Постанова 4824 № 381/303/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 381/303/25 провадження № 22-ц/824/1023/2026 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 лютого 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача Кирилюк Г. М. суддів: Ратнікової В. М., Ящук Т. І., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 14 квітня 2025 року в складі судді Анапріюк С.П., встановив: 19.01.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - ТОВ «Діджи Фінанс») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 03.08.2021 року за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в особистому кабінеті на сайті ТОВ «Мілоан» ОСОБА_1 подано заявку на отримання кредиту № 102600048. Дана заява знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті товариства. Законодавством України передбачено, що оформлення кредиту онлайн із використання одноразового пароля прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом. ТОВ «Мілоан» було направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при введенні якого відповідач підтверджує прийняття умов кредитного договору № 102600048 від 03.08.2021. Таким чином, відповідач уклав договір про споживчий кредит № 102600048 від 032.08.2021 з ТОВ «Мілоан». На підставі платіжного доручення відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 8 000 грн. Відповідач не виконав належним чином кредитні зобов`язання в частині повернення виданого кредиту в строки, які ним обумовлені. 12.11.2021, згідно умов договору відступлення прав вимоги № 13Т, ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за кредитним договором № 102600048 від 03.08.2021 на користь ТОВ «Діджи Фінанс». Згідно договору відступлення прав вимоги сума боргу перед новим кредитором є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 23 704,00 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту - 8 000 грн; заборгованість за відсотками - 15 704 грн. Керуючись ст. 512 - 514, 516 ЦК України та у зв`язку з істотними порушеннями відповідачем умов кредитного договору № 102600048 від 03.08.2021, позивачем, який набув права грошової вимоги, на адресу відповідача, зазначену в кредитному договорі № 102600048 від 03.08.2021, було направлено повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Діджи Фінанс», зазначивши інформацію про порядок погашення заборгованості по кредитному договору № 102600048 від 03.08.2021. На виконання вимог п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України , ТОВ «Діджи Фінанс» повідомило, що ним було вжито заходи досудового врегулювання спору шляхом направлення досудової вимоги про сплату заборгованості. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 102600048 від 03.08.2021 у розмірі 23 704 грн, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн. Заочним рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 14 квітня 2025 року в задоволенні вказаного позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження набуття права вимоги до відповідача. Відомість про щоденні нарахування та погашення заборгованості за кредитним договором не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, нарахування процентів відповідно до укладеного договору на умовах, які вказані в позовній заяві, також не відображає інформацію про здійснення чи не здійснення відповідачем будь-яких проплат за кредитним договором. Отже, ця відомість не є належним доказом наявності заборгованості, який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання чи невиконання кредитного договору боржником/відповідачем. Вказана відомість з зазначенням конкретних розмірів заборгованості, є документом, що створений самим кредитором, а тому зазначена у ній інформація за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вона була складена, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач. 13.05.2025 представник ТОВ «Діджи Фінанс» подав апеляційну скаргу, в якій просить заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 14 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Зазначив, що відповідач не надав жодних доказів, які б підтверджували, що мобільний номер телефону та ІР-адреса, з яких була подана заява на отримання кредиту, йому не належать. Поряд з цим, наданий позивачем скріншот першої сторінки договору із фіксацією підпису сторін за допомогою одноразового ідентифікатора дає підстави вважати доведеним належними доказами факт, що договір про споживчий кредит № 102600048 від 03.08.2021 був дійсно підписаний з первісним кредитором саме відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора S59598. Таким чином, позивач приходить до висновку, що договір про споживчий кредит № 102600048 від 03.08.2021 з додатками до нього, було підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, чим підтверджено укладання між нею та первісним кредитором такого правочину в електронній формі, оскільки без здійснення входу на сайт кредитора: https://miloan.ua/ за допомогою логіну та пароля до особистого кабінету, внесення свої персональних даних, номера телефону, договір з додатками до нього між сторонами не було би укладено. Також зазначає, що відсутність електронних доказів генерації одноразового ідентифікатора за договором про споживчий кредит № 102600048 від 03.08.2021 не може бути підставою для відмови у позовних