Постанова 4801 № 127/16452/25

Справа № 127/16452/25 Провадження № 33/801/17/2026 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Ковальчук Л. В. Доповідач: Рибчинський В. П. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 січня 2026 рокум. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі судді судової палати у цивільних справах Рибчинського В.П., розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Бездітної Тетяни Вячеславівни на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 10 листопада 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення, в с т а н о в и в: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 №337902 від 22.05.2025 року, водій ОСОБА_1 22.05.2025 року о 00:31 год по вул. Хмельницьке шосе, 130А в м. Вінниця, керував електросамокатом марки «Vevi», без д.н.з., з ознаками алкогольного сп`яніння. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 10 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить в сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605,60 грн. Не погоджуючись з такою постановою суду захисник ОСОБА_1 адвокат Бездітна Т.В. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила постанову суду скасувати, а провадження в справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений. До початку судового засідання надійшло клопотання захисника ОСОБА_1 адвоката Бездітної Т.В. про відкладення розгляду справи, оскільки вона приймає участь у інших судових засіданнях, при цьому доказів на підтвердження даних обставин суду не надала, а також зазначила, що сам ОСОБА_1 також не може бути присутній в судовому засіданні, оскільки вимушений за наказом командування відбути у відрядження. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що розгляд справи неодноразово відкладався за клопотаннями захисника ОСОБА_1 адвоката Бездітної Т.В., строк розгляду справи судом апеляційної інстанції є обмеженим (протягом 20 днів), а тому чергове клопотання про відкладення розгляду справи апеляційний суд розцінює як намагання затягнути розгляд справи. Відтак враховуючи відсутність підстав для обов`язкової присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді справи за ч. 1 ст. 130 КУпАП, прихожу до висновку про відмову в задоволенні даного клопотання. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст.ст. 251, 252 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суддя, діючи у відповідності до вимог ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення, докази, які містяться в матеріалах справи на предмет їх належності, достатності та допустимості, за результатами чого дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Згідно з вимогами статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №337902 від 22.05.2025 року, водій ОСОБА_1 22.05.2025 року о 00:31 год по вул. Хмельницьке шосе, 130А в м. Вінниця, керував електросамокатом марки «Vevi», без д.н.з., з ознаками алкогольного сп`яніння. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Даний протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила. Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції - передбачено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції зробив на підставі доказів, які містяться у справі, а саме: протоколу серії ЕПР 1 № 337902 від 22.05.2025 року, в якому викладено обставини правопорушення (а.с. 2); направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння (а.с. 4); рапорту інспектора 1 взводу 3 роти БУПП у Вінницькій області ДПП старшого сержанта поліції Котика С. (а.с. 5); відеозапису (а.с. 6). Пункт 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відмова водія від проходження огляду на стан сп`яніння має наслідком притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. У зв`язку з відмовою водія від проходження огляду, поліцейський, діючи у відповідності до вимог ст. 266 КУпАП, правомірно склав протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, вказавши, що ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України. Доводи апеляційної скарги про те, що електросамокат Vevi з потужністю двигуна 350 Вт (0,35 кВт) не є механічним транспортним засобом у розумінні п.1.10 ПДР, а тому ОСОБА_1 не є суб`єктом цього правопорушення, є безпідставними з огляду на таке. Так, диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП визначає відповідальність за керування транспортними засобами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тобто, відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає за керування транспортним засобом, а не механічним транспортним засобом. Законом України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24 лютого 2023 року № 2956-IX (із змінами, внесеними згідно із Законом №3220-IX від 30 червня 2023) передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають при використанні транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та створенні/використанні інфраструктури для них (ст.2). У статті 1 згаданого Закону, серед інших понять визначено, що: 1) легкий персональний електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину; 2) низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів. Отже, цим нормативно-правовим актом