Постанова 4874 № 924/517/25

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 січня 2026 року Справа № 924/517/25 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Філіпова Т.Л. секретар судового засідання Першко А.А. за участю представників сторін: від позивача - не з`явився від відповідача 1 - Ільщишин О.Г. від відповідача 2 - не з`явився прокурор - Немкович І.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ''Хмельницькенергозбут'' на рішення Господарського суду Хмельницької області від 29 вересня 2025 року у справі №924/517/25 (повний текст складено 03 жовтня 2025 року, суддя Димбовський В.В.) за позовом керівника Летичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах Деражнянської міської ради до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" 2) Комунального некомерційного підприємства "Деражнянська міська багатопрофільна лікарня'' Деражнянської міської ради про визнання недійсними додаткових угод, укладених до договору від 27.12.2022р. та стягнення коштів в сумі 80867,13 грн ВСТАНОВИВ: Керівник Летичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Деражнянської міської ради звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" та до Комунального некомерційного підприємства "Деражнянська міська багатопрофільна лікарня" Деражнянської міської ради про визнання недійсними додаткових угод №9 від 01 вересня 2023 року та №11 від 30 листопада 2023 року до договору №20700057 від 27 грудня 2022 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю ''Хмельницькенергозбут'' та Комунальним некомерційним підприємством ''Деражнянська міська багатопрофільна лікарня'' Деражнянської міської ради та стягнення 80867,13 грн, які перераховані за товар, який не отримано відповідно до умов договору. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 29 вересня 2025 року у справі №924/517/25 задоволено позов керівника Летичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах Деражнянської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" та Комунального некомерційного підприємства "Деражнянська міська багатопрофільна лікарня" Деражнянської міської ради, про визнання недійсними додаткових угод, укладених до договору від 27 грудня 2022 року та стягнення коштів в сумі 80867,13 грн. Визнано недійсними додаткові угоди №9 від 01 вересня 2023 року, №11 від 30 листопада 2023 року, до договору №20700057 від 27 грудня 2022 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" та Комунальним некомерційним підприємством "Деражнянська міська багатопрофільна лікарня" Деражнянської міської ради, м. Деражня. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" (м. Хмельницький, вул. Бандери Степана, 1/1; код ЄДРПОУ42035266) на користь Деражнянської міської ради (Хмельницька область, Хмельницьктий район, м. Деражня, вул Миру, 11/1; код ЄДРПОУ 04403025) кошти в сумі 80867,13 грн. (вісімдесят тисяч вісімсот шістдесят сім гривень тринадцять копійок). Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ''Хмельницькенергозбут'' (м. Хмельницький, вул. Бандери Степана, 1/1; код ЄДРПОУ 42035266) на користь Хмельницької обласної прокуратури (м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3; код 02911102) 4542,00 грн. (чотири тисячі п`ятсот сорок дві гривні 00 копійок) - витрат по оплаті судового збору. Присуджено до стягнення з Комунального некомерційного підприємства "Деражнянська міська багатопрофільна лікарня" Деражнянської міської ради (Хмельницька область, Хмельницький район, м. Деражня, вул Подільська, 1; код ЄДРПОУ 02004226) 4542,00 грн. (чотири тисячі п`ятсот сорок дві гривні 00 копійок) - витрат по оплаті судового збору. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що додаткові угоди №9 від 01 вересня 2023 року та №11 від 30 листопада 2023 року укладені з порушенням вимог статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та умов договору, оскільки підвищення ціни за одиницю електричної енергії було здійснено за відсутності або непропорційності коливання середньозваженої ціни на ринку "на добу наперед", а також без дотримання встановленого порядку та строків повідомлення і оприлюднення змін істотних умов договору. З огляду на викладене суд визнав додаткові угоди №9 та №11 недійсними, застосував ціну, визначену додатковою угодою №7 від 03 серпня 2023 року, та дійшов висновку про безпідставне отримання постачальником коштів у сумі 80 867,13 грн, які підлягають поверненню відповідно до статей 203, 215, 216, 1212 Цивільного кодексу України. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що, укладаючи додаткові угоди №9 від 01 вересня 2023 року та №11 від 30 листопада 2023 року, сторони діяли відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", умов договору та роз`яснень Міністерства економіки України, викладених у листі від 24 листопада 2020 року №3304-04/69987-06. На думку апелянта, підвищення ціни за одиницю електричної енергії здійснювалося в межах 10 відсотків, без збільшення загальної суми договору, шляхом зменшення обсягів закупівлі, що було погоджено замовником, а обмеження щодо періодичності зміни ціни не застосовуються до договорів постачання електричної енергії. Апелянт також вказує, що коливання середньозваженої ціни на ринку "на добу наперед" підтверджувалося довідками Хмельницької торгово-промислової палати, які, на його переконання, є належними та допустимими доказами. При цьому законодавство не встановлює вичерпного переліку документів для підтвердження такого коливання, не визначає критеріїв його істотності та періоду, за який воно має оцінюватися, а відповідні умови були погоджені сторонами без порушення принципу свободи договору. Крім того, апелянт зазначає, що предметом закупівлі була електрична енергія, а внесені додатковими угодами зміни не призвели до збільшення суми договору, тоді як підвищення ціни за одиницю товару, на його думку, було пропорційним зростанню ринкової ціни. Окремо в апеляційній скарзі наголошується, що звернення органу прокуратури до суду з даним позовом є неправомірним втручанням держави у господарську діяльність сторін договору, оскільки комунальне некомерційне підприємство виступає у спірних правовідносинах як суб`єкт господарювання, а дії прокуратури, пов`язані з аналізом інформації з електронної системи публічних закупівель "Prozorro" та ініціюванням судового розгляду, на переконання апелянта, виходять за межі наданих їй законом повноважень та порушують принципи законності й правової визначеності. Листом № 924/517/25/5601/25 від 23 жовтня 2025 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Хмельницької області. 