Постанова Хмельницький апеляційний суд № 687/729/25

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 січня 2026 року м. Хмельницький Справа № 687/729/25 Провадження № 22-ц/820/166/26 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І. розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» на рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2025 року (суддя Борсук В.О.). Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд в с т а н о в и в: У липні 2025 року ТОВ «Кошельок» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначалось, що 01.01.2022 між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 укладено договір № 3511103661-567408 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідачка зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Відповідно до умов договору позивач взяв на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 кредит для задоволення особистих потреб на таких умовах: сума кредиту - 5000 грн, початковий строк кредитування 20 днів, дисконтна відсоткова ставка 2,50% на добу за початковий строк кредитування, базова процентна ставка 2,2% на добу за продовжений строк користування кредитом. Позивач виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачці кредит та перерахував грошові кошти на банківську картку, яку остання вказала в особистому кабінеті, однак ОСОБА_1 не виконувала належним чином зобов`язання за договором, в результаті чого виникла заборгованість за договором в розмірі 17400 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту 5000 грн, заборгованість за відсотками за користування позикою 12400 грн. Враховуючи викладене вище, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» заборгованість у сумі 17400 грн, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн. Рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області року від 21 жовтня 2025 року в задоволені позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Кошельок» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує на помилковість суду першої інстанції про недоведеність факту укладення Договору та отримання відповідачкою кредиту, адже остання здійснила дії, які чітко свідчить про її свідомий вибір та волевиявлення на укладання Договору, без цих дій укладання договору було б неможливе; ідентифікація відповідачки на веб-сайті позивача здійснена відповідно до вимог чинного законодавства, з використанням її особистих даних, а саме: паспорта, ідентифікаційного коду, номера телефону, електронної пошти, номера банківської картки, на яку слід перерахувати кошти. Зазначає, що договір укладено сторонами в порядку, що відповідає Закону України "Про електронну комерцію", сторони досягли згоди з усіх істотних умов правочину. При цьому акцентує увагу апеляційного суду, що на спростування наданих позивачем доводів та доказів щодо укладення Договору відповідачка не надала жодних доказів. Товариство посилається на постанову Верховного Суду від 12.02.2025 по справі №679/1103/23, в якій вказано про те, що довідка про перерахування за допомогою платіжної системи кредиту на вказану позичальником картку є належним доказом отримання відповідачем кредитних коштів. Також, позивач зауважує, що до спливу Лояльного періоду у 20 днів відповідачка не повернула кредит та навіть не сплатила проценти за користування кредитом, тобто продовжила користуватися кредитом після закінчення Лояльного періоду, що за Договором є відкладальною обставиною, внаслідок настання якої строк користування кредитом продовжився до 110 днів з моменту укладення Договору. Відповідно нарахування процентів за користування кредитом у цей період, розмір яких обумовлений пунктом 3.8. Договору, є законним. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , погоджується із рішенням суду першої інстанції. Зазначає, що позивачем не було надано до суду жодних доказів видачі відповідачці кредитних коштів за спірним кредитним договором. Надання розрахунку суми заборгованості або витягу з реєстру прав вимоги є недостатнім для підтвердження наявності заборгованості, оскільки розрахунок заборгованості та витяг з реєстру прав вимоги не є первинними документами, що підтверджують факт готівкової чи безготівкової видачі коштів відповідачці. Вказує на те, що відомостей про які вказується в позовній заяві щодо того, що ОСОБА_1 створила заявку на отримання кредиту; отримала дзвінок від співробітника ТОВ «Кошельок»; проходила перевірку або верифікацію за допомогою технології BankID; отримала доступ до «особистого кабінету» до матеріалів позовної заяви не долучено. Таким чином, укладення кредитного договору і надання позичальниці кредитних коштів, за обставин викладених в позові, не доведено. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень статті 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно положень частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України. Встановлено, що 01 січня 2022 року між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 укладено договір №3511103661-567408 про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту. Відповідно до умов вищезазначеного договору, кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит на наступних умовах: сума кредиту становить 5000 грн (п. 1.1. договору); проценти за користування кредитом: 2625 грн, які нараховуються за ставкою 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.3.2. договору); стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,20 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.3.3 договору) Згідно п. 2.1 договору, кредит надається строком на 20 днів, далі - «лояльний період», початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця. Відповідно до п. 3.6 договору, сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною в розумінні ст. 212 ЦК України, що має наслідком продовження строку користування кредитом, а саме зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду; з наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803 процента річних, що становить 2,2 проценти в день від суми кредиту за кожен день користування ним (п.п. 3.7, 3.8 договору). Розділ «Місцезнаходження, реквізити та підписи сторін» містить дані позичальника ОСОБА_1 із зазначення її персональних даних, номеру телефону та електронної пошти. Додатком № 1 до договору № 3511103661-567408 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, від 01 січня 2022 року є графік розрахунків (а.с. 16 зворот). Згідно копії інформаційної довідки ПАТ «МТВ Банк» та повідомлення XPAY Group LLC о 15 год 17 хв 01 січня 2022 року через систему хPAY було успішно проведено транзакцію з зарахування 5000 грн на картку № НОМЕР_1 (а.с.22, 23). За змістом інформації, наданої АТ «Універсал Банк», картковий рахунок № НОМЕР_1 належить ОСОБА_1 та на вказаний рахунок 01 січня 2022 року о 15 год 17 хв були зараховані кошти в сумі 5000 грн, деталі операції: KSHL*CREDIT (а.с.52-64). Оскільки відповідачка у встановлений в договорі строк (20 днів) не виконала свої зобов`язання та не повернула грошові кошті в загальному розмірі 7500 грн (5000 грн тіло кредиту + 2500 грн відсотки за користування позикою за перші 20 днів), позивач у відповідності до п.3.6 договору, продовжив нараховувати відсотки за користування позикою протягом наступних 90 днів. Згідно із детальним розрахунком заборгованості, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Кошельок» склав 17400 грн з яких: 5000 грн - заборгованість за кредитом, 12400 грн - заборгованості за відсотками. Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту укладення спірного кредитного договору, в тому числі в електронній формі. Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно з частинами 1, 3 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У частині 1 статті 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно зі статтею 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно зі статтями 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Положення частини 1 статті 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до статті 207 ЦК України (в редакції на час укладення кредитного договору), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Аналізуючи викладене, можна дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Згідно із частиною 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідно до частини 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Положення частини 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Відповідно до частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції на час укладення кредитного договору), якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Зі змісту кредитного договору №3511103661-567408 від 01 січня 2022 року слідує, що у ньому міститься персональні дані відповідачки, номер мобільного телефону ОСОБА_1 та електронна пошта. Вказаний номер телефону та персональні дані відповідають дійсності, оскільки відповідачка аналогічні зазначила у відзиві на позову заяву, у відзиві на апеляційну скаргу та в договорі про надання правової допомоги. Як вбачається з повідомлень ПАТ «МТБ Банк» та XPAY Group LLC, того ж дня вказана сума в розмірі 5000 грн перерахована на карту НОМЕР_1 , опис замовлення: видача кредитних коштів, договір займа №3511103661-567408 (а.с.22,23). Та згідно з наданою АТ «Універсал Банк» інформацією, банківська картка НОМЕР_1 для належного обслуговування якої відкрито відповідний рахунок була емітована на ім`я ОСОБА_1 . І згідно з випискою про рух коштів по картці, 01.01.2022 на картку НОМЕР_1 зараховано 5000 грн (а.