Постанова Дніпровський апеляційний суд № 187/1691/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/3122/25 Справа № 187/1691/25 Суддя у 1-й інстанції - Караул О. А. Суддя у 2-й інстанції - Крот С. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 грудня 2025 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Крот С.І., розглянувши апеляційну скаргу особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2025 року, якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 коп., на користь держави та стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн., за участю: особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , потерпілої ОСОБА_3 , ВСТАНОВИВ: Згідно постанови Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2025 року та протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 589393, складеного 30.09.2025 року, встановлено наступне, 30.09.2025 року о 15.00 годині на автодорозі Т-0414 водій ОСОБА_2 , керуючи вантажним автомобілем Daewoo, державний номерний знак НОМЕР_1 , під час зміни напрямку руху, маневр праворуч, не переконався в безпеці свого маневру, внаслідок чого скоїв бокове зіткнення із автомобілем Субару, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 . Травмовані особи відсутні; матеріальні збитки наявні. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить поновити строк на апеляційне оскарження, зазначивши, що 14.10.2025 року від його родичів по телефону він дізнався про виклик до Петриківського районного суду Дніпропетровської області на 15.10.2025 року для розгляду справи за фактом ДТП за його участі. Довідавшись про час та місце розгляду справи він надіслав на електронну адресу суду заяву, у якій повідомив, що він являється військовослужбовцем та перебуває в районі виконання бойових дій, просив розгляд справи відкласти та надати йому можливість ознайомитися з матеріалами справи. 06.11.2025 року після повернення до тимчасового місця дислокації військової частини НОМЕР_3 , через сайт Судова влада він дізнався про ухвалення Петриківським районним судом Дніпропетровської області постанови, якою його визнано винним за ст.124 КУпАП та накладено адміністративного стягнення. По суті ОСОБА_2 просить скасувати постанову суду першої інстанції, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на те, що постанова винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, при цьому суд не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, формально підійшов до вивчення та дослідження обставин справи, що потягло за собою необґрунтоване судове рішення. Зазначає, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи. Зауважує, що в постанові суду неповно та невірно відображено зміст його пояснень, наданих працівникам поліції після ДТП, а саме судом зазначено, що перед виконанням маневру повороту, керуючи автомобілем він звільнив смугу руху, однак таких пояснень ОСОБА_2 не надавав, оскільки вказував, що враховуючи габарити автомобіля, частково лівою стороною виїхав на зустрічну смугу руху з метою збільшення радіусу для безпечного виконання маневру повороту. Водночас, для водія автомобіля Субару не було можливості здійснити обгін або об`їзд із дотриманням безпечного бокового інтервалу без виїзду на узбіччя, що свідчить про відсутність умов для безпечного маневру з його боку. Вказує, що автомобіль, яким він керував, рухався заздалегідь з ввімкненим правим покажчиком повороту, на що водій автомобіля Субару не реагував та в подальшому намагався здійснити проїзд по узбіччю. Звертає увагу, що зазначені обставини в постанові суду не відображені. Вважає, що суду необхідно було призначити інженерно-транспортну експертизу, проведення якої дозволило б визначити причинно-наслідковий зв`язок між діями учасників дорожнього руху та настанням події, а також сприяло б прийняттю обґрунтованого рішення. Зазначає, що враховуючи дану дорожню ситуацію, яка відбулася, водій автомобіля Субару під час виникнення небезпеки об`єктивно був спроможний виявити та повинен був негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, натомість, водій ОСОБА_3 намагалася здійснити обгін правим узбіччям, чим порушила вимоги п.14.6 ПДР неправильний обгін або випередження справа, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.2 ст.122 КУпАП. Суд апеляційної інстанції, заслухавши пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності та потерпілу, вивчивши матеріали справи та заявлене клопотання про поновлення пропущеного строку, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов наступного висновку. Апеляційним судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена 15 жовтня 2025 року за відсутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності. З матеріалів справи слідує, що апеляційна скарга подана до суду першої інстанції 11 листопада 2025 