вимогах, оскільки відсутність кваліфікованого електронного підпису не зумовлює недостовірність певних даних в електронній формі та не ставить під сумнів достовірність електронного доказу. Отже, підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодився на визначені у ньому умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов`язання. Зазначив, що відповідач не оспорив договір про надання споживчого кредиту № 102600048 від 03.08.2021 за його безгрошовістю, в матеріалах справи відсутні докази про те, що кредитний рахунок (платіжна карта) НОМЕР_1 не належить відповідачу. Крім того, у вищевказаному платіжному дорученні, яким ТОВ «МІЛОАН» перераховано отримувачу ОСОБА_1 8 000 грн, також вказано ідентифікаційний код останньої. Однак, доказів на спростування відповідності анкетних даних відповідача в зазначених анкеті заяві та договорі - матеріали справи не містять. На підтвердження факту виконання первісним кредитором свого обов`язку із видачі кредитних коштів та законності нарахування розміру заборгованості, позивачем до позовної заяви долучено відомість про щоденні нарахування та погашення за договором № 102600048 від 03.08.2021, яка сформована та надана первісним кредитором позивачу. Відповідно до вимог Договору, позивач вважає, що у спірному випадку строк кредитування пролонговувався та максимально міг бути продовженим на 60 днів (до 01.11.2021), а тому проценти за користування кредитом слід нараховувати на 30 днів (строк початкового кредитування) + 60 днів (продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах). Зазначені обставини свідчать про те, що умовами договору про споживчий кредит № 102600048 від 03.08.2021 сторони передбачили порядок продовження строку договору, а також погодили умови і строк нарахування процентів за користування кредитом. Враховуючи, що в договорі сторонами був обумовлений строк нарахування відсотків, а саме відсотки нараховуються до дня повного погашення заборгованості за кредитом, оскільки на даний момент заборгованість по кредиту погашена не була, позивач вважає, що первісним кредитором обґрунтовано були нараховані відсотки за період користування грошовими коштами, у тому числі після настання терміну їх повернення. Таким чином, заборгованість відповідача за договором про споживчий кредит № 102600048 від 03.08.2021 становить в сумі 23 704 грн, яка складається з: 8 000 грн - основна сума боргу (п. 1.2. Договору) та 15 704,00 грн - заборгованість за відсотками (п. 1.5.2. та 1.6. Договору). Крім того зазначає, що в оскаржуваному рішенні вказано, що позивач не довів відступлення грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором від первісного кредитора. Разом з тим, позивачем до позовної заяви було додано докази, якими доведено відступлення первісним кредитором права вимоги до відповідача на користь позивача за договором про споживчий кредит № 102600048 від 03.08.2021, а саме: - копія договору відступлення прав вимоги № 13Т від 12 листопада 2021 року разом із затвердженими шаблонами передачі інформації по кредитному портфелю; - витяг із додатку № 1 до договору відступлення прав вимоги № 13Т від 12 листопада 2021 року (реєстр боржників); - копії платіжних інструкцій за договором відступлення прав вимоги № 13Т від 12 листопада 2021 року. Враховуючи, що Додаток № 1 до Договору факторингу містить у собі інформацію щодо великої кількості боржників, що становить таємницю фінансової послуги (відповідно до ч. 1-2 ст. 10 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії»), до позовної заяви позивачем було долучено саме витяг з Додаток № 1 до Договору факторингу, який був підписаний сторонами, з однієї сторони - представником ТОВ «Мілоан», і іншої сторони - Директором ТОВ «Діджи Фінанс», що не суперечить вимогам п. 2 ст. 95 ЦПК України. Також, договір відступлення прав вимоги № 13Т від 12 листопада 2021 року не визнаний недійсним у встановленому порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена ст. 204 ЦП України, не спростована. Таким чином, матеріали справи містять належні та допустимі докази, що підтверджують факт відступлення права вимоги до відповідача від первісного кредитора до позивача за договором про споживчий кредит № 102600048 від 03.08.2021. Правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що 03 серпня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 102600048. Відповідно до п. 1.1 договору, кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п. 1.3 Договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п. 1.2. Договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит. Відповідно до п. 1.2. Договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 8 000 гривень у валюті : Українські гривні. Відповідно до п. п. 1.3 - 1.4 Договору, кредит надається строком на 30 днів з 03.08.2021 (строк кредитування); термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 02.09.2021. Відповідно до п. 1.5.2 Договору проценти за користування кредитом: 24 грн, які нараховуються за ставкою 0.01 відсотків від фактичного залишку (кредиту) за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (1.6 договору). Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2, 2.3 цього Договору. Із платіжного доручення ТОВ «Мілоан» № 30659717 від 03.08.2021 вбачається, що 03.08.2021 ТОВ «Мілоан» перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 грошові кошти в розмірі 8 000,00 грн, призначення платежу кошти згідно договору № 102600048. 