Постанова 4811 № 464/3029/18

Справа № 464/3029/18 Головуючий у 1 інстанції: Чорна С.З. Провадження № 22-ц/811/628/25 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 грудня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Копняк С. М., суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В., секретар судового засідання - Гаврилюк Я. Ю., з участю - представника ОСОБА_1 - адвоката Луки Т. М., представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - адвоката Оприска М. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_5 , та ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_6 , на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 15 січня 2025 року (повний текст рішення складено 24 січня 2025 року) та додаткове рішення Сихівського районного суду м. Львова від 12 лютого 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Дякович Мирослава Михайлівна, Сокальська державна нотаріальної контори про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та визнання права на спадкування та за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа: Давидівська сільська рада як орган опіки та піклування про встановлення факту родинних відносин та визнання права на спадкування, ВСТАНОВИВ: у червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Дякович Мирослава Михайлівна, Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експерної оцінки», в якому просила встановити факт спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_8 з 1993 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_8 . В подальшому подала до суду заяву в порядку статті 49 ЦПК України, до ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , третіх осіб: приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Дякович Мирослави Михайлівни та Сокальської державної нотаріальної контори, у якій просила встановити факт спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_8 з 1993 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за нею право на спадкування після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_8 . Позивач звернулась до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті останнього та із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, проте, нотаріусом свідоцтва не було видано. Зважаючи на наявність спору про право власності в порядку спадкування після смерті чоловіка позивачки та те, що позивач з померлим ОСОБА_8 не були офіційно в зареєстрованому шлюбі, позивач звернулась до суду про встановлення факту проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та визнання за нею права на спадкування після його смерті. У вересні 2018 року ОСОБА_9 як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_7 , в якому просив встановити факт родинних відносин, а саме що ОСОБА_9 є двоюрідним племінником ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнати за ОСОБА_9 право на спадкування після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_9 та ОСОБА_7 є родичами померлого ОСОБА_8 . Його батьком є ОСОБА_10 , який є сином ОСОБА_11 . Як посвідчується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису та народження та архівною довідкою, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 є синами ОСОБА_14 , тобто рідними братами. У ОСОБА_13 було два сини - ОСОБА_8 та ОСОБА_15 , що підтверджується свідоцтвом про народження та Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження. Сином ОСОБА_15 , відповідно до свідоцтва про народження, є ОСОБА_7 , який є спадкоємцем та нотаріально посвідченою заявою від 19 квітня 2017 року відмовився від прийняття спадщини після смерті свого дядька - ОСОБА_8 в його користь. Відтак, у померлого ОСОБА_8 є родичі, а саме ОСОБА_7 та двоюрідний племінник - ОСОБА_9 . Враховуючи вищенаведене, родинні відносини між ОСОБА_9 та померлим ОСОБА_8 документально підтверджуються. Для прийняття спадщини ОСОБА_9 звернувся до приватного нотаріуса Дякович Мирослави Михайлівни, якою було заведено спадкову справу, однак для оформлення спадщини необхідно встановити факт родинних відносин. З цією метою ним подано заяву про встановення факту родинних відносин та визнання права власності. Таким чином, з огляду на все вищенаведене, він має право на спадщину після смерті ОСОБА_8 як спадкоємець, який прирівнюється до другої черги спадкування та, тим самим, усуває від спадкування всіх інших осіб, що відносяться до наступних черг спадкування, зокрема і четвертої черги спадкоємців на законом, віднесення до якої претендує ОСОБА_1 . Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 22 лютого 2019 року прийнято позовну заяву третьої особи із самостійними вимогами до розгляду та об`єднано в одне провадження із позовною заявою ОСОБА_1 . Ухвалою суду від 02 липня 2024 року залучено до участі у справі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 як правонаступників відповідача та третьої особи, яка заявляє самостійні позовні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 15 січня 2025 року позов ОСОБА_1 до правонаступників відповідача ОСОБА_9 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та до ОСОБА_7 , треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Дякович Мирослава Михайлівна, Сокальська державна нотаріальної контори про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності - задоволено частково. Встановлено факт спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , а саме з 1993 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 . В решті позовних вимог відмовлено. Позов правонаступників третьої особи, яка заявляє самостійні позовні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_9 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа Давидівська сільська рада, як орган опіки та піклування про встановлення факту та визнання права власності - задоволено частково. Встановлено факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_9 є двоюрідним племінником ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судового збору. Додатковим рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 12 лютого 2025 року вирішено: - стягнути солідарно з правонаступників відповідача ОСОБА_9 - ОСОБА_2 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000, 00 грн; - стягнути з ОСОБА_1 на користь правонаступника відповідача ОСОБА_9 - ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн. Рішення суду оскаржила позивач ОСОБА_1 , подавши у лютому 2025 року через систему «Електронний суд» апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Сихівського районного суду м. Львова від 15 січня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання прав та в частині часткового задоволення позовних вимог правонаступників третьої особи, яка не заявляє самостійних позовних вимог щодо предмету спору ОСОБА_9 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про встановлення факту родинних відносин, а саме, що ОСОБА_9 є двоюрідним племінником ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 роу і ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права задовольнити, а в частині позовних вимог правонаступників третьої особи, яка не заявляє самостійних позовних вимог щодо предмету спору ОСОБА_9 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про встановлення факту родинних відносин, а саме, що ОСОБА_9 є двоюрідним племінником ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовити за безпідставністю. Також просить скасувати додаткове рішення Сихівського районного суду м. Львова від 12 лютого 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь правонаступника відповідача (третьої особи з позовними вимогами) ОСОБА_9 - ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн і ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у стягненні з ОСОБА_1 на користь правонаступника відповідача (третьої особи з позовними вимогами) ОСОБА_9 - ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер цивільний чоловік позивачки за первісним позовом ОСОБА_8 . ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Дякович Мирослави Михайлівни із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті останнього та зі заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, проте нотаріусом останній свідоцтва не видано з посиланням на відсутність прав на спадкування. Вважає, що із урахуванням наявності спору про право власності в порядку спадкування після смерті чоловіка позивачки ОСОБА_8 , факт родинних відносин підлягає встановленню у позовному провадженні. Наголошує, що не має змоги у позасудовий спосіб оформити право на спадкування у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів. Зазначає, що матеріали справи не підтверджують заявлений факт, а саме те, що ОСОБА_9 є двоюрідним племінником ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки жодним доказом не підтверджується той факт, що ОСОБА_16 та ОСОБА_13 були рідними братами. Тому недоведеним є і те, що оскільки ОСОБА_16 є батьком ОСОБА_10 , а ОСОБА_13 є батьком ОСОБА_8 , то такі були двоюрідними братами. А відтак, у справі не міститься належних і допустимих доказів на підтвердження факту родинних відносин, а саме про те, що ОСОБА_9 є двоюрідним племінником ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема свідків сторона відповідачів не заявляла та такі судом не допитувались. Щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь правонаступника відповідача (третьої особи з позовними вимогами) ОСОБА_9 - ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн апелянт вказує, що з наданого представником відповідача розрахунку вбачається, що ряд послуг, не мали впливу на хід розгляду справи та не потребують спеціальних професійних навиків, а також наявні послуги, які в договорі про надання правової допомоги не передбачались, а отже при визначенні розміру судових витрат, пов`язаних із правовою допомогою компенсації підлягають лише ті послуги, які вказані у відповідному договорі, а такі в повному обсязі відсутні (що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду висловленою у постанові від 22 грудня 2018 року по справі № 826/856/18). Також рішення суду першої інстанції оскаржила ОСОБА_2 , подавши у лютому 2025 року через систему «Електронний суд» апеляційну скаргу, в якій просить рішення Сихівського районного суду м. Львова від 15 січня 2025 року в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з 1993 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цієї позовної вимоги відмовити. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 15 січня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог правонаступників ОСОБА_9 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю та визнати за ними право на спадкування після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Провести перерозподіл судових витрат. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що, задовольняючи позовну вимогу ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з 1993 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права (зокрема, застосував норми права без урахування висновків Верховного Суду), а його висновки не відповідають обставинам справи. Зазначає, що судом на свій розсуд викладено і розтлумачено пояснення допитаних у судовому засіданні свідків щодо факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , принаймні останні п`ять років до смерті спадкодавця, тобто з 2011 по 2016 роки, жоден з яких беззаперечно про таке не ствердив. Також зазначає, що взяті до уваги судом першої інстанції два акти ЛКП «Під Зуброю» та асоціації ОСББ «Сихівчани» містять протилежну інформацію щодо місця проживання спадкодавця ОСОБА_8 . В той же час, судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги пояснення третьої особи - нотаріуса Дякович Мирослави Михайлівни, якою за зверненням племінника померлого ОСОБА_8 був проведений опис майна в його квартирі та встановлено, що відсутні ознаки проживання у квартирі інших осіб, а також ту обставину, що саме ОСОБА_9 сплатив всі комунальні борги після смерті ОСОБА_8 , за власні кошти спорудив йому надгробний пам`ятник, що підтверджується належними письмовими доказами. На його думку, наведені обставини чітко та однозначно спростовують висновки суду про спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_8 однією сім`єю з 1993 року по 2016 рік. Також зазначає, що право на спадкування після смерті ОСОБА_8 його двоюрідного племінника ОСОБА_9 , правонаступниками якого є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , не визнається приватним нотаріусом Дякович Мирославою Михайлівною та позивачкою ОСОБА_1 . Відзиви на апеляційні скарги не надходили, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки та її представника, пояснення представника відповідачів, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, а також позовних вимог та підстав позовів, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить залишити без задоволення, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами частини четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_8 . Офіційно одруженим ОСОБА_8 не був, дітей не мав. Мати ОСОБА_8 - ОСОБА_17 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а батько - ОСОБА_13 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . ОСОБА_15 , рідний брат спадкодавця, помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . Тобто, після смерті ОСОБА_8 спадкоємці першої черги за законом відсутні. За життя покійний своїм майном не розпорядився, заповіту не залишив, а відтак після його смерті відкрилась спадщина за законом. З матеріалів спадкої справи, витребуваних судом першої інстанції, убачається, що 05 грудня 2016 року ОСОБА_9 звернувся до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Дякович Мирослави Михайліввни із заявою про прийняття спадщини після смерті його двоюрідного дядька ОСОБА_8 . На підставі даної заяви заведено спадкову справу № 59920562. 22 грудня 2016 року ОСОБА_7 звернувся до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Дякович Мирослави Михайліввни із заявою про прийняття спадщини після смерті його дядька ОСОБА_8 , спадкоємцем якого згідно статті 1266 ЦК України є він у зв`язку з тим, що його батько ОСОБА_18 , брат спадкодавця, помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . Також з матеріалів спадкової справи вбачається, що за заявою ОСОБА_9 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дяковчи Мирославою Михайлівною вживались заходи щодо охорони спадкового майна, а саме, квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом проведення опису майна. Квартира була попередньо опечатана керівником ОСББ ОСОБА_19 . 07 грудня 2016 року нотаріусом було проведено опис спадкового майна. 13 лютого 2017 року приватний нотаріус ЛМНО Дякович Мирослава Михайлівна направила спадкоємцю ОСОБА_7 повідомлення про оформлення спадкових прав. 15 травня 2017 року приватному нотаріусу Дяковчи Мирославі Михайлівні надійшла заява від ОСОБА_7 , підпис останнього на якій 19 квітня 2017 року посвідчено тимчасово виконуючим обов`язки нотаріуса нотаріального округу Санкт-Петербурга Нікітіною Неллі Ернестівною. Цією заявою ОСОБА_7 повідомляв про те, що 22 грудня 2016 року він подав заяву про прийняття спадщини після смерті свого дядька - ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав за адресою: АДРЕСА_2 . Йому відомо про його право на прийняття спадщини і право відкликати заяву про прийняття спадщини протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, відповідно до статті 1269 ЦК України. Він відкликає свою раніше подану заяву про прийняття спадщини та на оформлення своїх спадкових прав не претендує. Про склад спадкового майна йому відомо. На оформлення своїх спадкових прав він не претендує і відмовляється від свого права на спадщину ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь його двоюрідного племінника - ОСОБА_9 . Зміст статтей 1268, 1269, 1270 ЦК України йому зрозумілий. 26 березня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Дякович Мирослави Михайлівни із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Листом від 16 квітня 2018 року нотаріус повідомила ОСОБА_1 про необхідність підтвердження її родинних відносин із спадкодавцем ОСОБА_8 . Як вбачається із свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 батьком ОСОБА_9 є ОСОБА_10 . У свідоцтві про народження серії НОМЕР_2 батьками ОСОБА_8 вказано ОСОБА_13 та ОСОБА_17 . Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 0017995159 та архівної довідки від 08 червня 2017 року № В-74, виданої Центральним державним історичним архівом України м. Львова, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 є синами ОСОБА_20 . Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 00017433022 та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 у ОСОБА_13 було два сини ОСОБА_8 та ОСОБА_15 . Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 записано ОСОБА_15 та ОСОБА_4 . Як вбачається зі свідоцтва про смерть, ОСОБА_15 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . Щодо позовних вимог про встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Відповідно до статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами. Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування справи про спадкування» розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Оцінюючи наведені вище докази щодо встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а саме, що останній є двоюрідним племінниклм покійного, у їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_9 був двоюрідним племінником спадкодавця ОСОБА_8 . Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 у цій частині такого висновку суду не спростовують. Щодо позовних вимог про визнання права на спадкування. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див. зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)). Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року в справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)). Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)). Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)). Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)). Статтями 1216, 1218 ЦК України) передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України). У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (стаття 1262 ЦК України). У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця (стаття 1263 ЦК України). У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини (стаття 1263 ЦК України). За приписами частини третьої статті 1266 ЦК України, яка регламентує порядок спадкування за правом представлення, племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України). Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкритя спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї (частина третя статті 1268 ЦК України). Згідно вимог частин першої та другої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщшинип не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини (частина п`ята статті 1269 ЦК України). Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України). За приписами статті 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законои може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною і може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття (частини п`ята та шоста статті 1273 ЦК України). Згідно вимог частини другої статтів 1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-когог із спадкоємців за законом незалежно від черги. За обставинами даної справи встановивши, що: - ОСОБА_7 , який є рідним племінником померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 , є спадкоємцем за законом другої черги за правом представлення у зв`язку з тим, що його батько ОСОБА_15 , рідний брат спадкодавця, помер ІНФОРМАЦІЯ_5 ; - 22 грудня 2016 року, тобто у передбачений законом шестимісячний строк, ОСОБА_7 звернувся до наторіуса із заявою про прийняття спадщини; - а 15 травня 2017 року нотаріусом зареєстровано його заяву від 19 квітня 2017 року (тобто знову ж таки у передбачений законом шестимісячний строк), у якій він відкликає свою раніше подану заяву про прийняття спадщини та повідомляє, що на оформлення своїх спадкових прав не претендує і відмовляється від свого права на спадщину ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь двоюрідного племінника - ОСОБА_9 , колегія суддів доходить висновку про те, що ОСОБА_9 є спадкоємцем другої черги за законом після смерті ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . В той же час, встановивши факт родинних відносин мід ОСОБА_9 і ОСОБА_8 , суд першої інтсанції дійшов висновку про відсутність будь-яких перешкод для оформлення ОСОБА_9 , правонаступниками якого є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , спадкових прав у нотаріальному порядку, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні вимог ОСОБА_9 про визнання права на спадкування. Водночас, у судовому засіданні 10 грудня 2024 року приватний нотаріус Дякович Мирослава Михайлівна повідомила, що свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_8 не може бути видано ОСОБА_9 , оскільки на підтвердження родинних зв`язків надано архівну довідку, а не витяг з РАЦСу. У цьому ж судовому засіданні відповідачка за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні позовні вимоги - ОСОБА_1 заявила, що вона не визнає ні право ОСОБА_9 , ні його правонаступників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на спадкування після смерті ОСОБА_8 . Встановивши, що право позивачів на спадкування оспорюється і без встановлення факту родинних відносин не може бути реалізовано шляхом видачі свідоцтва про право на спадщину, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, що таке не підлягає судовому захисту, і тому у задоволенні позову про визнання права на спадкування необхідно відмовити. Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_2 , що у разі невизнання чи оспорення права на спадкування таке право може бути захищене в судовому порядку шляхом його визнання. Такий спосіб захисту буде належним та ефективним, при цьому він не буде втручатися в повноваження нотаріуса, оскільки суд не визнає право власності на спадкове майно та не проводить розподіл спадщини, а ці дії вчиняє нотаріус. А відтак, і у цій частині рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нове про задоволення позовної вимоги правонаступників ОСОБА_9 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання за ними права на спадкування після смерті ОСОБА_8 . Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту проживання із спадкодавцем однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини та визнання права на спадкування. ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом про встановлення факту проживання із спадкодавцем однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини. Встановлення такого факту необхідно їй для спадкування після смерті її фактичного чоловіка ОСОБА_8 . За обставинами даної справи після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у передбачений законом шестимісячнимй строк звернувся спадкоємець ОСОБА_7 , який, знову ж таки у передбачений законм шестимісячний строк, відкликав свою раніше подану заяву про прийняття спадщини та повідомив, що на оформлення своїх спадкових прав не претендує і відмовляється від свого права на спадщину ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь двоюрідного племінника - ОСОБА_9 . Тобто, спадкоємцем другої черги за законом після смерті ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_9 , правонаступниками якого є позивачі по справі. Встановлення факту, про який просить ОСОБА_1 , могло би надати позивачці право на спадкування у четвертій черзі, яка, у відповідності до вимог спадкового законодавства щодо черговості спадкування та за обставинами даної справи, до спадщини не закликається. Адже прийняття спадщини спадкоємцем другої черги усуває від спадкування всіх інших осіб, що відносяться до наступних черг спадкування, зокрема і четвертої черги спадкоємців на законом, на віднесення до якої претендує ОСОБА_1 Наявність права на спадкування у четвертій черзі за наявності спадкоємців другої черги спадкування, і відсутності у позивачки права на спадкування у другій черзі, виключає задоволення позову про визнання права на спадкування та встановлення факту проживання із спадкодавцем однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини, адже право позивачки, за таких обставин, не є порушеним. Відтак колегія судді доходить висновку про недоцільність перевірки встановлених обставин та оцінки доказів щодо позовних вимог ОСОБА_1 , а відтак і про відмову у їх задоволенні саме з цих підстав, які є самостійними. Щодо додаткового рішення суду. Також, колегія суддів вважає законним та обґрунтованим додаткове рішення Сихівського районного суду м. Львова від 12 лютого 2025 року в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь правонаступника відповідача (третьої особи з позовними вимогами) ОСОБА_9 - ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн. Так, 04 липня 2017 року між ОСОБА_9 (Замовник) та Адвокатським бюро «Оприско та Партнери» (Виконавець) укладено договір про надання правової допомоги №1-0407/17-ц, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе доручення щодо надання правової допомоги та у представництві інтересів Замовника в суді з усіма правами, якими наділений представник згідно чинного законодавства України. 25 липня 2018 року між ОСОБА_9 (Замовник) та Адвокатським бюро «Оприско та Партнери» (Виконавець) укладено додаткову угоду № l до Договору про надання правової допомоги № 1-0407/17-ц, згідно якої доручення замовника полягає у наданні йому правової допомоги та у представництві інтересів в суді першої інстанції у справі № 464/3029/18. Керівником адвокатського бюро «Оприско та Партнери» підписано ордер на надання правової допомоги ОСОБА_9 у Сихівському районному суді м. Львова адвокатом Мікуш Зоряною Володимирівною, а також адвокатом Оприском Миколою Васильовичем. 22 вересня 2022 року між адвокатом Оприско Миколою Васильовичем та правонаступниками відповідача ОСОБА_9 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 підписано ордер на надання правничої допомоги, серія ВС № 1161897. Згідно рахунку № 001/1-0407/17-ц від 02 червня 2022 року до договору про надання юридичних послуг № 1-0407/17 від 04 липня 2017 року правова допомога та представництво інтересів у суді першої інстанції у справі №464/3029/18 складає 30 000,00 грн. Разом з тим, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність зменшення їх розміру та стягнення з ОСОБА_21 на користь правонаступника відповідача (третьої особи з позовними вимогами) ОСОБА_9 - ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу у сумі 25 000,00 грн із урахуванням складності справи, обсягу наданих адвокатських послуг та витраченого адвокатом часу, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Водночас, апеляційна скарга правонаступника відповідача (третьої особи з позовними вимогами) ОСОБА_9 - ОСОБА_2 містить вимогу про перерозподіл судових витрат, присуджених у даній справі сторонам. Із урахуванням того, що судові витрати у справі були розподілені додатковим рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 12 лютого 2025 року, таку вимогу слід розглядати як вимогу про скасування зазначеного судового рішення у відповідній частині. Згідно із частиною другою статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення Сихівського районного суду м. Львова від 15 січня 2025 року в частині задоволених вимог ОСОБА_1 та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні її позовних вимог, то підстави для стягнення на користь позивачки судових витрат відсутні. Тому додаткове рішення Сихівського районного суду м. Львова від 12 лютого 2025 року в цій частині підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у стягненні на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу. Пунктами 1 та 2 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права на спадкування та в частині часткового задоволення позовних вимог правонаступників третьої особи, яка не заявляє самостійних позовних вимог щодо предмету спору ОСОБА_9 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про встановлення факту родинних відносин, а саме, що ОСОБА_9 є двоюрідним племінником ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , постановлено судом з дотриманням норм матеріального та процесуального права, при повному і всебічному з`ясуванні всіх дійсних обставини спору сторін. Суд у цій частині вирішив дану справу згідно із законом і підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення в цій частині та задоволення поданих апеляційних скарг в цій її частині, виходячи з меж їх доводів, відсутні. Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За приписами частини другої статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Колегія суддів вважає, що оскільки висновки, викладені в оскарженому рішенні суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з 1993 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 та в частині відмови у задоволенні позовних вимог правонаступників ОСОБА_9 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права на спадкування не відповідають обставинам справи, то у цій частині таке підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення, яким у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з 1993 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 належить відмовити, а позовну вимогу правонаступників ОСОБА_9 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права на спадкуванняслід задовольнити та визнати за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 право на спадкування після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зважаючи на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 залишені без задоволення, відповідно додаткове рішення Сихівського районного суду м. Львова від 12 лютого 2025 року в частині стягнення із правонаступника відповідача (третьої особи з позовними вимогами) ОСОБА_9 - ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 грн 00 коп. необхідно скасувати, ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у їх стягненні. В решті додаткове рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. Статтею 382 ЦПК України, передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Приймаючи до уваги, що рішення суду частково скасоване, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2 114 грн 40 коп. за розгляд справи судом апеляційної інстанції. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 376, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

УХВАЛИВ: апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_5 , залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_6 , задовольнити. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 15 січня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання права на спадкування та в частині часткового задоволення позовних вимог правонаступників третьої особи, яка не заявляє самостійних позовних вимог щодо предмету спору ОСОБА_9 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про встановлення факту родинних відносин, а саме, що ОСОБА_9 є двоюрідним племінником ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити без змін. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 15 січня 2025 року в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з 1993 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цієї позовної вимоги відмовити. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 15 січня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог правонаступників ОСОБА_9 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права на спадкуванняскасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким ці позовні вимоги задовольнити. Визнати за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 право на спадкування після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Додаткове рішення Сихівського районного суду м. Львова від 12 лютого 2025 року в частині стягнення із правонаступника відповідача (третьої особи з позовними вимогами) ОСОБА_9 - ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 грн 00 коп. скасувати, ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у їх стягненні. В решті додаткове рішення залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 2 114 грн 40 коп. за розгляд справи судом апеляційної інстанції. Поновити дію рішення Сихівського районного суду м. Львова від 15 січня 2025 року у нескасованій під час апеляційного перегляду частині. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 29 грудня 2025 року. Головуючий С.М. Копняк Судді: С.М. Бойко А.В. Ніткевич