Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/17816/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ------------------------ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/17816/25 Перша інстанція: суддя Завальнюк І.В., повний текст судового рішення складено 09.10.2025, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді -Кравченка К.В., судді -Джабурія О.В., судді -Вербицької Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну НОМЕР_1 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: В червні 2025 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - відповідач, ВЧ НОМЕР_2 ), в якому заявив наступні позовні вимоги: - визнати протиправною відмову ВЧ НОМЕР_2 , викладену у листі від 15.05.2025 №08/11818-25-Вих, у звільненні позивача з військової служби за призовом під час мобілізації під час дії воєнного стану; - зобов`язати ВЧ НОМЕР_2 прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Викладене в позовній заяві обґрунтування позовних вимог полягає в тому, що позивач проходить військову службу на посаді начальника групи організації протиповітряної оборони та вогневої підтримки штабу прикордонної комендатури швидкого реагування у складі НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 . У березні 2025 року позивач звернувся з рапортом до відповідача, у якому просив звільнити його з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", оскільки він є єдиною особою, яка може здійснювати догляд за його матір`ю, яка є особою з інвалідністю 2 групи та потребує постійного догляду. До рапорту долучив копії документів, що підтверджують відповідні обставини, а саме: паспорта і довідки про присвоєння РНОКПП, довідки до акта огляду МСЕК та пенсійного посвідчення, висновку та довідок лікарсько-консультативної комісії, свідоцтв про народження, про смерть та довідки про місце проживання та склад сім`ї. Листом відповідача від 28.04.2025 №08/10355-25-Вих, надісланого у відповідь на адвокатський запит про результати розгляду поданого рапорту військовослужбовця, повідомлено про відсутність підстав для звільнення з військової служби у зв`язку з непред`явленням підтверджуючих документів щодо відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення у матері позивача. 09 травня 2025 року відповідачу було надано окремі документи, а саме копії свідоцтв про смерть бабусі позивача (мати матері) та рідного брата матері, свідоцтва про народження дітей позивача (онуків його матері), з посиланням на обставину його навчання за денною формою, що унеможливлює здійснення ним постійного догляду. Додатковою відповіддю, викладеною у листі відповідача від 15.05.2025 №08/11818-25-Вих повідомлено про відсутність підстав для звільнення у зв`язку з ненаданням підтверджуючих документів щодо відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення у матері позивача. Позивач вважає таку відмову незаконною, у зв`язку із чим звернувся до суду. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року позов задоволено частково наступним чином: - визнано протиправною відмову ВЧ НОМЕР_2 , викладену у листі від 15.05.2025 №08/11818-25-Вих, у звільненні позивача з військової служби за призовом під час мобілізації під час дії воєнного стану; - зобов`язано ВЧ НОМЕР_2 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення його з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" з урахуванням висновків суду та прийняти відповідне рішення; - в іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції ОСОБА_1 є військовослужбовцем, який проходить військову службу під час загальної мобілізації через введення воєнного стану на посаді начальника групи організації протиповітряної оборони та вогневої підтримки штабу прикордонної комендатури швидкого реагування у складі НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , військове звання - майор. У березні 2025 року позивач звернувся з рапортом до відповідача, у якому просив звільнити його з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Рапорт обґрунтовано тим, що він є єдиною особою, яка може здійснювати догляд за його матір`ю, яка є особою з інвалідністю 2 групи та потребує постійного догляду. До рапорту долучив копії документів, що підтверджують відповідні обставини, а саме паспорта і довідки про присвоєння РНОКПП, довідки до акта огляду МСЕК та пенсійного посвідчення, висновку та довідок лікарсько-консультативної комісії, свідоцтв про народження, про смерть та довідки про місце проживання та склад сім`ї. Листом відповідача від 28.04.2025 №08/10355-25-Вих, надісланого у відповідь на адвокатський запит про результати розгляду поданого рапорту військовослужбовця, повідомлено про відсутність підстав для звільнення з військової служби у зв`язку з непред`явленням підтверджуючих документів щодо відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення у матері позивача. 09 травня 2025 року відповідачу було надано окремі документи, а саме копії свідоцтв про смерть бабусі позивача (мати матері) та рідного брата матері, свідоцтва про народження дітей позивача (онуків його матері), з посиланням на обставину його навчання за денною формою, що унеможливлює здійснення ним постійного догляду. Додатковою відповіддю, викладеною у листі відповідача від 15.05.2025 №08/11818-25-Вих повідомлено про відсутність підстав для звільнення у зв`язку з ненаданням підтверджуючих документів щодо відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення у матері позивача. Зважаючи на неправомірну бездіяльність відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції погодився з доводами позивача щодо наявності у позивача права на звільнення з військової служби, яке передбачене абзацом 5 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та навів такі узагальнені доводи та висновки: - факт родинних відносин між позивачем та його матір`ю підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 15.06.1976 року; - із довідки про місце проживання та склад сім`ї №38 від 19.06.2024 року вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрована та проживає у житлі сама. Інші зареєстровані особи за вказаною адресою відсутні; - як зазначає сторона позивача, чоловік матері (батько позивача) помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 30.03.2001 року; рідні батьки матері позивача також померли (батько - у 1950-х роках, матір у 2009 році), що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 09.09.2009 року; рідний брат матері, ОСОБА_3 , помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 від 22.09.2020 року; інших дітей, крім позивача в ОСОБА_2 немає; є онуки, діти позивача - неповнолітня ОСОБА_4 , 2018 р.н. та ОСОБА_5 , 2001 р.н., який навчається за денною формою, у зв`язку з чим не може здійснювати догляд за своєю бабусею, більш того за станом здоров`я також не може здійснювати догляд за нею, що підтверджується довідкою №65 від 20.05.2025 року; - на законодавчому рівні не було встановлено будь-якого переліку документів, які б підтверджували відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня спорідненості особи, яка є особою з інвалідністю та потребує стороннього догляду; - враховуючи довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією та висновок ЛКК з довідками ЛКК та беручи до уваги відсутність інших осіб, окрім позивача, які можуть доглядати за його матір`ю, можна переконливо вважати, що у позивача наявні всі підстави для звільнення з військової служби на підставі абз.4 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду; - підпункт "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" не зазначає про таку умову для її застосування як відсутність родичів 1-го та 2-го ступеня споріднення, які можуть здійснювати необхідний для матері позивача постійний догляд, а мова у цій нормі йде виключно про членів сім`ї, а не всіх родичів. Водночас, згідно зі статтею 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Відтак для реалізації свого права на звільнення за вищенаведеною нормою закону, позивач не зобов`язаний доводити перед відповідачем за допомогою невизначених законодавством документів питання наявності або відсутності інших родичів відповідного ступеня споріднення, які не є членами її сім`ї (не проживають спільно з його матір`ю і не пов`язані з нею спільним побутом). Апелянт з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, зазначаючи, що для прийняття рішення про звільнення позивача з військової служби, на підставі абзацу 5 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» позивач повинен довести відсутність у його матері інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, або наявність таких якщо вони самі потребують постійного догляду. Апелянт вважає, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивачем не надано жодного документу який підтверджує відсутність у матері позивача членів сім`ї другого ступеня спорідненості, тобто ще рідних братів, сестер, дітей або онуків померлого брата ОСОБА_3 , тощо. Також апелянт стверджує про відсутність в нього відомостей про те, що у матері позивача немає інших дітей, в тому числі усиновлених, які можуть утримувати і здійснювати постійний догляд. Суд першої інстанції вірно визначив обсяг нормативно-правового регулювання, яке підлягає застосуванню для вирішення даного спору та яке полягає в наступному. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом. В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" №2232-XII. Визначення військової служби міститься у частині першій статті 2 Закону №2232-ХІІ та означає державну службу особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. За приписами частини другої цієї ж статті Закону проходження військової служби громадянами України здійснюється у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом. Згідно з частинами третьою і четвертою статті 2 Закону №2232-ХІІ громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Згідно з ч.6 ст.2 Закону України №2232-ХІІ передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період. Так, пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008), передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця. Питання звільнення з військової служби, в тому числі під час дії воєнного стану, врегульовано статтею 26 Закону №2232-ХІІ. Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу. Відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ, під час дії воєнного стану підставою для звільнення є, зокрема, необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Суд першої інстанції вірно виходив з того, що у наведених законодавчих положеннях мова йде мова не про відсутність інших родичів 1-го та 2-го ступеня споріднення, які можуть здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи, а саме про членів сім`ї такої особи які, відносяться до першого чи другого ступеня споріднення. Визначення хто є членом сім`ї наведено у частині 2 статті 3 Сімейного кодексу України, яка, зокрема, передбачає наступне: «

2. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.» Рівні споріднення в діючому законодавстві України визначені з метою спадкування (статті 1261-1265 Цивільного Кодексу України) та з метою оподаткування (підпункт 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 розділу 14 Податкового кодексу України). Так, статтями 1261 та 1262 Цивільного Кодексу України передбачено наступне: - у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки; - у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. Підпунктом 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 розділу 14 Податкового кодексу України визначено наступне: - членами сім`ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені; - членами сім`ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки. Отже, суд першої інстанції вірно виходив з того, що для реалізації свого права на звільнення на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ, позивач не зобов`язаний доводити перед відповідачем за допомогою невизначених законодавством документів питання наявності або відсутності інших родичів його матері відповідного ступеня споріднення, які не є членами її сім`ї (не проживають спільно з його матір`ю і не пов`язані з нею спільним побутом). Апелянт помилково стверджує про те, що згідно статті 1262 Цивільного кодексу України, членами сім`ї особи, які належать до другого ступеня спорідненості, є її рідні брати та сестри, баба та дід, як з боку батька, так і з боку матері, а також її онуки, адже наведений вище дослівний зміст цієї статі взагалі не містять такого терміну як «член сім`ї», а лише визначає перелік осіб, які мають право на спадкування у другу чергу. Крім того, посилання апелянта в обґрунтування своєї позиції на підпункт 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 розділу 14 Податкового кодексу України також є помилковими, оскільки положення цього пункту застосовуються виключно для цілей розділу IV цього Кодексу, а тому вони і не містять такої ознаки члена сім`ї, як спільне проживання та пов`язаність спільним побутом, яка визначена частиною 2 статті 3 Сімейного кодексу України. Тобто, сама по собі можлива наявність у матері позивача родичів 2 рівня споріднення не відносить їх автоматично до членів сім`ї матері позивача в розумінні ч.2 ст.3 СК України, оскільки вони разом з нею не проживають та не пов`язані спільним побутом. Що стосується доводів апелянта про відсутність в нього відомостей про те, що у матері позивача немає інших дітей, в тому числі усиновлених, які можуть утримувати і здійснювати постійний догляд, а встановлення факту відсутності інших родичів може бути здійснено в порядку окремого провадження у цивільному судочинстві, колегія суддів вважає безпідставними та надуманими, оскільки, по-перше - факт відсутності родичів не встановлюються в рамках окремого судового провадження; по-друге - не підтверджуються такі обставини й витягом з державного реєстру цивільного стану, оскільки останні видаються лише за фактами народження, укладення шлюбу, зміни імені чи смерті особи, які об`єктивно відбулися, і не існує спеціальної уніфікованої форми витягу про відсутність інших родичів, як вірно про це зазначає позивач у відзиві на апеляційну скаргу. Аналіз наведених апелянтом доводів вказує на те, що в рамках спірних правовідносин відповідач намагається покласти на позивача тягар доведення таких обставин та фактів, обов`язок по доведенню яких законодавством не передбачений, як не передбачений і спосіб такого доведення. Враховуючи все вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду першої інстанції не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суд від 09 жовтня 2025 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач К.В. Кравченко Судді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька