Постанова Харківський апеляційний суд № 632/1440/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 632/1440/24 Головуючий суддя І інстанції Библів С. В. Провадження № 22-ц/818/4172/25 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: надання послуг ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 грудня 2025 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі суддів судової колегії судової палати у цивільних справах : головуючого Яцини В.Б., суддів колегії Мальованого Ю.М., Пилипчук Н.П., розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 13 травня 2025 року, у цивільній справі № 632/1440/24, за позовом Комунального підприємства «Жилсервіс» Златопільської міської ради Харківської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання комунальних послуг, в с т а н о в и в: У серпні 2024 року Комунальне підприємство «Жилсервіс» Златопільської міської ради Харківської області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання комунальних послуг. Позовна заява мотивована тим, що згідно рішення виконавчого комітету Первомайської міської ради Харківської області № 28 від 31.01.2014 року Комунальне підприємство «Жилсервіс» Первомайської міської ради Харківської області визначено виконавцем послуг з утримання житлових будинків та прибудинкових територій з 01.02.2014 року, а також надано право здійснювати нарахування плати за послуги з утримання житлових будинків та прибудинкової території. Відповідно до рішення виконавчого комітету Первомайської міської ради Харківської області № 48 від 15.03.2019 року КП «Жилсервіс» визначено управителем багатоквартирних будинків у м. Первомайський Харківської області, а також надано право здійснювати нарахування ціни за послуги з управління багатоквартирними будинками у відповідності до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території (додаток 4 до договору №1 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 18.03.2019 року). Для надання послуги з утримання багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , 18 березня 2019 року був укладений договір з співвласниками цього будинку в особі начальника відділу житлово-комунального господарства виконавчого комітету Первомайської міської ради Харківської області, що діє на підставі рішення виконавчого комітету Первомайської міської ради Харківської області «Про призначення управителя багатоповерхових будинків у місті Первомайський Харківської області» від 15.03.2019 року №

48. Вказав, що відповідачка ОСОБА_1 зареєстрована та є власником квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 43,6 кв.м. Житлово-комунальні послуги надаються ОСОБА_1 заявником з 01.02.2014 року на підставі зазначених рішень Первомайського виконавчого комітету. Відповідачці щомісяця направлялися рахунки на оплату наданих послуг. Оплата боржником наданих послуг тривалий час не здійснюється, внаслідок чого станом на 01.07.2024 року утворився борг у розмірі 14342,02 грн. Також з посиланням на ст. 625 ЦК України, у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем нараховані до стягнення з відповідачки інфляційні витрати в сумі 3045 грн. 00 коп.; 3 % річних в сумі 748 грн. 99 коп. за період з 01.11.2019 по 01.07.2024. Посилаючись на вказані обставини КП «Жилсервіс» Златопільської міської ради Харківської області просило суд стягнути з відповідача заборгованість за надання послуг з управління багатоквартирними будинками та поводження з ТПВ в сумі 14 342,02 грн., 3 % річних в сумі 748,99 грн., інфляційні витрати в сумі 3045,00 грн. станом на 01.07.2024 року, а також судові витрати в розмірі 3028 грн. Рішенням Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 13 травня 2025 року позовні вимоги Комунального підприємства «Жилсервіс» Златопільської міської ради Харківської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання комунальних послуг задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Жилсервіс» Златопільської міської ради Харківської області заборгованість за надання комунальних послуг в сумі 14342,02 грн.; 3% річних в сумі 748,99 грн.; 3045,00 грн. інфляційних витрат та витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказала, що позивачем не надано необхідних документів для встановлення права управління буд. 9, 1/2 мікр, наприклад договір управління майном, договір оренди, розпорядчий акт тощо. Договір наданий позивачем не відповідає усім пунктам типового договору затвердженого постановою КМУ №712 від 05.09.2018, деякі пункти у договорі відсутні, деякі змінені за змістом, відсутні додатки №№1,2,3, які є обов`язковою необхідною частиною договору п.38. Зазначила, що досудова претензійна робота з нею не велась. КП «Жилсервіс» не надало первинні документи, лише вказуючи на факт поставки товарів і послуг. Звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206, відповідно до яких установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих російською федерацією, відповідно до переліку затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій № 376 від 28.02.2025 Лозівський район Харківської області весь входить до цього переліку. Відповідно до Закону від 14.05.2025 №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» передбачає виключення з Цивільного кодексу України пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення», тому позивач пропустив строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Введений воєнний стан в Україні є форс мажорною обставиною відповідно до висновку торгово-промислової палати від 28.02.2022 2024/020-7.1.