Постанова 4851 № 520/15801/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 січня 2026 р.Справа № 520/15801/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. , за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКІ-СТАР» на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2025, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/15801/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКІ-СТАР» до Харківської митниці про визнання протиправними та скасування картки відмови, рішення, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАКІ-СТАР" (далі - ТОВ ЛАКІ-СТАР, позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці ( далі - Харківська митниця, відповідач), в якому просило суд: - визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2024/000856; - визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів від 17.12.2024 року UA807000/2024/000710/2; - стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці на користь ТОВ "ЛАКІ-СТАР" витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2025 у справі № 520/15801/25 адміністративний позов ТОВ "ЛАКІ-СТАР" залишено без задоволення. Позивач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість та порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2025 по справі № 520/15801/25 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказував на помилковість висновку суду першої інстанції щодо наявності у митниці обґрунтованого сумніву у заявленій декларантом митній вартості товарів та правомірності застосування при коригуванні такої вартості резервного методу. Вказує, що висновки суду першої інстанції суперечать фактичному змісту матеріалів справи, зокрема щодо нібито відсутності у декларанта: банківських платіжних документів на підтвердження передоплати за контрактом та інвойсом; експортної митної декларації країни відправлення та її перекладу. Натомість, як зазначає апелянт, відповідні документи (включно з перекладом експортної декларації) були подані і митниці, і суду, але залишились поза увагою суду. Вважає помилковим посилання суду першої інстанції на лист ДМСУ від 08.10.2010, в якості обґрунтування необхідності надання позивачем до митного оформлення верифікованої експортної митної декларації, оскільки Митний кодекс України не передбачає обов`язку декларанта забезпечувати таку верифікацію. Заперечуючи проти висновків суду першої інстанції щодо непідтвердження транспортних витрат, зазначив, що позивач надав до митного органу повний комплект документів на підтвердження витрат на перевезення/експедирування товарів (договір, акти, рахунки, платіжні інструкції, довідку про транспортні витрати, накладні тощо), а вимоги суду надати заявку, посередницькі договори або документи субпідрядників є необґрунтованими, оскільки такі документи не є обов`язковими за ст. 53 МК України, можуть не перебувати у володінні позивача, та не впливають на визначення митної вартості за першим методом. Підсумовуючи наведене, апелянт зазначив, що суд першої інстанції не дослідив зміст наданих позивачем як до митниці, так і до суду документів, не визначив, які саме складові частини митної вартості товару є непідтвердженими. Посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 27.06.2025 у справі №520/13328/2020, від 20.06.2023 у справі №1.380.2019.006247, а також від 04.09.2018 у справі №814/2659/16, від 21.08.2018 у справі №804/7845/17, від 07.12.2018 у справі №809/4367/15, від 25.02.2020 у справі №260/718/19, від 25.05.2021 у справі №520/10386/2020, від 24.11.2021 у справі №520/11059/2020, від 13.01.2022 у справі №520/11061/2020, від 09.02.2022 у справі №520/12621/2020, від 09.11.2022 у справі №520/10381/2020, позивач стверджував, що коригування митної вартості за резервним методом (ст. 64 МК України) є протиправним, оскільки рішення митниці не відповідає вимогам п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України, не містить належної інформації, яка б слугувала підставою для виникнення обґрунтованих сумнівів у правильності визначення заявленої митної вартості та слугувала б підставою для коригування такої митної вартості. Апелянт наголосив, що митний орган, обмежившись формальним посиланням на інформацію з баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України, не довів ані ідентичності чи подібності товарів за істотними характеристиками, ані реальності ввезення таких товарів за наведеною митною вартістю, ані відсутності її подальшого коригування чи оскарження. За таких обставин, на думку позивача, застосування резервного методу визначення митної вартості без дотримання принципу послідовності методів, без аналізу умов поставки, обсягів партії та комерційних умов суперечить вимогам Митного кодексу України та усталеній практиці Верховного Суду. Також апелянт вказує, що запит відповідача про надання додаткових документів не відповідає вимогам ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, оскільки містить лише абстрактні та узагальнені посилання на недостатність документів і спрацювання АСАУР, без конкретизації підстав виникнення сумнівів, без обґрунтування необхідності перевірки поданих відомостей та без зазначення, які саме складові митної вартості є непідтвердженими чи не дозволяють визначити митну вартість за поданими документами. Наведене, на думку апелянта, позбавило позивача можливості надати обґрунтоване підтвердження правильності заявленої митної вартості, тоді як відповідач витребував увесь перелік документів, передбачений ч. 3 ст. 53 МК України, що свідчить про надмірний формалізм у його діях. У надісланому до суду відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечував