Постанова КЦС ВС № 824/157/23

Постанова Іменем України 15 січня2026 року м. Київ справа № 824/157/23 провадження № 61-1265 ав 25 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого судді - Пророка В. В. (суддя-доповідач), суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В., за участю секретаря судового засідання - Котенка О. О., учасники справи: особа, яка подала апеляційну скаргу, -заступник керівника Київської міської прокуратури Нагальнюк Р. В. в інтересах держави в особі Міністерства юстиції України (прокурор відділу Офісу Генерального прокурора Єреп Валентина Василівна - у порядку самопредставництва), Міністерство юстиції України - не з`явилося, особа, яка зверталась за визнанням і наданням дозволу на виконання арбітражного рішення (позивач у арбітражному розгляді), -Закрите акціонерне товариство «Генераторіус» (UAB Generatorius, Литовська Республіка) - не з`явилося, зацікавлені особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Калушський трубний завод» (Україна) - не з`явилося, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Євротрубпласт» - не з`явилося, розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників апеляційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури Нагальнюка Романа Васильовича, який діє в інтересах держави в особі Міністерства юстиції України, на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 лютого 2024 рокуу справі за заявою Закритого акціонерного товариства «Генераторіус» (UAB Generatorius, Литовська Республіка) про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу від 08 грудня 2023 року, прийнятого третейським судом у складі одноособового арбітра Трохимчука Олега Івановича, постановлену суддеюКирилюк Г. М., у справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Генераторіус» (UAB Generatorius, Литовська Республіка) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Калушський трубний завод» (Україна) щодо спору за договором поруки від 03 квітня 2023 року, за участю Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Євротрубпласт», ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст вимог заявника 1. 15 грудня 2024 року до Київського апеляційного суду (також далі - Суд першої інстанції) надійшла заява від Закритого акціонерного товариства «Генераторіус» (UAB Generatorius, Литовська Республіка) (далі - UAB Generatorius), подана його представником - адвокатом Колесніком Олегом Івановичем, про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу ad hoc від 08 грудня 2023 року, прийнятого третейським судом у складі одноособового арбітра Трохимчука Олега Івановича, у справі за позовом UAB Generatorius до Товариства з обмеженою відповідальністю «Калушський трубний завод» (Україна) (далі - ТОВ «КТЗ») щодо спору за договором поруки від 03 квітня 2023 року, за участю Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Євротрубпласт» (далі - ТОВ «ТД «Євротрубпласт»), арбітражний розгляд якої відбувся у місті Лондоні, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, відповідно до Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ (далі - Заява, Рішення МКА від 08 грудня 2023 року).

2. Заява мотивована тим, що Рішенням МКА від 08 грудня 2023 року передбачене стягнення з ТОВ «КТЗ»як поручителя на користь UAB Generatoriusза договором поруки від 03 квітня 2023 року, укладеного цими особами за участі також ТОВ «ТД «Євротрубпласт» як боржника UAB Generatorius, 14 550,86 доларів США та 392 625,41 євро.

3. Рішення МКА від 08 грудня 2023 року набрало чинності з дня його винесення, є остаточним та обов`язковим для учасників відповідного арбітражного розгляду.

4. Отже, UAB Generatorius просило Суд першої інстанції визнати та надати дозвіл на виконання Рішенням МКА від 08 грудня 2023 року, видати виконавчий лист на його примусове виконання, визначивши суму стягнення в національній валюті України за курсом Національного банку України (далі - НБУ) на день постановлення відповідної ухвали Суду першої інстанції. Короткий зміст ухвали Суду першої інстанції

5. Київський апеляційний суд ухвалою від 16 лютого 2024 року (далі - оскаржувана ухвала) задовольнив Заяву та: 5.1. визнав і надав дозвіл на виконання Рішенням МКА від 08 грудня 2023 року; 5.2. видав виконавчий лист на виконання Рішенням МКА від 08 грудня 2023 року про стягнення з ТОВ «КТЗ» на користь UAB Generatorius 14 550,86 доларів США, що у національній валюті України за курсом НБУ на день постановлення ухвали суду становить 552 181,85 грн, та 392 625,41 євро, що в національній валюті України за курсом НБУ на день постановлення ухвали суду становить 16 008 044,69 грн.

6. Суд першої інстанції зазначив, що вирішуючи питання про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, суд не надає оцінку правильності цього рішення по суті вирішення спору, а перевіряє лише додержання строків звернення із заявою і вимог процесуального закону щодо її форми і змісту та наявність обставин, які можуть бути підставою для відмови у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання рішення.

7. Законодавство України, у тому числі його складова, пов`язана з визнанням обов`язковими умов міжнародних договорів та їх застосуванням в Україні, передбачає визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу в Україні.

8. На переконання Суду першої інстанції підстави для застосування статті 478 (підстави для відмови у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу) Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у актуальній редакції далі - ЦПК України) має доводити сторона, яка заперечує проти задоволення відповідного клопотання UAB Generatorius.

9. Оскільки Рішення МКА від 08 грудня 2023 рокунабрало чинності і підлягає виконанню, а ТОВ «КТЗ» (боржник та відповідач у відповідному арбітражному розгляді) не виконує його добровільно, а також не встановлені підстави, передбачені статтею 478 ЦПК України, для відмови у визнанні і наданні дозволу на його виконання, Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення Заяви.

10. Окремо Суд першої інстанції зазначив, що відсутність у ТОВ «КТЗ» достатніх коштів для погашення заборгованості за договором поруки від 04 квітня 2023 року, який був укладений після введення в Україні воєнного стану, не може слугувати підставою для відмови у задоволенні Заяви.

11. З урахуванням частини шостої статті 479 ЦПК України та вимог Заяви, приймаючи до уваги, що станом на 16 лютого 2024 року курс НБУ становив 37,9484 грн за 1 долар США й 40,77188 грн за 1 євро, Суд першої інстанції визначив суму стягнення в національній валюті України за відповідним курсом НБУ на день постановлення його зазначеної ухвали. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

12. У січні 2025 року через підсистему Єдиної судової інформаційно?комунікаційної системи «Електронний суд» до Верховного Суду надійшла апеляційна скарга заступника керівника Київської міської прокуратури Нагальнюка Р. В., який діє в інтересах держави в особі Міністерства юстиції України, (далі - Прокурор) на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 лютого 2024 року, у якій заявник просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні Заяви. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ (1) Узагальнені доводи Прокурора

13. Посилаючись, зокрема, на статтю 56 ЦПК України, Прокурор, враховуючи рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 та практику Верховного Суду, закріплену, у тому числі, у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 19 вересня 2019 року у справі № 815/724/15, від 28 січня 2021 року у справі № 380/3398/20, від 05 жовтня 2021 року у справі № 380/2266/21, від 02 грудня 2021 року у справі № 320/10736/20 та від 23 грудня 2021 року у справі № 0440/6596/18, наводить пояснення того, у чому, на його думку, полягає порушення державних інтересів, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

14. Суд першої інстанції, вказуючи на необхідність доведення виключно особами, які заперечують проти задоволення Заяви, підстав, передбачених статтею 478 ЦПК України, безпідставно проігнорував той факт, що частина з цих підстав пов`язана з можливим порушенням публічного порядку України, захист якого не може залежати виключно від ініціативи учасників судового спору, а є обов`язком суду ex officio - відповідно до повноважень національного суду та його правового статусу в Україні.

15. По-перше, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в Україні з 24 лютого 2022 року введений воєнний стан. Через це Кабінет Міністрів України отримав доручення невідкладно ввести у дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні. Зокрема, з метою невідкладного та ефективного реагування на наявні і потенційні загрози національним інтересам і національній безпеці України, захисту економіки України у цій ситуації, включаючи завдання майнових втрат та створення перешкод для сталого економічного розвитку, а також інші ворожі дії, у тому числі завдання шкоди життю та здоров`ю населення України, державою застосовані персональні та інші обмежувальні заходи. 15.1. Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2022 року № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації» (далі - Постанова № 187) введений мораторій на вчинення певних дій за участю осіб, пов`язаних з відповідною державою?агресором, що можуть мати наслідком відчуження майна в Україні. 15.2. Указом Президента України від 12 травня 2023 року № 279/2023 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12 травня 2023 року «Про застосування персональних спеціальних економічних санкцій та інших обмежувальних заходів» (далі - Указ про персональні санкції від 12 травня 2023 року, РНБО) та застосовані санкції до наступних юридичних осіб та фізичних осіб - громадян російської федерації: Євротрубласт Холдинг Лтд (Eurotrubplast Holding Ltd, Республіка Кіпр)(далі -Eurotrubplast Holding Ltd), Товариства з обмеженою відповідальністю «Група Поліпластик» (російська федерація) (далі -ТОВ «Група Поліпластик»), Радіус Системз Холдингз Лімітед (Radius Systems Holdings Limited, Республіка Кіпр) (далі -Radius Systems Holdings Limited), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . 15.3. Відповідно до публічно доступної та відомої інформації, ТОВ «КТЗ» є українським підприємством у сфері виробництва одношарових, багатошарових поліетиленових труб і труб із захисним покриттям для водопостачання та газопостачання, двошарових гофрованих труб для каналізаційних мереж, труб для теплопостачання та гарячого водопостачання, сегментних зварних фітингів для водопостачання. 15.4. Договір поруки від 03 квітня 2023 року укладений між UAB Generatorius та ТОВ «КТЗ» під час дії воєнного стану в Україні та набуття чинності Постановою № 187, відповідно до якої, на думку Прокурора, він є нікчемним, як і договір відступлення прав вимоги за ним. Водночас інформація про контроль над ТОВ «КТЗ» та ТОВ «ТД «Євротрубпласт» з боку громадян російської федерації публічно з`являлась у медіа ресурсах (доступна у відкритому доступі), що, на думку Прокурора, викликало суспільний резонанс. 15.5. Також згідно із даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань засновниками ТОВ «КТЗ» та ТОВ «ТД «Євротрубпласт» є Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕйПіДжі Поліпластик Груп Лімітед» (APG Polyplastic Group Limited, Республіка Кіпр)(далі - APG Polyplastic Group Limited). В подальшому воно було перейменоване у Eurotrubplast Holding Ltd. 15.6. Згідно із відкритими та публічно доступними даними, зокрема на агрегаторі таких даних - , бенефіціарними власниками зазначених учасників справи станом на початок повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну були ОСОБА_1 та Radius Systems Holdings Limited. 15.7. Крім того, відповідно до рішення Вищого антикорупційного суду України (далі - ВАКС) від 20 вересня 2024 року, залишеного без змін постановою Апеляційної палати цього антикорупційного суду від 22 листопада 2024 року, у справі № 991/4264/24 за позовом Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст) про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України від 14 серпня 2014 року № 1644-VII «Про санкції» (у актуальній редакції далі - Закон про санкції), та стягнення в дохід держави активів ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , за участю двадцяти третіх осіб, які не заявляються самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів, приюдиційно підтверджується факт того, що ці громадяни здійснюють корпоративний контроль над ТОВ «КТЗ», ТОВ «ТД «Євротрубпласт» та Eurotrubplast Holding Ltd, пов`язані, зокрема відносинами приватної власності та управління, із групою консолідованих у 2006 році компаній «Поліпластик», яка є найбільшим у російській федерації та Євроазійському економічному союзі виробником трубопровідних систем широкого спектра застосування, до структурного корпоративного складу якої входить й Radius Systems Holdings Limited. Прокурор вважає, що преюдиційні обставини, які випливають із зазначеного судового рішення ВАКС, мають бути враховані Верховним Судом. 15.8. UAB Generatorius фактично прийняло право вимоги до ТОВ «ТД «Євротрубпласт» від групи компаній «Поліпластик». На переконання Прокурора, це було зробленоз метою уникнення обмежувальних заходів держави Україна, які випливають з Указу про персональні санкції від 12 травня 2023 року, та опосередкованого збереження активів від дії відповідних санкцій. 15.9. Прийняття оскаржуваної ухвали призвело, на думку Прокурора, до ініціювання UAB Generatorius, компаніями «Полімерпайп Технолоджіс Лімітед» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пайп Технолоджі» у господарському суді справи № 909/130/24 про банкрутство ТОВ «КТЗ» з метою створення можливості виведення майнових активів цього підприємства, що має значення для розвитку національної економіки. Судовим рішенням Господасрького суду Закарпатської області від 26 листопада 2024 року закрите провадження у цій справі про банкрутство, зокрема через те, що суд дійшов висновку про узгодженість дій кредиторів та відповідного боржника з метою штучного створення підстав для зазначеного банкрутства, його контрольованої підсанкційними громадянами російської федерації реалізації, дійсною метою чого є отримання, всупереч введеним державою Україна санкціям, компенсації вартості майна ТОВ «КТЗ». 15.10. Верховний Суд своєю постановою від 18 грудня 2024 року у справі № 824/107/23, задовільнивши апеляційну скаргу прокурора, за подібних правовідносин скасував ухвалу Київського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року та відмовив у задоволенні заяви компанії «Полімерпайп Технолоджіс Лімітед» про визнання рішення міжнародного комерційного арбітражу та надання дозволу на його виконання. Зокрема, Верховний Суд зазначив, що приватноправовий інструментарій не повинен використовуватись учасниками цивільного обороту з метою створення передумов для виведення активів з-під дії санкцій та/або їх «обходу». Якщо з цією метою особи, щодо яких вже застосовано, або ж вирішується питання про застосування санкцій, ініціюють, зокрема, провадження про визнання та надання дозволу на виконання арбітражного рішення, то в такому разі відбувається використання цього провадження не для захисту прав та інтересів сторін арбітражного спору, а відповідне судове рішення дійсно стосується державного органу, покликаного захищати інтереси держави у відповідних відносинах. 15.11. Отже, визнання Рішення МКА від 08 грудня 2023 року та надання дозволу на його виконання суперечить національним інтересам України та її публічному порядку, що мав врахувати Суд першої інстанції, який взагалі не перевірив наявність обставин, передбачених підпунктом «б» пункту 2 частини першої статті 478 ЦПК України та частиною другою статті V Нью-Йоркської конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень 1958 року, яка набула чинності для України 10 січня 1961 року (далі - Конвенція 1958 року).

