Постанова Вінницький апеляційний суд № 138/3752/25

Справа № 138/3752/25 Провадження № 22-ц/801/1258/2026 Категорія: 53 Головуючий у суді 1-ї інстанції Київська Т. Б. Доповідач:Голота Л. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2026 рокуСправа № 138/3752/25м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя доповідач), суддів Оніщука В.В., Рибчинського В.П., за участю секретаря судового засідання Козюма Д.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 138/3752/25 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 , яка діє в інтересах позивачів ( ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 ) на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 11.03.2026, ухвалене у складі судді Київської Т.Б. в приміщенні суду в м. Могилів-Подільський, - в с т а н о в и в : 25.12.2025 ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якому просили : (1) стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки, нанесені внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 5447,23 грн; (2) стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 матеріальні збитки нанесені внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 4391,06 грн; (3) стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, нанесену внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 70000 грн; (4) стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, нанесену їй та її малолітнім дітям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 100000 грн; (5) стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду, нанесену їй та її неповнолітній дитині ОСОБА_5 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 100000 грн; (6) стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 судові витрати. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 28.07.2025 на автодорозі Т2308 біля села Серебрія Могилів-Подільського району Вінницької області сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Subaru Tribeca», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , та транспортним засобом «BMW 530D», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6 , який не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції у результаті чого здійснив зіткнення. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. На момент дорожньо-транспортної пригоди позивачі направлялись на відпочинок у «Буковель» та в транспортному засобі «Subaru Tribeca» (семимісний транспортний засіб) перебували водій ОСОБА_1 , його дружина ОСОБА_1 , їх малолітні діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 та її неповнолітня донька ОСОБА_5 , які отримали травми та ушкодження. 28.07.2025 відносно водія «BMW 530D» д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_6 було складено адміністративний протокол. 18.08.2025 постановою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області у справі №138/2142/25 ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. В судовому засіданні ОСОБА_6 вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав повністю. Після вказаної дорожньо-транспортної пригоди, в результаті водій та пасажири «Subaru Tribeca» отримали ушкодження здоров`я та звернулись за медичною допомогою. В зв`язку з вищевикладеним, ОСОБА_1 вимушений був купувати ліки, займатись поїздками до лікарів на обстеження та реабілітацію для себе, дружини та дітей. З таких обставин позивачі отримали внаслідок ДТП з вини відповідача моральну та матеріальну шкоду. Автомобіль ОСОБА_1 отримав значних пошкоджень, а тому він не має змоги використовувати його за призначенням, оскільки має велику сім`ю, то всі поїздки здійснюються на таксі і це створює серйозний фінансовий тягар. Також, просив врахувати такий важливий факт, як зменшення ринкової вартості та ринкового попиту на автомобіль, оскільки зазвичай потенційний покупець не зацікавлений у купівлі автомобіля після ДТП за повною ринковою вартістю аналогічного неушкодженого авто. Крім того, він, його дружина та син отримали ушкодження здоров`я, що також нанесло їм моральної шкоди, яка виявилась у моральних стражданнях і переживаннях за здоров`я та благополуччя не лише себе, а і членів сім`ї. Зважаючи на викладене, ОСОБА_1 оцінює моральну шкоду заподіяну внаслідок ДТП в грошовому виразі - 70000 грн. ОСОБА_1 зазнала серйозного стресу та психологічного навантаження у зв`язку із дтп, так як постраждав її син з яким, вона сама та її чоловік, що призвело до того, що багато часу було проведено в лікарнях на реабілітації, тощо. Особливої моральної шкоди завдали дитячі нічні кошмари, стан занепокоєння, перебування в стурбованому стані, необхідність заспокоювати сина і все це відповідно вливає на ОСОБА_1 , що негативно відображається на її житті, побуті та роботі і створює несприятливу психологічну обстановку у сім`ї. Дитина - ОСОБА_3 через ДТП також зазнав суттєвих зміни в індивідуально-психологічних проявах, які полягають у пригніченості, пасивності, емоційній нестабільності, загостреній чутливості, роздратованості, відчуженості, високій тривожності, невпевненості у собі та своїх силах, у втраті інтересу до оточуючого, у високій фіксації на психотравмуючій ситуації та зниженні стресостійкості, що підтверджено відповідними доказами. На підставі викладеного, ОСОБА_1 оцінює моральну шкоду заподіяну їй та сину внаслідок