Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/15176/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/15176/25 Суддя першої інстанції: Харченко Ю.В. Час та місце ухвалення судового рішення «--:--», м. Одеса Повний текст судового рішення складений 15.09.2025 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Крусяна А.В., суддів Шевчук О.А., Яковлєва О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: 15.05.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку виплати в повному розмірі грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 19.05.2023; зобов`язання нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку виплати в повному розмірі грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 30.01.2020 по день фактичної виплати 22.04.2025 відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання судового рішення від 26.02.2024 у справі №420/36129/23 (набрало законної сили 10.06.2024), 22.04.2025 відповідачем виплачено йому грошове забезпечення за період з 30.01.2020 по 19.05.2023. Враховуючи, що відповідач не здійснив своєчасну виплату сум грошового забезпечення за вказаний період, позивач вважає, що на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», він має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку її виплати. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 позов задоволено, виходячи з того, що позивач має право на виплату компенсації втрати частини грошового забезпечення у зв`язку з порушенням відповідачем строків виплати грошового забезпечення з 30.01.2020 по 31.12.2020, а також грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, за весь період затримки виплати з 30.01.2020 по 22.04.2025. Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, сторони подали апеляційні скарги, в яких просять: позивач - рішення суду змінити та доповнити його мотивувальну частину; відповідач - рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що рішенням суду у справі №420/36129/23 судом визнано протиправні дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати йому сум грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 19.05.2023, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2023 роки, а не лише грошове забезпечення за 2020 рік, тобто судом першої інстанції помилково вказано, що несвоєчасне грошове забезпечення стосується меншого періоду. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що військовослужбовці, які проходять військову службу у військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, КЗпП України не поширюється, а отже відсутні законні підстави для нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Крім того, апелянт зазначає, що нарахування та виплата грошового забезпечення здійснюються в межах бюджетного фінансування, яке визначається та виділяється центральними органами виконавчої влади, при цьому, військова частина не має самостійної фінансової автономії у формуванні бюджету чи визначенні термінів надходження коштів. Відповідно, затримки виплат не є наслідком бездіяльності чи протиправних дій військової частини. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22.11.2023 №336 його було виключено із списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення. /а.с.11-12/ 22.04.2025, на виконання судового рішення у справі 420/36129/23 (набрало законної сили 10.06.2025), відповідач нарахував та виплатив позивачу суми грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 19.05.2023, в тому числі грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2023 роки в загальному розмірі 325728,25грн. /а.с.20/ 29.04.2025 позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, однак відповіді не отримав. /а.с.21/ Вважаючи, що відповідачем протиправно не виплачено компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 19.05.2023, позивач звернувся з позовом до суду. Перевіривши матеріали справи, судова колегія приходить до наступних висновків. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовано Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-III (надалі - Закон України №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 (надалі - Порядок №159). Згідно ст.1 Закону України №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). За приписами ст.2 Закону України №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому вищезазначеному законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Згідно приписів ст.ст.3, 4 Закону України №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Відповідно до п.1 Порядку №159 дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року (п.2 Порядку №159). За змістом п.3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсія (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат). Згідно п.4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом. Приклади обчислення суми компенсації наведено у додатку. Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). При цьому право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати. Компенсація за порушення строків виплати доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у даному випадку - органом прокуратури) добровільно чи на виконання судового рішення. Так, у подібних правовідносинах у постанові від 15.08.2018 у справі №653/3356/17 Верховний Суд дійшов висновку, що наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Використане у ст.3 Закону №2050-ІІІ та п.4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст.46 Закону №1058-IV, ст.2 Закону України №2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Водночас, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Разом з тим, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.1-3 Закону України №2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені. Дана правова позиція викладена у відповідності до постанов Верховного Суду від 05.07.2022 у справі №420/7633/20, від 29.03.2023 у справі №120/9475/21-а, від 10.10.2024 у справі №280/5397/19, від 18.12.2024 у справі №755/15005/23. Відповідно до обставин даної справи, на виконання рішення суду у справі №420/36129/23, відповідач 22.04.2025 нарахував та виплатив позивачу грошове забезпечення за період з 30.01.2020 по 19.05.2023, в тому числі грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2023 роки в загальному розмірі 325728,25грн. /а.с.20/ Отже, відповідачем порушено строки виплати грошового забезпечення позивача за весь час затримки виплати - за період з 30.01.2020 по день фактичної виплати грошового забезпечення у повному обсязі, тобто до 22.04.2025, на підставі чого позивач має право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення. Судова колегія приймає до уваги доводи апеляційної скарги позивача, що в мотивувальній та описовій частині судового рішення, суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що рішенням суду у справі №420/36129/23 судом визнано протиправні дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу сум грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 19.05.2023, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2023 роки, а не лише грошового забезпечення за 2020 рік, тобто судом першої інстанції помилково вказано, що несвоєчасне грошове забезпечення стосується меншого періоду. При цьому, слід зазначити, що вказані обставини не вплинули на результат розгляду справи та судом першої інстанції вірно встановлено право позивача на отримання компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за весь період затримки з 30.01.2020 по 22.04.2025, що відображено в резолютивні частині оскаржуваного рішення. На підставі викладеного, в порядку ст.317 КАС України підлягає зміні шляхом доповнення його мотивувальної частини висновками суду апеляційної інстанції. Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року змінити. Доповнити мотивувальну частину рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року висновками суду апеляційної інстанції, викладеними у даній постанові. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року залишити без змін. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на військову частину НОМЕР_1 . Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення. Суддя-доповідач А.В. Крусян Судді О.А. Шевчук О.В. Яковлєв