Постанова 4816 № 585/1403/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 січня 2026 року м.Суми Справа №585/1403/24 Номер провадження 22-ц/816/26/26 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач), суддів - Криворотенка В. І. , Рунова В. Ю. за участю секретаря судового засідання Назарової О.М. у присутності: представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Фомінова Романа Миколайовича, розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства "Автотранском" на рішення Недригайлівського районного суду Сумської області від 26 листопада 2024 року у складі судді Жмурченка В.Д., ухваленого в смт Недригайлів Сумської області, повне судове рішення складено 06 грудня 2024 року, в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , до Приватного підприємства "Автотранском", третя особа: ОСОБА_3 , про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у с т а н о в и в : У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом у власних інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свої вимоги мотивує тим, що 20.03.2023 близько 18 год. 30 хв. на автодорозі Київ-Суми-Юнаківка (Н-07) в с. Вільшана, Роменського району Сумської області по вул. Рудка, водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем спеціальним вантажним сідловим тягачем-Е марки «MAN» р.н. НОМЕР_1 до якого прикріплений спеціалізований напівпричіп Н/ПР-ЦИСТЕРНА-Е марки «ROS ROSA» моделі «INDOX» р.н. НОМЕР_2 , здійснив наїзд на малолітнього велосипедиста ОСОБА_2 , внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження та був госпіталізований до КНП «Роменська ЦРЛ». Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_2 спричинені тяжкі, середньої тяжкості та легкі тілесні ушкодження. В ході досудового розслідування у діях водія автомобіля ОСОБА_3 невідповідностей вимогам пунктів Правил дорожнього руху України встановлено не було, кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди малолітньому потерпілому ОСОБА_2 була також завдана моральна шкода, яка полягає у фізичному болі та душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з отриманням тяжких тілесних ушкоджень, неможливості швидкого відновлення стану здоров`я та здібностей потерпілого, позбавлення його можливості протягом тривалого періоду реалізації у навчанні, необхідності постійного лікування. Звичайний спосіб життя малолітнього потерпілого ОСОБА_2 змінився, довгий час він не міг виконувати ті дії, які раніше виконував з легкістю, а саме доглядати за собою, грати, допомагати по господарству, займатися фізичними вправами, оскільки продовжує відновлюватись після одержаних травм, продовжує лікування, потребує постійного догляду з боку батьків, забезпечення допоміжними засобами. Стан його здоров`я, що передував дорожньо-транспортній пригоді ще не відновився. Все це призвело до появи негативних психосоматичних та психоемоційних змін: порушення сну, знижений настрій, пригніченість, нервозність, емоційна напруга, насторога, невпевненість в собі, страх під час переходу автомобільних доріг, тривога з приводу майбутнього. Також моральних страждань зазнала і сама ОСОБА_1 внаслідок стану, в якому опинилась її дитина після ДТП. Втрата здоров`я сина стала сильним психологічним ударом дня неї. Її звичайний спосіб життя повністю змінився. Вона вже не пам`ятає коли в останнє у неї був нормальний сон та апетит, вона втратила душевний спокій та рівновагу, щоденні думки та спогади про наслідки події, негативні переживання. ОСОБА_1 постійно згадує момент коли дізналась про ДТП та злякалась, що може назавжди втратити дитину. Ввесь тягар по догляду і лікуванню малолітнього потерпілого фактично був покладений на ОСОБА_1 . Все це призвело до суттєвих моральних страждань, зниження та нестійкості настрою, порушення сну, неприємних сновидінь, емоційної напруги, реакції замикання, бажання уникати контактів. З урахуванням глибини та тривалості фізичних та душевних страждань, їх впливу на майбутнє, істотності порушення та змін у житті, виходячи із принципів виваженості, розумності і справедливості просить задовольнити позовні вимоги повністю та стягнути із відповідача на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , 200000 грн відшкодування моральної шкоди та на користь ОСОБА_1 50000 грн відшкодування моральної шкоди. Недригайлівський районний суд Сумської області рішенням від 26 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 задовольнив. Стягнув з ПП "Автотранском" на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , 200000 грн відшкодування моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням. Стягнув з ПП "Автотранском" на користь ОСОБА_1 50000 грн відшкодування моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням. Стягнув з ПП "Автотранском" на користь держави судовий збір в сумі 2500 грн. Не погоджуючись з рішенням суду ПП "Автотранском" подало апеляційну скаргу, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував висновків, викладених у постанові про закриття кримінального провадження від 29 липня 2023 року, згідно з якими, потерпілий ОСОБА_2 сам поставив себе у небезпечне для життя становище, отримав тілесні ушкодження, знехтувавши вимогами п.