Окрема думка Велика Палата ВС № 910/2389/23

Окрема думка судді Костянтин Пількова до постанови Великої Палати від 16.07.2025 у справі № 910/2389/23 Велика Палат Верховного Суду постановою від 16.07.2025 у справі за позовом заступника Генерального прокурора (далі - Прокурор) в інтересах держави до: 1) Київської міської ради (далі - Рада), 2) ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Рестін" (далі - НВП "Рестін"), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, 2) Департаменту культури виконавчого органу Ради, 3) Музею видатних діячів української культури Лесі Українки, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського, Михайла Старицького (далі - Музей), про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації права оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку, частково задовольнила касаційну скаргу Прокурора: - скасувала постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2023 в частині відмови у задоволенні позову Прокурора про зобов`язання НВП "Рестін" повернути спірну земельну ділянку та ухвалила нове рішення - про задоволення в цій частині позову Прокурора. - присудила НВП "Рестін" повернути територіальній громаді міста Києва спірну земельну ділянку. - змінила постанову апеляційного суду та рішення місцевого суду в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог про: визнання незаконним та скасування рішення Ради від 29.04.2010 № 679/4117, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки між Радою і НВП "Рестін" та скасування державної реєстрації права оренди НВП "Рестін" земельної ділянки, виклавши їх мотивувальні частини в редакції своєї постанови. - в іншій частині постанову та рішення залишила без змін. З цим рішенням Великої Палати не погоджуюсь і нижче висловлюю мотиви незгоди. Позов Прокурора у цій справі, як його кваліфікувала Велика Палата (§ 5 її постанови), ґрунтувався на твердженні про те, що НВП" Рестін" створює перешкоди державі у здійсненні права користування та розпорядження спірною земельною ділянкою, яка розташована в межах охоронної зони Музею та центральної планувальної зони історичного ареалу м. Києва, оскільки НВП" Рестін", раніше набувши ділянку в користування з порушенням вимог земельного, містобудівного та законодавства у сфері охорони культурної спадщини, не виконав обов`язку з її повернення власнику (орендодавцю) після закінчення строку дії договору оренди (припинення правових підстав користування земельною ділянкою) у липні 2022 року. У цій справі, де суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні позову Прокурора повністю, а Велика Палата Верховного Суду, переглядаючи їх рішення, вважала за необхідне вирішити серед інших такі питання (як вона про це зазначила у § 8 постанови): - який правовий режим спірної земельної ділянки; - чи наявне у прокурора право на самостійне звернення до суду в інтересах держави з позовом з вимогами, які є предметом цього спору. Важливо, що стосовно першого питання Велика Палата дійшла однозначного висновку: «96. Отже, спірна земельна ділянка знаходиться в зоні малої та середньоповерхової забудови та щонайменше частково в охоронній зоні Музею, в межах якої діє спеціальний режим її використання, що передбачає заборону на здійснення нового будівництва, проведення земляних, будівельних робіт без дозволу управління охорони пам`яток історії, культури та історичного середовища. Водночас немає заборони щодо передачі такої земельної ділянки в оренду з урахуванням установлених законом обмежень використання зон охорони пам`яток». Тобто спірна земельна ділянка могла бути надана Радою в оренду НВП" Рестін". Отже, вимога про її повернення ґрунтувалась не на незаконності її надання в оренду, а лише на тому, що НВП" Рестін" мало після закінчення строку оренди виконати свій договірний обов`язок і повернути ділянку власнику (орендодавцю), яким є територіальна громада міста Києва в особі Ради. Виконання цього суто договірного обов`язку стосується лише інтересів територіальної громади, які покликана представляти і захищати Рада. Лише вона могла позиватися до суду, аби спонукати НВП" Рестін" виконати договірний обов`язок, а Прокурор міг звернутися до суду з таким позовом у винятковому випадку, виконавши вимоги статті 23 Закону України «Про прокуратуру». При цьому такий позов мав би бути поданий саме для захисту інтересів територіальної громади, а Рада мала б виступати позивачем. Тобто для звернення Прокурора із самостійним позовом у цій справі не було підстав, оскільки Прокурор не захищав у цій справі інтереси держави, які б виходили за межі інтересів територіальної громади у виконанні НВП" Рестін" свого обов`язку за договором оренди повернути земельну ділянку. В такому разі недоречними, на мою думку, є посилання Великої Палати на загальний суспільний інтерес у збереженні об`єктів культурної спадщини (§ 108 постанови). Цей суспільний інтерес не виправдовує позов Прокурора про спонукання повернути з оренду земельну ділянку. Він (суспільний інтерес у збереженні об`єктів культурної спадщини) мав би бути захищений у випадку забудови, якщо б вона порушувала або загрожувала порушити обмеження використання зон охорони пам`яток, про що у цій справі, за висновками Великої Палати, не йшлося. Отже, оскільки для самостійного звернення Прокурора з позовом у цій справі підстав не було, однак позов було подано Прокурором самостійно, Велика Палата, на мою думку, мала залишити без змін оскаржені рішення та постанову судів попередніх інстанцій з урахуванням викладених вище мотивів. Суддя Костянтин ПІЛЬКОВ