16. По-друге, відповідно до Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228 (у актуальній редакції далі - Положення про Мін`юст) це міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовані санкції. Також відповідно до Положення про Мін`юст воно бере участь у формуванні пропозицій щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій, що вносяться Кабінетом Міністрів України на розгляд РНБО, бере участь у формуванні, реалізації та моніторингу ефективності державної санкційної політики у визначених межах. 16.1. Прокурор у вересні 2024 року отримала лист від Головного слідчого управління Служби безпеки України щодо спроби уникнення ОСОБА_1 дії санкцій, введених щодо нього державою Україна, зокрема шляхом застосування процедури визнання та надання дозволу на виконання Рішення МКА від 08 грудня 2023 року, що призвело до постановлення оскаржуваної ухвали Суду першої інстанції. 16.2. Прокурор у 2024 році звернувся до Мін`юсту із запитом, у якому повідомило про відповідне порушення інтересів держави Україна та просило надати відомості щодо вжитих чи запланованих заходів Мін`юстом щодо їх захисту, зокрема апеляційного оскарження зазначеної ухвали Суду першої інстанції у цій справі. У відповідь Прокурор отримав у 2025 році від Мін`юсту відомості щодо його участі у справі про банкрутство № 909/130/24, яку розглядав господарський суд, та у справі № 991/4264/24, яку розглядав ВАКС. Однак відповідно до цієї відповіді Міністерство юстиції України не планувало апеляційне оскарження зазначеної ухвали Суду першої інстанції у цій справі. 16.3. Тому Прокурор 27 січня 2025 року проінформував Мін`юст про підготовку зазначеної апеляційної скарги з метою захисту інтересів держави України, оскільки сам Мін`юст не планував апеляційне оскарження зазначеної ухвали Суду першої інстанції у цій справі. Після цього Прокурор звернувся до Верховного Суду з нею для захисту інтересів держави Україна.

17. У судових засіданнях у цій справі, зокрема 15 січня 2026 року, Прокурора в порядку самопредставництва представляла прокурор відділу Офісу Генерального прокурора Єреп Валентина Василівна, яка підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.

18. Верховний Суд не бере до уваги ті доводи, які не стосуються апеляційного оскарження оскаржуваної ухвали. (2) Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

19. Інші учасники справи (у тому числі відповідного арбітражу) правом на подання письмового заперечення (відзиву) на апеляційну скаргу не скористалися.

20. Зокрема, разом із зазначеною апеляційною скаргою відповідно до вимог пункту 2 частини четвертої статті 356 ЦПК України Прокурор надав Верховному Суду докази надсилання її копії та копій доданих до неї матеріалів представнику UAB Generatorius - адвокату Колеснику О. І. У зв`язку з цим адвокату Колеснику О. І., як представнику UAB Generatorius, була направлена копія ухвали Верховного Суду від 19 лютого 2025 року, якою, у тому числі, відкрите апеляційне провадження у цій справі. 20.1. У відповідь на супровідний лист Верховного Суду до його ухвали від 19 лютого 2025 року про відкриття апеляційного провадження у справі № 824/157/23 адвокат Колесник О. І. 12 березня 2025 року (вх. № 754/0/216-25) повідомив Верховний Суд, що він не є представником UAB Generatorius у справі № 824/157/23 з 03 жовтня 2024 року через закінчення строку дії договору про надання правової допомоги від 02 жовтня 2023 року № 02/10-1. 20.2. Верховний Суд 25 березня 2025 року (вих. № 6894/0/222-25) звернувся із запитом до адвоката Колесника О. І., звертаючи увагу на те, що відповідно до публічно доступних даних Єдиного державного реєстру судових рішень він продовжуєте здійснювати представництво UAB Generatorius у судах України після 02 жовтня 2024 року, зокрема у справах № 909/130/24 та № 909/889/24. Тому Верховний Суд, керуючись підпунктами 2 та 7 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», статтею 8, частиною першою статті 26 та статтею 61 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 2017 року 09 червня 2017 року (зі змінами, затвердженими З`їздом адвокатів України 2019 року від 15 лютого 2019 року) (далі - Правила адвокатської етики), покладаючись на обов`язок адвоката послідовно дотримуватися принципу пріоритетності інтересів клієнта перед всіма іншими інтересами й міркуваннями, що пов`язані з відносинами адвоката з судом, який випливає із статті 43 Правил адвокатської етики, звернув увагу адвоката на необхідність передати зазначену ухвалу від 19 лютого 2025 року про відкриття апеляційного провадження у справі № 824/157/23 та відповідну апеляційну скаргу з доданими до неї документами клієнту - UAB Generatorius. 20.3. Своєю відповіддю від 31 березня 2025 року (вх. № 911/0/216-25) на зазначений запит Верховного Суду від 25 березня 2025 року адвокат Колесник О. І. повторно заперечив наявність в нього повноважень представляти UAB Generatorius у справі № 824/157/23 та можливість передати UAB Generatorius зазначену ухвалу Верховного Суду від 19 лютого 2025 року, повернувши отриману копію безпосередньо Верховному Суду. 20.4. Ухвалою Верховного Суду від 30 квітня 2025 року зазначена апеляційна скарга Прокурора залишена без руху з наданням строку для усунення її недоліку - виконання вимог ЦПК України, зокрема, пункту 2 частини четвертої статті 356 ЦПК України та надсилання копії скарги безпосередньо UAB Generatorius. 20.5. Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2025 року продовжений строк для усунення недоліків цієї апеляційної скарги у зв`язку з недоліками наданих Прокурором доказів. 20.6. Після усунення недоліків апеляційної скарги Прокурора, а саме надання доказів надсилання копії апеляційної скарги безпосередньо UAB Generatorius, ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2025 року, крім іншого, закінчені підготовчі дії в межах цього апеляційного провадження, справа призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні Верховного Суду на 27 листопада 2025 року на 10:00 годину з повідомленням учасників справи, у зв`язку з чим Верховний Суд вирішив звернутися до компетентного органу Литовської Республіки з проханням про вручення судових документів у цивільній справі UAB Generatorius відповідно до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, укладеної 15 листопада 1965 року в місті Гаага (далі - Конвенція 1965 року), через що зупинив провадження у цій справі. 20.7. 24 липня 2025 року (вх. № 23275/0/220-25) Верховний Суд отримав лист від Міністерства юстиції Литовської Республіки з приводу того, що передача ним відповідних документів UAB Generatorius за відповідною Конвенцією 1965 року не була здійснена. 20.8. 19 серпня 2025 року Верховний Суд (вих. № 19150/0/222-25) звернувся до Мін`юсту із запитом щодо передачі відповідних документів UAB Generatorius на підставі Договору між Україною і Литовською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, ратифікованого Постановою Верховної Ради України від 17 грудня 1993 року № 3737-XII (далі - Двосторонній договір про правову допомогу). 20.9. У відповідь на запит Верховного Суду від 04 листопада 2025 року (вих. № 24428/0/222-25) до Мін`юсту щодо стану виконання зазначеного запиту про передачу документів за двостороннім договором Верховний Суд отримав 18 листопада 2025 року відповідь Мін`юсту (вх. № 34896/0/220-25), якою він проінформував суд, що надіслав 01 вересня 2025 року відповідні документи до Міністерства юстиції Литовської Республіки для організації виконання їх передачі UAB Generatorius відповідно до зазначеного двостороннього договору. 20.10. Відповідно до листа Міністерства юстиції Литовської Республіки від 06 листопада 2025 року (№ (447/25) 9R-1194) Міністерство юстиції Литовської Республіки підтвердило Мін`юсту виконання зазначеного доручення Верховного Суду щодо передачі відповідних документів UAB Generatorius на підставі Двостороннього договору про правову допомогу. До листа додане відповідне підтвердження про вручення, яке підтверджує отримання UAB Generatorius судових документів ще 30 жовтня 2025 року. 20.11. У судове засідання 27 листопада 2025 року ані UAB Generatorius, ані його представники не з`явились, про причини такої неявки Верховний Суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи не заявляли. 20.12. Верховний Суд ухвалою від 27 листопада 2025 року: поновив провадження у цій справі, відклав розгляд цієї справи на 15 січня 2026 року о 10 год 00 хв у приміщенні Верховного Суду; з урахуванням попередніх спроб повідомлення UAB Generatorius про розгляд цієї справи, вирішив викликати UAB Generatorius до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. 20.13. У судове засідання 15 січня 2026 року ані UAB Generatorius, ані його представники не з`явились, про причини такої неявки Верховний Суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи не заявляли. 20.14. Враховуючи зазначене, Верховний Суд вичерпав усі наявні у нього способи забезпечити право UAB Generatorius захищати свої інтереси у цій судовій справі та виходить з того, що UAB Generatorius, будучи належним чином повідомленим про розгляд цієї справи у Верховному Суді, не бажає надавати Верховному Суду заперечення (відзив) на зазначену апеляційну скаргу Прокурора, приймати участь у її розгляді.

21. Інші учасники справи, зокрема ТОВ «ТД «Євротрубпласт» та ТОВ «КТЗ», які були належним чином повідомлені про відповідне судове засідання, що підтверджується матеріалами цієї справи, або їх представники у судове засідання 15 січня 2026 року також не з`явились, про причини такої неявки Верховний Суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи не заявляли. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Згідно із частиною другою статті 24 та частиною другою статті 351 ЦПК України Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

23. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини перша, друга та п`ята статті 263 ЦПК України).

24. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частини перша та друга статті 367 ЦПК України).

25. Суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частини перша та друга статті 372 ЦПК України).

26. Законодавство України передбачає, за певних обмежень, можливість передачі юридичними особами свого спору на розгляд міжнародного комерційного арбітражу на підставі їх арбітражної угоди (дивитись, наприклад статтю 22 Господарського процесуального кодексу України від 06 листопада 1991 року № 1798-XII). Суть арбітражної угоди (застереження) визначена, зокрема, у статті 7 Типового закону ЮНСІТРАЛ про міжнародний торговий арбітраж 1985 року.