ДТП в грошовому виразі 100000 грн. ОСОБА_4 постраждала у даній ДТП разом із своєю дитиною, внаслідок чого для неї настали суттєві негативні зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, що полягають у домінуванні негативних (астенічних) емоцій, страхів. Суттєві зміни в індивідуально-психологічних проявах полягають у пригніченості, пасивності, емоційній нестабільності, загостреній чутливості, роздратованості, відчуженості, високій тривожності, невпевненості у собі та своїх силах, у втраті інтересу до оточуючого, у високій фіксації на психотравмуючій ситуації та зниженні стресостійкості, що підтверджено відповідними доказами. Дитина отримала травми, з якими ОСОБА_4 змушена була їздити по лікарям, проходити лікування та реабілітацію після отриманих травм. ОСОБА_4 оцінює моральну шкоду заподіяну їй та її дитині у грошовому виразі в сумі 100000 грн. Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 11.03.2026 позовну заяву задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 644 грн 20 коп. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду у розмірі 428 грн. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2000 грн. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 3000 грн. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 3000 грн. Стягнуто з ОСОБА_6 судові витрати у виді судового збору у розмірі 90 грн 67 коп на користь Державної судової адміністрації України. Решту судових витрат у виді судового збору у розмірі 2707 грн 71 коп компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді витрат на правничу допомогу у розмірі 194 грн 40 коп. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді витрат на правничу допомогу у розмірі 194 грн 40 коп. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 судові витрати у виді витрат на правничу допомогу у розмірі 194 грн 40 коп. Решту судових витрат у виді витрат на правничу допомогу залишено за позивачами. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_7 , яка діє в інтересах позивачів, подано апеляційну скаргу (№ 4620 від 15.04.2026), в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить : рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Основними доводами апеляційної скарги є те, що : судом першої інстанції не враховано, що більшість придбаних медичних препаратів є генетиками, препаратами з ідентичною міжнародною непатентованою назвою, що забезпечують аналогічний терапевтичний ефект. Відсутність у деяких квитанціях назв «Ібупрофен» чи «Омепразол» пояснюється купівлею їхніх повних аналогів, які мають ту саму фармакологічну дію. Факт купівлі аналогів у період відразу після ДТП (липень-серпень 2025) чітко підтверджує причино-наслідковий зв`язок між травмою та витратами; витрати в розмірах 5447,23 грн та 4391,06 грн є фактично понесеними збитками на реабілітацію, що безпосередньо випливають із лікарських призначень; суд призначив розмір компенсації моральної шкоди, який не виконує компенсаційну функцію, призначені суми за фізичний біль та психічні страждання внаслідок ДТП фактично нівелює саму суть відшкодування; позивачі через ДТП не потрапили на відпочинок, на який прямували. У строк встановлений судом відзив на апеляційну скаргу не надходив. 16.06.2026 та 24.06.2026 до апеляційного суду надійшли заяви (вх № 7798/26-вх) ОСОБА_6 про розгляд справи без його участі. Щодо розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції. Відповідно до частини третьої статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. У судовому засіданні ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 , та їх представник ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити. Відповідач у судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином про дату, час і місце розгляду справи. подав заяви про розгляд справи у його відсутність. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивачів та їх представника, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України). Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції частково не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України. У справі встановлено наступні обставини. Постановою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 18.08.2025 ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів громадян, що становить 850 грн. Судом встановлено, що 28.07.2025 о 09 год 30 хв на автодорозі Т2308 біля с. Серебрія Могилів-Подільського району Вінницької області водій ОСОБА_6 , керуючи транспортним засобом «BMW 530D», д.н.з. НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не дотримався безпечної дистанції, у результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «Subaru Tribeca», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався на зустріч. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальної шкоди власникам. Водій ОСОБА_6 свою вину визнав /а. с. 13/. 16.09.2025 між ОСОБА_1 та страховиком ОСОБА_6 СК «Оранта» було узгоджену суму страхового відшкодування у розмірі 112390,52 грн /а. с. 14/. Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_1 /а. с. 12/. Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_1 /а. с. 12 - зворотній бік/. Відповідно до виписки епікризу КНП «Ямпільська територіальна лікарня» ОСОБА_3 перебував на лікуванні у період з 1.08.2025 по 18.08.2025. Згідно анамнезу захворювання батьки пов`язували скарги на здоров`я у зв`язку з травмуючим елементом емоційного стану в результаті аварії. Призначено лікування: процедура ЛФК, заняття з психологом, заняття з ерготерапевтом /а. с. 15-16/. Згідно протоколу індивідуального діагностичного обстеження ОСОБА_3 з 1.08.2025 по 18.08.2025 у КНП «Ямпільська територіальна лікарня», у зв`язку з діагностикою емоційного стану через переживання дитиною наслідків аварії, практичний психолог дійшла висновку, зокрема, що дитина проявляє підвищений рівень тривожності, який пов`язаний із пережитим стресом. Спостерігається емоційна нестабільність. Уникає розмов про аварію. Рекомендовано продовжувати психологічний супровід дитини /а. с. 17/. Також в матеріалах справи наявна довідка КНП «Ямпільська територіальна лікарня» від 6.08.2025 та від 20.08.2025 відносно ОСОБА_3 в яких зазначено про медичну подію, встановлені діагнози, діагностичні звіти, результати спостереження та проведенні процедури /а. с. 18-23/. Згідно консультаційного висновку спеціаліста КНП «Ямпільська територіальна лікарня» від 30.07.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , внаслідок проведених досліджень, було встановлено діагноз хронічний посттравматичний головний біль, компресія нервових корінців та сплетінь при інших дорсопатіях. Рекомендовано комірець Шанса, ібупрофен 400 мг., диклак гель (диклофенак), омепразол /а. с. 24/. Відповідно до консультаційного висновку спеціаліста КНП «Ямпільська територіальна лікарня» від 30.07.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , внаслідок проведених досліджень, було встановлено діагноз хронічний посттравматичний головний біль, компресія нервових корінців та сплетінь при інших дорсопатіях. Рекомендовано комірець Шанса, корсет на грудний відділ хребта, ібупрофен 400 мг., диклак гель, омепразол /а. с. 25/. Згідно консультаційного висновку спеціаліста КНП «Ямпільська територіальна лікарня» від 30.07.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , внаслідок проведених досліджень, було встановлено діагноз хронічний посттравматичний головний біль, компресія нервових корінців та сплетінь при інших дорсопатіях. Рекомендовано комірець Шанса, корсет на грудний відділ хребта, ібупрофен 400 мг., диклофенак, омепразол /а. с. 26/. Як стверджує ОСОБА_1 , він був вимушений купувати ліки, займатись поїздками до лікарів на обстеження та реабілітацію для себе, дружини та дітей. Доказами витрат є чеки з аптек щодо купівлі ліків, а саме: 05.08.2025 124,30 грн.; 10.08.2025 685,40 грн.; 15.08.2025 315,34 грн.; 11.08.2025 545,75 грн.; 19.08.2025 315,48 грн.; 30.07.2025 319,14 грн.; 18.08.2025 244,50 грн.; 08.08.2025 428,00 грн.; 25.08.2025 1239,80 грн.; 13.08.2025 456,02 грн.; 20.08.2025 345,50 грн.; 07.08.2025 428,00 грн. Загальна сума витрачених коштів становить: 5447 грн 23 коп. Також, як стверджує ОСОБА_4 після дорожньо-транспортної пригоди разом з дитиною відвідувала лікарів, купувала ліки, витрачала багато часу на реабілітацію морально-психологічного стану дитини. Доказами витрат є чеки з аптек щодо купівлі ліків, а саме: 26.08.2025 355,80 грн.; 31.07.2025 412,24 грн.; 21.08.2025 116,71 грн.; 31.07.2025 667,90 грн.; 30.07.2025 116,08 грн.; 31.07.2025 97,52 грн.; 19.08.2025 246,15 грн.; 25.08.2025 164,10 грн.; 18.08.2025 280,75 грн.; 21.08.2025 312,93 грн.; 01.08.2025 354,68 грн.; 30.07.2025 533,90 грн.; 01.08.2025 732,30 грн.. Загальна сума витрачених коштів становить: 4391 грн 06 коп. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що з аналізу наданих позивачами документів слідує, що потерпілим було призначено лікарські засоби, а саме: комірець Шанса, корсет на грудний відділ хребта, ібупрофен 400 мг, диклак гель (диклофенак), омепразол. Відомості про призначення будь-яких інших лікарських препаратів у матеріалах справи відсутні. Разом з тим, у наданих до суду квитанціях наявні докази купівлі лише два комірця Шанса (квитанція № 2812 від 7.08.2025 на суму 428,00 грн; квитанція № 2863 від 08.08.2025 на суму 428,00 грн, а також омепразола (квитанція №2352 від 31.07.2025 на суму 216,20 грн. Всі інші ліки та лікарські засоби, які зазначені у наданих до суду квитанціях не містять відомостей про купівлю ліків, які були призначені у консультативних висновках. Так само відсутні докази призначення лікування тими препаратами, які купували позивачі та які зазначені у квитанціях, а тому такі не можуть бути враховані судом при визначенні розміру понесених витрат. Таким чином, в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази на підтвердження понесених позивачем матеріальних витрат на лікування лише у розмірі 1072,20 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивачів. Щодо відшкодування моральної шкоди, судом зазначено, що позивачі перенесли фізичний біль та психічні страждання, яких вони зазнали у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, а також їм завдано душевних страждань, яких вони зазнала від зазначеної події. При цьому, враховуються і такі обставини, що разом з повнолітніми позивачами були також їхні неповнолітні діти. Таким чином, спричинена позивачам моральна шкода підлягає відшкодуванню особою винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, тобто ОСОБА_6 , до якого позивачі заявили такі вимоги. При визначенні