Ухвала КАС ВС № 640/5553/22

УХВАЛА 08 травня 2023 року м. Київ справа № 640/5553/22 адміністративне провадження № К/990/14781/23 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В., перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року у справі №640/5553/22 за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України, Державної служби геології та надр України, Служби безпеки України, Міністерства енергетики та захисту довкілля, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Служби безпеки України про відмову у надання ОСОБА_1 допуску до державної таємниці; - визнати протиправним та скасувати наказ; - визнати протиправним акт фіксації відмови ОСОБА_1 від ознайомлення із листом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України 25/1-19/16165-21 від 29 липня 2021 року, складеного 06 серпня 2021 року Державної службою геології та надр України; - визнати протиправним акт фіксації відмови ОСОБА_1 від зайняття запропонованих вакантних посад Державної служби геології та надр України від 06 серпня 2021 року, складений Державною службою геології та надр України; - визнати протиправною бездіяльність Державної служби геології та надр України щодо неповідомлення Кабінет Міністрів України та Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України про повторне подання ОСОБА_1 документів до Служби безпеки України для оформлення допуску до державної таємниці; - визнати протиправною бездіяльність Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України щодо не відкликання пропозиції №25/1-19/17124-21 від 11 серпня 2021 року «про звільнення Позивача з посади заступника Голови Держгеонадр» через повторне подання ОСОБА_1 документів для оформлення допуску до державної таємниці; - визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України №939-Р від 18 серпня 2021 року «Про звільнення Позивача з посади заступника Голови Держгеонадра»; - визнати протиправним наказ Державної служби геології та надр України №116-к від 19 серпня 2021 року №116-к «Про оголошення розпорядження Кабінету Міністрів України №939-Р від 18 серпня 2021 року», яким було оголошено розпорядження Кабінету Міністрів України №939-Р від 18 серпня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника Голови Держгеонадра у зв`язку з відмовою у наданні допуску до державної таємниці (пункт 2 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України) та звільнено ОСОБА_1 з 20 серпня 2021 року з посади заступника Голови Держгеонадра; - скасувати запис в трудовий книжці ОСОБА_1 про звільнення з посади заступника Голови Державної служби геології та надр України; - поновити ОСОБА_1 на посаді заступника Голови Державної служби геології та надр України з дати звільнення, тобто 20 серпня 2021 року; - зобов`язати Державну службу геології та надр України видати наказ про допуск ОСОБА_1 до виконання посадових обов`язків; - стягнути з Державної служби геології та надр України на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу; - допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника Голови Державної служби геології та надр України та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу». Ухвалою колегії суддів від 02 лютого 2022 року вирішено роз`єднати у самостійні провадження позовні вимоги у справі №640/26517/21 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Державної служби геології та надр України, Служби безпеки України, Міністерства енергетики та захисту довкілля про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов`язання вчинити дії. Також вирішено позовну вимогу ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправним та скасування Рішення Служби безпеки України про відмову у наданні ОСОБА_1 допуску до державної таємниці - виділити і розглядати в окремому (самостійному) провадженні. Ухвалою від 22 лютого 2022 року справі за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України присвоєно номер №640/5553/22, справу прийнято до провадження. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року, у задоволенні позову відмовлено повністю. 20 квітня 2023 року позивач повторно засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов. Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстави касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Зокрема, скаржник, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, у тексті касаційної скарги, зазначає, що суди застосували статтю 23 Закону України «Про державну таємницю» без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у справі №813/4417/17, а також оскаржувані рішення судів ухвалені всупереч висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №390/34/17. Проте, Верховний Суд наголошує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). При цьому у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати норму права, яку на його думку, застосовано судами попередніх інстанцій всупереч висновкам Верховного Суду. Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі. Верховний Суд зазначає, що цитування уривків з постанов Верховного Суду, не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Всупереч зазначеному, скаржник лише в загальному послався на статтю 23 Закону України «Про державну таємницю», процитував уривки з постанов Верховного Суду та фактично висловив незгоду із прийнятим у справі судовим рішенням, що не є належним обґрунтуванням підстав відкриття касаційного провадження на передбачених пунктом 1 частин четвертої статті 328 КАС України. Окрім цього, варто зазначити, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування. З огляду на викладене, скаржником належним чином не обґрунтовано посилання на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Разом з тим, Верховний Суд вже надавав пояснення щодо вказаної підстави касаційного оскарження, однак скаржником так і не враховано зауваження, викладені Верховним Судом в ухвалі від 29 березня 2023 року, що свідчить виключно про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які йому надавалися Верховним Судом. Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з судовими рішеннями, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України. За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обґрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень). Зважаючи на те, що касаційну скаргу повернуто, суд не вирішує клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України, У Х В А Л И В : Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року у справі №640/5553/22 за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет», а у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами, у спосіб їх надсилання до суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя О.В. Кашпур