Постанова Хмельницький апеляційний суд № 670/165/25

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 грудня 2025 року м. Хмельницький Справа № 670/165/25 Провадження № 22-ц/820/2674/25 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Спірідонової Т.В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М., секретар судового засідання Дубова М.В., за участю: апелянтки ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №670/165/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 24 жовтня 2025 року, в складі судді Голуба О.Є., за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енселко Агро» про зобов`язання нарахувати та сплатити орендну плату з врахуванням пені та індексації, розірвання договору оренди землі, визнання бездіяльності незаконною та відшкодування моральної шкоди, встановив:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог В березні 2025 року позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просила зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Енселко Агро» належним чином нарахувати та сплатити орендну плату з врахуванням перегляду умов договору, зміни ціни землі, а також з врахуванням відповідальності передбаченої законодавством, зокрема пені за прострочення платежів та індексації за використання ділянок, та у зв`язку з порушенням істотних умов договорів оренди розірвати дані договори оренди землі та визнати бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на звернення від 14 серпня 2024 року незаконною. Крім того, просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 20000,00 грн. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач користується її приватними земельними ділянками з кадастровими номерами 6820685000:08:004:0116 та 6820685000:08:004:0114, однак, в порушення укладених договорів оренди та Закону України «Про оренду землі», не виплатив в належний термін до 30 грудня 2024 року орендну плату за 2024 рік. Позивачка зазначає, що 14 серпня 2024 року зверталася з письмовою заявою до відповідача для отримання інформації про розмір нарахувань орендної плати, а також про виплату належним чином орендної плати, однак на свою заяву відповіді від відповідача вона не отримала. Стверджує, що виявила неправильні записи у відомостях з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, оскільки орендної плати у розмірі, зазначеному у відомостях, вона не отримала. Також вказує, що відповідно до довідки про доходи від 15 січня 2025 року, виданої ТОВ «Енселко Агро», суми про нарахування є надуманими. Крім того, звертає увагу, що відповідачем не виконано дві істотні умови договору оренди землі, а саме, розмір земельних ділянок відповідачем у договорі зазначено неправильно, а також не зазначено розмір індексації і відповідальності за несплату орендної плати та виконання строків її виплати. На думку позивачки, ці обставини є підставою для стягнення орендної плати з нарахуванням пені та індексації та розірвання договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 6820685000:08:004:0116 та 6820685000:08:004:0114. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області від 24 жовтня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енселко Агро» на користь ОСОБА_1 116,27 грн інфляційних втрат та 3% річних. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енселко Агро» на користь ОСОБА_1 3000,00 грн моральної шкоди. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енселко Агро» в дохід держави судовий збір у розмірі 221,17 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Рішення мотивоване тим, що ТОВ «Енселко Агро» здійснило орендну плату за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6820685000:08:004:0114 поза межами встановленого пунктом 4.4. договору б/н від 05 листопада 2015 строку сплати орендної плати (30.12.2024) в загальному розмірі 5054,23 грн (4154,64 грн + 899,59 грн), виплативши її позивачу лише в січні та в травні 2025 року. Таким чином, у зв`язку з несвоєчасною виплатою орендної плати, позивачка має право на стягнення інфляційних втрат та 3% річних, розмір яких становить 116,27 грн (99,94 грн + 16,33 грн). Водночас, суд дійшов висновку, що підстав для розірвання договорів оренди немає, оскільки не доведено істотності порушення укладених договорів оренди. Позовна вимога про визнання незаконною бездіяльності орендаря щодо ненадання відповіді на лист орендодавця, зокрема, про розмір орендної плати, є неналежним способом захисту порушених прав позивачки, оскільки така бездіяльність не є окремою протиправною дією, а лише може свідчити про невиконання договірних зобов`язань або бути підставою для розірвання договору оренди, якщо це передбачено сторонами в умовах укладеного між ними договору. Також суд дійшов висновку, що внаслідок неотримання належної інформації та оплати за користування її земельною ділянкою, позивачці було завдано моральної шкоди, а тому на її користь підлягає відшкодуванню 3000 грн моральної шкоди. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Узагальнення доводів апеляційної скарги Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції допустив неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема, суд не розглянув позовних вимог в частині ненадання ТОВ «Енселко Агро» відповіді на звернення позивачки від 14 серпня 2025 року. Позивач зверталася до відповідача письмово для отримання інформації про розмір нарахувань орендної плати, а також про виплату належним чином орендної плати. Однак на дане звернення відповіді від відповідача вона не отримала. Крім того, судом помилково було взято до уваги докази, зокрема, договори оренди землі, які були подані відповідачем з порушенням строків їх подання. Відповідачем не виконано дві істотні умови договору оренди землі, а саме розмір земельних ділянок відповідачем у договорі зазначено неправильно, а також не зазначено розмір індексації і відповідальності за несплату орендної плати та виконання строків її виплати. Розміри ділянок, зазначені в договорах оренди та які фактично належать ОСОБА_1 на праві власності, не співпадають з розмірами, які є насправді. Процесуальні дії апеляційного суду Ухвалами Хмельницького апеляційного суду від 21 листопада 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та справу призначено до судового розгляду. Узагальнені доводи та заперечення учасників справи У відзиві на позовну заяву ТОВ «Енселко Агро» зазначає, що позовна заява ОСОБА_1 не містила вимоги про зобов`язання відповідача надати відповідь на звернення. При цьому, суд першої інстанції надав оцінку заявам ОСОБА_1 щодо ненадання відповіді на її заяву відповідачем. Вважає помилковими посилання позивачки на те, що договір оренди землі з кадастровим номером 6820685000:08:004:0114 є недійсним. Спірний договір було укладено із ОСОБА_3 , який є спадкодавцем позивачки. При цьому, договором оренди землі не передбачено такої підстави припинення договору як перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи. Вказує, що орендна плата була виплачена позивачці з простроченням лише частково, за порушення строків виплати орендної плати судом було стягнуто з ТОВ «Енселко Агро» 3% річних та інфляційні втрати. З огляду на досліджені судом докази, нарахування та перерахунок орендної плати позивачці, посилання ОСОБА_1 на систематичне невиконання умов договору щодо строку сплати орендної плати за 2021-2023 роки, що було за твердженням позивачки неодноразово встановлено судовими рішеннями, не може бути взято до уваги для здійснення оцінки істотності порушення умов договору, оскільки ці обставини виходять за межі позовних вимог, зокрема, 2024 року. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність вимог про розірвання договору оренди землі через затримку у виплаті орендної плати. В судовому засіданні ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги підтримала з підстав, наведених у ній. Відповідач ТОВ «Енселко Агро» про дату, час і місце слухання справи належним чином повідомлений, представник товариства в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив. Заслухавши пояснення апелянтки, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Мотивувальна частина Встановлені фактичні обставини справи Встановлено, що 05 листопада 2015 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ «Енселко Агро» (орендар) укладено договір оренди землі б/н, згідно з яким орендодавець передав орендарю в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Нетечинецької сільської ради, площею 1,9900 га, кадастровий номер 6820685000:08:004:0116. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 19463,47 грн в цінах 2015 року. Згідно з пунктом 3.1 договору строк дії договору до 31 грудня 2027 року. Згідно з пунктом 4.1 договору орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється за погодженням сторін у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 1946,34 грн за один повний рік користування земельною ділянкою. Обчислення розміру орендної плати за кожний наступний рік оренди, здійснюється з урахуванням індексації на рік виплати/нарахування (в залежності від того, яка з подій сталась раніше). При цьому коефіцієнт індексації для орендної плати застосовується станом на 01 січня року виплати/нарахування (в залежності від того, яка з подій сталась раніше). Відповідно до пункту 4.2 договору орендна плата за користування об`єктом оренди сплачується орендарем на користь орендодавця шляхом видачі готівкових коштів через касу орендаря або шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок орендодавця, зазначений в даному договорі, або поштовим переказом. Згідно з пунктом 4.3 договору орендна плата виплачується орендарем у встановленому пунктом 4.1 цього договору розмірі за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших податків, обчислених згідно з вимогами чинного законодавства. Відповідно до пункту 4.4 договору орендна плата за користування земельною ділянкою сплачується орендарем на користь орендодавця щорічно, в строк до 30 грудня року, за поточний календарний рік оренди. Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18 квітня 2018 року №121090511 земельна ділянка, кадастровий номер 6820685000:08:004:0116, площею 1,5955 га, належить з 13 грудня 2017 року на праві власності ОСОБА_1 , підстава: державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер ІІ-ХМ 010881, виданий 01 листопада 1999 року Нетечинецькою сільською радою народних депутатів. З інформаційної довідки вбачається зареєстроване право оренди земельної ділянки ТОВ «Енселко Агро». Підстава виникнення: договір оренди б/н від 05 листопада 2015 року, строк дії до 31 грудня 2027 року, з правом пролонгації. Також 05 листопада 2015 року між орендодавцем ОСОБА_3 (спадкоємцем якого є ОСОБА_1 ) та ТОВ «Енселко Агро» (орендарем) укладено договір оренди землі б/н, згідно з яким орендодавець передав орендарю в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Нетечинецької сільської ради, площею 1,5900 га, кадастровий номер 6820685000:08:004:0114, строк дії договору до 31 грудня 2027 року. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 19463,47 грн в цінах 2015 року. Згідно з пунктом 4.1 договору орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється за погодженням сторін у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 1946,34 грн за один повний рік користування земельною ділянкою. Обчислення розміру орендної плати за кожний наступний рік оренди, здійснюється з урахуванням індексації на рік виплати/нарахування (в залежності від того, яка з подій сталась раніше). При цьому, коефіцієнт індексації для орендної плати застосовується станом на 01 січня року виплати/нарахування (в залежності від того, яка з подій сталась раніше). У пункті 4.2 договору оренди сторони погодили, що орендна плата за користування об`єктом оренди сплачується орендарем на користь орендодавця шляхом видачі готівкових коштів через касу орендаря або шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок орендодавця, зазначений у договорі, або поштовим переказом. Орендна плата виплачується орендарем у встановленому пунктом 4.1 цього договору розмірі за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших податків, обчислених згідно з вимогами чинного законодавства (пункт 4.3 договору). Відповідно до пункту 4.4 договору оренди орендна плата за користування земельною ділянкою сплачується орендарем на користь орендодавця щорічно, у строк до 30 грудня року, за поточний календарний рік оренди. Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11 жовтня 2023 року земельна ділянка, кадастровий номер 6820685000:08:004:0114, площею 1,2863 га, належить на праві власності ОСОБА_1 з 21 листопада 2022 року, підстава: свідоцтво про право на спадщину за законом №4845 від 21 листопада 2021 року. З інформаційної довідки вбачається зареєстроване право оренди земельної ділянки ТОВ «Енселко Агро». Підстава виникнення: договір оренди б/н, строк дії до 31 грудня 2027 року. Відповідно до довідки про доходи №59 від 15 січня 2025 року ТОВ «Енселко Агро», виданої ОСОБА_1 , загальна сума доходу за період з 01 жовтня 2024 року по 31 грудня 2024 становить 6278,55 грн. Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 26 лютого 2025 року ОСОБА_1 за період з 1 кварталу 2024 по 4 квартал 2024 нараховано 16273,45 грн та виплачено 12919,43 грн ТОВ «Енселко Агро» в рахунок доходу від надання земельної ділянки в оренду. Згідно із платіжною інструкцією №35546 від 06 серпня 2024 року ОСОБА_1 було перераховано 4880,06 грн як оплата орендної плати за землю. Згідно із платіжною інструкцією №35547 від 06 серпня 2024 року ОСОБА_1 було перераховано 1556,65 грн як оплата орендної плати за землю. Відповідно до платіжної інструкції №55202 від 10 вересня 2024 року на рахунок Городоцько-Ярмолинецького відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було перераховано 1609,18 грн як оплату ОСОБА_1 орендної плати за землю ВП 69015319 від 28 травня 2024 року. Відповідно до звіту АТ «Укрпошти» про переказ за реєстром юридичної особи вбачається виплата коштів ОСОБА_1 пересувним відділенням пошти 23 грудня 2024 року в сумі 899,97 грн та 21 січня 2025 року в сумі 4154,64 грн. Постановою державного виконавця Ярмолинецького відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №69015319 від 28 травня 2024 року було постановлено звернути стягнення на доходи ОСОБА_1 у ТОВ «Енселко Агро». Відповідно до звіту АТ «Укрпошти» про переказ за реєстром юридичної особи вбачається відправлення ТОВ «Енселко Агро» 27 травня 2025 року орендної плати для виплати ОСОБА_1 пересувним відділенням пошти в сумі 899,59 грн. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно зі ст.ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавець), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Згідно зі статтею 15 Закону України «Про орендну землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Відповідно до статті 21 Закону України «Про орендну землі» орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Відповідно до статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду, зокрема, у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору. Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим цим Кодексом. Звертаючись до суду з позовом, позивачка посилалась на порушення відповідачем істотних умов договорів оренди у зв`язку з невиплатою орендної плати за період 2024 року, а також невідповідність площ земельних ділянок, зазначених в договорах, фактичним розмірам, власником яких є позивачка, що є підставою для розірвання цих договорів. Судом першої інстанції досліджувались докази здійснення орендарем виплати орендної плати за 2024 рік за користування земельними ділянками кадастровий номер 6820685000:08:004:0114 та 6820685000:08:004:0116, надані відповідачем розрахунки, з яких було встановлено таке. Відповідно до інформації Міністерства фінансів України, розміщеної на офіційному веб-сайті міністерства, індекс інфляції у 2024 році складав 112,0%. Розмір орендної плати, що було сплачено ОСОБА_1 за використання кожної із ділянок у 2023 році, згідно з твердженнями відповідача, становив 6100,30 грн. Таким чином, у 2024 році, згідно з умовами договору оренди землі, розмір орендної плати за кожну із ділянок після сплати податків (на руки) повинен становити: 6100,30 х 112,0% = 6832,34 грн. Також договором встановлено строки сплати орендної плати до 30 грудня поточного року. З розрахунку ТОВ «Енселко Агро» вбачається, що в рахунок орендної плати за користування земельною ділянкою кадастровий номер 6820685000:08:004:0114 за 2024 рік ОСОБА_1 було нараховано в 2024 році 7577,74 грн, фактично отримано орендарем (після сплати податків) 1556,65 грн, а сума 389,16 грн перерахована за постановою виконавчої служби від 28 травня 2024 року, тому загалом орендар, з врахуванням здійсненого перерахунку на виконання постанови державного виконавця, перерахував орендодавцю 1945,81 грн в 2024 році. При цьому, також орендарем в рахунок орендної плати за користування земельною ділянкою кадастровий номер 6820685000:08:004:0114 за 2024 рік в рахунок орендної плати донараховано поза межами строку оплати в 2025 році 1403,36 грн та фактично доплачено позивачу (після сплати податків) 5054,23 грн (вказана сума складається з двох перерахованих орендодавцю сум 4154,65 грн, яку позивачка отримала згідно зі звітом Укрпошти 21 січня 2025 року та 899,59 грн, яка була перерахована на Укрпошту 27 травня 2025 року). Отже, загалом орендар нарахував орендодавцю в рахунок орендної плати за користування земельною ділянкою кадастровий номер 6820685000:08:004:0114 за 2024 рік 8981,10 грн (7577,74 грн в 2024 році + 1403,36 грн в 2025 році), а фактично, з врахуванням здійсненого перерахунку на виконання постанови державного виконавця, перерахував орендодавцю 7000,04 грн (1945,81 грн в 2024 році та 5054,23 грн в 2025 році). Щодо сплати орендарем в рахунок орендної плати за користування земельною ділянкою кадастровий