Постанова 4822 № 723/4795/24

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 січня 2026 року м. Чернівці справа № 723/4795/24 провадження №22-ц/822/190/26 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Одинака О. О. суддів: Кулянди М. І., Перепелюк І. Б., за участю секретаря судового засідання Тодоряка Г. Д. учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , на ухвалу Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 10 грудня 2025 року головуючий в суді першої інстанції суддя Посохов І. С. ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 . Просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 4 000 гривень та на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 4 000 гривень, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 01 вересня 2020 року до досягнення дітьми повноліття. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 10 грудня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, залишено без розгляду у зв`язку з повторною неявкою в судове засідання позивача. Ухвала суду мотивована тим, що позивач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи двічі не з`явився у судове засідання, а саме: 03 листопада 2025 року та 10 грудня 2025 року, заява про розгляд справи за відсутності позивача до суду не надходила. Враховуючи, що належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у судове засідання та не подав заяву про розгляд справи за його відсутності, суд вважав, що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей підлягає залишенню без розгляду. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 10 грудня 2025 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційні скарги ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права. Вказує, що 13 листопада 2024 року ухвалою судді Сторожинецького районного суду Чернівецької області Яківчика І. В. було відкрито апеляційне провадження у даній справі. 22 вересня 2025 року відбулася зміна складу суду у зв`язку із відставкою судді ОСОБА_6 на підставі розпорядження керівника апарату № 158 та протоколу автоматизованого розподілу, справа передана судді Посохову І. С. Ухвалою суду від 26 вересня 2025 року прийнято справу до свого провадження. Вказує, що згідно з частиною дванадцятою статті 33 ЦПК України у разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті, розгляд справи розпочинається з початку. Тобто, розгляд справи розпочинається з початку, а попередні процесуальні дії підлягають новій оцінці. Зазначає, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі посилається на дві неявки позивача, а саме у судові засідання, призначені на 03 листопада 2025 року та 10 грудня 2025 року. Представником позивача ОСОБА_3 03 листопада 2025 року подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з його зайнятістю в розгляді іншої справи у Шевченківському районному суді міста Чернівці. Зайнятість адвоката в іншому судовому процесі є об`єктивною причиною неявки. Адвокат не може перебувати у двох судах одночасно. Завчасне повідомлення суду про таку зайнятість є проявом поваги до суду та добросовісного користування процесуальними правами. Вважає, що це не є неявкою без поважних причин у розумінні закону, зважаючи на вмотивованість клопотання та необхідність узгодження графіку судових засідань. 09 грудня 2025 року (за день до засідання) представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із хворобою представника. Вважає, що ця форс-мажорна обставина особистого характеру, яка робить фізичну присутність представника у судовому засіданні неможливою. Тобто, судом було відомо перед початком судового засідання 10 грудня 2025 року, що адвокат позивача захворів, повідомив про це суд та просив не розглядати справу без нього, оскільки бажає брати участь у допиті свідків. Вважає, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, зокрема статей 223, 257 ЦПК України, здійснено помилкове тлумачення їх змісту та не застосовано належним чином принцип верховенства права. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи ОСОБА_2 відзив на апеляційну скаргу не подавала.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій Ухвалою Сторожинецького районного суду Чернівецької області (у складі головуючого судді Яківчика І. В.) від 13 листопада 2024 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів (а.с. 19). Визначено порядок розгляду вказаної справи за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 13 грудня 2024 року. 13 грудня 2024 року представником позивача ОСОБА_3 подано до Сторожинецького районного суду Чернівецької області клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із тривалою повітряною тривогою та проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами суду (а.с. 26, 31). Сторожинецьким районним судом Чернівецької області відкладено розгляд справи на 05 лютого 2025 року. Судова повістка про виклик до суду на 05 лютого 2025 року направлена ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку (а.с. 40). 