Постанова Київський апеляційний суд № 757/3691/22-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Головуючий у суді першої інстанції: Кухленко Д.С. Єдиний унікальний номер справи № 757/3691/22-ц Апеляційне провадження № 22-ц/824/2586/2023 ПОСТАНОВА Іменем України 31 січня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мережко М.В., суддів: Ігнатченко Н.В., Савченка С.І., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пожидаєв Ігор Валентинович, на додаткове рішення Ірпінського міського суду Київської області від 14 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Жданович Вікторія Михайлівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, встановив: У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ «Фінансова компанія управління активами», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М., приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Жданович В.М., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 10 листопада 2022 року позов задоволено частково. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №9509 від 19 вересня 2019 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія правління активами» суми заборгованості за Кредитним договором зі страхуванням життя позичальника (готівка) №2362/4704LPL2C від 20.12.2013 року в розмірі 89 410, 75 грн. Стягнуто з ТОВ «Фінансова компанія управління активами» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 744,30 грн за подачу позовної заяви та заяви про забезпечення позову. Повернуто ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову в розмірі 744,30 грн. В подальшому, 11 листопада 2022 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Пожидаєв І.В. звернувся до суду із заявою про стягнення витрат на правову допомогу за наслідками розгляду справи, в якій просив при винесенні рішення по справі або у разі не вирішення питання про судові витрати при ухваленні рішення по справі № 757/3691/22-ц ухвалити додаткове рішення про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 25 000 грн. Додатковим рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 14 листопада 2022 року у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Пожидаєв І.В. відмовлено. Судове рішення мотивоване тим, що заявник не надав суду належних та достатніх доказів понесених витрат, зокрема, детального розрахунку виконаних робіт та наданих послуг, а також доказів фактичної оплати послуг адвоката. Не погоджуючись із вказаним додатковим рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить додаткове рішення Ірпінського міського суду Київської області від 14 листопада 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його заяву про стягнення витрат на правову допомогу. У апеляційній скарзі вказує, що розмір понесених позивачем витрат визначений безпосередньо в договорі про надання правової допомоги та у акті прийому-передачі правових послуг, тому необхідність надання детального розрахунку виконаних робіт та наданих послуг у даному випадку відсутня. Також посилається на неврахування судом першої інстанції позиції Верховного Суду, висловленої у постановах по справах №757/24445/21-ц, 160/12268/19, 648/1102/19 про те, що відсутність доказів оплати вартості наданих адвокатом послуг не може виступати підставою для відмови у стягненні витрат на правову допомогу. Своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу інші учасники справи не скористались. За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Разом з цим, оскаржуваним додатковим рішенням вирішено питання щодо стягнення витрат на правову допомогу в межах розгляду даної справи у розмірі 25 000 грн. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Як видно із матеріалів справи, Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 10 листопада 2022 року позов задоволено частково. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №9509 від 19 вересня 2019 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія правління активами» суми заборгованості за Кредитним договором зі страхуванням життя позичальника (готівка) №2362/4704LPL2C від 20.12.2013 року в розмірі 89 410, 75 грн. Позивач подав заяву про розподіл судових витрат разом із позовною заявою, в якій визначив орієнтовний розмір витрат, які планує понести - 25 000 грн. 04 листопада 2022 року позивач направив до суду заяву про стягнення витрат на правову допомогу за наслідками розгулу справи, до якої додав копію договору про надання правової допомоги від №21074 від 14 січня 2022 року, укладеного між Адвокатським бюро «Ігоря Пожидаєва» та ОСОБА_1 , та копію акту прийому передачі наданих правових послуг за Договором від 14 січня 2022 року №21074 про надання правової (правничої) допомоги. Відповідно до ч. 1 ст. 270 Цивільного процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Даний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення є вичерпним. Як роз`яснено у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ЦПК; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено (ч.5 ст.270 ЦПК України). Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Судові витрати на правничу допомогу це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу. Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони. Частиною 3 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, за рахунок іншої сторони. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат». На підтвердження витрат на правову допомогу адвокатом Пожидаєвим І.В. подано: копію договору про надання правової допомоги №21074 від 14 січня 2022 року, акт № 1 прийому-передачі наданих правових послуг за Договором від 14 січня 2022 року № 21074 про надання правової (правничої) допомоги від 02 листопада 2022 року, ордер, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 137 ЦПК України). Отже, стороною, яка просить стягнути на її користь витрати на професійну правничу допомогу, має бути надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та докази здійснення стороною таких витрат. Проте, всупереч вказаному, суду не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом. Як видно із наданих адвокатом Пожидаєвим І.В. документів, сторонни погодили, що за надання правової допомоги клієнт ( ОСОБА_1 ) сплачує адвокату гонорар. За умовами договору про надання правової допомоги, розмір гонорару стновить 25 000 грн. Разом з цим, інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, не містить в собі взагалі ніякого опису робіт виконаних адвокатом, не містить ані витрат часу, ані виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання яких є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу. За таких обставин суд позбавлений можливості перевірити обгрунтованість заявленного розміру витрат. Неподання розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу, що є підставою для відмови в стягненні витрат на правову допомогу. Вказана позиція відповідає висновкам, викладеним в постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17 (провадження № 61-5662св20). За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката відсутні. Апеляційний суд також звертає увагу, що саме по собі ненадання суду належних та допустимих доказів про те, що позивачем було фактично сплачено суму витрат на професійну правничу допомогу, не може бути підставою для відмови у стягненні судових витрат на правову допомогу (постанови Верховного Суду у справах №757/24445/21-ц, 160/12268/19, 648/1102/19). Разом з цим, в такому випадку розмір витрат та необхідність їх сплати мають бути доведені достатніми, належними та допустимими доказами. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що оскаржуване додаткове рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 369, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пожидаєв Ігор Валентинович, залишити без задоволення. Додаткове рішення Ірпінського міського суду Київської області від 14 листопада 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає. Головуючий: М.В. Мережко Судді: Н.В. Ігнатченко С.І. Савченко