Постанова Київський апеляційний суд № 756/14941/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №756/994/17 Головуючий у І інстанції - Диба О.В. апеляційне провадження №22-ц/824/11936/2020 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 грудня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Судді-доповідача Гуля В.В., суддів Сліпченка О.І., Сержанюка А.С., за участю секретаря Линок В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 25 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про захист прав споживача щодо визнання недійсними кредитних договорів,- встановив: Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, уточненим в ході розгляду справи, про захист прав споживача щодо визнання недійсними кредитних договорів №050-2008-1754, №050-2008-1755 та №050-2008-1756 від 28.05.2008. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 28.05.2008 між позивачем та ПАТ «Універсал Банк» укладено кредитний договір №050-2008-1754, за умовами якого позивач отримав грошові кошти на споживчі потреби в розмірі 58834 швейцарських франків зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 9,95% річних, понад встановлений строк - 29,85%. У той самий день 28.05.2008 між позивачем та ПАТ «Універсал Банк» укладено кредитний договір №050-2008-1755, за умовами якого позивач отримав грошові кошти на споживчі потреби в розмірі 68525 швейцарських франків, та кредитний договір №050-2008-1756, за умовами якого позивач отримав грошові кошти на споживчі потреби в розмірі 105000 швейцарських франків. По обом кредитним договорам сплата відсотків за користування кредитом в становила 11,45% річних, понад встановлений строк - 34,35%. У забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами №050-2008-1754, №050-2008-1755 та №050-2008-1756 від 28.05.2008 між позивачем та ПАТ «Універсал Банк» укладено договір іпотеки, згідно якого позивачем передано в іпотеку банку житловий будинок та земельну ділянку, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . 28.08.2008 між позивачем та ПАТ «Універсал Банк» укладено додаткові угоди б/н по оспорюваним кредитним договорам, згідно яких встановлено процентну ставку на рівні 9,5% річних, понад встановлений строк - 17,5%. 28.08.2013 між позивачем та ПАТ «Універсал Банк» укладено додаткову угоду б/н по кредитному договору №050-2008-1754, згідно яких встановлено процентну ставку на рівні 9% річних, понад встановлений строк - 17%. Позивач вважає, що при укладанні вказаних кредитних договорів порушені його права як споживача, зокрема, уклавши три кредитних договори у той самий день та з тих самих підстав банк свідомо ввів в оману споживача з огляду на нечесну підприємницьку практику з метою укладення правочину, на який би споживач не погодився в іншому випадку. Крім того, вказав, що спірними кредитними договорами передбачена сплата додаткової плати в розмірі 7450,13 грн., яка стягується за ініціювання кредиту, що суперечить чинному законодавству. На підставі викладеного позивач просить визнати недійсними кредитні договори №050-2008-1754, №050-2008-1755 та №050-2008-1756 від 28.05.2008 року з моменту їх укладення. Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 25 червня 2020 року відмовлено в задоволенні позовних вимог. Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, мотивуючи тим, що рішення було постановлено з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права та неповним з`ясуванням обставин що мають значення для справи. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що помилковим є висновок суду, що між банком та позичальником при укладенні кредитного договору було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов цього договору, позичальником підтверджено своїм підписом, що він ознайомлений з умовами кредитування та згодний з ними, договір укладено у відповідності до вимог законодавства. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що уклавши із позивачем три кредитних договори в один і той самий календарний день, з тих самих підстав, але на вкрай різних умовах, а саме на умовах підвищеної відсоткової ставки, банк відомо ввів в оману позивача (як споживача), чим порушив вимоги п. 3 ч. 2 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки одна і та сама послуга на різних умовах є вкрай невигідною для позивача, що залишилося фактично прихованим і є нечесною підприємницькою діяльністю. Відсутній детальний розпис сукупної вартості кредиту, з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг для споживача при укладенні кредитного договору Не відповідає вказаним умовам і п. 9.8 кредитних договорів, якими визначена до виплати додаткова плата за начебто ініціювання кредиту у розмірі 7450,13 грн, що суперечить пункту 3.6 Правилам, згідно якого банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо). При цьому суд дійшов хибного висновку про те, що позивач обіймала посаду аудитора ТОВ «ЦВО», посаду головного бухгалтера ДП «Укрспецпостач», працювала в Державному резерві України та має спеціальність бухгалтер - аудитор, оскільки матеріали справи не місять про це відомостей. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 28.05.2008 між позивачем та ПАТ «Універсал Банк» укладено кредитний договір №050-2008-1754, за умовами якого позивач отримав грошові кошти на споживчі потреби в розмірі 58834 швейцарських франків зі строком кредитування по 10.05.2038 зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 9,95% річних, понад встановлений строк - 29,85%. У той самий день 28.05.2008 між позивачем та ПАТ «Універсал Банк» укладено кредитний договір №050-2008-1755, за умовами якого позивач отримав грошові кошти на споживчі потреби в розмірі 68525 швейцарських франків, та кредитний договір №050-2008-1756, за умовами якого позивач отримав грошові кошти на споживчі потреби в розмірі 105000 швейцарських франків. По обом кредитним договорам строк кредитування по 10.05.2028 та сплата відсотків за користування кредитом в розмірі 11,45% річних, понад встановлений строк - 34,35%. Відповідно до п.2.1 кредитних договорів сторони погоджуються з тим, що зобов`язання кредитора надати кредит виникає з моменту виконання усіх та кожної з наведених умов: укладення в забезпечення виконання зобов`язань позичальника за цим договором відповідних договорів згідно п.3.1-3.2 цього договору; виконання всіх умов щодо страхування згідно п.3.3 цього договору; відкриття позичальником поточного рахунку у кредитора для здійснення розрахунково-касового обслуговування операцій позичальника з надання та погашення кредиту. Пунктом 3.2 кредитних договорів забезпеченням виконання зобов`язань позичальника за договором щодо погашення кредиту, сплати процентів, комісій та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій, є: іпотека нерухомого майна - будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . У відповідності до п.3.4 кредитних договорів виконання позичальником зобов`язань за даним договором забезпечується також всім належним позичальнику майном та коштами, на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому законодавством України. Згідно із п.п.5.3.1-5.3.3 кредитних договорів позичальник зобов`язаний належним чином виконувати взяті на себе зобов`язання за цим договором, використовувати кредит на цілі, визначені в п.1.3 цього договору, повернути кредит, своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, а також у випадку невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов`язань за цим договором сплатити штрафні санкції та інші платежі, у строки та на умовах, що визначені цим договором, відповідати всіма власними коштами та майном по своїх зобов`язаннях, що випливають з цього договору. Відповідно до п.8.5 кредитних договорів його підписанням позичальник засвідчив, що з умовами споживчого кредитування банку та орієнтовною сукупною вартістю кредиту ознайомлений до укладення ним цього договору в письмовій формі та зобов`язався виконувати. Пунктом 9.8 кредитного договору №050-2008-1754 визначено, що позичальник в день надання йому кредиту за договором сплачує кредитору плату за ініціювання кредиту в розмірі 567,63 грн. Відповідно до п.9.8 кредитного договору №050-2008-1755 позичальник в день надання йому кредиту за договором сплачує кредитору плату за ініціювання кредиту в розмірі 0 грн. Відповідно до п.9.8 кредитного договору №050-2008-1756 позичальник в день надання йому кредиту за договором сплачує кредитору плату за ініціювання кредиту в розмірі 7450,13 грн. Згідно додатків №1 до кредитних договорів №050-2008-1754, №050-2008-1755 та №050-2008-1756 від 28.05.2008 (а.с.89-90,101-102,112-113) позивач ознайомлений з переліком та вартістю послуг, що йому надавались відповідно до укладених кредитних договорів та пов`язані з отриманням та обслуговуванням кредиту. Судом встановлено, що зобов`язання банку з надання позивачу кредиту були виконані в повному обсязі. У забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами №050-2008-1754, №050-2008-1755 та №050-2008-1756 від 28.05.2008 між позивачем та ПАТ «Універсал Банк» укладено договір іпотеки, згідно якого позивачем передано в іпотеку банку житловий будинок та земельну ділянку, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . 28.08.2008 між позивачем та ПАТ «Універсал Банк» укладено додаткові угоди б/н по оспорюваним кредитним договорам, згідно яких встановлено процентну ставку на рівні 9,5% річних, понад встановлений строк - 17,5% (а.