п. 10.1 та 10.3 Правил дорожнього руху України, які знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням ДТП. При цьому у ході досудового розслідування у діях водія ОСОБА_3 невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України встановлено не було. Відповідно до п.6.1. Правил дорожнього руху України, рухатися по дорозі на велосипедах дозволяється особам, які досягли 14-річного віку. Суд не врахував, що на момент ДТП 20 березня 2023 року ОСОБА_2 , дії якого спричинили дорожньо-транспортну пригоду, що призвела до отримання ним тілесних ушкоджень, не досягнув чотирнадцятирічного віку, тобто не мав права рухатися по дорозі. Заявник зазначає, що єдиним винним у ДТП є сам малолітній ОСОБА_2 , а його груба необережність мала наслідком ушкодження його здоров`я та, відповідно, виникнення шкоди. Посилаючись на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду по справі №172/1026/21 від 14 червня 2023 року та по справі №283/2536/21 від 29 травня 2023 року, наголошує на тому, що суд першої інстанції не застосував норми частини 4 статті 1193 ЦК України, що підлягали до застосування у спірних правовідносинах, та не зменшив заявленого розміру відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_2 . Звертає увагу на ту обставину, що при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд не навів жодних мотивів, не врахував, що матеріали справи не містять належних доказів того, що зміна звичайного способу життя потерпілого носитиме тривалий характер, та/або доказів неможливості відновлення звичного способу життя на майбутнє, зокрема в частині догляду за собою, допомозі по господарству, зайняття будь-яким фізичними вправами. Зауважує, що за наявними у справі медичними документами лікування ОСОБА_2 не носило тривалого характеру та загалом склало два тижні. Позивачка не обґрунтувала належними допустимим доказами заявленого розміру відшкодування, що становить 200000 грн, не навела жодних критеріїв з яких вона виходила, визначаючи саме такий розмір. Стверджує, що відповідач сплатив позивачці до її звернення до суду з позовом 12000 грн в рахунок відшкодування саме моральної шкоди, при цьому посилається на правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25 березня 2020 року по справі №641/8857/17, про те, що моральна шкода відшкодовується одноразово. Тобто у разі реалізації свого законного права на відшкодування моральної шкоди позивач не має права повторно вимагати компенсації за те ж діяння (якщо багаторазове відшкодування не передбачено договором або законом). Також вважає неправомірним висновок суду у резолютивній частині рішення про те, що на користь позивачки та її сина стягуються суми відшкодування моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, за наявності у справі постанови про закриття кримінального провадження №12023200470000190 від 21 березня 2023 року. Звертає увагу суду на безпідставність стягнення на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди, що полягає у душевних стражданнях, у зв`язку з протиправною поведінкою щодо членів її сім`ї чи близьких родичів, оскільки право на відшкодування шкоди, завданої малолітньому ОСОБА_2 виникло у останнього на підставі ч. 2 ст. 1167 ЦК України, тобто не пов`язане з протиправною поведінкою відповідача щодо нього. Зазначене, на думку заявника, виключає право ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди. Крім того, зауважив, що суд також не врахував обставин невиконання батьківських обов`язків ОСОБА_1 , в наслідок чого її малолітній син ОСОБА_4 виїхав на велосипеді на автодорогу «Н-07» в напрямку міста Суми, чим порушив Правила дорожнього руху України, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди та завдання останньому фізичних та моральних страждань. Представник позивачки подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, зазначив, що рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, апеляційну скаргу ПП "Автотранском" безпідставною, тому просить суд відмовити у її задоволенні. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, який заперечив проти доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду повністю не відповідає. Cуд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що 20 березня 2023 року близько 18 год. 30 хв. на автодорозі Київ-Суми-Юнаківка (Н-07) в с. Вільшана, Роменського району Сумської області по вул. Рудка, водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем спеціальним вантажним сідловим тягачем-Е марки «MAN» р.н. НОМЕР_1 до якого прикріплений спеціалізований напівпричіп Н/ПР-ЦИСТЕРНА-Е марки «ROS ROSA» моделі «INDOX» р.н. НОМЕР_2 , здійснив наїзд на малолітнього велосипедиста ОСОБА_2 , 2011 р.н., внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження та був госпіталізований до КНП «Роменська ЦРЛ» (а.с. 7-9 том 1). Водій ОСОБА_3 перебуває у трудових відносинах з ПП «Автотранском». Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_2 спричинена поєднана краніоскелетна травма, ВЧМТ, забій головного мозку, перелом склепіння черепа праворуч з переходом на основу, пластинчастий субдуральний крововилив праворуч без об`ємного впливу, посттравматичний церебро-субарахноїдальний крововилив, закрита тупа травма поперекового відділу хребта, перелом правого поперечного відростку L4 без зміщення, забій садно потиличної ділянки, звезення та садно шкіри поперекової ділянки, звезення шкіри колінного суглобу та кистей, забій м`яких тканин лівого плеча. Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 125 від 12 квітня 2023 року вказані травми кваліфікуються, як тяжкі, середньої тяжкості та легкі тілесні ушкодження (а.с.7-9, 22 том 1). З 20 березня 2023 року по 22 березня 2023 року ОСОБА_2 перебував на лікуванні у Роменській центральній районній лікарні, виписаний для подальшого лікування у Обласній дитячій клінічній лікарні у м. Суми (а.с. 22 том 1). З 22 березня 2023 року по 17 квітня 2023 року продовжував лікування у Обласній дитячій клінічній лікарні у м. Суми. Виписаний з покращеннями. Рекомендовано: повторне КТ головного мозку, продовження лікування ОСОБА_5 та Магне В6 до одного місяця, потребує індивідуального догляду протягом 6 місяців, протипоказання до психоемоційного напруження, повторний огляд у дитячого лікаря-невролога через 1 місяць, обмеження участі у контактних видах спорту, обмежене перебування у місцях підвищеним рівнем гучності (а.с.23-24 том 1). З 17 травня 2023 року по 27 травня 2023 року ОСОБА_2 проходив лікування в стаціонарі Сумської обласної дитячої клінічної лікарні (а.с. 21 том 1). 21 червня 2023 року ОСОБА_2 перебував на консультативному прийомі у дитячого лікаря невролога НДСЛ «ОХМАДИТ» МОЗ України, встановлений діагноз: хронічний постатраватичний головний біль, як наслідок ВЧМТ в березні 2023 року. Рекомендації лікаря: обмежити інтенсивне фізичне навантаження, підготовча група на фізкультурі, поступове повернення до навчання з вересня 2023 року (зменшити психологічне навантаження дитини, дати послаблення в завданнях). Медикаментозне лікування: карбонат, гліциін, нурофен. Повторний огляд за необхідності (а.с. 20) В ході досудового розслідування у діях водія автомобіля ОСОБА_3 невідповідностей вимогам пунктів Правил дорожнього руху України встановлено не було, постановою від 29 липня 2023 року кримінальне провадження № 12023200470000190 закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення (а.с. 7-9 том 1). За результатами судової автотехнічної експертизи, проведеної у кримінальному провадженні № 12023200470000190 (висновок експерта від 24 липня 2023 року № СЕ-19/119-23/9339-ІТ) в даній дорожній ситуації водій автопоїзда повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 12.2, 12.3, 12.4. Правил дорожнього руху України. За наданих вихідних даних , водій автопоїзда не мав технічної можливості уникнути даної дорожньо-транспортної пригоди. За даних вихідних даних в діях водія автопоїзда невідповідностей вимогам пунктів Правил дорожнього руху України , які б знаходилися причинному зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою, не вбачається. Якщо рух автопоїзда відбувався зі швидкістю 54 км/год (за даними системи GPS моніторингу), то в діях його водія вбачаються невідповідності вимогам п.12.4. Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору не знаходяться у причинному зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою. В даній дорожній ситуації водій велосипеда повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 6.1,6.6 «а», 19.1, 9.3, 9.4, 10.1,10.3, 11.14 Правил дорожнього руху України. Водій велосипеда мав технічну можливість уникнути даної дорожньо-транспортної пригоди. В діях водія велосипеду вбачаються невідповідності вимогам пунктів 10.1, 10.3, 11.14 Правил дорожнього руху України, з яких невідповідності вимогам пунктів 10.1, 10.3 ПДР з технічної точки зору знаходяться у причинному зв`язку з виникненням даної пригоди (а.с. 160-166 матеріалів кримінального провадження). Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності відповідачем умислу малолітнього потерпілого або наявності непереборної сили, урахував необережність, допущену самим ОСОБА_2 , а також глибину моральних страждань у зв`язку з отриманням ним тяжких тілесних ушкоджень, вважав заявлений розмір моральної шкоди таким, що відповідає глибині та тривалості моральних страждань позивачки та її малолітнього сина. Проте, повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції не можна, оскільки суд дійшов їх з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. За змістом пункту 1 частини 2 статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо, шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Відповідно до частини 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкода була завдана внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України). Тобто при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Під непереборною силою варто розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого варто розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид). Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується (частина друга статті 1193 ЦК України). Згідно з частиною четвертою статті 1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину. Стаття 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовується і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність. Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо). За висновком судової автотехнічної експертизи від 24 липня 2023 року № СЕ-19/119-23/9339-ІТ в даній дорожній ситуації, що склалася в діях водія автопоїзда невідповідностей вимогам пунктів Правил дорожнього руху України, які б знаходилися причинному зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою, не вбачається. Проте водій велосипеда, тобто малолітній ОСОБА_2 , мав технічну можливість уникнути даної дорожньо-транспортної пригоди. В діях водія велосипеду вбачаються невідповідності вимогам пунктів 10.1, 10.3, 11.14 Правил дорожнього руху України, з яких невідповідності вимогам пунктів 10.1, 10.3 ПДР з технічної точки зору знаходяться у причинному зв`язку з виникненням даної пригоди (а.с. 160-166 матеріалів кримінального провадження). Відповідно до пунктів 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. У разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися. За п. 11.14 Правил, рух по проїзній частині на велосипедах, мопедах, гужових возах (санях) і вершникам дозволяється лише в один ряд по правій крайній смузі якомога правіше, за винятком випадків, коли виконується об`їзд. Рухаючись по узбіччю зустрічної смуги водій велосипеда не переконався у безпечності зміни напрямку руху, не надав дорогу транспортному засобу, що рухався у попутному напрямку по тій смузі, на яку він мав намір перестроїтися, такі дії ОСОБА_2 заходилися у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди що свідчить про грубу необережність потерпілого ОСОБА_2 під час руху, яка виявилася у нехтуванні ним Правилами дорожнього руху України. Відтак жодних фактів, які свідчать про причинний зв`язок виникнення дорожньо-транспортної пригоди з обставинами непереборної сили або умислу потерпілого в ході судового розгляду встановлено не було. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_2 , суд зазначив, що врахував необережність потерпілого, що заходилася у причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, проте повністю задовольнив заявлену позивачкою вимогу про стягнення відшкодування та безпідставно не застосував положень частини 2 статті 1193 ЦК України, щодо зменшення розміру відшкодування. Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення є, окрім іншого, неправильне застосування норм матеріального права. При визначенні розміру компенсації моральної шкоди суд враховує характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, ступінь погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, інші обставин, які мають істотне значення, а також керується принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення. З огляду на глибину моральних страждань ОСОБА_2 у зв`язку з отриманими ним тілесними ушкодженнями різного ступеню тяжкості, перенесений біль, необхідність проходження лікування, тривалість відновлення стану здоров`я, позбавлення його можливості навчатися з належною інтенсивністю, обмеження у фізичних навантаженнях, при цьому врахувавши його грубу необережність, що знаходиться у причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди, дотримуючись засад виваженості, розумності та доцільності, суд дійшов висновку про необхідність зменшення заявленого позивачкою розміру відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_2 до 10000 грн. При цьому безпідставними є доводи заявника апеляційної скарги про те, що місцевий суд не застосував положення частини 4 статті 1193 ЦК України, відповідно до якої суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища. У справі, що переглядається, позов пред`явлений до юридичної особи, при цьому як у місцевому суді, так і у апеляційному, відповідач не наводив, жодних доводів щодо зменшення розміру відшкодування з