29 жовтня 2025 року до апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №924/517/25. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від "03" листопада 2025 року у справі № 924/517/25 залишено без руху апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ''Хмельницькенергозбут'' на рішення Господарського суду Хмельницької області від 29 вересня 2025 року у справі №924/517/25. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки: надати докази надсилання копії апеляційної скарги відповідачу 2 та прокурору у справі та належні докази сплати судового збору у розмірі 5 450,40 грн. 12 листопада 2025 року від Товариства з обмеженою відповідальністю ''Хмельницькенергозбут'' надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено платіжну інструкцію №4500 від 06 листопада 2025 року про сплату 5 450,40 грн судового збору. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 листопада 2025 року, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії Василишина А.Р., внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Маціщук А.В., суддя Філіпова Т.Л. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14 листопада 2025 року у справі № 924/517/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ''Хмельницькенергозбут'' на рішення Господарського суду Хмельницької області від 29 вересня 2025 року у справі №924/517/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на "17" грудня 2025 р. об 10:40год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №2. 27 листопада 2025 року через систему "Електронний суд" ЄСІТС від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" - Ільчишина Олександра Георгійовича надійшла заява про участь у судовому засіданні у справі №924/517/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28 листопада 2025 року у справі № 924/517/25 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" Ільчишина Олександра Георгійовича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. 01 грудня 2025 року від Летичівської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого остання вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін. Прокурор зазначає, що твердження апелянта не грунтуються на нормах закону, суперечать обов`язковим до застосування висновками та сталій практиці Верховного Суду у аналогічних спорах. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17 грудня 2025 року у справі № 924/517/25 оголошено перерву до 14 січня 2026 року об 11:00 год. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 січня 2026 року, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії Маціщук А.В. внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний склад суду: головуюча суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13 січня 2026 року у справі №924/517/25 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ''Хмельницькенергозбут'' на рішення Господарського суду Хмельницької області від 29 вересня 2025 року у справі №924/517/25 прийнято до свого провадження у новому складі суду. Безпосередньо в судових засіданнях представник відповідача 1 та прокурор повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї. Представник відповідача 2 в судове засідання не з`явився, пояснень стосовно апеляційної скарги не надав, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Колегія суддів, заслухавши пояснення представника відповідача 1 та прокурора, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін. При цьому колегія суддів виходила з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Комунальним некомерційним підприємстом ''Деражнянська міська багатопрофільна лікарня'' Деражнянської міської ради на веб-порталі уповноваженого органу оприлюднено відомості про проведення процедури закупівлі електричної енергії (ідентифікатор закупівлі UА-2022-12-07-010751-а). Джерелом фінансування закупівлі є кошти місцевого бюджету (94% від розміру бюджетного призначення на вказану закупівлю) та власний бюджет (вказана інформація міститься у формі річного плану даної закупівлі). За результатами процедури відкритих торгів, ТОВ ''Хмельницькенергозбут'' визнано переможцем із найнижчою ціновою пропозицією (остаточна цінова пропозиція 2078571,41 грн). 27 грудня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ''Хмельницькенергозбут'' та Комунальним некомерційним підприємством ''Деражнянська міська багатопрофільна лікарня'' Деражнянської міської ради укладено договір №20700057, відповідно до пункту 2.1 якого постачальник зобов`язався постачати споживачу у 2023 році електричну енергію, а споживач зобов`язався прийняти та оплатити електричну енергію на умовах цього договору. Очікувані договірні обсяги закупівлі електричної енергії за цим договором становлять 352300 кВт/год та визначенні в додатку №3 до договору (пункту 2.2. договору). Згідно пункту 4.1 договору для забезпечення безперервного постачання електричної енергії споживачу постачальник зобов`язується здійснювати своєчасну закупівлю електричної енергії на найнижчих цінових сегментах ринку електричної енергії в обсягах, що за належних умов забезпечать задоволення попиту на споживання електричної енергії споживачем. Загальна вартість цього Договору становить 1732142,84 грн, крім того, ПДВ 346428,57 грн, разом з ПДВ 2078571,41 грн. Ціна за 1 кВт*год електричної енергії визначається у додатку №1 до Договору "Комерційна пропозиція Постачальника" (пункт 5.1 договору). До загальної вартості цього договору включено витрати на послуги з передачі та розподілу електричної енергії за регульованими тарифами. Інформація про розмір тарифу на послуги з передачі та розподілу електричної енергії визначено в Додатку №1 до Договору (пункт 5.2 договору). Згідно пункту 2 Додатку №2 до Договору зміна ціни за одиницю товару регламентується щомісячно шляхом укладання додаткових угод, підготовлених відповідно до пункту 1 цього Додатку. Зміна ціни на ринку ''на добу наперед'' підтверджується інформацією з сайту ''Оператор ринку''. Зміна тарифів на послуги з розподілу та/або передачі електричної енергії підтверджується постановами Регулятора, що затвердженні у встановленому законодавством порядку. Так, згідно з комерційною пропозицією, базова ціна товару (без ПДВ) з тарифом на передачу та тарифом на розподіл складає 4,916670 за 1 кВт*год. У пункті 14.6. договору сторони погодили, що істотні умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених п.19 Особливостей. Відповідно до пункту 14.6.2 договору погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю такого товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення. У додатку №1 до