Ухвала КАС ВС № 640/27112/20

УХВАЛА 08 січня 2026 року м. Київ справа № 640/27112/20 адміністративне провадження № К/990/54197/25 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В., перевірив касаційну скаргу Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року у справі №640/27112/20 за позовом ОСОБА_1 до Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України, заступника директора Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України Івана Козака про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України, заступника директора Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України Івана Козака, в якому просив: - визнати протиправним та незаконним індивідуальний акт Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБУ, зокрема, наказ від 08.09.2020 №168-ос/дск; -стягнути з Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України кошти у сумі 3600000,00 грн на відшкодування майнової шкоди позивачеві (упущеної вигоди), заподіяної протиправним виданням наказу Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України від 08.09.2020 №168-ос/дск про виключення позивача зі списків особового складу з 08.09.2020; -визнати дії заступника директора Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України Івана Козака зі складання та видачі рапорту від 08.09.2020, що став підставою для видання наказу Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України від 08.09.2020 №168-ос/дск протиправними. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року адміністративний позов задоволено частково, а саме визнано протиправним та скасовано наказ Українського наукового - дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України від 08.09.2020 №168-ОС/дск про виключення зі списків особового складу ОСОБА_1 ; поновлено ОСОБА_1 у списках особового складу і грошовому забезпеченні Українського наукового - дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України; стягнуто з Українського наукового - дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 09.09.2020. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року скасовано рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року в частині стягнення з Українського наукового - дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України на користь ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 09.09.2020, прийнято нове рішення в цій частині. Стягнуто з Українського наукового - дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09.09.2020 до 05.05.2025 у розмірі 1 054 068 грн (один мільйон п`ятдесят чотири тисячі шістдесят вісім гривень) 00 коп. В іншій частині рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року залишено без змін. 23 грудня 2025 року Український науково-дослідний інститут спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України через підсистему "Електронний суд" звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року у справі №640/27112/20. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Зокрема, скаржник зазначає, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, а судом апеляційної інстанції при прийнятті судового рішення щодо задоволення позовних вимог не враховано правових висновків у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 21 березня 2024 року у справі №600/5918/21-а щодо участі, як відповідача Служби безпеки України при виведенні у розпорядження та звільненні з військової служби з дня виключення зі списків особового складу; у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 15 грудня 2021 року у справі № 300/34/20 щодо не дослідження доказів у справі, які надані відповідачем - Службою безпеки України; у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 12.05.2022 №640/12004/19, де вказано про правомірність застосування до правовідносин щодо поновлення на військовій службі в Службі безпеки України спеціального законодавства; у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 15 грудня 2021 року у справі №1840/2970/18 щодо дискреції, як елементу управлінської діяльності, що пов`язана з владними повноваженнями державного органу. В той же час, Верховний Суд наголошує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Отже у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати норму права, яку на його думку, застосовано судами попередніх інстанцій всупереч висновкам Верховного Суду. Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі. Всупереч вищенаведеному, скаржником не зазначено конкретну норму права, яку на його думку, застосовано судами попередніх інстанцій всупереч висновкам Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах. Верховний Суд зазначає, що цитування уривків з постанов Верховного Суду, не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Окрім цього, варто зазначити, що недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Верховний Суд зауважує, що правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду. При встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду кожен правовий висновок Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів. У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів. Посилаючись на застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновків щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду скаржник не наводить належного обґрунтування, яке б свідчило про подібність правовідносин у цій справі та у справах, у яких Верховним Судом були зроблені відповідні висновки. Посилання на постанови Верховного Суду у касаційній скарзі зроблені без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки. З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Інших підстав для касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України скаржником не зазначено. Окрім цього, відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв`язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Згідно ухвали Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року справу №640/27112/20 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Отже, враховуючи, що ця справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність одного з випадків, визначених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. При цьому, доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. Оцінивши доводи касаційної скарги колегія суддів констатує, що скаржником не наведено обґрунтованих посилань на існування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Суд наголошує, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено. Верховний Суд звертає увагу скаржника, що у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження необхідно наводити та обґрунтовувати, як виключні підстави касаційного оскарження передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України так і загальні підстави передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України. За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить належно обґрунтованих підстав касаційного оскарження. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України, У Х В А Л И В : Касаційну скаргу Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року у справі №640/27112/20 за позовом ОСОБА_1 до Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України, заступника директора Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України Івана Козака про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії- повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя О.В. Кашпур