Постанова 4811 № 461/4752/23

Справа № 461/4752/23 Головуючий у 1 інстанції: Стрельбицький В.В. Провадження № 22-ц/811/6/24 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 травня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Шеремети Н.О. суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П. секретаря: Цьони С.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 22 листопада 2023 року, - ВСТАНОВИВ: у червні 2023 року Акціонерне товариство «Ідея Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 18 серпня 2020 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено генеральний кредитний договір № ГКД-607977.1, за умовами якого сторони погодили, що банк зобов`язується відкрити позичальнику відновлювальну кредитну лінію, в межах якої надавати кредити (транші) на споживчі потреби у розмірі та на умовах визначених договором, а позичальник зобов`язується повернути фактично отримані ним кошти, сплатити проценти за користування ними та інші платежі в порядку, розмірі та у строки, що передбачені договором. Стверджує, що умовами генерального кредитного договору № ГКД-607977.1 від 18 липня 2020 року передбачено, що максимальний ліміт кредитної лінії становить 300 000 грн., включаючи витрати на страхові платежі, строк дії кредитної лінії становить 120 місяців з дати її відкриття, а строк окремого траншу становить 60 місяців. Зазначає, що за користування траншем позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, що на момент підписання кредитного договору становить 19,5 % річних, збільшена на маржу банку, що становить 15 %. Вказує, що 21 травня 2021 року банк у повному обсязі виконав зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу транш за №G02.10701.008064402 в розмірі 69356 грн. Вважає, що відповідач не повернула отриманий транш у встановлений кредитним договором термін та не сплатила нараховані відсотки, комісію та інші платежі, передбачені кредитним договором, у зв`язку з чим у неї станом на 18 травня 2023 року виникла заборгованість в розмірі 102 941,36 грн., що складається із: заборгованості за основним боргом в розмірі 55695,88 грн., заборгованості за простроченим боргом в розмірі 7582,37 грн., заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 8654,36 грн., заборгованості за строковими відсотками в розмірі 6118,90 грн, заборгованості за нарахованою платою за обслуговування кредиту в розмірі 10403,40 грн. та заборгованості за простроченою платою за обслуговування кредиту в розмірі 14486,45 грн. Звертає увагу, що 03 квітня 2023 року банк направляв відповідачу вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань, в якій вимагав терміново протягом тридцяти календарних днів з дня направлення вимоги виконати зобов`язання за кредитним договором, а саме достроково повернути кредит та сплати проценти за користування кредитними коштами, однак відповідач у добровільному порядку не сплатив заборгованість за кредитним договором. З наведених підстав просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за траншем № G02.10701.008064402 від 21 травня 2021 року, виданим в рамках кредитного договору, в розмірі 102941,36 грн. У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про захист прав споживачів. В обгрунтування зустрічної позовної заяви покликається на те, що банк не виконав зобов`язання за умовами генерального кредитного договору № ГКД-607977.1 від 18 серпня 2020 року, оскільки не відкрив ОСОБА_1 відновлювальну кредитну лінію та не надав грошові кошти. Стверджує, наданою банком випискою по рахунку підтверджується, що позивач перерахував на її картковий рахунок 36 240,86 грн., тому вона має зобов`язання перед позивачем щодо повернення банку грошових коштів в розмірі 36 240,86 грн. без урахування сплати відсотків та плати за обслуговування кредиту. Зазначає, що оскільки з часу отримання кредиту повернула банку 30 794,71 грн., розмір наявної у неї заборгованості не може перевищувати 5446,15 грн. Вказує, що в день надання чергового траншу позичальник укладає договір страхування від нещасного випадку або змінює дійсний договір страхування з урахуванням суми отриманого траншу та забезпечує оплату страхового платежу за рахунок коштів траншу, однак вона не отримувала договір страхування життя і здоров`я, а банк не надав жодних підтверджуючих документів щодо укладення від її імені будь-яких договорів страхування, тому у неї не виникало зобов`язань щодо повернення суми страхування в розмірі 9046,43 грн. Крім того, банк не мав права від її імені укладати новий договір страхування, оскільки міг змінити дійсний договір страхування. Вважає, що за