Постанова 4801 № 930/2516/25

Справа № 930/2516/25 Провадження № 33/801/59/2026 Категорія: 149 Головуючий у суді 1-ї інстанції Алєксєєнко В. М. Доповідач: Стадник І. М. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 січня 2026 рок09 січня 2026 рокум. Вінниця Суддя Вінницького апеляційного суду Стадник І.М., розглянувши апеляційну скаргу захисника - адвоката Кудлюка Олександра Івановича, подану в інтересах ОСОБА_1 на постанову Немирівського районного суду Вінницької області від 04 листопада 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 126 КпАП України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , встановив: Постановою судді Немирівського районного суду Вінницької області від 04 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, що передбачене ч частиною 3 статті 126 КпАП України й накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 4 (чотири) місяців, а також стягнуто судовий збір. Суд першої інстанції визнав встановленим, що 14.10.2025 року водій ОСОБА_1 керував т.з. DAF н.з. НОМЕР_1 відносно якого встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами постановою Криворізького відділу ДВС у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) №47079008 від 10.09.2025 року, чим порушив вимоги ч. 10 ст. 15 ЗУ "Про дорожній рух". Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за частиною 3 статті 126 КУпАП. Не погодившись із постановою, захисник ОСОБА_1 - адвокат Кудлюк О.І. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість постанови суду першої інстанції, просить її скасувати та закрити провадження у справі. В доводах апеляційної скарги зазначає про те, що ОСОБА_1 не був обізнаний про наявність постанови Криворізького відділу ДВС у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо тимчасового обмеження у праві керування транспортним засобом. В апеляційні сказі також порушується питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, в обґрунтування якого зазначено, що копія оскаржуваної постанови отримана ним 26.11.2025 року, а постановою Вінницького апеляційного суду від 11.12.2025 року подана в строки апеляційна скарга повернена. Вважає, що строк пропущено з поважних причин. Згідно з статтею 289 КпАП України апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції. З метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, та враховуючи обґрунтування апеляційної скарги в частині пропущення строку на апеляційне оскарження судового рішення та матеріали справи, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження постанови Немирівського районного суду Вінницької області від 04 листопада 2025 року, як такий, що пропущений з поважних причин. В судовому засіданні в режимі відеозв`язку захисник - адвокат Кудлюк О.І. вимоги апеляційної скарги підтримав на умовах, викладених у ній, і просив задовольнити. Згідно зі статтею 245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Положеннями частин 1, 2 статті 7 КпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Статтею 251 КпАП України передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Суд першої інстанції обґрунтував свій висновок щодо винуватості ОСОБА_1 за частиною 3 статті 126 КпАП України протоколом про адміністративне правопорушення Серії ААД № 134955 від 14.10.2025 року,постановою про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч.1 ст.122 КпАП України та диском із відеозаписом до протоколу. Однак, при розгляді даної справи суддя всупереч вищевказаних вимог закону не вжив достатніх заходів для належної перевірки обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, не надавши належну та об`єктивну оцінку запереченням ОСОБА_1 , внаслідок чого було неправильно застосовано матеріальний закон, та прийняв рішення про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КпАП України, та застосував адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом на 4 (чотири) місяці. Відповідно до матеріалів справи, а саме протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 134955 від 14.10.2025 року по вул. Костельна 6, м. Немирів, Вінницького району, водій ОСОБА_1 14.10.2025 о 15:30 год. керував т. з. DAF н.з. НОМЕР_1 відносно якого встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами постановою Криворізького відділу ДВС у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) №47079008 від 10.09.2025 року, чим порушив вимоги ч. 10 ст. 15 ЗУ «Про дорожній рух», за що відповідальність передбачена ч. 3 ст. 126 КпАП України. Зі змістом протоколу ОСОБА_1 ознайомився, про що свідчить його особистий підпис. В графі пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності вказав: «про те, що я не маю права керувати транспортним засобом мені від ДВС повідомлення не було». Відповідно до ч. 1 ст. 9 КпАП України, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна ( умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. У підпункті а) пункту 2.1 ПДР України визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Згідно з ч. 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2234-VIII від 07.12.2017), забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами. Частиною 3 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами. Підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність у діях зазначеної особи складу правопорушення. Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення (об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона). Суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 3 статті 126 КУпАП, визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, тобто, склад даного адміністративного правопорушення буде повним в разі, коли особа, знаючи, що її обмежили у праві керування, керує транспортним засобом, отже, робить це свідомо. Разом з тим в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 умислу на керування транспортним засобом при наявності тимчасового обмеження такого права й так само відсутні докази того, що ОСОБА_1 у будь-який спосіб був повідомлений про прийняте щодо нього державним виконавцем рішення та встановлення відносно нього тимчасового обмеження у праві керування транспортним засобом, матеріали справи не містять, про що він зазначив у протоколі про адміністративне правопорушення. Відповідно до ч. 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Частиною 9 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобам направляється до виконання відповідними органами після закінчення строку, визначеного ч. 5 ст. 74 цього Закону, для оскарження рішення, дії виконавця, якщо рішення, дії виконавця не були оскаржені. З описової частини постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 10 вересня 2025 року, вбачається, що постановою від 02.04.2015 відкрито виконавче провадження № 47079008 з примусового виконання рішення суду (виконавчий лист №171/2976/14-ц) виданого Апостолівським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання сина, у розмірі частини доходу, заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13.11.2014 року. З дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання у ОСОБА_1 утворилася заборгованість зі сплати аліментів 130 819,97 грн, сукупний розмір якої згідно розрахунку від 01.04.2015 за період з 02.04.2015 по 01.09.2025, перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці. А тому цією постановою головним державним виконавцем Криворізького ВДВС у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно з виконавчого листа №171/2976/14-ц. Водночас, постановою старшого державного виконавця Криворізького ВДВС у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щербакової Л.А. від 15 жовтня 2025 року вирішено скасувати тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами, що було встановлене постановою головного державного виконавця Криворізького ВДВС у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Озімок Т.А. 15 вересня 2025 року. Вирішуючи питання про скасування тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом старший державний виконавець Криворізького ВДВС у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щербакова Л.А. з посиланням на ЗУ «Про виконавче провадження» вказала, що тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано в разі , якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування. Із зазначеного вбачається, що фактично станом на час розгляду справи судом відповідного обмеження не існувало, а підставою його скасування є не те, що боржник повністю погасив заборгованість, а неможливість застосування до нього такого заходу. Відповідно до пункту 1 частини 10 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано в разі, якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування. За наведених обставин, апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність наявності в діях ОСОБА_1 такої обов`язкової ознаки суб`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 статтею 126 КпАП України, як вини у формі умислу, а отже, у діях останнього відсутній склад інкримінованого йому правопорушення. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положення статті 62 Конституції України встановлюють, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Відповідно до ч. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява № 39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Відповідно до п. 1 статті 247 КпАП України, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Приймаючи рішення у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 статті 126 КпАП України, суд першої інстанції на вказані обставини не звернув увагу, не повно з`ясував усі фактичні обставини справи, у зв`язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження в справі закриттю на підставі п. 1 статті 247 КпАП України за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 статті 126 КпАП України. Керуючись статтею 247 КпАП України, суд, - постановив: Поновити захиснику особи, що притягується до адміністративної відповідальності адвокату Кудлюку Олександру Івановичу строк на апеляційне оскарження постанови Немирівського районного суду Вінницької області від 04 листопада 2025 року. Апеляційну скаргу захисника - адвоката Кудлюка Олександра Івановича, подану в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити. Постанову Немирівського районного суду Вінницької області від 04 листопада 2025 року скасувати, а справу № 930/2516/25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 126 КпАП України закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя І.М. Стадник