с.150-181). 28.08.2013 між позивачем та ПАТ «Універсал Банк» укладено додаткову угоду б/н по кредитному договору №050-2008-1754, згідно яких встановлено процентну ставку на рівні 9% річних, понад встановлений строк - 17% (а.с.134-149). Позивач посилається на те, що положення договорів щодо сплати позивачем плату за ініціювання кредиту, є несправедливими, а отже мають бути визнані судом недійсними. В судовому засіданні сторона позивача вказувала на те, що вона не мала можливості ознайомитися зі змістом усіх трьох договорів, оскільки вони були укладені в один день. В той же час, сторона відповідача вказує на те, що всі умови договору завчасно були відомі позивачу, оскільки питання про укладення оспорюваних договорів почало вирішуватися ще в лютому 2008 року про що свідчать відповідні анкети - заявки позичальника на отримання кредиту від 22.02.2008 (а.с. 182 -193). У вказаних заявах позивач підтвердив отримання ним інформації (в письмовій формі) щодо кредитування та орієнтовної сукупності вартості кредиту у кредитора відповідно до вимог чинного законодавства про захист прав споживачів. Крім того, відповідач вказує на те, що позивач невірно визначив правову природу вказаного платежу, оскільки відповідач діяв в межах п.2.4 Глави 2 Постанови НБУ №»255 від 18.06.2003 (в редакції на момент укладення оспорюваних правочинів) «Про затвердження Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України». Встановивши вказані обставини та відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що Умови кредитування позичальник розумів та погодив, інформацію стосовно наданих фінансових послуг в розумінні ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та ч.2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» отримав, про що свідчить його підпис у кредитних договорах, а також у додатках №1 до кредитних договорів. Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів того, що позивача було введено в оману щодо змісту оспорюваних договорів і вона не могла вчасно визначитися з правомірністю їх укладення, в тому числі і вартістю кредитних послуг. В той же час, матеріали справи місять відомості про те, що позивач обіймала посаду аудитора ТОВ «ЦВО», посаду головного бухгалтера ДП «Укрспецпостач», працювала в Державному резерві України та має спеціальність бухгалтер - аудитор. При цьому виходячи з положень ст.217 ЦК України підстави для визнання недійсним кредитного договору в цілому з огляду на спірність окремих його положень відсутні. Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону виходячи з наступного. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно із ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог цивільного та банківського законодавства. За змістом ст.638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами кредитного договору відповідно до ч.І ст.638 та ст.1054 Цивільного кодексу України є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін. Укладені між сторонами справи кредитні договори від 28 травня 2008 року №050- 2008-1754, №050-2008-1755 та 050-2008-1756 містять усі істотні умови, визначені законодавцем для кредитного договору. Також, у кредитних договорах від 28 травня 2008 року №050-2008-1754, №050-2008- 1755 та 050-2008-1756, Додатках 1 (перелік та вартість супутніх послуг) та Додатках 2 (графік платежів) зазначена вся інформація передбачена п.3.1. Постанови НБУ Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, зокрема: п. 1.1. Кредитного договору зазначено суму кредиту, розмір базової процентної ставки; п. 1.1.1. Кредитного договору зазначено розмір підвищеної процентної ставки; п. 2.7. Кредитного договору вказано вибраний банком метод нарахування процентів, а саме: «30/360», починаючи з дати списання коштів з позичкового рахунку та зарахування на поточний рахунок Позичальника; в Додатку 1 до Кредитного договору наведений вичерпний перелік супутніх послуг, що надаються Кредитором та третіми особами і пов`язані з отриманням та обслуговуванням кредиту. Орієнтовна вартість вказаних супутніх послуг міститься і в колонках 6.1 -6.3 Додатку 2 до Кредитного договору (Графік платежів). Отже, Банком була надана Позичальнику вся необхідна інформація, передбачена законом України «Про захист прав споживачів» та Постановою НБУ №168. Додатковим підтвердженням цього є підписання Позичальником, як самого Кредитного договору, в якому п. 8.5 вказано, що до укладання договору Позичальник був ознайомлений в письмовій формі з інформацією про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту, так і підписання Додатків 1 та 2 до Кредитного договору. Графік платежів (Додаток 2 до Кредитного договору) відповідає всім вимогам, передбачених п. 3.2. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту: кредитний договір має містити графік платежів у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до Правил. У графіку платежів має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом. У вказаному Додатку до постанови НБУ №168 наводиться таблиця визначення сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, на котру і повинні орієнтуватися Банки при складенні Графіків платежів до Кредитного договору. Зокрема, в Графіку платежів відображена інформація про суми погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, що зазначених у додатку до Правил НБУ №168. Відповідно до п. 3.3 Правил надання банками України інформації споживачу про мови кредитування та сукупну вартість кредиту затвердженні Постановою Правління Національного Банку України №168, Банки зобов`язані в кредитному договорі зазначити cукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов`язань споживача, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором у вигляді: реальної процентної ставки (у процентах річних), яка точно дисконтує всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту; абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі), розрахунок якого здійснюється шляхом підсумовування всіх платежів (проценти за користування кредитом, усі платежі за супутні послуги, пов`язані з наданням кредиту, його обслуговуванням і погашенням), здійснених споживачем як на користь банку, так і на користь третіх осіб під час отримання, обслуговування та погашення кредиту. У графіку платежів вказані значення реальної процентної ставки та абсолютного подорожчання кредиту відповідно до вимог законодавства, зокрема правил відображення такої інформації, встановлених у Постанову НБУ №168. Крім того, відповідно до п. 8.5 Кредитних договорів від 28 травня 2008 року №050-2008-1754, №050-2008-1755 та 050-2008-1756 Позичальник підтвердила, що до укладення кредитного договору вона була ознайомлена в письмовій формі з інформацією про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту у Кредитора а саме: найменування та місцезнаходження Кредитора; умови кредитування (зокрема, щодо можливої суми кредиту; строк на який кредит може бути одержаний, мети, для якої кредит може бути використаний; форми та видів його забезпечення; необхідності здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; наявних форм кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі зобов`язаннями Позичальника; типу процентної ставки (фіксованої, плаваючої тощо); переваг та недоліків пропонованих схем кредитування); орієнтовну сукупну вартість послуг з урахуванням: процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача, які пов`язанні з отриманням, обслуговуванням і погашення кредиту (у тому числі на користь третіх осіб - страховиків, оцінювачів, реєстраторів, нотаріусів тощо); варіантів погашення кредиту, включаючи кількість платежів, їх періодичність та обсяги; можливості та умови дострокового повернення кредиту. Також, підписавши анкети-заяви на отримання кредиту від 22 лютого 2008 ОСОБА_1 , підтвердила, що вона отримав в повному обсязі інформацію (в письмовій Формі) щодо кредитування та орієнтовної сукупності вартості кредиту у Банку відповідно до вимог чинного законодавства про захист прав споживачів. При цьому заяви - анкети були заповнені позичальником 22 лютого 2008 року, а підписання кредитних договорів відбулося 28 травня 2008 року. Тобто, у ОСОБА_1 було достатньо часу (3 місяці) для того, щоб звернутися до інших банківських установ з заявою про видачу кредиту на інших умовах та з меншою відсотковою ставкою. Однак, вона цього не зробила та погодившись з умовами, які їй запропонував ВАТ «Універсал Банк», отримала зазначені кредити. Позивач не скористався своїм правом відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту отримання копії примірника договору. Крім того, протягом дії кредитного договору позивач укладав з відповідачем додаткові угоди, погоджуючи зміни до кредитних договорів, але не зверталася за роз`ясненням положень, які були їй не зрозумілі, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, тим самим погоджуючись зі всіма умовами таких договорів. Крім того, Позивач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту в іноземній валюті довільно обраного нею банку, отримавши від останнього всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору, що відповідає положенням статей 19,47,49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», статей 3-5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Виходячи з викладеного правові підстави для визнання кредитного договору недійсним відповідно до положень статей 203,215, 230 ЦК України, як укладеного унаслідок введення в оману позичальника з боку банку та положень статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо нечесної підприємницької діяльності банку та несправедливих умов договору відсутні, оскільки ці норми є самостійними підставами визнання договорів недійсними. Позивач не довела введення її в оману під час укладення договорів споживчого кредиту, оскільки перед його підписанням вона мала можливість ознайомитися з текстом та умовами договорів та власноручно їх підписала. Отже, з урахуванням положень статей 203,215, 627, 1049, 1054 ЦК України встановлено, що кредитні договори були укладені в письмовій формі та підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мала необхідний обсяг цивільної дієздатності. ОСОБА_1 на момент укладення договорів була вільною у виборі валюти кредитування та у виборі банківської установи, бажала такого кредиту, не заявляла додаткових вимог щодо нього, тривалий час виконувала умови договору. Таким чином, підстав, передбачених положеннями статтею 230 ЦК України, статтями 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів» для визнання кредитних договорів недійсними немає, так як позивач не довела введення її в оману з боку відповідача чи обман, а також наявність умов для визначення такого договору несправедливим. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові № 6 - 1341 цс 15 від 2 грудня 2015. Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. У наведеному Законі чітко прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації кредитодавцеві та споживачеві один про одного та щодо умов кредитування: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, тип відсоткової ставки, сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, строк, на який кредит може бути одержаний, та варіанти його повернення. При цьому в разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону. Договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один із оригіналів якого передається споживачеві. Споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені в договорі. При укладенні оспорюваних договорів, позивач була ознайомлена з його умовами, не заперечувала проти них. Всі істотні умови, з якими має ознайомитись Позивач були викладені в тексті Кредитного договору, з якими перед його укладанням та підписанням Позивач знайомиться, а тільки потім підписує. Отже, виходячи з викладеного, Позивач в повному обсязі ознайомлена з умовами та змістом договорів, і отримала по одному екземпляру цих договорів. Оскільки, Позивач, в момент підписання Кредитного договору, повинна була ознайомитися зі змістом Кредитного договору, але можливо цього не зробила, то в діях Позивача вбачається власна недбалість. Щодо порушення прав Позивача шляхом визначення плати за ініціювання кредиту. Пунктом 9.8 Кредитних договорів передбачено плату Позичальником за ініціювання Банком кредиту. Позивачем помилково віднесено вказану суму, як таку, що відноситься до платежів, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо) (п. 3.6 Постанови НБУ № 168). Однак, дана плата має іншу правову природу та нормативно врегульована Постановою НБУ №255 від 18.06.2003 п. 2.4 Глава 2, як «комісії за ініціювання кредиту, що отримані (сплачені) банком і пов`язані зі створенням або придбанням фінансового інструменту, що не обліковується в торговому портфелі з визнанням переоцінки через прибутки/збитки, включають: комісії за оцінку фінансового стану позичальника; комісії за оцінку гарантії, застав; комісії за обговорення умов інструменту; комісії за підготовку, оброблення документів та завершення операції тощо. Оскільки, Банком проводилися зазначені дії, а саме було проведено оцінку фінансового стану позичальника, застави, проведено оброблення документів Банком правомірно утримано комісію за ініціювання кредиту. Отже, Позивач помилився при визначенні правової природи вказаного платежу та нормативно-правового акта, що регулює його стягнення, а тому посилання Позивача на неправомірність комісії за ініціювання кредиту є таким, що не знайшли свого підтвердження. З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги вказаних висновків суду не спростовують. Інші аргументи апеляційноїскарги на законність та обґрунтованість рішення судупершої інстанціїне впливають, його висновків не спростовують. Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України (Pronina v. Ukraine)", § 23). Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 25 червня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів. Суддя - доповідач: Судді :