Постанова 4811 № 463/8996/24

Справа № 463/8996/24 Головуючий у 1 інстанції: Грицко Р.Р. Провадження № 22-ц/811/2759/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 грудня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Шеремети Н.О. суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П. секретаря: Цьони С.Ю. з участю: представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 09 липня 2025 року та на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 21 липня 2025 року, - ВСТАНОВИВ: у вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» про стягнення недоплаченого страхового відшкодування. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 18 грудня 2023 року по вулиці Тракт Глинянський, 163 у місті Львові, належний йому автомобіль марки «Audi Q7», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зазнав пошкоджень в результаті зіткнення з автомобілем марки «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , якого визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди. Вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Audi Q7», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля без податку на додану вартість становить 103856.58 грн. Зазначає , що звернувся до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця», як страховика винуватця дорожньо-транспортної пригоди, із заявою про виплату страхового відшкодування, однак відповідач здійснив страхову виплату лише частково, залишив поза увагою заяву про доплату страхового відшкодування, у зв`язку з чим з нього підлягає стягненню 1349.13 грн недоплаченого страхового відшкодування. З врахуванням заяв про зменшення позовних вимог та про часткову відмову від позовних вимог, просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» на користь ОСОБА_1 недоплачене стразове відшкодування в розмірі 1349.13 грн. Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 09 липня 2025 рокупозов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» на користь ОСОБА_1 недоплачене страхове відшкодування в розмірі 1349.13 грн. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» на користь ОСОБА_1 66 грн. судових витрат. У липні 2025 року Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» звернулося до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення. В обґрунтування заяви покликається на те, що судом не вирішено питання щодо судових витрат, понесених Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» на професійну правничу допомогу, які підтверджені належними та допустимими доказами. Розмір задоволених позовних вимог становить менше 7% від заявленого на момент їх пред`явлення, а відтак свідчить про часткове задоволення позовних вимог, що надає йому право на відшкодування частини понесених ним витрат, які суд зобов`язаний розподілити, оскільки відсутність такого розподілу порушує баланс процесуальної рівності сторін. З наведених підстав просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 21 липня 2025 року відмовлено в ухваленні додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» про стягнення недоплаченого страхового відшкодування. Рішення суду оскаржило Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця»,в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Апелянт стверджує, що страхове відшкодування виплачено на підставі експертного дослідження щодо оцінки вартості шкоди, завданої пошкодженням належного позивачу автомобіля, проведеного відповідно до вимог чинного законодавства. Суд першої інстанції без порівняльного аналізу доказів, наданих сторонами, належним чином не мотивував, чому надав перевагу саме висновку експерта, а не звіту спеціаліста. Зазначає, що ним реалізовано передбачене законодавством право страховика проводити експертне дослідження для визначення розміру складанням відповідного звіту, позивач був присутнім під час огляду автомобіля та не заявляв заперечень щодо методики його проведення чи результату, не звертався з вимогою про призначення додаткової чи повторної оцінки транспортного засобу в судовому порядку. Відсутність згоди позивача з визначеним страховиком розміром шкоди не спростовує достовірність самого розрахунку, не є підставою вважати висновок експерта як єдиноправильний. Висновок експерта, підготовлений на замовлення позивача, не має переваги над іншими доказами, оскільки є лише думкою фахівця, як і звіт спеціаліста. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 21 липня 2025 рокуоскаржило Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця»,в апеляційній скарзі покликається на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Апелянт стверджує, що невирішення судом питання про розподіл судових витрат, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу, є самостійною підставою для ухвалення додаткового рішення у справі. Першочергово позивач просив стягнути страхове відшкодування в розмірі 20370.09 грн, однак після ознайомлення з відзивом, до якого долучено докази сплати 19020.96 грн ще до отримання позовної заяви, зменшив позовні вимоги до 1349.14 грн., відтак зменшення позовних вимог зумовлено не самостійною ініціативою позивача, а діями Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» до пред`явлення позову.З наведених підстав просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нове судове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» судових витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до частки задоволених позовних вимог. Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 щодо задоволення апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з огляду на таке. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з положеннями ч.ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст. 89 ЦПК України). Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що наданий позивачем висновок експерта належним чином підтверджує розмір завданої шкоди, тому відповідач не може вважатися таким, що повністю виплатив страхове відшкодування, у зв`язку з чим з нього на користь позивача підлягає стягненню 1349.13 грн недоплаченого страхового відшкодування. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Частина 2 ст. 1187 ЦК України передбачає, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно з вимогами ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01 липня 2004 року, чинний на час дорожньо-транспортної пригоди, який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. Згідно зі ст. 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. Судом встановлено, що 18 грудня 2023 року о 08 год 15 хв. по вулиці Глинянський Тракт, 163 у місті Львові, ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , порушив вимоги п. 2.3. б, 14.2 Правил дорожнього руху, а саме, при виконанні обгону на пішохідному переході не впевнився в безпечності та скоїв зіткнення з автомобілем марки «Audi Q7», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , що спричинило пошкодження транспортних засобів, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 08 квітня 2024 року у справі № 463/11894/23, яка набрала законної сили, ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Провадження у справі про вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 124 124 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 підтверджується, що ОСОБА_1 є власником автомобіля марки «Audi Q 7», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» відповідно до страхового полісу № АР6605723. 20 грудня 2023 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернувся до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» із заявою про виплату страхового відшкодування. Згідно з висновком експерта № 22480, складеним 07 травня 2024 року судовим експертом Холодцовим Д.В. на замовлення ОСОБА_1 , ринкова вартість автомобіля марки «Audi Q 7», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 938358,20 грн., вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Audi Q 7», реєстраційний номер НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить 267350.52 грн., вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Audi Q 7», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу без врахування податку на додану вартість становить 103856.58 грн. З матеріалів справи вбачається, що 09 серпня 2024 року Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» виплатило ОСОБА_4 страхове відшкодування в розмірі 83486.49 грн. 05 вересня 2024 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернувся до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» із заявою про доплату страхового відшкодування. Платіжною інструкцією № 15778 від 10 жовтня 2024 року підтверджується, що Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» перерахувало на рахунок ОСОБА_4 19020.96 грн. страхового відшкодування. Таким чином, загальна сума страхового відшкодування, виплаченого Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» на заяву ОСОБА_4 , становить 102 507.45 грн. Визначаючи суму страхового відшкодування, Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» виходило з проведеного на його замовлення звіту № 1762/24 про оцінку автомобіля марки «Audi Q 7», реєстраційний номер НОМЕР_1 , складеного 03 червня 2024 року. Згідно зі звітом про оцінку автомобіля № 1762/24 від 03 червня 2024 року ринкова вартість автомобіля «Audi Q 7», реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 922020.60 грн., вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Audi Q 7», реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 252340.38 грн., вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу з ПДВ складає 123008.95 грн., а вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу без ПДВ складає 105041.73 грн. З огляду на наведене, виплачена сума страхового відшкодування в розмірі 102 507.45 грн.не відповідає ні висновку експерта № 22480 від 07 травня 2024 року, наданого позивачем, ні звіту про оцінку автомобіля № 1762/24 від 03 червня 2024 року, проведеного на замовлення відповідача. Надаючи оцінку поданим сторонами доказам, колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи наявні докази, які містять різні оцінки вартості відновлювального ремонту належного позивачу автомобіля, а саме: - висновок експерта № 22480 від 07 травня 2024 року,складений на замовлення позивача, в якому визначено вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу без ПДВ в розмірі 103856.58 грн.; - звіт про оцінку автомобіля № 1762/24 від 03 червня 2024 року, складений на замовлення відповідача, в якому визначено вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу без ПДВ в розмірі 105041.73 грн. У висновку експерта № 22480 від 07 травня 2024 року при визначені вартості відновлювального ремонту враховувався коефіцієнт фізичного зносу 0.592, вартість ремонтних робіт без ПДВ 8656.00 грн, вартість матеріалів без ПДВ 12237.25 грн. та вартість складових, що підлягають заміні без ПДВ 203341.50 грн. В той же час, у звіті про оцінку автомобіля № 1762/24 від 03 червня 2024 року при визначені вартості відновлювального ремонту враховувався коефіцієнт фізичного зносу 0.5563, вартість ремонтних робіт без ПДВ 7472.00 грн., вартість матеріалів без ПДВ 11608.39 грн. та вартість складових, що підлягають заміні без ПДВ 193737.53 грн. Разом з тим, звіт про оцінку автомобіля № 1762/24 від 03 червня 2024 року не містить відомостей про те, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду. Відтак, звіт про оцінку автомобіля № 1762/24 від 03 червня 2024 року, не є належним та допустимим доказом, що підтверджує розмір завданої позивачу майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, постановах Верховного Суд від 01 квітня 2020 року у справі № 676/90/17-ц, від 25 травня 2020 року у справі № 475/793/17, від 21 жовтня 2020 року у справі № 303/2642/18 та від 30 червня 2021 року у справі № 523/7115/18. У висновку експерта № 22480, складеному 07 травня 2024 року судовим експертом Холодцовим Д.В., зазначено, що такий підготовлено для подання до суду згідно з ч. 5 ст. 106 ЦПК України, а експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України. Статтею 106 ЦПК України передбачено право учасника справи на подання до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, що відповідає принципу змагальності цивільного процесу, а відтак, ОСОБА_1 скористався своїм процесуальним правом на подання доказів на підтвердження обставин, на які він покликається. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19). Положення статей 76, 102113 ЦПК України визначають висновки експертів як один із засобів встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Наданий позивачем висновок експерта № 22480 від 07 травня 2024 року відповідає вимогам чинного законодавча та Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, а відтак є належним та допустимим доказом на підтвердження шкоди, завданої позивачу пошкодженням належного йому автомобіля марки «Audi Q 7», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Оскільки висновком експерта № 22480 від 07 травня 2024 року визначено вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу без ПДВ в розмірі 103856.58 грн., а страховиком виплачено страхове відшкодування в розмірі 102 507.45 грн., недоплачена сума страхової виплати становить 1349.13 грн (103856.58 грн 102507.45 грн. = 1349.13 грн.). Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» на користь ОСОБА_1 недоплачене страхове відшкодування в розмірі 1349.13 грн. Відмовляючи у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не підтримав частину заявлених ним позовних вимог внаслідок задоволення цієї частини вимог відповідачем вже після пред`явлення позову, що виключає можливість стягнення на користь відповідача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу на підставі ч. 3 ст. 142 ЦПК України. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу. Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. Звертаючись з позовними вимогами, ОСОБА_1 просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» недоплачене страхове відшкодування в розмірі 20370.09 грн. Ухвалою судді Личаківського районного суду м. Львова від 04 жовтня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» про стягнення недоплаченого страхового відшкодування. 28 жовтня 2024 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» на користь ОСОБА_1 недоплачене страхове відшкодування в розмірі 1349.19 грн. Заява про зменшення позовних вимог обгрунтована тим, що після відкриття провадження у справі відповідач здійснив доплату страхового відшкодування в розмірі 19020.96 грн. Доплата Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» страхового відшкодування в розмірі 19020.96 грн. підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією № 15778 від 10 жовтня 2024 року. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що позивач не відмовився від позовних вимог повністю, а лише зменшив їх розмір у зв`язку з частковим задоволенням цих вимог відповідачем вже після пред`явлення позову. Отже, позивач не підтримав частину заявлених ним позовних вимог до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» в розмірі 19020.96 грн. внаслідок задоволення цих вимог відповідачем після пред`явлення позову. Аналіз положень ч. 3 ст. 142 ЦПК України свідчить про те, що у разі задоволення відповідачем вимоги позивача після пред`явлення позову, суд присуджує стягнення понесених останнім судових витрат з відповідача. З огляду на те, що до пред`явлення позову відповідач не визнавав позовних вимог, частина позовних вимог задоволена Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» після пред`явлення позову, у відповідача не виникало права на стягнення з позивача понесених судових витрат на професійну правничу допомогу. Враховуючи те, що пред`явлені до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця»позовні вимоги задоволено в повному обсязі, частину позовних вимог позивача, відповідач задовольнив після пред`явлення позову, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для компенсації здійснених Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи. Доводи апеляційної скарги щодо часткового задоволення позовних вимог, не заслуговують на увагу, оскільки до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» заявлено вимоги на суму 20370.09 грн., з яких 19020.96 грн. добровільно сплачено відповідачем після пред`явлення позову, а 1349.13 грн. стягнуто судом за результатами розгляду справи, відтак в даній справі відсутні позовні вимоги до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця», у задоволенні яких відмовлено судом, що свідчить про те, що позовні вимоги задоволено повністю. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані. Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки оскаржувані рішення суду і ухвала суду ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційні скарги не підлягають до задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ: апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» залишити без задоволення. Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 09 липня 2025 року та ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 21 липня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді члена колегії суддів та перебуванням на листку по тимчасовій непрацездатності повна постанова складена 29.12.2025 року. Головуючий: Н.О. Шеремета Судді: О.М. Ванівський Р.П. Цяцяк