проти задоволення її вимог, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне і обґрунтоване. Зазначив, що під час митного оформлення декларантом взагалі не надано або надано документи, які не містили всіх відомостей щодо складових митної вартості, зокрема: не подано цінової інформації виробника (каталоги/специфікації/прайс-листи), банківські платіжні документи щодо 100% передоплати, передбаченої п.2.3 контракту (30% і 70%), а також платіжний документ щодо попередньої оплати, про яку прямо зазначено в інвойсі №2024PT17 від 21.09.2024; не подано експортну митну декларацію країни відправлення з датою експорту та відмітками митних органів. Також вказує на неправильність розподілу транспортних витрат за межами митної території України: відсутній письмовий договір морського перевезення за коносаментом №WMSS24083556 від 30.09.2024, відсутній платіжний документ за умовою freight prepaid, не надано заявку на послуги за п.5.4 договору експедирування №ВК-16072022, відсутні платіжні документи оплати рахунків №43 від 19.11.2024 та №46 від 06.12.2024, а також не подано посередницькі договори, зазначені в графі 3 залізничної накладної №31512423. Крім того, відповідач не погоджується з доводами апелянта про порушення вимог ч. 3 ст. 53 МК України, оскільки виявлення ризиків заниження митної вартості відповідно до ст.ст. 361363 МК України та Порядку №684 є самостійною і достатньою підставою для виникнення обґрунтованих сумнівів та початку процедури консультацій і витребування додаткових документів. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 17.01.2022 у справі №520/2000/19, згідно з якою такі сумніви можуть бути зумовлені порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, стверджує, що у встановленому законом порядку митним органом було проведено консультації з декларантом, однак останній листом від 17.12.2024 повідомив про неможливість подання додаткових документів і просив визначити митну вартість за вже поданими матеріалами, що, на думку митниці, позбавило її можливості визнати заявлену митну вартість. При цьому митниця наголошує, що декларанта було поінформовано про мінімальний рівень митної вартості ідентичного товару за даними АСМО «Інспектор» та ЄАІС (1,52 дол. США/кг), а доказів наявності об`єктивних причин невиконання вимог щодо подання додаткових документів позивач не надав. Вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн вважає такими, що не відповідають принципу обґрунтованості та співрозмірності, враховуючи конкретні обставини справи та однотипність позовних вимог, а також те, що дана адміністративна справа згідно з положеннями ст.ст. 4, 12 КАСУ є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, яка розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами у справі. В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав та мотивів, викладених у скарзі та відповіді на відзив, та просив суд апеляційної інстанції задовольнити їх у повному обсязі. Представник відповідача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, просив відмовити у їх задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що 03.09.2020 року між позивачем та Weihai Longfeng Silica Gel Co., ltd, China у якості Продавця укладено Контракт №33, за умовами якого сторони домовились, що продавець зобов`язується поставити, а Покупець зобов`язується оплатити і прийняти на умовах FOB Qingdao товар в кількості та асортименті, вказаному в інвойсі на кожну партію. п.2.1. Ціна товару вказуються в інвойсі і встановлюються в доларах США. Ціни розуміються на умовах FOB Qingdao і включать вартість тари, упаковки і маркування. Комерційним рахунком-фактурою №2024PT17 від 21.09.2024 року підтверджується факт замовлення Позивачем товару у Weihai Longfeng Silica Gel Co. Ltd. Загальна вартість товару: 14527,50 доларів США. Загальна кількість товару: 16.000 пакетів, (1600 коробок). Продавцем, Weihai Longfeng Silica Gel Co., Ltd. надано прайс-лист на товар за Контрактом станом на 27.02.2025 року, яким встановлена наступна вартість товару: Minimum:40GP 10bag/carton 1600carton/40GP - Best Cat Minimum:40HQ 10bag/carton 1900carton/40HQ 3.6L 1.30kg 1-8mm All white/+3%color 3.6L 1.30kg 1-8mm +3%color with smell 0.90 usd/bag 0.91 usd/bag Minimum:40GP 4bag/carton 1480carton/40GP - Best Cat Minimum:40HQ 4bag/carton 1700carton/40HQ 10L 3.50kg 1-8mm All white/+3%color 10L 3.50kg 1-8mm +3%color with smell 2.47 usd/bag 2.49 usd/bag. Згідно з висновком Державного підприємства «УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА» від 05.03.2025 року №397 вартість упаковки Best Cat (1,30кг) становить 0.90 доларів США та 0,91 доларів США (блакитного, зеленого, фіолетового, рожевого кольору). З матеріалів справи вбачається, що позивачем частково сплачено вартість товару за рахунком №2024РТ17, а саме перераховано грошові кошти у розмірі 5000,00 доларів США, що підтверджується платіжною інструкцією №47 від 30.07.2024 року та у розмірі 9527,50 доларів США за платіжною інструкцією №54 від 14.11.2024. 