користування кредитом банк може отримувати на постійній основі лише проценти, однак пунктом 1.4.2. генерального кредитного договору № ГКД-607977.1 від 18 серпня 2020 року передбачена плата за надання послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,5 % річних від початкової суми. Наголошує, що встановлення в положеннях кредитного договору оплатності послуг про надання інформації з приводу виконання кредитного договору прямо суперечить Закону України «Про споживче кредитування» та є підставою для визнання відповідних частин договору недійними. Звертає увагу, що умови договору щодо встановлення плати за обслуговування кредиту є несправедливими, а наслідком включення в договір умов, які є несправедливими, є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. З наведених підстав просить: -визнати невиконаними Акціонерним товариством «Ідея Банк» обов`язки перед ОСОБА_1 , які встановлені в п. 1.3 та в п. 1.5 генерального кредитного договору №ГКД-607977.1 від 18 серпня 2020 року; -визнати невиконаним Акціонерним товариством «Ідея Банк» обов`язок перед ОСОБА_1 згідно з генеральним кредитним договором № ГКД-607977.1 від 18 серпня 2020 року щодо надання 21 травня 2021 року траншу за №G02.10701.008064402 у розмірі 69356,00 грн.; -визнати несправедливим та недійсним п. 1.4.2. генерального кредитного договору №ГКД-607977.1 від 18 серпня 2020 року, у зв`язку з чим на підставі ч. 1 ст. 216 ЦК України застосувати наслідки недійсності правочину (двосторонню реституцію), а саме, здійснити перерахунок заборгованості (платежів), здійснених відповідачем, зарахувавши вже сплачені нею кошти в розмірі 30 794,71 грн. в рахунок погашення суми отриманих коштів від позивача у розмірі 36 240,86 грн. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 22 листопада 2023 року первісний позов Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 63790,05 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» судовий збір в розмірі 1663,20 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Візінський Василь Васильович, до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про захист прав споживачів відмовлено. Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Апелянт стверджує, що банк не відкрив відновлювальну кредитну лінію на підставі генерального кредитного договору № ГКД-607977.1 від 18 серпня 2020 року, а розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий для обслуговування кредиту в сумі 27385,89 грн., наданого на підставі договору кредиту та страхування № Р25.00115.006948007 від 18 серпня 2020 року. Зазначає, що наданою банком випискою по рахунку підтверджується, що банк перерахував кредитні кошти лише в розмірі 36 240,86 грн., відтак, у ОСОБА_1 не виникало обов`язку щодо повернення банку грошових коштів в більшому. Вказує, що всупереч вимогам п. 1.3генерального кредитного договору № ГКД-607977.1 від 18 серпня 2020 року банк не надіслав графік щомісячних платежів на погашення траншу. Наголошує, що банк перерахував суму в розмірі 24068,71 грн. в рахунок погашення кредиту за договором № Р25.00115.006948007 від 18 серпня 2020 року, однак жодного доручення на такі дії банку позичальником не надавалося. Вважає, що судом першої інстанції не враховано, що з часу отримання кредитних коштів ОСОБА_1 сплатила 30 794,71 грн. на погашення кредитної заборгованості, відтак розмір наявної у неї заборгованості не може перевищувати 5614,11 грн. Звертає увагу, що встановлення в умовах кредитного договору оплатності послуг про надання інформації з приводу виконання кредитного договору прямо суперечить положенням Закону України «Про споживче кредитування», що є підставою для визнання відповідних частин договору недійними. На думку апелянта, до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення Закону України «Про захист прав споживачів» про несправедливі умови в договорах, а умови договору щодо встановлення плати за обслуговування кредиту є несправедливими, що є підставою для визнання таких положень недійсними. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити в повному обсязі, а зустрічні позовні вимоги задовольнити повністю. В судове засідання не з`явилися сторони, хоча були належним чином повідомлені про розгляд справи в суді апеляційної інстанції, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксація судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. 15 травня 2024 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв`язку зі значним віддаленням міста Львова від міста Городенка, в прохальній частині якого просив наступні судові засідання призначити в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів. Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є достатньою підставою для відкладення розгляду справи. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18. Враховуючи те, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення судового рішення, представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 не був позбавлений можливості звернутися з клопотанням про проведення судового засідання, призначеного на 20 травня 2024 року, в режимі відеоконференції, однак таким правом не скористався, колегія суддів приходить до висновку про те, що подане представником ОСОБА_1 ОСОБА_2 клопотання про відкладення розгляду справи не підлягає до задоволення. Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Оскільки текст постанови складено 30 травня 2024 року, то незважаючи на те, що судове засідання призначене на 20 травня 2024 року, датою ухвалення постанови є саме 30 травня 2024 року. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України). Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з положеннями ч.ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України). Задовольняючи позовні вимоги Акціонерного товариства «Ідея Банк», суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору у ОСОБА_1 виникла заборгованість, яка підлягає стягненню на користь банку в розмірі 63790,05 грн., зважаючи на те, що заборгованість за нарахованою платою за обслуговування кредиту та простроченою платою за обслуговування кредиту, яка є предметом спору та яку просив стягнути банк, нарахована банком на підставі умов договору, які є нікчемними, а відтак, не може бути стягнута з відповідача. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов`язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем. Платежі за додаткові та супутні послуги третіх осіб, пов`язані з договором про споживчий кредит, не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом. Якщо укладення договору про надання додаткових чи супутніх послуг третіми особами є обов`язковим для отримання кредиту або для отримання кредиту на умовах, що пропонуються кредитодавцем, споживач має бути прямо проінформований про це у письмовій формі (частина друга статті 8 Закону України «Про споживче кредитування»). Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору. Судом встановлено, що 18 серпня 2020 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено генеральний кредитний договір № ГКД-607977.1, за умовами якого банк зобов`язується відкрити позичальнику відновлювальну кредитну лінію, в межах якої надати кредити (транші) на споживчі потреби в межах та на умовах, визначених цим договором, а позичальник зобов`язується повернути фактично отримані кошти, сплатити проценти за користування ними та інші платежі в порядку, розмірі та строки (терміни), що передбачені цим договором та діючими тарифами банку. Максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією становить 300 000 грн., включаючи витрати на страхові платежі. Пунктом 1.2. генерального кредитного договору № ГКД-607977.1 від 18 серпня 2020 року передбачено, що строк дії кредитної лінії становить 120 місяців з дати відкриття відновлювальної кредитної лінії. Строк дії окремого траншу, який договором надається клієнту в рамках кредитної лінії становить 60 місяців. Відповідно до п. 1.4.1 генерального кредитного договору № ГКД-607977.1 від 18 серпня 2020 року за користування траншем позичальник сплачує річну змінювану проценту ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 10,0 % (Маржу банку). Станом на день укладення договору замінна частина ставки, визначена за рішенням правління банку, становить 9,5 %, що разом з маржею банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 19,5 %. Згідно з п. 1.4.2. генерального кредитного договору № ГКД-607977.1 від 18 серпня 2020 року за обслуговування кредитної заборгованості банком позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни, визначені згідно з актуальним графіком щомісячних платежів в розмірі 2,5 % річних від початкової суми кожного траншу. Плата за обслуговування кредитної заборгованості сплачується позичальником за отримання наступних послуг, які вчиняються банком на користь позичальника з метою сприяння останньому у виконанні ним своїх зобов`язань за договором надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, шляхом направлення смс-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником з використанням різних каналів зв`язку тощо. Пунктом 1.5 генерального кредитного договору № ГКД-607977.1 від 18 серпня 2020 року передбачено, що в день надання