розміру моральної шкоди судом враховано характер вчиненого відповідачем ОСОБА_6 правопорушення та його особу, а також враховано заявлені позивачами вимоги та обґрунтування ними моральної шкоди і її розміру, інші обставини, які мають істотне значення, та виходячи із засад розумності, справедливості, законності, розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд визначив до стягнення з відповідача моральної шкоди на користь позивача ОСОБА_1 у розмірі 2000,00 грн., позивача ОСОБА_1 у розмірі 3000,00 грн., позивача ОСОБА_4 у розмірі 3000,00 грн. Висновок суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди , а також в частині визначення розміру моральної шкоди завданої позивачам зроблено за неповного з`ясування обставин справи та помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 5.09.2019 по справі № 638/2304/17). Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанова ВС від 8.11.2023 по справі № 761/42030/21). Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої зазначеної статті). Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. За змістом указаної норми, за загальним правилом, шкода підлягає відшкодуванню, по-перше, в повному обсязі, по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала. Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої зазначеної статті). Проте, крім загального правила, є спеціальні, передбачені законом. Одним із таких спеціальних правил є норми про страхування особою цивільно-правової відповідальності. Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) і доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»). За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України). Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 4.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) зроблено висновок, що «відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Велика Палата Верховного Суду вважає, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність». Таким чином, обов`язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладається на страховика. Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах такої різниці. Згідно ст. 20 Закону України « Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ( далі Закон 3720-ІХ в редакції, що діяла на час ДТП) у разі заподіяння внаслідок ДТП шкоди життю та здоров`ю потерпілої фізичної особи здійснюється страхова (регламентна) виплата у зв`язку, крім іншого, з лікуванням потерпілої фізичної особи та моральною шкодою, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала потерпіла фізична особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Відповідно до п.4 ст. 14 Закону 3720-ІХ, у разі якщо внаслідок ДТП заподіяно шкоду життю, здоров`ю та/або майну декількох потерпілих осіб і страхової суми недостатньо для відшкодування шкоди таким особам у повному обсязі, страхова (регламентна) виплата здійснюється у межах страхової суми пропорційно до розміру шкоди, заподіяної кожній потерпілій особі яка звернулась за страховою виплатою протягом 30 днів після ДТП. Страхова (регламентна) виплата у зв`язку з лікуванням потерпілої фізичної особи здійснюється страховиком, а у випадках, передбачених частиною першою і пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ, у розмірі витрат, пов`язаних з доправленням, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілої фізичної особи у відповідному закладі охорони здоров`я, включаючи витрати на спеціальний медичний, постійний сторонній догляд та придбання лікарських засобів (лікарських препаратів). Необхідність здійснення таких витрат документально підтверджується відповідним закладом охорони здоров`я, а розмір витрат - розрахунковим документом (частина перша статті 21 Закону № 3720-IX). Вірно встановивши факт доведеності вини відповідача у вчиненні адміністративного правопорушення, що призвело до заподіяння ОСОБА_1 та ОСОБА_4 матеріальної шкоди та понесення ними витрат на лікування (придбання ліків), суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що позивачами не було доведено, що вони звертались про виплату компенсації до страхової компанії і, що їм було відмолено у виплаті коштів через перевищення розміру страхової суми за таку шкоду. Крім того, поза увагою суду залишилась та обставина, що ОСОБА_1 скористався своїм правом на узгодження суми відшкодування за страховим випадком за договором ОСЦПВВНТЗ, у зв`язку з чим погодив суму заподіяної йому шкодив межах суми страхового ліміту / а.с.14/. З огляду на викладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав у ОСОБА_1 на стягнення з ОСОБА_6 матеріальної та моральної шкоди, а у ОСОБА_4 матеріальної шкоди з ОСОБА_6 , оскільки з такими вимогами вони мали право звернутися до страховика. У свою чергу, враховуючи. що в цій частині рішення суду не оскаржується, апеляційний суд з урахуванням принципу заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius) відомий ще з часів римського права та існував у зв`язку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення), який означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення, приходить висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в цій частині.(постанова ВС від 24.05.2023 у справі № 179/363/21, 21.06.2023 у справі № 757/42885/19-ц). При дослідженні доводів апелянтів щодо розміру моральної шкоди колегія суддів враховує наступне. При розгляді позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції не врахував вимоги ст. 48, 50, 59, 175 ЦПК України та залишив поза увагою ту обставину, що позивачами у справі також були зазначені діти, законними представниками яких у суді були їх мами ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , однак суд першої інстанції не вирішив позовних вимог у цій частині. У відповідності до вимог ст. 175 ЦПК України у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачам, з яких міркувань вони виходили, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (частини перша та четверта статті 23 ЦК України). Отже, закон пов`язує виникнення права на компенсацію моральної шкоди з випадками порушення прав конкретної особи, а отже розмір шкоди має бути обґрунтованим та доведеним щодо кожного із позивачів. Так, у судовому засіданні позивачі апеляційному суду пояснили, що ОСОБА_1 та її малолітнім дітям, а також ОСОБА_4 та її неповнолітній доньці було заподіяно моральну шкоду, яка полягала у хвилюваннях за здоров`я дітей, їх стражданнях, у вимушеному проходженні лікування, зіпсованому відпочинку. Розмір заподіяної шкоди позивачі оцінили: - малолітньому ОСОБА_8 ( з урахуванням тривалого лікування та моральних страждань, стресу, страху, хвилювання) у сумі 80 тис. грн. - Оскільки, малолітній син ОСОБА_9 , через свій малолітній вік не зазнав впливу на своє здоров`я, через що у позові моральна шкода щодо нього не обґрунтовувалась, ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача на його користь 10 тисяч грн та на свою користь моральну шкоду у сумі 10 тисяч грн., оскільки вона хвилювалась та тривалий час переживала за здоров`я дітей. - ОСОБА_4 просила стягнути на свою користь моральну шкоду у розмірі 30 тис грн; - на користь неповнолітньої ОСОБА_5 70 тис. грн. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абзац 2 частини третьої статті 23 ЦК України). У постанові Великої Палати ВС від 15.12.2020 по справі № 752/17832/14-ц визначено, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення стосунків з людьми, які його оточують, інших негативних наслідків морального характеру. Компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм законодавства (постанова ВП ВС від 1.09.2020 по справі № 216/3521/16-ц). У постанові від 5.12.2022 по справі № 214/7462/20 Об`єднана палата КЦС зазначила, що зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У цій постанові ОП КЦС зазначила, що відбувається такий розподіл тягаря доказування: а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи. У постанові ОП КЦС ВС вказано, що при визначенні грошової суми компенсації моральної шкоди враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності й справедливості. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачів моральної шкоди, разом з тим при визначенні розміру моральної шкоди та не вирішенні позовних вимог в частині інтересів дітей суд першої інстанції допустився помилки. Відповідно до вимог статті 367 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце підчас розгляду справи судом першої інстанції. У пунктах 1, 2 частини першої статті 264 ЦПК України зазначено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження. Згідно пунктів 1, 2 частини четвертої статті 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення. Вирішуючи спір, в частині відшкодування моральної шкоди спричиненої відповідачем потерпілим ОСОБА_1 та її малолітнім дітям ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та її неповнолітній дочці ОСОБА_13 , суд першої інстанції стягнув розмір витрат моральної шкоди на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_14 в розмірі по 3000 грн кожному, не взявши до уваги всі обставини справи, зокрема те, що діти також є позивачами у даній справі та їх законними представниками були заявлені вимоги як у своїх особистих, так і в інтересах дітей. Колегія суддів враховує, що позивачі зазнали стресу та психологічного навантаження у зв`язку із дтп, що призвело до того що багато часу було проведено в лікарнях на реабілітації, перебування у стані стресу та занепокоєння, що негативно відобразилось на житті, побуті, роботі та навчанні. Позивачі зазнали суттєвих негативних змін в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, що полягали у домінуванні негативних (астенічних) емоцій, страхів. Суттєві зміни в індивідуально-психологічних проявах полягали також у пригніченості, пасивності, емоційній нестабільності, загостреній чутливості, роздратованості, відчуженості, тривожності. За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про збільшення розміру моральної шкоди заподіяної ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , особисто кожній, підлягають частковому задоволенню у розмірі 10 000 грн ( з урахуванням емоційного навантаження та хвилювання за власний стан здоров`я та стан здоров`я двох малолітніх дітей) ОСОБА_1 та у розмірі 7 000 грн ( з урахуванням емоційного навантаження та хвилювання за власний стан здоров`я та стан здоров`я неповнолітньої дитини) ОСОБА_4 . Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що судом першої інстанції не вирішено позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди спричинених малолітній дитині ОСОБА_1 та неповнолітній дитині ОСОБА_14 .. Вінницький апеляційний суд наголошує, що неповнолітня донька ОСОБА_12 - ОСОБА_14 отримала травми, змушена була їздити до лікарів, проходити лікування та реабілітацію після отриманих травм, враховуючи вік дитини, а тому розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_15 як законного представника, що діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 , слід визначити 15000 грн. Крім цього, малолітній син ОСОБА_1 - ОСОБА_3 в свою чергу зазнав суттєві зміни в індивідуально-психологічних проявах, які полягають у пригніченості, пасивності, емоційній нестабільності, загостреній чутливості, роздратованості, відчуженості, тривожності, проходив тривале лікування, враховуючи вік дитини, а тому розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 як законного представника, що діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 слід визначити в сумі 30000 грн. В іншій частині позовних вимог слід відмовити, оскільки позивачами не доведено правових підстав для стягнення моральної шкоди в більшому розмірі. Відповідач заперечень щодо розміру моральної шкоди суду не надав. Відповідно до пункту 1-4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції зміні в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 , про відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, слід задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, нанесену внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 10000 грн. Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 як законного представника, що діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , моральну шкоду, нанесену внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 30000 грн. Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду, нанесену внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 7000 грн. Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 як законного представника, що діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 , моральну шкоду, нанесену внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 15000 грн. В іншій частині позовних вимог відмовити. В іншій частині (в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди) рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 11.03.2026 слід залишити без змін. Щодо розподілу судових витрат. Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України). Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині, відтак слід здійснити перерозподіл судових витрат у справі пропорційно до задоволеної частини вимог. З урахуванням наведеного, слід стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 210 грн; на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 587 грн 62 коп, а також витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 2425 грн 80 коп; на користь ОСОБА_4 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 306 грн 24 коп, а також витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 1264 грн 20 коп. Судові витрати, понесені ОСОБА_1 у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції слід залишити за ним, оскільки рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог позивача залишено без змін. Також слід поновити дію рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 11.03.2026. Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 375, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 , задовольнити частково. Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 11.03.2026 в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 , про відшкодування моральної шкоди, а також в частині розподілу судових витрат змінити. Позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, нанесену внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 10000 гривень. Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 як законного представника, що діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , моральну шкоду, нанесену внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 30000 гривень. Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду, нанесену внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 7000 гривень. Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 як законного представника, що діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 , моральну шкоду, нанесену внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 15000 гривень. В іншій частині позовних вимог відмовити. В іншій частині (в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди) рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 11.03.2026 залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 210 гривень. Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 587 гривень 62 копійки, а також витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 2425 гривень 80 копійок. Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 306 гривен 24 копійки, а також витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 1264 гривень 20 копійок. Судові витрати, понесені ОСОБА_1 у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції залишити за ним. Поновити дію рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 11.03.2026. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 25.06.2026. Головуючий суддя Л. О. Голота Судді: В. В. Оніщук В. П. Рибчинський