Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 344/16530/25

Справа № 344/16530/25 Провадження № 22-ц/4808/114/26 Головуючий у 1 інстанції Кіндратишин Л. Р. Суддя-доповідач Мальцева ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 лютого 2026 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Мальцевої Є.Є. суддів: Луганська В.М., Девляшевського В.А, секретар Гудяк Х.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Таскомбанк» адвоката Поповича Євгена Васильовича на заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської від 22 жовтня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в: У вересні 2025 року Акціонерне товариства «ТАСКОМБАНК» звернулось до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 21.01.2024 між Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Заяву - договір №002/24360645-CK_SB про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, згідно якого відповідачу встановлено кредитний ліміт у розмірі 200 000 грн., строком на 12 місяців, процентна ставка за встановленим кредитним лімітом - 59%. Позивач умови кредитного договору виконав належним чином, відповідач порушила взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення коштів та сплати процентів за користування коштами, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 20.05.2025 року, заборгованість за кредитним договором №002/24360645-CK_SB від 21.01.2024, становить 71 149,70 грн Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК»заборгованість за Кредитним договором №002/24360645-CK_SB станом на 20.05.2025 в розмірі 71 149,70 грн., з якої заборгованість по тілу кредиту 40 000,00 грн., заборгованість по процентам 31 149,70 грн, судові витрати. Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської від 22 жовтня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ТАСКОМБАНК» суму заборгованості за кредитним договором №002/24360645-CK_SB від 21.01.2024 в розмірі 63 593 гривні 60 копійок, з якої 40 000 гривень - заборгованість по тілу кредиту (в тому числі прострочена), 23 593 гривні 60 копійок - заборгованість по процентам (в тому числі прострочена). У задоволенні іншої частини вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ТАСКОМБАНК» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 165 гривень 14 копійок. Не погодившись з рішенням суду, представник Акціонерного товариства «Таскомбанк» адвокат Попович Є. В. через систему «Електронний суд» безпосередньо до апеляційного суду подав апеляційну скаргу, в якій просить заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської від 22 жовтня 2025 року скасувати в частині відмови у стягнені відсотків у повному розмірі 31 149грн 70 коп та задовольнити позов в цій частині. Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що строк користування кредитним лімітом становить 12 місяців (365 днів) з можливістю автоматичної пролонгації на той самий строк. Відповідач при укладені договору, підтвердила, що їй відомо про нарахування на кредит процентної ставки 59% річних (детальна інформація в т.ч. щодо типу, порядку обчислення, зміни та сплати наведена в пункті 9 розділу Згода та запевнення Клієнта до Договору), починаючи з дня виходу із пільгового періоду. В рамках дії пільгового періоду, крім операцій «quasi - cash», буде нараховуватися процентна ставка 0,0001% річних. Висновок суду, що нарахування відсотків за користування кредитом після спливу строку кредитування законом не передбачене, стягненню підлягає заборгованість за процентами за період з 21.01.2024 по 20.01.2025 включно в розмірі 23 593,60 грн. (40 000 грн. * 59% річних), не відповідає умовам договору. Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 002/24360645-CK_SB від 21.01.2024 р. укладеним з позичальником ОСОБА_1 заборгованість станом на 20.05.2025 р. становить 71 149,70 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) 40 000,00 грн.; - заборгованість по процентам (в т. ч. прострочена) 31 149,70 грн. При цьому відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд помилково не прийняв до уваги фактичний строк дії кредитного договору та відповідно нараховані проценти за користуванням кредитними коштами відповідно до норми 1048 Цивільного кодексу України Просить апеляційну скаргу задовольнити та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги позивача по сплаті нарахованих відсотків за користуванням кредитом ОСОБА_1 , а саме в сумі 31 149 грн. 70 коп. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк від ОСОБА_1 не надходив. Відповідно до ч.3ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Сторони у встановленому законом порядку повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, однак не з`явились у судове засідання, що відповідно ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у його відсутності. Розгляд справи за відсутності сторін та учасників справи, щодо яких наявні відомості про вручення повістки про явку в суд не є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до наступного. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві. Судом першої інстанції встановлено, що 21.01.2024 між Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 укладено заяву-договір про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №002/24360645-CK_SB, яка підписана обома сторонами, відповідно до якої відповідач просив відкрити поточний рахунок для здійснення розрахунків без фізичного носія (Віртуальну платіжну картку) у гривні № рахунку НОМЕР_1 . Підписанням цієї заяви-договору на відкриття поточного рахунку з використанням електронних платіжних засобів та оформлення платіжної картки Акцептував Публічну пропозицію АТ «ТАСКОМБАНК», яка розміщена на веб-сайті Банку: www.tascombank.com.ua, на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб і приєднався до умов договору. Підпис накладено 21.01.2024 13:19:19 (а.с. 8-10). Відповідно до умов договору ОСОБА_1 погодилася, що строк користування кредитним лімітом становить 12 місяців (365 днів) з можливістю автоматичної пролонгації на той самий строк; на кредит буде нараховуватися процентна ставка 59% річних (детальна інформація в т.ч. щодо типу, порядку обчислення, зміни та сплати наведена в пункті 9 розділу Згода та запевнення Клієнта до Договору, починаючи з дня виходу із пільгового періоду. В рамках дії пільгового періоду, крім операцій «quasi - cash», буде нараховуватися процентна ставка 0,0001% річних. Згідно з довідкою директора АТ «ТАСКОМБАНК», ОСОБА_1 з 21.01.2024 є власником поточного рахунку у валюті гривня № НОМЕР_1 , який відкритий до Заяви-Анкети на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування з номером кредитного договору №002/24360645-СК_SB від 21.01.2024, № карти НОМЕР_2 , відкритого в АТ «ТАСКОМБАНК» (а.с. 20). Відповідно до розрахунку заборгованості по кредитному договору №002/24360645-СК_SB від 21.01.2024 укладеному з позичальником ОСОБА_1 станом на 20.05.2025, загальна заборгованість 71149,70 грн., яка складається із 40000 грн. заборгованості по тілу кредиту (в тому числі прострочена), 31149,70 грн. заборгованість по відсоткам (в тому числі прострочена) (а.с. 103-104). У виписках по особовим рахункам кредитного договору №0/22547226-VR з 021.01.2024 по 20.05.2025 відображений рух коштів позичальника ОСОБА_1 (а.с. 105-111). Згідно з повідомленням-вимогою АТ «ТАСКОМБАНК» від 12.06.2025 АТ «ТАСКОМБАНК» просив ОСОБА_1 погасити наявну перед банком заборгованість станом на 23.05.2025, яка становить 40000 грн. - основного боргу, 31279,01. - заборгованість за процентами (а.с. 112) Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач умови кредитного договору №002/24360645-CK_SB від 21.01.2024 належним чином не виконувала. При цьому нарахування відсотків за користування кредитом після спливу строку кредитування законом не передбачене, стягненню підлягає заборгованість за процентами за період з 21.01.2024 по 20.01.2025 включно в розмірі 23 593,60 грн. (40 000 грн. * 59% (річних). Тому вважав можливим задовольнити позовні вимоги частково та стягнути з відповідачки на користь АТ «ТАСКОМБАНК» заборгованість за даним кредитним договором в загальному розмірі 63593,60 грн., з яких 40000 грн. - заборгованість по тілу кредиту (в тому числі прострочена); 23593,60 грн. - заборгованість по процентам. Перевіривши справу, колегія суддів приходить до наступного висновку. За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). За змістом ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19. Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про доведення факту укладення вищевказаного кредитного договору між відповідачем та відповідною фінансовою установою, і про невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в неї боргових зобов`язань перед позивачем, який набув прав вимоги за вищевказаним кредитним договором. В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов`язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - стаття 1048 ЦК України), що підлягає сплаті. Отже, у випадку настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором позичальник повинен повернути кредитору позику у повному обсязі та нараховані на час повернення проценти. Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч.1 ст.599 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно ч.1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Згідно норм ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах,який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює банком (в даному випадку АТ «Таксомбанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Звертаючись до суду із позовом АТ «Таксомбанк» просило стягнути з відповідача заборгованість у сумі 71 149,70 грн., з якої: - заборгованість по тілу кредиту 40 000,00 грн., - заборгованість по процентам 31 149,70 грн. На підтвердження умов договору АТ «Таксомбанк» надало суду копію заяву-договір про приєднання до публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № №002/24360645-CK_SB від 21.01.2024 року, паспорт споживчого кредиту. З матеріалів справи вбачається, що відповідачкою ОСОБА_1 14.03.2018 року підписано заяву-договір про приєднання до публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № №002/24360645-CK_SB з відкриттям на ім`я відповідача поточного рахунку у гривні, операції за яким здійснюватимуться з використанням електронних платіжних засобів, оформлених на ім`я відповідача. Відповідно до розрахунку заборгованості по кредитному договору №002/24360645-СК_SB за період з 21.01.2024 по 20.05.2025 виникла загальна заборгованість у розмірі 71149,70 грн., яка складається із : 40000 грн. заборгованості по тілу кредиту (в тому числі прострочена), 31149,70 грн. заборгованість по відсоткам (в тому числі прострочена) За змістом постанови Верховного Суду від 17.02.2023 у справі №910/23042/16, проценти за користування кредитом є зобов`язанням за кредитним договором та є складовим елементом плати за наданий кредит, що разом із тілом кредиту становлять загальну суму боргу і охоплюються поняттям «основна сума заборгованості із зобов`язань за кредитом». Таким чином, банком пред`явлено вимоги щодо стягнення тіла кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, що були обумовлені договором Стягуючи заборгованість за відсотки в межах періоду з 21.01.2024 по 20.01.2025 включно, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до аб. 3 ч. 1 Заяви-договору на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування строк користування кредитним лімітом становить 12 місяців (365 днів) з можливістю автоматичної пролонгації на той самий строк. На кредит буде нараховуватися процентна ставка 59% річних (детальна інформація в т.ч. щодо типу, порядку обчислення, зміни та сплати наведена в пункті 9 розділу Згода та запевнення Клієнта до Договору. Таким чином, сторони погодили умови автоматичної пролонгації, і висновок суду про строку дії договору тільки в межах 365 днів є передчасним, таким, що не відповідає обставинам справи. За таких обставин, згідно з умовами договору і в межах заявлених позовних вимог підлягає стягненню заборгованість за відсотками за період з 21.01.2024 року по 20.05.202025 року (486 дні), що становить 31 149, 70 грн(40 000 грн +59%річних*486 дні ) , Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. Суд першої інстанції, розглядаючи позов Акціонерного товариства «Таскомбанк»неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та внаслідок неправильного застосування норм матеріального права дійшов помилкового висновку в частині розміру заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставами для зміни рішення суду першої інстанції. З урахуванням вищевикладеного, рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом збільшення суми заборгованості стягнутої з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк»за кредитним договором №002/24360645-CK_SB від 21.01.2024 з 63 593,60 грндо 71 149,40 грн, з яких: 40 000 грн - заборгованість по тілу кредиту, 31 149,70 грн заборгованість за відсотками за період з 21.01.2024 року по 20.05.2025 року. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні та задоволенню позову в повному обсязі, підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» 2422,40 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 2 598, 16 грн за подання апеляційної скарги, а всьго 5020,60 грн . Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Таскомбанк» адвоката Поповича Євгена Васильовичазадовольнити. Заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської від 22 жовтня 2025 року змінити в частині стягнення суми заборгованості за відсотками і визначення загальної суми заборгованості. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» заборгованість за кредитним договором №002/24360645-CK_SB від 21.01.2024 в розмірі 71 149,40 грн, з яких: 40 000 (сорок тисяч) грн - заборгованість по тілу кредиту, 31 149 (тридцять одна тисяча сто сорок дев`ять) грн 70 коп заборгованість за відсотками за період з 21.01.2024 року по 20.05.2025 року. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» 5020,60 грн витрат по сплаті судового збору. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст складений 03 лютого 2026 року Судді Є.Є.Мальцева В.М.Луганська В.А.Девляшевський