визначено, що легкі електричні транспортні засоби є транспортними засобами і вони поділяються на дві категорії: 1) легкий персональний електричний транспортний засіб: має від одного колеса, електродвигун потужністю до 1000 Вт і розвиває максимальну швидкість до 25 км/год. (до цієї категорії підпадають всі прокатні самокати); 2) низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб: має від двох коліс та може їхати зі швидкістю 10-50 км/год. (пристрої, які їдуть зі швидкістю понад 50 км/год не підпадають в ці категорії й розглядатимуться як мотоцикли). Аналогічні поняття легких електричних транспортних засобів визначені і у ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» , в редакції Закону №3492-ІV від 23 лютого 2006 зі змінами. Відтак, з набуттям чинності Законом України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24 лютого 2023 року № 2956-IX (із змінами внесеними згідно із Законом №3220-IX від 30 червня 2023), керування легким електричним транспортним засобом (елетросамокатом) в стані алкогольного сп`яніння тягне відповідальність встановлену ст.130 КУпАП. Поняття «транспортний засіб», яке визначене у п.1.10 Правил дорожнього руху України (затверджені Постановою КМУ №1306 від 10 жовтня 2001 року зі змінами), не суперечить поняттям, визначеним у Законі України від 24 лютого 2023 року № 2956-IX (із змінами, внесеними згідно із Законом №3220-IX від 30 червня 2023 року). Правилами дорожнього руху розмежовано поняття «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» (п.1.10 ПДР). Згідно з ПДР «транспортний засіб» - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів; «механічний транспортний засіб» - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Останній термін поширюється на трактори, самохідні машини та механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт. З урахуванням того, що диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування будь-яким «транспортним засобом», а не тільки «механічним транспортним засобом», ОСОБА_1 у даному випадку, підлягає притягненню до відповідальності за статтею 130 КУпАП. При цьому чинне законодавство не містить вказівки на те, що пристрій визнається транспортним засобом лише в разі присвоєння пристрою номерного знаку чи за наявності посвідчення водія в особи, яка ним керує. Згідно з ч.2 ст.19 Закону України «Про правотворчу діяльність», закони України (в т.ч. Закон № 2956-IX від 24 лютого 2023 року із змінами) в ієрархії нормативних актів мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України (в т.ч. ПДР), а тому при визначенні поняття «транспортний засіб» у даному випадку необхідно враховувати вимоги Закону України від 24 лютого 2023 року № 2956-IX (із змінами, внесеними згідно із Законом №3220-IX від 30 червня 2023 року). У даному випадку не береться до уваги поняття «транспортного засобу», яке визначене у примітці до ст.121 КУпАП, оскільки у цій нормі чітко визначено перелік правопорушень, яких стосується таке поняття (121-126, 127-1-128-1, частинах першій і другій ст.129, ст.ст.132-1, 133-1, 133-2, 139 і 140 КУпАП) і серед цих правопорушень відсутня ст.130 КУпАП. В цьому контексті апеляційний суд також приймає до уваги висновки, викладені у постанові ККС ВС від 15.03.2023 у справі №127/5920/22 (провадження №61-10553св22), за якими використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ст. 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має. З урахуванням зазначеного висновку ВС, доводи апеляційної скарги, що зміст протоколу про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, в протоколі не зазначено відповідної марки та моделі самокату, не надано технічних характеристик самокату, не визначено який тип двигуна і яким способом він приводився в рух, не заслуговують на увагу, оскільки технічні характеристики електросамоката не мають значення та не впливають на кваліфікацію дій за статтею 130 КУпАП. У зв`язку з відмовою водія від проходження огляду, поліцейський, діючи у відповідності до вимог ст. 266 КУпАП, правомірно склав протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, вказавши, що ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на необґрунтованість прийнятої у справі постанови щодо визнання апелянта винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. За таких обставин приходжу до висновку, що ОСОБА_1 було надано в передбаченому порядку можливість пройти перевірку на стан алкогольного сп`яніння, від якої він відмовився, що містить склад правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідно, наявні підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності. З огляду на викладене, за результатами апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення суддею норм процесуального права, як про це зазначає апелянт у поданій апеляційній скарзі, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст.ст. 33, 38, 130, 247, 283, 284, 294 КУпАП, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Бездітної Тетяни Вячеславівни залишити без задоволення. Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 16 жовтня 2025 року залишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Вінницького апеляційного суду: В.П. Рибчинський