Постанова Київський апеляційний суд № 366/2110/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Унікальний номер справи № 366/2110/25 Апеляційне провадження № 22-ц/824/17999/2025Головуючий у суді першої інстанції - Слободян Н.П. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 грудня 2025 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі: суддя-доповідач Оніщук М.І., судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Кульбачем Сергієм Олександровичем, на заочне рішення Іванківського районного суду Київської області від 11 вересня 2025 року у цивільній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором надання послуг, В С Т А Н О В И В: У липні 2025 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Іванківського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг, згідно з яким просив: - стягнути з ОСОБА_2 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 згідно договору б/н від 17.05.2024 заборгованість в сумі 30 000 грн. 00 коп.; В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що 17.05.2024 між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання правничої допомоги, за умовами якого позивач зобов`язався скласти, а відповідач оплатити послуги за складання таких документів: рапорту про виплату грошової допомоги (2 група інвалідності) до в/ч НОМЕР_1 ; рапорту про видачу (відновлення) військового квитка до в/ч НОМЕР_1 ; заяви про видачу (відновлення) військового квитка до ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем обліку в/ч; заяви до ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем обліку про надання інформації за результатами розгляду попередньої заяви; заяви (скарги) до МО України про бездіяльність відповідальних осіб, виплату грошової допомоги, видачу військового квитка; заяви до МО України про надання інформації за результатами розгляду попередньої заяви. Загальна вартість наданих послуг складає 30000 грн., яку відповідач згідно п. 4.1 договору мав сплатити позивачу. Відповідач сам ініціював укладення договору, погодився оплатити послуги, сторони завчасно погодили їх вартість, однак своїх зобов`язань за договором не виконав, оскільки не сплатив позивачу вартість послуг за договором, натомість позивачем зобов`язання за договором було виконано в повному обсязі. Посилався на те, що згідно чинного законодавства надавати послуги з юридичного консультування, складання документів та договорів може будь-яка особа, яка має юридичну освіту, обмеження щодо такого відсутні. З огляду на вказані обставини та з метою захисту своїх порушених прав ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості в сумі 30 000 грн. за договором б/н від 17.05.2024. Заочним рішенням Іванківського районного суду Київської області від 11.09.2025 у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі, позивач, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Так, в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції помилково виснував, що юридичні послуги зі складання заяв може надавати тільки адвокат і, відповідно, помилково виснував, що договір від 17.05.2025 міг бути укладений між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 тільки як між адвокатом і клієнтом. Посилається на те, що складання заяв (до яких також по своїй суті відноситься рапорт) є первинною правовою допомогою, яка може бути надана фахівцем у галузі права, який має будь-який ступінь вищої освіти та досвід роботи у галузі права. Наявність у особи, що надає послуги «свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю» не є обов`язковою вимогою. Вказує, що в укладеному договорі сторони дійшли згоди щодо всіх істотних його умов, тобто правочин є правомірним. Зазначає, що суд не врахував наявності в позивача чеків та описів вкладення, які були отримані позивачем після направлення заяв, обумовлених у договорі. Вказує на те, що судом залишено поза увагою те, що відповідач на зв`язок не виходив, що унеможливило складення акту приймання-передачі наданих послуг за договором. Разом з цим, в порядку досудового врегулювання спору направлялась вимога відповідачу щодо сплати коштів за договором. Разом з цим, просить прийняти докази, які не були подані до суду першої інстанції, оскільки позивач їх видалив та був впевнений, що їх відновити неможливо, що унеможливлювало їх подання до суду першої інстанції. Ухвалами Київського апеляційного суду від 28.10.2025 відкрито апеляційне провадження у справі, надано учасникам справи строк для подання відзиву та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Копію апеляційної скарги з доданими до неї документами та ухвалами Київського апеляційного суду від 28.10.2025 відповідач отримав 13.11.