Постанова 4824 № 674/555/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 січня 2026 року місто Київ єдиний унікальний номер справи: 674/555/24 провадження номер: 22-ц/824/906/2026 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Коноплінського Ігоря Васильовича на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 19 лютого 2025 року у складі судді Кравчук Ю.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, В С Т А Н О В И В: У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 25 вересня 2024 року (а.с.120-126, т.1), просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 1/2 частину (318 500 грн 00 коп.) компенсації вартості продажу автомобіля «AUDI A3», 2018 року випуску, VIN код НОМЕР_1 . 11 лютого 2025 року представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Лавчи Я.Д. подала до суду клопотання про зупинення провадження у даній справі. Клопотання обґрунтоване тим, що ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 грудня 2024 року було відкрито провадження у справі 369/20634/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, в якій позивачка ОСОБА_2 просить: визнати за нею право власності на кошти, отримані в результаті відчуження транспортного засобу за договором купівлі-продажу 8045/2024/4397443 від 28 березня 2024 року - автомобіля «AUDI A3», державний реєстраційний номер (далі - д.р.н.) НОМЕР_2 , 2018 року випуску, № кузова НОМЕР_1 ; визнати за відповідачем ОСОБА_1 право власності на грошові кошти, сплачені за договором фінансового лізингу № 15134/05/23-Г від 23 травня 2023 року. Зазначала, що позовні вимоги ОСОБА_2 у справі №369/20634/24 та викладені обставини також охоплюють спірні правовідносини, які є предметом розгляду даної справи. Між судовими справами існує тісний матеріально-правовий зв`язок. У межах справи № 369/20634/24 також будуть досліджуватися обставини відчуження автомобіля «Audi А3», д.р.н. НОМЕР_3 , 2018 року випуску, № кузова НОМЕР_4 , а також інші обставини поділу майна, з урахуванням договору фінансового лізингу № 15134/05/23-Г від 23 травня 2023 року, який також укладений у період шлюбу. Ці факти матимуть значення для прийняття рішення у справі № 674/555/24, як преюдиційні. Тому вважала, що подальший розгляд даної справи № 674/555/24 не зможе забезпечити ефективний захист прав сторін, з урахування справедливого судового розгляду, повноти (всебічності) розгляду справи, змагальності. З наведених підстав, представник відповідачки просила зупинити провадження у даній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя до набрання законної сили судового рішення у справі №369/20634/24. Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 19 лютого 2025 року клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Лавчи Я.Д. задоволено. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя зупинено на підставі п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України, до набрання законної сили судовим рішенням у справі №369/20634/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: АТ «Таском Банк», про поділ майна. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Конопліцький І.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що у даній справі відсутні передбачені законом обставини, які могли б бути підставою для зупинення провадження у справі на підставі п.6 ч.1 ст. 251 ЦПК України. Вказує, що суд першої інстанції належним чином не мотивував наявність підстав для зупинення провадження у даній справі. Наголошує, що необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо ухвалити рішення у цій справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Водночас суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не зазначив, яким чином може вплинути цивільна справа №369/20634/24 на розподіл спільного майна подружжя у справі №674/555/24. Зазначає, що у даному випадку до матеріалів справи №674/555/24 позивачем долучені всі необхідні докази які дають змогу суду ухвалити рішення об`єктивного з аналізом обставин, викладених у позовній заяві. В іншому випадку зупинення провадження у справі можна буде розцінювати, як затягування розгляду справи, що суттєво порушуватиме права позивача. Представник ОСОБА_2 - адвокат Лавчи Я.Д. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що оскаржувана ухвала суду про зупинення провадження на підставі п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України є законною та обґрунтованою. Вказує, що у провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває справа № 369/20634/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, яка охоплює комплексно всі спірні майнові правовідносини між сторонами, у тому числі щодо автомобіля «AUDI A3», 2018 року випуску, та зобов`язань за договором фінансового лізингу. Зазначає, що у справі № 674/555/24 предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу та стягнення компенсації вартості продажу цього ж автомобіля у сумі 318 500 грн 00 коп., тоді як у справі № 369/20634/24 