договору - "Комерційна пропозиція" сторони погодили, зокрема, ціну товару, яка на момент укладення договору складала за 1 кВт/год 4,916670 грн. (без ПДВ) з тарифом на передачу та тарифом на розподіл електричної енергії. Протягом 2023 року до договору вносились зміни шляхом укладення додаткових угод, якими збільшено ціну за одиницю вартості товару. Додатковою угодою №1 від 10 січня 2023 року, у зв`язку з набуттям із 01 січня 2023 року чинності постанови НКРЕКП №1811 від 21 грудня 2022 року "Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії АТ "Хмельницькобленерго" із застосуванням стимулюючого регулювання" та зростання тарифу на послуги з розподілу електричної енергії із 1,26442 грн/кВт*год без ПДВ до 1,35006 грн/кВт*год без ПДВ, та постанови НКРЕКП №1788 від 21 грудня 2022 року "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК "Укренерго" на 2023 рік", та зростанням тарифу на послуги з передачі електричної енергії із 0,34564 грн/кВт*год без ПДВ до 0,38028 грн/кВт*год без ПДВ, сторони за взаємною згодою внесли зміни до комерційної пропозиції постачальника та визначили базову ціну товару (без ПДВ) з тарифом на передачу та тарифом на розподіл електричної енергії 5,03695 грн. Додатковою угодою №3 від 11 квітня 2023 року, у зв`язку з набуттям із 01 січня 2023 року чинності постанови НКРЕКП №1788 від 21 грудня 2022 року "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК "Укренерго" на 2023 рік" та зростанням тарифу на послуги з передачі електричної енергії з 01 квітня 2023 року із 0,38028 грн/кВт*год без ПДВ до 0,43025 грн/кВт*год без ПДВ, сторони за взаємною згодою внесли зміни до комерційної пропозиції постачальника та визначили базову ціну товару (без ПДВ) з тарифом на передачу та тарифом на розподіл електричної енергії 5,08692 грн. Додатковою угодою №6 від 01 червня 2023 року, у зв`язку з набуттям із 01 січня 2023 року чинності постанови НКРЕКП №1811 від 21 грудня 2022 року "Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії АТ "Хмельницькобленерго" із застосуванням стимулюючого регулювання" та зростання тарифу на послуги з розподілу електричної енергії з 01 червня 2023 року із 1,35006 грн/кВт*год без ПДВ до 1,51521 грн/кВт*год без ПДВ, сторони за взаємною згодою внесли зміни до комерційної пропозиції постачальника та визначили базову ціну товару (без ПДВ) з тарифом на передачу та тарифом на розподіл електричної енергії 5,25207 грн. Додатковою угодою №7 від 30 січня 2023 року, у зв`язку з набуттям із 01 січня 2023 року чинності постанови НКРЕКП №1811 від 21 грудня 2022 року "Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії АТ "Хмельницькобленерго" із застосуванням стимулюючого регулювання" та зростання тарифу на послуги з розподілу електричної енергії з 01 липня 2023 року із 1,51521 грн/кВт*год без ПДВ до 1,76294 грн/кВт*год без ПДВ, та постанови НКРЕКП №1788 від 21 грудня 2022 року "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК "Укренерго" на 2023 рік", та зростанням тарифу на послуги з передачі електричної енергії з 01 липня 2023 року із 0,43025 грн/кВт*год без ПДВ до 0,48510 грн/кВт*год без ПДВ, сторони за взаємною згодою внесли зміни до комерційної пропозиції постачальника та визначили базову ціну товару (без ПДВ) з тарифом на передачу та тарифом на розподіл електричної енергії 5,55465 грн. Згідно додаткової угоди №7 від 03 серпня 2023 року, у зв`язку з збільшенням середньозваженої ціни на ринку "на добу наперед" (РДН) в липні 2023 року 3669,87 грн/мВт.год в порівнянні з груднем 2022 року 3347,46 грн/мВт.год, що підтверджено довідкою Хмельницької ТПП від 01 серпня 2023 року №22-05/760, сторонами встановлено ціну за 1 кВт/год в розмірі 5,87308 грн/кВт/год без ПДВ. Згідно додаткової угоди №9 від 01 вересня 2023 року, у зв`язку з збільшенням середньозваженої ціни на ринку "на добу наперед" (РДН) в серпні 2023 року 4162,23 грн/мВт.год в порівнянні з липнем 2023 року 3669,87 грн/мВт.год, що підтверджено довідкою Хмельницької ТПП від 30 серпня 2023 року №22-05/895, сторонами встановлено ціну за 1 кВт/год в розмірі 6,35956 грн/кВт/год без ПДВ. Як стверджує прокурор, за даними офіційного сайту ДП ''Оператор ринку'', у період з дати укладання останньої додаткової угоди (03 серпня 2023 року) по дату укладання спірної додаткової угоди №9 (01 вересня 2023 року) ціна на електричну енергію спадала (станом на 03 серпня 2023 року) ціна становила 4139,72 грн/мВт/год; станом на 01 вересня 2023 року ціна становила 3753,44 мВт/год). Спадання ціни на електроенергію (на 9,33%) у зазначений період, також підтверджується отриманою на запит Летичівської окружної прокуратури довідкою Хмельницької торгово-промислової палати №22-05/458 від 08 травня 2025 року. Повідомлення про зміну ціни електроенергії в додатковій угоді №9 від 01 вересня 2023 року не оприлюднено в системі електронних закупівель згідно вимог пункту 11 частини 1 статті 10 Закону України ''Про публічні закупівлі''. Повідомлення про зміну умов договору про внесення змін до договору з 01 вересня 2023 року внесено КНП ''Деражнянська міська багатопрофільна лікарня'' листом від 01 вересня 2023 року, тобто в день укладення додаткової угоди №9. Додатковою угодою №11 від 30 листопада 2023 року, у зв`язку з коливанням ціни на ринку "на добу наперед" (РДН), що відбулось з моменту останнього внесення змін до Договору в частині зміни ціни за одиницю товару 01 вересня 2023 року, та ціною на момент звернення постачальника, сторони збільшили базову ціну товару (без ПДВ) з тарифами до 7,02151 грн/1 кВт/год. За даними офіційного сайту ДП ''Оператор ринку'', у період з дати укладання останньої додаткової угоди №9 (01 вересня 2023 року) по дату укладання спірної додаткової угоди №11 (30 листопада 2023 року) ціна на електричну енергію зростала лише на 5,54%, а не на 10% (станом на 01 вересня 2023 року ціна становила 3753,44 грн/мВТ/год; станом на 30 листопада 2023 року ціна становила 3961,56 грн/мВт/год). Згідно даних ДП ''Оператор ринку'' вбачається, що протягом строку дії договору середньозважена ціна на електричну енергію на ринку РДН неодноразово знижувалась, а саме в лютому 2023 року на 7,31%, у квітні 2023 року на 13,14%, у вересні 2023 року на 6,13% та у грудні 2023 року на 5,87%. Згідно актів прийняття-передавання товарної продукції за січень 2023 року грудень 2023 року Комунальне некомерційне підприємство ''Деражнянська міська багатопрофільна лікарня'' отримало від Товариства з обмеженою відповідальністю ''Хмельницькенергозбут'' електричну енергію. Згідно платіжних доручень за лютий 2023 року грудень 2023 року Комунальне некомерційне