Постанова 4818 № 644/1411/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 лютого 2026 року м. Харків справа № 644/1411/25 провадження № 22-ц/818/788/26 Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Тичкової О.Ю., суддів колегії Маміної О.В., Мальованого Ю.М. за участю секретаря судового засідання Волобуєва О.О. сторони справи позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 представник позивача адвокат Бєлова О. Є. треті особи: орган опіки і піклування Шевченківської селищної ради Харківської області розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 на заочне рішення Індустріального районного суду м. Харкова 19 серпня 2025 року у складі судді Марксоян М. В. ВСТАНОВИВ: У лютому 2025 року представник позивача ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебували у шлюбі, який рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 22.04.2021 по справі № 637/336/21 розірвано. Від шлюбу із відповідачем наявна спільна дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу дитина постійно проживає з позивачкою, вона самостійно опікується та повністю її утримує, батько самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, просить позбавити його батьківських прав на цій підставі. Рішенням Індустріального районного суду м. Харкова від 19 серпня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Рішення обґрунтовано тим, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є недоцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на особу, яка не виконує батьківських обов`язків свідомо, а в даному випадку винна поведінка відповідача не встановлена, крім того це остаточно розірве зв`язок дитини з батьком, а позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батька у кращу сторону неможливо, і тільки за наявності вини в діях батька, а тому суд вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог щодо позбавлення відповідача батьківських прав відносно доньки відмовити Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилається незаконність рішення, порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні та неналежну оцінку доказів, просить його скасувати і ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог, позивачем надані належні та допустимі докази, які підтверджують свідоме ухиляння відповідача від матеріального забезпечення доньки та не виявляє жодного інтересу щодо навчання, фізичного і духовного розвитку дитини. Відповідно до частини першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь головуючого судді, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у Харківській області, ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками її є ОСОБА_7 та ОСОБА_2 . Рішенням Шевченківського районного суду Харківської області у справі №637/336/21 від 22 квітня 2021 року шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , зареєстрований 02 серпня 2014 року виконавчим комітетом Великохутірської сільської ради Шевченківського району Харківської області, актовий запис №01 було розірвано, після розірвання шлюбу відновлено позивачу дошлюбне прізвище « ОСОБА_8 ». Також, цим самим рішенням Шевченківського районного суду Харківської області стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання малолітньої доньки: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини з усіх видів заробітку доходу відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 05 квітня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття. Відповідно до довідки про отримання аліментів № 26.11-31/48316 від 07.10.2024 наданої Куп`янським відділом державної виконавчої служби у Куп`янському районі Харківської області за період з липня 2021 по вересень 2024 ОСОБА_2 сплатив аліменти на утримання ОСОБА_4 у грудні 2021 у розмірі 3 998,38 грн та у лютому 2023 у розмірі 15 978,86 грн. Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, наданого Куп`янським ВДВС у Куп`янському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції заборгованість зі сплати аліментів станом на жовтень 2024 становить 99 985,09 грн. Згідно витягу з ЄРДР №12025226100000040 від 01.02.2025 року розпочато кримінальне розслідування за ч. 1 ст. 164 КК України за фактом злісного ухиляння від сплати аліментів на користь її неповнолітньої дитини і колишнім чоловіком. З листа КНП «Шевченківський центр первинної медико-санітарної допомоги» Шевченківської селищної ради від 08.11.2024 №708 встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . За медичною допомогою звертається мати дівчинки. Відповідно до характеристики учениці 4 класу КЗ «Гетьманівський ліцей Шевченківської селищної ради» Куп`янського району Харківської області ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мати дівчинки - ОСОБА_1 приділяє належну увагу у вихованні дівчинки, бере участь в заходах, пов`язаних з виконанням батьківських обов`язків. Відповідно до висновку Шевченківської селищної ради від 15.11.2024 №02-18/2583 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , орган опіки і піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно доньки ОСОБА_4 . (а.с. 25-26) Органом опіки та піклування встановлено, що батько малолітньої ОСОБА_2 свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками з виховання і утримання доньки, що є підставою для позбавлення його батьківських прав. Як вбачається з відповіді на запит від 03.06.2025 р. №25 до ІНФОРМАЦІЯ_3 від 12.06.2025, ОСОБА_2 військову службу за мобілізацією не проходить, окрім цього з 21.04.2025 р. перебуває у розшуку у зв`язку з порушенням правил військового обліку. (а.с. 59) Згідно з ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року встановлено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року). Відповідно п. 38 постанови Верховного суду України від 18 квітня 2025 року у справі № 644/7516/23 : « інтереси дитини вимагають збереження зав`язків дитини з її сім`єю, за винятком випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною, і це може завдати шкоди здоров`ю та розвитку дитини (див., наприклад, пункт 143 рішення Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 14 березня 2017 року у справі «KB та інші проти Хорватії», заява № 36216/13). Розрив таких зв`язків означає відрізання дитини від її коріння, що можна зробити лише в дуже виняткових випадках, необхідно зробити все для збереження особистих стосунків і, якщо і коли це доречно, для «відбудови» сім`ї. У цьому контексті ЄСПЛ підкреслив, зокрема, зобов`язання держави вживати заходів для збереження зв`язку між батьками та дитиною, наскільки це можливо (див., наприклад, пункт 48 рішення ЄСПЛ від 13 жовтня 2015 року у справі «СH проти Італії, заява № 52557/14). Вирішення питання про позбавлення відповідачки батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у її право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним». За змістом пункту 45 вищезазначеної постанови при визначенні, чи був захід по втручанню у право відповідачки, «необхідним в демократичному суспільстві» для виправдання застосованого заходу, на предмет їх відповідності та обґрунтованості відповідно до пункту 2 статті 8 Конвенції дуже важливо надавати аналіз того, що має найкраще задовольняти «інтереси дитини» (пункт 53 згадуваного вище рішення у справі «Хант проти України»). Верховний Суд наголошує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагає ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися (п.46 Постанови) ЄСПЛ в своїй прецедентній практиці вказує, що оцінюючи, чи був оскаржуваний захід «необхідним у демократичному суспільстві», Суд має розглянути, чи, у світлі справи в цілому, причини, наведені для виправдання оскаржуваного заходу, були «відповідними та достатніми» для цілей статті 8 Конвенції. З цією метою Суд повинен з`ясувати, чи національні суди провели поглиблений аналіз усієї сімейної ситуації та цілого ряду факторів, зокрема факторів фактичного, емоційного, психологічного, матеріального та медичного характеру, і здійснили збалансовану та обґрунтовану оцінку відповідних інтересів кожної особи, постійно піклуючись про те, яке рішення було б найкращим для дитини. Суд також повинен буде визначити, чи процес ухвалення рішення, розглядаючи його в цілому, був справедливим і забезпечив заявниці необхідний захист її інтересів, гарантований статтею 8 Конвенції (пункт 47 рішення ЄСПЛ від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11). Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - Постанова) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків (абз. 2 п. 18 Постанови). Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. За приписами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача (див. постанову Верховного Суду від 29 травня 2020 року у справі № 739/2159/18). Відповідно до висновку, сформованого у постанові Верховного Суду від 15.04.2021 у справі №243/13191/19-ц, висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, який повинен містити відомості щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування батьком / матір`ю своїми обов`язками і були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, що найкраще відповідатиме інтересам дітей. Умовою ухилення від обов`язків по вихованню дитини, як передбаченої пунктом 2 частини першої статті 164 СК України підстави позбавлення батьківських прав, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права. ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини. При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини. Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19). Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»). Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Надані позивачем належні та допустимі докази свідчать про те, що відповідачка не виявляє до дитини батьківського піклування, не бере участь у його вихованні , не цікавиться його життям, навчанням, здоров`ям, матеріально не утримує. В супереч вимог 12, 81 ЦПК, ОСОБА_1 надала суду докази неналежного виконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків щодо доньки. Таким чином судом зроблені не обґрунтовані висновки про недоведеність свідомої винної поведінки ОСОБА_2 . Проте, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 грудня 2022 року у справі № № 168/819/20 (провадження № № 61-8184св22), від 26 квітня 2023 року у справі № 520/17217/13-ц (провадження № 61-1165св23) та від 04 грудня 2024 року у справі № 133/747/23 (провадження № 61-9650св24). Судова колегія зазначає, що висновок від 15.04.2024 року щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_4 має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду (частини п`ята, шоста статті 19 СК України) та в ньому не наведено достатніх мотивів для ухвалення такої крайньої міри, як позбавлення батьківський прав. З огляду на зазначене суд правильно відмовив у задоволені позову про позбавлення відповідача батьківських прав, проте помилився в мотивах ухваленого рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). За змістом частини четвертої статті 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. З огляду на зазначене апеляційну скаргу належить задовольнити частково, а рішення суду - змінити, в задоволені позову про позбавлення батьківських прав належить відмовити з мотивів викладених в цій постанові. Одночасно колегія суддів вважає за необхідне попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до дитини та покласти контроль за виконанням рішення суду в цій частині на орган опіки та піклування . Оскільки рішення суду змінено лише в частині мотивів відмови у задоволені позову понесені апелянтом судові витрати розподілу не підлягають. На підставі викладеного та керуючись статтями 374,376,381,382-384 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Індустріального районного суду Харківської області від 19 серпня 2025 року в частині відмови у задоволені позову змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Попередити ОСОБА_2 про необхідність зміни ставлення до виховання доньки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та покласти на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий О. Ю. Тичкова Судді О.В. Маміна О.Ю. Мальований