Постанова 4811 № 461/469/25

Справа № 461/469/25 Головуючий у 1 інстанції: Кротова О.Б. Провадження № 22-ц/811/1238/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 грудня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Шеремети Н.О. суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П. секретаря: Цьони С.Ю. з участю: представника АТ «Ідея Банк» - Михашули Є.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м.Львова від 18 березня 2025 року,- ВСТАНОВИВ: у січні 2025 року Акціонерне товариство «Ідея Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 06.04.2023 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту та страхування №М35.00606.010074835, за умовами якого відповідачка отримала кредит в розмірі 125 756 грн. зі сплатою 61,99 % річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені кредитним договором, графіком щомісячних платежів. Банк повністю виконав свої зобов`язання за умовами кредитного договору, надавши в розпорядження відповідача кредитні кошти, однак відповідач не повернула отримані кредитні кошти у встановлений кредитним договором термін та не сплатила нараховані платежі, в тому числі і відсотки за кредитним договором. Остання сплата по кредитному договору була здійснена 07.08.2024 року, у зв`язку із чим сума боргу відповідачки за кредитним договором станом на 10.12.2024 року становить: прострочений борг 103 123,95 грн, прострочені проценти 29 375,84 грн, а всього 132 499,79 грн. У зв`язку з невиконанням зобов`язань за кредитним договором відповідачу надіслано вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань, однак така невиконана. З наведених підстав просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 132 499,79 грн, а також судовий збір в розмірі 3028 грн. Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 18 березня 2025 року позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за договором кредиту та страхування №M35.00606.010074835 від 06.04.2023 у розмірі 132499,79 грн. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» 3028 грн. судового збору. Рішення суду оскаржила представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Зазначає, що відповідачка на виконання умов договору сплачувала заборгованість по тілу кредиту разом з відсотками за користування кредитними коштами щомісяця, що підтверджується випискою від 10.12.2024 року, яка була долучена позивачем. Вважає, що розрахунок заборгованості наданий позивачем є необгрунтованим та складений з порушенням вимог Закону України «Про споживче кредитування». Звертає увагу на те, що у вимозі банку від 08.10.2024 року та у детальному розрахунку заборгованості містяться розбіжності щодо сум прострочених процентів з заявленими позовними вимогами. Вказує, що відповідачка не отримувала вимогу банку про дострокове повернення коштів за місцем реєстрації, що підтверджується матеріалами справи, а відтак відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог та стягнення заборгованості. Зазначає, що згідно зі ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими, разом з тим, як вбачається з кредитного договору, загальна вартість кредиту становить 296 130 грн. 58 коп. зі сплатою 143,62 % річних процентної ставки, що по відсоткам становить більше ніж 50 % від тіла кредиту та призвело до істотного дисбалансу прав та обов`язків позичальника, стало непомірним тягярем несення такої завищеної відсоткової ставки та процентів за вищевказаним кредитним договором, а також призвело до порушення строків оплат за кредитним договором. Крім того, у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, а відтак, нараховані відсотки з жовтня 2024 року є незаконними. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України). Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з положеннями ч.ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч. 1 ст. 89 ЦПК України). Задовольняючи позовні вимоги Акціонерного товариства «Ідея Банк», суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не виконала зобов`язання за кредитним договором, не повернула отримані в кредит кошти та не сплатила проценти за користування кредитними коштами, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість у розмірі 132 499, 79 грн., розмір якої відповідачкою, всупереч вимогам статті 81 ЦПК України, не спростовано належними та допустимими доказами, а відтак така підлягає стягненню з відповідача на користь банку. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Судом першої інстанції встановлено, що 06.04.2023 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту та страхування №М35.00606.0010074835, згідно якого відповідачка отримала кредит в розмірі 125756 грн зі сплатою 61,99% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені кредитним договором, графіком щомісячних платежів. Строк дії договору та дата повернення кредиту до 06.04.2026. Пунктом 1.6. цього договору визначено, що процентна ставка є розміром плати за користування кредитними коштами, становить 61,99 річних та є фіксованою. Нарахування процентів за методом «факт/факт» починаючи з дати надання кредиту. Графік позичальника (додаток 1) до цього договору у розрізі сум погашення кредиту, процентів і є невід`ємною частиною договору. Нарахування процентів припиняється після повного повернення заборгованості за цим договором, а також у інших випадках передбачених законом. Базою для нарахування процентів є неповернена сума кредиту. Згідно із п.1.12.2. кредитного договору, у разі затримання клієнтом сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, кредитодавець має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого не настав в повному обсязі. Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачці кредит у розмірі, встановленому договором, що підтверджується меморіальними ордерами №1876490 від 06.04.2023 року, №1876502 від 06.04.2023 року, №1876493 від 06.04.2023 року, та випискою по особовому рахунку № НОМЕР_1 (до провадження в Україні міжнародних номерів банківських рахунків НОМЕР_2 ). З матеріалів справи, а саме з наданого позивачем детального розрахунку заборгованості за договором кредиту та страхування №М35.00606.0010074835 від 06.04.2023 року вбачається, що у зв`язку із неналежним виконанням відповідачкою своїх зобов`язань за кредитним договором, заборгованість станом на 10.12.2024 року становить: прострочений борг 103123,95 грн, прострочені проценти 29375,84 грн, всього: 132499,79 грн. В обґрунтування розміру заборгованості ОСОБА_1 за договором кредиту та страхування №М35.00606.0010074835 від 06.04.2023 року, представником АТ «Ідея Банк» надано суду виписку по особовому рахунку № НОМЕР_1 (до провадження в Україні міжнародних номерів банківських рахунків НОМЕР_2 ) та довідку розрахунок заборгованості станом на 10.12.2024 року, а також детальний розрахунок заборгованості за цим договором кредиту та страхування станом на 10.12.2024 року, в яких відображені всі нарахування та погашення сум за кредитним договором. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що АТ «Ідея Банк» виконав свої зобов`язання згідно з умовами кредитного договору, що підтверджується відповідними меморіальними ордерами, однак відповідач зобов`язання за договором не виконала, не повернула отримані в кредит кошти та проценти за користування кредитними коштами у встановлений договором термін, не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитними коштами. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки договір кредиту та страхування №М35.00606.010074835, укладений 06.04.2023 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , чи його окремі умови, які апелянт вважає несправедливими, недійсними в судовому порядку не визнавалися, кредитний договір є чинним, а відтак зазначені у ньому умови є обов`язковими до виконання його сторонами. Заперечуючи щодо задоволення позовних вимог, відповідач, всупереч вимогам ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надала належних та допустимих доказів на підтвердження виконання нею зобов`язань за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами та відсутності у неї заборгованості за кредитним договором, чи наявної заборгованості в іншому розмірі. Аналізуючи долучений до матеріалів справи розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за договором кредиту та страхування №М35.00606.0010074835 від 06.04.2023 року, колегія суддів вважає безпідставними та необгрунтованими доводи апелянта про те, що АТ «Ідея Банк» безпідставно нараховувало проценти після пред`явлення 08.10.2024 року до ОСОБА_1 вимоги про дострокове повернення отриманих в кредит коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами, оскільки із зазначеного вище розрахунку заборгованості вбачається, що АТ «Ідея Банк» припинило нарахування процентів 08.10.2024 року. Вважаючи необґрунтованим долучений позивачем розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за договором кредиту та страхування №М35.00606.0010074835 від 06.04.2023 року, апелянт на його спростування не надала іншого розрахунку заборгованості, а також належних та допустимих доказів на підтвердження повернення в повному розмірі отриманих в кредит коштів та сплати нарахованих процентів за користування кредитними коштами. Не спростовують висновків суду першої інстанції доводи апелянта про те, що в у вимозі банку від 08.10.2024 року та в детальному розрахунку заборгованості містяться розбіжності щодо сум прострочених процентів, оскільки загальна їх сума і у вимозі банку, і у детальному розрахунку заборгованості їх сума є однакова 29375.84 грн. Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані. Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23). Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ: апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Галицького районного суду м.Львова від 18 березня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді члена колегії суддів та перебуванням на листку по тимчасовій непрацездатності повна постанова складена 29.12.2025 року. Головуючий: Н.О. Шеремета Судді: О.М. Ванівський Р.П. Цяцяк