17.12.2024 року з метою митного оформлення товару, позивач подав митну декларацію №24UA807200018569U3, митну вартість визначено за основним методом - за ціною договору заявлений до декларування на рівні 14527.50 USD. На підтвердження митної вартості, разом з декларацією позивачем подано: 271 (пакувальний лист) б/н від 04.06.2024; 0380 (рахунок-фактура) 2024РТ17 від 21.09.2024; 0705 (коносамент) 24083556 від 30.09.2024; 0722 (залізнична накладна УМВС) 31512423 від 06.12.2024; 0861 (сертифікат про походження товару) С246601570970556 від 22.09.2024; 3004 (рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг) №43 від 19.11.2024; 3004 (рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг) №46 від 06.12.2024; 3007 (документ, що підтверджує вартість перевезення товару) б/н від 06.12.2024; 3014 (прейскурант (прайс-лист) виробника товару) прайс-лист б/н від 21.09.2024; 3016 (висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією) висновок ДП «УПЗЕ» №1625 від 27.08.2024; m4104 (зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу) №33 від 03.09.2020; 4207 (договір про надання послуг митного брокера) №387 від 01.09.2023; 4301 (договір (контракт) про перевезення) ВК-16072022 від 15.07.2022; 5216 (заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про відсутність озоноруйнівних речовин та фторованих парникових газів у товарах) б/н від 17.12.2024. З підстав спрацювання системи ризиків, згенерованих АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів, митним органом запропоновано надати позивачу додаткові документи на підтвердження митної вартості товарів. На запит митного органу позивач надав лист №171224-1 від 17.12.2024, у якому просив відповідача визначити митну вартість товару на підставі вже долучених документів. 17.12.2024 року позивачу було відмовлено у митному оформленні товару та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2024/000856 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 17.12.2024 року UA807000/2024/000710/2. Згідно з цим рішенням (графа 31) відповідач здійснив митну оцінку товару за 6 (резервним) методом визначення митної вартості. Декларантом оформлено товар під гарантію у порядку ч. 7 ст. 55 МК України, оформивши товар за митною декларацією: №24UA807200018606U6 та додатково було сплачено різницю між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною Декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом. У подальшому представник позивача в порядку частини 8 статті 55 МК України засобами електронного зв`язку направив Харківській митниці заяву про надання додаткових документів до митного оформлення за інвойсом 2024РТ17 на підтвердження заявленої митної вартості товару, до якої долучив наступні документи: експортна митна декларація з перекладом на українську мову; платіжне доручення №47 від 30.07.2024; платіжне доручення №54 від 14.11.2024; акт надання послуг № 46 від 17.12.2024; акт надання послуг № 43 від 23.11.2024; платіжна інструкція № 468 від 20.12.2024; платіжна інструкція №414 від 19.11.2024; лист Weihai Longfeng Silica Gel co., ltd, China; Прайс лист станом на 30.06.2024; Висновок ДП «УКПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА»; Оборотно-сальдова відомість; Довідка ТОВ «МЕЛІОРА ШИППІНГ» про транспортні витрати від 06.12.2024; Ліцензія на підприємницьку діяльність WEHAI LONGFENG SILICA GEL CO LTD; Cертифікат кінцевого бенефіціара WEIHAI LONGFENG SILICA GEL CO LTD. Відповідач листом 7.14-1/15-02/13/1441 від 10.03.2025 повідомив, що подані позивачем додаткові документи не спростовують в повній мірі сумнівів митниці щодо дійсності задекларованої митної вартості оцінюваних товарів та відмовив у скасуванні Рішення №000710/2. Не погоджуючись із вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з їх необґрунтованості, оскільки надані позивачем документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з чим, суд дійшов до висновку, що відповідачем правомірно визначено митну вартість у спірному випадку на підставі аналізу цін бази даних ЄАІС ДМСУ за резервним методом та прийнято Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2024/000856 та рішення про коригування митної вартості товарів від 17.12.2024 року UA807000/2024/000710/2. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 р. № 4495-VI, що набрав чинності з 01.06.2012 р. (далі по тексту МК України). Положеннями ч. 1 ст. 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України). Положеннями ч. 2 та 3 ст. 257 МК України визначено, що електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Митна декларація та інші документи, подання яких митним органам передбачено цим Кодексом, оформлені на паперовому носії та у вигляді електронних документів, мають однакову юридичну силу. На виконання пп. «ж» п. 5 ч. 8 ст. 257 МК України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів, зокрема відомості про товари: митна вартість товарів та метод її визначення. Згідно з ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 МК України). Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим. Колегія суддів зауважує, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні використовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 МК України. Згідно з ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю ( ч. 5 ст. 54 МК України). За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості ( ч. 6 ст. 54 МК України). Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.. За правилами ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості. За правилами ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно з ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Зі змісту статті 53 МК України випливає, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Дана норма кореспондує й положенням частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.. Водночас за приписами ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. (ч. 6 ст. 53 МК України). Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 по справі № 810/2784/18, від 06.09.2019 по справі № 815/2501/18, від 26.11.2019 по справі № 821/107/16. Також, колегія суддів зазначає, що сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У митниці є обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року (справа № 21-498а15). Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості від 17.12.2024 року UA807000/2024/000710/2 підставою для невизнання заявленої декларантом митної вартості та її коригування вказано про невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару, умовам, наведеним в главі 9 МК України, у зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також у зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені в ч.2 ст. 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема: - наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром (коди за УКТ ЗЕД 3307900000) по даному підприємству; - наявні попередні митні оформлення по даному суб`єкту ЗЕД, по даному зовнішньоекономічному контракту (від 03.09.2020 №33), за даним кодом товару за УКТ ЗЕД 3307900000, по торговій марці BestCat та даному виробнику WEIHAI LONGFENG SILICA GEL CO.LTD., за резервним методом (на підставі інформації про попередні митні оформлення, як зазначено в ДМВ-2); - відсутній транспортний договір щодо морського перевезення згідно коносаменту WMSS24083556; - відсутній банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати згідно умов коносамента WMSS24083556 (freight prepaid); - відсутні каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - прайс-лист від 21.09.2024 б/н не можна вважати прайс-листом, тому що цей документ містить лише п`ять позицій, що безпосередньо є даною партією товару, відповідно інвойсу від 21.09.2024 №2024PT17. Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок виробника/виробників, умови поставки, умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, термін дії, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються продажу товарів; - відсутній банківський платіжний документ, що підтверджує факт передплати, що зазначена в п. 2.3 зовнішньоекономічного контракту від 03.09.2020 №33; - відсутня заявка до договору транспортного експедирування №ВК-16072022 від 15.07.2022р; - відсутні банківські/ платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, що суперечить вимогам Наказу МФУ від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення»; - відсутній термін 100% ьпередоплати (згідно п.6.1 договору №ВК-16072022 від 15.07.2022), який має бути вказаним у пункті 3.2 цього договору; - відсутня переплата, що зазначена в комерційному інвойсу від 21.09.2024 №2024PT17; - декларантом не надано посередницькі договори, що зазначені в графі 3 залізничної накладної від 06.12.2024 № 31512423; - декларантом не надано експортну митну декларацію країни відправлення з перекладом (стаття 254 МКУ). Джерелом інформації для даного Рішення по товарам є наявна у митного органу цінова інформація щодо раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях: товар 1) №UA100330/2024/522023 (24UA100330522023U4 тов.1) від 22.11.2024, код товару згідно з УКТ ЗЕД 3307900000, країна походження CN (Китай), приблизно однакова вага (22368), з однаковими фізичними характеристиками та однаковою якістю та репутацією на ринку. При прийнятті даного Рішення застосовані Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 №

476. Коригування митної вартості здійснено за резервним методом, у відповідності до статті 64 МКУ Розрахунок митної вартості складає: товар 1) 1.52 $/кг. Колегія суддів зазначає, що порядок коригування митної вартості товарів встановлено статтею 55 МК України. Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. За Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості. Однак, як вбачається зі змісту спірного рішення про коригування митної вартості від 17.12.2024 наведеного вище, відповідач, обґрунтовуючи застосування резервного методу для визначення митної вартості задекларованого позивачем товару, в порушення вказаних вимог, обмежився лише посиланням на номер, дату митних декларацій, які було взято за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, код УКТ ЗЕД товару, країну походження та вказавши, що порівнюваний товар має приблизно однакову вагу, фізичні характеристики, якість та репутацію на ринку, не відобразивши при цьому пояснень щодо зроблених коригувань та не зазначивши докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Колегія суддів зауважує, що не зазначення у спірному рішенні порівняльних характеристик імпортованого товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом додатково свідчить про необґрунтованість зроблених коригувань митної вартості. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем раніше визнаних митними органами вартостях може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладені в постанові Верховного Суду від 05.05.2022 р. у справі № 2040/6019/18, від 20.06.2023 р. у справі № 1.380.2019.006247, від 15.02.2024 р. у справі № 640/29559/20. З приводу посилання митного органу на наявність рішення про визначення митної вартості за подібним товаром (коди за УКТ ЗЕД 3307900000) по даному підприємству та попередніх митних оформлень по даному суб`єкту ЗЕД, по даному зовнішньоекономічному контракту (від 03.09.2020 №33), за даним кодом товару за УКТ ЗЕД 3307900000, по торговій марці BestCat та даному виробнику WEIHAI LONGFENG SILICA GEL CO.LTD., за резервним методом (на підставі інформації про попередні митні оформлення, як зазначено в ДМВ-2), колегія суддів зазначає, що така інформація може мати лише допоміжний, довідковий характер для цілей аналізу ризиків та ініціювання перевірки заявленої митної вартості, однак сама по собі не доводить недостовірності ціни конкретної спірної поставки та не є належним обґрунтуванням неможливості застосування основного методу