Постанова 4811 № 461/1306/25

Справа № 461/1306/25 Головуючий у 1 інстанції: Мироненко Л.Д. Провадження № 22-ц/811/2186/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 січня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Шандри М.М. суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А. розглянувши у м. Львові у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Галицького відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на рішення Галицького районного суду м. Львова від 21 травня 2025 року у справі за позовом Галицького відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплачених коштів державної допомоги, ВСТАНОВИЛА: Галицький відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідачки надміру виплачену державну допомогу в розмірі 80 000,00 грн. Позов обґрунтовує тим, що Галицьким відділом соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради відповідно до заяви ОСОБА_2 від 28.03.2022 вона та двоє її дітей були взяти на облік як внутрішньо переміщені особи, а від 01.03.2022 їм була призначена і виплачувалась допомога на проживання як внутрішньо переміщеним особам у сумі 8000,00 грн щомісячно. Грошова допомога призначена відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщенним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 (надалі-Порядок №332). Дана грошова допомога призначається для забезпечення соціальної підтримки внутрішньо переміщеним осіб із числа незахищених верств населення та стимулювання до працевлаштування внутрішньо переміщених осіб працездатного віку. В результаті проведеної Галицьким відділом соціального захисту перевірки даних, встановлено, що відповідач неправомірно отримувала грошову допомогу за період з 01.11.2022 по 31.08.2023 в розмірі 80 000,00 грн, оскільки її зареєстроване місце проживання не входить до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Таким чином, у зв`язку із неправомірною виплатою (помилка програмного забезпечення, внаслідок автоматичного відновлення при міграції з АСОПД в ЄІССС) відповідачу за період з листопада 2022 по серпень 2023 була надмірно виплачена допомога у розмірі 80 000,00грн, яке потребує стягненню з останнього. З метою досудового вирішення справи та врегулювання даного спору 31.10.2023, 13.03.2024, 16.05.2024 на адресу фактичного проживання відповідача Галицьким відділом соціального захисту було направлено вимогу про переплату коштів виплачених надміру та запропоновано повернути борг доровільно, однак такі залишилися невиконаними. На підставі наведеного позивач просив задовольнити позов. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 21.05.2025 у задоволенні позову відмовлено повністю. Рішення суду оскаржив Галицький відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, подавши апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що призначення допомоги відбулося без заяви відповідача і без правових підстав. Виплата допомоги була нарахована не в результаті звернення відповідача, а в наслідок автоматичного перенесення даних між двома інформаційними системами (помилка програмного забезпечення, внаслідок автоматичного відновлення при міграції з АСОПД в ЄІССС). Під час процесу виникла технічна помилка, в результаті якої особа була помилково ідентифікована як така, що має право допомоги, попри фактичну відсутність правових підстав. ОСОБА_1 була ознайомлена з умовами Порядку №332, її посилання на те, що вона не є юристом та не знала про зміни в редакції Порядку не змінюють факту відсутності в неї права на допомогу з 01.11.2022, відповідач отримувала кошти, які їй не належали та не входила до категорії осіб, яким могла бути призначена дана допомога. Відповідно до витягу з програмного забезпечення, в результаті, проведеної 24.10.2023 спеціалістами Галицького відділу соціального захисту перевірки встановлено, що відповідач неправомірно отримала грошову допомогу за період з 01.11.2022 по 31.08.2023 в розмірі 80 000 грн, оскільки її зареєстроване місце проживання, не входить до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Також, якщо відповідальна особа не відповідає або перестає відповідати критеріям, викладеним у національному законодавстві для надання будь-якої конкретної форми допомоги чи пенсії, то втручання в права за ст.1 Протоколу №1 немає, якщо умови змінилися до того, як заявник отримав право на певну допомогу. Відповідно до п.9 Порядку, уповноважена особа зобов`язана протягом 14 календарних днів після виникнення змін, які впливають на визначення права на отримання допомоги, поінформувати про це засобами поштового/електронного зв`язку орган соціального захисту населення, уповноважену особу виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або центр надання адміністративних послуг, що не було своєчасно зроблено відповідачем та вона продовжувала отримувати допомогу з 01.11.2022 до 31.08.2023, що і призвело до надмірної виплати бюджетних коштів на суму 80 000,00грн з вини відповідача, а оскільки, ці кошти набуті відповідачем безпідставно, в справі наявні підстави для задоволення позову. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов. Відзив на апеляційну скаргу був поданий відповідачем ОСОБА_1 . Згідно з ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України). Згідно із ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішенням таким вимогам відповідає. Судом встановлено, що ОСОБА_1 та двоє її дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є внутрішньо переміщеними особами та перебувають на обліку у Галицькому відділі соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради. Від 09.04.2022 Галицьким відділом соціального захисту відповідачу та її дітям призначена та виплачується щомісячна адресна допомоги як внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг у сумі 8 000,00 грн. Відповідно до витягу з програмного забезпечення, в результаті, проведеної 24.10.2023 спеціалістами Галицького відділу соціального захисту перевірки встановлено, що відповідач неправомірно отримала грошову допомогу за період з 01.11.2022 по 31.08.2023 року в розмірі 80000 грн., оскільки її зареєстроване місце проживання, не входить до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Згідно довідки-розрахунку від 29.01.2025 відповідачу за період з листопада 2022 року по серпень 2023 року було надано допомогу на проживання на загальну суму 80 000 грн. З метою досудового вирішення справи та врегулювання даного спору Галицьким відділом соціального захисту 31.10.2023, 13.03.2024, 16.05.2024 на адресу фактичного проживання відповідача були направлені вимоги про переплату коштів виплачених надміру та запропоновано повернути борг доровільно. Однак в матеріалах справи не має доказів на підтвердження факту перерахування відповідачем даних грошових коштів. Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов?язковість яких надана Верховною Радою України. Статтею 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» передбачено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні. Надання допомоги внутрішньо переміщеним особам регулюється Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року N?332 (далі Порядок). Відповідно до п.2 Порядку (в редакції від 20.10.2022), допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Російською Федерацією території України, а також території адміністративно-територіальних одиниць, де проводяться бойові дії та що визначені в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми Підтримка, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. №204. Відповідно до пункту 29 Порядку № 332, у разі неправомірної або повторної виплати отримувачу допомоги за певний період, суми такої виплаченої допомоги повертаються отримувачем добровільно або за вимогою органу соціального захисту населення. Орган соціального захисту населення з моменту виявлення факту надміру перерахованої (виплаченої) допомоги визначає обсяг неправомірно або повторно отриманих коштів та протягом 30 робочих днів повідомляє про це уповноваженій особі або отримувачу шляхом надсилання повідомлення з використанням засобів поштового/ електронного зв?язку/засобами мобільного зв?язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику. Орган соціального захисту населення має право здійснити перерахунок надміру виплачених коштів допомоги отримувачу за рахунок наступних виплат. У разі неповернення надміру виплачених коштів добровільно в установлені строки орган соціального захисту населення вирішує питання про їх стягнення в судовому порядку. Як вбачається з Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих території України від 22.12.2022 №309, територія, з якої перемістилася відповідач, а саме: АДРЕСА_1 , не входить до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Статтею 1215 ЦК України передбачені винятки з правила, закріпленого в статті 1212 ЦК України: не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров?я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Оскільки нараховані відповідачу кошти у розмірі 80 000,00 грн є допомогою на проживання внутрішньо переміщеним особам, то при вирішенні питання повернення вказаних коштів застосуванню підлягають положення ст.1215 ЦК України. Суд правильно врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 16.01.2019 у справі №753/15556/15, відповідно до якої у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум. Правильність розрахунків, за якими проведено виплати, а також добросовісність набувача презюмуються, тому тягар доказування рахункової помилки та недобросовісності набувача покладено на платника відповідних грошових сум. На підставі вищевикладеного можна зробити висновок, що суд першої інстанції при дослідженні всіх письмових доказів по справі, з урахуванням пояснень сторін, вірно прийшов до висновку про відсутність зловживань або недобросовісності з боку відповідача, підстав для стягнення з неї виплачених сум допомоги, призначення, нарахування та виплати якої здійснювалось управлінням соціального захисту населення за територіальністю фактичного проживання ОСОБА_1 з використанням дискреційних повноважень при прийнятті відповідного рішення, відсутні. Та обставина, що позивач, як орган влади, не слідкував за змінами в статусі населених пунктів та не припинив виплату вчасно, не може ставитися у вину відповідача по справі, адже саме позивач діяв в даному випадку безвідповідально та без належного контролю за статусом населених пунктів, з яким пов?язується виплата допомоги ВПО. Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Відповідно до ст.141 ЦПК України, у зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення витрати зі сплати судового збору у сумі 3 028,00 грн слід залишити за позивачем. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу Галицького відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради залишити без задоволення. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 21 травня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повний текст постанови складено: 21.01.2026. Головуючий Судді