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції було встановлено, що позивач відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, ФОП та громадських формувань, сформованої станом на 13.12.2023 є фізичною особою-підприємцем та має КВЕД, крім іншого код 69.10 - діяльність у сфері права (основний) (а.с. 10). 17.05.2024 між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання правничої допомоги б/н (далі - Договір), за п. 1 якого позивач зобов`язується надати відповідачу правничу допомогу шляхом складення: рапорту про виплату грошової допомоги (2 група інвалідності) до в/ч НОМЕР_1 ; рапорту про видачу (відновлення) військового квитка до в/ч НОМЕР_1 ; заяви про видачу (відновлення) військового квитка до ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем обліку в/ч НОМЕР_1 ; заяви до ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем обліку про надання інформації за результатами розгляду попередньої заяви; заяви (скарги) до МО України про бездіяльність відповідальних осіб, виплату грошової допомоги, видачу військового квитка; заяви до МО України про надання інформації за результатами розгляду попередньої заяви. За п. 4 Договору, правнича допомога за даним договором надається платно. Загальна вартість наданих послуг становить 30 000 грн. та оплачується відповідачем готівкою (а.с. 14, 14 зворотній бік). 01.05.2024 сформовано рапорт від імені відповідача на адресу в/ч НОМЕР_1 про виплату відповідачу одноразової грошової допомоги, який направлено адресату 13.05.2024 (відповідно до штампу пошти) засобами поштового зв`язку АТ «УКРПОШТА» (а.с. 21-22) 13.05.2024 (відповідно до штампу пошти) засобами поштового зв`язку АТ «УКРПОШТА» до в/ч НОМЕР_1 направлено рапорт (без дати) від імені відповідача з проханням сприяння відновлення військового квитка відповідача (а.с. 23-24). 20.05.2024 сформовано заяву від імені відповідача на адресу МО України з проханням сприяти в нарахуванні і виплаті відповідачу як військовослужбовцю одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму передбаченого законодавством України та сприяти у відновленні відповідачу військового квитка. Ця заява направлена адресату 20.05.2024 (відповідно квитанцій про оплату (а.с. 30 зворотній бік), оскільки штамп пошти з датою неможливо ідентифікувати) засобами поштового зв`язку АТ «УКРПОШТА» (а.с. 29-30). 02.07.2024 сформовано заяву від імені відповідача на адресу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 з проханням видати відповідачу військовий квиток, яка направлена адресату 13.07.2024 (відповідно до штампу пошти) засобами поштового зв`язку АТ «УКРПОШТА» (а.с. 25-26). 20.07.2024 на адресу електронної пошти МО України з облікового запису електронної пошти позивача направлено заяву від імені відповідача про надання відповідей про результати його попередніх звернень (а.с. 31-33). 07.08.2024 сформовано заяву від імені відповідача на адресу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 з проханням надати інформацію та підтверджуючі документи про те, чи було направлено ІНФОРМАЦІЯ_2 запит до в/ч НОМЕР_1 про отримання належним чином засвідченої копії акта службового розслідування щодо обставин втрати військового квитка відповідачем як військовослужбовцем. Ця заява направлена адресату 10.08.2024 (відповідно до штампу пошти) засобами поштового зв`язку АТ «УКРПОШТА» (а.с. 27-28). Відповідно до копії витягу з наказу МО України від 24.06.2024 № 177, відповідач як солдат, стрілець-санітар механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти в/ч НОМЕР_1 звільнений наказом командира в/ч НОМЕР_2 від 13.06.2024 № 88-РС у запас за пп. «б» (за станом здоров`я: за наявності інвалідності) без права носіння військової форми одягу, вважається таким, що справи та посаду здав і направляється для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 35). 12.11.2024 позивач на підставі рішення КДКА Дніпропетровської області від 05.11.2024 № 3364 отримав свідоцтво про складання кваліфікаційного іспиту відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Свідоцтво строком дії до 05.11.2025 (а.с. 11). З наданих позивачем роздруківок його листування з відповідачем вбачається, що 18.02.2024 сторони вели мову про вартість робіт (яких саме встановити неможливо) додатково 19 000 грн. до 30 000 грн., що обумовлені договором. В подальшому, позивач (дату встановити неможливо) зазначає про виконання ним своїх зобов`язань та запитує про те, чи збирається відповідач сплачувати кошти за Договором. У червні 2024 (точна дата не видно на зображенні) відповідач просить зателефонувати позивачу. Останній пише про те, що йому завтра наддадуть наказ і припис, а відповідач запитує чи в позивача знаходиться обхідний (а.с. 17-18). З наданого позивачем аудіозапису, який має тривалість 01 хв. 07 сек. чути розмову двох осіб чоловічої статі, які обговорюють суму у розмірі 30 000 грн. (а.с. 19). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що договір за своїм змістом та характером послуг, які позивач мав надати відповідачу, враховуючи їх мету, є договором про надання правничої допомоги, а правовідносини, які склались між сторонами відповідають відносинам з надання правової допомогу. При цьому, дійшов висновку, що договір від 17.05.2024 за своєю правовою природою є договором про надання правничої допомоги, з огляду на що, розцінив заявлену позовну вимогу позивача про стягнення заборгованості за умовами договору б/н від 17.05.2024 у розмірі 30 000 грн. як вимогу про стягнення заборгованості за договором про надання правничої допомоги. Разом з цим, встановивши, що позивач не є адвокатом, а лише склав кваліфікаційний іспит, проте надав послуги з надання правничої допомоги, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки законодавством передбачено відшкодування витрат виключно на користь адвоката. Окрім цього, виходив з того, що позивач не надав жодних належних доказів фактичного виконання ним умов договору та не надав до суду документів, підписаних ним та відповідачем (детального опису робіт, актів виконаних робіт чи наданих послуг), які б, на переконання суду, засвідчували належне виконання позивачем зобов`язань за договором. Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступного. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга статті 509 ЦК України). Частиною другою статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Убачається, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання правничої допомоги, за умовами якого позивач зобов`язався надати правничу допомогу, шляхом складення визначеного сторонами переліку документів, а клієнт зобов`язався прийняти такі послуги та оплатити їх. Відповідно частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно п. 1 Договору, позивачем та відповідачем було погоджено надання правничої допомоги, зокрема, але не виключно, шляхом складання погодженого переліку документів, а саме: - рапорту про виплату грошової допомоги (2 група інвалідності) до в/ч НОМЕР_1 ; - рапорту про видачу (відновлення) військового квитка до в/ч НОМЕР_1 ; - заяви про видачу (відновлення) військового квитка до ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем обліку; - заяви до ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем обліку про надання інформації за результатами розгляду попередньої заяви; - заяви (скарги) до МО України про бездіяльність відповідальних осіб, виплату грошової допомоги, видачу військового квитка; - заяви до МО України про надання інформації за результатами розгляду попередньої заяви. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 01.05.2024 сформовано рапорт від імені відповідача на адресу в/ч НОМЕР_1 про виплату відповідачу одноразової грошової допомоги, який направлено адресату 13.05.2024 (відповідно до штампу пошти) засобами поштового зв`язку АТ «УКРПОШТА» (а.с. 21-22). 13.05.2024 (відповідно до штампу пошти) засобами поштового зв`язку АТ «УКРПОШТА» до в/ч НОМЕР_1 направлено рапорт (без дати) від імені відповідача з проханням сприяння відновлення військового квитка відповідача (а.с. 23-24). 20.05.2024 сформовано заяву від імені відповідача на адресу МО України з проханням сприяти в нарахуванні і виплаті відповідачу як військовослужбовцю одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму передбаченого законодавством України та сприяти у відновленні відповідачу військового квитка. Ця заява направлена адресату 20.05.2024 (відповідно квитанцій про оплату (а.с. 30 зворотній бік), оскільки штамп пошти з датою неможливо ідентифікувати) засобами поштового зв`язку АТ «УКРПОШТА» (а.с. 29-30). 02.07.2024 сформовано заяву від імені відповідача на адресу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 з проханням видати відповідачу військовий квиток, яка направлена адресату 13.07.2024 (відповідно до штампу пошти) засобами поштового зв`язку АТ «УКРПОШТА» (а.с. 25-26). 20.07.2024 на адресу електронної пошти МО України з облікового запису електронної пошти позивача направлено заяву від імені відповідача про надання відповідей про результати його попередніх звернень (а.с. 31-33). 