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Разом з тим, враховуючи, що справу було розглянуто за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, матеріали справи не містять жодної інформації стосовно направлення у строк, передбачений вимогами ст.285 КУпАП, тобто протягом трьох днів, копії повного тексту постанови суду 1-ої інстанції ОСОБА_2 , з текстом оскаржуваної постанови останній ознайомився 06 листопада 2025 року, а також враховуючи вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду та позицію колегії суддів Третьої судової палати Верховного Суду, яка викладена у постанові суду від 11 вересня 2019 року при розгляді справи №130/2448/16-к, відповідно до якої без повного тексту судового рішення особа позбавлена можливості надати належне обґрунтування апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення. Адміністративним порушенням відповідно до ст. 124 КУпАП визначається порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. При цьому положеннями п. 10.1 ПДР України передбачено, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Дослідженням матеріалів справи встановлено, що суд першої інстанції у відповідності до вищезазначених вимог закону належним чином з`ясував обставини справи, оскільки викладені в постанові висновки суду про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, ґрунтуються на доказах, що містяться в матеріалах даної справи та фактичних обставинах ДТП, а саме: протоколі про адміністративне правопорушення, складеному уповноваженою особою з дотриманням вимог, передбачених ст.ст. 254 - 256 КУпАП; схемі місця ДТП, на якій зображено положення учасників дорожньо-транспортної пригоди, якими зафіксовано факт вчиненого правопорушення,передбаченого ст. 124 КУпАП, поясненнями учасників ДТП, фотознімками, на яких належним чином зафіксовані розташування автомобілів після ДТП, їх пошкодження та місце контакту. Зокрема, водій ОСОБА_2 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення надав письмові пояснення, якими підтвердив, що рухаючись автодорогою Т0414 поза населеним пунктом, за 50-60 м до здійснення повороту праворуч він включив правий покажчик повороту та став зменшувати швидкість автомобіля. Дивлячись у дзеркало заднього вигляду він побачив позаду нього легковий автомобіль чорного кольору, який рухався на відстані приблизно 100 м. Намагаючись здійснити поворот, враховуючи вантажність автомобіля та його габарити для здійснення маневру, а основне радіусу, лівою частиною він частково виїхав на зустрічну смугу, попередньо впевнившись, що зустрічного транспорту немає. В момент здійснення повороту його швидкість становила 3-5 км/год. Під час повороту автомобіль в дзеркалах перебував в мертвій зоні. В цей час він відчув, що у праве переднє колесо відбувся удар автомобіля Субару, водій якого на його думку намагався здійснити його обгін по правому узбіччю. Згідно пояснень потерпілої ОСОБА_3 , які вона надала у судовому засіданні, та які є тотожними із її письмовими поясненнями, які наявні у матеріалах справи, безпосередньо перед ДТП вантажний автомобіль Daewoo, який знаходився попереду майже усим кузовом, окрім заднього правого колеса перебував на полосі зустрічного руху, жодних сигналів повороту увікмнемо не було, у зв`язку з чим вона продовжила рух по своїй полосі. Раптом водій автомобіля Daewoo почав різко рухатися вправо та повністю перекрив її полосу руху, у зв`язку з чим вона була вимушена виїхати на узбіччя дороги справа, щоб уникнути прямого зіткнення, однак все ж таки зачепила його правою частиною свого автомобіля. Вважає, що водій автомобіля Daewoo порушив п. 10.1 Правил дорожнього руху, адже перед початком маневру не переконався, що це не створить їй перешкоду. Також на підтвердження своїх доводів надала суду фотознімки з місця ДТП, на яких зображений ракурс вантажного автомобіля Daewoo майже під прямим кутом до дороги, що повністю спростовує пояснення водія автомобіля Daewoo щодо відсутності в його діях вини. Таким чином, встановлені обставини в їх сукупності об`єктивно і в повній мірі підтверджують факт наявності у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Об`єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів та обставин ДТП, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, по справі не вбачається. Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не було всебічно, повно та об`єктивно досліджено всі обставини справи в їх сукупності, не знайшли свого підтвердження матеріалами справи. Так, судом першої інстанції на підставі протоколу про адміністративне правопорушення та доданих до нього матеріалів було встановлено, що 30.09.2025 року о 15.00 годині на автодорозі Т-0414 водій ОСОБА_2 , керуючи вантажним автомобілем Daewoo, державний номерний знак НОМЕР_1 , під час зміни напрямку руху, маневр праворуч, не переконався в безпеці свого маневру, внаслідок чого скоїв бокове зіткнення із автомобілем Субару, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок чого завдано матеріальних збитків. Викладене також узгоджується з відомостями, що містяться у схемі місця ДТП, на якій зазначено та зображено ділянку дороги, де відбулось ДТП, попередні напрямки руху водіїв та місце розташування транспортних засобів після цього, яка підписана учасниками даної пригоди без будь-яких зауважень. Механізм заподіяння видимих пошкоджень автомобіля Субару, державний номерний знак НОМЕР_2 , які зафіксовані у схемі місця ДТП, повністю відповідає події ДТП, викладеній в протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 . При цьому суд апеляційної інстанції не надає оцінки діям та особі другого водія учасника ДТП, оскільки розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах протоколу про адміністративне правопорушення. З матеріалів справи слідує, що дії працівників поліції повністю відповідали приписам норм нормативно-правових актів, а саме наказу МВС від 07 листопада 2015 року № 1395 «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», законів України «Про дорожній рух», «Про Національну поліцію» та Кодексу України про адміністративні правопорушення. Як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду ОСОБА_2 не надано достатньо доказів на спростування зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин ДТП. Посилання апелянта на те, що суду необхідно було призначити інженерно-транспортну експертизу, проведення якої дозволило б визначити причинно-наслідковий зв`язок між діями учасників дорожнього руху та настанням події, а також сприяло б прийняттю обґрунтованого рішення, апеляційний суд відхиляє та наголошує на тому, що суд не може з власної ініціативи призначати у справі будь які експертні дослідження, ініціювання цього питання є виключним правом сторін у справі, однак в матеріалах справи відсутнє клопотання про призначення експертизи. Не заявив клопотання про призначення експертизи ОСОБА_2 і в суді апеляційної інстанції. Також відмовився від допиту свідків, про яких зазначав у скарзі. Апеляційний суд позбавлений можливості перевірити доводи апеляційної скарги з приводу того, що автомобіль, яким керував ОСОБА_2 рухався заздалегідь з ввімкненим правим покажчиком повороту, на що водій автомобіля Субару не реагував, оскільки дані обставини містяться лише в поясненнях порушника та не підтверджені матеріалами справи. Та обставина, що поліцейські та суд по-іншому оцінюють докази порівняно з оцінкою їх особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, не свідчить про необ`єктивність чи упередженість суду. З огляду на вищезазначене суд першої інстанції оцінив надані матеріали справи та прийшов до висновку, що ОСОБА_2 не був уважним, не дотримався вимог ПДР України, та при зміні напрямку руху праворуч, не переконався в безпечності маневру та допустив зіткнення з автомобілем Субару,внаслідок чого відбулось ДТП, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції. Сукупність досліджених в суді першої та апеляційної інстанцій доказів підтверджує, що дії ОСОБА_2 кваліфіковані вірно за ст. 124 КУпАП, які виразилися у порушенні учасником дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів. З огляду на те, що вивченням матеріалів справи не встановлено даних, які б свідчили про неповноту чи необ`єктивність дослідження судом обставин справи про адміністративні правопорушення, не має підстав вважати, що в ньому допущена суттєва неповнота судового розгляду. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи «Ван де Хурк проти Нідерландів», §61, «Болдеа проти Румунії», §30, «Морейра Феррейра проти Португалії», § 84). З огляду на зазначене викладені в обгрунтування поданої апеляційної скарги доводи, з урахуванням наявних по справі доказів, не дають жодних сумнівів в правильності висновків місцевого суду та не спростовують встановлені судом обставини події, а зводяться виключно до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці. При розгляді справи судом порушень вимог ст.ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено. Спираючись на встановлені фактичні обставини даного адміністративного провадження, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є доведеною поза розумним сумнівом. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без зміни. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ПОСТАНОВИВ: Поновити особі, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2025 року. Апеляційну скаргу особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 залишити без задоволення. Постанову Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2025 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП залишити без зміни. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду С.І.Крот