Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/13491/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 березня 2025 р. Справа № 520/13491/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2025, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., м. Харків, повний текст складено 20.01.25 по справі № 520/13491/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ 13.05.2024 ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 , позивач, заявник), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду, в якій просив: - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати протягом п`ятнадцяти днів, з дня постановлення ухвали про встановлення судового контролю, звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 по справі № 520/13491/23. В обґрунтування вказаної заяви зазначив, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 та постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2024 по справі № 520/13491/23, зокрема, визнано право позивача на отримання щомісячної доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» (далі Постанова № 713) з 01.01.2022 в загальному розмірі 2000,00 грн (893,39 грн за рішенням суду першої інстанції та 1106,61 грн за постановою суду апеляційної інстанції), разом з тим, як вбачається з наданих відповідачем перерахунків пенсії ОСОБА_1 за пенсійною справою № 2003019976, ГУ ПФУ в Харківській області нараховано до виплати спірну доплату лише у розмірі 1106,61 грн, що свідчить про фактичне виконання відповідачем обов`язку покладеного на нього лише постановою суду апеляційної інстанції та не виконання такого за рішенням суду першої інстанції. Враховуючи, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 по справі № 520/13491/23 в частині задоволення позову, залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2024 по справі № 520/13491/23, стверджував про наявність обов`язку у пенсійного органу виплачувати передбачену Постановою № 713 щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000,00 грн, який, як вбачається з наданих пенсійним органом документів, не виконано, що є підставою для встановлення судового контролю за його виконанням відповідно до приписів статті 382 КАС України. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2024 по справі № 520/13491/23 заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 18.12.2023 року по справі № 520/13491/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без задоволення. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року по справі № 520/13491/23 та направити справу для продовження розгляду до Харківського окружного адміністративного суду. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2024 по справі № 520/13491/23 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2024 по справі № 520/13491/23 - скасовано. Справу № 520/13491/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 по справі № 520/13491/23 заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 18.12.2023 року по справі № 520/13491/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишено без задоволення. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач звернувся до Другого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2024по справі № 520/13491/23 та направити справу для продовження розгляду до Харківського окружного адміністративного суду. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2024 по справі № 520/13491/23 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 по справі № 520/13491/23 - скасовано. Справу № 520/13491/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 по справі № 520/13491/23 у задоволенні заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 18.12.2023 року по справі № 520/13491/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків, 61022) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено. Позивач, не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин у справі та порушення судом норм процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 по справі № 520/13491/23, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про ненадання належної оцінки судом першої інстанції обставинам невиконання відповідачем рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 по справі № 520/13491/23, які були детально описані у поданій 13.05.2024 заяві про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку статті 382 КАС України. Стверджував, що висновки суду першої інстанції про обов`язковість здійснення примусового виконання рішення, як передумови для задоволення заяви про встановлення контролю за виконанням рішення суду, є помилковими, оскільки положення статті 382 КАС України не містять застережень щодо можливості встановлення заходів судового контролю виключно після вжиття позивачем заходів з його примусового виконання у порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII). Переконував, що звернення позивача до суду на підставі статті 382 КАС України та примусове виконання рішення суду у порядку виконавчого провадження є окремими самостійними процедурами, спрямованими на виконання судового рішення, та можуть застосовуватися одночасно, що не було враховано судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали. В іншій частині зміст апеляційної скарги дублює зміст заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення від 13.05.2024. Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив суд: Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у не виплаті ОСОБА_1 індексації пенсії з 01.03.2023 року, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року № 168 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році, протиправними. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати, нараховувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01.03.2023 року з урахуванням індексації встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року № 168 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році без обмеження максимальним розміром. Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 гривень згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб з 01.01.2022 року, протиправними. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000,00 гривень згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб, починаючи з 01.01.2022. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 по справі № 520/13491/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у не виплаті ОСОБА_1 індексації пенсії з 01.03.2023 року, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року №168 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати, нараховувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01.03.2023 року з урахуванням індексації встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року №168 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році без обмеження максимальним розміром. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 893,39 гривень, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб з 01.01.2022 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії у розмірі 893,39 гривень, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб, починаючи з 01.01.2022 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2024 по справі № 520/13491/23 апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Острицького Андрія Олеговича задоволено. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року скасовано в частині, якою судом відмовлено у задоволенні вимог адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 1106,61 гривень згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб з 01 січня 2022 року та про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії у розмірі 1106,61 гривень згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб, починаючи з 01 січня 2022 року, з прийняттям нового судового рішення про задоволення вимог адміністративного позову ОСОБА_1 в цій частині. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 1106,61 гривень згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб з 01 січня 2022 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії у розмірі 1106,61 гривень згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб, починаючи з 01 січня 2022 року. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року залишено без змін. З комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" вбачається, що позивачу було видано виконавчий лист про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії у розмірі 893,39 гривень згідно з Постановою № 713, починаючи з 01.01.2022, що дає можливість заявнику звернутись до виконавця за примусовим виконанням рішення суду. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку статті 382 КАС України, з огляду на відсутність доказів звернення позивача до державного виконавця, відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом та закінчення виконавчого провадження, суд дійшов висновку про недоцільність паралельного застосування передбаченого статтею 382 КАС України заходу судового контролю за виконанням рішенням суду у справі, оскільки обов`язковою передумовою задоволення заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по даній справі повинно бути здійснення його виконання в примусовому порядку і державний виконавець володіє достатнім обсягом повноважень впливу на боржника з метою забезпечення його виконання, так як статтею 63 Закону № 1404-VIII передбачено вичерпний перелік заходів процесуального впливу за невиконання рішення суду без поважних причин. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке. Приписами статті 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. На виконання приписів статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Аналізуючи наведені норми, колегія суддів зауважує, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права. Метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у від 30 червня 2009 року №16-рп/2009). Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури". На підставі аналізу статей 3, 8, частин 1, 2 статті 55, частин 1 та 2 статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання. У справі Сорінг проти Об`єднаного Королівства від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру. Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України. З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так, згідно з положеннями частин 1 та 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу (частина 8 статті 382 КАС України). Крім того, відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Отже, приписами статей 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення; накладення штрафу, визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду. Звертаючись до суду першої інстанції із заявою про встановлення судового контролю, заявник посилався на те, що ГУ ПФУ в Харківській області не виконало обов`язку покладеного на нього рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 по справі № 520/13491/23, та не здійснило нарахування та виплату позивачу щомісячної доплати до пенсії у розмірі 893,39 гривень. Зазначені обставини підтверджуються доданим до заяви перерахунком пенсії позивача за пенсійною справою № 2003019976-МВС, з якого вбачається, що пенсійним органом встановлено ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії, передбачену Постановою № 713, лише у розмірі 1106,31 грн, замість належних йому 2000,00 грн, що підтверджує доводи заявника про фактичне виконання ГУ ПФУ в Харківській області лише постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2024 по справі № 520/13491/23. Разом з цим, судом першої інстанції взагалі не надано жодної оцінки вказаним обставинам та поданим доказам. Колегія суддів наголошує, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист, отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили. Слід зауважити, що норми статей 382, 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Разом з цим, як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали суду від 20.01.2025 обставини виконання (невиконання) судового рішення, судом не досліджувалися та належна оцінка їм не надавалася, незважаючи на доводи представника позивача, викладені у заяві. Відмовляючи в задоволенні заяви про встановлення судового контролю, суд першої інстанції фактично обмежився посиланням на те, що позивачем не вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України "Про виконавче провадження". З цього приводу колегія суддів зазначає, що положення статті 382 КАС України не містять застережень щодо можливості встановлення заходів судового контролю виключно після вжиття позивачем заходів з його примусового виконання у порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII. Аналіз норми статті 382 КАС України, у її системному взаємозв`язку з нормами статті 372 КАС України, дозволяє стверджувати, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися, за наявності для цього підстав, безвідносно до факту наявності виконавчого провадження щодо виконання відповідного судового рішення. Оскільки виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється як добровільно (самим боржником), так і у примусовому порядку (органами державної виконавчої служби), то судовий контроль за виконанням судового рішення безпосередньо не залежить від тієї обставини, чи існує станом на час вжиття заходів такого контролю відкрите виконавче провадження та чи звертався позивач до державного виконавця з виконавчим листом. Звернення позивача до суду на підставі статті 382 КАС України та примусове виконання рішення суду у порядку виконавчого провадження є окремими самостійними процедурами, спрямованими на виконання судового рішення, та можуть застосовуватися одночасно, а тому, посилання суду першої інстанції на відсутність доказів звернення позивача до державного виконавця, відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом та доказів закінчення виконавчого провадження, у розумінні статті 382 КАС України не є підставою, яка обмежує право заявника на подачу заяви про встановлення судового контролю задля забезпечення виконання рішення суду, а тому суд в цій частині припустився довільного тлумачення норм процесуального права. Колегія суддів зауважує, що звертаючись до суду першої інстанції із заявою про встановлення судового контролю, заявник наводив доводи та аргументи, що вказують на невиконання відповідачем рішення суду, яке набрало законної сили, однак останні залишилися поза увагою суду першої інстанції, правова оцінка ним не надавалася. Суд апеляційної інстанції враховує, що адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 лютого 2020 року у справі № 0640/3719/18 та від 11 червня 2020 року у справі № 640/13988/19. В контексті вищевказаного слід зазначити, що встановлення судового контролю, є правом, а не обов`язком суду, однак, задля того, щоб відмовити в його встановленні, суд має перевірити належним чином доводи заявника, викладені в його заяві та навести підстави для висновку про відмову в задоволенні заяви, поданої у порядку статті 382 КАС України, чого у даній справі судом зроблено не було. Також, слід зазначити, що при розгляді заяви про встановлення судового контролю судом першої інстанції фактично призначено до розгляду та вирішено питання по суті однією ухвалою, тобто без надання можливості відповідачу висловити свої заперечення або надати відповідні пояснення разом з доказами щодо виконання або не виконання рішення суду. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до статті 320 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Приписами статті 353 КАС України визначено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Враховуючи викладене, ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 по справі № 520/13491/23 підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 326-329, 353, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 по справі № 520/13491/23 - скасувати. Адміністративну справу № 520/13491/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко