Постанова 4813 № 521/13630/20

Номер провадження: 22-ц/813/6007/25 Справа № 521/13630/20 Головуючий у першій інстанції Роїк Д.Я. Доповідач Таварткіладзе О. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23.12.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Таварткіладзе О.М., суддів: Вадовської Л.М., Погорєлової С.О., за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу начальника Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - Саламахи Вадима Володимировича на додаткове рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 15 березня 2024 року за заявою представника ОСОБА_1 адвоката Смірнової Лариси Петрівни про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про знаття арешту з майна, - В С Т А Н О В И В: У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), який перейменовано на Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа ОСОБА_2 про зняття арешту з майна. Рішенням Хаджибейського районного суду м. Одеси від 01 червня 2021 року позов ОСОБА_1 до Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 про знаття арешту з майна - задоволено. Звільнено 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 , належну ОСОБА_1 з-під арешту, накладеного Другим Київським ВДВС у місті Одесі. Виключено з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записи: - від 14 вересня 2006 року за № 3730387; від 29 грудня 2009 року за № 9399923 про арешт 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 , належну ОСОБА_1 . 05 червня 2021 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 подав заяву про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат в порядку статті 141 ЦПК України, в обґрунтування якої вказав, що в позовній заяві позивач просив розподілити судові витрати, проте в рішенні суду це питання не вирішено. Позивач просив: стягнути з Другого Київського ВДВС у місті Одесі витрати на правничу допомогу у розмірі 17 434,52 грн. Додатковим рішенням Хаджибейського районного суду м. Одеси від 15 березня 2024 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Смирнової Л.П. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 521/13630/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Київського ВДВС у місті Одесі, третя особа - ОСОБА_2 , про зняття арешту з майна, про стягнення витрат правову (правничу) допомогу адвоката задоволено. Стягнено з Київського ВДВС у місті Одесі на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 681,60 грн та витрати на правову (правничу) допомогу адвоката у розмірі 17 434,52 грн. Не погоджуючись з таким додатковим рішенням суду, начальник Київського ВДВС у місті Одесі - Саламаха Вадим Володимирович, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить додаткове рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 15 березня 2024 року в частині стягнення з Київського ВДВС у місті Одесі на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким залишити заяву адвоката Смирнової Л.П. без розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що представником позивача у позовній заяві вказано в якості судових витрат лише судовий збір у розмірі 1681,60 грн. Про заплановані витрати на правничу допомогу - взагалі не зазначено. Ані позивач, ані його представник під час розгляду справи не заявили про намір подати до суду докази понесених судових витрат після ухвалення судом рішення по суті позовних вимог. Разом з тим, ураховуючи, що акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та квитанції про оплату послуг адвоката датовані березнем-квітнем 2021 року, тобто, складенні більш ніж за місяць до судового засідання, в якому було ухвалено рішення про задоволення позову, а заява про ухвалення додаткового рішення була подана до суду після винесення судом першої інстанції рішення по суті та не зазначено поважності причин неподання доказів на підтвердження судових витрат до закінчення судових дебатів, то за таких обставин суд першої інстанції повинен був залишити заяву позивача про стягнення витрат на правову допомогу без розгляду. Тобто, додаткове рішення суду оскаржується відповідачем лише в частині стягнення витрат на правову допомогу. Постановою Одеського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року апеляційну скаргу Київського ВДВС у місті Одесі задоволено. Додаткове рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 березня 2024 року, в частині стягнення з Другого Київського ВДВС у місті Одесі на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в сумі 17 434,52 грн скасовано. Прийнято постанову, якою заяву адвоката Смирнової Л.П. про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 17 434,52 грн з Другого Київського ВДВС у місті Одесі на користь ОСОБА_1 залишено без розгляду. В іншій частині додаткове рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 березня 2024 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 15 травня 2025 рокукасаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_3 , задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року в частині залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_3 , про стягнення витрат на правничу допомогу скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями по даній справі визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Таварткіладзе О.М., судді Вадовська Л.М., Погорєлова С.О. Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання, призначене на 23.12.2025 року 10:00 год. представник Другого Київського ВДВС у місті Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса) та третя особа - ОСОБА_2 , не з`явилися, про причини неявки апеляційний суд в установленому порядку не повідомили, належної ініціативи взяти участь у розгляді справи в режимі відеоконференції не виявили та заяв про відкладення судового засідання не подавали. Присутня у судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Смирнова Л.П. не заперечувала проти розгляду справи за фактичною явкою сторін. Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Оскільки явка учасників справи до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, поважність причин неучасті у судовому засіданні 23.12.2025 року учасників справи, належним чином повідомлених про розгляд справи, судом апеляційної інстанції не встановлено, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, спір підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тому розгляд апеляційним судом справи у відсутності учасників (відповідачів), які відсутні у судовому засіданні при таких обставинах не є порушенням їхніх прав щодо забезпечення участі у судовому засіданні і доступі до правосуддя. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі Верховного Суду у справі № 361/8331/18. За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Задовольняючи заяву представника ОСОБА_1 адвоката Смирнової Л.П. про ухвалення додаткового рішення, стягуючи з Київського ВДВС у місті Одесі на користь ОСОБА_1 витрати на правову (правничу) допомогу адвоката у розмірі 17 434,52 грн, суд першої інстанції виходив з дотримання принципів обґрунтованості, пропорційності (співмірності) витрат на оплату послуг адвоката, складності справи, значення її для сторін, з обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Колегія суддів не може погодися з таким висновком суду першої інстанції. Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що у серпні 2020 року представник ОСОБА_1 адвокат Смирнова Л.П. звернулася з позовом до Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), який перейменовано на Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа ОСОБА_2 , про зняття арешту з майна. Разом з тим, у позові адвокат Смирнова Л.П. просила здійснити розподіл судових витрат та стягнути з відповідача документально підтверджені витрати. До позову адвокатом додано ордер серії ВН № 1005594 від 18 серпня 2020 року, що підтверджує повноваження адвоката Смирнової Л.П. на представництво інтересів ОСОБА_1 у Малиновському районному суді м. Одеси на підставі договору про надання правової допомоги № 09 від 25 червня 2020 року (т. 1 а. с. 20). 06.11.2020 року через засоби електронного зв`язку, представником ОСОБА_1 адвокатом Смирновою Л.П. на адресу суду надіслано заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника. 23.02.2021 року через засоби електронного зв`язку, представник ОСОБА_1 адвокат Смирнова Л.П. повторно звернулася до суду з заявою про розгляд справи за відсутності позивача та його представника. 24.03.2021 року через засоби електронного зв`язку, представником ОСОБА_1 адвокатом Смирновою Л.П. на адресу суду надіслано заперечення на клопотання про закриття провадження у справі. 31.03.2021 року через засоби електронного зв`язку, представник ОСОБА_1 адвокат Смирнова Л.П. звернулася до суду з заявою про розгляд справи за відсутності позивача та його представника. Рішенням Хаджибейського районного суду м. Одеси від 01 червня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Другого Київського ВДВС у місті Одесі, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 про зняття арешту з майна - задоволено. Звільнено 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 , належну ОСОБА_1 з-під арешту, накладеного Другим Київським ВДВС у місті Одесі. Виключено з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записи: - від 14 вересня 2006 року за № 3730387; від 29 грудня 2009 року за № 9399923 про арешт 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 , належну ОСОБА_1 05.06.2021 року представником ОСОБА_1 адвокатом Смирновою Л.П. подав заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат в порядку статті 141 ЦПК України, згідно якої просила стягнути з Другого Київського ВДВС у місті Одесі витрати на правничу допомогу у розмірі 17 434,52 грн. До клопотання адвокатом додано: - Угоду про надання правничої допомоги № 09 віл 25.06.2020 року укладену між ОСОБА_1 адвокатом Смирновою Ларисою Петрівною, згідно якої зміст доручення представляти інтереси в усіх організаціях, установах, підприємствах незалежно від форм власності та галузевої належності та державних організаціях, судових установах з правом підпису документів, у судах першої, апеляційної і касаційної інстанціях з усіма правами наданими позивачу, відповідачу, третім особам, збирати докази, з приводу чого звертатися з адвокатськими запитами до всіх установ, підприємств і організацій незалежно від форми власності та галузевої належності та державних органів. Згідно п. 5 Угоди, гонорарні відносини, компенсації витрат, пов`язаних з виконання цієї угоди, та інші умови врегульовані додатковою угодою. 25 червня 2020 року між сторонам підписано Додаткову угоду № 09 про надання правової допомоги, згідно п. 8 якої внесено згідно квитанції наступні суми: -3000 грн, кв. № 01 від 25.06.2020 року; -8000 грн, кв. № 02 від 18.08.2020 року; -4000 грн, кв. № 03 від 01.03.2021 року; -4434,52 грн, кв. № 03 від 31.03.3021 року. Відповідно до Акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 1 від 23.04.2021 року виконавцем були виконані наступну роботи (надані послуги), згідно угоди № 09 від 25.06.2020 року, а замовник прийняв нижче перелічені роботи: - укладання угоди про надання правової допомоги на представництво інтересів в суді (вартість - 1416,90 грн; фактично затрачено часу 1 год.); - отримання інформаційної довідки з ДРРП (вартість 354,23 грн; фактично затрачено часу 15 хв.); - складання та подання заяви до Київського районного суду м. Одеси про ознайомлення з матеріалами архівної справи (вартість 354,23 грн; фактично затрачено часу 15 хв.); - складання та подання заяви до Київського районного суду м. Одеси про видачц копії рішення з архіву суду (вартість 354,23 грн; фактично затрачено часу 15 хв.); - отримання копії рішення та відповіді з Київського районного суду м. Одеси про ознайомлення з матеріалами архівної справи (вартість 708,45 грн; фактично затрачено часу 30 хв.); - складання та подання заяви до Київського районного суду м. Одеси про отримання інформації по адміністративній справі (вартість 354,23 грн; фактично затрачено часу 15 хв.); - отримання відповіді на заяву з Київського районного суду м. Одеси про ознайомлення з матеріалами архівної справи (вартість 708,45 грн; фактично затрачено часу 30 хв.); - складання та подання позовної заяви до Київського районного суду м. Одеси (вартість 2833,80 грн; фактично затрачено часу 2 год.); - прибуття до суду для участі в підготовчому судовому засіданні, отримання документів для вручення відповідачу (вартість - 1500 грн; фактично затрачено часу 1 год.); - прибуття до суду для участі в підготовчому судовому засіданні, з`ясування дати наступного судового засідання (вартість - 1500 грн; фактично затрачено часу 1 год.); - прибуття до суду для участі в підготовчому судовому засіданні, з`ясування дати наступного судового засідання (вартість - 1500 грн; фактично затрачено часу 1 год.); - складання і подання до суду заяви про розгляду справи за відсутності учасників справи (вартість - 450 грн; фактично затрачено часу 15 хв.); - прибуття до суду для з`ясування дати наступного судового засідання і отримання повістки для вручення відповідачу (вартість - 900 грн; фактично затрачено часу 30 хв.); - прибуття до Другого Київського ДВС у м. Одесі, вручення повістки (вартість - 900 грн; фактично затрачено часу 30 хв.); - складання і подання заперечень на клопотання відповідача про закриття провадження (вартість - 1800грн; фактично затрачено часу 1 год.); - прибуття до суду для участі в судовому засіданні (вартість - 1800грн; фактично затрачено часу 1 год.). Загальна вартість робіт (послуг) 17 434 грн. Разом з тим, представником додано копії квитанції до прибуткового ордера № 01 від 25.06.2020 року, квитанції до прибуткового ордера № 02 від 18.08.2020 року, квитанції до прибуткового ордера № 03 від 01.03.2021 року та квитанції до прибуткового ордера № 03 від 31.03.2021 року Також, до клопотання додано докази направлення клопотання про долучення доказів іншим учасникам справи. Колегія суддів виходить з такого. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). Відповідно до змісту ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. За приписами ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені статтями 76-80 ЦПК України. Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно ч. 1 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. При цьому серед основних засад (принципів) цивільного судочинства п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України закріплює принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 133 ЦПК України). Згідно ч. 1, 2 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. За приписами ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно ст. 141 ЦПК України, що закріплює вимоги щодо розподілу судових витрат між сторонами, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Окремо суд апеляційної інстанції зазначає, що положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК України передбачено загальне правило щодо можливості подачі доказів про судові витрати протягом 5-ти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У той же час ЦПК України містить спеціальну норму з цього приводу, а саме ст. 246 ЦПК України, зі змісту якої вбачається, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Отже, у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. У разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє у задоволенні заяви про стягнення витрат. Подібні висновки висловленні у постанові у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 346/2744/21. Таким чином, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина восьма статті 83 ЦПК України). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 дійшов наступного правового висновку: «Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 141 ЦПК України). Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1 ст. 246 ЦПК України). Таким чином, у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. У разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат». У вищевказаній справі Верховний Суд зазначив, що суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки зміст заяви не містить обґрунтування поважних причин неподання ним доказів, що підтверджують розмір судових витрат до закінчення судових дебатів у справі. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: від 13 лютого 2024 року у справі № 757/33206/22-ц (провадження № 61-8292св24) зазначено, що: «тлумачення частини першої статті 246 ЦПК України та частини восьмої статті 141 ЦПК України дає підстави для висновку, що у випадку, якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. А у разі закінчення процесуального строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України (п`ять днів після ухвалення рішення суду), - також і поважні причини пропуску цього строку. За відсутності обґрунтування поважних причин строку подання таких доказів до закінчення судових дебатів у справі чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат. Натомість наслідком закінчення процесуального строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України, є залишення заяви без розгляду». Обов`язок обґрунтувати причини неподання доказів у встановлений законом строк покладається на сторону, яка звертається з відповідною заявою про стягнення судових витрат; суд не зобов`язаний самостійно з`ясовувати підстави пропуску такого строку або причини неподання доказів до закінчення розгляду справи. З матеріалів даної справи вбачається, що інтереси позивача ОСОБА_1 в суді першої інстанції представляла адвокат Смирнова Л.П. У позовній заяві представник ОСОБА_1 адвокат Смирнова Л.П. просила здійснити розподіл судових витрат та стягнути з відповідача документально підтверджені витрати. 01.06.2021 року за результатами розгляду справи Хаджибейським районним судом м. Одеси ухвалено рішення про задоволення позову ОСОБА_1 05.06.2021 року через засоби поштового зв`язку представник ОСОБА_1 адвокат Смирнова Л.П. звернулася до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі щодо розподілу судових витрат. Так, апеляційним судом встановлено, що додаткова угода № 9 від 25 червня 2020 року про надання правової допомоги від 25 червня 2020 року, акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 1 від 23.04.2021 року, квитанція до прибуткового ордера № 01 від 25.06.2020 року, квитанція до прибуткового ордера № 02 від 18.08.2020 року, квитанція до прибуткового ордера № 03 від 01.03.2021 року та квитанція до прибуткового ордера № 03 від 31.03.2021 року, існували на час розгляду справи. Разом з тим, копія угоди № 9 про надання правової допомоги від 25.06.2020 року була вперше подана до суду вже після ухвалення рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 01 червня 2021 року. Отже, усі необхідні докази, якими представник ОСОБА_1 адвокат Смирнова Л.П. підтверджувала розмір понесених позивачем судових витрат в суді першої інстанції, існували станом на час ухвалення рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 01 червня 2021 року. За таких обставин, сторона позивача не були позбавлені об`єктивної можливості подати докази на підтвердження таких витрат на стадії ухвалення судового рішення, тобто до 01 червня 2021 включно. Колегія судів зазначає, що заява про ухвалення додаткового рішення не містить жодних обґрунтувань поважності причин неподання доказів щодо понесених судових витрат на правничу допомогу до закінчення судових дебатів у справі. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що були відсутні поважні причини, які б надавали стороні позивача подати заяву про стягнення витрат на правову допомогу в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України, тобто протягом п`яти днів після ухвалення рішення (постанова Верховного Суду від 10 січня 2024 року в справі № 285/5547/21). Посилання адвоката Смирнової Л.П. у судовому засіданні суду апеляційної інстанції на те, що після ухвалення судового рішення представник позивача отримала можливість остаточно узгодити обсяги виконаної роботи та її вартість, з урахуванням складності справи, кількості судових засідань тощо, є безпідставними, оскільки на останнє судове засідання перед ухваленням судового рішення адвокат Смирнова Л.П. подала до суду першої інстанції заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника аналогічну її ж заяві від 31.03.2021 року, а тому до закінчення судових дебатів у справі, адвокат могла оцінити складність справи, кількість судових засідань та витрачений на них час та складені нею процесуальні документи під час розгляду справи у суді першої інстанції. Таким чином розмір сплаченої правничої допомоги. яка заявлена до відшкодування залишився незмінним з 31.03.2021 року і до часу ухвалення судового рішення по суті справи 01.06.2021 року. Будь-якого акту виконаних робіт між адвокатом та клієнтом за період з 31.03.2021 року до 01.06.2021 року не складалось, додаткових сум до виплати за правничу допомогу за вказаний період не погоджувалось. Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. З урахуванням вищевказаних правових позицій Верховного Суду та наведених процесуальних норм, колегія суддів зазначає, що в разі неподання доказів понесення витрат на правничу допомогу у визначений законом строк, сторона має обґрунтувати, які поважні причини не дозволили їй подати такі докази до закінчення розгляду справи, чого в даному випадку зроблено не було. Ураховуючи, що стороною позивача було подано докази, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат, після ухвалення рішення, та не обґрунтовано поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судового розгляду, суд першої інстанції мав дійти висновку про відмову в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 адвоката Смирнова Л.П. про стягнення витрат на правничу допомогу відповідно до ст. 246 ЦПК України, однак необґрунтовано задовольнив її. За таких обставин, доводи апеляційної скарги відповідача у цій частині знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Враховуючи наведене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а додаткове рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасуванню з ухваленням нового судового рішення у цій частині про відмову у задоволення заяви представника ОСОБА_1 адвоката Смирнова Л.П. про стягнення витрат на правову допомогу. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу начальника Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - Саламахи Вадима Володимировича - задовольнити частково. Додаткове рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 15 березня 2024 року в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Смірнової Лариси Петрівни про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 17 434,52 грн залишити без задоволення. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено: 29.12.2025 року. Головуючий О.М. Таварткіладзе Судді: Л.М. Вадовська С.О. Погорєлова