Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/20331/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/20331/25 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О. Місце ухвалення: м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Лук`янчук О.В. суддів Бітова А.І. Ступакової І.Г. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), в якому позивач просить: - визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 включно, допомоги для оздоровлення за 2020 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 № 704; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 29.01.2020 по 31.12.2020, допомогу для оздоровлення за 2020 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 № 704 та провести їх виплату ОСОБА_1 з урахуванням раніше виплачених сум; - визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 включно, допомоги для оздоровлення за 2021 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 № 704; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 включно, допомогу для оздоровлення за 2021 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 № 704 та провести їх виплату ОСОБА_1 з урахуванням раніше виплачених сум; - визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 включно, допомоги для оздоровлення за 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 № 704; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 включно, допомогу для оздоровлення за 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 № 704 та провести їх виплату ОСОБА_1 з урахуванням раніше виплачених сум; - визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 01.11.2023 включно, допомоги для оздоровлення за 2023 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 № 704; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.01.2023 по 01.11.2023 включно, допомогу для оздоровлення за 2023 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 № 704 та провести їх виплату ОСОБА_1 з урахуванням раніше виплачених сум. В обґрунтування позовних вимог зазначається, що Військовою частиною НОМЕР_1 з 29.01.2020 грошове забезпечення в період з 29.01.2020 по 01.11.2023 та інші виплати нараховувалися та були виплачені з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" станом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатками 1,14 постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 №

704. Листом від 10.06.2025 № 09/Л-19/22 відповідач відмовив у здійсненні перерахунку та повідомив, що підстав для здійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період проходження військової служби з 29.01.2020 по 01.11.2023 років немає. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 15.03.2021 року по 19.05.2023 року, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) без врахування розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2021 рік станом на 01.01.2021 року, Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 01.01.2022 року та Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік станом на 01.01.2023 року. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 15.03.2021 року по 19.05.2023 року, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань), з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2021 рік станом на 01.01.2021 року, Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 01.01.2022 року та Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік станом на 01.01.2023 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, а тому, просить рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 скасувати та постановити нове рішення у справі № 420/20331/25, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що з моменту виключення позивачки (наказом клінічного центру від 01.11.2023 №161-ОС остання виключена зі списків особового складу 01.11.2023) розпочався строк звернення до суду із вказаним адміністративним позовом, позивачка такий строк пропустила. Вказує, що відповідно до витягу з наказу начальника клінічного центру від 01.11.2023 №161-ОС про виключення позивачки зі списків особового складу, вказано, які види грошового забезпечення мають бути виплачені позивачці при звільненні. Таким чином, дата одержання письмового повідомлення про суми, нараховані і виплачені їй при звільненні є датою обізнаності позивачки про порушення, на її думку прав, що є предметом спору у цій справі. Вказує, що Порядок №260, який застосовано судом першої інстанції, не розповсюджується на Державну прикордонну службу України, нормативним актом, який регулює порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, є Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України та деяким іншим особам, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ від 25.06.2018 №

558. Також зазначає, що Кабінетом Міністрів України за наслідками скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 не було внесено зміни в пункт 4 Постанови № 704 та фактичне правозастосування вказаного пункту відбувалось в редакції, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, тобто в розмірі 1762 гривні. Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч.1 ст.311 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Судом першої інстанції встановлено, що Наказом Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 01 листопада 2023 року №161-ОС Про особовий склад ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу центру та всіх видів забезпечення. Відповідно до наказу клінічного центру від 09.09.2019 року №112-ОС позивач перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, період з 09.09.2019 року, з якої вийшла достроково з 15.03.2021 року, відповідно до наказу клінічного центру від 15.03.2021 року №39-ОС. Інформація щодо виплати (відсутності виплат) грошового забезпечення позивачці відображена в особистих картках грошового забезпечення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки. Відповідно до особистої картки грошового забезпечення за 2020 рік ОСОБА_1 та у зв`язку з тим, що вона перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (у період з 09.09.2019 по 15.03.2021), грошове забезпечення за період з 29.01.2020 по 31.12.2020, допомога для оздоровлення за 2020 рік, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік не виплачувались. Також у період з 01.01.2021 року по 15.03.2021 року у зв`язку з перебуванням позивачки у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку їй не виплачувалось грошове забезпечення. У період з 15.03.2021 року по 01.11.2023 року грошове забезпечення та інші виплати нараховувалися та були виплачені позивачці з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" станом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатками 1,14 постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 № 704. 