Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/8781/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 лютого 2026 р. Справа № 520/8781/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2025, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., м. Харків, повний текст складено 30.10.25 у справі № 520/8781/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року у справі № 520/8781/25, що набрало законної сили 26 липня 2025 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо нездійснення перерахунку з 01.02.2021 пенсії ОСОБА_1 на підставі виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 довідки від 14.03.2025 року №ФХ-123658/4003/с про розмір грошового забезпечення. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2021, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України № 2262-ХІІ, статті 9 Закону України № 2011-XII та з врахуванням положень Постанови № 704, на підставі оновленої довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 14.03.2025 року №ФХ-123658/4003/с з урахуванням вже виплачених сум. До Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 , в якій останній просив: - визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у не проведенні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2021, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України № 2262-ХІІ, статті 9 Закону України № 2011-XII та з врахуванням положень Постанови № 704, на підставі оновленої довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 14.03.2025 року №ФХ-123658/4003/с, з урахуванням вже виплачених сум, на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2025 у справі № 520/8781/25; - постановити окрему ухвалу, якою зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону - виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2025 у справі № 520/8781/25 в частині щодо зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2021, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України № 2262-ХІІ, статті 9 Закону України № 2011-XII та з врахуванням положень Постанови № 704, на підставі оновленої довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 14.03.2025 року №ФХ-123658/4003/с з урахуванням вже виплачених сум. В обґрунтування заяви зазначено, що ГУПФУ в Харківській області повідомило, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2025 у справі № 520/8781/25 знаходиться на опрацюванні та буде виконано відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №

821. Зазначено, що ГУПФУ в Харківській області на особистому прийомі повідомило, що зазначене рішення суду не виконано, оскільки ще не готово програмне забезпечення, яке мало би запрацювати до 01 вересня 2025 року згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №

821. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року в задоволенні заяви представника позивача в порядку ст. 383 КАС України у справі № 520/8781/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовлено. Не погодившись з ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій він, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи; порушення судом першої інстанції норм процесуального права, порушення судом прав позивача як людини, просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач зазначає, що обставини стосовно невиконання судового рішення не досліджувалися судом першої інстанції, належна оцінка їм не надавалася, незважаючи на доводи позивача, викладені у його заяві, та наданих доказів на підтвердження невиконання судового рішення. Отже, після звернення позивача із заявою в порядку ст. 383 КАС України суд першої інстанції не вжив будь-яких заходів для її належного розгляду та встановлення всіх обставин у справі. Наголошує, що задля того, щоб відмовити в задоволенні заяви в порядку ст. 383 КАС України, суд має перевірити належним чином доводи заявника, викладені в його заяві, та долучені докази, якими підтверджуються наведені доводи, та навести підстави для висновку про відмову в задоволенні заяви, поданої у порядку ст. 383 КАС України. З огляду на викладене, вважає передчасними та не достатньо обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що викладені в оскаржуваній ухвалі, адже, таким чином нівелюється сама суть та завдання судового контролю, оскільки, звертаючись до суду першої інстанції із заявою про встановлення судового контролю, заявник наводив доводи та аргументи, що вказують саме на невиконання відповідачем рішення суду, що набрало законної сили. Оскаржувана ухвала не містить дослідження питання щодо необхідності застосування заходів встановлення судового контролю у справі № 520/8781/25, не містить оцінки наведеним заявником доводам саме щодо невиконання відповідачем рішення суду та наданим на підтвердження доказам та аргументації підстав для відмови в задоволенні заяви, поданої у порядку статті 383 КАС України. Суд першої інстанції обмежився лише висновком, що відповідач вчиняє дії, спрямовані на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2025 у справі № 520/8781/25. Проте правомірності власних дій, вчинених на виконання рішення суду у справі № 520/8781/25, відповідач не довів, матеріали справи доказів правомірності вчинення зазначених дій відповідачем не містять. Окрім того, позивач звертає увагу, що задоволення судом вимог заяви позивача, поданої в порядку ст. 382 КАС України, та зобов`язання судом відповідача подати звіт про виконання судового рішення, не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви, поданої позивачем в порядку ст. 383 КАС України. Отже, посилання суду на зазначені обставини, як на підставу для відмови у задоволенні заяви, врахуванню не підлягають. Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Згідно з ч. 1 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке. Приймаючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви позивача, суд першої інстанції виходив із того, що заходи судового контролю вже здійснюються, а тому на даний час вирішення питання щодо визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, на думку суду, є передчасним. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі Шмалько проти України, заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі Валерій Фуклєв проти України від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04). На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання. Також Конституційний Суд України у рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини). Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Аналогічні положення містяться в статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються (ч. 2 ст. 383 КАС України). Заяву, зазначену в частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду (ч. 4 ст. 383 КАС України). Отже, стаття 383 КАС України передбачає можливість звернутися до суду з заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви. Зі змісту цієї статті випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон установив можливість звернення до суду з відповідною заявою. Частиною 6 статті 383 КАС України визначено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Колегія суддів зауважує, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення по справі, що порушує права та законні інтереси позивача. Як убачається з матеріалів справи, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року у справі № 520/8781/25, що набрало законної сили 26 липня 2025 року, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2021, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України № 2262-ХІІ, статті 9 Закону України № 2011-XII та з врахуванням положень Постанови № 704, на підставі оновленої довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 14.03.2025 року №ФХ-123658/4003/с з урахуванням вже виплачених сум. ГУПФУ в Харківській області повідомило позивача, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2025 у справі № 520/8781/25 знаходиться на опрацюванні та буде виконано відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №

821. Уважаючи, що відповідачем протиправно не виконується рішення суду від 25.06.2025 у справі № 520/8781/25, ОСОБА_1 подав до суду заяву в порядку ст. 383 КАС України. Враховуючи здійснення судом заходів судового контролю в порядку ст. 382 КАС України, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що на даний час вирішення питання щодо визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду є передчасним. З цього приводу колегія суддів зазначає, що ст. 383 КАС України не містить застережень щодо неможливості звернення позивачів із заявами про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у випадку встановлення судом судового контролю в порядку ст. 382 КАС України. Таким чином, лише наявність у відповідача строку для подання звіту про виконання судового рішення не є достатньою підставою для відмови у задоволенні заяви, поданої в порядку ст. 383 КАС України. Разом із тим, обставинами, з якими КАС України пов`язує можливість постановлення окремої ухвали в порядку ст. 383 КАС України, є саме протиправність відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача. Натомість, суд першої інстанції не надав жодної оцінки доводам позивача щодо невиконання судового рішення, не дослідив, чи виконується пенсійним органом судове рішення належним чином з наданням оцінки наявним в матеріалах справи доказам. Таким чином, висновок суду щодо наявності підстав для відмови у задоволенні заяви лише з огляду на здійснення судом заходів судового контролю в порядку ст. 382 КАС України, є помилковим, зробленим без повного та всебічного з`ясування обставин у справі в їх сукупності та перевірки їх доказами. За змістом ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Таким чином, колегія суддів уважає передчасним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відмови в задоволенні заяви, у зв`язку з чим ухвала суду першої інстанції на підставі ст.320 КАС України підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 у справі № 520/8781/25 - скасувати. Справу № 520/8781/25 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 , поданої в порядку ст. 383 КАС України. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді А.О. Бегунц В.Б. Русанова