с.52-64). Отже, колегія суддів доходить висновку, що кредитний договір між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 підписано електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету. Відповідачка ОСОБА_1 повідомила свої особисті дані, в тому числі РНОКПП, адресу зареєстрованого місця проживання, що відповідають зазначеному в поданих від імені відповідачки відзиві на позовну заяву та відзиві на апеляційну скаргу, зазначила № ID паспорту та електронну пошту. Доказів про те, що персональні дані відповідачки були використані ТОВ «Кошельок» для укладення кредитного договору від імені ОСОБА_1 до суду не надано. До правоохоронних органів з відповідною заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій відповідачка не зверталася, як і не оскаржувала правомірність (дійсність) укладеного договору. У справі, що переглядається, колегія суддів вважає доведеним, що 01 січня 2022 року між сторонами було укладено кредитний договір № 3511103661-567408, за яким позичальник ОСОБА_1 отримала 5000 грн кредитних коштів шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 . Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо доведеності факту укладення між сторонами договору, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції і доказів протилежного матеріали справи не містять. До позовної заяви додано детальний розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за договором №3511103661-567408 від 01.01.2022, з якого вбачається, що сума заборгованості останньої становить 17400 грн, що складається з отриманого та неповернутого кредиту в розмірі 5000 грн та відсотків в загальному розмірі 12400 грн, з яких: нарахування за період з 01.01.2022 по 20.01.2022 здійснювалося за ставкою 2,50 (дисконтна процентна ставка в день в межах лояльного періоду) та за період з 21.02.2022 по 20.04.2022 за ставкою 2,20 (базова процентна ставка в день). Отже, належними та допустимими доказами підтверджено наявність у ТОВ «Кошельок» право грошової вимоги до відповідачки щодо стягнення заборгованості за кредитом, а також нарахованими та не сплаченими процентами за кредитним договором № 3511103661-567408 від 01 січня 2022 року. Зважаючи на наведене, оскільки суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, у зв`язку з чим безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог, оскаржуване рішення суду необхідно скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ТОВ «Кошельок» задовольнити повністю. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. В силу частин 2, 3, 8 статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частина 3 статті 133 ЦПК України). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов договору про надання правової допомоги від 12.02.2025 та додатку до нього від 20.06.2025, підписаних ТОВ «Кошельок» та АБ «Герман Гурський та партнери», сторонами погоджено, що клієнту надано правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 10000 грн, та в суді апеляційної інстанції в розмірі 4000 грн, яка підлягає до сплати не пізніше 10 днів з дати ухвалення судом рішення у справі. Згідно з частиною 4 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до частин 5, 6 статті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Судом апеляційної інстанції встановлено, що розмір витрат позивача на правничу допомогу підтверджено належними та допустимими доказами, в той же час як відповідачка, не подала заперечення щодо такого розміру та відповідного клопотання про його зменшення. За відсутності клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу в суду відсутні правові підстави для зменшення належно підтвердженого розміру таких витрат з власної ініціативи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.12.2020 року у справі № 676/5537/19). За наслідками перегляду справи в суді апеляційної інстанції, позов задоволено на 100%. Тому, з ОСОБА_1 підлягає стягненню 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу та 2422,40 грн сплаченого судового збору в суді першої інстанції. Крім того, при подачі апеляційної скарги ТОВ «Кошельок» сплатило судовий збір в розмірі 3633,60 грн та витрати на професійну правничу допомогу 4000 грн, які також підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд у х в а л и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» задовольнити. Рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» задовольнити повністю. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (ЄДРПОУ 40842831; вул. Антонова,8А, с. Чайки, Києво-Святошинський р-н, Київська обл.) заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 17400 грн, з яких: 5000 грн - заборгованість за тілом кредиту та 12400 грн заборгованість за відсотками, а також 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу та 2422,40 грн судового збору. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (ЄДРПОУ 40842831; вул. Антонова,8А, с. Чайки, Києво-Святошинський р-н, Київська обл.) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3 633,60 грн та витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції в розмірі 4000 грн. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 13 січня 2026 року. Суддя-доповідач І.В. П`єнта Судді: А.П. Корніюк О.І. Талалай