Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/18258/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 лютого 2026 р. Справа № 520/18258/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Чалого І.С., Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної установи "Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України" на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В.) від 19.11.2025 по справі № 520/18258/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України" , Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області" про визнання протиправними та скасування рішень, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військово-лікарської комісії Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області", Державної установи "Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України", в якому просить суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Військово-лікарської комісії Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» № 1201 від 13.12.2024 про придатність ОСОБА_1 до військової служби; - визнати протиправним та скасувати рішення Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» № 33/4-П-499 від 24.06.2025 про придатність ОСОБА_1 до військової служби. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області", Державної установи "Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України" про визнання протиправними та скасування рішень - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України», викладене в листі № 33/4-П-499 від 24.06.2025. Зобов`язано Державну установу «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» повторно розглянути скаргу представника позивача від 30.05.2025 (вх. № П-431 від 02.06.2025), з урахуванням вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони від 14.08.2008 за № 402, та висновків суду. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом не враховано доводи, які зазначались у відзиву на позовну заяву Позивача, а саме, що за результатами оскарження, листом від 24.06.2025 за № 33/4-П-499 ДУ «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» повідомлено позивача, що рішення комісії в довідці М(ВЛ)К від 13.12.2024 за № 1201 про придатність до військової служби Позивача прийнято правомірно, обґрунтовано. Також Позивачу було повідомлено, що зміни в стані здоров`я особи не є підставою для перегляду раніше прийнятого рішення М(ВЛ)К. Зазначає, що відповідно до Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, а саме абзацом 3 пункту 11 Розділу 10 Положення передбачено, що у разі якщо за результатами розгляду звернення особи немає підстав для задоволення її прохання, Постанова М(ВЛ)К не оформлюється. Особі, яка звертається, надається письмове роз`яснення. Позивач скористався своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу, в якому проти її задоволення заперечував та просив відмовити. Вказав, що на момент проведення військово-лікарської комісії вже мав наявні захворювання. Також, у ОСОБА_1 наявні захворювання, які не були враховані при медичному огляді, а саме Нефропатія та пієлонефрит, оскільки ці хвороби охоплюються окремою статтею, а саме стаття 66 Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності (непридатності) до військової служби, служби у військовому резерві, Додаток № 3 до Положення М(ВЛ)К №

285. Згадана стаття не була врахована при обстеженні та складанні Довідки № 1201 від 13.12.2024. При цьому ці діагнози зазначені в виписці із медичної карти амбулаторного хворого № 947 від 20.08.2024. Відповідно до приписів Положення № 402 ЦМ(ВЛ)К повинна була надати оцінку та обґрунтовану відповідь щодо правомірності висновку М(ВЛ)К з урахування обставин, викладених позивачем у скарзі та наданих ним документів. ЦМ(ВЛ)К повинна була розглянути скаргу ОСОБА_1 про перегляд постанови М(ВЛ)К в розрізі встановлених Позивачу діагнозів у сукупності з обстеженнями та за результатами такого розгляду надати обґрунтовану відповідь (висновок) про правомірність/неправомірність постанови М(ВЛ)К. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, військову службу проходить у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. 13 грудня 2024 року в Державній установі «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» (далі також ДУ «ТМО МВС України по Харківській області») ОСОБА_1 за отриманим направленням на ВЛК проведено медичний огляд, за результатами якого видано довідку № 1201 від 13.12.2024, якою ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби (а.с. 27). 30.05.2025 представником ОСОБА_1 подано скаргу до Центральної медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» (далі також ДУ «ГМКЦ МВС України) стосовно оскарження рішення Військово-лікарської комісії Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області», оформленого довідкою № 1201 від 13.12.2024. За результатами розгляду скарги ДУ «ГМКЦ МВС України» у листі № 33/4-П-499 від 24.06.2025 «Про розгляд звернення» зазначило про відсутність підстав для перегляду рішення ВЛК ДУ «ТМО МВС України по Харківській області», оскільки таке прийнято правомірно, обґрунтовано. Позивач вважає, що рішення ДУ «ТМО МВС України по Харківській області» № 1201 від 13.12.2024 та ДУ «ГМКЦ МВС України» № 33/4-П-499 від 24.06.2025 не відповідають дійсному стану здоров`я, є такими, що підлягають скасуванню, з огляду на що звернувся суду з позовом у цій справі. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що ЦМ(ВЛ)К повинна була розглянути скаргу позивача про перегляд постанови М(ВЛ)К в розрізі встановлених позивачу діагнозів у сукупності з обстеженнями та за результатами такого розгляду надати обґрунтовану відповідь (висновок) про правомірність/неправомірність постанови М(ВЛ)К, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у відповідній частині. За встановлених обставин та правового регулювання спірних правовідносин, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати рішення Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України», викладене в листі № 33/4-П-499 від 24.06.2025, за результатами скарги представника позивача, зобов`язавши Державну установу «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» повторно розглянути скаргу представника позивача від 30.05.2025 (вх. № П-431 від 02.06.2025), з урахуванням вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони від 14.08.2008 за № 402, та висновків суду. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржується, отже, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в частині задоволення позову. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачем частині, з огляду на наступне. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Згідно із частинами 2-3 ст. 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи Наказом МОУ 14 серпня 2008 року затверджено Положення №

402. Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при військових комісаріатах і закладах охорони здоров`я МОУ, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України. Відповідно до пункту 1.1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Пунктом 1.2 розділу І Положення № 402 визначено, що військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів МОУ (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів. Згідно з абзацами 1-3 пункту 2.1 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання. Відповідно до абзаців1-5 пункту 2.2 розділу І Положення № 402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази. Пунктом 2.3 розділу І Положення № 402 передбачено, що Центральна військово-лікарська комісія є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України. Начальник ЦВЛК безпосередньо підпорядковується директору Військово-медичного департаменту (далі - ВМД) МОУ. Усі штатні ВЛК Збройних Сил України безпосередньо підпорядковуються начальнику ЦВЛК (підпункт 2.3.2 пункту 2.3 розділу І Положення № 402). На ЦВЛК покладається, зокрема організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України (абзац 1 підпункту 2.3.3 пункту 2.3 розділу І Положення № 402). Як передбачено підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 розділу I Положення № 402 ЦВЛК має право, зокрема: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; витребовувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв`язок, запитувати від військових, цивільних лікувальних закладів, військових частин, військових комісаріатів і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи; розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України. Згідно з підпунктом 2.3.5 пункту 2.3 розділу I Положення № 402 Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку. Відповідно до підпункту 2.4.5 пункту 2.4 розділу І Положення № 402 ВЛК регіону має право, зокрема: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК. Рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. (підпункт 2.4.6. пункту 2.4 розділу І Положення № 402). Відповідно до підпункт 2.6.1. пункту 2.6. розділу І Положення № 402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК високомобільних десантних військ; ВЛК військових комісаріатів; ВЛК територіального центру комплектування (далі - ВЛК ТЦК); ВЛК цивільного лікувального закладу з правами госпітальної ВЛК Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (підпункт 2.4.10. пункту 2.4 розділу І Положення № 402). За підпунктом 2.7.3 пункту 2.7. розділу І Положення № 402 на госпітальну (гарнізонну) ВЛК покладається: проведення медичного огляду осіб, указаних у пункті 1.2 розділу I Положення (крім допризовників), з метою визначення ступеня придатності до військової служби та в інших випадках, указаних у пункті 1.4 розділу II Положення; ведення книги протоколів ВЛК та здавання її в архів; проведення контролю за повнотою та якістю обстеження під час проведення медичного огляду, терміном проведення обстеження; проведення разом із провідними медичними спеціалістами ВМКЦ регіонів та начальниками медичної служби військових частин, що знаходяться у зоні відповідальності військового лікувального закладу, детального аналізу визнання військовослужбовців непридатними (обмежено придатними) до військової служби, розробка пропозицій щодо покращення стану здоров`я військовослужбовців та попередження їх дострокового звільнення з військової служби за станом здоров`я. Узагальнення пропозицій та надання їх до штатної ВЛК. Рекомендації штатних ВЛК щодо організації лікувально-діагностичної роботи в цілях військово-лікарської експертизи є обов`язковими для виконання. За підпунктом 2.7.4 пункту 2.7. розділу І Положення № 402 госпітальна (гарнізонна) ВЛК має право: приймати постанови відповідно до цього Положення; перевіряти з метою військово-лікарської експертизи організацію та стан лікувально-діагностичної роботи у військових лікувальних, цивільних лікувально-профілактичних закладах і у військових частинах, дислокованих у гарнізоні; залучати до роботи на правах членів комісії медичних та військових фахівців за запитом голови ВЛК. Пунктом 1.1 розділу ІІ Положення № 402 передбачено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час. Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема військовослужбовців до військової служби. Відповідно до підпункту 1.2 розділу ІІ Положення № 402 Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3). Розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я 10-го перегляду (далі - МКХ-10). Отже, системний аналіз вказаних норм, дає підстави для висновків про те, що встановлення діагнозу та причинного зв`язку захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва належить до компетенції ВЛК та ЦВЛК, яка реалізується шляхом прийняття відповідних постанов. Водночас Положенням № 402 передбачено, що перевірка рішення регіональної ВЛК на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені цим Положенням при проведенні медичного огляду військового, належить до функцій Центральної ВЛК. Положенням про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженим Наказом МВС України від 03.04.2017 за № 285 (далі також Положення № 285), визначено порядок проведення лікарської, військово-лікарської та лікарсько-льотної експертиз медичними (військово-лікарськими) комісіями (далі - М(ВЛ)К), утвореними в закладах охорони здоров`я, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України (далі - ЗОЗ МВС), та закладах охорони здоров`я, що входять до складу Національної гвардії України (далі - ЗОЗ НГУ). Згідно з п.4 розділу 1 Положення № 285 М(ВЛ)К у своїй роботі керуються законодавством, цим Положенням, іншими нормативно-правовими актами з питань охорони здоров`я. На період дії правового режиму воєнного стану на території України рішення (постанови) М(ВЛ)К щодо військовослужбовців приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві військової служби, Пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, Таблиці додаткових вимог до стану здоров`я, наведених у додатках 1-3 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, у формулюваннях, передбачених пунктом 20.3 глави 20 та пунктами 21.5, 21.6 глави 21 розділу II Положення про ВЛЕ. Особливості Проведення військово-лікарської експертизи щодо військовослужбовців визначені главою 2 розділу VII Положення №

285. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, не погоджуючись із висновком М(ВЛ)К Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області", про придатність до військової служби, який викладений у довідці від 13.12.2024 за № 1201, позивач звернувся зі скаргою до ЦМ(ВЛ)К Державної установи "Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України". За результатом розгляду відповідної скарги ДУ «ГМКЦ МВС України» у листі № 33/4-П-499 від 24.06.2025 «Про розгляд звернення» повідомило заявника про те, що рішення М(ВЛ)К - ДУ «ТМО МВС України по Харківській області», довідка від 13.12.2024 за № 1201, відповідно до вимог Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого Наказом МВС України від 03.04.2017 за № 285, прийнято правомірно, обґрунтовано. Проінформувало, що у разі погіршення здоров`я, після відповідного обстеження та лікування, ОСОБА_1 може пройти повторний медичний огляд відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 за №

402. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Державна установа "Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України" належним чином дану скаргу не розглянула, вмотивованої відповіді не надала. Надана відповідь у формі листа не містить посилання на документи , які досліджувалися та враховані та спираючись на які, з наданих додатків, відповідач прийшов до висновку про відсутність підстав для проведення повторного медичного огляду з метою визначення ступеню придатності до військової служби позивача. Так, у скарзі зазначено, що ОСОБА_1 має ряд хронічних захворювань, які негативно впливають на стан його здоров`я, зокрема остеохондроз, спондилоартроз, які в останній час загострилися, що характеризується постійним болем та скованістю рухів в поперековому відділ хребта; ОСОБА_1 не може підіймати та переносити важкі речі, не може нормально згинатись та розгинатись; різкі рухи супроводжуються болем в м`язах та поперековому відділі хребта. ОСОБА_1 переніс пневмонію, після чого у нього загострився хронічний бронхіт. На стан здоров`я позивача також негативно впливає ухолецистопанкреатит, метаболічна гепатопатія, що у свою чергу нерозривно зв`язано зі збільшенням розміром печінки (гепатомегалія), хронічний геморой нефропатія, нефроптоз, кіста нирки та пієлонефрит. Також у ОСОБА_1 розвивається сечо-кам`яна хвороба у формі мікроуролітіазу. Зазначено про низький рівень тромбоцитів в крові ОСОБА_1 відповідно до виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 3216 від 06.09.2024. Нефропатія, пієлонефрит не були враховані при медичному огляді, обстеженні та складенні довідки № 1201 від 13.12.2025. Відповідно до приписів Положення № 402 ЦМ(ВЛ)К повинна була надати оцінку та обґрунтовану відповідь щодо правомірності висновку М(ВЛ)К з урахування обставин, викладених позивачем у скарзі та наданих ним документів. Водночас, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що зміни в стані здоров`я особи не є підставою для перегляду раніше прийнятого рішення М(ВЛ)К, адже такий висновок не застосовний до даних обставин, оскільки долучені до скарги документи були наявні ще до проходження медичного огляду, а не після нього. Щодо доводів апелянта про те, що у разі якщо за результатами розгляду звернення особи немає підстав для задоволення її прохання, Постанова М(ВЛ)К не оформлюється, колегія суддів зазначає таке. Суд першої інстанції скасував спірне рішення не з підстав того, що воно оформлене листом, а з підстав того, що ЦМ(ВЛ)К повинна була розглянути скаргу позивача про перегляд постанови М(ВЛ)К в розрізі встановлених позивачу діагнозів у сукупності з обстеженнями та за результатами такого розгляду надати обґрунтовану відповідь (висновок) про правомірність/неправомірність постанови М(ВЛ)К. Тобто ключовою підставою є саме відсутність з боку відповідача при прийнятті рішення аналізу поданих позивачем медичних документів, та медичних документів, які були підставою для ухвалення довідки №1201 від 13.12.2024. Щодо обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права, колегія суддів зазначає таке. Як встановлено частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно зі статтею 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. Згідно з Рішенням ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. З огляду на вищевикладене, колегія суддів, з урахуванням ч. 1 ст. 308 КАС України, погоджується з висновком суду першої інстанції, що ефективним та належним способом відновлення порушеного права позивача буде визнання протиправним та скасування рішення Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України», викладене в листі № 33/4-П-499 від 24.06.2025; та зобов`язання Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» повторно розглянути скаргу представника позивача від 30.05.2025 (вх. № П-431 від 02.06.2025), з урахуванням вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони від 14.08.2008 за № 402, та висновків суду. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача. Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч.1 ст.308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної установи "Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України" - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2025 по справі № 520/18258/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий Судді(підпис) (підпис) В.В. Катунов І.М. Ральченко