зазначених підстав, відповідних доказів не подавав. Звертаючись з апеляційною скаргою відповідач зазначив про часткове відшкодування ним моральної шкоди у розмірі 12000 грн до звернення позивачки з позовом. Проте жодних платіжних документів, що підтверджують саме таке призначення платежу він до суду не подав. Позивачка ж, звертаючись з позовом зазначала, що отримала 12000 грн від відповідача на відшкодування матеріальних втрат понесених у зв`язку з лікуванням сина, доставкою його до лікарень для лікування та обстеження. З огляду на суперечливість тверджень сторін та відсутність доказів, що підтверджують призначення зазначеної виплати, суд не має правових підстав для врахування цих коштів, як виконання відповідачем свого обов`язку з відшкодування моральної шкоди потерпілому. В частині вирішення позову про відшкодування шкоди, завданої матері потерпілого ОСОБА_2 ОСОБА_1 апеляційний суд зазначає наступне. Згідно з частинами 1, 2 статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Як роз`яснив Верховний Суд України у постанові Пленуму №4 від 31 березня 1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Звертаючись з позовом свої вимоги щодо відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 мотивувала емоційними втратами через фізичний стан в якому опинилась її дитина через протиправну поведінку водія ОСОБА_3 , що перебував у трудових відносинах з ПП "Автотранском". Втрата здоров`я сина стала сильним психологічним ударом дня неї. Її звичайний спосіб життя повністю змінився, весь тягар по догляду і лікуванню малолітнього потерпілого фактично був покладений на позивачку. Тобто своє право на відшкодування моральної шкоди заявниця пов`язувала із душевними стражданнями, яких вона зазнала через втрату здоров`я її сином в наслідок протиправної поведінки водія ОСОБА_3 . Проте враховуючи, що під час судового розгляду неправомірності у діях водія ОСОБА_3 встановлено не було, а у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди знаходяться дії саме ОСОБА_2 , апеляційний суд визнає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про відсутність правових підстав для відшкодування позивачці моральної шкоди ПП "Автотранском" на підставі частин 1, 2 статті 23 ЦК України. Враховуючи, що суд першої інстанції не врахував загальних засад застосування матеріального закону про відшкодування моральної шкоди, рішення суду в частині вирішення вимог про стягнення відшкодування на користь ОСОБА_1 підлягає скасуванню на підставі пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Додатковим рішенням від 09 січня 2025 року Сумський районний суд Сумської області вирішив питання про відшкодування витрат сторони позивача на правничу допомогу. У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 4 «Про судове рішення у цивільній справі» судам роз`яснено, що у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Враховуючи встановлені підстави для скасування рішення місцевого суду та ухвалення в частині вимог нового рішення, апеляційний суд у даній справі змінює розподіл судових витрат, виходячи з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення на 4%. При звернені з позовною заявою до місцевого суду до сплати підлягав судовий збір у розмірі 2500 грн. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивачка звільнена від сплати судового збору. За змістом ч. 6 статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно з ПП «Автотранском» на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 100 грн. За подання апеляційної скарги на рішення суду ПП «Автотранском» сплатило 3750 грн, з огляду на часткове задоволення апеляційної скарги, апелянту необхідно компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір у розмірі 3600 грн. Частиною 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу . Відповідно до п. 2) ч. 1 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін). На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 надала договір від 31 березня 2023 року, укладений з адвокатом Фоміновим Р.М., відповідно до умов якого адвокат бере на себе зобов`язання представляти інтереси потерпілого ОСОБА_2 на період досудового розслідування кримінального провадження № 12023200470000190 від 21 березня 2023 року, а у разі закриття кримінального провадження в судовому розгляді справи в порядку цивільного судочинства. Відповідно до п. 4.1 договору гонорар представника становить 15000 грн (а.с. 31 том 1). Оплата послуг за надання правничої допомоги за цим договором у розмірі 15000 грн підтверджується фіскальним чеком від 31 березня 2023 року (а.с. 202а том 1). Згідно з актом прийому наданих послуг №1 за договором від 31 березня 2023 року адвокатом надані наступні послуги:

1. Участь під час проведення слідчого експерименту з малолітнім потерпілим ОСОБА_6 та його допиту яв якості потерпілого.