27. Відповідно до частини першої статті 474 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу, визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачене міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

28. Згідно із частиною першою статті 475 ЦПК України питання визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу розглядається судом за заявою стягувача відповідно до глави 3 розділу IX ЦПК України, якщо боржник має місце проживання (перебування) або місцезнаходження на території України.

29. Відповідно до частини третьої статті 475 ЦПК заява про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу подається до апеляційного суду, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, протягом трьох років з дня прийняття рішення міжнародним комерційним арбітражем.

30. За результатами розгляду заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу суд постановляє ухвалу про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу або про відмову у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу за правилами, встановленими ЦПК України для ухвалення рішення (згідно із частиною першою статті 479 ЦПК України).

31. Іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів (частина перша статті 73 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право» (далі - Закону про МПП)). Процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються відповідно до права України (частина перша статті 74 Закону про МПП).

32. Правовідносини щодо визнання та виконання рішень міжнародних комерційних арбітражів в Україні врегульовані, крім іншого, Нью-Йоркською конвенцією про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень 1958 року, яка набула чинності для України 10 січня 1961 року (далі - Конвенція 1958 року).

33. Відповідно до статті ІІІ Конвенції 1958 року кожна держава, яка є її учасницею, визнає арбітражні рішення обов`язковими і приводить їх до виконання згідно з процесуальними нормами тієї території, на якій запитується визнання та приведення до виконання цих рішень, на умовах, передбачених цією Конвенцією

34. Як вже зазначалось, ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2025 року, крім іншого, було відкрите апеляційне провадження у цій справі за апеляційною скаргою Прокурора - після задоволення клопотання Прокурора про поновлення строку на апеляційне оскарження відповідного судового рішення та поновлення цього строку.

35. Ухвалою Верховного Суду від 30 квітня 2025 року зазначена апеляційна скарга Прокурора залишена без руху з наданням строку для усунення її недоліку - виконання Прокурором вимог ЦПК України, зокрема пункту 2 частини четвертої статті 356 ЦПК України. Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2025 року продовжений строк для усунення недоліків цієї апеляційної скарги у зв`язку з недоліками наданих прокуратурою доказів.

36. Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2025 року закінчені підготовчі дії в межах цього апеляційного провадження, справа призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні Верховного Суду на 27 листопада 2025 року на 10:00 годину з повідомленням учасників справи, зупинена дія ухвали Київського апеляційного суду від 16 лютого 2024 року у цій справі. Як вже було зазначено, Верховний Суд вирішив звернутися до компетентного органу Литовської Республіки з проханням про вручення судових документів у цивільній справі UAB Generatorius відповідно до Конвенції 1965 року, у зв`язку з чим зупинив провадження у цій справі.

37. У судове засідання 27 листопада 2025 року з`явився виключно представник Прокурора - прокурор відділу Офісу Генерального прокурора Єреп В. В. Інші учасники справи, які були належним чином повідомлені про це судове засідання, або їх представники не з`явились, про причини такої неявки Верховний Суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи не заявляли.

38. Верховний Суд ухвалою від 27 листопада 2025 року: поновив провадження у цій справі, відклав розгляд цієї справи на 15 січня 2026 року о 10 год 00 хв у приміщенні Верховного Суду. Також, з урахуванням попередніх спроб повідомлення UAB Generatorius про розгляд цієї справи, вирішив викликати UAB Generatorius до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

39. У судове засідання 15 січня 2026 року з`явився лише представник Прокурора - прокурор відділу Офісу Генерального прокурора Єреп В. В. Інші учасники справи, які були належним чином повідомлені про це судове засідання, або їх представники не з`явились, про причини такої неявки Верховний Суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи не заявляли. (1) Фактичні обставини справи

40. Оскільки Суд першої інстанції, відповідно до змісту оскаржуваної ухвали, фактично не встановлював жодних обставин цієї справи, окрім самого факту звернення до суду із Заявою та наявністю Рішення МКА від 08 грудня 2023 року, то Верховним Судом як судом апеляційної інстанції були встановлені такі обставини цієї справи.

41. Особа, яка зверталась за визнанням і наданням дозволу на виконання арбітражного рішення (позивач у арбітражному розгляді) - UAB Generatorius (Закрите акціонерне товариство «Генераторіус») - юридична особа, яка є резидентом Литовської Республіки, місцезнаходження: Литовська Республіка, Алітуський район, Аловеське староство, село Муйжеленай, вулиця Соду, 7 (Lietuvos Respublikos, Alytaus r. sav., Aloves sen., Muizelenu k., Sodu g. 7), реєстраційний номер юридичної особи: 304705861, банківський рахунок у банку AB Siauliu: НОМЕР_13 , SWIFT: НОМЕР_14. Єдиним акціонером та директором UAB Generatorius є ОСОБА_6 (ОСОБА_6), персональний номер: НОМЕР_15. Сферою діяльності цієї компанії визначені: надання консультацій у сфері господарської діяльності, пов`язаних з розробкою програмних продуктів і розваг, заснування дочірніх підприємств та управління ними, розробка проєктів, надання послуг у сфері громадського харчування та здійснення всіх інших, пов`язаних з цим видів діяльності (а. с. 1, 20, 68, 85-87).

42. Відповідно до відкритих даних з Державного реєстру підприємств Литовської Республіки, доступних за адресою , основним видом діяльності UAB Generatorius є комп`ютери та програмне забезпечення. Компанія у 2024 році мала одного найманого співробітника, у 2023 році їх було двоє. Дохід компанії за 2024 рік склав 0 євро, а чисті збитки 601 євро.

43. Представником UAB Generatorius, який подавав Заяву, є адвокат Колесник Олег Іванович (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 03 серпня 1994 року № 626, ордер Серія АА № 1367402) (а. с. 98-99).

44. Боржник у відповідному арбітражному спорі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Калушський трубний завод» - юридична особа, яка є резидентом України, місцезнаходження: Україна 77300, Івано-Франківська область, місто Калуш, вулиця Промислова, будинок

7. Ідентифікаційний код юридичної особи: 35615975. Директор - ОСОБА_20. Засновники: Компанія APG Polyplastic Group Limited (місцезнаходження 13 Агіу Прокопіу, 2406 Егкомі, місто Нікосія, Республіка Кіпр) та громадянин України, який зазначений єдиним бенефіціарним власником, ОСОБА_7 (місцезнаходження: Україна, місто Київ) (а. с. 88-91, 113).

45. Відповідно до публічно доступних даних на сайті Фонд державного майна України згідно із статтею 5?1 Закону про санкції був уповноважений управляти активами, стягнутими в дохід держави згідно із рішенням Вищого антикорупційного суду від 20 вересня 2024 року у справі № 991/4264/24, у тому числі часткою 93 % статутного капіталу ТОВ «КТЗ».

46. Залучена третя особа у відповідному арбітражному спорі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Євротрубпласт» - юридична особа, яка є резидентом України, місцезнаходження: Україна, 77300, Івано?Франківська область, Калуський район, місто Калуш, вулиця Промислова, будинок

7. Ідентифікаційний код юридичної особи: 33090871. Керівник відповідно до Статуту - громадянин України ОСОБА_7 . Засновники: Компанія APG Polyplastic Group Limited (місцезнаходження 13 Агіу Прокопіу, 2406 Егкомі, місто Нікосія, Республіка Кіпр), громадянка Австрії з місцезнаходженням у Гонконгу - Херта Ойштерле та громадянин України, який зазначений єдиним бенефіціарним власником, ОСОБА_7 (місцезнаходження: Україна, місто Київ) (а. с. 92-97).

47. Відповідно до публічно доступної інформації на сайті ТОВ «ТД «Євротрубпласт» ця компанія є керуючою компанією, основними завданнями якої є організація торгового процесу для всього спектру продукції, що виробляється на Рубіжанському трубному заводі та Калушському трубному заводі, проєктно-технічний супровід об`єктів з використанням полімерних труб у галузі водопостачання, теплопостачання, гарячого водопостачання (ГВП), каналізації та газопостачання, а також управління виробничими підрозділами зазначених трубних заводів.

48. Згідно із відкритими та публічно доступними даними, зокрема на агрегаторі таких даних - : до повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну у лютому 2022 року серед бенефіціарних власників ТОВ «КТЗ» зазначались як компанія Radius Systems Holdings Limited, так і ОСОБА_1 (кінцевий бенефіціарний власник), який змінив у цьому статусі ОСОБА_4 у 2019 році. У серпні 2022 році APG Polyplastic Group Limited значилось як бенефіціарний власник ТОВ «КТЗ». Аналогічно по ТОВ «ТД «Євротрубпласт»: у 2019 році ОСОБА_1 замінив ОСОБА_4 як кінцевий бенефіціарний власник цього товариства, серед видалених бенефіціарних власників у липні 2022 року - компанія Radius Systems Holdings Limited, яка замінена на компанію APG Polyplastic Group Limited.

49. Відповідно до матеріалів вище зазначеної арбітражної справи спір був переданий на розгляд арбітражу на підставі чинного арбітражного застереження, яке не визнавалось недійсним. Сторони у цьому арбітражному спорі були дієздатними. Сторони арбітражного розгляду були повідомлені про його проведення, ТОВ «КТЗ» як боржник було належним чином повідомлене про цей арбітражний розгляд та призначення арбітра. Зокрема, ТОВ «КТЗ» був представлений у цьому арбітражному розгляді, не заперечував проти призначення відповідного арбітра, надав відзив арбітражному суду на позовні вимоги UAB Generatorius. Арбітражний розгляд відбувся у відповідності до умов арбітражного застереження та Арбітражного регламенту ЮНІТРАЛ та у визначеному арбітражним застереженням місці. Залучення ТОВ «ТД «Євротрубпласт» до арбітражного розгляду відбулось за клопотанням ТОВ «КТЗ», проти чого не заперечувало UAB Generatorius. ТОВ «ТД «Євротрубпласт» не заперечувало проти цього але просило розглядати арбітражний спір без участі свого представника у засіданнях арбітражного суду. Рішення МКА від 08 грудня 2023 рокунабуло чинності та є обов`язковим для його учасників (а.с. 19-84).

50. Зокрема, з матеріалів цієї арбітражної справи слідує, що: 50.1. 23 січня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кохановський трубний завод «Белтрубпласт» (продавець) та ТОВ «ТД «Євротрубпласт» (покупець) був укладений контракт на поставку товару № 23-01-2017. ТОВ «ТД «Євротрубпласт» розрахувалось за поставлену продукцію (дата останньої поставки - 02 лютого 2022 року) частково (платіжні доручення від 27 січня 2022 року та 18 лютого 2022 року), у зв`язку з чим виникла заборгованість ТОВ «ТД «Євротрубпласт». 03 квітня 2023 року між зазначеним продавцем, ТОВ «ТД «Євротрубпласт» та UAB Generatorius укладений договір відступлення права вимоги № 030423/3, за яким UAB Generatorius отримало відповідне право вимоги до ТОВ «ТД «Євротрубпласт». 50.2. 09 січня 2020 року між Торгово-виробничим унітарним підприємством «СТС-Белполіпластік» (продавець) та ТОВ «ТД «Євротрубпласт» (покупець) був укладений контракт № 18 на поставку товару. ТОВ «ТД «Євротрубпласт» розрахувалось за поставлену продукцію (дата останньої поставки - 07 лютого 2022 року) частково (платіжні доручення від 10 листопада 2021 року, 29 листопада 2021 року 08 грудня 2021 року, 04 січня 2022 року, 27 січня 2022 року, 10 лютого 2022 року та 21 лютого 2022 року), у зв`язку з чим виникла заборгованість ТОВ «ТД «Євротрубпласт». 03 квітня 2023 року між зазначеним продавцем, ТОВ «ТД «Євротрубпласт» та UAB Generatorius укладений договір відступлення права вимоги № 030423/2, за яким UAB Generatorius отримало відповідне право вимоги до ТОВ «ТД «Євротрубпласт». 50.3. 20 грудня 2020 року між ТОВ «ТД «Євротрубпласт» (постачальник) та Закритим акціонерним товариством «Завод полімерних труб» (далі - ЗАТ «Завод полімерних труб») (покупець) укладений договір № 309 на поставку продукції. 28 грудня 2020 року ЗАТ «Завод полімерних труб» здійснило 100 % передоплату на користь ТОВ «ТД «Євротрубпласт». ТОВ «ТД «Євротрубпласт» здійснило поставки продукції (дата останньої поставки - 11 січня 2022 року), але не у повному обсязі, у зв`язку з чим виникла заборгованість ТОВ «ТД «Євротрубпласт». Також 22 грудня 2021 року між ЗАТ «Завод полімерних труб» (постачальник) та ТОВ «ТД «Євротрубпласт» (покупець) був укладений договір № 5982 на поставку продукції. ТОВ «ТД «Євротрубпласт» не розрахувалось за поставлену продукцію (дата останньої поставки - 03 лютого 2022 року), у зв`язку з чим виникла заборгованість ТОВ «ТД «Євротрубпласт». 03 квітня 2023 року між ЗАТ «Завод полімерних труб», ТОВ «ТД «Євротрубпласт» та UAB Generatorius укладений договір відступлення права вимоги № 030423/1, за яким UAB Generatorius отримало відповідні права вимоги до ТОВ «ТД «Євротрубпласт». 50.4. 03 квітня 2023 року між UAB Generatorius (кредитор), ТОВ «ТД «Євротрубпласт» (боржник) та ТОВ «КТЗ» (поручитель) укладений договір поруки, за яким ТОВ «КТЗ» поручилось по борговим зобов`язанням ТОВ «ТД «Євротрубпласт» перед UAB Generatorius за вище зазначеними договорами. Пункт 6.3. цього договору поруки містить арбітражне застереження щодо передачі спорів до міжнародного комерційного арбітражу ad hoc для їх вирішення у відповідності до Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ.