Згідно до п.28 договору наданого КП «Жилсервіс» сторони звільняються від відповідальності за невиконання або часткове невиконання зобов`язань за цим договором, якщо це невиконання є наслідком форс-мажорних обставин. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Частинами 1, 3 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам рішення суду не повністю відповідає. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції правильно зазначив, що внаслідок неповної та несвоєчасної сплати рахунків за надані послуги, що надавалися абоненту № НОМЕР_1 ОСОБА_1 у період з 01.11.2019 по 01.07.2024 року за адресою: АДРЕСА_3 утворилася заборгованість за надання комунальних послуг в сумі 14342,02 грн.; 3% річних в сумі 748,99 грн.; 3045,00 грн. інфляційних витрат та витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн. Однак колегія суддів не повністю погоджується таким висновком суду в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних. За змістом статті 11 ЦК України:

1. Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

2. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

3. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 319 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном, власність зобов`язує. Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Матеріалами справи підтверджується та судом встановлено, що згідно інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади міста Златопіль від 29.08.2024 ОСОБА_1 зареєстрована та є власницею квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , та є споживачкою послуг з управління багатоквартирними будинками та поводження з ТПВ, які надаються КП «Жилсервіс» Златопільської міської ради Харківської області. За зазначеною адресою комунальним підприємством «Жилсервіс» на ім`я ОСОБА_1 відкрито обліковий рахунок № НОМЕР_1 . Згідно рішення виконавчого комітету Первомайської міської ради Харківської області № 28 від 31.01.2014 року Комунальне підприємство «Жилсервіс» Первомайської міської ради Харківської області визначено виконавцем послуг з утримання житлових будинків та прибудинкових територій з 01.02.2014 року, а також надано право здійснювати нарахування плати за послуги з утримання житлових будинків та прибудинкової території. Відповідно до рішення виконавчого комітету Первомайської міської ради Харківської області № 48 від 15.03.2019 року КП «Жилсервіс» визначено управителем багатоквартирних будинків у м. Первомайський Харківської області, а також надано право здійснювати нарахування ціни за послуги з управління багатоквартирними будинками у відповідності до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території (додаток 4 до договору №1 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 18.03.2019 року). Для надання послуги з утримання багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , 18 березня 2019 року був укладений договір з співвласниками цього будинку в особі начальника відділу житлово-комунального господарства виконавчого комітету Первомайської міської ради Харківської області, що діє на підставі рішення виконавчого комітету Первомайської міської ради Харківської області «Про призначення управителя багатоповерхових будинків у місті Первомайський Харківської області» від 15.03.2019 року №

48. Відповідно до додатку 4 «Кошторис витрат на утримання будинку та прибудинкової території» до зазначеного договору з 01.04.2019 року по 01.10.2021 року тариф за 1 кв.метр становив 4,844 грн. Згідно додатку 4 «Кошторис витрат на утримання будинку та прибудинкової території» додаткової угоди № 3 від 27.09.2021 року до зазначеного договору з 01.10.2021 року тариф за 1 кв.метр становив 6,381 грн. Відповідно до додатку 4 «Кошторис витрат на утримання будинку та прибудинкової території» додаткової угоди №4 від 21.12.2023р. до договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком №1 від 18.03.20219р. з 01.01.2024р. тариф за 1 кв.метр становив 8,571 грн. Згідно додатку 4 «Кошторис витрат на утримання будинку та прибудинкової території» додаткової угоди №5 від 01.07.2024 р. тариф за 1 кв.метр становить 8,933 грн. Рішенням виконавчого комітету Первомайської міської ради Харківської області № 208 від 23.10.2019 року «Про встановлення тарифів на послуги з поводження з твердими побутовими відходами» з 01.12.2019 року встановлено тариф в розмірі 9,88 грн. на одного мешканця на місяць. Відповідно до рішення виконавчого комітету Первомайської міської ради Харківської області №78 від 26 квітня 2023 року «Про встановлення тарифів на послуги з поводження з твердими побутовими відходами» з 01.05.2023 року встановлено тариф в розмірі 21,97 грн. на одного мешканця на місяць. Наказом підприємства № 43 від 03 травня 2023 року «Про тариф за абонентське обслуговування» з 01.05.2023р. встановлено плату за абонентське обслуговування на послугу з поводження з твердими побутовими відходами у розмірі 0,42 грн. на 1 абонента в місяць. Статтею 382 Цивільного кодексу України власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговується за межами або всередині квартири, яке обслуговується більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку. Згідно ст.369 цього Кодексу визначено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. Статтею 322 Кодексу передбачено, що власники зобов`язані утримувати майно, що їм належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Водночас Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» також передбачено, що власники приватизованого житла в багатоквартирних будинках є