02 лютого 2025 року представником позивача ОСОБА_3 подано до Сторожинецького районного суду Чернівецької області клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із тим, що заява про участь у справі в режимі відеоконференції поза межами суду не були розглянуті (а.с. 59-60). Сторожинецьким районним судом Чернівецької області відкладено розгляд справи на 10 квітня 2025 року. 09 квітня 2025 року представником позивача ОСОБА_3 подано до Сторожинецького районного суду Чернівецької області клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із участю у інших судових засіданнях (а.с. 74). Сторожинецьким районним судом Чернівецької області відкладено розгляд справи на 08 травня 2025 року. 08 травня 2025 року представником позивача ОСОБА_3 подано до Сторожинецького районного суду Чернівецької області клопотання про розгляд справи за відсутності сторони (а.с. 82-83). Сторожинецьким районним судом Чернівецької області відкладено розгляд справи на 16 червня 2025 року. 16 червня 2025 року представником позивача ОСОБА_3 подано до Сторожинецького районного суду Чернівецької області клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням у відпустці (а.с. 98). Сторожинецьким районним судом Чернівецької області відкладено розгляд справи на 15 липня 2025 року. 14 липня 2025 року представником позивача ОСОБА_3 подано до Сторожинецького районного суду Чернівецької області клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із наявністю поважних причин, які унеможливлюють участь позивача та його представника (а.с. 114). Сторожинецьким районним судом Чернівецької області відкладено розгляд справи на 21 серпня 2025 року. Згідно розпорядження №158 від 22 вересня 2025 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку із поданням заяви про відставку та звільненням з посади судді Сторожинецького районного суду Чернівецької області ОСОБА_6 відповідно до наказу від 18 вересня 2025 року №02-03/30-К/2025 (а.с. 121). Ухвалою Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 26 вересня 2025 року прийнято цивільну справу №723/4795/24 до провадження судді Посохова І. С. (а.с. 123). Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 03 листопада 2025 року. Судові повістки про виклик до суду на 03 листопада 2025 року направлено ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку, а також доставлено до електронного кабінету представника ОСОБА_3 03 жовтня 2025 року о 22 годині 02 хвилини (підтверджується карткою руху документа в підсистемі «Електронний суд») (а.с. 133). 03 листопада 2025 року представником позивача ОСОБА_3 подано до Сторожинецького районного суду Чернівецької області клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із участю у іншому судовому засіданні (а.с. 139). Сторожинецьким районним судом Чернівецької області відкладено розгляд справи на 10 грудня 2025 року. Судові повістки про виклик до суду на 10 грудня 2025 року направлено ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку, а також доставлено до електронного кабінету представника ОСОБА_3 05 листопада 2025 року о 00 годин 40 хвилин (підтверджується карткою руху документа в підсистемі «Електронний суд») (а.с. 149). 09 грудня 2025 року представником позивача ОСОБА_3 подано до Сторожинецького районного суду Чернівецької області клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю (хворобою) (а.с. 152). Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови. Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Згідно з частинами першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Апеляційний суд вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції від 10 грудня 2025 року відповідає зазначеним вище вимогам закону, виходячи з наступного. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. З урахуванням викладеного, суд повинен реалізовувати своє основне завдання, а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів та заяв на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод. Формальний підхід суду до здійснення своїх повноважень на будь-якій стадії судового процесу може призвести до порушення права особи на справедливий судовий розгляд. У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини друга статті 2 ЦПК України). Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини друга, четверта статті 12 ЦПК України). Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. У частині першій статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. На учасників судового процесу та їх представників покладається загальний обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю варто розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами. Особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб (стаття 43 ЦПК України). У частинах третій-шостій статті 128 ЦПК України передбачено, що судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться (частина перша статті 131 ЦПК України). Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду. При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з`явився. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позов без розгляду, якщо нез`явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Тобто законодавець диференціює необхідність урахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, якою є неявка: першою чи повторною. Така диференціація обумовлена як необхідністю забезпечити дотримання прав позивача на участь у судовому засіданні у разі першої неявки за належного його повідомлення про час та місце судового засідання та поважності причин неявки, так і необхідністю введення певних обмежень з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, прав та інтересів іншої сторони, а тому саме позивач має продемонструвати свій процесуальний інтерес у як найшвидшому розгляді справи, а отже зобов`язаний у розумні інтервали цікавитися провадженням у справі. Отже, норми частини п`ятої статті 223 та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України дисциплінують позивача як ініціатора судового розгляду, стимулюють його належно користуватися своїми процесуальними правами, щоб не допустити затягування розгляду справи. Тож, під час вирішення питання про залишення позову без розгляду правове значення має виключно належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 757/23967/13-ц (провадження № 61-17220св18), від 28 жовтня 2021 року у справі № 465/6555/16 (провадження № 61-9020св21), від 12 травня 2022 року у справі № 645/5856/13-ц (провадження № 61-2876св21). У постановах Верховного Суду від 11 січня 2023 року у справі № 500/3032/18 (провадження № 61-19742св21), від 12 січня 2023 року у справі № 205/3009/16 (провадження № 61-6033св22), від 14 лютого 2023 року у справі № 947/15909/21 (провадження № 61-10773св22) вказано, що причини повторної неявки позивача в судове засідання правового значення не мають, а обов`язковими умовами для застосування передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків повторної неявки позивача в судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи без його участі у судовому засіданні. Правом на залишення позову без розгляду суд наділений лише у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Окрему увагу колегія суддів акцентує на тому, що у теорії права одним з критеріїв, за яким прийнято розрізняти норми права, є метод правового регулювання правових норм. За цим критерієм норми права можуть бути імперативними та диспозитивними. Імперативні (зобов`язуючі) норми права характеризуються категоричністю приписів. Такі норми реалізуються виконанням, дотриманням або застосуванням. Диспозитивні норми реалізуються використанням, яке, як правило, передбачає його реалізацію на власний розсуд. Колегія суддів проаналізувавши положення частини п`ятої статті 223 та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України зауважує, що у цих нормах законодавець не застосував слова «може», «має право», «за власної ініціативи» та інші подібні у своєму значенні слова. Зазначені норми процесуального права не передбачають можливості інших варіантів дій суду, окрім залишення позову без розгляду. Формулювання «суд залишає позовну заяву без розгляду», що міститься у частині п`ятій статті 223 ЦПК України, та формулювання «суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду», що міститься у пункті 3 частини першої статті 257 ЦПК України, виражає імперативну вказівку суду (судді) щодо заборони продовження розгляду справи, щодо завершення судового провадження без винесення рішення. З огляду на викладене апеляційний суд зазначає про те, що повноваження суду залишити позов без розгляду, передбачені цими нормами процесуального права відносяться до імперативних. Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 18 січня 2022 року у справі № 905/458/21. Як вбачається з матеріалів справи, у судове засідання призначене на 03 листопада 2025 року ОСОБА_1 та його представник адвокат Новіков О. П. не з`явилися. Позивач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. У судове засідання призначене на 10 грудня 2025 року ОСОБА_1 та його представник Новіков О. П. повторно не з`явилися. Позивач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить судова повістка, яка була направлена позивачу на адресу, зазначену ним у позові як адресу для листування, та була повернута до суду з відміткою від 18 листопада 2025 року «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 148-150). У постановах Верховного суду від 21 грудня 2022 року у справі №757/15603/19, від 30 листопада 2022 року у справі № 760/25978/13-ц, від 31 серпня 2022 року у справі № 760/17314/17 зазначено, що судові повістки про день, час та місце розгляду справи, які судом надіслані на зазначену позивачем адресу, були повернені до суду з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України свідчить про вручення повісток в день проставлення у поштових повідомленнях таких відміток, а тому апеляційний суд дійшов помилкових висновків про неналежність повідомлення міськрайонним судом позивача про судові засідання призначені судом на вказані дати.). Представник позивача адвокат Новіков О. П. також був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи у судових