51. Зазначені обставини відповідного арбітражного розгляду його учасники Верховному Суду не заперечили та не спростували, чого також не зробив Прокурор, звертаючись із зазначеною апеляційною скаргою.

52. Судам не доведений факт повного чи часткового виконання Рішення МКА від 08 грудня 2023 року. ТОВ «КТЗ» не заперечує того, що його не виконало. Верховному Суд не надана інформація про те, що це арбітражне рішення оскаржене, скасоване, чи зупинене його виконання. 53. 22 січня 2024 року Київський апеляційний суд отримав заперечення за підписом директора ТОВ «КТЗ» ОСОБА_20 на Заяву, у якій усі аргументи фактично зводяться до констатації того, що несплата заборгованостей відбувається не з вини товариства, а пов`язана «з триваючим правовим режимом воєнного стану в Україні та введеними обмеженнями». Наразі товариство знаходиться у скрутному матеріальному становищі та намагається направляти наявні грошові кошти лише на здійснення критично важливих платежів, задля можливості збереження його діяльності. Заява є передчасною та не має бути задоволена, оскільки ТОВ «КТЗ» виконає свої зобов`язання за Рішенням МКА від 08 грудня 2023 рокуза умови покращення економічної ситуації в Україні. Водночас як у самому запереченні, так і в окремому клопотанні, яке надійшло разом з ним до Суду першої інстанції, товариство просить розглядати справу без його участі.

54. Відповідно до розписки від 22 березня 2024 року адвокат Колесник О. І. за заявою від 12 березня 2024 року отримав у Київському апеляційному суді оригінал виконавчого листа від 16 лютого 2024 року у справі № 824/157/23 (а. с. 147-149). Інформація про відкриття виконавчого провадження на підставі цього виконавчого листа судам також не надавалась.

55. Ухвалою Суду першої інстанції від 26 березня 2024 року у цій справі задоволене клопотання Головного слідчого управління Служби безпеки України та наданий дозвіл на тимчасовий доступ до матеріалів цієї справи з метою ознайомлення й можливістю вилучити її завірену копію - у зв`язку із здійсненням досудового розслідування у об`єднаному кримінальному провадженні за № 42022090000000042 від 31 серпня 2022 року відносно посадових осіб, бенефіціарів та реальних власників, зокрема ТОВ «КТЗ», ТОВ «ТД «Євротрубпласт», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЙП ТЕХ» (ПАЙП ТЕХНОЛОДЖІ), Eurotrubplast Holding Ltd (колишньої APG Polyplastic Group Limited), британської компанії Radius Systems, громадян російської федерації ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , російських юридичних осіб - ТОВ «Група Поліпластик», Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП ПОЛІПЛАСТИК».

56. Листом від 10 вересня 2024 року № 6/11100 Головне слідче управління Служби безпеки України звернулось до Прокурора з проханням вжити заходів із захисту інтересів держави, оскільки громадяни російської федерації, які опосередковано контролюють ТОВ «КТЗ» та ТОВ «ТД «Євротрубпласт» та підтримують військову агресію проти України, намагаються шляхом створення штучної заборгованості, зокрема ТОВ «КТЗ», та використання процедури визнання та надання дозволу на виконання Рішення МКА від 08 грудня 2023 року уникнути наслідків введених проти них Україною санкцій та можливих наслідків розгляду ВАКС справи за позовом Мін`юсту щодо застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 статті 4 Закону про санкції, до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 .

57. Рішенням ВАКС від 20 вересня 2024 року у справі № 991/4264/24, залишеним без змін постановою його Апеляційної палати від 22 листопада 2024 року, задоволений позов Мін`юсту, з яким він звернувся до суду 17 травня 2024 року, про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини 1 статті 4 Закону про санкції, та стягнення в дохід держави активів з наступних відповідачів: ОСОБА_1 (громадянина російської федерації, громадянина Держави Ізраїль, згідно з Єдиним державним реєстром платників податків російської федерації ідентифікаційний номер платника податків - НОМЕР_2 ), ОСОБА_4 (згідно з Єдиним державним реєстром платників податків російської федерації ідентифікаційний номер платника податків - НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (згідно з Єдиним державним реєстром платників податків російської федерації ідентифікаційний номер платника податків - НОМЕР_3 ), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_2 (згідно з Єдиним державним реєстром платників податків російської федерації ідентифікаційний номер платника податків - НОМЕР_4 ), Eurotrubplast Holding Ltd (попередня назва APG Polyplastic Group Limited, реєстраційний номер Республіки Кіпр: HE209535 ), Radius Systems Holdings Limited (реєстраційний номер Республіки Кіпр: HE327605 ), Radius Systems Limited (реєстраційний номер у Сполученому Королівстві: 01585669), ТОВ «Група Поліпластик» (попередня назва ТОВ «Євротрубпласт», державний реєстраційний номер російської федерації 1045004150476), ТОВ «ТД «Євротрубпласт», ТОВ «КТЗ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Рубіжанський трубний завод» (код ЄДРПОУ 35364503), ОСОБА_7 (громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_7 ), ОСОБА_8 (громадянки Австрії) тощо.

58. Відповідно до преюдиційних обставин, встановлених у рішенні ВАКС від 20 вересня 2024 року у справі № 991/4264/24, які існували на момент розгляду Судом першої інстанції Заяви: 58.1. ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 є основними засновниками та ключовими фігурами групи компаній «Поліпластик» (зокрема представлена російською юридичною особою ТОВ «Група Поліпластик»), яка у 2015 році отримала статус підприємства, яке здійснює суттєвий вплив на галузі економіки та торгівлі в російській федерації. 58.2. Володіння групою «Поліпластик» оформлене, зокрема через кіпрські компанії Radius Systems Holdings Ltd та APG Polyplastic Group Ltd. 58.3. Було встановлено, що в Україні активи групи «Поліпластик» представлені, зокрема юридичними особами: ТОВ «КТЗ» та ТОВ «ТД «Євротрубпласт», участь у яких після 2014 року почалась приховуватися через залучення інших компаній офшорної юрисдикції та британської групи виробників трубної продукції Radius Systems, яку придбала група «Поліпластик». 58.4. . Оцінивши низку корпоративних придбань та реструктизацій ВАКС встановив, що під контролем ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , із залученням, зокрема ОСОБА_7 , на момент звернення Мін`юсту з позовом продовжували перебувати ТОВ «КТЗ» та ТОВ «ТД «Євротрубпласт».

59. Зазначеним рішенням ВАКС, зокрема, стягнув у дохід держави активи, щодо яких ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 опосередковано можуть вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження, а саме: 92,57% частки статутного капіталу ТОВ «ТД «Євротрубпласт» (код ЄДРПОУ: 33090871) у розмірі 53 998 714,00 грн, яка належить APG Polyplactic Group Limited (теперішня назва Eurotrubplast Holding Ltd), щодо якої відповідачі можуть здійснювати права тотожні праву розпорядження через ОСОБА_7 та ОСОБА_9 ; 0,43% частки статутного капіталу ТОВ «ТД «Євротрубпласт» (код ЄДРПОУ: 33090871) у розмірі 248 000,00 грн, яка належить ОСОБА_10 , через яку відповідачі можуть здійснювати права тотожні праву розпорядження; 93% частки У статутному капіталі ТОВ «КТЗ» (код ЄДРПОУ: 35615975) у розмірі 14 851 494,10 грн, яка належить APG Polyplactic Group Limited (теперішня назва Eurotrubplast Holding Ltd), щодо якої відповідачі можуть здійснювати права тотожні праву розпорядження через ОСОБА_7 та ОСОБА_9 .

60. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 26 листопада 2024 року у справі № 909/130/24, зокрема закрите провадження у справі про банкрутство ТОВ «КТЗ», визнані такими, що не підлягають внесенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів ТОВ «КТЗ» вимоги UAB Generatorius до боржника у сумі 16 560 226,54 грн. У цій справі господарським судом приюдиційно встановлені наступні обставини, які існували на момент розгляду Судом першої інстанції Заяви: 60.1. Ініціаторами процедури банкрутства ТОВ «КТЗ» є компанія «Полімерпайп Техолоджіс Лімітед», UAB Generatorius та Товариство з обмеженою відповідальністю «Пайп Технолоджі», яких спільно представляє адвокат Колесник О. І. 60.2. Єдиним учасником ТОВ «КТЗ» при його створенні виступало ТОВ «Група Поліпластик», зареєстроване в російській федерації. 60.3. 25 серпня 2014 року, тобто після початку збройної агресії російської федерації проти України та після прийняття Закону про санкції, двічі були проведені загальні збори учасників ТОВ «КТЗ», на перших з яких (протокол від 25 серпня 2014 року № 29) було вирішено схвалити укладення договору купівлі-продажу між ТОВ «Група Поліпластик» (російська федерація) і компанією APG Polyplastic Group Limited(13 Агіо прокопіо, 2406 Егкомі, Нікосія, Кіпр) про продаж останній частки в розмірі 100 % ТОВ «КТЗ», узгоджені зміни у складі учасників ТОВ «КТЗ»: вихід ТОВ «Група Поліпластик»; включення компанії APG Polyplastic Group Limited. Цей протокол загальних зборів № 29 підписаний ТОВ «Група Поліпластик» в особі його генерального директора ОСОБА_1 , котрий і приймав участь у цих зборах. Другими зборами, що відбулись того ж дня (протокол № 30) узгоджені зміни у складі учасників ТОВ «КТЗ», за якими компанія APG Polyplastic Group Limitedстає єдиним учасником товариства, затверджений статут ТОВ «КТЗ» у новій редакції. Водночас цей протокол № 30 підписано компанією APG Polyplastic Group Limitedв особі її директора ОСОБА_4, який діє на підставі статуту. 60.4. Як слідує з виписки з протоколу № 210 засідання Ради директорів ТОВ «Група Поліпластик» від 25 серпня 2014 року рішення про відчуження частки ТОВ «КТЗ» у розмірі 100 % статутного капіталу шляхом укладення зазанченого договору купівлі-продажу з компанією APG Polyplastic Group Limited прийняте радою директорів ТОВ «Група Поліпластик», до складу якої входили, зокрема, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . 60.5. 25 серпня 2014 року між ТОВ «Група Поліпластик» (російська федерація) в особі генерального директора Горіловського М. І. (продавець) та компанією APG Polyplastic Group Limitedв особі директора ОСОБА_4 (покупець) складений акт приймання-передачі частки (корпоративних прав) в статутному капіталі ТОВ «КТЗ» у розмірі 100 % від загального розміру статутного капіталу, що складає 15 969 348,50 грн. 60.6. Зазначені зміни учасників ТОВ «КТЗ» з ТОВ «Група Поліпластик» на компанію APG Polyplastic Group Limited, а також нову редакцію його статуту зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - Державний реєстр юридичних осіб) 18 листопада 2014 року. 60.7. На виконання положень Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1701-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення кінцевих вигодоодержувачів юридичних осіб та публічних діячів» 18 травня 2015 року ТОВ «КТЗ» подало державному реєстратору реєстраційну картку від 15 травня 2015 року за формою 4 про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Державному реєстрі юридичних осіб, у якій включило відомості про свого кінцевого бенефіцарного власника (контролера) юридичної особи - ОСОБА_4 , зазначеного як громадянина Великої Британії з адресою у Великій Британії. 60.8. 20 червня 2019 року ТОВ «КТЗ» подало державному реєстратору заяву за формою 3 про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Державному реєстрі юридичних осіб, якою повідомило про зміну кінцевого бенефіцарного власника (контролера) юридичної особи на ОСОБА_1 (вказана країна громадянства - Ізраїль, місце проживання - Велика Британія). Також актуальність відомостей про свого кінцевого бенефіцарного власника була підтверджена ТОВ «КТЗ» і у відповідній заяві від 29 грудня 2020 року. 60.9. 14 липня 2021 року ТОВ «КТЗ» подало державному реєстратору заяву щодо державної реєстрації юридичної особи (крім громадських формувань та органів влади), якою змінило в Державному реєстрі юридичних осіб відомості щодо свого засновника - компанії APG Polyplastic Group Limited, зазначивши що розмір частки даної компанії у ТОВ «КТЗ» становить 14 851 494,10 грн, а також включило відомості про другого засновника ТОВ «КТЗ» - ОСОБА_7 , частка якого в статутному капіталі ТОВ «КТЗ» становить 1 117 854,40 грн. У цій же заяві ТОВ «КТЗ» підтвердило актуальність відомостей про свого кінцевого бенефіцарного власника. 60.10. У зв`язку із затвердженням Наказу Міністерства фінансів України від 19 березня 2021 року № 163 «Про затвердження Положення про форму та зміст структури власності» здійснене 13 вересня 2021 року розкриття структури власності ТОВ «КТЗ» заявою державному реєстратору за формою