визначення митної вартості за ціною договору. Крім того, митним органом не доведено, що попередні рішення стосувалися дійсно ідентичних або подібних товарів за істотними характеристиками та порівнюваними комерційними умовами (виробник, торгова марка, якісні параметри, умови поставки, обсяг партії, знижки, час поставки тощо), а також що митна вартість за попередніми деклараціями була остаточно визнана і не скоригована чи в подальшому оскаржена. За відсутності такого аналізу посилання митного органу на попередні митні оформлення зводиться лише до формального використання наявної у нього внутрішньої цінової інформації, яка сама по собі не підтверджує недостовірність ціни саме цієї поставки, не доводить неможливість визначення митної вартості за ціною договору та не може замінювати обов`язок митниці встановити реальну ціну операції і належним чином мотивувати рішення про коригування митної вартості. При цьому, варто зазначити, що за висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 05 травня 2022 року у справі № 2040/6019/18, наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару. Колегія суддів зауважує, що рішення про коригування фактично базується лише на інформації ЄАІС, в той час як формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості, що узгоджується з актуальною правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.05.2025 по справі № 380/25301/23. Щодо посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на відсутність транспортного договору щодо морського перевезення згідно коносаменту WMSS24083556 та банківського платіжного документу, що підтверджує факт оплати згідно умов коносамента WMSS24083556 (freight prepaid), колегія суддів зазначає наступне. Так, з наданих до матеріалів справи документів, які також були в розпорядженні митного органу, вбачається, що транспортування задекларованого позивачем товару здійснювалося в межах договору транспортного експедирування № ВК-16072022 від 15.07.2022, стороною якого є саме позивач, а виконавцем ТОВ «МЕЛІОРА ШИППІНГ». Наявні в матеріалах електронної справи акти надання послуг № 43 від 23.11.2024 та № 46 від 17.12.2024, складені замовником ТОВ "ЛАКІ-СТАР" та виконавцем ТОВ «МЕЛІОРА ШИППІНГ» містять інформацію щодо обсягу, видів маршруту та вартості транспортно-експедиційних послуг, у тому числі морського фрахту за маршрутом порт Циндао (Китай) порт Гданськ (Польща), а також подальше міжнародне і внутрішнє перевезення до м. Харків. У кожному з актів зазначено той самий контейнер TEMU7598440, що вказує на логічну узгодженість усіх етапів перевезення. Також в матеріалах електронної справи наявна довідка про транспортні витрати ТОВ «МЕЛІОРА ШИППІНГ» від 06.12.2024, у якій детально відображено вартість перевезення вантажу в контейнері TEMU7598440 за окремими ділянками маршруту, зокрема з порту Циндао (Китай) до порту Гданськ (Польща) та з порту Гданськ (Польща) до пункту пропуску «МостиськаПшемисль» (Україна), а також зазначено відсутність страхування вантажу. Вказана довідка кореспондує за змістом з актами надання послуг № 43 та № 46 і підтверджує фактичне понесення позивачем витрат на транспортування товару у заявленому розмірі. Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що посилання митного органу на відсутність договору морського перевезення є необґрунтованим, оскільки позивач не є стороною договорів морського фрахту, які можуть укладатися експедитором з перевізниками або іншими залученими особами. Тому, належними доказами підтвердження витрат на перевезення для декларанта є документи експедитора, з яким укладено договір транспортного експедирування, а не договори перевезення, стороною яких декларант не є та які не перебувають у його володінні. Безпідставним є також твердження відповідача про відсутність банківського платіжного документа за умовою коносамента WMSS24083556 (freight prepaid), оскільки вартість морського фрахту та інших етапів транспортування включена до вартості транспортно-експедиційних послуг, що підтверджується наведеними вище актами надання послуг та довідкою експедитора. Варто зазначити, що митним законодавством не встановлено обов`язку декларанта надавати митному органу платіжні документи, що підтверджують розрахунки між експедитором та залученими ним перевізниками, за умови документального підтвердження витрат у взаємовідносинах між декларантом та експедитором. Так само необґрунтованими є посилання митного органу на відсутність заявки до договору транспортного експедирування № ВК-16072022 від 15.07.2022, оскільки, як вказано вище, такий договір передбачає надання експедитором комплексу транспортно-експедиційних послуг із правом залучення третіх осіб. Факт та вартість наданих послуг у спірному випадку підтверджені актами надання послуг і рахунками експедитора, підписаними сторонами без зауважень, що виключає необхідність додаткового підтвердження у вигляді окремої заявки. Доводи відповідача про відсутність банківських або платіжних документів як підставу для невизнання транспортних витрат із посиланням на наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, колегія суддів не приймає, так як означений наказ не встановлює обов`язку підтверджувати витрати на транспортування виключно платіжними документами. Подані позивачем акти надання послуг, рахунки та довідка експедитора у сукупності містять достатні відомості про розмір витрат на транспортування товару. Відтак, відсутність заявки до договору транспортного експедирування та окремих платіжних документів не може бути належною підставою для висновку про недостовірність заявленої митної вартості. Щодо посилання