підприємство ''Деражнянська міська багатопрофільна лікарня'' сплатило Товариству з обмеженою відповідальністю ''Хмельницькенергозбут'' за електричну енергію. Летичівська окружна прокуратура надіслала Деражнянській міській раді та комунальному некомерційному підприємству ''Деражнянська міська багатопрофільна лікарня'' листи від 22 квітня 2025 року, згідно яких повідомила про результати вивчення укладеного тендерного договору від 27 грудня 2022 року та додаткових угод про підняття ціни за одиницю товару і встановила, що під час виконання договору допущено надмірну сплату грошових коштів. Просила надати відповідь про вжиття заходів шляхом звернення з позовом про визнання недійсними додаткових угод та повернення надміру сплачених коштів. Деражнянська міська рада та Комунальне некомерційне підприємство ''Деражнянська міська багатопрофільна лікарня'' надали Летичівській окружній прокуратурі відповіді від 23 квітня 2025 року та від 24 квітня 2025 року, згідно яких повідомили про те, що на даний час не вживались та не заплановані заходи реагування, зокрема, щодо звернення до суду з позовом. Летичівська окружна прокуратура листом від 09 травня 2025 року повідомила Деражнянську міську раду та Комунальне некомерційне підприємство ''Деражнянська міська багатопрофільна лікарня'' про намір здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави шляхом пред`явлення позову про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення безпідставно набутих коштів. При розрахунку суми повернення коштів взято різницю між сумою фактично сплачених коштів (за цінами, які встановлювались додатковими угодами №9 та №11) та сумою, що підлягає сплаті з урахуванням ціни, погодженої у додатковій угоді №7 від 03 серпня 2023 року. Згідно інформації КНП ''Деражнянська міська багатопрофільна лікарня'' №4662 від 04 жовтня 2024 року встановлено, що cпоживач після 01 вересня 2023 року, за умовами додаткових угод №9 від 01 вересня 2023 року та №11 від 30 листопада 2023 року, по кінець дії договору, спожив 96057 кВт/год електроенергії згідно рахунків-фактур, актів приймання-передавання товарної продукції, за що сплатив 757847,67 грн. з ПДВ згідно платіжних інструкцій. Згідно додаткової угоди №7 від 03 серпня 2023 року ціна за одиницю товару за 1 кВт/год становить 5,87308 грн/кВт/год без ПДВ. За отримані 96057 кВт/год КНП ''Деражнянська міська багатопрофільна лікарня'' (за цінами додаткової угоди №7 від 03 серпня 2023 року) вартість електроенергії складає 676980,535 з ПДВ, натомість вартість електроенергії за цінами додаткових угод №9 та №11 становить 757847,67. Переплата становить 80867,13 грн. = (757847,67 - 676980,535). Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає наступне. Щодо звернення прокурора в інтересах держави в особі Деражнянської міської ради. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді встановлені у Законі України "Про прокуратуру", частина третя статті 23 якого визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Відповідно до абзаців першого - третього частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. Відповідно до абзацу другого частини п`ятої статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16, від 05 березня 2020 року у справі №9901/511/19, від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18, від 06 липня 2021 року у справі №911/2169/20, від 21 червня 2023 року у справі № 905/1907/21). Частини третя та четверта Закону України "Про прокуратуру" серед іншого встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах). Встановлена цим Законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Тобто визначений частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору, і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов. Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19, від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20, від 08 листопада 2023 року у справі № 607/15052/16-ц). У категорії спорів щодо визнання недійсними договорів, укладених у межах публічних закупівель, пред`явлення прокурором позову в інтересах осіб, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, має ґрунтуватися на визначенні того, яка саме особа є суб`єктом, що має безпосередній інтерес у захисті державних фінансових ресурсів та в належному виконанні договірних зобов`язань відповідно до положень Закону України "Про публічні закупівлі" (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 березня 2025 року у справі №924/524/24). Закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатись з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них (див. постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2021 року у справі №927/491/19, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі №923/449/18, від 25 лютого 2021 року у справі №912/9/20, від 25 червня 2024 року у справі №918/760/23, від 01 жовтня 2024 року у справі №918/778/23, від 20 лютого 2025 року у справі №910/16372/21). У справі, яка розглядається, прокурор, обґрунтовуючи звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Деражнянської міської ради, зазначив, що укладення оспорюваних додаткових угод до договору публічної закупівлі з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі" призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, а також порушило економічні (майнові) інтереси держави у бюджетній сфері, оскільки заподіяло прямої шкоди майновим інтересам держави у вигляді переплати бюджетних коштів. Сільські, селищні, міські ради відповідно до статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності, зокрема, коштів місцевого бюджету. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування. Відповідно до Статуту комунального некомерційного підприємства ''Деражнянська міська багатопрофільна лікарня'', власником майна є Деражнянська міська територіальна громада, Органом управління Деражнянська міська рада. Підприємство є підпорядковане, пізвітне та підконтрольне органу управління майном (пункт 1.2); майно підприємства перебуває у Деражнянській міській територіальній громаді (пункт 7.1). З огляду на викладене, Деражнянська міська рада є органом, уповноваженим державою на здійснення функцій по управлінню Комунального некомерційного підприємства ''Деражнянська міська багатопрофільна лікарня'' і забезпечує фінансування вказаного підприємства. Відносини між Деражнянською міською радою та комунальним некомерційним підприємством ''Деражнянська міська багатопрофільна лікарня'' будуються на підконтрольності і підпорядкованості. Тобто, наслідком порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі" в