Постанова 4811 № 459/3495/21

Справа № 459/3495/21 Головуючий у 1 інстанції: Мельникович М. В. Провадження № 22-ц/811/1360/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 жовтня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді: Ванівського О.М. суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О., секретаря: Суди В.І., з участю: позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 , представника відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 адвоката Луки Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 25 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної в результаті ДТП, - ВСТАНОВИВ: В листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідача та просить стягнути з останнього матеріальну шкоду в сумі 40 000 грн, моральну шкоду в сумі 300 000 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн. В обґрунтування позову послалась на те, що 24 липня 2020 року біля 20-00 год. в м. Червонограді, Львівської області на пішохідній доріжці між стадіоном та Червоноградською загальноосвітньою школою 1-го ступеня № 11 неповнолітній ОСОБА_6 , керуючи електровелосипедом на великій швидкості вчинив на неї наїзд, чим завдав їй тілесні ушкодження. Дане кримінальне правопорушення було внесено в ЄРДР за №12020140150000552 від 29.07.2020 та розпочато досудове розслідування за ст. 291 КК України. 30.12.2020 старший слідчий СВ Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області виніс постанову, якою закрив дане кримінальне провадження на підставі ст.110, п.2 ч.1 ст. 284 КПК України , та направив матеріали даного кримінального провадження інспекторам сектору превенції Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області, для вирішення питання про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ст. 127 КУпАП, а його батьків до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП. Постановою Червоноградського міського суду Львівської області від 08 липня 2021 року (справа №459/993/21, пров. № 3/459/553/2021 суддя Новосад М.Д.) суд постановив: « ОСОБА_3 звільнити від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 184 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення провадження по справі закрити». Згідно лікарняного листа сер. АДФ № 8552662 вона перебувала на стаціонарному лікуванні у Червоноградській ЦМЛ з 24 липня 2020 по 17 серпня 2020. Згідно даних медичної довідки Червоноградської ЦМЛ за № 6419/599 від 12.08.2020 р. внаслідок ДТП в я отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому хірургічної шийки та головки правої плечової кістки зі зміщенням. Вищевказані тілесні ушкодження виникли внаслідок дії тупих твердих предметів, які діяли по ударному механізму з прикладанням сили, з наданням тілу прискорення, з послідуючим падінням тіла і ударом об тверде підлегле покриття дороги і по своєму характеру потягли за собою розлад здоров`я на строк більше 21 дня і по цій ознаці згідно п. 2.2.2 "Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 кваліфікуються як тілесні ушкодження середньої тяжкості і вкладаються в час і місце пригоди, яка мала місце 24.07.2020 і характерні вищевказані тілесні ушкодження від наїзду велосипедиста на пішохода. У зв`язку із даним ДТП вона по даний час перебуває на лікуванні. Крім того, позивачка працює викладачем фортепіано. Вищевказані тілесні ушкодження в подальшому їй стануть перешкодою у її професійній діяльності, що пагубно вплине на її матеріальний стан так як мав місце закритий перелом хірургічної шийки та головки правої плечової кістки зі зміщенням. Окрім цього вважає, що крім матеріальних збитків, їй було завдано моральної шкоди, яка полягає у завданні негативних наслідків в результаті нанесення тілесних ушкоджень внаслідок ДТП, що мала місце 24.07.2020. Тривале переживання фізичної болі від вищевказаних тілесних ушкоджень спричинило виникнення пригніченого стану. Від такого стану та нецільового використання сімейних грошей постраждали крім неї і члени її родини, що призвело до розладу стосунків. Розмір заподіяної їй моральної шкоди визначити важко, але відповідач має хоча б компенсувати ті емоційні страждання, які довелося перенести їй і її родині, та витрати, пов`язані з відновленням її психічного стану, відпочинком від усього що сталося із нею та членами її родини. Розмір її душевних страждань і страждань її родини вона оцінює в 300 000 (триста тисяч) гривень. Ціна враховує в себе усі страждання, які довелося їй перенести зокрема: порушення звичайного способу життя, негативного впливу на стан здоров`я, а також моральних страждань, пов`язаних з дорожньо-транспортною пригодою. На підставі наведеного просить позов задовольнити. Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 25 квітня 2023 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної в результаті ДТП відмовлено. Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу. Вказує, що висновок суду не відповідає обставинам справи, та що суд неповно з`ясував обставини , що мають значення для справи. На думку апелянта, висновки суду першої інстанції є хибними та містять протиріччя. Зазначає, що вина неповнолітнього ОСОБА_5 ,12.01.2005 р у даному ДТП підтверджується крім інших доказів, рапортом від 24.07.2020 р., показами потерпілої ОСОБА_1 , показами свідка ОСОБА_7 , який 24.12.2020 р. пояснив, що коли він прибув у Червоноградську міську лікарню, там перебував ОСОБА_5 та його батько. Тато велосипедиста просив, щоб ОСОБА_1 помирилась з ними. Також, згідно квитанції № 75 від 29.07.2020 року ОСОБА_3 перерахувала кошти на рахунок ФОП ОСОБА_8 за ортопедичну пластину, необхідну для моєї операції, на що суд взагалі не звернув увагу на визнання вини відповідачем ( мамою) ОСОБА_6 . Вважає, що є достатня наявність підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди завданої здоров`ю діями відповідача. Просить скасувати рішення суду та постановити нове судове рішення, яким позов задоволити. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, представника відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 адвоката Луки Т.М. на її заперечення,дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне. Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачкою не доведено, що ДТП стало результатом винних дій відповідача ОСОБА_5 чи його батьків, а також причинного зв`язку між подією та наслідком, а відтак, у світлі норм ч.1 ч.2 ст.1167 ЦК України, суд вважав, що відсутні підстави для стягнення матеріальної та моральної шкоди із відповідачів, в силу того, що їх вина не доведена. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне. Встановлено, що 28 липня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Червоноградського РВП ГУ НП у Львівській області з заявою наступного змісту: 24.07.2020 близько 20:00 год. у м. Червонограді Львівської області на пішохідній доріжці між стадіоном та Червоноградською загальноосвітньою школою 1-го ступеня №11 на неї на великій швидкості наїхав велосипедист, чим завдав їй тілесних ушкоджень. У зв`язку із вищевказаною ДТП її швидка медична допомога доправила в КП «ЦМЛ ЧМР», де вона станом на 28.07.2020 перебувала в травматологічному відділенні. Зазначила, що по даному факту був викликаний наряд поліції. Працівники поліції зафіксували дану подію та відібрали у велосипедиста пояснення. Зазначила, що у зв`язку із шоковим станом не написала заяви в поліцію про дане кримінальне правопорушення. Дані відомості встановлені судом із оглянутих матеріалів кримінального провадження та із заяви позивачки від 28.07.2020 на аркуші №2 матеріалів кримінального провадження. За даним фактом 29 липня 2020 року Червоноградським РВП ГУ НП у Львівській області, були внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ст. 291 КК України, що встановлено судом з копії витягу з ЄРДР №12020140150000552 від 28.07.2020 (а. с. 42). Із медичної карти стаціонарного хворого №6419 ОСОБА_1 вбачається, що у день події 24.07.2020року вона була госпіталізована в травматологічне відділення з діагнозом перелом шийки правого плеча, садни обох ліктьових суглобів, дата виписки 17.08.2020року (а. с. 13-23). Згідно з іншими медичними довідками КП «ЦМЛ ЧМР» позивачка знаходилась на лікуванні з діагнозом: закритий перелом хірургічної шийки та головки правої плечової кістки зі зміщенням. Травма внаслідок ДТП (а. с. 11-12). У відповідності до висновку експерта №94/2020 від 26.08.2020 року у гр. ОСОБА_1 , 1964 року народження, згідно медичної документації та даних огляду виявлено тілесні ушкодження у вигляді перелому правої плечової кістки, саден на правому та лівому ліктях, крововиливу в лівій поперековій ділянці, на правому стегні, плями на шкірі в лівій поперековій ділянці, яка є слідом загоєного садна. Вказані тілесні ушкодження утворились від контакту з тупими предметами, могли виникнути 24 липня 2020 року внаслідок наїзду велосипедом та відносяться: перелом - до тілесного ушкодження середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров`я, крововиливи і садна до легкого тілесного ушкодження (а. с. 9-10). Постановою від 30 грудня 2020 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12020140150000552 від 29.07.