митного органу на відсутність у договорі транспортного експедирування № ВК-16072022 від 15.07.2022 конкретного строку здійснення 100% передоплати, який, на думку відповідача, мав бути визначений у пункті 3.2 цього договору, колегія суддів зазначає, що сам по собі факт відсутності у договорі чітко визначеного календарного строку здійснення передоплати не впливає на можливість встановлення розміру та факту понесення витрат на транспортно-експедиційні послуги. Істотними для цілей митного контролю є не умови внутрішніх розрахунків між замовником та експедитором, а підтвердження фактичного надання послуг та їх вартості, що у даному випадку засвідчено актами надання послуг та рахунками експедитора, прийнятими та оплаченими позивачем. Відтак, наведені доводи митного органу є необґрунтованими. Посилання митного органу на відсутність каталогів, специфікацій, загальних прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, а також вказівка про те, що прайс-лист від 21.09.2024 б/н не можна вважати прайс-листом, тому що цей документ містить лише п`ять позицій, що безпосередньо є даною партією товару, відповідно інвойсу від 21.09.2024 №2024PT17, мотивовані тим, що згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок виробника/виробників, умови поставки, умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, термін дії, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються продажу товарів, колегія суддів вважає неприйнятними, з огляду на таке. Так, відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 27.01.2022 по справі № 810/3667/15, каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Таким чином, відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру, а отже у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації. Слід також врахувати висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 01.12.2023 по справі № 810/3766/16, згідно з яким ненадання декларантом запитуваних митним органом документів (каталогів, специфікацій, загальних прейскурантів (прайс-листів) виробника товару за відсутності у митниці підстав для витребування додаткових документів та належного (об`єктивного) обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, якщо таких документів не надано, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування відповідачем іншого, зокрема, резервного методу визначення митної вартості товару. Колегія суддів зауважує, що до переліку додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 МК України входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару. Водночас, положення цієї статті передбачають можливість надання на підтвердження митної вартості товарів не лише прайс-листа виробника, а й інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, до яких, зокрема можна й віднести прайс-лист продавця товару. Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд. Водночас наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов поставки, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів. Вказана правова позиція відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 28.02.2024 по справі № 815/1460/18. При цьому колегія суддів зауважує, що за інвойсом № 2024PT17 від 21.09.2024 поставлявся конкретно визначений товар товари для тварин (туалетні наповнювачі) торговельної марки Best Cat, виробництва WEIHAI LONGFENG SILICA GEL CO., LTD (Китай), у визначеній кількості, асортименті та за погодженою сторонами ціною. Саме ці відомості є визначальними для встановлення митної вартості товару за основним методом, оскільки вони відображають фактичні умови конкретної господарської операції. Матеріали справи містять прайс-лист виробника, наданий позивачем до митного органу, який стосується саме цього товару та кореспондує з умовами інвойсу № 2024PT17 від 21.09.2024, а також подальший прайс-лист виробника станом на 27.02.2025, що підтверджує рівень цін на аналогічну продукцію торговельної марки Best Cat. Крім того, посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на загальносвітову практику щодо змісту прейскуранта (прайс-листа) є неприйнятним, з огляду на його загальний, не конкретизований характер, що не містить вказівки ані на норми національного законодавства, ані міжнародного, які, зокрема, б містили вимоги до оформлення прайс-листа. Прайс-лист є документом довільної форми, а чинне законодавство не встановлює вимог до його змісту та форми, а тому посилання відповідача на недоліки наданого позивачем прайс-листа не є належним обґрунтуванням коригування митної вартості. Посилання митного органу на відсутність банківського платіжного документу, що підтверджує факт передплати, що зазначена в п. 2.3 зовнішньоекономічного контракту від 03.09.2020 №33, колегія суддів вважає безпідставним, з огляду на таке. Так, дослідивши зміст зовнішньоекономічного контракту від 03.09.2020 № 33, колегією суддів встановлено, що в пункті 2.3 контракту, сторони погодили, що оплата вартості товару здійснюється у формі 100 % передоплати, яка складається з 30 % депозиту та 70 % остаточного платежу, при цьому оплата здійснюється у доларах США на банківський рахунок продавця. Водночас вказаний пункт не містить вимоги щодо здійснення передплати виключно одним платежем, не встановлює фіксованих строків кожного з платежів та не пов`язує дійсність контракту або можливість митного оформлення з наявністю одного конкретного платіжного документа. Матеріалами електронної справи підтверджено, що позивачем сплачено повну вартість товару, визначену інвойсом № 2024PT17 від 21.09.2024, двома банківськими платежами: платіжним дорученням № 47 від 30.07.2024 на суму 5 000,00 доларів