вирішується питання про поділ усього спільного майна подружжя. Наголошує, що в обох справах підлягають встановленню ідентичні обставини, а саме: джерело коштів для придбання автомобіля, час його набуття, правовий режим майна, факт та правові наслідки його відчуження, а також обсяг і характер спільних зобов`язань подружжя за договором фінансового лізингу. Вказує, що саме в межах справи про поділ майна можливо всебічно з`ясувати взаємозв`язок між активами та зобов`язаннями подружжя і уникнути ухвалення суперечливих судових рішень. Також зазначає, що ОСОБА_1 , звертаючись із позовом у справі № 674/555/24, свідомо не охопив усі складові спільного майна та не зазначив про наявність договору фінансового лізингу, за яким сам є стороною, чим фактично ініціював частковий, а не комплексний судовий розгляд. У зв`язку з цим вважає, що суд першої інстанції правильно встановив наявність матеріально-правового зв`язку між справами та об`єктивну неможливість розгляду справи № 674/555/24 до набрання законної сили рішенням у справі № 369/20634/24. Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37- 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно з положеннями ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не відповідає. Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції керувався п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України й виходив із того, що у провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває справа № 369/20634/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: АТ «Таском Банк», про поділ майна, відповідно до прохальної частини ОСОБА_2 просить визнати за нею право власності на кошти, отримані в результаті відчуження транспортного засобу за договором купівлі-продажу 8045/2024/4397443 від 28 березня 2024 року - автомобіля «AUDI A3», д.р.н. НОМЕР_2 , 2018 року випуску, № кузова НОМЕР_1 , визнати за ОСОБА_1 право власності на грошові кошти, сплачені за договором фінансового лізингу № 15134/05/23-Г від 23 травня 2023 року. Таким чином суд дійшов висновку, що існує об`єктивна неможливість розгляду цієї справи № 674/555/24 до вирішення іншої справи - до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 369/20634/24. Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав. Згідно з вимогами п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Визначаючи наявність передбачених ст.251 ЦПК України підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 6 частини першої цієї статті, застосовується у тому разі, коли у цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені. Відповідно до цієї ж норми суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. З огляду на наведене, для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи. Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у цій справі. Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для цієї справи, тобто зупинення провадження у цивільній справі, виходячи з мотивів наявності іншої справи, може мати місце тільки у випадку, коли у цій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених позовних вимог або умов, від яких залежить їх розгляд. У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року (провадження № 1957цс16), визнаючи наявність підстав, передбачених статтею 251 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 6 частини першої статті 251 цього Кодексу, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених у справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Таким чином, необхідність у зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у цій справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній зі справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. У даній справі № 674/555/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 предметом спору є поділ спільного майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шляхом стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсації 1/2 вартості продажу автомобіля «AUDI A3», 2018 року випуску, VIN код T3 НОМЕР_1 . Підставою для зупинення провадження у справі став факт розгляду судом цивільної справи № 369/20634/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: АТ «Таском Банк», де предметом спору є визнання за ОСОБА_2 права власності на кошти, отримані в результаті відчуження транспортного засобу за договором купівлі-продажу 8045/2024/4397443 від 28 березня 2024 року - автомобіля «AUDI A3», д.р.