12 листопада 2021 року між ТОВ «Мілоан» (кредитор) та ТОВ «Фінансова компанія «Діджи Фінанс» (новий кредитор) було укладено договір відступлення прав вимоги №13Т, відповідно до якого кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості). Відповідно до витягу з додатку до договору відступлення прав вимоги № 13Т від 12 листопада 2021 року ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги до боржника ОСОБА_1 на загальну суму 23 704 грн, з яких: 8 000 грн - сума заборгованості за тілом, 15 704 грн - сума заборгованості за відсотками. Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України). Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦК України). За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Відповідно до положень ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19. Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст.3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції за визначеним порядком частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону). Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Відповідно ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) за порядком, визначеним частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Положеннями ст. 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. У постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув. Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що матеріали справи містять докази того, що кредитний договір, укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем був підписаний відповідачем електронним цифровим підписом. Відповідно до п. 6.3 договору сторони погодили, що приймаючи пропозицію товариства щодо укладення договору, позичальник погодився з усіма додатками та невід`ємними частинами (Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) Договору в цілому та підтвердив, що ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього договору. Згідно правової позиції Верховного Суду викладеної в постанові від 07 жовтня 2020 у справі № 127/33824/19: «Встановивши, що без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі». Отже, без здійснення входу на веб-сайт товариства, реєстрації та створення особистого кабінету, входу за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, отримання на фінансовий номер otp-пароля, надісланого товариством на такий телефону, власноручне введення відповідачем одноразового паролю-ідентифікатора для електронного підпису, кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України). За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. У вказаній справі відповідачем не надано жодних доказів, що йому не належить номер мобільного телефону та ІР адреса, з якої подано заяву. Підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодився на визначені у ньому умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов`язання. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Як встановлено судом, згідно з платіжним дорученням №30659717 від 03 серпня 2021 року платник ТОВ «Мілоан» здійснив переказ грошових коштів у розмірі 8 000 грн для отримувача ОСОБА_1 , банк отримувача: 516749, код банку: MASTERCARD кредитний рах. № НОМЕР_2 грошові кошти в розмірі 8 000,00 грн, призначення платежу кошти згідно договору № 102600048 (а.с.54). Відповідно до частини 1 статті 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Відповідачем не надано заперечень щодо отримання кредитних коштів у сумі 8 000 грн, а також доказів про те, що вказаний кредитний рахунок (платіжна карта) йому не належить. Як убачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів сплати заборгованості за кредитним договором у розмірі більшому ніж це зазначено позивачем у розрахунках заборгованості. Розрахунку заборгованості, що спростовує розмір заборгованості, визначений позивачем, відповідачем також не наданий. Як вбачається з відомостей про щоденні нарахування та погашення по кредиту, тіло кредиту в межах строку кредитування відповідачем повернуто не було, а тому підстави для зменшення процентів, які були нараховані згідно п. 1.6 договору за ставкою 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом відсутні. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором 102600048 від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Діджи Фінанс». Згідно зі ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину. Наданий позивачем витяг з додатку до договору відступлення прав вимоги № 13Т від 12 листопада 2021 року підтверджує факт переходу права вимоги за кредитним договором до позивача, отже доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими. Крім того, в матеріалах справи наявна досудова вимога, яка містить повідомлення від 27.09.2024 про відступлення прав грошової вимоги за укладеним з ним договором. Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову. Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України). Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України). Саме такою є правова

позиція Верховного Суду, висловлена Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22). Зазначена правова позиціє є незмінною, вона безпосередньо передбачена положеннями пункту 1 частини другої статті 137, частини восьмої статті 141 ЦПК України. У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Позивач при зверненні до суду з даним позовом просив відшкодувати понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000 грн. На підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу було подано до суду наступні докази: копію договору про надання правової допомоги № 42649746 від 01 квітня 2024 року; копію додаткової угоди № 102600048 від 30.12.2024; копію детального опису робіт (наданих послуг)виконаних адвокатом Стародуб І. В., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс»щодо стягнення кредитної заборгованості від 30 вересня 2024 року; копію акту №102600048 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 30.12.2024. Відповідно до акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 30 грудня 2024 року, складеного адвокатом Стародуб І. В. та ТОВ «Діджи Фінанс», сторони підтверджують, що адвокат надав, а клієнт прийняв правничу допомогу загальною вартістю 6 000 грн, зокрема: - правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс» - 2 250 грн; - складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи позивач - 3 000 грн; - формування додатків до позовної заяви (письмові докази) - 750 грн. Разом 6 000 грн. Оплата професійної правничої допомоги Адвоката здійснюється клієнтом у повному обсязі при підписанні відповідного акту (п. 4). Оцінюючи подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат в суді першої інстанції, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що зазначені позивачем витрати на правничу допомога адвоката, які включають послуги: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та формування додатків до позовної заяви зводяться до єдиної дії - підготовка та подання позовної заяви і за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окремі послуги. Така послуга, як надання усної консультації стосовно складання позовної заяви, за своєю суттю є послугою організаційного характеру. Немає також підтвердження, що клієнту разом з тим здійснювалося надання консультацій правового характеру, а тому такі витрати не підлягають компенсації. За таких обставин, надавши оцінку доказам щодо понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, врахувавши складність справи, суть спору, характер послуг, а також необхідність дотримання критерію розумності та справедливості, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що співмірним, розумним та необхідним у межах розгляду цієї справи у суді першої інстанції є розмір судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн. Досліджуючи докази на підтвердження витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного. Розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги, та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості. Згідно акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 13.05.2025 року клієнту - ТОВ «Діджи Фінанс» було надано виконавцем - адвокатом Стародуб І. В. такі послуги: - аналіз чинного законодавства та судової практики на предмет виявлення змін і доповнень, аналіз наявних кредитних та платіжних документів 1 год. - 750 грн; - правовий аналіз обставин спірних правовідносин тa надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс» 1,5 год. - 2 250 грн; - складання апеляційної скарги на заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 14 квітня 2025 року у справі №381/303/25 за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які апелянт поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи 3 год. - 3 000 грн. Оцінюючи подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат в суді апеляційної інстанції, колегія суддів апеляційного суду встановила, що зазначені позивачем витрати на правничу допомога адвоката, які включають послуги: аналіз чинного законодавства та судової практики зводяться до єдиної дії - складання апеляційної скарги і за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окремої послуги. З огляду на викладене, співмірним, розумним та необхідним у межах розгляду цієї справи у суді апеляційної інстанції є розмір судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача в разі задоволення позову. При подачі позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн. Після перегляду справи в суді апеляційної інстанції позов було задоволено повністю. При подачі апеляційної скарги позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3 633,60 грн. За результатами апеляційного перегляду справи апеляційну скаргу було задоволено, рішення суду першої інстанції було скасовано та ухвалене нове судове рішення про задоволення позовних вимог, а тому з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у сумі 6 056 грн ( 2 422,40 грн+ 3 633,60 грн). Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» задовольнити. Заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 14 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позов задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746, адреса: м. Київ, вул. Авіаконструктора І. Сікорського, буд. 8) заборгованість за кредитним договором № 102600048 від 03.08.2021 в розмірі 23 704 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 6 056 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк Судді: В. М. Ратнікова Т. І. Ящук