07.08.2024 сформовано заяву від імені відповідача на адресу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 з проханням надати інформацію та підтверджуючі документи про те, чи було направлено ІНФОРМАЦІЯ_2 запит до в/ч НОМЕР_1 про отримання належним чином засвідченої копії акта службового розслідування щодо обставин втрати військового квитка відповідачем як військовослужбовцем. Ця заява направлена адресату 10.08.2024 (відповідно до штампу пошти) засобами поштового зв`язку АТ «УКРПОШТА» (а.с. 27-28). Пунктом 4.3. Договору сторони погодили, що приймання клієнтом роботи підтверджується чеком та описом вкладення до листа/скріншотом. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 ЦК України). Статтею 905 Цивільного кодексу України визначено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Сторони в укладеному договорі домовились, що договір закінчується з моменту виконання ФОП зобов`язань, але не пізніше 15.08.2024. Правнича допомога за даним договором надається платно. Клієнт оплачує готівкою загальну вартість 30000,00 грн. за місцем реєстрації ФОП з отриманням квитанції про сплату до 16.08.24 (п. 3.4., 4.1. Договору). При цьому, з наведеного убачається, що між сторонами виникли зобов`язання за договором про надання послуг, зокрема щодо надання правничої допомоги, а договір про надання правової допомоги, за своєю правовою природою, є договором надання послуг. Таким чином, враховуючи те, що свої зобов`язання за договором про надання правничої допомоги від 17.05.2024 позивач виконав у спосіб та строки погоджені сторонами в укладеному договорі, а відповідач свої зобов`язання, строк виконання яких настав - не виконав, колегія суддів доходить висновку про наявність факту невиконання ОСОБА_2 своїх зобов`язань за укладеним договором, а відтак і обґрунтованості заявлених позовних вимог ФОП ОСОБА_1 та наявності підстав для їх задоволення. В той же час, встановлюючи фактичні обставини справи, суд першої інстанції вдався до власного тлумачення змісту укладеного між сторонами договору, вказуючи на те, що між сторонами був укладений договір про надання правової допомоги в силу положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а його позовні вимоги слід розцінювати як стягнення заборгованості за договором про надання правничої допомоги, а зважаючи на те, що позивач не є адвокатом, однак надавав послуги, які надаються виключно адвокатом, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог позивача до відповідача, оскільки витрати на юридичні послуги, надані іншою, ніж адвокат особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані як витрати на правничу допомогу. Такі висновки суду є помилковими, оскільки не узгоджуються зі змістом укладеного договору та характером зобов`язань сторін, які виникли з умов цього договору, виходячи з наступного. Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У цій справі, ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , уклали договір про надання правничої допомоги, в якому визначили всі його істотні умови, які були обумовлені ними та погодились виконати зобов`язання, які були покладені на кожного цим договором. Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_2 заперечував проти укладення самого договору, його істотних умов, а будучи повідомленим належним чином, не подав до суду будь-яких доказів на спростування укладеного між сторонами договору, а також доказів на підтвердження виконання покладених на нього зобов`язань. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України). Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним). Такі висновки викладені у постанові Верховного суду від 28.07.2021 у справі № 759/24061/19. Висновки суду першої інстанції про те, що між сторонами був укладений договір про надання правової допомоги в силу положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а його позовні вимоги слід розцінювати як стягнення заборгованості за договором про надання правничої допомоги, колегія суддів вважає помилковими, оскільки сторони укладаючи договір, визначають його предмет та його істотні умови на власний розсуд, що і є свободою договору, а за відсутності будь-яких заперечень іншої сторони зобов`язання, суд не управі розтлумачувати умови договору на власний розсуд. Посилання суду на те, що правова допомога може здійснюватися виключно адвокатом апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки в контексті правовідносин, що склались між сторонами у межах даної справи, ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 погодили між собою надання юридичної допомоги, яку йменували правничою, шляхом складання погодженого переліку документів, що не слід відносити до професійної правничої допомоги, яка надається адвокатом в межах судового провадження і такі витрати відносяться до витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу при ухваленні рішення у справі. В даній справі між сторонами склалися договірні зобов`язання, шляхом надання юридичної допомоги, а не зобов`язання з надання професійної правничої допомоги в межах судового провадження, порядок надання якої врегульований Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», коли за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат і тоді витрати на юридичні послуги, надані іншою, ніж адвокат особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані як витрати на правничу допомогу. Варто наголосити, що позивач, ОСОБА_1 , будучи фізичною особою-підприємцем та маючи КВЕД, крім іншого, діяльність у сфері права (основний), не був позбавлений права надавати юридичні послуги, шляхом укладення відповідного договору, а тому зобов`язання, які склались між сторонами у межах цієї справи на підставі договору є для суду обов`язковими. Разом з наведеним, помилковими є висновки суду першої інстанції про те, що позивач не надав до суду документів, підписаних ним та відповідачем, які б засвідчували дійсне виконання позивачем зобов`язань за договором, враховуючи наступне. Як вже зазначалося, пунктом 4.3. Договору сторони погодили, що приймання клієнтом роботи підтверджується чеком та описом вкладення до листа/скріншотом. З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що складені позивачем документи, на виконання умов договору були направлені до відповідних органів та установ, про що останній надав чеки, описи вкладень, а також скріншоти, в яких повідомляв відповідача, ОСОБА_2 , про виконання покладених на нього зобов`язань. Натомість, ОСОБА_2 , отримавши повідомлення від позивача, ФОП ОСОБА_1 , не зазначив про те, що послуги ним не приймаються, були виконані позивачем неналежним чином чи не в повному обсязі, що свідчить про прийняття ним наданих позивачем послуг та невиконання своїх зобов`язань щодо проведення оплати за договором. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 ЦК України). Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що заявлені ФОП ОСОБА_1 позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та не підтвердженими доказами, а з огляду на те, що наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності надають змогу встановити фактичні обставини справи, суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні позовних вимог. З огляду на таке, ураховуючи наявність в матеріалах справи належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог, апеляційний суд приходить висновку про наявність підстав для скасування ухваленого Іванківським районним судом Київської області заочного рішення від 11.09.2025 та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог, шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за договором б/н від 17 травня 2024 року в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок. Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частини 1, 2 статті 376 ЦПК України). Таким чином, ухвалене судом першої інстанції рішення, у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову в повному обсязі. Згідно зі ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. При подачі позовної заяви позивач був звільнений від сплати судового збору, а зважаючи на те, що апеляційним судом ухвалюється нове судове рішення про задоволення позовних вимог, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1211 грн. 20 коп. Також, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 816 грн. 80 коп., Також слід зауважити, що дана справа віднесена процесуальним законом до категорії малозначних справ, а тому, в силу положень ч. 6 ст. 19 та ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Кульбачем Сергієм Олександровичем - задовольнити. Заочне рішення Іванківського районного суду Київської області від 11 вересня 2025 року у цивільній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором надання послуг - скасувати. Ухвалити нове судове рішення. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором надання послуг - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість за договором б/н від 17 травня 2024 року в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 1 816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень 80 (вісімдесят) копійок у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Відомості про учасників справи: Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 . Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 . Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач М.І. Оніщук Судді В.А. Шебуєва О.В. Кафідова