н. НОМЕР_2 , 2018 року випуску, № кузова НОМЕР_1 , та визнання за ОСОБА_1 права власності на грошові кошти, сплачені за договором фінансового лізингу № 15134/05/23-Г від 23 травня 2023 року. Визначаючи наявність підстав, передбачених ст.251 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд першої інстанції не врахував, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 6 частини першої цієї статті, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Суд першої інстанції належним чином не мотивував, у чому полягає неможливість розгляду цієї справи № 674/555/24 до вирішення іншої справи № 369/20634/24, чи є ці справи пов`язані спільним предметом чи підставою, та яким чином рішення у справі № 369/20634/24 може вплинути на вирішення справи, що переглядається, адже сам факт того, що в обох справах фігурує один і той самий об`єкт - автомобіль «AUDI A3», 2018 року випуску, не свідчить про тотожність предметів спору та не зумовлює об`єктивної неможливості розгляду даної справи № 674/555/24. У справі, що переглядається № 674/555/24 спірні правовідносини мають самостійний характер і зводяться до визначення правових наслідків відчуження конкретного об`єкта спільної сумісної власності - автомобіля «AUDI A3», 2018 року випуску та вирішення питання про стягнення грошової компенсації у розмірі 1/2 вартості проданого автомобіля. Натомість у справі № 369/20634/24 предметом судового розгляду є вирішення питання про правовий режим грошових коштів, отриманих від відчуження автомобіля, а також прав та обов`язків сторін за договором фінансового лізингу. Таким чином, у даній справі № 674/555/24 автомобіль виступає як об`єкт, вартість якого підлягає компенсації у межах поділу спільного майна між колишнім подружжям, тоді як у справі № 369/20634/24 спір зосереджений не на самому факті поділу автомобіля як такого, а на визначенні належності грошових коштів, отриманих від його реалізації, та взаємопов`язаних майнових прав і зобов`язань сторін за договором фінансового лізингу. Різна правова природа та різний предмет доказування у цих справах свідчать про відсутність такого тісного матеріально-правового зв`язку між ними, який би унеможливлював самостійний та повноцінний розгляд справи № 674/555/24 на підставі наявних у ній доказів без очікування набрання законної сили рішенням у справі № 369/20634/24. Отже, у суду першої інстанції були відсутні передбачені п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України правові підстави для зупинення провадження у справі № 674/555/24, оскільки по справі не встановлено наявності об`єктивної неможливості її розгляду до вирішення справи № 369/20634/24. За наявності у матеріалах справи № 674/555/24 усіх необхідних доказів для встановлення обставин щодо правового режиму спірного майна, факту його відчуження та розміру належної до стягнення компенсації, посилання суду на об`єктивну неможливість її розгляду є необґрунтованим і таким, що суперечить прямій вказівці процесуального закону. Доводи відзиву на апеляційну скаргу про те, що в обох справах підлягають встановленню ідентичні обставини, а також що лише в межах справи № 369/20634/24 можливе їх всебічне з`ясування, є необґрунтованими. Сам по собі збіг окремих фактичних обставин або наявність спільного об`єкта спору не свідчить про існування об`єктивної неможливості розгляду справи №674/555/24. Предмет доказування у цій справі є чітко визначеним і не потребує попереднього вирішення питання про поділ усього комплексу майна та зобов`язань подружжя, у тому числі за договором фінансового лізингу. Так само безпідставними є твердження у відзиві про частковий, а не комплексний характер заявленого ОСОБА_3 позову, оскільки закон не зобов`язує позивача об`єднувати всі можливі вимоги в одному провадженні. Вибір способу захисту та обсягу заявлених вимог є процесуальним правом особи і не може слугувати підставою для зупинення провадження. Крім того, колегія суддів враховує, що зупинивши провадження у справі, суд першої інстанції також порушив право позивача на розумні строки розгляду справи. Відповідно до ч.ч.1,2 ст.210 ЦПК Українисуд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті. Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року). У справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права». Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»). Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Дана справа №674/555/24 не знаходить свого вирішення понад півтора роки, що очевидно порушує право позивача на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Схожі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10 липня 2024 року справі № 344/6387/22 (провадження № 61-4532св24). За таких обставин, з урахуванням положень п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення про зупинення провадження у справі не може бути залишене у силі, оскільки зазначені в ній висновки є помилковими та зроблені з порушенням норм процесуального права. Відповідно до ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З огляду на викладене, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції не можна визнати законною і обґрунтованою, тому вона підлягає скасуванню на підставі ст.379 ЦПК України, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки постановлена з порушенням норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Коноплінського Ігоря Васильовича задовольнити. Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 19 лютого 2025 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий Судді: