Постанова Черкаський апеляційний суд № 711/10837/25

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/821/121/26 Справа № 711/10837/25 Категорія: ст. 173 КУпАП Головуючий у І інстанції Комплєктова Т. О. Доповідач в апеляційній інстанції Люклянчук В. Ф. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 січня 2026 року м. Черкаси Суддя судової палати з розгляду кримінальних справах Черкаського апеляційного суду Люклянчук В.Ф., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08 грудня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді 40 годин громадських робіт. Стягнено судовий збір на користь держави у розмірі 605 грн. 60 коп. ВСТАНОВИВ З постанови судді вбачається, що 12 жовтня 2025 року близько 10 год. 00 хв. ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , здійснював написи образливого характеру на розташованих гаражах та на автомобілі марки «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , чим вчиняв хуліганські дії та скоїв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 173 КУпАП. Крім того, 12 жовтня 2025 року близько 12 год. 00 хв. ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , образливо чіплявся до громадян похилого віку, висловлювався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою та пошкодженням майна мешканцям будинку, чим порушував громадський порядок і спокій громадян та скоїв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 173 КУпАП. Також, 21 вересня 2025 року близько 18 год. 00 хв. ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , образливо чіплявся до громадян похилого віку, висловлювався нецензурною лайкою у бік ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , чим порушував громадський порядок і спокій громадян та скоїв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 173 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вищевказану постанову та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення було зазначено недостовірні дані, а саме: неправильна адреса фактичного місця проживання, номер телефона, перекручена інформація про соціальний статус апелянта, що призвело до того, що він фактично не був належним чином повідомлений про складання протоколу у відношенні нього та про дату та час розгляду справи, у зв`язку з чим він був позбавлений права на захист. Твердження суду, про те, що він був обізнаний про складання протоколу про адміністративне правопорушення він вважає голослівними та які не підтверджуються доказами, що є порушенням ст. 7 КУпАП та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція). Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення, який він не підписував та копію не отримував, було складено без його залучення та без роз`яснення йому прав ст. 268 КУпАП. З цього приводу посилається на рішення Верховного Суду справі №522/20538/19 від 20.04.2022. Вважає, що судом першої інстанції було порушено ч. 2 ст. 277 КУпАП щодо строків розгляду справи. На думку апелянта, суд першої інстанції не встановив та не навів у постанові, які саме висловлювання визнав нецензурною лайкою, чим порушив вимоги повного та всебічного з`ясування обставин справи. Стверджує, що в матеріалах справи відсутні його пояснення, що його мотивом було виключно інформування громадськості та безпосередньо осіб, які незаконно встановили гаражі на газоні біля дитячого майданчику; про небезпеку, що створюють ці споруди для дітей, які граються на майданчику та створюють перешкоди для батьків по догляду за дітьми та відпочинку на прибудинковій території інших мешканців будинку. Підставою для такого мотиву є те що він є співвласником даного будинку та має право висловлювати свою думку щодо благоустрою прибудинкової території. Тобто його дії були зумовлені конкретною причиною незаконним розміщенням гаражів, та мали на меті спонукати їх власників до усунення порушення. Зазначає, що показання свідків суперечливі та є оціночними, а не фактичними. Свідки, показання яких були покладені в основу висновків суду, є мешканцями одного під`їзду багатоквартирного будинку, в якому 12 під`їздів, та проживають в одному під`їзді, та є власниками незаконно встановлених гаражів, та мають спільні інтереси з власниками незаконних гаражів. Показання вказаних осіб є узгодженими між собою, вибірковими та такими, що викликають обґрунтований сумнів у їхній об`єктивності та достовірності. Вважає, що в основу оскаржуваної постанови суд поклав виключно показання осіб, заінтересованих у результаті справи. Відсутні будь-які інші незалежних свідків чи докази, що підтверджують ці твердження. Суд не перевірив ці показання, не зіставив їх з об`єктивними обставинами та не з`ясував події, що передували конфлікту. Також зазначає, що при накладенні на нього стягнення, суд не врахував його стан здоров`я та соціальний статус, що він є пенсіонером та є інвалідом ІІІ групи. При апеляційному розгляді були заслухані: - ОСОБА_1 , який підтримав вимоги апеляційної скарги, пославшись на доводи, що в ній викладені; - потерпілий ОСОБА_2 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, пославшись на законність та обґрунтованість постанови судді. Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав. Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Даних вимог закону суддею було дотримано. У відповідності до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта тощо. Апеляційний суд зауважує, що згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Даних вимог закону суддею було дотримано. Стаття 173 КУпАП передбачає накладення адміністративного стягнення за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян. Об`єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини в сфері охорони громадського порядку. Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими нормами та іншими соціальними (моральними) нормами система відносин, що складаються в громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ, організацій. Об`єктивна сторона правопорушення виражається у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому чіплянні до громадян та інших подібних діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян. Хуліганські дії завжди мають активний характер і не можуть виявлятися у формі бездіяльності. Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони правопорушення є місце його скоєння, а саме громадське місце. Громадське місце - частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під`їзди, а також підземні переходи, стадіони. Суб`єктом адміністративної відповідальності за дрібне хуліганство є фізична осудна особа, що на момент скоєння правопорушення досягла 16-річного віку. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу. Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення буде порушений громадський порядок і прагне цього. Суб`єктивна сторона полягає у неповазі до суспільства, у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Елементом суб`єктивної сторони дрібного хуліганства є також мотив задоволення індивідуальних потреб самоствердження шляхом ігнорування гідності інших людей. Суд апеляційної інстанції вважає, що рішення судді місцевого суду є обґрунтованим, а його висновки підтверджуються матеріалами справи про адміністративне правопорушення, з огляду на таке. У відповідності до протоколів про адміністративне правопорушення, 12 жовтня 2025 року близько 10 год. 00 хв. ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , здійснював написи образливого характеру на розташованих гаражах та на автомобілі марки «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , чим вчиняв хуліганські дії та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП. Крім того, 12 жовтня 2025 року близько 12 год. 00 хв. ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , образливо чіплявся до громадян похилого віку, висловлювався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою та пошкодженням майна мешканцям будинку, чим порушував громадський порядок і спокій громадян та скоїв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 173 КУпАП. Також, 21 вересня 2025 року близько 18 год. 00 хв. ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , образливо чіплявся до громадян похилого віку, висловлювався нецензурною лайкою у бік ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , чим порушував громадський порядок і спокій громадян та скоїв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 173 КУпАП. У відповідності до національного законодавства протокол про адміністративне правопорушення, в силу положень статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. З урахуванням правової позиції, викладеній в рішенні ЄСПЛ по справі «Карелін проти Російської Федерації» протокол про адміністративне правопорушення не може визнаватись автоматично недопустимим доказом, а підлягає оцінці із сукупністю з іншими доказами. Певні недоліки протоколу про адміністративне правопорушення щодо відомостей про особу правопорушника не впливають на мотивовані висновки суду про винуватість особи. Не зазначення у відповідних протоколах і судом які саме ОСОБА_1 висловлював нецензурні лайки, відповідає загальній судовій практики щодо недопущення натуралізації опису обставин вчиненого правопорушення. Зазначені у