чергового траншу позичальник укладає договір страхування від нещасного випадку або змінює дійсний договір страхування з урахуванням суми отриманого траншу за забезпечує оплату страхового платежу за рахунок коштів траншу в розмірі 15% від суми траншу. Підписанням цього договору позичальник надає згоду на укладення від імені та за рахунок позичальника як страхувальника та застрахованої особи договору добровільного страхування життя, пролонгацію та/або зміну умов такого договору у зв`язку з отриманням чергового траншу та доручає і дає розпорядження банку переказувати страховику в безготівковій формі кредитні кошти в частині суми страхових платежів, належних страховику, через транзитний рахунок банку. В межах генерального кредитного договору № ГКД-607977.1 від 18 серпня 2020 року ОСОБА_1 видано транш № G02.10701.008064402 на суму 69356,00 грн. у безготівковій формі шляхом переказу на банківський рахунок № НОМЕР_2 , що підтверджується меморіальним ордером № 7043684 від 21 травня 2021 року (а.с. 16). Відповідно до п. 1.12. генерального кредитного договору № ГКД-607977.1 від 18 серпня 2020 року позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в щомісячних внесках включно до дня/числа кожного місяця визначеного як дата погашення згідно з Графіком щомісячних платежів. Платежі здійснюватимуться на відповідний транзитний рахунок відкритий позичальнику в банку, МФО 336310, з якого проводиться погашення заборгованості за договором в такій черговості: 1) для оплати простроченої заборгованості кредиту за договором; 2) для погашення нарахованої заборгованості за договором, строк сплати якої не минув; 3) для сплати штрафних санкцій(пені); 4) для погашення іншої заборгованості (в тому числі дострокове погашення заборгованості за кредитом). У графіку щомісячних платежів за траншем № G02.10701.008064402 до генерального кредитного договору № ГКД-607977.1 від 18 серпня 2020 року передбачено суму платежу за розрахунковий період, яким є один календарний місяць, що становить 3553.00 грн., розмір місячних платежів: на погашення суми кредиту, загальний розмір якої становить 69356.00 грн., на погашення процентів за користування кредитом, загальний розмір яких становить 39795,60 грн. на погашення плати за обслуговування кредиту, загальний розмір якої становить 104034,00 грн. Таким чином, орієнтовна загальна вартість кредиту, за умови належного здійснення позичальником платежів за кредитним договором, становить 213185,60 грн. 03 квітня 2023 року АТ «Ідея Банк» надіслало на адресу відповідача вимогу про усунення порушень кредитних зобов`язань, в якій вимагало протягом тридцяти календарних днів з дня направлення цієї вимоги виконати зобов`язання за кредитним договором, а саме, повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитними коштами до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нараховану на день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. У вимозі про усунення порушень кредитних зобов`язань від 03 квітня 2023 року зазначено, що станом на 03 квітня 2023 року у відповідача наявна заборгованість за кредитним договором у розмірі 102 941,36 грн., яка складається із: заборгованості за основним боргом в розмірі 56577,96 грн., за простроченим основним боргом в розмірі 6700,29 грн., заборгованості за простроченими процентами в розмірі 8214,88 грн., заборгованості за строковими процентами в розмірі 6558,38 грн., заборгованості за строковою платою за обслуговування кредиту в розмірі 11018,65 грн.. та заборгованості за простроченою платою за обслуговування кредиту в розмірі 13871,20 грн. Випискою по рахунку ОСОБА_1 за період з 21 травня 2021 року по 17 травня 2023 року підтверджується, що позичальником вносилися кошти на погашення кредитної заборгованості за кредитним договором № G02.10701.008064402 від 21 травня 2021 року, укладеним між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 в межах генерального кредитного договору № ГКД-607977.1 від 18 серпня 2020 року, а саме: 22 червня 2021 року 3580 грн., 16 липня 2021 року 3280 грн., 13 серпня 2021 року 104,71 грн., 25 серпня 2021 року 3380 грн., 26 серпня 2021 року 580 грн., 21 вересня 2021 року 3530 грн., 19 жовтня 2021 року 3560 грн., 22 листопада 2021 року 3560 грн., 22 грудня 2021 року 3560 грн., 21 січня 2022 року 3560 грн. Крім того, на підтвердження погашення заборгованості ОСОБА_1 надала квитанцію № 7628169 від 22 червня 2021 року та квитанцію від 18 жовтня 2021 року. Квитанцією № 7628169 від 22 червня 2021 року підтверджується, що ОСОБА_1 сплатила 3580,00 грн. на погашення кредитної заборгованості за кредитним договором № G02.10701.008064402 від 21 травня 2021 року (а.