спірних правовідносинах є нераціональне використання коштів підприємством, підпорядкованим і підзвітним саме Деражнянській міській раді. За твердженням прокурора, внаслідок неправомірного підвищення цін на електричну енергію на підставі оспорюваних додаткових угод територіальна громада, інтереси якої представляє міська рада, була позбавлена можливості отримати електричну енергію у необхідній кількості, водночас сплачуючи значні кошти з місцевого бюджету за набагато менші обсяги придбаного товару, що в свою чергу зумовило надмірну сплату коштів у сумі 80867,13 грн. Водночас суд першої інстанції встановив, що Летичівська окружна прокуратура надіслала Деражнянській міській раді та Комунальному некомерційному підприємству ''Деражнянська міська багатопрофільна лікарня'' листи від 22 квітня 2025 року, згідно яких повідомила про результати вивчення укладеного тендерного договору від 27 грудня 2022 року та додаткових угод про підняття ціни за одиницю товару і встановила, що під час виконання договору допущено надмірну сплату грошових коштів. Просила надати відповідь про вжиття заходів шляхом звернення з позовом про визнання недійсними додаткових угод та повернення надміру сплачених коштів. Деражнянська міська рада та Комунальне некомерційне підприємство ''Деражнянська міська багатопрофільна лікарня'' надали Летичівській окружній прокуратурі відповіді від 23 квітня 2025 року та від 24 квітня 2025 року, згідно яких повідомили про те, що на даний час не вживались та не заплановані заходи реагування, зокрема, щодо звернення до суду з позовом. Летичівська окружна прокуратура листом від 09 травня 2025 року повідомила Деражнянську міську раду та Комунальне некомерційне підприємство ''Деражнянська міська багатопрофільна лікарня'' про намір здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави шляхом пред`явлення позову про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення безпідставно набутих коштів. Тобто підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка уповноваженого суб`єкта щодо захисту інтересів держави, який є розпорядником бюджетних коштів, за рахунок яких здійснювалася закупівля електричної енергії за договором. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що прокурор у цій справі підтвердив наявність підстав для представництва інтересів держави в суді та цілком правильно визначив Деражнянську міську раду позивачем за пред`явленим ним до суду позовом, оскільки остання є розпорядником бюджетних коштів. З огляду викладене колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи апелянта щодо неправомірного втручання держави в особі прокурора у господарську діяльність сторін договору та порушення принципу законності й правової визначеності. Щодо суті спору. Згідно із частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). За частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. З дослідженого колегією суддів вбачається, що за результатами проведення процедури відкритих торгів із закупівлі електричної енергії, джерелом фінансування якої є кошти місцевого бюджету та власні кошти замовника, переможцем було визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" з остаточною ціновою пропозицією у розмірі 2 078 571,41 грн з ПДВ, з яким 27 грудня 2022 року укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №20700057. Відповідно до умов договору, очікувані обсяги закупівлі електричної енергії становили 352 300 кВт/год, а ціна за одиницю товару визначалася у додатку № 1 "Комерційна пропозиція". У подальшому сторонами укладено низку додаткових угод, зокрема додаткові угоди №9 від 01 вересня 2023 року та №11 від 30 листопада 2023 року, якими було збільшено ціну електричної енергії за 1 кВт/год у порівнянні з ціною, встановленою попередньою додатковою угодою №7 від 03 серпня 2023 року, що призвело до зростання вартості фактично спожитої електричної енергії без відповідного зменшення фінансового навантаження на бюджет. Уклавши 27 грудня 2022 року Договір №20700057 сторони погодили всі істотні його умови та порядок внесення змін до них (пункт 14.6 договору). Зокрема, умовою підписання договору є норми, закріплені у пунктах 14.5 - 14.6, а саме: істотними умовами договору про закупівлю є предмет (найменування, кількість, якість), ціна (порядок визначення ціни) та строк дії договору. Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених пунктом 19 Особливостей. Згідно пункту 2 додатку №2 до договору зміна ціни за одиницю товару регламентується щомісячно шляхом укладання додаткових угод, підготовлених відповідно до пункту 1 цього додатку. Зміна ціни на ринку ''на добу наперед'' підтверджується інформацією з сайту ''Оператор ринку''. Зміна тарифів на послуги з розподілу та/або передачі електричної енергії підтверджується постановами Регулятора, що затвердженні у встановленому законодавством порядку. Колегія суддів враховує, що кожна зміна істотних умов договору про закупівлю, зокрема ціни за одиницю товару, повинна мати самостійне, належне та документально підтверджене обґрунтування. Документи, якими обґрунтовується зміна ціни, повинні містити підтвердження фактичного коливання ринкової ціни товару, динаміку такого коливання, джерела інформації та їх співвідношення з попередніми періодами. Сам по собі факт існування змін ціни електричної енергії на ринку не є безумовною підставою для зміни ціни товару, що є предметом договору про закупівлю, укладеного за результатами публічних торгів. Звертаючись до замовника з пропозиціями щодо підвищення ціни, постачальник зобов`язаний обґрунтувати, чому саме відповідні ринкові зміни унеможливлюють виконання договору за ціною, запропонованою під час тендеру, а також довести, що таке підвищення було непрогнозованим, тобто таким, яке не могло бути передбачене та враховане при формуванні тендерної пропозиції. Під коливанням ціни слід розуміти зміну ціни товару на ринку за певний період часу, як у бік збільшення, так і у бік зменшення, причому таке коливання повинно відбуватися саме у період з моменту укладення договору або останньої зміни ціни і до внесення чергових змін. Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Законом України "Про публічні закупівлі" не передбачено форму / вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2025 року у справі № 916/747/24). Параграфом 1 глави 5 розділу І ГПК України унормовані основні положення про докази. При цьому спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель не визначено певний орган чи особу, яку законодавець наділив би повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку. Під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб`єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб`єктів можна віднести, Державну службу статистики України, на яку постановою КМУ від 10 вересня 2014 року №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові / товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 розділу І ГПК України. Таким чином, з-поміж іншого, довідки, експертні висновки ТПП України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім судам у порядку статті 86 ГПК України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2023 року у справі № 926/3244/22). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2025 року у справі №920/19/24. У даній справі відповідач, обґрунтовуючи укладення додаткових угод №9 та №11, посилався на довідки Хмельницької торгово-промислової палати та дані ДП "Оператор ринку", однак такі документи містять вибіркове порівняння окремих періодів та не відображають повної динаміки зміни ціни з моменту укладення попередньої додаткової угоди. При цьому, в угоді №9 зазначено, що вказане підняття зумовлене збільшенням середньозваженої ціни на ринку ''на добу наперед'' у серпні 2023 року, у порівнянні із липнем 2023 року, що підтверджується довідкою Хмельницької торгово-промислової палати від 30 серпня 2023 року та даними ДП ''Оператора ринку''. Судами встановлено, що у період з 03 серпня 2023 року (дата укладення додаткової угоди №7) по 01 вересня 2023 року (дата укладення додаткової угоди № 9) середньозважена ціна електричної енергії на ринку "на добу наперед", за даними офіційного сайту ДП "Оператор ринку", зменшувалась, що спростовує доводи відповідача про наявність коливання ціни у бік збільшення. З врахуванням наведеного, відсутність росту та навпаки, спадання ціни на електроенергію (на 9,33%) у зазначений період, також підтверджується довідкою Хмельницької торгово-промислової палати №22-05/458 від 08 травня 2025 року. Згідно додаткової угоди №11 від 30 листопада 2023 року сторони збільшити ціну на одиницю електроенергії (без врахування тарифів та ПДВ) з 4,11152 до 4,77347 грн /1 кВт/год. При цьому, в угоді зазначено, що вказане підняття зумовлене збільшенням середньозваженої ціни на ринку ''на добу наперед'', що відбулося з моменту останнього внесення змін до договору в частині зміни ціни за одиницю товару 01 вересня 2023 року та ціною на момент звернення постачальника, збільшити ціну за одиницю товару пропорційно збільшенню ціни на ринку, що підтверджено довідкою Хмельницької торгово-промислової палати від 29 листопада 2023 року №22-05/1278, та даними з ДП ''Оператор ринку''. Згідно даних офіційного сайту ДП ''Оператор ринку'', у період з дати укладання останньої додаткової угоди №9 (01 вересня 2023 року) по дату укладання спірної додаткової угоди №11 ціна на електричну енергію зростала лише на 5,54%, а не на 10% (станом на 01 вересня 2023 року ціна становила 3753,44 грн/мВТ/год; станом на 30 листопада 2023 року ціна становила 3961,56 грн/мВт/год). Вказане свідчить, що коливання ціни, закладене додатковою угодою №11 від 30 листопада 2023 року є непропорційним коливанню ціни електроенергії на ринку. Надані відповідачем документи не містять аналізу пропорційності зростання ціни, не співвідносять нову ціну з ціною, встановленою попередньою додатковою угодою, та не підтверджують, що виконання договору за раніше погодженою ціною стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції Закону №114-ІХ) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії. 24 січня 2024 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі №922/2321/22, в якій вирішувалось питання про те, чи дозволяють норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції Закону №114-ІХ) збільшувати ціну товару більш ніж на 10% від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю. У пунктах 88-90 наведеної постанови Велика Палата Верховного Суду виснувала, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається. Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у разі зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, у порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі. Такий правовий висновок неодноразово також був викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 квітня 2024 року у справі № 922/433/22, від 01 жовтня 2024 року у справі № 918/779/23, від 06 лютого 2025 року у справі № 910/5182/24, від 18 лютого 2025 року у справі № 925/889/23 тощо, де інтерпретовано та застосовано положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" як імперативну норму, яка визначає верхню межу дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10% від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю. Отже, згідно з положеннями пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції Закону № 114-ІХ) зміна ціни в договорі закупівлі допускається за таких умов: - збільшення ціни за одиницю товару до 10%; - збільшення ціни має бути пропорційне збільшенню ціни цього товару на ринку в разі коливання його ціни на ринку; - така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; - така зміна може відбуватися не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю; - обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії. До того ж застосована законодавцем при формулюванні цієї норми конструкція "не частіше ніж один раз на 90 днів" фактично надає можливість вносити зміни до ціни товару неодноразово, але лише в межах дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 %. Законом №1530-ІХ внесено зміни до Закону № 922-VIII (у редакції Закону №114-ІХ) та викладено пункт 2 частини п`ятої статті 41 цього Закону в такій редакції: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії". Внесеними Законом №1530-IX змінами у першому реченні пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII слова "підписання договору про закупівлю" замінені словами "підписання договору про закупівлю /внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару", а друге речення після слів "дизельного пального" доповнено словом"природного". Ці зміни полягали, зокрема, у корегуванні обмеження щодо мінімального 90-денного строку змін до ціни за одиницю товару після підписання договору про закупівлю. Водночас порогове значення у 10 % залишилося незмінним і застосовується й надалі. Так, на відміну від норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону №114-ІХ, який урегульовував можливість збільшення ціни за одиницю товару не частіше ніж один раз на 90 днів лише з моменту підписання договору про закупівлю, положеннями цього пункту в редакції Закону № 1530-IX визначено, що строк зміни умов договору може відраховуватись як з моменту підписання договору, так і з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Тобто редакцією цієї норми законодавець передбачив лише можливість внесення зміни до ціни договору неодноразово: вперше - один раз у перші 90 днів з дня підписання договору; другий і подальші рази - один раз на 90 днів, які починаються з моменту останньої зміни ціни. Додатково на підтвердження зазначеного свідчить зміст пояснювальної записки до проєкту Закону № 1530-IX (див. https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/pubFile/634356), згідно з якою метою його прийняття було завершити реформу органу оскарження у сфері публічних закупівель, що відповідно дозволяє стверджувати, що подібні зміни вочевидь не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель (виконавцям) після підписання договору збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю. Іншими словами, зміни та доповнення до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", внесені Законом №1530-IX, стосуються лише встановлення альтернативного варіанта визначення моменту початку обчислення строку для зміни ціни за одиницю товару - 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю або 90 днів з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Проте пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII як у редакції, викладеній Законом №114-ІХ, так і в редакції, викладеній Законом №1530-ХІ, однаково передбачено, що такі обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовуються у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Водночас положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIIIу редакції Закону №1530-ХІ не містять змін щодо максимально можливого збільшення розміру ціни за одиницю товару, погодженої сторонами договору закупівлі, визначеної попередньою редакцією цієї норми на рівні не більше 10%. У будь-якому випадку загальний розмір збільшення ціни не може перевищувати 10% ціни, встановленої в договорі закупівлі. Філологічне тлумачення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII свідчить, що зміна істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі допускається лише у випадках, прямо передбачених цією нормою. Одним із цих випадків є збільшення ціни товару, але за умови, що таке збільшення не може перевищувати нормативно визначеного відсоткового значення суми, встановленої в договорі про закупівлю, яке у пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII унормовано на рівні не більше 10 %. До того ж визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10 % значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2025 року у справі №920/19/24. Отже, норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII визначають правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї норми Закону № 922-VIII. Інший підхід до розуміння положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII, який передбачає щоразу з кожним внесення змін можливість збільшення ціни договору до 10 %, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10% ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої. Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону №922-VIII. Окрім того, збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі. До того ж застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників. Велика Палата Верховного Суду з урахуванням наведеного вище аналізу нормативного припису пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, беручи до уваги усталену та послідовну судову практику, вважає, що зміна тлумачення зазначеної норми та запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10% при кожному внесенні змін до договору про закупівлю більше нагадує власне зміну цієї норми та, як наслідок, порушуватиме принцип правової визначеності. Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2025 року у справі №920/19/24 наголошено на тому, що, з`ясовуючи законодавчу еволюцію пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII, суд звертає увагу на нормативне закріплення подібної можливості у постанові КМУ №1178, у підпункті 2 пункту 19 (в редакції постанови КМУ №1067) якої, з-поміж іншого, визначено, що обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін), а змінена ціна за одиницю товару не повинна перевищувати 50% ціни за одиницю товару, що передбачена в початковому договорі про закупівлю. Тобто положеннями постанови КМУ №1178 (в редакції постанови КМУ від 01 вересня 2025 року № 1067), на відміну від норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII, чітко визначені як можливість застосування 10-відсоткового обмеження щодо збільшення ціни щодо кожного окремого випадку збільшення (без обмеження кількості змін), а не в цілому до усіх внесених змін, так і граничне значення на рівні 50%, на яке може бути змінена передбачена в початковому договорі про закупівлю ціна за одиницю товару, що вкотре додатково підтверджує, що приписи частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII не передбачають можливість збільшення ціни за одиницю товару на 10% під час кожного внесення змін до договору про закупівлю. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10% не допускається, зокрема, у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Внесені зміни Законом №1530-ІХ до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII не стосуються встановленої первісною редакцією цього Закону заборони збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10%, в тому числі і при здійсненні закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Виняток з обмежень, викладений в останньому реченні пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, повинен тлумачитися суто буквально, а тому він стосується лише строків зміни ціни за одиницю товару у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (дотримання умови про зміну лише раз на 90 днів в цьому випадку не діє) і не визначає верхньої межі збільшення (зміни) ціни за одиницю товару. Разом з тим колегія суддів враховує, що зміна ціни електричної енергії, оформлена додатковою угодою №9 від 01 вересня 2023 року, призвела до її збільшення на 24,34% (з 3,306610 грн/кВт згідно додаткової угоди №7 від 30 червня 2023 року до 4,11152 грн/кВт згідно додаткової угоди №9 від 01 вересня 2023 року), що перевищило граничний розмір у 10%, встановлений пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". При цьому попередні зміни ціни електричної енергії з урахуванням тарифів, які мали місце до укладення додаткової угоди №7 від 