Постанова Львівський апеляційний суд № 462/8290/24

Справа № 462/8290/24 Головуючий у 1 інстанції: Постигач О.Б. Провадження № 22-ц/811/1598/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 грудня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Шеремети Н.О. суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П. секретаря: Цьони С.Ю. з участю: представників ЖБК №81 - Телішевського І.Д., Станевич Н.М., Пужака Ю.Я. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м.Львова від 07 квітня 2025 року,- ВСТАНОВИВ: в жовтні 2024 року Житлово-будівельний кооператив №81 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що позивач обслуговує житловий будинок по АДРЕСА_1 , у якому ОСОБА_1 з 25.03.2016 року належить на праві власності квартира АДРЕСА_2 . Послуги з постачання гарячої води та теплової енергії надаються ЖБК №21 Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» згідно договору №9049/3-ГВ від 01.01.2024 року, а до цього часу послуги з постачання гарячої води та теплової енергії надавалися ЛКМ «Залізничнетеплоенерго» згідно договору №104 від 01.11.2021 року. Згідно цих договорів відповідач отримує послуги з постачання гарячої води та теплової енергії як колективний споживач, а томузобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги. Відповідачу надаються послуги з постачання гарячої води та теплової енергії, а відтак він, як споживач цих послуг, має обов`язок по їх оплаті, оскільки між ними фактично існують договірні відносини. Споживач не звільняється від оплати за надані послуги за відсутності підписаного договору. Однак відповідач не виконує належним чином обов`язки по оплаті послуг, внаслідок чого у нього виникла заборгованість по оплаті за надані послуги за період з березня 2021 року до вересня 2024 року. ЖБК № НОМЕР_1 , як колективний споживач, уповноважений на здійснення розподілу оплати за спожиту теплову енергію на підставі показань вузла комерційного обліку теплової енергії відповідно до опалювальної площі кожної квартири. ОСОБА_1 здійснював часткові оплати на рахунок позивача, що свідчить про визнання відповідачем заборгованості, яка станом на 30.09.2024 року становить 22919,27 грн. З відповіді ЛМКП «Львівтеплоенерго» від 28.08.2024 року вбачається, що ЛМКП «Львівтеплоенерго» не приймало на абонентський облік розподільчі засоби обліку теплової енергії (квартирні лічильники) у житловому будинку по АДРЕСА_1 . Квартирний лічильник в квартирі АДРЕСА_2 встановлений незаконно і не перебуває на обліку в ЛМКП «Львівтеплоенерго», у відповідача відсутні законні підстави відмовлятися від сплати за отримані послуги з постачання теплової енергії, які після лютого 2018 року і по теперішній час відповідач оплачує нерегулярно і не в повному обсязі. У зв`язку з чим просив стягнути відповідача на користь позивача 28942,04 грн, з яких: 22 919,27 грн - сума основного боргу за період з 01.03.2021 року до 30.09.2024 року, 4481,89 грн інфляційне збільшення та 1540,88 грн пеня - 0,01% за кожний день прострочення за вказаний період. Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 07 квітня 2025 року позов Житлово-будівельного кооперативу №81 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу №81 заборгованість у розмірі 24 842,62 грн заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу №81 судовий збір в розмірі 2 599 грн. Рішення суду оскаржує представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Апелянт стверджує, що позивач на підставі акта здійснив роботи з влаштування вузла комерційного обліку теплової енергії за адресою проживання, які були виконані на підставі проекту обладнання квартирного вузла обліку теплової енергії, який належним чином погоджений. Правовідносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавцем) та фізичною особою (споживачем), яка отримує послуги з централізованого постачання гарячої води, урегульовано Законом України "Про захист прав споживачів", Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Законом України "Про метрологію та метрологічну діяльність", Законом України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", Законом України "Про теплопостачання». Вузол розподільного обліку теплової енергії встановлюється за межами приміщення у будівлі із забезпеченням доступу для зняття показань засобів вимірювальної техніки. При встановленні вузла розподільного обліку теплової енергії забезпечується захист від несанкціонованого втручання в його роботу. Тобто, за наявності окремого відгалуження системи опалення у квартиру встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії є обов`язковим. Проте цим порядком не заборонено встановлення вузла розподільного обліку теплової енергії і за межами приміщення за наявності відповідних умов. Позивач на підставі акту здійснив роботи з влаштування вузла комерційного обліку теплової енергії за адресою проживання, які були виконані на підставі проекту обладнання квартирного вузла обліку теплової енергії, який належним чином погоджений. Зауважень щодо встановлення вузла комерційного обліку теплової енергії та взяття на облік у позивача не було, що підтверджується підписом голови ЖБК -

81. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в позові відмовити. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення представників ЖБК №81 Телішевського І.Д., Станевич Н.М. щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України). Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з положеннями ч.ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч. 1 ст. 89 ЦПК України). Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як власник квартири у багатоквартирному будинку, який обслуговується позивачем, несвоєчасно та не в повному обсязі сплачує вартість наданих послуг з теплопостачання, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, що підлягає стягненню в судовому порядку. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 25.03.2016 року є власником квартири АДРЕСА_3 , який обслуговує Житлово-будівельний кооператив №81. Згідно із пунктом 3.3.16 стутуту ЖБК №81, позивач має право виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг. Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку. З договору №9049/З-О з колективним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.01.2024 року вбачається, що ЛМКП «Львівтеплоенерго» зобов`язується надавати ЖБК №81 послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення/на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а ЖБК №81 зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору. Згідно із ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. Пункт 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово комунальні послуги» передбачає, що споживач вправі одержувати вчасно та відповідної якості житлово- комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово- комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений статтею 7 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Згідно із частиною 1 статті 9 цього Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором, крім того, споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Споживачі послуг зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. (постанова Верховного Суду від 10 грудня 2018 року у справі за № 638/11034/15). Відповідно до статті 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги. Відповідно до частини 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Згідно із статтею 25 цього Закону у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку. Заперечуючи щодо позову, відповідач посилається на те, що він здійснив роботи з влаштування вузла комерційного обліку теплової енергії, а тому саме за показами встановленого ним вузла комерційного обліку оплачував за надані послуги з теплопостачання та постачання гарячої води. Тобто, відповідач не заперечує отримання ним послуг з постачання гарячої води та теплопостачання, однак заперечує їх оплату у зазначеному позивачем розмірі, посилаючись на те, що ним встановлено вузол комерційного обліку, згідно показів якого він оплачував надані послуги. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції врахував лист ЛКП «Залізничнетеплоенерго» від 14.11.2019 про те, що працівниками ЛКП «Залізничнетеплоенерго» 12.11.2019 року проведено обстеження будинку АДРЕСА_1 та виявлено влаштування індивідуального вузла обліку теплової енергії у квартирі АДРЕСА_2 , а також лист ЛМКП «Львівтеплоенерго» від 28.08.2024, з якого вбачається, що у ЛМКП «ЛЬвівтеплоенерго» відсутня інформація щодо відключення квартир від системи централізованого опалення та гарячого водопостачання, у житловому будинку по АДРЕСА_1 не приймало на абонентський облік розподільчі засоби обліку теплової енергії. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»: абонентський облік вузла обліку (далі - абонентський облік) - процедура реєстрації та періодичний огляд вузлів обліку для використання показань вузлів обліку з метою комерційного або розподільного обліку; вузол обліку - комплекс пристроїв (у тому числі засобів вимірювальної техніки, що відповідають вимогам технічних регламентів), допоміжного обладнання та матеріалів до них, призначений для вимірювання спожитої теплової енергії та води, а також технічної реєстрації результатів такого вимірювання, включаючи засоби дистанційної передачі результатів вимірювання (за наявності); вузол розподільного обліку - вузол обліку, що забезпечує індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлях, де налічуються два та більше споживачів; прилад - розподілювач теплової енергії - прилад або комплекс обладнання та матеріалів до них, що встановлюється на опалювальному приладі системи опалення будівлі, використовується для визначення частки споживання теплової енергії окремим опалювальним приладом споживача у загальному споживанні відповідно до показань вузла комерційного обліку та відповідає вимогам, визначеним методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Згідно із ч. 1 ст. 4 цього Закону оснащення окремих приміщень у будівлях вузлами розподільного обліку/приладами - розподілювачами теплової енергії та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, та не потребує розроблення проектної документації, видачі технічних умов та інших вимог до встановлення вузла розподільного обліку, погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, оператором зовнішніх інженерних мереж, виконавцем відповідної послуги. Відповідно до ч. 7 ст. 4 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» за наявності окремого відгалуження системи опалення у квартиру, інше житлове або нежитлове приміщення встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії для такої квартири (приміщення) є обов`язковим. Згідно із ч. 4 ст.6 цього Закону оператор зовнішніх інженерних мереж, виконавець комунальної послуги, інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальних послуг, зобов`язані приймати вузли обліку, встановлені відповідно до вимог цього Закону, на абонентський облік протягом 14 календарних днів, про що складається відповідний акт. Прийняття приладу обліку на абонентський облік здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Заперечуючи щодо позову, відповідач на підтвердження правомірного встановлення вузла обліку теплової енергії на опалення надав акт від 30.04.2014 року. Суд першої інстанції дав оцінку таким доводам відповідача та дійшов вірного та обґрунтованого висновку про те, що вузол обліку теплової енергії встановлено з порушенням порядку його встановлення. Суд першої інстанції вірно зазначив, що такий акт не містить підпису представника ЖБК №81; акт прийняття квартирного лічильника теплової енергії на комерційний облік після повірки від жовтня 2018 року балансоутримавачем не підписаний Відповідно до рішення Львівської міської ради №297 від 10.03.2006 року «Про утворення постійно діючих міжвідомчих комісій з розгляду питань, пов`язаних з відключенням споживачів від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання, при виконкомі міської ради та районних адміністраціях», яке діяло станом на 2014 рік, на виконання наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 року № 4 «Про затвердження Порядку відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання» виконавчий комітет вирішив утворити постійно діючу міжвідомчу комісію з розгляду питань, пов`язаних з відключенням споживачів від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання, при виконкомі Львівської міської ради. Згідно із п. 3 положення про постійно діючу міжвідомчу комісію з розгляду питань, пов`язаних з відключенням споживачів від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання при виконкомі Львівської міської ради саме комісія розглядає і приймає рішення про: можливість відключення житлового будинку, секції, під`їзду або споруди громадсько-промислового призначення від мережі ЦО і ГВП; влаштування систем автономного теплопостачання будинку, секції, під`їзду або споруди громадсько-промислового призначення (далі споруда). Відповідно до пунктів 8, 9 вказаного положення рішення комісії розглядаються на засіданні виконавчого комітету та затверджуються його рішенням щодо надання дозволу на проектування і влаштування системи автономного опалення будинку або споруди. Після закінчення робіт складається акт: про відключення будинку, секції, під`їзду від мереж ЦО і ГВП та скеровується балансоутримувачу (власнику), теплопостачальному підприємству і міжвідомчу комісію; про здачу в експлуатацію влаштованої системи автономного опалення будинку (споруди) і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження. Суд першої інстанції вірно покликається на те, що відповідачем не долучено до матеріалів справи рішення виконкому Львівської міської ради про надання дозволу на відключення від мережі центрального опалення і влаштування індивідуальної системи опалення у квартирі АДРЕСА_3 , що питання про можливість відключення квартири відповідача від мережі центрального опалення розглядалося міжвідомчою комісією. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності відмови відповідача оплачувати послугу теплопостачання відповідно до опалювальної площі, оскільки ним не надано належних та допустимих доказів того, що належна йому на праві власності квартира АДРЕСА_3 у відповідності до Порядку відключена від мереж централізованого опалення (теплопостачання) та обладнана індивідуальною системою опалення. Самовільне відключення споживачів від мережі централізованого опалення з порушенням установленого законодавством порядку не звільняє споживача від обов`язку щодо оплати відповідних послуг (постанова Верховного Суду України у справі №522/401/15-ц від 25 грудня 2019 року). Аналогічні висновки Верховного Суду України викладені у справі № 6-295цс15 від 20 квітня 2016 року, у постанові № 6-582цс15 від 18 листопада 2015 року, у справі № 915/89/16 від 02 березня 2018 року. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої Згідно із ч. 1 статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином. Аналізуючи розрахунок заборгованості, наданий позивачем, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач своєчасно та в повному обсязі не сплачує вартість наданих послуг теплопостачання, внаслідок чого за період з 01.03.2021року до 30.09.2024 року у нього утворилася заборгованість в розмірі 22 919,27 грн. Вищезгаданий розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, іншого розрахунку відповідач суду не надав, доказів на підтвердження оплати наданих послуг з теплопостачання, відповідач суду також не надав. Крім стягнення заборгованості по оплаті послуг з теплопостачання, ЖЬК №81 просив стягнути суму інфляційних втрат та пеню, що нараховані позивачем в період з 01.03.2021 року по 30.09.2024 року. Позивачем надано суду розрахунок, який відповідачем не спростовано, згідно якого нарахована сума інфляційних втрат складає 4 481,89 грн та 1 540,88 грн. пені, яка нарахована позивачем за період з 01.03.2021 року по 30.09.2024 року. Дослідивши наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд першої інстанції вірно не погодився з таким розрахунком в частині нарахування інфляційних втрат та пені з огляду на таке. Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом № 2102-IX від 24.02.2022 року, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє на час ухвалення рішення. Постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі. Постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року. Встановлено, що 29.12.2023 року постановою Кабінету Міністрів України № 1405 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206, відповідно до яких установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих російською федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 квітня 2015 р. № 285). Постановою Кабінету Міністрів України № 1405 від 29.12.2023 року не передбачено зворотної дії в часі положень вказаної постанови. Суд вірно зазначив, що з 24 лютого 2022 року до 28 грудня 2023 року нарахування та стягнення судом інфляційних втрат, процентів річних, пені, нарахованих на заборгованість, що склалася у зв`язку з несвоєчасним та/або неповним внесенням плати за житлово-комунальні послуги населенням було заборонено на всій території України. З огляду на вищезазначене, правомірною є відмова суду першої інстанції у задоволенні вимог ЖБК №81 в частині нарахування інфляційних втрат та пені за період з 24 лютого 2022 року до грудня 2023 року та правомірно задоволено вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані житлово-комунальні послуги в розмірі 22 919,27 грн, інфляційних втрат в розмірі 1 314,94 та пені в розмірі 608,41 грн, а всього 24 842,62 грн. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані.. Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23). Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ: апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 07 квітня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді члена колегії суддів та перебуванням на листку по тимчасовій непрацездатності повна постанова складена 29.12.2025 року. Головуючий: Н.О. Шеремета Судді: О.М. Ванівський Р.П. Цяцяк