засіданнях, призначених на 03 листопада та 10 грудня 2025 року, про що свідчать відомості про доставку судових повісток на вказані дати до його електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд». За правилом частини п`ятої статті 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі. Колегія суддів враховує, що диспозитивність (від лат. dispono - розпоряджаюся) - це надання особам, які беруть участь у справі, можливості вільно розпоряджатися своїми матеріальними та процесуальними правами на власний розсуд. Зміст принципу диспозитивності перш за все розкривається через положення хто хоче здійснити свої права, повинен сам потурбуватися про це. Вказані принципи надають кожному учаснику справи можливість самостійно розпоряджатися наданими йому законом процесуальними правами, в тому числі і правом брати участь в судових засіданнях. Як вбачається з матеріалів справи заяв про розгляд справи за відсутності позивача та/або його представника до суду не надходило. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що процесуальним обов`язком суду першої інстанції за встановлених апеляційним судом обставин щодо належного повідомлення позивача про час і місце судових засідань, повторної неявки позивача в судове засідання, відсутності заяви позивача про розгляд справи за його відсутності, було залишення позову ОСОБА_1 без розгляду у зв`язку з повторною неявкою у судове засідання. У свої висновках апеляційний суд керується тим, що позивач із великим ступенем зацікавленості повинен проявляти інтерес про хід розгляду судом ініційований ним справи. У разі відсутності обставин непереборної сили, ігнорування позивачем (заявником) протягом тривалого періоду часу судового провадження, відкритого за його позовною заявою (заявою, скаргою), свідчить про недобросовісну поведінку та порушення основоположних засад цивільного процесу. Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі №554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20). За встановлених апеляційним судом обставин справи ОСОБА_1 , як особа яка ініціювала провадження у справі, об`єктивно могла розраховувати на настання наслідків, визначених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, у вигляді залишення його позову без розгляду в результаті його процесуальної поведінки. Також колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до частини другої статті 257 ЦПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно. З огляду на наведене відсутні підстави вважати, що права позивача на доступ до суду та справедливий судовий розгляд відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції є порушеними. Також, колегія суддів, звертає увагу на те, що позивач та його представник жодного разу не були присутні в судових засіданнях, хоча належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи. Неодноразово представник позивача подавав клопотання про відкладення розгляду справи. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що процесуальна поведінка позивача та його представника свідчить про недобросовісність реалізації своїх процесуальних прав. Неодноразово подаючи заяви про відкладення розгляду справи, позивач та його представник не надавали належних доказів на підтвердження викладених у заявах обставин. Суд першої інстанції, з висновками якого погоджується апеляційний суд, належним чином виконав вимоги процесуального закону з метою надання позивачу належного доступу до правосуддя та з огляду на його процесуальну поведінку керуючись завданнями цивільного судочинства та його основними засадами (стаття 2 ЦПК України), які превалюють над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі, дійшов правильного висновку про залишення позову без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України. Посилання у апеляційній скарзі на неврахування судом першої інстанції наведених у клопотаннях про відкладення розгляду справи причин неявки позивача та представника позивача в судові засідання не заслуговують на увагу, оскільки для залишення позову без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України поважність причин повторної неявки позивача (чи його представника) не має значення. Колегія суддів підкреслює, що зазначене положення процесуального законодавства спрямоване на забезпечення балансу між правом особи на судовий захист та необхідністю дотримання процесуальної дисципліни. Якщо позивач вважає, що він має підстави для повторного звернення до суду, він може подати новий позов, дотримуючись встановлених законом вимог. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, а, отже, й не дають підстав вважати порушенням судом першої інстанції норм процесуального права під час постановлення оскаржуваної ухвали. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції постановив ухвалу від 10 грудня 2025 року з додержанням норм процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 10 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 30 січня 2026 року. Суддя-доповідач Олександр ОДИНАК Судді: Мирослава КУЛЯНДА Ірина ПЕРЕПЕЛЮК