кредитного договору. Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд ухвалив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбанк» задовольнити. Рішення Шевченківського районного суду м.Полтави від 11 вересня 2025 року скасувати, ухвалити нове рішення по суті заявлених вимог. ОСОБА_1 відмовити за недоведеністю у задоволенні позову до ТОВ "Фінансова Компанія "Центр Фінансових Рішень", Акціонерне товариство "ТАСКОМБАНК", третя особа - ФОП ОСОБА_2 , про визнання недійсним кредитного договору. Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 02 лютого 2026 року. Головуючий суддя О.А. Лобов Судді: А.І.Дорош В.М.Триголов