03 серпня 2023 року, були зумовлені зміною регульованих тарифів та, відповідно, не є предметом оцінки у межах спірних правовідносин, оскільки не стосуються застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що необхідність укладення додаткових угод №9 та №11 не була належним чином обґрунтована та документально підтверджена, таке збільшення ціни електричної енергії перевищило граничний розмір зміни ціни за одиницю товару, встановленого пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", у зв`язку з чим укладення зазначених додаткових угод не відповідало вимогам наведеної норми Закону. З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання недійсними додаткових угод №9 від 01 вересня 2023 року та №11 від 30 листопада 2023 року, оскільки вони укладені з порушенням вимог пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та суперечать інтересам держави. Щодо посилань апелянта на лист Мінекономіки від 24 листопада 2020 року №3304-04/69987-06 "Щодо укладення, виконання, зміни та розірвання договору про закупівлю", колегія суддів зазначає таке. Суд відхиляє як необґрунтовані доводи скаржника про наявність неоднакового праворозуміння пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме наявність відмінного від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22, роз`яснення Міністерства економіки України, викладеного в листі від 24 листопада 2020 року № 3304-04/69987-06, оскільки позиція Міністерства економіки України, викладена в листах, не є нормативно-правовим актом і тому не створювала та не створює для осіб жодних прав чи обов`язків щодо дотримання визначеної у них інформації (див. постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2021 року у справі № 927/491/19). За приписами статті 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Статтею 57 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти, які визначають права й обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення в порядку, встановленому законом, з чого випливає, що у випадках, коли цей порядок був додержаний, діє презумпція знання закону всіма громадянами. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною п`ятою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Ураховуючи наведене, надання Міністерством економіки України листів або роз`яснень, які суперечать висновку щодо застосування норм права, викладеному у постановах Верховного Суду, а у цьому випадку викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі №922/2321/22, прямо порушує наведені вище правові приписи та жодним чином не може вплинути на правильність застосування норм Закону України "Про публічні закупівлі" (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 922/2497/23). Також суд відхиляє твердження апелянта, що підставою позову є виключно небгрунтоване та документально непідтверджене збільшення ціни товару у зв`язку з коливанням ціни на ринку, оскільки таке твердження суперечить змісту позовної заяви, де прокурором зазначено, що зміна ціни товару додатковими угодами призвела до збільшення ціни товару понад 10%. Щодо вимоги про стягнення грошових коштів в сумі 80867,13 грн., перерахованих за товар, який не отримано відповідно до умов договору. Згідно з частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. За приписами пункту 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином. Додаткові угоди №9 від 01 вересня 2023 року та №11 від 30 листопада 2023 року, до договору №20700057 від 27 грудня 2022 року, є недійсними та не породжують правових наслідків. Поверненню до місцевого бюджету підлягають кошти, які надлишково сплачено за умовами оспорюваних Додаткових угод протягом строку їх дії. Згідно інформації КНП ''Деражнянська міська багатопрофільна лікарня'' №4662 від 04 жовтня 2024 судами встановлено, що cпоживач після 01 вересня 2023 року, за умовами додаткових угод №9 від 01 вересня 2023 року та №11 від 30 листопада 2023 року, по кінець дії договору, спожив 96057 кВт/год електроенергії згідно рахунків-фактур, актів приймання-передавання товарної продукції, за що сплатив 757847,67 грн з ПДВ згідно платіжних інструкцій. Оскільки додаткові угоди №9 та №11 визнано недійсними, зобов`язання сторін щодо ціни за одиницю товару регулюватимуться умовами попередньої додаткової угоди №7 від 03 серпня 2023 року, якою було встановлено ціну за 1 кВт/год в розмірі 5,87308 грн/кВт/год без ПДВ. Відповідно, різниця між сумою фактично сплачених коштів (за цінами, які встановлювались додатковими угодами) та сумою, що підлягає сплаті з урахуванням ціни, погодженої додатковою угодою №7 від 03 серпня 2023 року, являється грошовою сумою, що була безпідставно одержана, підстава її набуття відпала, а тому Товариство з обмеженою відповідальністю ''Хмельницькенергозбут'' зобов`язане її повернути, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України. За отримані 96057 кВт/год КНП ''Деражнянська міська багатопрофільна лікарня'' за цінами додаткової угоди №7 вартість електроенергії становить 676980,53 грн. з ПДВ, натомість за цінами додаткових угод №9 та №11 вартість електроенергії складає 757847,67 грн. Відповідно, різниця становить 80867,13 грн. = (757847,67 - 676980,535). Отже, вимога про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю ''Хмельницькенергозбут'' коштів в сумі 80867,13 грн. на користь Деражнянської міської ради правомірно задоволена місцевим судом. Аналогічний підхід щодо правозастосування статей 216, 1212 Цивільного кодексу України викладений у постановах Верховного Суду від 05 березня 2024 року у справі №927/68/23, від 26 березня 2024 року у справі №927/373/22, від 03 липня 2024 року у справі №910/13579/23, від 12 березня 2025 року у справі №924/524/24. Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі. При цьому, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії"). У відповідності до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду Хмельницької області від 29 вересня 2025 року у справі №924/517/25, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі статтею 129 ГПК України. Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ''Хмельницькенергозбут'' на рішення Господарського суду Хмельницької області від 29 вересня 2025 року у справі №924/517/25 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 29 вересня 2025 року у справі №924/517/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України. Справу №924/517/25 повернути до Господарського суду Хмельницької області. Повний текст постанови складений "15" січня 2026 р. Головуючий суддя Бучинська Г.Б. Суддя Василишин А.Р. Суддя Філіпова Т.Л.