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 291 КК України було закрито у зв`язку з відсутністю в діях причетного до даної події велосипедиста складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 291 КК України у зв`язку з тим, що заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень виключає застосування ст. 291 КК України, а також через те, що на момент вчинення даного правопорушення ОСОБА_5 не виповнилося 16 років, а тому він не є суб`єктом даного злочину. В постанові зазначено, що в діях ОСОБА_5 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.127 КУпАП, а в діях його батьків можуть мати ознаки лише адміністративного правопорушення, передбаченого ст.184 КУпАП. (а. с. 43-44). Постановою Червоноградського міського суду Львівської області від 08.07.2021 року звільнено ОСОБА_3 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення та закриття провадження по даній справі (а.с.45). Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Необхідною умовою відповідальності за заподіяння шкоди, є причинний зв`язок між дією (бездіяльністю) заподіювача шкоди і майновою або моральною шкодою, що виникла у потерпілої особи. Відповідальність за наслідки, що наступили, можлива лише тоді, коли ці наслідки були закономірним результатом вчиненого особою діяння. Дія або бездіяльність, що є однією з умов виникнення цього результату, але не пов`язані з ним внутрішнім необхідним зв`язком, є лише мотив, але не причина наслідків, що наступили . Для встановлення існування причинного зв`язку слід довести, що: 1) протиправна поведінка передувала настанню шкідливих наслідків; 2) шкідливі наслідки є результатом протиправної поведінки особи-заподіювача шкоди. Обов`язковою умовою виникнення деліктних зобов`язань є причинно - наслідковий зв`язок між діями особи і заподіянням шкоди. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку заподіяну шкоду, а тільки за ту шкоду, яка заподіяна його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями завдавана, а викликана якимись іншими обставинами. Відповідальність за завдану шкоду може настати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди: протиправну поведінку заподіювана шкоди: причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювана: вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Для встановлення існування причинного зв`язку необхідно довести, що протиправна поведінка передувала настанню шкідливих наслідків, шкідливі наслідки є результатом протиправної поведінки особи - заподіювана шкоди. Згідно з пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди по винні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Вказані висновки в частині необхідності встановлення винної особи та безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду та цієї шкодою. Суд першої інстанції вважав, що відомості про те, що наїзд на позивачку вчинив можливо відповідач ОСОБА_5 можливо встановити лише з протоколу допиту свідка ОСОБА_7 , який є представником Червоноградського РВП ГУ НП та в день події здійснював виїзд на місце події, де ним було попередньо встановлено відомості, щодо причетності ОСОБА_5 до даної події. Будь-яких рішень, постанов, вироків про притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності відповідача ОСОБА_5 за фактом вчинення вказаного діяння матеріали даної цивільної справи та матеріали кримінального провадження не містять. Проте, колегія суддів з такими висновками не погоджується. Так, як вбачається з постанови про закриття кримінального провадження від 30 грудня 2020 року допитана потерпіла ОСОБА_1 повідомила, що 24.07.2020 близько 20.00 год. пішла у магазин за продуктами, і повертаючись додому, стала іти по пішохідній доріжці розміщеній між стадіоном та Червоноградськими школами №11/12, по вул. Бандери у місті Червоноград. По пішохідній доріжці рухалась пішою ходою, прямолінійно, у середньому темпі, приблизно по її середині, можливо ближче до її лівого краю, та в певний момент відчула сильний удар в задню праву поверхню тіла, в основному у праве плече, та від даного удару впала на доріжку і отримала тілесні ушкодження. Впавши озирнулась по сторонах, та виявила що її збив велосипедист, який рухався на велосипеді, обладнаному електродвигуном. Вказаний велосипедист продовжував рух, та зупинився приблизно через 10-20 метрів після місця наїзду, і повернувся, та запитав у неї чи й не потрібно надати грошових коштів, при цьому жодної допомоги не надав. Тоді якісь перехожі допомогли їй підвестися, та викликали швидку медичну допомогу і поліцію. Через деякий час на місце події прибули медик, після чого ї було госпіталізовано. Коли вона перебувала на місці події то запитала у вказаного хлопця як його звати, і він назвався як ОСОБА_5 , та вказав, що проживає по АДРЕСА_1 . Допитаний свідок ОСОБА_7 повідомив, що 24.07.2020 перебував на чергуванні у складі СРПП №2 Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області. 24. 07.2020 близько 19.50 год. у Червоноградський ВП ГУНП у Львівській області надійшло повідомлення про наїзд велосипедистом на пішохода. Виїздом на місце події було встановлено, що поруч з СЗШ №11/12 м. Червоноград, неповнолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прож. АДРЕСА_1 , рухаючись на велосипеді, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1 , внаслідок чого остання отримала травми з якими була госпіталізована у Червоноградську міську лікарню. Коли ОСОБА_7 прибув у Червоноградську міську лікарню, там перебував ОСОБА_5 та його батько. Тато велосипедиста просив потерплої, щоб вона з ними примирилася, та вона повідомила, що жодних претензій до них не має, проте через травму письмове пояснення надати не змогла. У вищезазначеній постанові вказано, що в діях ОСОБА_5 наявні ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ст. 127 КУпА (порушення правил дорожнього руху пішоходами, велосипедистами та особами, які керують гужовим транспортом, і погоничами тварин). Окрім цього, з квитанції №75 ( т.1 а.с.53) вбачається, що мати ОСОБА_5 ОСОБА_9 оплатила 10 900грн. витрат за ортопедичну пластину для ОСОБА_1 , що на думку колегії суддів свідчить про визнання нею вини за шкоду завдану ОСОБА_5 внаслідок наїзду на ОСОБА_1 . Вказані обставини в сукупності на думку колегії суддів підтверджують наявність вини в діях ОСОБА_5 та спростовують висновки суду першої інстанції. Обґрунтовуючи наявність матеріальної шкоди у розмірі 40 000 грн, яка підлягає стягненню з відповідачів, ОСОБА_1 посилалась на завдання їй тілесних ушкоджень в результаті яких вона змушена була придбавати лікарські засоби, проходити лікування та реабілітацію. На підтвердження позовної вимоги про наявність підстав для відшкодування майнової шкоди, позивач надала копії чеків про придбання ліків та допоміжних засобів (том 1, а. с. 24-37). Відповідно до статей 12, 76, 77 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Колегія суддів вважає що відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення матеріальної шкоди, оскільки подані докази, зокрема чеки на придбання медичних препаратів, самі по собі не є належними доказами у справі. При цьому відсутність у матеріалах справи рецептів з призначеними медичними препаратами, виключає можливість суду перевірити надані позивачкою чеки на предмет відповідності призначеному їй лікуванню. Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів (частина перша статті 1168 ЦК України). У пунктах 3, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Враховуючи те, що неправомірними діями відповідач позивачу було завдано моральні страждання, пов`язані з отриманням тілесних ушкоджень (легких та середньої тяжкості) та, з урахуванням вимог розумності і справедливості, апеляційний суд приходить до висновку про визначення позивачу розміру відшкодування моральної шкоди у сумі 50 000 грн. Оскільки на момент винесення судового рішення ОСОБА_5 досяг повноліття, колегія суддів приходить до висновку, що саме з нього слід стягнути моральну шкоду на користь ОСОБА_1 . Відповідно до ч. 1 ст. 1180 ЦК України шкода, завдана неповнолітньою особою після набуття нею повної цивільної дієздатності, відшкодовується цією особою самостійно на загальних підставах. В частині стягнення з ОСОБА_5 витрат на правову допомогу в розмірі 3000грн., колегія суддів вважає, що така вимога не підлягає до задоволення, оскільки жодних доказів окрім договору про надання правової допомоги, ціна в якому не встановлена, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу суду не надано. Згідно з ч.13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору, такий слід стягнути ОСОБА_5 на користь держави в сумі 2270 грн. З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції скасуванню з постановленням нового судового рішення про часткове задоволення позову. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є:1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 25 квітня 2023 року скасувати. Постановити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної в результаті ДТП задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , завдану моральну шкоду в сумі 50 000грн. В задоволенні решти позову ОСОБА_1 - відмовити. Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь держави судовий збір в сумі 2270 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повний текст постанови складено 18 жовтня 2023 року. Головуючий: Ванівський О.М. Судді Цяцяк Р.П. Шеремета Н.О.