с. 44). В квитанції № 7628169 від 22 червня 2021 року зазначено, що призначенням платежу є погашення кредитної заборгованості за кредитним договором № G02.10701.008064402 від 21 травня 2021 року, і сплата цих коштів відображена у виписці по рахунку ОСОБА_1 Квитанцією від 18 жовтня 2021 року підтверджується, що ОСОБА_1 сплатила 2100,00 грн., однак така не свідчить про погашення кредитної заборгованості за кредитним договором № G02.10701.008064402 від 21 травня 2021 року, оскільки в цій квитанції зазначено, що призначенням платежу є поповнення поточного рахунку, а сплата цих коштів не відображена у виписці по рахунку, на який сплачується заборгованість за кредитним договором. Таким чином, ОСОБА_1 сплатила 28694,71 грн. на погашення заборгованості за кредитним договором № G02.10701.008064402 від 21 травня 2021 року, укладеним між нею та АТ «Ідея Банк». З виписки по рахунку ОСОБА_1 за період з 21 травня 2021 року по 17 травня 2023 року вбачається, що кошти, сплачені позичальником на погашення заборгованості за кредитним договором № G02.10701.008064402 від 21 травня 2021 року зараховувалися банком наступним чином: 6077.75 грн. на погашення заборгованості за тілом кредиту, 8745,76 грн. на погашення заборгованості за процентами за користування кредитними коштами, 13 871,20 грн. на погашення плати за обслуговування кредиту. Пунктом 1.4.2 генерального кредитного договору № ГКД-607977.1 від 18 серпня 2020 року позичальнику встановлено плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни, визначені графіком щомісячних платежів в розмірі 2,5 % річних від початкової суми кожного траншу, що включає в себе надання інформації по рахунках позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в Контакт-центрі, з направленням СМС-повідомлень щодо суми платежу за цим договором; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв`язку тощо. Розмір плати за обслуговування кредитної заборгованості, визначений у графіку щомісячних платежів за траншем № G02.10701.008064402 до генерального кредитного договору № ГКД-607977.1 від 18 серпня 2020 року, щомісячно становить 1733,90 грн. та стягується протягом всього строку дії кредитного договору, та в загальному становить 104034 грн. Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунків щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум, а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит (ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування»). Таким чином, пунктом 1.4.2. генерального кредитного договору № ГКД-607977.1 від 18 серпня 2020 рокупозичальнику фактично було встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, безоплатність надання якої прямо встановлена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». При цьому, надання інших послуг, за вказану плату, умовами договору не передбачено. Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі 496/3134/19 та у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі 194/1387/19. Отже, ОСОБА_1 було встановлено щомісячну плату за таку супутню послугу банку, яка за законом повинна надаватися їй безоплатно, відтак п. 1.4.2. генерального кредитного договору № ГКД-607977.1 від 18 серпня 2020 рокує несправедливим, тому нарахування плати банком за надання інформації щодо кредиту є безпідставним. Обгрунтовуючи позовні вимоги, Акціонерне товариство «Ідея Банк» здійснило розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №G02.10701.008064402 від 21 травня 2021 року, укладеним між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 в межах генерального кредитного договору № ГКД-607977.1 від 18 серпня 2020 року, з врахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі 496/3134/19. З долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № G02.10701.008064402 від 21 травня 2021 року, укладеним між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 в межах генерального кредитного договору № ГКД-607977.1 від 18 серпня 2020 року, станом на 18 травня 2023 року, вбачається, що така становить 63790,05 грн., що складається із заборгованості за основним боргом в розмірі 55242,96 грн., заборгованості за простроченим боргом в розмірі 2004,10 грн., заборгованості за строковими процентами в розмірі 6145,95 грн. та заборгованості за простроченими процентами в розмірі 397,04 грн. (а.с. 87). Заперечуючи щодо задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Ідея Банк», відповідач, всупереч вимогам ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надала жодних належних та допустимих доказів на спростування наданого банком розрахунку заборгованості, в тому числі і таких, що підтверджували б сплату заборгованості в повному обсязі, її відсутність чи наявність заборгованості в іншому розмірі. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором в розмірі 63790,05 грн. Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для визнання недійсним п. 1.4.2. генерального кредитного договору № ГКД-607977.1 від 18 серпня 2020 року, оскільки такий є нікчемним, а його недійсність встановлена законом. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Аналіз змісту п. 1.4.2. генерального кредитного договору № ГКД-607977.1 від 18 серпня 2020 року, дає підстави для висновку про те, що плата за обслуговування кредиту в розмірі 2,5 % річних від початкової суми кожного траншу включає в себе плату за надання інформації по рахункам позичальника та опрацювання запитів позичальника, що направлені банку. Однак в умовах . генерального кредитного договору № ГКД-607977.1 від 18 серпня 2020 року не зазначено, що саме входить в структуру плати за обслуговування кредиту, в тому числі не зазначено, чи включає в себе обслуговування кредиту плату за послуги банку, безоплатність яких передбачена Законом України «Про споживче кредитування». Висновок про нікчемність положень кредитного договору, якими встановлена комісія за обслуговування кредиту, з посиланням на вищевказану постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, викладено у постановах Верховного Суду від 17 серпня 2022 року у справі № 180/1434/20 та від 31 серпня 2022 року у справі № 465/3228/19. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що умови п. 1.4.2. генерального кредитного договору № ГКД-607977.1 від 18 серпня 2020 року,, укладеного між Акціонерним товариством « Ідея Банк» та ОСОБА_1 щодо в частині встановлення щомісячної плати за обслуговування кредиту в розмірі 2,5 % річних від початкової суми кожного траншу, суперечать положенням частини першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», а тому такі умови є нікчемними. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так i від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15 від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18. Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним у силу закону з моменту його укладення. Враховуючи те, що ОСОБА_1 встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, умови п. 1.4.2. генерального кредитного договору № ГКД-607977.1 від 18 серпня 2020 року, укладеного між Акціонерним товариством « Ідея Банк» та ОСОБА_1 в частині встановлення щомісячної плати за обслуговування кредиту в розмірі 2,5 % річних від початкової суми кожного траншу, є нікчемними в силу закону, а отже, не підлягають визнанню недійсними судом. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про захист прав споживачів. Доводи апеляційної скарги про те, що банк не виконав зобов`язання за умовами генерального кредитного договору № ГКД-607977.1 від 18 серпня 2020 року, не відкрив ОСОБА_1 відновлювальну кредитну лінію, а надав в кредит лише кошти в розмірі 36240.86 грн. у зв`язку з чим у неї не виникло обов`язку з повернення більшої суми, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, меморіальним ордером та випискою по рахунку позичальника. Покликання апелянта на те, що банк не мав права без згоди ОСОБА_1 укладати від її імені договір страхування, не заслуговують на увагу, оскільки таке право банку передбачено пунктом 1.5 генерального кредитного договору № ГКД-607977.1 від 18 серпня 2020 року, в якому позичальник надав свою згоду на укладення від імені та за рахунок позичальника як страхувальника та застрахованої особи договору добровільного страхування життя. Доводи апелянта щодо несправедливості встановлення плати за обслуговування кредиту, не беруться до уваги колегією суддів, оскільки суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні суду відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за обслуговування кредиту та надав правову оцінку нікчемності умов пункту 1.4.2. генерального кредитного договору № ГКД-607977.1 від 18 серпня 2020 року, яким встановлена плата за обслуговування кредиту. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суд першої інстанції, які достатньо мотивовані. Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatismutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23). Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 22 листопада 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови. Постанова складена 30.05.2024 року. Головуючий: Н.О. Шеремета Судді: О.М. Ванівський Р.П. Цяцяк