2. Зокрема, станом на 10 вересня 2021 року компанія APG Polyplastic Group Limited(котрій належить частка в розмірі 93 % ТОВ «КТЗ») на 100 % належить іноземній компанії Radius Systems Holdings Limited, котра, у свою чергу належить фізичним особам-іноземцям: ОСОБА_1 (зазначений як громадянин Ізраїлю, резидент Великої Британії) - 44,2 %; ОСОБА_4 (зазанчений як громадянин Великобританії, резидент Великобританії) - 22,21 %; ОСОБА_3 (зазначений як громадянин російської федерації, резидент країни Монако ) - 16,28 %; ОСОБА_12 (зазначений як громадянин Ізраїлю, резидент Російської Федерації) - 14,31 %; ОСОБА_13 (зазначений як громадянин Кіпру, резидент Республіки Кіпр) - 3 %. У цій заяві також зазначено, що кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «КТЗ» є ОСОБА_1 (громадянин Ізраїлю, резидент Великої Британії), який здійснює непрямий вирішальний вплив (контроль) на ТОВ «КТЗ» у відсотках голосів - 44,2 % через компанію Radius Systems Holdings Limited. З документів, доданих до цієї заяви слідує, що директорами компанії Radius Systems Holdings Limited є ОСОБА_13 (Республіка Кіпр), ОСОБА_9 (Україна), ОСОБА_21 (Республіка Кіпр). 60.11. 22 липня 2022 року ТОВ «КТЗ» звернулось до державного реєстратора із заявою щодо державної реєстрації юридичної особи (крім громадських формувань та органів влади) за формою 2, у якій повідомило про зміну кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «КТЗ» на ОСОБА_7 , котрий здійснює непрямий вирішальний вплив (контроль) на ТОВ «КТЗ» через компанію APG Polyplastic Group Limitedз часткою голосів у 95 %. Згідно з доданим до цієї заяви схематичним зображенням структури власності ТОВ «КТЗ» компанії APG Polyplastic Group Limitedналежить частка у ТОВ «КТЗ» в розмірі 93 %, ОСОБА_7 належить частка в розмірі 7 %. Водночас в компанії APG Polyplastic Group Limited частки розподілені таким чином: ОСОБА_7 - 95 %; ОСОБА_9 - 5 %. Відповідні зміни щодо кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «КТЗ» внесені до Державного реєстру юридичних осіб 25 липня 2022 року. 60.12. ОСОБА_9 неодноразово ще з 2008 року виступав повіреним ТОВ «Група Поліпластик» на підставі довіреностей, виданим ОСОБА_1 , як генеральним директором ТОВ «Група Поліпластик», в яких зазначалось про його російське громадянство, а також був корпоративним секретарем ТОВ «Група Поліпластик» на засіданнях її ради директорів, в котру одночасно входили також ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (наприклад, виписка з протоколу засідання ради директорів ТОВ «Група Поліпластик» від 25 серпня 2014 року № 210). 60.13. ОСОБА_7 за даними реєстраційної справи Державного реєстру юридичних осіб з 01 лютого 2005 року є керівником ТОВ «ТД «Євротрубпласт», учасником котрої виступає APG Polyplastic Group Limited(частка майже 93 %), а також сам ОСОБА_7 , (частка 7 %) та ОСОБА_8 (частка 0,4252 %). Як слідує з матеріалів реєстраційної справи, відомостей з Державного реєстру юридичних осіб, опису структури власності ТОВ «ТД «Євротрубпласт» (наявний в матеріалах реєстраційної справи), станом на 22 липня 2022 року засновниками ТОВ «ТД «Євротрубпласт» були APG Polyplastic Group Limited(69 %) та Radius Systems Holdings Limited (23,57 %). Акціонерами останньої є ОСОБА_1 (44,2 %), ОСОБА_4 (22,21 %), ОСОБА_3 (16,28 %), ОСОБА_12 (14,31 %) та ОСОБА_13 (3 %). 60.14. Отже, з урахуванням обставин, визначених в Указі про персональні санкції від 12 травня 2023 року щодо дійсного громадянства підсанкційних осіб, господарський суд встановив, що станом на день прийняття Постанови № 187, та набрання зазначеною постановою чинності (04 березня 2022 року), серед кінцевих бенефіціарних власників ТОВ «КТЗ» з часткою понад 10 % були громадяни держави-агресора, зокрема ОСОБА_1 , громадянство російської федерації якого підтверджується також довіреностями, які містяться в матеріалах справи. А отже щодо ТОВ «КТЗ» поширюються заборони, встановлені пунктом 1, в тому числі і підпунктом 2 пункту 1 Постанови № 187. 60.15. Вимоги UAB Generatorius виникли з договорів поставки, боржником у яких виступало ТОВ «ТД «Євротрубпласт». 60.16. Зокрема, UAB Generatorius право вимоги боргу за зазначеними вище договорами набуло на підставі договорів відступлення права вимоги від 03 квітня 2023 року № 030423/1, № 030423/2 та № 030423/3. 60.17. Загальна вартість активів ТОВ «КТЗ» на початок 2023 року становила 106 055 тис. грн. 60.18. 03 квітня 2023 року між UAB Generatorius, ТОВ «ТД «Євротрубпласт» (боржник) та ТОВ «КТЗ» (поручитель) був також укладений договір поруки, за яким ТОВ «КТЗ» поручилось перед UAB Generatorius за виконання боржником зобов`язань за зазначеними вище договорами поставки. ТОВ «КТЗ» поручилось щодо заборгованості в межах суми, яка за умовами договору поруки обмежувалася 450 000,00 євро (16 560 226,54 грн), що становить приблизно 15 % балансової вартості всіх активів (без урахування інших зобов`язань) ТОВ «КТЗ», без будь-якого зустрічного задоволення. Тобто ТОВ «КТЗ» взяло на себе зобов`язання з оплати чужого боргу, а саме боргу, який виник у ТОВ «ТД «Євротрубпласт». З наявних в матеріалах справи документів, у тому числі, виписок з банківських рахунків боржника, аналізу фінансово?господарської діяльності боржника, виконаного розпорядником майна, не слідує отримання ТОВ «КТЗ» будь-якої компенсації за взяті на себе зобов`язання щодо оплати відповідної заборгованості, як поручителем. Водночас 01 березня 2023 року між компанією Radius Systems Holdings Limited, ТОВ «ТД «Євротрубпласт» та ТОВ «КТЗ» був вже укладений договір про заміну боржника в зобов`язанні, за яким обов`язок зі сплати боргу ТОВ «ТД «Євротрубпласт» також перейшов до ТОВ «КТЗ», який прийняв на себе заборгованості у розмірі приблизно 40 % балансової вартості всіх своїх активів, без урахування інших зобов`язань - також без будь-якого зустрічного задоволення. 60.19. Штучність створення заборгованості ТОВ «КТЗ», зокрема перед UAB Generatorius підтверджується даними звіту розпорядника майна за результатом проведення аналізу фінансово-господарського стану ТОВ «КТЗ», виконаного у даній справі, відповідно до якого спостерігається падіння показників ліквідності та платоспроможності боржника саме у 2023 році (коефіцієнт покриття: на кінець 2021 року 0,4, на кінець 2022 року 0,35, на кінець 2023 року 0,12; коефіцієнт швидкої ліквідності: на кінець 2021 року 0,3, на кінець 2022 року 0,28, на кінець 2023 року 0,14; коефіцієнт критичної оцінки: на кінець 2021 року 0,31, на кінець 2022 року 0,28, на кінець 2023 року 0,09). Так само у період 2023 року спостерігається різке зменшення інших показників фінансової стійкості ТОВ «КТЗ», спостерігається різке зростання його кредиторської заборгованості. У 2023 році ТОВ «КТЗ» після прибуткових показників у попередніх роках отримало збиток: чистий прибуток на 31 грудня 2021 року - 6 304 тис. грн; чистий прибуток на 31 грудня 2022 року 5 670 тис. грн; збиток на 31 грудня 2023 року - 53 415 тис. грн. Тобто за наслідками 2022 року, у лютому якого розпочалась фаза повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, котра очевидно вплинула на господарську діяльність всіх підприємств в Україні, показники ТОВ «КТЗ» не змінились істотно, порівняно з 2021 роком. Натомість різке пониження показників ліквідності, платоспроможності, прибутковості тощо спостерігається саме за наслідками 2023 року, тобто року, у якому були вчинені правочини з кредиторами, зокрема UAB Generatorius, а також у якому були застосовані зазначені санкції (Указ про персональні санкції від 12 травня 2023 року).

61. Відповідно до публічно доступних відкритих даних Єдиного державного реєстру судових рішень України на момент розгляду цієї апеляційної скарги Прокурора ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 26 листопада 2024 року у справі № 909/130/24 залишена без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 28 січня 2025 року та в подальшому постановою Верховного Суду від 17 червня 2025 року. Зокрема, Верховний Суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій, що, не зважаючи на наявність у компанії «Полімерпайп Техолоджіс Лімітед», UAB Generatorius, ТОВ «Пайп Технолоджі» формальних підстав для звернення до суду із заявою про банкрутство ТОВ «КТЗ», встановлені судами обставини вказують на вчинення недобросовісних дій з метою уникнення санкцій та обмежень, встановлених Постановою № 187 та Законом про санкції (враховуючи Указ про персональні санкції від 12 травня 2023 року).

62. Прокурор, реагуючи на лист Головного слідчого управління Служби безпеки України від 10 вересня 2024 року № 6/11100, звернувся 19 грудня 2024 року до Мін`юсту із запитом № 15/2-1233ВИХ-24, повідомивши інформацію про наявність підстав вважати, що оскаржувана ухвала може порушити інтереси держави та публічний порядок та запитуючи інформацію щодо планів Мін`юсту з оскарження цієї ухвали.

63. У відповідь на зазначений запит Мін`юст своїм листом від 17 січня 2025 року № 7167/1095?7-25/38 повідомив Прокурора про своє звернення з відповідним позовом до ВАКС у справі № 991/4264/24, у якій прийняте рішення від 20 вересня 2024 року (надана копія цього судового рішення), а також про те, що міністерство приймало участь у справі № 909/130/24 про банкрутство ТОВ «КТЗ», ініційоване зокрема й UAB Generatorius у зв`язку із правами, які виникли внаслідок визнання та надання дозволу українським судом у справі № 824/157/23 на виконання Рішення МКА від 08 грудня 2023 року, про результати цього розгляду та загальні висновки ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 26 листопада 2024 року у справі № 909/130/24, серед яких й висновок про порушення публічного порядку правочином щодо набуття UAB Generatorius відповідної вимоги до ТОВ «КТЗ» з метою створення штучної заборгованості для уникнення наслідків введених санкцій, яка стала підставою зазначеного звернення до міжнародного комерційного арбітражу. Водночас Мін`юст повідомив Прокурора, що не оскаржував та не планує оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 16 лютого 2024 року у справі № 824/157/23, оскільки вважає, що не має для цього повноважень. 64. 27 січня 2025 року Прокурор на виконання вимог статті 23 Закону про прокуратуру направив Мін`юсту повідомлення № 15/2?74ВИХ-25 про звернення з апеляційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 лютого 2024 року у справі № 824/157/23, оскільки, з урахуванням встановлених ЦПК України процесуальних строків її оскарження та підстав вважати порушеним публічний порядок, інтереси держави потребують невідкладного захисту, заходи чого Мін`юстом не вжиті. (2) Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції як суду першої інстанції

65. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Суверенітет України поширюється на всю її територію. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною (стаття 1 та частини перша, третя статті 2 Конституції України).

66. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (частина друга статті 5 Конституції).

67. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України).

68. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (частина третя статті 13 Конституції України).

69. Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу (частина перша статті 17 Конституції України).

70. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина сьома статті 41 Конституції України).

71. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (частина перша статті 68 Конституції України).

72. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку (відповідно до частин першої та другої статті 129-1 Конституції України).

73. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).

74. Згідно із частиною третьою статті 2 ЦПК України одними з основних засад (принципів) цивільного судочинства, зокрема, є верховенство права (пункт1), забезпечення права на апеляційний перегляд справи (пункт 8) та неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункт 11).

75. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України (частини друга та третя статті 10 ЦПК України).

76. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (згідно із частинами третьою та четвертою статті 12 ЦПК України).

77. Частина друга статті 13 ЦПК України передбачає, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених ЦПК України.

78. Згідно із частиною другою статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи (пункт 2) та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (пункт 4).

79. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України). Водночас з пункту 1 частини другої статті 44 ЦПК України слідує, що дій, що зловживанням процесуальними правами є дії, спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.

80. Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені у Главі 5 ЦПК України.

81. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим ЦПК України (згідно із частиною сьомою статті 81 ЦПК України).

82. Частина перша статті 82 ЦПК України передбачає, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

83. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування (частина третя статті 82 ЦПК України).

84. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).

85. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України).

86. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина четверта статті 367 ЦПК України).

87. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина перша статті 376 ЦПК України).

88. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частина друга статті 376 ЦПК України).

89. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine), заява № 4909/04, пункт 58). Практика ЄСПЛ застосовується українськими судами як джерело права, зокрема відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України.

90. Як вже зазначав Верховний Суд у своїй ухвалі від 27 листопада 2025 року у цій справі, твердження адвоката Колесника О. І. про те, що з 03 жовтня 2024 року він не здійснює загальне представництво UAB Generatorius в Україні у зв`язку із закінченням строку дії зазначеного попереднього договору з юридичного обслуговування ним цього товариства, спростовуються судовими рішеннями, наявними в Єдиному державному реєстрі судових рішень, які підтверджують представництво UAB Generatorius адвокатом Колесником О. І. в судових справах в Україні, тобто системну взаємодію адвоката із своїм клієнтом. Це підтверджується, наприклад, ухвалами Господарського суду Івано?Франківської області від 07 жовтня 2024 року у справі № 909/130/24, від 14 жовтня 2024 року та від 05 листопада 2024 року у справі № 909/889/24, ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 14 січня 2025 року, від 05 лютого 2025 року, від 06 лютого 2025 року, від 13 березня 2025 року, від 24 квітня 2025 року, від 29 травня 2025 року та від 19 червня 2025 року у справі № 909/889/24. Тому, з урахуванням зазначених вище заходів з повідомлення UAB Generatorius про розгляд судом цієї справи та відсутності її реакції, попри проінформованість щодо такого розгляду, у Верховного Суд є підстави вважати, що UAB Generatorius свідомо уникає участі у цьому апеляційному провадженні, користуючись своїм статусом іноземної компанії та ускладненими процедурами міжнародної передачі документів таким компаніям у цивільних справах, що вказує на спроби зловживати своїми процесуальними правами. (2.1) Щодо повноважень прокуратури

91. Пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачає, що в Україні діє прокуратура, яка, зокрема, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Зокрема, Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (у актуальній редакції далі - Закон про прокуратуру) відповідно до пункту 2 частини першої його статті 2.

92. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах (частина друга статті 4 ЦПК України).

93. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

94. У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частина третя статті 56 ЦПК України).

95. Частина четверта статті 56 ЦПК України вимагає від прокурора, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовувати, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

96. Органи та інші особи, які відповідно до статті 56 ЦПК України звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду (відповідно до частини першої статті 57 ЦПК України).

97. Якщо особа, яка має цивільну процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду (частина третя статті 57 ЦПК України).

98. Частина п`ята статті 57 ЦПК України передбачає, зокрема, що прокурор з метою вирішення питання щодо наявності підстав для ініціювання перегляду судових рішень у справі, розглянутій без їхньої участі, вступу у справу за позовом (заявою) іншої особи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та отримувати з них копії.

99. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (частина третя статті 23 Закону про прокуратуру).

100. Абзац третій частини четвертої статті 23 Закону про прокуратуру передбачає, що прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідний суб`єкт владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена відповідним суб`єктом владних повноважень.

101. Відповідно до частини шостої статті 23 Закону про прокуратуру під час здійснення представництва інтересів держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом, зокрема: звертатися до суду з заявою (пункт 1); вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження (пункт 2); ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи (пункт 3).

102. Відповідно до абзацу другого пункту 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228 (у актуальній редакції далі - Постанова про Мін`юст), Міністерство юстиції України (далі - Мін`юст) є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції. Також Мін`юст є державним органом з питань банкрутства. Водночас у пункті 3 Постанови про Мін`юст серед його основних завдань визначене також забезпечення своєчасного, повного і неупередженого виконання рішень у порядку, встановленому законодавством (підпункт 2-4); забезпечення самопредставництва Мін`юсту як органу державної влади, який у випадках, передбачених законом, бере участь у справах та діє у судах України від імені та в інтересах держави, зокрема через територіальні органи Мін`юсту (підпункт 4); бере участь у справах, діє в судах України від імені та в інтересах держави у випадках, передбачених законом, зокрема через територіальні органи Мін`юсту (підпункт 54-1); звертається до суду з позовами та бере участь у справах про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону про санкції.

103. Відповідно до конституційних обов`язків держави вона має забезпечувати виконуваність судових рішень через систему державних органів та інституцій. Водночас у широкому розумінні, у контексті зазначених повноважень Мін`юсту щодо питань банкрутства, реалізації на практиці санкцій та забезпечення виконуваності обов`язкових для органів виконавчої влади рішень, його представництво у суді задля захисту інтересів держави не має зводитись виключно до участі у справах про банкрутство або реалізацію відповідних санкцій - він має право представляти інтереси держави й у судових справах, які стосуються спроб формального створення підстав для фіктивного або штучного банкрутства та уникнення дії санкцій, або реального виконання судових рішень у питаннях щодо їх реалізації. У зв`язку з цим Верховний Суд дійшов висновку, про те, що Мін`юст міг представляти інтереси держави у цій справі.

104. Прокурор виконав вимоги ЦПК України та Закону про прокуратуру щодо набуття ним процесуального права представляти інтереси держави в особі Мін`юсту у цій справі через нездійснення такого представництва самим Мін`юстом. Факт наявності оскаржуваної ухвали та її вплив на справу № 909/130/24 про банкрутство ТОВ «КТЗ» були відомі Мін`юсту відповідно до самої зазначеної відповіді Мін`юсту на запит Прокурора про його плани щодо оскарження цієї ухвали та змісту ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 26 листопада 2024 року у справі № 909/130/24, участь у якій Мін`юст брав через свої територіальні органи. Прокурор повідомив Мін`юст про намір звернутися із зазначеною апеляційною скаргою до Верховного Суду.

105. Також Мін`юст був проінформований Верховним Судом про розгляд цієї справи та участь у ній Прокурора в інтересах держави в особі Мін`юсту, та жодних заперечень з цього питання Верховному Суду не надав.

106. Верховний Суд вже неодноразово зауважував, що приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов`язків, звільнення майна з під арешту в публічних відносинах або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин. Стаття 352 ЦПК України визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому у разі використання приватноправового інструментарію не для захисту цивільних прав та інтересів, а для невиконання публічних обов`язків, звільнення майна з-під арешту в публічних відносинах або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин, судове рішення стосується прав, інтересів та (або) обов`язків відповідного державного органу, покликаного захищати інтереси держави у відповідних відносинах (дивитись, наприклад, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17).

107. У своїй постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду (пункти 77-81) зазначала, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Аналогічна підхід підтриманий Великою Палатою Верховного Суду й у своїй постанові від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду також вказала на те, що прокурор виконує субсидіарну роль - замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними.

108. Верховний Суд не бачить підстав для відступу від зазначених правових висновків, та враховуючи вище зазначені дії Прокурора з виконання вимог статті 23 Закону про прокуратуру та позицію Мін`юста щодо оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 16 лютого 2024 року у цій справі, дійшов висновку про обґрунтованість підстав відповідного представництва Прокурором інтересів держави в особі Мін`юсту. Подібні висновки про обґрунтованість підстав представництва прокурором інтересів держави в особі Мін`юсту Верховний Суд також вже висловлював раніше (дивитись, наприклад, постанову від 18 грудня 2024 року у справі № 824/107/23).

109. Підстави поновлення Прокурору строку на апеляційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 16 лютого 2024 року у справі № 824/157/23, визначені в зазначеній ухвалі Верховного Суду від 19 лютого 2025 року. (2.2) Щодо порушення публічного порядку

110. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦПК України).

111. Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи (частина третя статті 352 ЦПК України).

112. Частина друга статті 477 ЦПК України передбачає, що під час розгляду судом заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу за клопотанням однієї із сторін суд витребовує докази у порядку, встановленому ЦПК України.

113. Згідно із частиною першою статті 478 ЦПК України суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу у двох узагальнених випадках, зокрема (пункт 1 частини першої цієї статті) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть суду доказ того, що: а) одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або; б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або; в) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або; г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або; ґ) рішення ще не стало обов`язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято. Також відповідна відмова передбачена (пункт 2 частини першої зазначеної статті ЦПК України) якщо суд визнає, що: а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або б) визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України. Це кореспондує статті V Конвенції 1958 року та змісту статті 36 Закону України від 24 лютого 1994 року № 4002-XII «Про міжнародний комерційний арбітраж», яка відповідно до частини першої його першої статті застосовується і в тих випадках, коли місце арбітражу знаходиться за кордоном.

114. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 479 ЦПК України в ухвалі, передбаченій частиною першою цієї статті (про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу), зокрема, має бути зазначена вказівка про видачу виконавчого листа або про відмову у його видачі. А цей виконавчий лист вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документів не пізніше наступного дня з дня його видання в порядку, встановленому Положенням про Єдиний державний реєстр виконавчих документів (згідно із частиною десятою статті 479 ЦПК України).

115. Підпункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV(у актуальній редакції далі - ЦК України) серед загальних засад цивільного законодавства визначає: справедливість, добросовісність та розумність.

116. Згідно із частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

117. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України).

118. Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 216 ЦК України правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

119. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частини перша та друга статті 228 ЦК України).

120. Загрози національній безпеці України - явища, тенденції і чинники, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей України (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України про національну безпеку України (у актуальній редакції далі - Закон про нацбезпеку).

121. Національні інтереси України - життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян (пункт 10 частини першої статті 1 Закону про нацбезпеку). Зокрема, частина третя статті 3 Закону про нацбезпеку уточнює, що фундаментальними національними інтересами України, зокрема є державний суверенітет і територіальна цілісність, демократичний конституційний лад, недопущення втручання у внутрішні справи України, сталий розвиток національної економіки, громадянського суспільства і держави для забезпечення зростання рівня та якості життя населення (пункти 1 та 2).

122. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (у актуальній редакції далі - Указ) у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (у актуальній редакції далі - Закон про правовий режим воєнного стану) в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому продовжувався, у тому числі діє й на момент розгляду цієї справи судами.

123. Пункт 2 зазначеного Указу без будь-яких територіальних обмежень у межах України встановлює обов`язок військовому командуванню разом з військовими адміністраціями, органами виконавчої влади, правоохоронними органами та за участю органів місцевого самоврядування запроваджувати і здійснювати передбачені Законом про правовий режим воєнного стану заходи правового режиму воєнного стану, реалізовувати повноваження, необхідні для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності.

124. Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (частина перша статті 1 Закону про правовий режим воєнного стану). Це визначення кореспондує абзацу чотирнадцятому статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (у актуальній редакції далі - Закон про оборону України).

125. Оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх складових сектору безпеки і оборони України, органів місцевого самоврядування, єдиної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони (частина перша статті 2 Закону про оборону України).

126. Стаття 7 Закону про оборону Українипередбачає, що Рада національної безпеки і оборони України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері оборони в межах повноважень, визначених Конституцією України та Законом України від 05 березня 1998 року № 183/98-ВР «Про Раду національної безпеки і оборони України» (у актуальній редакції далі - Закон про РНБО).

127. Згідно із абзацом сьомим статті 9 Закону про оборону Кабінет Міністрів України, зокрема, здійснює загальнодержавні заходи щодо забезпечення живучості важливих об`єктів національної економіки, об`єктів критичної інфраструктури та державного управління у воєнний час.

128. Рішення Ради національної безпеки і оборони України, введені в дію указами Президента України, є обов`язковими до виконання органами виконавчої влади (частина четверта статті 10 Закону про РНБО).

129. Відповідно до преамбули Закону про санкції він прийнятий з усвідомленням потреб невідкладного та ефективного реагування на наявні і потенційні загрози національним інтересам і національній безпеці України, включаючи ворожі дії, збройний напад інших держав чи недержавних утворень, завдання шкоди життю та здоров`ю населення, захоплення заручників, експропріацію власності держави, фізичних та юридичних осіб, завдання майнових втрат та створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод у контексті того, що пріоритетами національних інтересів України є, зокрема, гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, захист державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності державних кордонів, недопущення втручання у внутрішні справи України, розвиток рівноправних взаємовигідних відносин з іншими державами світу в інтересах України.

130. З метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції). Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи?нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (частини перша та друга статті 1 Закону про санкції).

131. Однією з підстав застосування санкцій є дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб`єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод (пункт 1 частини першої статті 3 Закону про санкції).

132. Види санкцій визначені у статті 4 Закону про санкції. Однією з таких санкцій є стягнення в дохід держави активів, що належать фізичній або юридичній особі, а також активів, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними (пункт 1-1 частини першої статті 4 Закону про санкції).

133. Відповідно до частини третьої статті 5 Закону про санкції рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2-21, 23-25 частини першої статті 4 Закону про санкції, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання.

134. Указом Президента України від 12 травня 2023 року № 279/2023 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12 травня 2023 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», який набув чинності 16 травня 2023 року, уведене у дію це рішення, яким підтримані внесені Службою безпеки України пропозиції щодо застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) та застосовані відповідні санкції до наступних юридичних та фізичних осіб: 134.1. Євротрубпласт Холдинг Лтд (Eurotrubplast Holding Ltd). Відомості згідно з даними Департаменту реєстрації компаній та інтелектуальної власності Республіки Кіпр: реєстраційний номер ? HE209535. Місцезнаходження юридичної особи: Республіка Кіпр, місто Нікосія. 134.2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Група Поліпластик» (Общество с ограниченной ответственностью «Группа Полипластик», Limited Liability Company «Polyplastic Group»). Відомості згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб російської федерації: основний державний реєстраційний номер - 1045004150476, ідентифікаційний номер платника податків - 5021013384. Місцезнаходження юридичної особи: російська федерація. 134.3. Радіус Системз Холдингс Лімітед (Radius Systems Holdings Limited). Відомості згідно з даними Департаменту реєстрації компаній та інтелектуальної власності Республіки Кіпр: реєстраційний номер ? HE327605. Місцезнаходження юридичної особи: Республіка Кіпр, місто Нікосія. 134.4. ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 , ОСОБА_1 ), який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина російської федерації, громадянина Держави Ізраїль; відомості згідно з Єдиним державним реєстром платників податків російської федерації: ідентифікаційний номер платника податків - НОМЕР_2 , паспорт громадянина російської федерації - НОМЕР_8 , паспорти громадянина російської федерації для виїзду за кордон - НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , паспорт громадянина Держави Ізраїль - № НОМЕР_11 . 134.5. ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 , ОСОБА_2 ), який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина російської федерації; відомості згідно з Єдиним державним реєстром платників податків російської федерації: ідентифікаційний номер платника податків - НОМЕР_4 . 134.6. ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ), який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина російської федерації, уродженця міста Москви, російська федерація; відомості згідно з Єдиним державним реєстром платників податків російської федерації: ідентифікаційний номер платника податків - НОМЕР_3 . 134.7. ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 , ОСОБА_4 ), який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина російської федерації, уродженця міста Москви, російська федерація; відомості згідно з Єдиним державним реєстром платників податків російської федерації: ідентифікаційний номер платника податків - НОМЕР_12 .

135. Відповідні санкції введені щодо зазначених осіб строком на п`ять років та передбачають, зокрема: блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними; обмеження торговельних операцій (повне припинення); запобігання виведенню капіталів за межі України; зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань.

136. Відповідно до пункту 1 Постанови № 187 для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією російської федерації установити до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону), зокрема на: 1) виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою?агресором); 2) відчуження, передачу в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження нерухомого майна, цінних паперів, права участі в юридичній особі (акцій, паїв, часток у статутному капіталі або інших об`єктів цивільних прав, що засвідчують участь в юридичній особі), прав вимоги до боржника у справах про банкрутство (неплатоспроможність), транспортних засобів, повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання російською федерацією або особами, пов`язаними з державою?агресором; 3) відчуження, передачу в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження нерухомого майна, цінних паперів, права участі в юридичній особі, прав вимоги до боржника у справах про банкрутство (неплатоспроможність), транспортних засобів, повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання на користь осіб, пов`язаних з державою-агресором, або російської федерації, крім набуття ними права власності на такі об`єкти на підставі рішення суду або свідоцтва про право на спадщину. Підстави для застосування виключень, передбачених пунктом 1 Постанови № 187 у цій справі не підтверджуються.

137. Згідно із підпунктом 1 пункту 2 Постанови № 187 правочини (у тому числі довіреності), укладені з порушенням мораторію, визначеного пунктом 1 Постанови № 187, у тому числі якщо ними передбачається відповідне відчуження у майбутньому, є нікчемними.

138. Пункт 3 Постанови № 187 передбачає, що вона набирає чинності з дня її опублікування та діє до набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, але не більше одного місяця з дня припинення чи скасування воєнного стану.

139. Оскільки предметом цього судового спору не є застосування санкцій, Верховний Суд виходить з факту їх існування та обов`язковості без оцінки аргументів РНБО щодо їх застосування до конкретних осіб, оцінюючи лише те, чи визнання та надання дозволу на виконання Рішення МКА від 08 грудня 2023 року не ставить під сумнів їх реалізацію як складову інтересів держави, наслідком чого буде порушення публічного порядку.

140. Під публічним порядком належить розуміти правопорядок держави, визначальні принципи і засади, які становлять основу існуючого в ній ладу, стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості, основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо. Термін «публічний порядок» необхідно розуміти як оціночний критерій, елементи якого закріплені в публічно?правових нормативних актах держави, що визначають основи державного ладу, політичної системи та економічної безпеки держави. Тому правовий захист не надається жодним правам чи інтересам, які могли б виникнути з дії, що порушує публічний порядок. Верховний Суд вже відзначав (дивитись, наприклад, постанову Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 335/8322/17), що одним із нових аспектів публічного порядку в Україні є санкційне регулювання, яке з`явилось із прийняттям Закону про санкції внаслідок збройної агресії щодо України.

141. Виходячи із правового аналізу змісту статей 1, 2, 3 та 5 Конституції України у їх взаємному зв`язку, носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є її народ - громадяни цієї країни, які реалізовують цей свій статус як безпосередньо, так й через національні органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах існуючого цілісного і недоторканого кордону території незалежної України. Захист прав та свобод, які випливають з цього статусу Українського народу, а відтак й самого зазначеного статусу України як держави, виключно за існування якого можлива наявність відповідного статусу в Українського народу, та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності України як держави. Утвердження і забезпечення цього є головним обов`язком держави Україна. Це підтверджується й частиною першою статті 17 Конституції України, яка передбачає, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу, яку він реалізовує відповідно до її положень частини другої статті

5. Тобто реалізація зазначених завдань становить інтерес держави як складової більш широкого поняття - національного інтересу України.

142. Водночас частина третя статті 13 Конституції України, яка згідно із частиною першою статті 68 Конституції України, як й інші закони України, є обов`язковою для неухильного дотримання передбачає, що власність зобов`язує та не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Зокрема, мова йде й про принцип верховенства права, який визнається та діє в Україні відповідно до частини першої статті 8 Конституції України та зобов`язує у контексті вище вказаної справи всього Українського народу. Те, що використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян України, інтересам її суспільства додатково підкреслюється у частині сьомій статті 41 Конституції України.

143. Отже, у контексті існуючого воєнного стану Постанова № 187 та санкції, які вводяться відповідно до Закону про санкції, є інструментами захисту національних інтересів України, зокрема держави, вони покликані здійснити відповідний захист. Тому дії, які забезпечують штучне уникнення їх застосування, або «обхід» - уникнення як їх безпосереднього застосування, так й реальних наслідків їх застосування, створюють порушення публічного порядку та не можуть бути допущені.

144. У постанові від 06 липня 2023 року у справі № 9901/376/21 Велика Палата Верховного Суду вже формулювала висновок про те, що санкції, передбачені Законом про санкції, не є видом покарання чи відповідальності. Вони виконують функції обмежувального економічного заходу щодо осіб, які, зокрема, становлять для України загрозу посягання на її національні інтереси, національну безпеку, суверенітет і територіальну цілісність. Однією з підстав для застосування такого обмежувального заходу є дії, які створюють об`єктивні підозри для відповідних органів влади щодо терористичної діяльності цієї особи.

145. Також Верховний Суд, розглядаючи іншу заяву про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, прийнятого тим самим одноособовим арбітром, щодо чергового стягнення з ТОВ «КТЗ» як нового боржника, який вирішив замінити собою у 2023 році ТОВ «ТД «Євротрубпласт» у боргових зобов`язаннях, вже відзначав (постанова від 18 грудня 2024 року у справі № 824/107/23), що приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту з метою створення передумов для виведення активів із-під санкцій та/або їх «обходу». Зокрема, якщо особи, щодо яких вже застосовано, або ж вирішується питання про застосування санкцій, ініціюють, зокрема, провадження про визнання та надання дозволу на виконання арбітражного рішення з метою створення передумов для виведення активів із-під санкцій та/або їх «обходу», то в такому разі відбувається використання провадження про визнання та надання дозволу на виконання арбітражного рішення не для захисту прав та інтересів сторін арбітражного спору. Розвиваючи цей правовий висновок, Верховний Суд звертає увагу, що він справедливий й для випадків, коли особи, щодо яких вже застосовано, або ж вирішується питання про застосування санкцій, ініціюють безпосередньо або опосередковано через вплив на юридичні особи боргові зобов`язання цієї юридичної особи з метою створення передумов для отримання арбітражного рішення третьою особою для виведення активів із?під санкцій та/або їх «обходу» у порядку визнання та надання дозволу на виконання арбітражного рішення.

146. Оскільки Прокурор не приймав участь у розгляді Заяви Судом першої інстанції, то не мав можливості надати Суду першої інстанції докази, вказати на обставини, у тому числі преюдиційні, щодо порушення публічного порядку, які існували на момент розгляду Судом першої інстанції Заяви. Отже, з урахуванням правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 13 листопада 2019 року у справі № 641/8190/16-ц та від 08 травня 2019 року у справі № 910/1559/18, щодо можливості врахування апеляційним судом як нових доказів нових судових рішень у інших справах, які мають преюдиційний вплив та які з об'єктивних причин не могли були бути подані суду першої інстанції, Верховний Судд вважає необхідним розглянути надані Прокурором докази та доводи, які стосуються апеляційного оскарження зазначеної ухвали Суду першої інстанції, зокрема преюдиційні обставини у справах № 991/4264/24 та № 909/130/24.

147. Відповідно до вище зазначених обставин, прийнятих Верховним Судом до уваги, Верховний Суд не бачить підстав не погоджуватися з власним висновком, зробленим у справі № 909/130/24, та висновком ВАКС у справі № 991/4264/24 - ТОВ «КТЗ» є особою, пов`язаною з державою-агресором, оскільки контроль над ним, попри організаційні спроби це приховати від української держави, здійснюють громадяни російської федерації, які підпадають під дію санкцій відповідно до Указу про персональні санкції від 12 травня 2023 року. Також Верховний Суд погоджується з власним висновком у справі № 909/130/24 про те, що на відповідний договір поруки розповсюджуються обмеження Постанови № 187, що вказує на його нікчемність, що його природа -не економічна діяльність, а спроба штучного «обходу» як дії Постанови №187 так й санкцій відповідно до Указу про персональні санкції від 12 травня 2023 року, здійснення чого було б порушенням публічного порядку.

148. У Верховного Суду відсутня інформація щодо статусу UAB Generatorius, який би давав підстави для висновку про застосування до цієї компанії приписів підпункту 1 пункту 1 Постанови № 187.

149. Водночас взяття на себе ТОВ «КТЗ» відповідних зобов`язань поруки явним чином суперечить Постанові № 187 та створює можливості для виведення активів із-під санкцій, передбачених вище зазначеним рішенням РНБО та/або їх «обходу» у порядку визнання та надання дозволу на виконання арбітражного рішення.

150. Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що нікчемний правочин є недійсним уже в момент свого вчинення (ab initio) і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто ні для кого не зумовлює переходу / набуття / зміни / встановлення / припинення прав. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (постанова ВПВС від 16 квітня 2025 року у справі № 924/971/23, пункт 186).

151. Попри те, що ані Мін`юст, ані Прокурор не здійснюють, відповідно до тих даних, які буди надані Верховному Суду, захист інтересу держави шляхом оскарження самого Рішення МКА від 08 грудня 2023 року, його визнання та надання дозволу на виконання за зазначених обставин є неможливим, оскільки призводить до порушення публічного порядку України. Водночас це стосується не тільки уникнення дії Постанови № 187 та зазначених санкцій (або нівелювання їх економічного ефекту для підсанкційних осіб), а й порушення самого правового інституту нікчемності правочину, закріпленого в українському законодавстві.

152. ЄСПЛ вже зазначав, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (дивитись, наприклад, рішення від 02 листопада 2004 року у справі «Трегубенко проти України» (Tregubenko v. Ukraine, заява № 61333/00, п. 54)).

153. Нікчемність зазначеного договору поруки, який став підставою для вимог UAB Generatorius до ТОВ «КТЗ» та підґрунтям для відповідного арбітражного спору, вказує на нікчемність арбітражної угоди, яка у ньому міститься. Але оскільки сторона, проти якої спрямоване Рішення МКА від 08 грудня 2023 року, тобто ТОВ «КТЗ», не вказує на недійсність цієї арбітражної угоди, Верховний Суд має враховувати умови пункту 2 частини першої статті 478 ЦПК України у контексті захисту публічного порядку.

154. Верховний Суд зауважує, що порушення публічного порядку щодо виконання рішення арбітражного суду може відбутися як шляхом передачі на розгляд арбітражу певної категорії спорів, так і шляхом надання дозволу на виконання рішення арбітражу. В першому випадку, до прикладу, мова може йти про порушення публічного порядку самим арбітражним розглядом спорів, які законодавством України віднесені до виключної компетенції українських судів, а в другому випадку мова йде про порушення публічного порядку шляхом визнання та надання дозволу на виконання арбітражного рішення в силу конкретних обставин такого виконання або його наслідків відповідно до визначених українським законодавством умов, зокрема, заборон на певні дії або певних санкцій тощо.

155. Верховний Суд дійшов висновку про помилковість висновку Суду першої інстанції, що суд вирішує питання застосування статті 478 ЦПК України виключно на підставі наявності звернення особи, що заперечує проти визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу. З буквального змісту статті 478 ЦПК України випливає, що цей висновок стосується виключно підстав для відмови у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу прохання сторони, проти якої воно спрямоване, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті ЦПК України.

156. Що ж стосується пункту 2 частини першої цієї статті ЦПК України, то відповідні питання не можуть залежати від волі учасників арбітражного розгляду та виключно від їх ініціативи у судовому спорі щодо визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу.

157. Зокрема, неможливість передання на вирішення міжнародного комерційного арбітражу певного спору випливає з приписів закону, якого суд дотримується незалежно від аргументів сторін спору та їх доказів, а оцінку надає, у тому числі у контексті принципу «jura novit curia» («суд знає закони» - дивитись, наприклад, постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19, пункти 6.56-6.58), який полягає у тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).

158. Захист публічного порядку в Україні взагалі не може бути віднесений судом до виключної ініціативи учасників судового спору та відповідно до приписів статті 2 ЦПК України й наведених вище положень Конституції України, які знаходять свою конкретизовану реалізацію у правових нормах, які регулюють діяльність судової системи України, є дійсно обов`язком суду ex officio, тобто за офіційним обов`язком - відповідно до закону (mutatis mutandis дивитись, наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19 (пункти 9.16 та 9.42), від 18 грудня 2024 року у справі № 907/825/22 (пункт 47), від 12 листопада 2025 року у справі № 306/2708/23 (пункт 60)).

159. У питаннях захисту цивільним судом публічного порядку ex officio він, керуючись приписами статті 2 ЦПК України, має право ініціативи у дослідженні доказів, особливо коли надані сторонами докази викликають сумніви. Водночас міра такої ініціативи вкладається у принцип розумності, оскільки суд у даному випадку не виступає слідчим органом. У цій справі Суд першої інстанції взагалі вважав, що тільки сторони мають йому довести порушення публічного порядку як умову застосування статті 478 ЦПК України. Водночас, враховуючи встановлені обставини, у тому числі преюдиційні, є очевидним, що ТОВ «КТЗ» приховало від Суду першої інстанції обставини, які мають суттєве значення для вирішення питання застосування статті 478 ЦПК України. Водночас Верховний Суд бере до уваги також те, що ТОВ «КТЗ» усунулось від участі у розгляді Заяви Судом першої інстанції та надало виключно формальне заперечення на неї.

160. ЄСПЛ визнає, що повноваження судів вищих інстанцій щодо перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків правосуддя (дивитись, наприклад, рішення від 17 червня 2021 року у справі «Тряпишко проти України» (Tryapyshko v. Ukraine, заява № 59577/12, п. 22)).

161. Враховуючи зазначене, Верховний Суд вважає за необхідне скасувати оскаржувану ухвалу Суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні Заяви, оскільки її задоволення суперечить публічному порядку України. (3) Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

162. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини першої статті 374 ЦПК України). Підстави для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення визначені у статті 376 ЦПК України.

163. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, на підставі здійсненої вище оцінки аргументів учасників справи Верховний Суд як суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність задовольнити апеляційну скаргу Прокурора - скасувати оскаржувану ухвалу та відмовити UAB Generatorius у визнанні і наданні дозволу на виконання Рішення МКА від 08 грудня 2023 року. (4) Розподіл судових витрат

164. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина третя статті 133 ЦПК України).

165. Частина третя статті 133 ЦПК України передбачає, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

166. Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (частини перша та друга статті 134 ЦПК України).

167. Особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов`язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат. Розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів (частини перша та друга статті 140 ЦПК України).

168. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). Розподіл інших судових витрат передбачений частиною другою статті 141 ЦПК України, вони покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

169. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (пункт 3 частини третьої статті 141 ЦПК України).

170. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

171. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

172. Прокурор у апеляційній скарзі заявив клопотання про відшкодування судових витрат за рахунок UAB Generatorius без зазначення попереднього розрахунку цих витрат. Інші учасники цього спору не заявляли клопотання про відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з апеляційним переглядом цієї справи.

173. Згідно із копією платіжної інструкції від 17 січня 2025 року № 41 Прокурор сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 3 028,00 грн.

174. Також на підтвердження виконання вимог ухвал Верховного Суду від 30 квітня 2025 року та від 20 травня 2025 року у цій справі Прокурор надав докази здійснення відповідного надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів UAB Generatorius до Литовської Республіки, серед яких фіскальний чек Акціонерного товариства «Укрпошта» від 12 травня 2025 року № 0SqY62QpHVc,4982.2.1189, що підтверджує оплату нею відправлення EMS у сумі 1 110,40 грн. Інших доказів понесення судових витрат Прокурор не надав Верховному Суду відповідно до умов частини восьмої статті 141 ЦПК України і не повідомив про наміри їх надання.

175. До Верховного Суду не надходило жодних заперечень щодо сум судових витрат у цій справі або клопотань щодо їх зменшення.

176. Враховуючи результат апеляційного перегляду справи, Прокурор має право на відшкодування зазначеної суми сплаченого судового збору та поштових витрат з міжнародного направлення UAB Generatorius копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів за рахунок цієї компанії. Керуючись частиною другою статті 24, статтями 133, 134, 140, 141, частиною другою статті 351, статтями 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити апеляційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури Нагальнюка Романа Васильовича, який діє в інтересах держави в особі Міністерства юстиції України, на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 лютого 2024 року.

2. Скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 16 лютого 2024 року у цій справі.

3. Ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви Закритого акціонерного товариства «Генераторіус» (UAB Generatorius, Литовська Республіка) про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу від 08 грудня 2023 року,прийнятого третейським судом у складі одноособового арбітра Трохимчука Олега Івановича,у справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Генераторіус» (UAB Generatorius, Литовська Республіка) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Калушський трубний завод» (Україна) щодо спору за договором поруки від 03 квітня 2023 року, за участю Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Євротрубпласт».

4. Стягнути на користь Київської міської прокуратури (код ЄДРПОУ 02910019) з Закритого акціонерного товариства «Генераторіус» (UAB Generatorius, зареєстроване у реєстрі юридичних осіб Литовської Республіки під кодом 304705861, знаходиться у Литовські Республіці за адресою: Алітуський район, Аловеське староство, село Муйжеленай, вулиця Соду, 7 (Lietuvos Respublikos, Alytaus r. sav., Aloves sen., Muizelenu k., Sodu g. 7), відшкодування судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 3 028,00 грн та витрат на міжнародне направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів до Литовської Республіки у сумі 1 110,40 грн, загалом - 4 138,40 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає Повний текст постанови складений 26 січня 2026 року. Головуючий суддяВ. В. Пророк Судді:І. В. Литвиненко Є. В. Петров