Постанова Київський апеляційний суд № 363/1423/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 363/1423/25 провадження № 22-ц/824/14520/2025 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 листопада 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача Кирилюк Г. М. суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг», назву якого змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Солвентіс», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» на заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 11 червня 2025 року в складі судді Чіркова Г.Є., встановив: 18.03.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» (далі - ТОВ «ФК «Пінг-Понг»), назва якого на підставі наказу №70-к від 01.07.2025 змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Солвентіс» (далі ТОВ «ФК «Солвентіс»), звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 09.04.2021 року за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в особистому кабінеті на сайті ТОВ «Мілоан» ОСОБА_1 було подано заявку на отримання кредиту № 100345217. Дана заява знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті товариства. Законодавством України передбачено, що оформлення кредиту онлайн із використання одноразового пароля прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом. ТОВ «Мілоан» було направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при введенні якого відповідач підтверджує прийняття умов кредитного договору № 100345217 від 09.04.2021. Таким чином, відповідач уклав договір про споживчий кредит № 100345217 від 09.04.2021 з ТОВ «Мілоан». На підставі платіжного доручення відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 5 000 грн. Відповідач не виконав належним чином кредитні зобов`язання в частині повернення виданого кредиту в строки, які ним обумовлені. 29.07.2021, згідно умов договору відступлення прав вимоги № 05Т, ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за кредитним договором № 100345217 від 09.04.2021 на користь ТОВ «Діджи Фінанс». 24.01.2022 між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ФК «Пінг-Понг» укладено договір факторингу № 1/15, у відповідності до умов якого та згідно додатку № 1 до договору факторингу останнє набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 100345217 від 09.04.2021. Згідно додатку № 1 до договору факторингу сума боргу перед ТОВ «ФК «Пінг-Понг» є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 21 500 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту - 5 000 грн; заборгованість за відсотками - 16 500 грн. Керуючись ст. 512 - 514, 516 ЦК України та у зв`язку з істотними порушеннями відповідачем умов кредитного договору № 100345217 від 09.04.2021, позивачем, який набув права грошової вимоги, на адресу відповідача, зазначену в кредитному договорі № 100345217 від 09.04.2021, було направлено повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Діджи Фінанс», зазначивши інформацію про порядок погашення заборгованості по кредитному договору № 100345217 від 09.04.2021. На виконання вимог п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України , ТОВ «ФК «Пінг-Понг» повідомило, що ним було вжито заходи досудового врегулювання спору шляхом направлення досудової вимоги про сплату заборгованості. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Пінг-Понг» заборгованість за кредитним договором № 100345217 від 09.04.2021 у розмірі 21 500 грн, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн. Заочним рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 11 червня 2025 року в задоволенні вказаного позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних, допустимих і достатніх доказів переходу права вимоги за кредитним договором №100345217 від 09 квітня 2021 року від ТОВ "Мілоан" до ТОВ "Діджи Фінанс" , а потім до ТОВ "Пінг-Понг". Невід`ємні й обов`язкові додатки до договору відступлення прав вимоги №05Т від 13 вересня 2021 року та договору факторингу №1/15, зокрема акти приймання-передачі та реєстр боржників, в справі відсутні. 16.07.2025 ТОВ «ФК «Солвентіс» подало апеляційну скаргу, в якій просить заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 11 червня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивачем наданими суду письмовими доказами підтверджено право вимоги за договорами відступлення права вимоги та факторингу. На підтвердження відступлення права вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит № 100345217 від 09.04.2021 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» від ТОВ «Мілоан», позивачем долучено серед додатків позовної заяви: Договір відступлення прав вимоги № 05Т від 29.07.2021; платіжна інструкція до Договору відступлення прав вимоги № 05Т від 29.07.2021; витяг з Додатку до Договору про відступлення прав вимоги. Зазначає, що Витяг з Додатку до Договору відступлення прав вимоги № 05Т від 06.05.2021, було посвідчено сторонами, з однієї сторони - Генеральним директором ТОВ «Мілоан» Вінніченко О.В., і іншої сторони - Директором ТОВ «Діджи Фінанс» Романенко М.Е. Також, у поданій позовній заяві зазначено, що 24.01.2022 між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ФК «Пінг-Понг» укладено Договір факторингу № 1/15, у відповідності до умов якого та згідно Додатку № 1 до Договору факторингу, останнє набуло право грошової вимоги до відповідача за Договором про споживчий кредит № 100345217 від 09.04.2021. На підтвердження відступлення права вимоги в цій частині, позивачем долучено серед додатків позовної заяви: Договір факторингу №1/15 від 24.01.2022; повідомлення про повний розрахунок за Договором факторингу №1/15; витяг з Додатку до Договору факторингу. Витяг з до Договору факторингу №1/15 від 24.01.2022 було посвідчено сторонами, з однієї сторони - директором ТОВ «ФК «Пінг-Понг» Лановим Є.М., і іншої сторони - Директором ТОВ «Діджи Фінанс» Романенко М.Е. Отже, позивач наданими суду письмовими доказами підтвердив своє право вимоги за вказаним договором відповідно до доданого договору про відступлення прав вимоги та договору факторингу. На час розгляду даного спору відповідач не оскаржив зазначений договір факторингу. Враховуючи викладене, позивачем надано докази відступлення на його користь права вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит № 100345217 від 09.04.2021, чого суд першої інстанції помилково не врахував. Правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався. За правилами ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглянута апеляційним судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні). Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що 09 квітня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 100345217. Відповідно до п. 1.1 договору, позикодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п. 1.3 Договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п. 1.2. Договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою , незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит. Відповідно до п. 1.2. Договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 5 000 гривень у валюті : Українські гривні. Відповідно до п. п. 1.3, 1.4 Договору, кредит надається строком на 30 днів з 09.04.2021 (строк кредитування); термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 09.05.2021. Відповідно до п. 1.5.2 Договору проценти за користування кредитом : 1 500 грн, які нараховуються за ставкою 1.00 відсотків від фактичного залишку (кредиту) за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом ( 1.6 договору). Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2, 2.3 цього Договору. Із платіжного доручення ТОВ «Мілоан» № 26611137 від 09.04.2021 вбачається, що 09.04.2021 ТОВ «Мілоан» перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 грошові кошти в розмірі 5 000,00 грн, призначення платежу кошти згідно договору № 100345217. 29 липня 2021 року між ТОВ «Мілоан» (кредитор) та ТОВ «Фінансова компанія «Діджи Фінанс» (новий кредитор) було укладено договір відступлення прав вимоги №05Т, відповідно до якого кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги ( права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості). Відповідно до витягу з додатку до договору відступлення прав вимоги № 05Твід 29 липня 2021 року ТОВ "Мілоан" відступило ТОВ "Діджи Фінанс " право вимоги до боржника ОСОБА_1 на загальну суму 21 500 грн, з яких: 5 000 грн - сума заборгованості за тілом, 16 500 грн - сума заборгованості за відсотками. 24 січня 2022 року між ТОВ «Діджи Фінанс» ( клієнт) та ТОВ «ФК «Пінг-Понг» (фактор) укладено договір факторингу № 1/15, за умовами якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов`язується відступити факторові свої права грошової вимоги до боржників зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги. Відповідно до витягу з додатку до договору факторингу №1/15 від 24 січня 2022 року ТОВ "Діджи Фінанс " відступило ТОВ «ФК «Пінг-Понг» право вимоги до боржника ОСОБА_1 на загальну суму 21 500 грн, з яких: 5 000 грн - сума заборгованості за тілом, 16 500 грн - сума заборгованості за відсотками. Рішенням єдиного учасника ТОВ «ФК «Пінг-Понг» № 1778 від 01.07.2025 ТОВ «ФК «Пінг-Понг» перейменовано на ТОВ «ФК «Солвентіс». Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України). Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦК України). За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Відповідно до положень ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19. Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст.3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції за визначеним порядком частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону). Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Відповідно ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) за порядком, визначеним частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Положеннями ст. 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. У постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув. Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що матеріали справи містять докази того, що кредитний договір, укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем був підписаний відповідачем електронним цифровим підписом. Відповідно до п. 6.3 договору сторони погодили, що приймаючи пропозицію товариства щодо укладення договору, позичальник погодився з усіма додатками та невід`ємними частинами (Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) Договору в цілому та підтвердив, що ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього договору. Згідно правової позиції Верховного Суду викладеної в постанові від 07 жовтня 2020 у справі № 127/33824/19: «Встановивши, що без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі». Отже, без здійснення входу на веб-сайт товариства, реєстрації та створення особистого кабінету, входу за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, отримання на фінансовий номер otp-пароля, надісланого товариством на такий телефону, власноручне введення відповідачем одноразового паролю-ідентифікатора для електронного підпису, кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України). За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Заперечуючи проти укладення договору у спосіб, визначений п.п.6.1 та 6.3, відповідачем не надано жодних доказів, що йому не належить номер мобільного телефону та ІР адреса, з якої подано заяву. Підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодився на визначені у ньому умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов`язання. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Як встановлено судом, згідно з платіжним дорученням №26611137 від 09 квітня 2021 року платник ТОВ «Мілоан» здійснив переказ грошових коштів у розмірі 5 000 грн для отримувача ОСОБА_1 , банк отримувача: MASTERCARD кредитний рах. № НОМЕР_1 , призначення платежу: кошти згідно договору 100345217 (а. с. 38). Відповідно до частини 1 статті 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Відповідачем не надано заперечень щодо отримання кредитних коштів у сумі 5 000 грн, а також доказів про те, що вказаний кредитний рахунок (платіжна карта) йому не належить. Як убачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів сплати заборгованості за кредитним договором у розмірі більшому ніж це зазначено позивачем у розрахунках заборгованості. Розрахунку заборгованості, що спростовує розмір заборгованості, визначений позивачем, відповідачем також не наданий. Як вбачається з відомостей про щоденні нарахування та погашення по кредиту, тіло кредиту в межах строку кредитування відповідачем повернуто не було, а тому підстави для зменшення процентів, які були нараховані згідно п. 1.6 договору за ставкою 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом відсутні. Колегія суддів погоджується не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором 100345217 від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Діджи Фінанс» та в подальшому до ТОВ "ФК "Пінг-Понг". Згідно зі ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину. Надані позивачем витяги з додатку до договору відступлення прав вимоги № 05Твід 29 липня 2021 року та до договору факторингу №1/15 від 24 січня 2022 року підтверджують факт переходу права вимоги за кредитним договором до позивача, отже доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими. Крім того, в матеріалах справи наявне повідомлення від 02.11.2024 про відступлення прав грошової вимоги за укладеним з ним договором. Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову. Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України). Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України). Саме такою є правова

позиція Верховного Суду, висловлена Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22). Зазначена правова позиціє є незмінною, вона безпосередньо передбачена положеннями пункту 1 частини другої статті 137, частини восьмої статті 141 ЦПК України. У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Позивач при зверненні до суду з даним позовом просив відшкодувати понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000 грн. На підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу було подано до суду наступні докази: копію договору про надання правової допомоги № 43657029 від 01 листопада 2024 року; копію додаткової угоди № 100345217 від 03 березня 2025 року, копію детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Білецьким Б. М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ "ФК "Пінг-Понг" щодо стягнення кредитної заборгованості від 03 березня 2025 року; копію акту №100345217 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг). Відповідно до акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 03 березня 2025 року, складеного адвокатом Білецьким Б. М. та ТОВ "ФК "Пінг-Понг ", сторони підтверджують, що адвокат надав, а клієнт прийняв правничу допомогу загальною вартістю 6 000 грн, зокрема: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ "ФК "Пінг-Понг " - 2 250 грн; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи позивач - 3 000 грн; формування додатків до позовної заяви (письмові докази) - 750 грн. Оплата професійної правничої допомоги Адвоката здійснюється клієнтом у повному обсязі при підписанні відповідного акту (п.4) (а.с.11). Оцінюючи подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат в суді першої інстанції, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що зазначені позивачем витрати на правничу допомога адвоката, які включають послуги: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та формування додатків до позовної заяви зводяться до єдиної дії - підготовка та подання позовної заяви і за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окремі послуги. Така послуга, як надання усної консультації стосовно складання позовної заяви, за своєю суттю є послугою організаційного характеру. Немає також підтвердження, що клієнту разом з тим здійснювалося надання консультацій правового характеру, а тому такі витрати не підлягають компенсації. За таких обставин, надавши оцінку доказам щодо понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, врахувавши складність справи, суть спору, характер послуг, а також необхідність дотримання критерію розумності та справедливості, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що співмірним, розумним та необхідним у межах розгляду цієї справи у суді першої інстанції є розмір судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн. Досліджуючи докази на підтвердження витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного. Розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги, та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості. Згідно акту про підтвердження факту надання правничої ( правової) допомоги адвокатом ( виконання робіт, надання послуг) від 16.07.2025 року клієнту - ТОВ "ФК "Солвентіс" було надано виконавцем - адвокатом Білецьким Б. М. такі послуги: аналіз чинного законодавства та судової практики на предмет виявлення змін і доповнень, аналіз наявних кредитних та платіжних документів 0,5 год. - 500 грн; правовий аналіз обставин спірних правовідносин тa надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ФК «Солвентіс» 0,5 год. -500 грн; складання апеляційної скарги на заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 11.06.2025 у справі №363/1423/25 про стягнення заборгованості за кредитним договором 2 год. - 2 000 грн. Оцінюючи подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат в суді апеляційної інстанції, колегія суддів апеляційного суду встановила, що зазначені позивачем витрати на правничу допомога адвоката, які включають послуги: аналіз чинного законодавства та судової практики зводяться до єдиної дії - складання апеляційної скарги і за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окремої послуги. З огляду на викладене, співмірним, розумним та необхідним у межах розгляду цієї справи у суді апеляційної інстанції є розмір судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн. Відповідно до ч. 1 цієї статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача в разі задоволення позову. При подачі позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн. Після перегляду справи в суді апеляційної інстанції позов було задоволено повністю. При подачі апеляційної скарги позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3633,60 грн. За результатами апеляційного перегляду справи апеляційну скаргу було задоволено, рішення суду першої інстанції було скасовано та ухвалене нове судове рішення про задоволення позовних вимог, а тому з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Солвентіс» підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у сумі 6 056 грн ( 2422,40 грн+ 3 633,60 грн). Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» задовольнити. Заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 11 червня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позов задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Солвентіс» (код ЄДРПОУ 43657029, місце знаходження: Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1) заборгованість за кредитним договором № 100345217 від 09.04.2021 в розмірі 21 500 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Солвентіс» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 6 056 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк Судді: І. М. Рейнарт Т. І. Ящук