протоколах про адміністративне правопорушення обставини підтверджуються дослідженими суддею суду першої інстанції показаннями потерпілого ОСОБА_2 , наданих у судовому засіданні, згідно з якими ОСОБА_1 12 жовтня 2025 року у дворі будинку АДРЕСА_2 розмалював маркером чорного кольору гаражі та його автомобіль нецензурним словом. Конфлікту між ним та ОСОБА_1 не було. Даний факт зафіксований на відеокамеру, яка встановлена на під`їзді будинку. Через 1,5-2 години знову проходив повз їх під`їзд, мешканці будинку зробили йому зауваження, але він неадекватно відреагував, погрожував фізичною розправою та пошкодженням майна, знаходився у нетверезому стані. ОСОБА_1 часто з`являється у нетверезому стані, висловлюється нецензурною лайкою, ображає мешканців будинку. В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 пояснив, що ОСОБА_1 проживає в її будинку, у 5 під`їзді, постійно вживає алкогольні напої. 12.10.2025 вона з подругами сиділи на лавці біля 3 під`їзду. До них підійшов ОСОБА_1 та почав нецензурно висловлюватись, ображати, розпитувати чого вони тут сидять. Вона зробила йому зауваження, що він при дітях висловлюється нецензурними словами, а він почав погрожувати їй та її подругам. Свідок ОСОБА_3 пояснив, що 12.10.2025 побачили, що їх гаражі, які знаходяться у дворі будинку та автомобіль ОСОБА_2 розмальовані. Вирішили з ОСОБА_2 все повитирати та зафарбувати, щоб ніхто інший не писав. На під`їзді будинку встановлена камера і вони побачили, що саме ОСОБА_1 розфарбував гараж та автомобіль. Через 1,5 години саме йшов ОСОБА_1 повз їх під`їзд, вже у нетверезому стані, вони зробили зауваження, а він почав погрожувати, висловлюватись нецензурною лайкою. Одного разу ОСОБА_6 вже побив його, тому він звертався в поліцію. Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що він став свідком, як ОСОБА_1 розмалював його гараж та автомобіль ОСОБА_2 образливим словом. Він разом з іншими власниками гаражів вирішили витерти написані слова, щоб діти, які гуляють у дворі не бачили таких слів. ОСОБА_1 дуже часто знаходиться у нетверезому стані, образливо чіпляється до мешканців будинку, висловлюється нецензурною лайкою. Зазначені у протоколі обставини також підтверджуються дослідженими суддею суду першої інстанції такими доказами: електронним рапортом; фотокартками; витягом з електронного документу із застосунку «Дія»; повідомленням про запрошення ОСОБА_1 до підрозділу поліції від 27.10.2025; скріншотом смс- повідомлення про явку до ЧРУП на 01.11.2025; повідомленням про запрошення ОСОБА_1 до підрозділу поліції від 04.11.2025; скріншотом смс-повідомлення про явку до ЧРУП на 10.11.2025; квитанціями про відправлення рекомендованих листів ОСОБА_1 ; рапортами працівника поліції від 10.11.2025. Окрім того суд надав належну оцінку відеозапису, приєднаному до матеріалів справи, на якому зафіксований факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, щодо здійснення ним написів образливого характеру на гаражах. Апеляційним переглядом встановлено, що суддею відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Апеляційний суд погоджується з вказаною оцінкою доказів. З фактичних даних цих доказів випливає, що ОСОБА_1 в громадському місці висловлювався нецензурною лайкою, пошкодив чуже майно, шляхом розмалювання гаражів словами, що мають образливий характер, з метою задоволення індивідуальних потреб самоствердження шляхом ігнорування гідності інших осіб, цебто вчинив дії з хуліганських мотивів, які утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП. Апеляційний суд враховує, що протоколи про адміністративне правопорушення складено без особи, що притягається до адміністративної відповідальності, та справу про адміністративне правопорушення в суді першої інстанції розглянуто за його відсутності. Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: b) мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту (ст. 6 Конвенції). Щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення за відсутності ОСОБА_1 , апеляційний суд зауважує, що уповноваженою особою на складання протоколу про адміністративне правопорушення вживались заходи щодо виклику особи та ознайомлення його зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення. Про наведене свідчить зміст рапорту дільничного офіцера поліції Максюти І.