Постанова 4824 № 524/5515/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №524/5515/20 Головуючий у суді І інстанції: Козленко Г.О. провадження №22-ц/824/3132/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Головуючого судді: Сушко Л.П., суддів: Болотова Є.В., Музичко С.Г., секретар судового засідання: Янчук І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 05 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Полтавській області, третя особа: інспектор 2-ої роти батальйону Управління патрульної поліції в місті Кременчук ДПП НП України молодший лейтенант поліції Дерев`янко Олег Миколайович про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями та рішеннями посадових та службових осіб органу державної влади, ВСТАНОВИВ: У вересні 2020 року до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області надійшла вказана позовна заява ОСОБА_1 , у якій просив стягнути з держави України за рахунок коштів Державного бюджету шляхом списання Державною казначейською службою України з єдиного казначейського рахунку на його користь 217 258 грн у відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями та рішеннями осіб органу державної влади - Департаменту патрульної поліції Національної поліції України. У позові вказує, що відповідно до постанови серії АР № 178454 від 21.11.2016 року інспектора 2-ої роти батальйону УПП в м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції Національної поліції України молодшого лейтенанта поліції Дерев`янка Олега Миколайовича, його визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн за те, що 21.11.2016 року о 14:25 в м. Кременчуці на вул. Соборній, 10/7, керуючи транспортним засобом Skoda Oktavia Ambiente, номерний знак НОМЕР_1 , він здійснив рух по тротуару, чим порушив вимоги п.11.13 ПДР України. Не погодившись з рішенням про притягнення його до адміністративної відповідальності, ним 24.11.2016 року було подано до Автозаводського районного суду м. Кременчука адміністративний позов про скасування постанови АР № 178454 від 21.11.2016 року. Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 03 квітня 2017 у справі № 524/9162/16а у задоволенні позову відмовлено; ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2017 у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, постанова Автозаводського районного суду м. Кременчука від 03 квітня 2017 року залишена без змін. Зазначені судові рішення ним оскаржені у касаційному порядку та постановою Верховного Суду від 07.11.2019 року постанова суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду скасовані, справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи повторно відмовлено рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03 січня 2020 року у задоволенні позову; постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято постанову якою постанову інспектора 2-ої роти батальйону Управління патрульної поліції у м. Кременчук Департаменту патрульної поліції Національної поліції України молодшого лейтенанта поліції Дерев`янка Олега Миколайовича від 21.11.2016 № 178454 скасовано у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, провадження у справі закрито; у стягненні з інспектора поліції Дерев`янка О.М. матеріальної та моральної шкоди відмовлено; постанова набрала законної сили 27.01.2020 року. Мотивуючи позов, позивач посилається на те, що судовим рішенням встановлено протиправність постанови, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності у зв`язку із прийняттям незаконного рішення службовою особою державного органу та пов`язаними із цим діями, йому завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях стосовно усвідомлення протиправності дій відносно нього службової особи; зміні звичайного способу життя; у приниженні його авторитету, честі та гідності. А також ділової репутації; у порушенні права власності, у заподіянні психічного впливу, що призвело до погіршення та позбавлення можливостей реалізації своїх звичок і бажань, інших негативних наслідків морального характеру. Позивач вказує, що прийняттю постанови про скоєння адміністративного правопорушення передувала зупинка транспортного засобу інспектором поліції Дерев`янком О.М., який пояснив, що причиною зупинки є виконання розпорядження голови м. Кременчук про заборону стоянки транспортних засобів на тротуарах в межах вулиці Соборної та який повідомив, про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення п. 11.13 ПДР; вказує, що незаконна зупинка обмежила його у свободі пересування, так як він, зокрема, поспішав у справах, пов`язаних з професійною діяльністю та прямував до Автозаводського районного суду м. Кременчука для участі в судовому засіданні у якості представника відповідача у цивільній справі. Після прийняття поліцейським постанови, він був змушений її оскаржувати, що призвело до зміни звичного для нього способу життя, оскільки вимагало додаткових зусиль та витрати значного часу. Після набрання законної сили рішенням Автозаводського районного суду від 03.04.2017 року, 18.12.2018 року ним в рамках виконавчого провадження ВП № 57628487 за постановою інспектора поліції здійснено оплату штрафу в розмірі 510 грн, 51 грн виконавчого збору і 220 грн витрат на виконавче провадження за постановами державного виконавця. На даний час вказані суми йому не повернуті, чим вважає порушується його право власності на належне йому майно - грошові кошти. Моральну шкоду позивач розраховує з посиланням на положення ч.2 ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», оскільки вказана норма має подібний з даним позовом предмет регулювання. Позивач зазначає, що загальний строк судового відновлення його порушених прав становить 46 повних календарних місяців, тому розмір завданої йому моральної шкоди у грошовому еквіваленті на дату подання цього позову становить в загальній сумі 217 258 грн, а саме розрахований за формулою : 4723/ мінімальний розмір заробітної плати на день складання позову / х 46 - кількість календарних місяців розгляду судових справ та пов`язаних з цим моральних страждань. Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 05 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні позову. Не погодившись з вказаним рішення суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вмотивоване, зокрема, посиланням на ч.4 ст. 82 ЦПК України з огляду на преюдиційне значення фактів, встановлених постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2020 року у справі № 524/9162/16-а. Однак, факти, встановлені постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2020 року у справі № 524/9162/16-а не можуть мати преюдиційне значення у цивільній справі №524/5515/20, оскільки склад осіб, що брали участь у справі № 524/9162/16-а та склад осіб, які приймають участь у справі № 524/5515/20 є відмінним. Так, у справі № 524/9162/16-а відповідачем був інспектор роти № 2 батальйону патрульної поліції у м. Кременчук ДПП НП України молодший лейтенант поліції Дерев`янко О.М., третьою особою - Департамент патрульної поліції Національної поліції України, у справі № 524/5515/20 відповідачами є Департамент патрульної поліції Національної поліції України, Державна казначейська служба України, Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, третя особа: інспектор 2-ої роти батальйону УПП в м.Кременчуці ДПП НП України молодший лейтенант поліції Дерев`янко Олег Миколайович. Крім цього

мотивувальна частина постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2020 року у справі № 524/9162/16-а містить оцінку правомірності дій інспектора поліції виключно щодо порядку складання протоколу про адміністративне правопорушення. В той же час вказаною постановою апеляційного суду встановлена протиправність рішення поліцейського щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Також рішення суду першої інстанції обґрунтовано посиланням на відсутність доказів завдання моральної шкоди позивачу винними діями органу держаної влади. Вважає, що такий висновок суду першої інстанції не узгоджується з положеннями ст. 1173 ЦК України відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів та ст. 1174 ЦК України якою встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Одночасно, судом першої інстанції не прийнято до уваги те, що сам факт застосування до особи незаконного примусу у виді адміністративної відповідальності свідчить про завдання моральної шкоди. Доводи апеляційної скарги обгрунтовані також тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи, які свідчать про те, що з вини службової особи відповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції України позивачем понесені матеріальні витрати, пов`язані зі сплатою штрафу, виконавчого збору та витрат на виконавче провадження; позивач тривалий час змушений відстоювати в судах власні права та інтереси пов`язані, з необхідністю захисту доброго імені, відновленням законності та справедливості. Судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам позивача про неправомірність направлення постанови про адміністративне правопорушення для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби. При цьому суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відповідач Департамент патрульної поліції Національної поліції України у відзиві на позов посилався на факти, які мали місце в 2018 році при тому, що в позові мова йде про дії службової особи відповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, які мали місце в 2016 році та стосуються скерування до державної виконавчої служби для примусового виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення від 21.11.2016 року серії АР № 178454 в період її оскарження в суді. Оскаржуване судове рішення також не містить оцінки факту завдання позивачу моральної шкоди у зв`язку з накладенням обмеження на проведення реєстраційний дій з належним позивачу автомобілем Skoda Oktavia Ambiente, номерний знак НОМЕР_2 в рамках виконавчого провадження ВП № НОМЕР_3, відкритого 19.12.2016 року державним виконавцем Автозаводського ВДВС м. Кременчука Шевченко В.В. при примусовому виконанні протиправної постанови інспектора поліції та труднощів під час відчуження цього автомобіля. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції зробив висновок про те, що з огляду на відсутність обов`язкових складових для відшкодування шкоди, а саме неправомірності дій інспектора роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції у м. Кременчук департаменту патрульної поліції Національної поліції Дерев`янка О.М., наявності шкоди та причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою, суд першої інстанції вважав, що позовні вимоги не є доведеними, а відтак задоволенню не підлягають. Однак, позовні вимоги обґрунтовано не тільки посиланням на незаконні дії інспектора поліції, а в першу чергу, посиланням на незаконне рішення службової особи суб`єкту владних повноважень - постанову інспектора патрульної поліції Дерев`янка О.М. АР № 178454 від 21.11.2016 у справі про адміністративне правопорушення, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу, та яку скасовану судовим рішенням у зв`язку з протиправністю. З огляду на викладене вбачається наявність усіх складових, що свідчать про завдання позивачу моральної шкоди, а саме протиправного рішення службової особи органу владних повноважень, негативних наслідків такого рішення для позивача майнового та немайнового характеру та причино-наслідкового зв`язку між ними. 22 грудня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від відповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому просив залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Вирішуючи даний спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що позивачем не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які підтверджують заявлені позовні вимоги про страждання позивача внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, інших негативних наслідків морального характеру, що є обов`язковою умовою відшкодування шкоди згідно Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» з огляду на відсутність обов`язкових складових для відшкодування шкоди, а саме неправомірності дій інспектора роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції у м. Кременчук департаменту патрульної поліції Національної поліції Дерев`янка О.М., наявності шкоди та причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою, суд першої інстанції вважав, що позовні вимоги не є доведеними, а відтак задоволенню не підлягають. Також суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що сам факт скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення та закриття цієї справи не є доказом заподіяння позивачу моральної шкоди та підставою для її відшкодування, оскільки рішення, яким скасовано зазначену постанову, безумовно не встановлює доведеність усіх обов`язкових складових цивільно-правової відповідальності, позивачем не доведено належними, достатніми, достовірними та допустимими доказами причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями відповідачів і заподіяною шкодою, а скасування постанови про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю порушення Правил дорожнього руху та закриття провадження у зв`язку із цим є достатньою сатисфакцією. Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до статті 23 ЦК України право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. При цьому ст.ст.1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості відповідальності за шкоду, завдану органами державної влади чи місцевого самоврядування та їх посадовими особами, які є відмінними від загальних підстав деліктної відповідальності. Відповідно до ч.1 ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів Відповідно до ч.1 ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Наведеними правовими нормами передбачено, що для покладення відповідальності за дії посадових осіб та органів державної влади чи місцевого самоврядування наявність їх вини не є обов`язковою. Проте цими приписами встановлена обов`язковість інших трьох елементів складу цивільного правопорушення, встановлення яких є необхідним для покладення відповідальності за завдану шкоду на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування. Покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди має бути встановлено наявність одночасно трьох умов: неправомірність (протиправність) дії посадових або службових осіб державного органу; шкода; причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Тягар доведення наявності цих умов покладається на позивача, який звертається з позовом про відшкодування шкоди на підставі ст.ст. 1173, 1174 ЦК України (див. близькі за змістом висновки у пункті 8.49.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 925/556/21). За результатом касаційного перегляду справи № 335/6977/22 (провадження № 14-87цс24) Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову від 22 січня 2025 року, в якій зробила такі висновки про застосування норм права: «Для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов`язковою є наявність трьох елементів (умов): неправомірний характер дії (бездіяльності) цього органу (посадових або службових осіб), наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою. Водночас наявність вини посадових осіб органів державної влади не є обов`язковою умовою такого виду відповідальності. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України. Встановлення протиправності у діях працівника патрульної поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення є обов`язковою умовою для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди. Відповідність протоколу про адміністративне правопорушення (за формою чи змістом) вимогам закону, складення такого протоколу уповноваженою особою, а також правомірність інших дій (бездіяльності) працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення може бути встановлено судом у справі про адміністративне правопорушення. У разі відповідності протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону та вчинення працівниками патрульної поліції під час складання протоколу всіх дій згідно із законом та в межах їхніх повноважень факт закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення не є фактом, який підтверджує протиправність дій патрульних поліцейських щодо складання такого протоколу. З огляду на приписи Закону України «Про Національну поліцію», Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» патрульна поліція не є органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, тому на правовідносини щодо складання протоколів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, не поширюються правила статті 1176 ЦК України та Закону № 266/94-ВР». Таким чином, у справах про відшкодування шкоди, завданої рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, його посадових осіб, позивач має довести наявність очевидних ознак протиправності дій цих суб`єктів, які спричинили порушення прав, свобод або інтересів позивача. Разом з тим, позивач у цій справі обґрунтовував завдання йому шкоди протиправністю дій відповідача, що виразилися у складенні постанови про адміністративне правопорушення. Проте, у випадку подальшого скасування цієї постанови, сам лише факт складення постанови патрульними поліцейськими не може оцінюватись як преюдиційний факт заподіяння моральної шкоди і як наявність причинно-наслідкового зв`язку бути підставою для відшкодування шкоди. В постанові Великої Палати від 22 січня 2025 року у справі № 335/6977/22 зазначено, що оцінку доказів патрульний поліцейський повинен здійснити такою мірою, як це потрібно для визначення ймовірної особи, дії якої містять ознаки складу адміністративного правопорушення. Висновки поліцейського є вірогідними та не мають для суду заздалегідь визначеного значення. Дії особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, ймовірно місять ознаки адміністративного правопорушення, але остаточні висновки, зокрема й про дійсно винну у правопорушенні особу, має зробити виключно суд. Своєю чергою оцінку доказів, зібраних та зафіксованих патрульним поліцейським, та правову кваліфікацію дій особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, встановлених на підставі цих доказів, здійснює суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема, із залученням експерта і спеціаліста, а також за допомогою інших доказів. Отже, оформлення патрульним поліцейським матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху здійснюється ним на виконання покладених на нього функцій та завдань, а дії зі складання протоколу про адміністративне правопорушення не породжують правових наслідків для особи, щодо якої складено такий протокол, крім тих, що пов`язані з розглядом такого протоколу судом. Вирішуючи спір у справі про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, суд загальної юрисдикції може встановити наявність у діях працівників патрульної поліції під час складення протоколу про адміністративне правопорушення ознак очевидної протиправності, таких як: відсутність повноважень у працівника патрульної поліції на складання протоколу про адміністративне правопорушення, складання працівниками патрульної поліції протоколу про адміністративне правопорушення стосовно особи, яка не була учасником ДТП, тощо. Отже, очевидний характер протиправності дій (бездіяльності, рішень) працівників патрульної поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення може бути встановлений судом загальної юрисдикції, зокрема й тоді, коли такі дії (бездіяльність, рішення) явно суперечать вимогам закону та порушують права, свободи або інтереси осіб, які звернулися до суду. У постанові від 22 січня 2025 року у справі № 335/6977/22 Велика Палата Верховного Суду також виснувала, що при невстановленні під час розгляду справи про адміністративне правопорушення невідповідності дій (бездіяльності) працівників патрульної поліції щодо складання протоколу, які мали наслідком закриття справи про адміністративне правопорушення, дії патрульного поліцейського щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі подальшого закриття справи у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення можуть бути підставою для відшкодування шкоди державою лише у тому випадку, якщо закриття справи у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення відбулося через очевидну невідповідність протоколу вимогам закону або внаслідок інших протиправних дій працівників патрульної поліції під час оформлення. Встановлено, що 21.11.2016 року інспектор роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції молодшим лейтенантом поліції Дерев`янко О.М. було ухвалено постанову серія АР № 178454 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповдіальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн за те, що водій ОСОБА_1 цього дня, близько 14 год. 25 хв., керуючи транспортним засобом Skoda Octavia, номерний знак НОМЕР_2 , в м. Кременчуці по вул. Соборна, 10/7, здійснив рух по тротуару, чим порушив п. 11.13 ПДР України (а.с. 6 том 1). Не погоджуючись з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія АР № 178454 від 21.11.2016 року, ОСОБА_1 звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області з адміністративним позовом про скасування постанови. Вказані обставини підтверджуються копією ухвали Автозаводського районного суду м. Кременчука від 28.11.2016 року про відкриття провадження у справі № 524/9162-16-а (а.с. 7 том 1). Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03.04.2017 року по справі № 524/9162/16-а позовні вимоги ОСОБА_1 до інспектора роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції молодшого лейтенанта поліції Дерев`янко О.М. про скасування постанови серії АР № 17854 від 21.11.2016 року залишено без задоволення (а.с. 42-46 том 1). Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2017 року постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полатвської області від 03.04.2017 року по справі № 524/9162/16-а залишено без змін (а.с. 47-51 том 1). Постановою Верховного Суду від 07.11.2019 року по справі № 524/9162/16-а касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03.04.2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2017 року скасовано, справу № 524/9162/16-а направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 53-60 том 1). Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03.01.2020 року по справі № 524/9162/16-а позов ОСОБА_1 до інспектора роти № 2 батальйону УПП у м. Кременчуці ДПП НП Дерев`янка О.М. про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, стягнення матеріальної та моральної шкоди залишено без задоволення. Залишено без змін постанову інспектора роти № 2 батальйону УПП у м. Кременчуці ДПП НП Дерев`янка О.М. від 21.11.2016 року, серії АР № 178454, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та застосування стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн (а.с. 64-71 том 1). Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2020 року по справі № 524/9162/16-а апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03.01.2020 року. Прийнято постанову, якою задоволено частково адмінстративний позов ОСОБА_1 до інспектора роти № 2 батальйону УПП у м. Кременчуці ДПП НП Дерев`янка О.М., третя особа Департамент патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адмінстративне правопорушення, стягнення матеріальної та моральної шкоди. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністартивне правопорушеня у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР № 178454 від 21.11.2016 року інспектора роти № 2 батальйону УПП у м. Кременчуці ДПП НП Дерев`янка О.М., згідно з якої на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 255 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Закрито провадження по справі про адміністративне правопорушення. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с. 8-10 том 1). Як вбачається із змісту постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2020 року у справі № 524/9162/16-а, підставою для скасування постанови серії АР № 178454 від 21.11.2016 року та закриття провадження в адміністративній справі була відсутність доказів на підтвердження в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Фактично у цій справі доводи позивача зводяться до незгоди із діями працівників Департаменту патрульної поліції та постановою про адміністративне правопорушення, натомість у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження порушення особистих немайнових чи процесуальних прав позивача, завдання шкоди його здоров`ю та душевних страждань, а отже заподіяння їй внаслідок неправомірних дій відповідача моральної шкоди. Тобто матеріали справи не містять доказів достатніх для доведення усіх складових деліктної відповідальності, на підставі чого можна було б встановити наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди. Також, оцінюючи надані позивачем докази, суд апеляційної інстанції виходить з того, що долученим до позовної заяви постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2020 року по справі № 524/9162/16-а встановлено факт реалізації позивачем свого права на захист у справі про адміністративне правопорушення. Порушене право позивача відновлено шляхом прийняття рішення про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю доказів на підтвердження в його діях складу адміністративного правопорушення та не тягне наслідків цивільно-правового характеру і не є безумовним доказом заподіяння моральної шкоди у цій справі. Очевидної невідповідності постанови вимогам закону або інших протиправних дій працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, або які мають ознаки свавільності, матеріали справи не містять. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів неправомірності дій працівника патрульної поліції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо відсутності підстав для покладення відповідальності на державу за дії посадових осіб у виді відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, оскільки позовні вимоги обгрунтовано не тільки посиланням на незаконні дії інспектора поліції, а в першу чергу, посиланням на незаконне рішення службової особи суб`єкту владних повноважень - постанову інспектора патрульної поліції Дерев`янка О.М. АР № 178454 від 21.11.2016 року у справі про адміністративне правопорушення, якою позивача притягнуто до адмінстративної відповідальності у виді штрафу, та яку скасовано судовим рішенням у зв`язку з протиправністю, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки сам факт скасування постанови про адміністративне правопорушення не свідчить про неправомірність дій особи, що його склала та наявність підстав для відшкодування моральної шкоди. Такий висновок безпосередньо кореспондує з правовою позицією, сформульованою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 335/6977/22 (провадження № 14-87цс24), яка є орієнтиром для правозастосування в аналогічних деліктних спорах за участі фізичної особи та працівників поліції. Згідно з пунктом 126 цієї постанови, сам по собі факт закриття справи про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення не є достатньою підставою для висновку про протиправність дій працівника патрульної поліції та не породжує автоматичного обов`язку держави з відшкодування шкоди. Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам позивача про неправомірність направлення постанови про адмінстративне правопорушення для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки звернення до виконання постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності до виконання в частині стягнення штрафу, після набрання нею чинності, за відсутності відомостей про сплату штрафу чи оскарження постанови суду вчинення таких дій та вчинення в рамках виконавчого провадження виконавчих дій не свідчить про протиправність чи свавільність дій відповідача. Крім того, в матеріалах справи також відсутні будь-які докази на підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди внаслідок звернення до виконання постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують. З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що немайнові права позивача не було порушено відповідачем. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки такі висновки відповідають правовим висновкам викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 335/6977/22 (провадження № 14-87цс24), які є релевантними до спірних правовідносин. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 05 вересня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено «30» січня 2026 року. Головуючий суддя Л.П. Сушко Судді Є.В. Болотов С.Г. Музичко