Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/7703/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 січня 2026 р.Справа № 520/7703/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. , за участю секретаря судового засідання Кіт Т.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2025, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., повний текст складено 31.10.25 року по справі № 520/7703/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ: Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 по справі № 520/7703/25 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 . Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі ГУ ПФУ в Харківській області, пенсійний орган) щодо відмови у нарахуванні та виплаті з 01.02.2025 ОСОБА_1 доплати до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб. Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області перерахувати та виплатити з 01.02.2025 ОСОБА_1 щомісячну доплату до діючої пенсії у розмірі 2 000.00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб з урахуванням раніше виплачених сум. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 по справі № 520/7703/25 набрало законної сили : 22.07.2025 та 06.08.2025 видано виконавчі листи. Позивач 12.08.2025 звернувся з заявою до ГУ ПФУ в Харківській області про добровільне виконання рішення суду у справі № 520/7703/25. Листом ГУ ПФУ в Харківській області від 09.09.2025 № 2000-0203-8/135586 позивача повідомлено, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 по справі № 520/1927/25 на сьогоднішній день знаходиться на опрацюванні в ГУ ПФУ в Харківській області та буде виконано відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 821 від 14.07.2025. Оскільки рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 по справі № 520/7703/25 відповідачем виконане не було, 10.10.2025 позивач звернувся до суду з заявою в порядку ст. 383 КАС України, в якій він просить суд: визнати бездіяльність ГУ ПФУ в Харківській області, яка полягає у не перерахунку та не виплаті з 01.02.2025 ОСОБА_1 щомісячну доплату до діючої пенсії у розмірі 2 000.00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб з урахуванням раніше виплачених сум, на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 по справі № 520/7703/25; постановити Окрему ухвалу, якою зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону - виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 по справі № 520/7703/25 в частині щодо зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області перерахувати та виплатити з 01.02.2025 ОСОБА_1 щомісячну доплату до діючої пенсії у розмірі 2 000.00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб з урахуванням раніше виплачених сум. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2025 відмовлено у задоволенні заяви позивача в порядку ст. 383 КАС України. Позивач, не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи та порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права. Вказує, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 по справі № 520/7703/25 на даний час ним не виконано, а оскаржувана протиправна бездіяльність (дії) була вчинена ним саме на виконання зазначеного рішення суду. Посилається на те, що як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали суду, обставини стосовно невиконання судового рішення не досліджувалися судом першої інстанції, належна оцінка їм не надавалася, незважаючи на доводи позивача, викладені у його заяві та наданих доказів на підтвердження невиконання судового рішення. Отже, після звернення позивача із заявою в порядку ст.383 КАС України суд першої інстанції не вжив будь-яких заходів для її належного розгляду та встановлення всіх обставин по справі. Зазначає, що задля того, щоб відмовити в задоволенні заяви в порядку ст. 383 КАС України, суд має перевірити належним чином доводи заявника, викладені в його заяві, та долучені докази якими підтверджуються наведені доводи, та навести підстави для висновку про відмову в задоволенні заяви, поданої у порядку ст. 383 КАС України. Вважає передчасними та не достатньо обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що викладені у оскаржуваній ухвалі, адже, таким чином нівелюється сама суть та завдання судового контролю, оскільки, звертаючись до суду першої інстанції із заявою про встановлення судового контролю, заявник наводив доводи та аргументи, що вказують саме на невиконання відповідачем рішення суду, що набрало законної сили. Оскаржувана ухвала не містить дослідження питання щодо необхідності застосування заходів встановлення судового контролю у справі № 520/7703/25, не містить оцінки наведеним у заявником доводами саме щодо невиконання відповідачем рішення суду, та наданим на підтвердження доказам та аргументації підстав для відмови в задоволенні заяви, поданої у порядку статті 383 КАС України. Вказує, що суд першої інстанції обмежився лише висновком, що відповідач вчиняє дії спрямовані на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 по справі № 520/7703/25. Проте правомірності власних дій вчинених на виконання рішення суду по справі №520/7703/25 відповідач не довів, матеріали справи доказів правомірності вчинення зазначених дій відповідачем не містить. ГУ ПФУ в Харківській області надано до суду письмові пояснення, в яких зазначено, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 по справі № 520/7703/25 з датою набрання законної сили 22.07.2025 Головним управлінням проведено перерахунок пенсії з 01.02.2025. Головне управління на виконання ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2025 по справі № 520/7703/25 надало звіт про добровільне виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 по справі № 520/7703/25. За результатом перерахунку на момент виконання рішення суду загальна сума доплати за період з 01.02.2025 по 31.10.2025 в розмірі 18 000.00 грн, яку обліковано в підсистемі «Реєстр судових рішень» Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України (ІКІС ПФУ); виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою за № 821-16400. Зазначено, що з жовтня 2025 року розпочато погашення заборгованості та виплачено 8 645.16 грн. Розмір нарахованої та виплаченої пенсії у листопаді та грудні 2025 становить 12 296.00 грн, а розмір поточного боргу за відповідний період, який обліковано в Реєстрі судових рішень 4 000.00 гривень. Залишок сум пенсії, які нараховано на виконання зазначеного рішення суду виплачуватиметься відповідно до Порядку, за окремими напрямами, передбаченими в бюджеті Пенсійного фонду України на таку мету, за джерелами виплати відповідних сум, визначених законодавством. Посилається на те, що Головне управління не може визначити орієнтовні строки повного виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 по справі № 520/7703/25 в частині виплати всієї суми заборгованості, оскільки виплата напряму залежить від виділених бюджетних асигнувань та враховуючи принцип пропорційності виплати коштів кількості проведених перерахунків на виконання судових рішень. Сторони належним чином повідомленні про час та дату судового засідання. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Приймаючи оскаржувану ухвалу про відмову в задоволенні заяви позивача в порядку ст. 383 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2025 зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області у двомісячний строк після набрання чинності ухвали подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 по справі № 520/7703/25. Також попереджено відповідача, що відповідно до ч.10 ст. 382-3 КАС України, у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень. Враховуючи здійснення судом заходів судового контролю, на даній час вирішення питання щодо визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, на думку суду, є передчасним. Колегія суддів вважає передчасними висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви позивача поданої в порядку ст. 383 КАС України, враховуючи наступне. Приписами статті 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. На виконання приписів статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Аналогічні положення містяться в статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Обов`язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Аналізуючи наведені норми, колегія суддів зауважує, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права. В абзаці третьому пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012). Також, Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі Шмалько проти України, заява № 60750/00, від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Крім того, у Рішенні від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі Валерій Фуклєв проти України від 07.06.2005, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20.07.2004, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України від 15.10.2009, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia від 28.11.2006, заява № 30779/04). Метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у від 30.06.2009 № 16-рп/2009). Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 у справі «Класс та інші проти Німеччини», «із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури». На підставі аналізу ст.ст. 3, 8, ч.ч. 1, 2 ст. 55, ч.ч. 1 та 2 ст. 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання. У справі «Сорінг проти Об`єднаного Королівства» від 07.07.1989 Європейський Суд визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру. Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. 129-1 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст. 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований, у тому числі, і приписами ст. 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Отже, застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів ст. 383 КАС України є можливим у разі встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими заявником. При цьому, в контексті розуміння вимог чинного законодавства, дії суб`єкта владних повноважень - це активна поведінка суб`єктів владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та/чи юридичних осіб. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 по справі № 520/7703/25 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 . Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті з 01.02.2025 ОСОБА_1 доплати до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб. Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області перерахувати та виплатити з 01.02.2025 ОСОБА_1 щомісячну доплату до діючої пенсії у розмірі 2 000.00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб з урахуванням раніше виплачених сум. Листом ГУ ПФУ в Харківській області від 09.09.2025 № 2000-0203-8/135586 позивача повідомлено, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 по справі № 520/1927/25 на сьогоднішній день знаходиться на опрацюванні в ГУ ПФУ в Харківській області та буде виконано відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 821 від 14.07.2025. Вважаючи, що відповідачем протиправно не виконується рішення суду від 19.06.2025 у справі № 520/7703/25, позивач подав суду заяву в порядку ст. 383 КАС України. Суд першої інстанції вважав, що оскільки не сплинув строк, наданий відповідачу для подання звіту про виконання судового рішення, подання ОСОБА_1 заяви в порядку ст. 383 КАС України є передчасним. З цього приводу колегія суддів зазначає, що ст. 383 КАС України не містить застережень щодо неможливості звернення позивачів із заявами про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у випадку встановлення судом судового контролю в порядку ст. 382 КАС України. Таким чином, лише наявність у відповідача строку для подання звіту про виконання судового рішення не є достатньою підставою для відмови у задоволенні заяви, поданої в порядку ст. 383 КАС України. В свою чергу, обставинами, з якими КАС України пов`язує можливість постановлення окремої ухвали в порядку ст. 383 КАС України, є саме протиправність відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача. Натомість, суд першої інстанції, не надав жодної оцінки доводам позивача щодо невиконаня судового рішення, не дослідив чи виконується пенсійним органом судове рішення належним чином з наданням оцінки наявним в матеріалах справи доказам. Таким чином, висновок суду щодо наявності підстав для відмови у задоволенні заяви лише з огляду на те, що строк, наданий пенсійному органу для подання звіту, ще не сплинув є помилковим, зробленим без повного та всебічного з`ясування обставин у справі в їх сукупності та перевірки їх доказами. Колегія суддів зауважує, що звертаючись до суду першої інстанції із заявою про визнання протиправною бездіяльності відповідачів в порядку ст. 383 КАС України, заявник наводив аргументи та доводи, які вказують на не виконання відповідачем рішення суду, яке набрало законної сили, однак останнім не надано судом належної оцінки. Водночас суд апеляційної інстанції зауважує, що застосування інституту судового контролю є правом, а не обов`язком суду, однак задля того, щоб відмовити в його встановленні, суд має перевірити належним чином доводи заявника, викладені у відповідній заяві та навести підстави для висновку про відмову у задоволенні заяви, поданої в порядку ст. 383 КАС України, чого у даному випадку зроблено не було. Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч.1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Таким чином, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відмови в задоволенні заяви, у зв`язку з чим ухвала суду першої інстанції на підставі ст.320 КАС України підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись статтями 34, 243, 310, 312, 320, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу задовольнити. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2025 по справі № 520/7703/25 скасувати. Справу № 520/7703/25 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду справи. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню . Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий І.М. Ральченко