2. Ознайомлення з матеріалами кримінального провадження № 12023200470000190 від 21 березня 2023 року.

3. Складання позовної заяви про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП.

4. Представництво інтересів малолітнього ОСОБА_2 в Недригайлівському районному суді Сумської області у цивільній справі № 585/1403/24 (а.с. 203 том 1). Розмір витрат за кожну з послуг адвокатом не зазначений. В силу положень цивільного процесуального закону, суд вирішує питання відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать і витрати на правничу допомогу (ст. 133 ЦПК України). Надані стороною позивача докази підтверджують витрати на правничу допомогу, понесені не лише у зв`язку з розглядом цивільної справи № 585/1403/24, а і у кримінальному провадженні № 12023200470000190. З огляду на обсяг та складність наданих адвокатом послуг за договором від 31 березня 2023 року, пов`язаних з розглядом даної справи у місцевому суді, апеляційний суд вирішує питання про відшкодування витрат виходячи з принципу пропорційності, тобто вважає, що розмір понесених у цій справі витрат на правничу допомогу становить 7500 грн. Враховуючи, що позов підлягає до задоволення на 4%, відшкодуванню на користь позивачки підлягають витрати на правничу допомогу у розмірі 300 грн. Разом з відзивом на апеляційну скаргу представник позивачки адвокат Фомінов Р.М. подав докази витрат на правничу допомогу, понесених позивачкою під час апеляційного перегляду справи, а саме: договір про надання правничої допомоги від 01 січня 2026 року, відповідно до умов якого адвокат зобов`язався представляти інтереси ОСОБА_2 в Сумському апеляційному суді (справа №585/1403/24), а ОСОБА_1 зобов`язалася виплатити адвокату гонорар за надані послуги у розмірі 6000 грн. На підтвердження сплати гонорару адвокат надав копію платіжної інструкції від 02 січня 2026 року про сплату на його рахунок 6000 грн позивачкою ОСОБА_1 . Клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідач до апеляційного суду не подавав. Виходячи з принципу пропорційності відшкодування, з ПП «Автотранском» на користь ОСОБА_1 підлягають відшкодуванню витрати на правничу допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції, у розмірі 240 грн. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 367 - 369, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, у х в а л и в: Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Автотранском" задовольнити частково. Рішення Недригайлівського районного суду Сумської області від 26 листопада 2024 року змінити в частині розміру відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2 , другий абзац резолютивної частини рішення викласти у наступній редакції: «Стягнути з Приватного підприємства "Автотранском" на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди, завданої малолітньому ОСОБА_2 , у розмірі 10000 грн.» Рішення Недригайлівського районного суду Сумської області від 26 листопада 2024 року в частині вирішення вимоги про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 скасувати, ухвалити нове рішення в цій частині, про відмову у задоволенні позову. Стягнути з Приватного підприємства "Автотранском" на користь держави судовий збір за подання позову до місцевого суду у розмірі 100 грн. Додаткове рішення Недригайлівського районного суду Сумської області від 09 січня 2025 року скасувати. Стягнути з Приватного підприємства "Автотранском" на користь ОСОБА_1 відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених під час розгляду справи у суді першої інстанції, у розмірі 300 грн. Компенсувати Приватному підприємству "Автотранском" витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у розмірі 3600 грн. Стягнути з Приватного підприємства "Автотранском" на корись ОСОБА_1 відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених під час апеляційного перегляду справи, у розмірі 240 грн Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складене 7 січня 2026 року. Головуючий - О. І. Собина Судді: В. І. Криворотенко В. Ю. Рунов