13.05.2025 року позивачка звернулася до відповідача з заявою, у якій просила: - нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 29.01.2020 по 31.12.2020, допомогу для оздоровлення за 2020 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 № 704 та провести їх виплату ОСОБА_1 з урахуванням раніше виплачених сум; - нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 включно, допомогу для оздоровлення за 2021 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 № 704 та провести їх виплату ОСОБА_1 з урахуванням раніше виплачених сум; - нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.01.2022 по 28.03.2022 включно, допомогу для оздоровлення за 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 № 704 та провести їх виплату ОСОБА_1 з урахуванням раніше виплачених сум; - нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.01.2023 по 01.11.2023 включно, допомогу для оздоровлення за 2023 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 № 704 та провести їх виплату ОСОБА_1 з урахуванням раніше виплачених сум. Листом від 10.06.2025 року № 09/Л-19/22 відповідач відмовив у здійсненні перерахунку та повідомив, що підстав для здійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період проходження військової служби з 29.01.2020 по 01.11.2023 років немає. Вважаючи, що з 29.01.2020 року по 01.11.2023 року грошове забезпечення позивача повинно розраховуватись з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, остання звернулася до суду з даним позовом. Суд першої інстанції приймаючи рішення у справі виходив з того, що дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 15.03.2021 року по 19.05.2023 року, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення, без врахування розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2021 рік станом на 01.01.2021 року, Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 01.01.2022 року та Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік станом на 01.01.2023 року є протиправними, а тому зобов`язав здійснити перерахунок та виплати грошове забезпечення, а також всіх інші належні за спірний період додаткові види грошового забезпечення, як похідні вимоги. При цьому також вказав, що в період з 20.05.2023 року по 18.06.2025 розмір посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховується виходячи з розміру 1762 гривні та визначається шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14, тому прийшов до висновку, що в задоволенні вимог в цій частині слід відмовити. Також з огляду на те, що позивачка у період з 09.09.2019 року по 15.03.2021 року перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно у цей період грошове забезпечення їй не виплачувалось, також прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині. Надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції з урахуванням доводів апеляційної скарги, та в межах перегляду рішення суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 року №2011-XII (далі Закон №2011-XII). Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Згідно п.п. 1-4 ст. 9 Закону № 2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України. 30.08.2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (набрала чинності 01.03.2018 року). Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Згідно з пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. 21.02.2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», пунктом 6 якої внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням яких пункт 4 вказаного підзаконного нормативно-правового акту викладено в такій редакції: « 4.Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Постанова №103 набула чинності 24 лютого 2018 року. постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України №103, яким були внесені зміни до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704. Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Відповідно до частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 - діє редакція пункту 4 постанови №704, яка діяла до зазначених змін. Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постанові по справі № 400/6214/21 від 19 жовтня 2022 року. Підсумовуючи вище наведене, колегія суддів зазначає, що з 29.01.2020 року (дати набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18) до спірних правовідносин застосовуються положення пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у редакції до 24.02.2018 року. Такою редакцією передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатками 1, 12, 13,

14. З огляду на вище викладене, колегія суддів дійшла висновку, що в межах спірних правовідносин розмір посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням позивача має визначатися виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не 01.01.2018 року. Про правильність наведеного висновку також свідчать положення статті 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», відповідно до якої базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти. Необхідно зазначити, що прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" у 2021-2023 роках установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2021, 2022 року та 2023 рік - 2 270 грн, 2 481 та 2 864 відповідно, в той час коли Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", прожитковий мінімум встановлювався у розмірі 1 762 грн. Судом встановлено, що відповідно до карток особового рахунку військовослужбовця позивача за період з 2020 по 2023 роки при здійсненні нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу застосовувався прожитковий мінімум станом на 01 січня 2018 року, що не заперечується відповідачем. Колегія суддів зазначає, що застосування відповідачем для визначення грошового забезпечення розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 р., у період з 15.03.2021 року (позивачка у період з 09.09.2019 року по 15.03.2021 року перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно у цей період грошове забезпечення їй не виплачувалось) по 19.05.2023 року ( дія Постанови №481) є протиправним. Таким чином, у вищезазначений період відповідач мав би нараховувати та виплачувати грошове забезпечення із розрахунком посадового окладу, окладу за військовим званням та всіх інших видів грошового забезпечення та виплат, які розраховуються з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням відповідно до п.4 Постанови № 704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний календарний рік (в даному випадку на 01.01.2021 р.) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №

704. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням. З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у період з 15.03.2021 року по 19.05.2023 року грошове забезпечення позивача та додаткові виплати мали обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня календарного року. Разом з цим, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта в частині помилковості застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року №260, оскільки у даному випадку зазначене вище положення не розповсюджується на військовослужбовців Державної прикордонної служби України. В свою чергу, порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України регулюється положеннями Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року №558. Наказом Міністерства внутрішніх справ України №558 від 25.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за №854/32306, відповідно до статт 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членівіх сімей», пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з метою визначення порядку та умов виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Інструкція №558). Розділом IV Інструкції №558 визначений порядок, умови та розміри виплати одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Відповідно до п.2 Інструкції №558 грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством. Місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія). Глава 6 розділу IV Інструкції №558 регулює виплату військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, згідно пункту якої військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) за рішенням начальника (командира) органу Держприкордонслужби може надаватися у межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі органу Держприкордонслужби, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань (далі - матеріальна допомога) в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Також вищезазначена інструкція містить норми, згідно яких військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення (далі - допомога) в розмірі місячного грошового забезпечення. Отже, допомога на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань виплачується у розмірі місячного грошового забезпечення один раз на рік і є однією з складових грошового забезпечення, що регулюється цим наказом та постановами КМУ, як-от № 704 від 2017 року, що стосується військових. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку що суд першої інстанції правомірно вказав про наявність у позивача права на виплату допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, водночас помилково послався на Порядок № 260, що є підставою для зміни рішення суду у цій частині. Що стосується доводів апелянта про пропуск позивачем строку звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частин другої та третьої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці. Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, зокрема частиною другою цієї статті. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23 зазначила, що стаття 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу. Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (далі - Закон №2352-IX), який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції: "Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)". З моменту набрання чинності Законом України від 01.07.2022 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» [19 липня 2022 року] положення статті 233 КЗпП України, у попередній редакції, втратили чинність, внаслідок чого було змінено правове регулювання відносин, які підпадають під дію статті 233 КЗпП України. Водночас, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, у редакції Закону України від 01.07.2022 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: - правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); - у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України від 01.07.2022 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»). Також слід ураховувати, що відповідно до пункту 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою КМУ від 27.06.2023 №651 з 24:00 год 30 червня 2023 року скасовано карантин, установлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, запроваджений на всій території України постановою КМУ №1236 від 09.12.2020 (термін якого неодноразово продовжувався). З урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, відлік строку звернення до суду з цим позовом розпочався 01 липня 2023 року та мав би сплинути 30 вересня 2023 року. Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, в якій також відступив від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 29 січня 2025 року у справі №500/6880/23 та від 28 серпня 2024 року у справі №580/9690/23, від 23 січня 2025 року у справі №400/4829/24, від 20 листопада 2023 року у справі №160/5468/23, від 12 вересня 2024 року у справі №200/5637/23. З огляду на вищезазначене, заявлений позивачкою спірний період (з 29.01.2020 р. по 11.03.2023 р.) умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (19.07.2022) та після цього. Період з 29.01.2020 до 19.07.2022 регулюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати [грошового забезпечення] без обмеження будь-яким строком. Отже, строк звернення до суду з вимогами за період з 29.01.2020 по 19.07.2022 не обмежений, а тому в цій частині позивачем не пропущено. Щодо періоду з19.07.2022 р. по 19.05.2023 р. колегія суддів зазначає наступне. З огляду на викладене Суд дійшов висновку про те, що спірні правовідносини регулюються частиною другою статті 233 КЗпП України, якою визначено тримісячний строк [з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні] звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні. На переконання колегії суддів, початок перебігу строку звернення до суду у цій справі, з урахуванням частини другої статті 233 КЗпП України (у чинній редакції), слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому [у період з 19 липня 2022 року по 19 травня 2023 року] сум. Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо. Такий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23, постановленій у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду. Так, апелянт в апеляційній скарзі вказує, що з моменту виключення позивачки (наказом клінічного центру від 01.11.2023 №161-ОС остання виключена зі списків особового складу 01.11.2023, в якому вказано, які види грошового забезпечення мають бути виплачені позивачці при звільненні) розпочався строк звернення до суду із вказаним адміністративним позовом. Водночас колегія суддів не приймає до уваги такі доводи апелянта з урахуванням вищевикладеного, крім того, звертає увагу, що витяг з наказу зазначено: «Виплатити грошову компенсацію за 35 невикористаних календарних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік, 20 невикористаних календарних днів щорічної основної відпустки за 2023 рік. Допомогу для оздоровлення за 2023 рік отримала. Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік отримала. Відповідно до пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплатити штабсержанту ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків 2 місячного грошового забезпечення за 11 (одинадцять) повних календарних років служби…». Тобто наказ на який посилається апелянт не місить даних про розмір та порядок обчислення грошового забезпечення та його складових, враховуючи те, що саме їх розмір позивач вважає неправомірно обчисленим. В свою чергу доказів або будь-яких доводів стосовно отримання позивачкою атестату або довідки апелянтом не зазначено. Водночас, позивачка вказує, що дізналася про порушення свого права на виплату належного грошового забезпечення з відповіді від 10.06.2025 року. Доказів доведення до відома позивача про суми, нараховані та виплачені їй при звільненні, до отримання листа від 10.06.2025р. матеріали справи не містять. З огляду на вищезазначене, враховуючи, що про розміри та складові нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення позивачка дізналась з листа відповідача від 10.06.2025 р., а з позовною заявою звернулась до суду через систему «Електронний суд» 24.06.2025 р., строк звернення до суду не пропущено. Згідно п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до п.4 ч.1, ч.4 ст.317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, не правильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Оскільки суд першої інстанції правильно по суті спору вирішив справу, однак неправильно застосував норми матеріального права, тобто виходив з інших підстав для задоволення позову, застосувавши Порядок №260, який не розповсюджується на військовослужбовців Державної прикордонної служби України, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для зміни рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025р. у відповідній частині. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 309, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року змінити з підстав, зазначених у даній постанові в частині мотивів його прийняття. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено та підписано 03 лютого 2026 року. Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук Суддя: А. І. Бітов Суддя: І. Г. Ступакова