співвласниками всіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання, а тому повинні брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утримання будинку і прибудинкової території, відповідно до частки у майні будинку. Крім того, статтею 66 Житлового кодексу УРСР в редакції зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін і доповнень до Житлового кодексу Української PCP» від 06.05.93 № 3187-ХІІ, також встановлено, що плата за користування житлом обчислюється виходячи із загальної площі квартири. Відповідно до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Пунктом 5 ч. 2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Згідно ч. 1 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. За змістом договору № 1 про надання послуг з управління багатоквартирними будинками споживач повинен щомісячно здійснювати оплату управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та на умовах цього договору. Відповідно до вимог договору № 1 про надання послуг з управління багатоквартирними будинками у разі відмови оплачувати послуги управителю заборгованість стягується в судовому порядку. Таким чином, згідно із зазначеними нормами договору споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами, щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Обов`язок споживачів своєчасно сплачувати за житлово-комунальні послуги у строки встановлені договором або законом, передбачений ст. 68 ЖК України. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін. Частиною 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. З матеріалів справи вбачається, що КП «Жилсервіс» надавало відповідачці зазначені вище послуги. Доказів того, що відповідачка відмовилася від наданих позивачем послуг у встановленому законом порядку, матеріали справи не містять. Згідно довідки про розрахунок за комунальні послуги абонента № 1009077 ОСОБА_1 у період з 01.11.2019 по 01.07.2024 року за адресою: АДРЕСА_3 , вбачається, що у спірний період підприємством нараховувалася щомісячно плата за надані послуги, але відповідачкою оплата послуг здійснювалася не регулярно та не в повному обсязі, у зв`язку з чим утворилася заборгованість (а.с.17-18). Відповідачка в односторонньому порядку припинила виконувати взяті на себе зобов`язання, не погашає заборгованість добровільно, підприємство має право на стягнення вартості наданих відповідачці послуг. Внаслідок неповної та несвоєчасної сплати рахунків за надані послуги, що надавалися абоненту № НОМЕР_1 ОСОБА_1 у період з 01.11.2019 по 01.07.2024 року за адресою: АДРЕСА_3 , станом на 01.07.2024 у відповідачки утворилась заборгованість в сумі 14 342,02 грн У апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що позивачем пропущено строк позовної давності, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Початок перебігу строку позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України). Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»(із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався. Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)»введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»). Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)»розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681,728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Вказаний Закон набрав чинності 02.04.2020. У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22), 19 квітня 2023 року у справі № 199/782/21 (провадження № 61-1323св23), 31 травня 2023 року у справі № 938/632/20 (провадження № 61-16716св21). З цього випливає, що у разі закінчення строку, який припадає на період дії карантину, такий строк продовжується до закінчення дії карантину. Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022, дію якого неодноразово продовжено. За приписами пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. З огляду на викладене, на час дії встановленого карантину та воєнного стану, строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України, не спливає та на момент звернення позивача з позовом, в разі існування підстав для застосування позовної давності, даний строк має бути застосований лише до 02.04.2017, оскільки Закон № 540-IХ від 30.03.2020 набув чинності 02.04.2020. Отже, у даних спірних правовідносинах позовна давність щодо вимог про стягнення заборгованості за комунальні послуги за період з 01.11.2019 по 01.07.2024, в силу пунктів 12, 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України на момент подання позову не спливла. Судом першої інстанції правильно відмовлено у застосуванні строку позовної давності, оскільки позовні вимоги КП «Жилсервіс» заявлено в межах строку позовної давності з урахуванням його продовження на час карантину та воєнного стану. Щодо посилання відповідача на Закон України від 14.05.2025 року №4434-IX, колегія суддів зазначає наступне. З 24.02.2022 року і по даний час в Україні триває воєнний стан, на період дії якого також продовжено, зокрема, і строки позовної давності. Лише із набранням чинності Законом України від 14.05.2025 року №4434-IX "Про внесення змін до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності", а саме, 04.09.2025 року (через три місяці з дня, наступного за днем опублікування цього Закону), відновився перебіг строків позовної давності, які діяли до введення воєнного стану. Щодо посилання у скарзі на постанову Кабінету Міністрів України № 1405 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206, відповідно до яких установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги, колегія суддів зазначає. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України). У ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у Постанові від 01.10.2014 № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 16.05. 2018 № 14-16цс18. Велика Палата Верховного Суду сформувала усталену правову позицію щодо природи цих платежів. Зокрема, у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 визначено, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, які виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора. На відміну від штрафних санкцій, які мають карну природу та застосовуються як засіб впливу на боржника за порушення зобов`язання, 3% річних від простроченої суми мають компенсаційний характер. Інфляційні втрати (індексація) спрямовані на відшкодування кредиторові знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів. Механізм індексації забезпечує збереження купівельної спроможності грошової суми, що належить кредиторові, на рівні, який був у момент порушення грошового зобов`язання. За загальним правилом, невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Указом Президента України № 64/2022 від 24 лю.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом № 2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє на час ухвалення рішення. Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» від 05.03.2022 № 206 установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі. Постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022. 29.12.2023 постановою Кабінету Міністрів України № 1405 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206, відповідно до яких установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих російською федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги. З урахуванням наведеного, в період з 24.02.2022 нарахування та стягнення судом інфляційних втрат, трьох процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням, було заборонено на всій території України. Задовольняючи позовні вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 748,99 грн. та інфляційних втрат у розмірі 3045,00 грн., суд першої інстанції послався на ч.2 ст.625 ЦК України. Однак такі нарахування в період з 24.02.2022 по 01.07.2024 так як на час дії постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206, а тому заявлені в позові суми в повному обсязі не підлягають до стягнення. Закон від 14.05.2025 №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» передбачає виключення з Цивільного кодексу України пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення». Проте вищезазначений Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, а саме з 04.09.2025, тому до 04.09.2025 року діють вищезазначені нормативно-правові акти. Таким чином, відповідно до постанови КМУ №206 від 05.03.2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», заборонено нарахування суми інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги до припинення чи скасування воєнного стану в Україні, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача сум інфляційних втрат та 3% річних за період з 24.02.2022 по 01.07.2024 (кінцева дата визначена позивачем у позовній заяві ) задоволенню не підлягають. З урахуванням викладеного вище, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних. Відповідачкою розрахунок заборгованості не спростований, належних та допустимих доказів, які б спростовували посилання позивача про надання ним послуг, наявності заборгованості та її розміру чи доказів, які б свідчили про погашення заборгованості у добровільному порядку суду не надано. Оскільки відповідачка в односторонньому порядку припинила виконувати взяті на себе зобов`язання, не погашає заборгованість добровільно, підприємство має право на стягнення вартості наданих відповідачці послуг. Внаслідок неповної та несвоєчасної сплати рахунків за надані послуги, що надавалися абоненту № НОМЕР_1 ОСОБА_1 у період з 01.11.2019 по 01.07.2024 року за адресою: АДРЕСА_3 , станом на 01.07.2024 у відповідачки утворилась заборгованість в сумі 14 342,02 грн Таким чином, з відповідача підлягає до стягненнязаборгованість, що утворилась у період з 01.11.2019 по 01.07.2024 року за адресою: АДРЕСА_3 , станом на 01.07.2024 у відповідачки утворилась заборгованість в сумі 14 342,02 грн та інфляційні втрати у розмірі 2385,49 грн. та 3% річних у розмірі 472,72 грн., відповідно до розрахунку, який міститься у матеріалах справи (а.с.84) та відповідачем не спростований. Відповідно до п.п.1,5,8 ст.8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов`язаний: забезпечувати своєчасність, безперервність та відповідну якість житлово-комунальних послуг, згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розмір плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості, вести облік вимог (претензій) споживачів у зв`язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг, зміною їх споживчих властивостей та перевищенням термінів проведення аварійно-відновлювальних робіт. Факт ненадання послуги або зниження якості надання послуги (що є порушенням умов договору у розумінні статей 526,530 ЦК України) повинен бути зафіксований належним чином (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 640/18143/16-ц). Відповідно до ст.27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком. Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов`язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача. Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її надання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості. У разі проведення перевірки якості наданих послуг з централізованого водопостачання, централізованого постачання гарячої води або постачання природного газу споживач має право здійснити забір проб. Інформація про забір проб включається до акту-претензії. У разі неприбуття виконавця комунальної послуги або управителя (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) в установлений строк або обґрунтованої відмови підписати акт-претензію такий акт підписується споживачем, а також не менше як двома споживачами відповідної послуги, які проживають (розташовані) в сусідніх будівлях (у приміщеннях- якщо послуга надається у багатоквартирному будинку), і надсилається виконавцю комунальної послуги або управителю (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) рекомендованим листом. Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) протягом п`яти робочих днів вирішує питання щодо задоволення вимог, викладених в акті-претензії, або видає (надсилає) споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії. У разі ненадання виконавцем (управителем) відповіді в установлений строк претензії споживача вважаються визнаними таким виконавцем (управителем). Оскільки в матеріалах справи відсутні докази звернення ОСОБА_1 із претензіями до позивача та складання між сторонами акту-претензії, то доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження надання ним послуг в повному обсязі та належним чином відповідно до умов договору, не відповідають вимогам законодавства, не підтверджені відповідачем належним чином. Статтею 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено процедуру оформлення претензій споживачів до виконавців послуг, яка не була дотримана відповідачкою. Твердження скарги про те, що введений воєнний стан в Україні є форс мажорною обставиною відповідно до висновку торгово-промислової палати від 28.02.2022 2024/020-7.1 та згідно до п.28 договору наданого КП «Жилсервіс» сторони звільняються від відповідальності за невиконання або часткове невиконання зобов`язань за цим договором, якщо це невиконання є наслідком форс-мажорних обставин, колегія суддів не приймає. Положеннями ч.1 ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до п.28,29 договору від 18 березня 2019 року укладеного Комунальним підприємством «Жилсервіс» Первомайської міської ради Харківської області з співвласниками будинку 9 ,1/2 м-он, в особі начальника відділу житлово-комунального господарства виконавчого комітету Первомайської міської ради Харківської області, що діє на підставі рішення виконавчого комітету Первомайської міської ради Харківської області «Про призначення управителя багатоповерхових будинків у місті Первомайський Харківської області» від 15.03.2019 року № 48, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або часткове невиконання зобов`язань за цим договором, якщо це невиконання є наслідком форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили). Під форс-мажорними обставинами розуміються обставини, які виникли в результаті непередбачених сторонами подій надзвичайного характеру, що включають пожежі, землетруси, повені, зсуви, інші стихійні лиха, вибухи, війну або військові дії, страйк, блокаду, пошкодження мереж сторонніми юридичними чи фізичними особами тощо. Доказом настання форс-мажорних обставин є документ Торгово-промислової палати України або іншого компетентного органу. Так, на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався у порядку, передбаченому законодавством України, та діє на даний час. Після введення на території країни воєнного стану Торговопромисловою палатою України усім зацікавленим особам надіслано листа від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1, в якому засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), якими є військова агресія Російської Федерації проти України. У листі Торговопромислова палата України підтвердила, що зазначені обставини, починаючи з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Так, статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору). Частиною 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо. В зв`язку із запровадження на території України Указом Президента України № 64 від 24 лютого 2022 року воєнного стану, Торгово-промисловою палатою України (далі - ТПП) було оприлюднено лист № 2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року, яким повідомлено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили). Це означає, що введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору, але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов`язань. Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов`язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15 червня 2018 року у справі № 915/531/17, від 26 травня 2020 року у справі № 918/289/19, від 17 грудня 2020 року у справі № 913/785/17, від 30 листопада 2021 року у справі № 913/785/17, від 07 червня 2023 року у справі № 906/540/22). Як зазначив Верховний Суд у постанові від 13 вересня 2023 року у справі № 910/7679/22 сертифікат ТПП України не є єдиним або обов`язковим доказом існування форс-мажорних обставин; наявність форс-мажорних обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом бо договором. Лист ТПП України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 є документом загального інформаційного характеру, цей лист не може вважатися сертифікатом ТПП України, виданим відповідно до положень статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб`єкта господарювання у конкретному зобов`язанні. Водночас Верховний Суд звертає увагу, що навіть за відсутності сертифіката ТПП України, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливість доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором. У постанові від 11 листопада 2015 року по справі Верховний Суд України дійшов висновку про те, що особа, яка є власником приміщення і у свою чергу співвласником будинку, в якому створено ОСББ, однак не є членом цього об`єднання, зобов`язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку, а об`єднання наділено правом у разі нездійснення цією особою таких дій звернутися до суду з позовом про стягнення нарахованих за цими витратами платежів. При цьому ні Законом про ОСББ, ні іншими законодавчими актами України не передбачено затвердження або погодження органами місцевого самоврядування розмірів внесків і платежів, визначених загальними зборами ОСББ. Верховний Суд у постанові від 24 січня 2020 року по справі №910/1395/19 вказав, що за Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» на члена ОСББ, покладено обов`язок виконувати чинні та не скасовані рішення статутних органів ОСББ, якими зокрема є загальні збори учасників та правління ОСББ, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі. Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що внаслідок неналежного виконання відповідачем свого обов`язку щодо сплати за надання послуг з управління багатоквартирними будинками та поводження з ТПВ, у останнього утворилась заборгованість за період з 01.11.2019 по 01.07.2024 в розмірі 14342,02 грн, що підтверджується відповідною довідкою про розрахунок за комунальні послуги абонента № 1009077 ОСОБА_1 у період з 01.11.2019 по 01.07.2024 року за адресою: АДРЕСА_3 , яка міститься в матеріалах справи та не спростована відповідачем (а.с. 17-18). Посилання апелянта на наявність форс-мажорних обставин у зв`язку з воєнною агресією рф, як на підставу відмови у стягненні заборгованості, колегія суддів не приймає. Так, згідно з листом Торгово-промислової палати України (ТТП України) від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України. Той факт, що ТПП України засвідчила відповідну форс-мажорну обставину сам собою не є підставою для звільнення відповідача від обов`язку щодо сплати внесків на утримання/управління багатоквартирним будинком. Воєнний стан, як обставина непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання. При цьому, необхідна наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор, який суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі № 910/8580/22. Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов`язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15 червня 2018 року у справі № 915/531/17, від 26 травня 2020 року у справі № 918/289/19, від 17 грудня 2020 року у справі № 913/785/17, від 30 листопада 2021 року у справі № 913/785/17, від 07 червня 2023 року у справі № 906/540/22). Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від25 червня 2025 року у справі № 610/941/24, 06 серпня 2025 року у справі № 610/937/24. Сама по собі наявність форс-мажорних обставин, зокрема ведення бойових дій на території України, не є безумовною підставою ні для припинення зобов`язань, ні для звільнення від їх виконання. Саме лише посилання на вищевказаний лист не є підставою для звільнення від оплати за надані комунальні послуги. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надано послуги, тому відповідач зобов`язана їх сплатити. Отже, посилаючись у апеляційній скарзі на форс - мажорні обставини відповідач, мав надати докази та довести зв`язок між невиконанням зобов`язань за Договором, неможливістю користуватись наданими послугами та воєнними діями в Україні, а не в односторонньому порядку відмовитись від сплати отриманих послуг. Частиною 1 та п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову. Таким чином, оскільки висновки суду в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального права, то відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду підлягає відповідній зміні. Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Так, з матеріалів справи вбачається, що КП «Жилсервіс», звертаючись до суду з позовом, сплатило 3028,00 грн судового збору (а.с.1-3). Позовні вимоги задоволено на 17200,23*100/18136,01=94,84 %. Таким чином, з відповідача необхідно стягнути на користь КП «Жилсервіс» 3028 х 94,84 %/100 =2871,75 грн. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 також задоволено частково, на 5,16 % відповідно, тому судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4542*5,16/100=234,36 грн підлягає стягненню з КП «Жилсервіс» на користь ОСОБА_1 . Шляхом взаємозаліку зазначених сум з ОСОБА_1 на користь КП «Жилсервіс» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2637,39 грн. (2871,75-234,36) . Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 13 травня 2025 року скасувати в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних та розподілу судових витрат та ухвалити в цій частині нове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Жилсервіс» Златопільської міської ради Харківської області 3% річних в сумі 472,72 грн. та 2385,49 грн. інфляційних витрат. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Жилсервіс» Златопільської міської ради Харківської області витрати зі сплати судового збору у розмірі 2637,39 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 24 грудня 2025 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді колегії Ю.М. Мальований. Н.П.Пилипчук.