Постанова Дніпровський апеляційний суд № 182/5486/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/472/26 Справа № 182/5486/25 Суддя у 1-й інстанції - Чуприна А. П. Суддя у 2-й інстанції - Стародуб О. Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2026 року м. Кривий Ріг Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Стародуб О.Г., при секретарі Кучевасовій А.В., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Яремчук Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, та призначене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40800 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на 5 років, без оплатного вилучення транспортного засобу, - ВСТАНОВИВ: Згідно постанови, 21.08.2025 року о 21:10 годині, в м. Нікополь по вул. Електрометалургів біля буд. 224, ОСОБА_1 керувала т/з Honda Dio AF-27 без н.з, без посвідчення водія відповідної категорії А1, правопорушення вчинено повторно протягом року, ЕНА № 5255878 від 18.07.2025 року. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Вважає, що суддя не з`ясував всі обставини справи, а наведені у постанові висновки про доведеність її вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП не підтверджені достатніми та беззаперечними доказами. Зазначає, що судом не вказано за яке саме правопорушення протягом року, тобто до 21.08.2025 року, на ОСОБА_1 вже був складений протокол. Наголошує, що сам по собі протокол, без підтвердження іншими доказами, не може бути підставою для визнання особи винуватою та притягнення до відповідальності. Звертає увагу на відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження факту керування нею транспортним засобом. Перевіривши матеріали справи,заслухавши пояснення учасників судового засідання, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно загальних положень, що містяться у п. 1.1. Правил дорожнього руху України (далі ПДР України), затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Пунктом 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до п.п. «а» п. 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Частиною 5 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (ч. 2 ст. 126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (ч. 3 ст. 126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (ч. 4 ст. 126 КУпАП). Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, при наведених у постанові обставинах, відповідає матеріалам справи, ґрунтується на наявних у ній доказах. Факт скоєння адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 підтверджується наступними доказами. Протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 994245 від 21.08.2025 року, згідно якого 21.08.2025 року о 21:10 годині, в м. Нікополь по вул. Електрометалургів біля буд. 224, ОСОБА_1 керувала т/з Honda Dio AF-27 без н.з, без посвідчення водія відповідної категорії А1, правопорушення вчинено повторно протягом року, ЕНА № 5255878 від 18.07.2025 року, чим порушила вимоги п. 2.1 А ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП. Власноруч написаними ОСОБА_1 поясненнями від 21.08.2025 року, згідно яких вона відмовилась надавати пояснення та зазначила, що надасть пояснення усно у суді. Копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА № 749363 від 21.08.2025 року, з якої вбачається, що 21.08.2025 року о 21:10 годині в м. Нікополь по вул. Електрометалургів біля буд. 224, водій ОСОБА_1 керуючи т/з Honda Dio AF-27 без н.з, перевозила водія, у якого не було мотошолома, а також не подала сигнал світловим показчиком повороту відповідного напрямку, чим порушила п.п. 2.3 г, 9.2 б ПДР України та скоїла адміністративні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 122 КУпАП, за що до ОСОБА_1 застосовано стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн. Довідкою інспектора САП Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області про те, що відповідно до інформаційно-телекомунікаційної системи порталу Національної поліції України, інформація щодо отримання ОСОБА_1 посвідчення водія на право керування транспортним засобом відсутня. Копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5255878 від 18.07.2025 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Довідкою інспектора САП Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, згідно якої відомості щодо оскарження постанови серії ЕНА № 5255878 від 18.07.2025 року стосовно ОСОБА_1 відсутні. Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Наведені докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими, підстави ставити під сумнів їх достовірність у апеляційного суду відсутні, а тому в своїй сукупності підтверджують обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП. В розумінні ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є не доказом, а джерелом доказів, тобто фактичних даних, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, в розумінні, є доказом у справі про адміністративне правопорушення. З огляду на справу, що розглядається, у протоколі містяться фактичні дані про час та місце вчинення правопорушення, особу правопорушника, про застосування технічних засобів для виявлення правопорушення. Тому протокол про адміністративне правопорушення є допустимим та належним джерелом доказів. А висновок про наявність складу правопорушення в діях особи відносно якої складено протокол, дійсно є уявленням особи, що склала протокол, про наявність правопорушення, яке в суді повинно бути підтверджено відповідними доказами. Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі і самому протоколу про адміністративне правопорушення, здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19. В обґрунтування оскарженої постанови, суд першої інстанції поклав не лише протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 , а в сукупності з іншими доказами у справі, надав їм належну та повну оцінку, що не суперечить висновкам Верховного Суду, викладених у постанові від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18). Протокол про адміністративне правопорушення у справі складений з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, а викладені в ньому відомості відповідають фактичним обставинам справи, які були встановлені належними, допустимими та достатніми доказами, тому підстави для визнання протоколу недопустимим доказом у суду відсутні. Доводи ОСОБА_1 про відсутність доказів на підтвердження факту керування нею транспортним засобом спростовуються матеріалами справи, а також поясненнями самої ОСОБА_1 наданими під час розгляду її апеляційної скарги, згідно яких вона керувала транспортним засобом Honda Dio AF-27 та була зупинена працівниками поліції за перевезення пасажира, який був без мотошолому. Твердження ОСОБА_1 у поясненнях про те, що вона діяла у стані крайньої необхідності, апеляційний суд не приймає з огляду на наступне. Статтею 17 КУпАП встановлено, що особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності. Відповідно до ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода. Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства. В постанові Верховного Суду від 21 грудня 2018 року суд зауважив, що у разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини. Суд роз`яснив, що стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті «для усунення небезпеки, яка загрожує». Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам. Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, у особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Встановлені у справі обставини не свідчать про те, що ОСОБА_1 використала усі способи, не пов`язані із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам. Крім того, під час надання письмових пояснень ОСОБА_1 про дану обставину працівників поліції не повідомляла. З огляду на вищезазначене, твердження ОСОБА_1 про те, що вона діяла у стані крайньої необхідності, апеляційний суд розцінює як надані з метою уникнення відповідальності. Таким чином, переконливих доводів, які б вказували на істотні порушення, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, та які б спростовували висновки суду про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, апеляційний суд не вбачає. Вид і розмір адміністративного стягнення суддею визначені відповідно до вимог ст. 33 КУпАП. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2025 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя