Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/12946/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/12946/24 пров. № А/857/10487/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Кузьмича С. М., суддів Курильця А.Р., Мікули О.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року (ухвалене головуючим суддею Валюх В.М. у м. Луцьк) у справі № 140/12946/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОІМПОРТ ГРУП» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарі. В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що Волинська митниця не врахувала належним чином фактичні обставини справи та усі подані документи, прийнявши протиправне рішення про коригування митної вартості товарів. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000294/2 від 13.09.2024. Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам Митного кодексу України Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав. З матеріалів справи слідує, що ТзОВ «ЄВРОІМПОРТ ГРУП» через уповноваженого декларанта ПП «РЕСПЕКТ БРОК» на митний пост Волинської митниці подано МД від 12.09.2024 №24UA205140057925U2 (а. с. 77), за якою задекларовано ввезення, зокрема, такого товару: «Жилка яловича, морожена, без будь-якої теплової кулінарної обробки, без вмісту харчових добавок, спецій, солі, приправ та інших домішок, не консервована, вага нетто 19863,10 кг, 1070 картон. коробок, Дата виробництва: 11/06/2024-23/08/2024, Термін придатності до: 18 місяців з дати виробництва при t-18C градусів Виробник: KLS Ugglarps AB, SE Торговельна марка: нема даних. піддана заморозці (мінус 18 градусів С)», ціна товару згідно графи 42 МД від 12.09.2024 №24UA205140057925U2 14301,43 євро. На підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного основного методу її обчислення декларантом до вказаної МД були подані такі документи: сертифікат якості № б/н від 09.09.2024; рахунок-фактуру (комерційний інвойс) № 3900396715 від 09.09.2024 (а. с. 21; переклад а. с. 131); міжнародну автотранспортну накладну (CMR) № 00000950 від 09.09.2024 (а. с. 30); міжнародний ветеринарний сертифікат № 222/2024/6733 від 06.09.2024 (а. с. 89-94); акт проведення огляду від 12.09.2024; рахунок на сплату за послуги перевезення № 169/2024 від 12.09.2024 (а. с. 37); довідка про вартість перевезення № б\н від 12.09.2024 (а. с. 26); прайс-лист від 28.08.2024; висновок від 11.09.2024 № 3-1/1200 (а. с. 22); зовнішньоекономічний контракт № 01/08/2024 від 01.08.2024 (а. с. 16-19); Додаток № 1 від 03.09.2024 до Договору купівлі-продажу № 01/08/2024 від 01.08.2024 (а. с. 20); Договір про надання послуг митного брокера № 72 від 02.01.2024; Договір-заявка № 1 на перевезення від 06.09.2024 (а. с. 27); довідка про заміну тягача від 11.09.2024 (а. с. 24); страховий поліс 854500129247 від 21.01.2024 (а. с. 38-39); експортна декларація № 24SEECZL7X2ANUU4B0 від 09.09.2024 (а. с. 23; переклад а. с. 133). З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000294/2 від 13.09.2024 (а. с. 50 зворот) вбачається, що митна вартість товару за МД не була визнана митним органом у зв`язку з тим, що подані документи містять розбіжності: відповідно гр.5 автотранспортної накладної від 09.09.2024 №00000950 серед товаросупровідних документів наявний пакувальний лист, однак пакувальний лист не подано до митного оформлення; згідно гр. 1 автотранспортної накладної від 09.09.2024 №00000950 продавцем товару ESS-FOOD A/S, що суперечить відправнику, зазначеному в гр. 22 ЦМР SEAFRIGO; згідно рахунка-фактури від 09.09.2024 №3900396715 умови оплати передоплата, однак банківських платіжних документів, що стосуються товару не надано; згідно висновку ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ від 11.09.2024 №3-1/1200 наявна інформація з відкритих джерел (посилання), однак фото/скріншотів/активних посилань не надано. У зв`язку з низькою якістю наданого документа перевірити актуальність даних посилань неможливо. В зв`язку із наявністю розбіжностей та відповідно до частин другої, третьої статті 53 Митного кодексу України декларанту була надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, зокрема: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) банківські платіжні документи, які стосуються товару; 6) пакувальний лист; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до частини шостої статті 53 МК України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Декларантом на вимогу митниці для підтвердження митної вартості надано наступні документи: пакувальний лист від 09.09.2024 (а. с. 47); рахунок-проформу від 27.08.2024 №3900395505 (а. с. 46; переклад а.с. 134); платіжна інструкція в іноземні валюті від 05.09.2024 № 224 (а.с. 45); висновок від 11.09.2024 № 3-1/1200 (продубльовано); картку рахунку (а.с. 43-44); оборотно-сальдову відомість; лист від 13.09.2024 № 1309/1. Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000294/2 від 13.09.2024 (а. с. 50). З графи 33 вказаного рішення вбачається, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Декларанту надіслано вимогу відповідно до частини другої, третьої статті 53 МК України про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості. Повного переліку запитуваних митницею документів декларантом не надано. Проведено консультації з декларантом згідно із статтею 57 МК України. Митну вартість визначено за резервним методом (стаття 64 МК України). Рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні товари за ЄАІС, а саме за МД №UA205140/2024/043635 від 09.07.2024, де митна вартість товару становить 1,25 дол. США/кг. Крім того, Волинська митниця видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2024/002419, відповідно до якої відмовлено у митному оформленні товарів (а. с. 49). В подальшому, спірний товар було випущено у вільний обіг за МД №24UA205140058195U0 від 13.09.2024 (а. с. 51). Позивач, вважаючи протиправним спірне рішення про коригування митної вартості товарів, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно до положень пунктів 23, 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України (далі МК України) митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. Частинами першою та другою статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України). Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначено у частині третій статті 53 МК України. Частиною першою статті 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За змістом частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина друга статті 58 МК України). Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (постанови, від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 27.03.2020 у справі №540/2605/18, від 25.11.2020 у справі №1.380.2019.001657, від 15.04.2021 у справі №804/14964/15, від 02.05.2024 у справі № 520/22458/23) звертав увагу на те, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість. Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Не надання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації. Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість. При перевірці судом у разі оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості підлягають встановленню обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребовування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими й додатково витребовуваними документами. Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару. Разом з цим, згідно матеріалів справи, відповідачем здійснювалась процедура письмових консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав та методу для визначення митної вартості товару відповідно до вимог статей 59 і 60 Митного кодексу України. Дослідивши подані декларантом згідно із частиною другою статті 53 МК України наявні у нього документи, які подавалися із митною декларацією, колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції, що такі документально підтверджують складові митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а сумніви митного органу щодо заявленої митної вартості є безпідставними. Так, суд першої інстанції встановив та таке підтверджується матеріалами справи, що договором від 01.08.2024 № 01/08/2024 визначено предмет та умови поставки, строк дії контракту та основні зобов`язання продавця та покупця (а. с. 16-19). Суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах, що згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Вказана в МД від 12.09.2024 №24UA205140057925U2 фактурна вартість товару відповідає тій, що зазначена в інвойсі №3900396715 від 09.09.2024 14301,43 євро. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять. При цьому, визначаючи митну вартість за першим методом, декларант до фактурної вартості додав також витрати з перевезення товару від місця передачі перевізнику до кордону України (за МД від 12.09.2024 №24UA205140057925U2 1500,00 євро, що еквівалентно 68189,25 грн ), що не заперечується відповідачем. Такі витрати підтверджено поданими разом із митною декларацією довідкою про витрати перевізника (а. с. 26). Відтак, суд першої інстанції правильно виснував, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом митну вартість спірного товару, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару. Щодо доводів про неподання митному органу пакувального листа, який зазначений в графі 5 автотранспортної накладної від 09.09.2024 №00000950 серед товаросупровідних документів, то суд враховує, що декларантом на вимогу митниці для підтвердження митної вартості надано пакувальний лист від 09.09.2024 (а. с. 47), про що також зазначено в рішенні про коригування митної вартості товару від 13.09.2024 № UA205140/2024/000294/2 (а. с. 50). Щодо тверджень Волинської митниці про те, що згідно гр. 1 автотранспортної накладної від 09.09.2024 №00000950 продавцем товару ESS-FOOD A/S, що суперечить відправнику, зазначеному в гр. 22 ЦМР SEAFRIGO, то суд зазначає про таке. Відповідно до пункту 2.1 Договору-купівлі-продажу № 01/08/2024 від 01.08.2024 (а.с. 16-19), Продавець відвантажує товар в строк 2 (двох) календарних днів від дати отримання Продавцем коштів на поточний рахунок. Поставка товару здійснюється відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс 2020 на умовах вказаних в інвойсі на кожне окреме завантаження до цього Договору. Як встановлено із рахунка-фактури № 3900396715 від 10 09.09.2024 (а. с. 21, переклад а.с. 131), умови поставки FCA Seafrigo Astorp, тобто визначено місце завантаження логістичний комплекс (холодильник), що відповідно кореспондується із місцем завантаження товару, зазначеному у Договорі-заявці № 1 на перевезення (а. с. 25), декларації країни відправлення та в міжнародному ветеринарному сертифікаті (а. с. 31-36). Таким чином, наявність інформації про Seafrigo Astorp у декларації країни відправлення з приміткою «вантажовідправник», який так само зазначений у міжнародній автотранспортній накладній CMR як відправник (графа 22) не суперечить укладеному контракту та не впливає на митну вартість товару, а в сукупності, відомості щодо номенклатури товару, його походження, ваги, вартості, які містяться в товаросупровідних документах, поданих до митного оформлення дають можливість ідентифікувати товар, що постачався за інвойсом № 3900396715 від 09.09.2024 (а. с. 21; переклад а. с. 131). Крім того, суд зазначає, що згідно з пунктом 6 частини другої статті 53 МК України декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару. Автотранспортна накладна (CMR) виписується для підтвердження укладення договору перевезення, який визначає відповідальність відправника, перевізника та одержувача товару. З аналізу норм МК України вбачається, що автотранспортна накладна (СМR) може бути джерелом відомостей про країну походження товару (частина дев`ята статті 43 МК України), про кількість вантажних місць, їх маркування, номери, зовнішній стан товарів та їх пакування (частина друга статті 191 МК України), про автотранспортний засіб комерційного призначення, що перевозить товари (частина друга статті 221 МК України). Проте, приписами МК України не передбачено, що товаротранспортна накладна є джерелом відомостей про митну вартість товарів. У свою чергу, автотранспортна накладна (СМR) не є документом, який підтверджує митну вартість, а отже не має впливу на числові визначення митної вартості, будь-які недоліки автотранспортної накладної, допущені перевізником, чи розбіжність даних, зазначених у ній, з іншими документами, не можуть бути підставою для визначення іншої митної вартості товару. В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000294/2 від 13.09.2024 також зазначено, що згідно рахунка-фактури від 09.09.2024 №3900396715 умови оплати передоплата, однак банківських платіжних документів, що стосуються товару не надано. Водночас, суд звертає увагу, що декларантом на вимогу митниці для підтвердження митної вартості товару та оплати надано як платіжну інструкцію в іноземній валюті від 05.09.2024 № 224 (а.с. 45), так і картку рахунку (а.с. 43) та оборотно-сальдову відомість (а.с. 44). Таким чином, колегія суддів поділяє твердження суду першої інстанції, що доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, та суд бере до уваги пояснення позивача про те, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення. Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально. Рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000294/2 від 13.09.2024 обґрунтоване також тим, що повного переліку запитуваних документів декларантом не надано. Проте, зазначене рішення не містить вказівки на конкретні документи, які не надані декларантом та без яких неможливо визнання митної вартості товару, як і не обґрунтовано у рішенні, чому додатково подані декларантом документи не були взяті до уваги митницею. Крім цього, згідно з оскаржуваного рішення слідує, що підставою для коригування митної вартості товару також слугувала інформація щодо митного оформлення схожих товарів з вищим рівнем митної вартості. Щодо таких доводів, Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх правових висновках, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. А тому, під час судового розгляду справи з`ясовано, що позивач (декларант) для підтвердження заявленої митної вартості товару подав до митного органу всі необхідні для цього документи, які містять достатні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також відомості про ціну, яка була сплачена за товар. Із змісту представлених документів можна чітко та однозначно встановити вартість придбання товару, при цьому наявність будь-яких обставин, що є визначальними за цих умов та змінюють його вартість, відповідачем не доведено. Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд апеляційної інстанції поділяє висновок суду першої інстанції, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. При цьому подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числові значення митної вартості товару. Звідси, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена в судовому порядку, а тому спірні рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та безпідставним, що має наслідком визнання його протиправним та скасування. Крім цього, суд першої інстанції в повній мірі дослідив надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу та враховуючи складність справи, керуючись критерієм реальності адвокатських витрат та розумністю їхнього розміру, конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, дійшов правильного висновку про зменшення розміру заявлених витрат з 8500 грн до 4000 грн. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції. Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється. Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року у справі № 140/12946/24 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді А. Р. Курилець О. І. Мікула