Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/14504/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/14504/25 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О.А. Дата і місце ухвалення: 22.09.2025р., м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Бойка А.В., суддів : Єщенка О.В., Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : В травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України», в якому просив суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви (скарги) представника позивача від 13.03.2025р. про перегляд рішення медичної (військово-лікарської) комісії від 25.09.2024р.; зобов`язати ДУ «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» розглянути заяву представника ОСОБА_1 від 13.03.2025р., з урахуванням висновків суду. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» щодо нерозгляду відповідно до Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03 квітня 2017 року №285, заяви (скарги) представника ОСОБА_1 від 13.03.2025р. Зобов`язано ДУ «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» розглянути заяву (скаргу) представника ОСОБА_1 від 13.03.2025р. та прийняти рішення (постанову) відповідно до Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03 квітня 2017 року №285. Не погоджуючись з вказаним рішенням Державна установа «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення від 22.09.2025р., з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 . В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що Центральна медична (військово-лікарська) комісія не прийняла жодного рішення за заявою представника позивача від 13.03.2025р. про перегляд рішення медичної (військово-лікарської) комісії від 25.09.2024р. №873, враховуючи, що відповідний висновок повинен оформлювати не листом. Судом не надано належної правової оцінки твердженням відповідача, що ЦМ(ВЛ)К, за результатом розгляду документації, наданої ОСОБА_1 , та медично-експертної документації М(ВЛ)К за запитом ЦМ(ВЛ)К, складеної за результатами проведеного медичного обстеження позивача, встановила, що рішення комісії від 25.09.2024р. №873 приймалось у відповідності до Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого наказом МВС України від 03.04.2017р. №285, в редакції наказу МВС України від 23.05.2024р. №331. Підстав для перегляду зазначеного вище рішення М(ВЛ)К у відповідності до вимог Положення немає. Позивача проінформовано, що у разі погіршення стану здоров`я, після відповідного обстеження та лікування, ОСОБА_1 може пройти повторний медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби згідно з направленням з місця служби. Тобто, керуючись Положенням, ЦМ(ВЛ)К ДУ «ГМКЦ МВС України» надала відповідь ОСОБА_1 листом №33/4Г281 від 08.04.2025р., як це передбачено абзацом 2 пункту 11 Розділу 10 Положення №285. Також, апелянт посилається на те, що при вирішенні спору судом першої інстанції не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 12.06.2020р. у справі №810/5009/18, згідно з якими надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду. А відтак, за твердженнями апелянта, розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії. Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного: Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України з 25.03.2023р. Відповідно до довідки №873 від 25.09.2024р. Медичної (військово-лікарської) комісії державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» старший лейтенант за контрактом в/ч НОМЕР_1 НГУ ОСОБА_1 , 1999 р.н., пройшов медичний огляд у медичній (військово-лікарській) комісії ДУ «ТМО МВС України по Харківській області» 25 вересня 2024 року, за результатами якого прийнято рішення про придатність позивача до військової служби на підставі 23 в, 75 в, 64 в, 61 в та графи ІІІ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії, затвердженого наказом МВС України від 03.04.2017р. №285. Зокрема, згідно вказаної довідки рішення медичної (військово-лікарської) комісії: наслідки вибухової травми (05.08.2023р.): ЗЧМТ, струс головного мозку, акубаротравми без порушення цілісності барабанних перетинок, термічних опіків обох стоп ІІ ст. у вигляді цефалічного синдрому, суб`єктивного вушного шуму, дистальної вегето-сенсорної симетричної полінейропатії нижніх кінцівок. Травма пов`язана із захистом Батьківщини. (акти розслідування нещасного випадку в/ч НОМЕР_1 по формі Н-1, Н-5 від 18.10.2023р. №227/23). Двобічний гонартроз І ст. з незначним порушенням функції. Вертеброгенна двобічна люмбоішіалгія на тлі остеохондрозу, спондилоартрозу грудного та поперекового віділів хребта, протрузії між хребцевого диску L4-L5, екструзія L5-S1, сколіозу І ст., тораколюмбалгії з незначним порушенням функції хребта. Астено-невротичний синдром. Захворювання, пов`язане з проходженням військової служби. 13 березня 2025 року представник позивача адвокат Бондар А.В. засобами поштового зв`язку направив до Центральної медичної (військово-лікарської) комісії МВС України заяву (скаргу) про перегляд рішення медичної (військово-лікарської) комісії від 25.09.2024р., в якій просив на підставі наявних документів повторно вирішити питання щодо придатності ОСОБА_1 до військової служби, постанову М(ВЛ)К оформити відповідно до вимог керівних документів, а також забезпечити стаціонарне обстеження у ДУ «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» або ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області» чи в будь-якій іншій медичній установі, відмінній від ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області». Також, заявник просив забезпечити проведення ОСОБА_1 контрольного медичного огляду з метою встановлення ступеня придатності до військової служби із залученням головного (провідного) медичного спеціаліста лікаря невролога. Заява представника позивача з додатками отримана Державною установою «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» 27.03.2025р. Листом №33/4­Г­281 від 08.04.2025р. ДУ «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» повідомила представника позивача, що за результатом розгляду наданої документації та медично-експертної документації М(ВЛ)К за запитом ЦМ(ВЛ)К, складеної за результатами проведеного медичного обстеження ОСОБА_1 , встановлено, що рішення комісії від 25.09.2024р. №873 приймалось у відповідності до Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого наказом МВС України від 03.04.2017р. №285, в редакції наказу МВС України від 23.05.2024р. №331. Підстав для перегляду зазначеного вище рішення М(ВЛ)К у відповідності до вимог Положення немає. У разі погіршення стану здоров`я, після відповідного обстеження та лікування, ОСОБА_1 може пройти повторний медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби згідно з направленням з місця служби. Вважаючи протиправною бездіяльність ДУ «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» щодо не розгляду заяви (скарги) від 13.03.2025р. про перегляд рішення медичної (військово-лікарської) комісії від 25.09.2024р. ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду. Суд першої інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_1 , виходив з того, що зі змісту норм Положення №285 слідує, що ЦМ(ВЛ)К при розгляді заяви/скарги на рішення М(ВЛ)К свій висновок повинна оформлювати не листом, а вмотивованим рішенням (постановою) з викладенням всіх обставин та аргументів. А відтак, за висновками суду, відсутність належним чином оформленого рішення (постанови) ЦМ(ВЛ)К про перегляд постанови М(ВЛ)К свідчить про те, що відповідач не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Лист ДУ «ГМКЦ МВС України» №33/4­Г­281 від 08.04.2025р. не є рішенням (постановою) ЦМ(ВЛ)К, яке повинно бути прийнято ЦМ(ВЛ)К за наслідками розгляду скарги особи на рішенням штатної М(ВЛ)К відповідно до приписів Положення №285. Поряд з цим, суд звернув увагу, що в межах розгляду справи суд не може надавати власну оцінку наявності чи відсутності підстав для визнання позивача придатним чи непридатним до військової служби, а розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного. Діяльність медичних (військово-лікарських) комісій системи МВС визначено Положенням про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженим наказом МВС України від 03.04.2017р. №285, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.04.2017р. за №559/30427 (далі Положення №285). Пунктом 2 розділу І Положення №285 передбачено, що основними завданнями М(ВЛ)К є: 1) визначення за станом здоров`я та фізичного розвитку, а для окремих видів службової діяльності, крім цього, за індивідуальними психофізіологічними особливостями, придатності кандидатів на службу в поліції, кандидатів на навчання за державним замовленням у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ЗВО), здобувачів вищої освіти за державним замовленням у ЗВО, придатності поліцейських до подальшої служби в поліції, проходження служби у відрядженні за кордоном; 2) визначення за станом здоров`я та фізичного розвитку придатності кандидатів на військову службу за контрактом, у військовому резерві, кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах Національної гвардії України (далі - ВВНЗ), курсантів, військовослужбовців Національної гвардії України (далі - військовослужбовці) до подальшого проходження військової служби; 3) визначення причинного зв`язку захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв) поліцейських, військовослужбовців, колишніх поліцейських, осіб, звільнених з військової служби, а також колишніх осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - колишні особи рядового і начальницького складу); 4) визначення причинного зв`язку захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв), що спричинили смерть (загибель) поліцейських, військовослужбовців, колишніх поліцейських, осіб, звільнених з військової служби, колишніх осіб рядового і начальницького складу; 5) визначення придатності військовослужбовців до військової служби у зв`язку з їх звільненням; 6) проведення лікарсько-льотної експертизи щодо кандидатів на службу в поліції, поліцейських, кандидатів на військову службу за контрактом, військовослужбовців, працівників поліції та Національної гвардії України (далі - НГУ), які претендують на призначення або призначені на посади льотного складу, персоналу з управління повітряним рухом, персоналу з керування безпілотними авіаційними комплексами (далі - БпАК); 7) формування висновку про необхідність забезпечення особи з обмеженнями повсякденного функціонування допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) за формою, наведеною в додатку до Порядку забезпечення допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення і виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані такі засоби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2012 року №321 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2023 року №1306). Пунктами 1-3 розділу ІІ Положення №285 передбачено, що лікарська та військово-лікарська експертизи проводяться штатними та позаштатними М(ВЛ)К. Лікарсько-льотна експертиза проводиться позаштатними ЛЛК, які утворюються у штатних М(ВЛ)К (за потреби). Штатними М(ВЛ)К є Центральна медична (військово-лікарська) комісія (далі - ЦМ(ВЛ)К) Державної установи «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України» (далі - ДУ ГМЦ), М(ВЛ)К державних установ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України» по областях, місту Києву та Київській області (далі - ДУ ТМО). ЦМ(ВЛ)К - штатна М(ВЛ)К, на яку покладається організація лікарської, військово-лікарської та лікарсько-льотної експертиз у ЗОЗ МВС. ЦМ(ВЛ)К здійснює координацію діяльності М(ВЛ)К ДУ ТМО та позаштатних М(ВЛ)К з питань проведення лікарської та військово-лікарської експертиз. Відповідно до п.14 розділу ІІ Положення №285 до функцій штатних М(ВЛ)К, серед іншого, належить: організація та проведення лікарської і військово-лікарської експертиз; розгляд звернень, заяв і скарг з питань лікарської і військово-лікарської експертиз, аналіз та узагальнення результатів розгляду; контроль за проведенням лікарської і військово-лікарської експертиз у підзвітних позаштатних М(ВЛ)К, затвердження (незатвердження) чи скасування їхніх рішень, надання їм (за потреби) методичної і практичної допомоги. Пунктом 19 розділу ІІІ Положення №285 передбачено, що за результатами проходження медичного огляду та вивчення даних про особу, яка проходить медичний огляд, М(ВЛ)К приймає рішення (постанову) щодо придатності (непридатності) особи до служби, причинного зв`язку захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв), що відображається в заключній частині Акта медичного огляду. Залежно від результату медичного огляду оформляються такі документи: Довідка медичної (військово-лікарської) комісії (додаток 16) (далі - Довідка М(ВЛ)К) або Свідоцтво про хворобу (додаток 17). Інформація про прийняте М(ВЛ)К рішення вноситься до Книги обліку документації медичної (військово-лікарської) комісії (додаток 18) (далі - Книга обліку документації). Відповідно до п.21 розділу ІІІ Положення №285 у разі незгоди з рішенням штатної М(ВЛ)К особа, яка проходила медичний огляд, може оскаржити його в ЦМ(ВЛ)К. Рішення (постанови) ЦМ(ВЛ)К можуть бути оскаржені в судовому порядку. Відповідно до абзацу 3 частини 11 розділу Х Положення №285 у разі якщо за результатами розгляду звернення особи немає підстав для задоволення її прохання, Постанова М(ВЛ)К не оформлюється. Особі, яка звертається, надається письмове роз`яснення. Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008р. №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402; в редакції, чинній за час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до п.1.2 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби. Пунктом 2.1 розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі-ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання. Пунктом 2.4.5 розділу І Положення №402 передбачено, що ВЛК регіону має право: приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК. Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (п.2.4.10 розділу І Положення №402). Згідно п.2.3.3 розділу І Положення №402, на Центральну військово-лікарську комісію покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України. Відповідно до п.