В., з якого випливає, що був здійснений вихід поліцейським за відомим місцем проживання, зроблено повідомлення за допомогою телефонного зв`язку. Посилання апелянта, що за вказаною в протоколі про адміністративне правопорушення адресою, яке збігається з містом вчинення адміністративного правопорушення, він не проживає, а за цією адресою проживає його мати, апеляційний суд відхиляє ці доводи, як на окрему підставу для скасування постанови та закриття справи. Щодо цього слід відзначити, що кримінальний процесуальний закон, котрий у цьому випадку можно застосовувати, як аналогію права, передбачає, що у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи (ч. 2 ст. 135 КПК України). Наведені обставини свідчать про ухилення ОСОБА_1 від одержання повідомлення про його необхідність з`явитися до органу поліції та загалом про недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в цій справі, серед іншого в суді першої інстанції. Щодо цього слід відзначити, що судом першої інстанції ОСОБА_1 було піддано приводу, на виконання якого було належним чином повідомлено про необхідність явки до суду на 08.12.2025 о 10.30 год. Утім той на вказаний час у судове засідання не з`явився, через що справа була розглянута за його відсутністю. Разом з тим, апеляційний суд, шляхом проведення апеляційного перегляду за безпосередньої участі ОСОБА_1 , поновив право особи бути присутнім в судовому засіданні, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката. Апеляційний суд звертає увагу на те, що норми закону, наведені апелянтом, не передбачають, що будь-яке формальне недотримання вимог законодавства про адміністративні правопорушення під час складання протоколу про адміністративне правопорушення тягне необхідність визнання доказів недопустимим. Натомість національне законодавство та практика ЄСПЛ зобов`язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи допущене порушення КУпАП є істотним та яким чином воно перешкоджало й забезпеченню та реалізації прав і свобод особи. Суд зазначає, що коли сторона вимагає скасування судового рішення, посилаючись на порушення, допущене під час провадження у справі, вона має обґрунтувати не лише наявність такого порушення, але й переконати, що воно істотно позначилося на можливостях сторони відстоювати свою позицію у справі і не було виправлено в ході провадження. У цій справі апеляційним судом не встановлено, порушення фундаментальних прав і свобод ОСОБА_1 чи загальних засад при застосуванні заходів впливу за адміністративне правопорушення. При розгляді справи в суді апеляційної інстанції приймав участь ОСОБА_1 , котрий надавав відповідні доводи щодо заперечення своєї винуватості та підстав для закриття справи, котрі були належним чином розглянуті судом. За таких обставин апеляційній суд не вбачає порушення права на захист ОСОБА_1 , яке могло бути підставою для скасування судового рішення. Водночас під час перевірки доводів апеляційної скарги не встановлено підстав для закриття справи. Отже розгляд суддею справи за відсутності ОСОБА_1 у цьому випадку не є безумовною підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі. Апеляційний суд відзначає, що апелянт в обґрунтування апеляційних вимог покликається на нерелевантну практику Верховного Суду (справа №686/18462/17) або неіснуючу практику цього суду(постанова від 20.04.2022 справа №522/20538/19). Щодо накладеного судом першої інстанції адміністративного стягнення стягнення. Відповідно до ст. 33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність Згідно з ст. 30-1 КУпАП громадські роботи, як вид адміністративного стягнення не призначаються особам з інвалідністю першої або другої групи, вагітним жінкам, жінкам, старше 55 років та чоловікам, старше 60 років. Таким чином, на ОСОБА_1 , 1979 року народження, який є інвалідом ІІІ групи у справі про адміністративне правопорушення може бути накладено такий вид стягнення. З врахуванням особи правопорушника, враховуючи обставини вчинених ним адміністративних правопорушень у короткий проміжок часу (з 21 вересня по 12 жовтня 2025 року), а саме трьох епізодів дрібного хуліганства, відсутністю обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, апеляційний суд погоджується з видом та розміром адміністративного стягнення, що визначено судом першої інстанції. Такий вид адміністративного стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - восьмій цієї статті. Отже не дотримання положень ч. 2 ст. 277 КУпАП щодо строку розгляду справи, не тягне за собою можливість закриття справи на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП. З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для скасування постанови судді та закриття провадження по справі відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08 грудня 2025 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ст. 173 КУпАП - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В.Ф. Люклянчук