США та платіжним дорученням № 54 від 14.11.2024 на суму 9 527,50 доларів США, що в сукупності становить 14 527,50 доларів США і повністю відповідає договірній вартості поставленого товару. Такий порядок розрахунків узгоджується з умовами пункту 2.3 контракту № 33 від 03.09.2020, який передбачає здійснення 100% передоплати (30 % та 70 %), і свідчить про належне виконання позивачем платіжних зобов`язань за зовнішньоекономічним договором. Відтак, враховуючи наявність платіжних документів, які в сукупності підтверджують повну оплату, передбаченої інвойсом вартості товару, відсутні правові підстави вважати, що вимоги пункту 2.3 контракту не виконані або що митна вартість є непідтвердженою. Щодо посилання відповідача на відсутність переплати, зазначеної в комерційному інвойсі від 21.09.2024 № 2024PT17, колегія суддів зазначає, що зі змісту вказаного інвойсу (копія наявна в матеріалах електронної справи), вбачається, що умови оплати визначені як комбіновані: передоплата у розмірі 5000,00 дол. США та остаточний платіж після отримання копії коносамента. Інвойс не містить умови про обов`язкову «переплату», а лише фіксує загальну ціну товару (14 527,50 дол. США) та порядок її сплати частинами. Отже, відсутність переплати як такої не може розцінюватися як порушення умов інвойсу або як обставина, що ставить під сумнів фактичну ціну операції Як зазначалось вище, наданими до митниці платіжними документами підтверджується, що позивач виконав умови інвойсу в частині оплати товару в повному обсязі. Таким чином, ціна, що фактично сплачена або підлягала сплаті, у розумінні статей 49 та 58 МК України є підтвердженою. За таких обставин, доводи відповідача про відсутність переплати, зазначеної в інвойсі ґрунтуються на помилковому тлумаченні змісту самого інвойсу, не відповідають його умовам та не впливають на оцінку правильності визначення митної вартості товару. Щодо ненадання декларантом посередницьких договорів, зазначених у графі 3 залізничної накладної від 06.12.2024 № 31512423, колегія суддів зазначає, що такі договори укладаються між експедитором та залученими ним особами і декларант не є їх стороною. Вони не створюють для позивача прав чи обов`язків та не перебувають у його володінні. Митне законодавство не покладає на декларанта обов`язку надавати договори між третіми особами, якщо витрати на транспортування підтверджені документами у взаємовідносинах між декларантом та експедитором. За наявності договору транспортного експедирування, актів надання послуг та платіжних документів, ненадання посередницьких договорів не впливає на визначення митної вартості та не може бути підставою для її коригування. Доводи відповідача про необхідність надання позивачем експортної митної декларації країни відправлення з перекладом, колегія суддів вважає недоречним, оскільки, експортна митна декларація не належить до переліку обов`язкових документів, які підтверджують митну вартість товарів, та який визначений ч. 2ст. 53 МК України, а тому надання оцінки цьому документу можливе тільки у разі наявності обґрунтованих сумнівів за обов`язковими документами. Крім того, не надання такої декларації до митного оформлення не може призводити до сумнівів у заявленій декларантом митної вартості, а також не свідчить про неможливість ідентифікації митної декларації з певної партією товару, не впливає на числові значення складових митної вартості та може лише додатково надаватися митному органу за її наявності. Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.09.2023 в справі №815/6805/17. Таким чином, проаналізувавши у сукупності документи, що подавались позивачем під час митного оформлення оцінюваного товару, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність відповідачем наявності у поданих до митного оформлення документах розбіжностей, що свідчить про відсутність підстав для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю. Під час перегляду даної справи суд апеляційної інстанції враховує, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушення принципу поділу влади. Звідси висновується, що адміністративний суд аналізує рішення контролюючого органу, ухвалене, в даному випадку, за результатами митних заходів і процедур, виключно на предмет його відповідності вимогам частини другої статті 2 КАС України. На підставі аналізу вказаних документів у сукупності з іншими документами, поданими позивачем під час митного оформлення оцінюваного товару, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, з огляду на наявність розбіжностей в документах. Таким чином, під час апеляційного перегляду справи Харківською митницею не доведено, що використані декларантом відомості не підтверджені документально, а подані документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України, не містили обов`язкових відомостей, необхідних для правильного визначення митної вартості товару. Колегія суддів звертає увагу, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 Митного кодексу України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків та не є безумовною підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів лише з посиланням на те, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість. Така позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі № 803/776/17. Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, вважає, що подані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. В той же час відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення. З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні фактичні підстави для витребування додаткових документів та для коригування заявленої декларантом митної вартості. З приводу обраного відповідачем методу визначення митної вартості колегія суддів зазначає наступне. Судом апеляційної інстанції встановлено, що зазначену в оскаржуваному рішенні від 17.12.2024 відкориговану митну вартість визначено відповідачем за шостим (резервним) методом на підставі наявної в митного органу інформації, яка міститься в МД № №UA100330/2024/522023 (24UA100330522023U4 тов.1) від 22.11.2024. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.64 МК України, якою урегульовано питання визначення митної вартості за шостим (резервним) методом, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 по справі №520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом. Проте, застосовуючи резервний метод визначення митної вартості шляхом використання вищевказаних митних декларацій, митним органом не наведено жодних пояснень зроблених коригувань. Резервний метод не вимагає від митного органу доведення подібності (аналогічності) товарів, однак зазначений метод повинен ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях і це ґрунтування повинне бути підтвердженим в рішенні про коригування митної вартості. При цьому, відповідачем не наведено ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду обставин на підтвердження неможливості застосування таких методів визначення митної вартості товару, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів тощо. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем безпідставно, в порушення вимог ст. 58 МКУ здійснено визначення митної вартості імпортованого товару не за ціною договору, як за основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 МКУ. Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000710/2 від 17.12.2024 року, винесене відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню, що зумовлює задоволення позовних вимог. Колегія суддів зазначає, що зі змісту картки відмови №UA807200/2024/000856 у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів, вбачається, що остання містить вимоги, виконання яких забезпечує митне оформлення - подання нової МД з урахуванням відомостей, наведених у рішенні про коригування митної вартості. Тобто, подання нової митної декларації не було для декларанта повністю добровільним. Позивач звернувся до суду з позовною заявою про захист права здійснити митне оформлення за митною вартістю, визначеною ним самостійно, а також інтересом, який полягає у одержанні правових підстав для повернення митних платежів, сплачених у зв`язку з прийняттям відповідачем спірного рішення про коригування митної вартості та картки відмови. Таким чином, у випадку, коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у ст. 301 МК України, ст. 43 Податкового кодексу України тастатті 45 Бюджетного кодексу України. Відтак, звертаючись до суду з даним позовом, позивач обрав належний спосіб захисту. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 12.04.2018 по справі № 820/2014/17. З огляду на вказане, картка відмови №UA807200/2024/000856 у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів, яка винесена відповідачем у зв`язку з прийняттям спірного рішення про коригування митної вартості, яке визнано судом протиправним, підлягає скасуванню. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керуєтьсяст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України", суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно з ч. 2 ст. 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. З огляду на викладене, враховуючи, що суд першої інстанції неповно з`ясував фактичні обставини справи, надав неправильну правову оцінку доказам у їх сукупності, внаслідок чого дійшов помилкового висновку щодо правомірності коригування митним органом митної вартості товарів, та прийняв помилкове рішення про відмову у задоволенні позову, колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 по справі № 520/15801/25 підлягає скасуванню з ухваленням постанови про задоволення позову, шляхом визнання протиправним та скасування рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000710/2 від 17.12.2024 та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів №UA807200/2024/000856. Питання судових витрат в частині сплати судового збору підлягає вирішенню в порядку ст. 139 КАС України. З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з адміністративним позовом ТОВ "ЛАКІ-СТАР" сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн, при зверненні з апеляційною скаргою 3633,60 грн. Враховуючи задоволення позовних вимог, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню сума судового збору в загальному розмірі 6056 грн. Керуючись ст. 242, 243, 250, 272, 287, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКІ-СТАР» задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року по справі №520/15801/25 скасувати. Ухвалити постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКІ-СТАР» - задовольнити. Визнати протиправними та скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів від 17.12.2024 року UA807000/2024/000710/2 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2024/000856. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (ул. Миколаївська, буд. 16-Б, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61005, код ЄДРПОУ 44017626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКІ-СТАР» (набережна Гімназійна, буд. 24, офіс 1109, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61010) судовий збір у розмірі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн 00 коп. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 02.02.2026 року