п.2.3.4 розділу І Положення №402 ЦВЛК (серед іншого) має право розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України. Згідно п2.3.5 розділу І Положення №402 рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку. Аналізуючи норми Положення №402 та Положення №285 у їх взаємозв`язку колегія суддів зазначає, що ЦМ(ВЛ)К за результатами розгляду скарги на рішення штатної М(ВЛ)К повинно бути прийняте виключно рішення (постанова), однак, на переконання суду, жодним чином це не повинна бути відповідь на його звернення у формі роз`яснення щодо відсутності підстав для перегляду такого рішення. У листі №33/4­Г­281 від 08.04.2025р. ДУ «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України», за підписом начальника установи лікаря І.Яворського, формально зазначив про відсутність підстав для перегляду рішення М(ВЛ)К, що не може бути визнано вмотивованою відмовою з викладенням всіх обставин та аргументів. Для судового оскарження ключовою є не форма документа (протокол, постанова чи лист), а його зміст, тобто, прийняте ЦМ(ВЛ)К рішення, яке створює юридичні наслідки для особи. За певних умов, навіть якщо лист містить чітко виражене рішення ЦМ(ВЛ)К про відмову в перегляді постанови М(ВЛ)К нижчого рівня, то це рішення є адміністративним актом і може бути оскаржено. На думку колегії суддів, відповідач формально підійшов до вирішення ініційованого позивачем питання, яке зумовлене сумнівами щодо об`єктивності або повноти раніше проведеного обстеження та встановленого діагнозу. Прийняття рішення про відмову скасувати постанову нижчої ВЛК лише з посиланням на те що «підстав для перегляду зазначеного вище рішення М(ВЛ)К у відповідності до вимог Положення немає» є порушенням принципів повноти та всебічності медичної експертизи. Окрім того, враховуючи принцип юридичної визначеності та право на оскарження, ЦВЛК, переглядаючи постанову ВЛК, повинна надавати свій висновок у формі, яка забезпечує: мотивованість - чітке обґрунтування прийнятого рішення з посиланням на медичні документи, норми законодавства та результати власного огляду (за наявності); викладення всіх обставин та аргументів, тобто повний аналіз матеріалів справи, виявлених порушень (якщо такі були), а також причини, чому попередня постанова М(ВЛ)К визнається недійсною або такою, що потребує перегляду; зрозумілість, щоб особа, щодо якої він прийнятий, могла зрозуміти суть рішення та його правові наслідки. Натомість, ці вимоги у розглядуваному випадку не дотримано, відмовляючи у повторному перегляді та скасуванні довідки ВЛК від 25.09.2024р. №873, відповідач належним чином не обґрунтував своє рішення. Щодо посилання апелянта на норму абзацу 3 пункту 11 розділу 10 Положення №285, то колегія суддів зазначає про те, що в даному випадку йдеться про окрему процедуру, яка за формою та значенням є відмінною від оскаржуваної. Так, змістом зверненням особи до М(ВЛ)К не може порушуватися питання щодо оскарження перед нею її ж власного рішення, оскільки такі оскаржуються до ЦМ(ВЛ)К, відтак вказана норма врегульовує правовідносини, щодо розгляду звернень котрі за змістом можуть належати виключно до повноважень М(ВЛ)К і жодного відношення до ЦМ(ВЛ)К не мають. На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність бездіяльності ДУ «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» щодо не розгляду відповідно до Положення №285, заяви (скарги) представника ОСОБА_1 від 13.03.2025р. та, у зв`язку з цим, про наявність підстав для зобов`язання відповідача розглянути відповідну заяву (скаргу) представника ОСОБА_1 і прийняти обґрунтоване рішення (постанову) відповідно до Положення №285. При цьому, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, в межах розгляду даної справи суд не може надавати власну оцінку наявності чи відсутності підстав для визнання позивача придатним чи непридатним до військової служби. Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак, суд не може здійснювати власну оцінку підстав прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підстав висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Згідно з висновками Верховного Суду, наведеними у постановах від 12.06.2020р. у справі №810/5009/18 та від 16.04.2025р. у справі №160/31586/23, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду. Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, внаслідок чого суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу. Таким чином, доводи апеляційної скарги Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про задоволення позову, а тому підстав для задоволення скарги відповідача та скасування рішення від 22.09.2025р. колегія суддів не вбачає. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст. ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Суддя-доповідач: А.В. Бойко Суддя: О.В. Єщенко Суддя: О.А. Шевчук