номер 6820685000:08:004:0116 за 2024 рік позивачу нараховано 8695,71 грн (7577,74 грн + 1117,97 грн), фактично отримано орендарем (після сплати податків) 5780,03 грн (4880,06 грн + 899,97 грн), а сума 1220,02 грн перерахована орендарем за постановою виконавчої служби від 28 травня 2024 року, тому загалом орендар з врахуванням здійсненого перерахунку на виконання постанови державного виконавця виплатив орендодавцю 7000,05 грн (5780,03 грн + 1220,02 грн) в 2024 році. Таким чином, ОСОБА_1 було нараховано та виплачено орендну плату із урахуванням індексу інфляції за 2024 рік у розмірі 112,0% і навіть із певним збільшенням орендної плати, однак з порушенням терміну сплати орендної плати. Посилання позивачки на те, що відповідач не мав підстав для здійснення перерахунку на рахунок державної виконавчої служби у зв`язку з тим, що була вимога державного виконавця про повернення без виконання постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію стипендію та інші доходи боржника №69015319 від 28.05.2024 суд першої інстанції обґрунтовано відхилив з огляду на таке. 28 травня 2024 року державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні №69015319. Вимога державного виконавця про повернення без виконання постанови у виконавчому провадженні № 69015319 від 28 травня 2024 року згідно з супровідним листом від 12 вересня 2024 року №16164 отримана ТОВ «Енселко Агро» 17 вересня 2024 року. Водночас, відповідно до платіжної інструкції №55202 від 10 вересня 2024 року ТОВ «Енселко Агро» на виконання постанови державного виконавця від 28 травня 2024 року ВП №69015319 здійснило перерахунок на рахунок Городоцько-Ярмолинецького ВДВС у Хмельницькому районі з орендної плати за землю ОСОБА_1 на суму 1609,18 грн. Щодо твердження позивачки про невідповідність нарахованих сум згідно з відомостей із Державного реєстру фізичних осіб платників податків та фактично виплачених їй коштів суд зазначає таке. Так, в рядку 3 відомостей зазначено надходження на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 9994,90 грн. Вказана сума складається із: 7577,74 грн (сплачено на руки після сплати податків 6100,00 грн) орендна плата за використання ділянки з кадастровим номером 6820685000:08:004:0116 та 2417,16 грн (сплачено на руки після сплати податків 1945,81) орендна плата за використання ділянки к/н 6820685000:08:004:0114. В рядку 7 відомостей зазначено надходження на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 1117,97 грн. Вказана сума є частиною орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6820685000:08:004:0116. Сплачено на руки після сплати податків 899,97 грн. В рядку 8 відомостей зазначено надходження на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 5160,58 грн. Вказана сума є частиною орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6820685000:08:004:0114. Сплачено на руки після сплати податків 3973,65 грн. Отже, ТОВ «Енселко Агро» здійснило орендну плату за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6820685000:08:004:0114 поза межами встановленого пунктом 4.4. договору б/н від 05 листопада 2015 року строку сплати орендної плати (30 грудня 2024 року) в загальному розмірі 5054,23 грн (4154,64 грн + 899,59 грн), виплативши її позивачці лише в січні та в травні 2025 року. Відповідно до пункту 13.1 укладених договорів оренди за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору. Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Нарахування пені за даних обставин законом не передбачено, відтак, якщо в договорі відсутня умова про відповідальність у вигляді пені підстави для стягнення її з відповідача відсутні. З огляду на наведене, оскільки договором оренди б/н від 05 листопада 2015 року за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6820685000:08:004:0114 (за яким невчасно була здійснена оплата) не передбачено відповідальності у вигляді пені, а також не встановлений розмір процентів за невиконання умов договору, а законодавством передбачена відповідальність лише у вигляді індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню сума індексу інфляції за весь час невчасної оплати орендної плати та трьох процентів річних від простроченої суми. Судом встановлено, що сума інфляційних втрат щодо заборгованості за орендною платою у розмірі 5054,23 грн за період з 31 грудня 2024 року (наступного дня після граничного терміну сплати передбаченого договором) по 16 січня 2025 року (часткового виконання обов`язку зі сплати орендної плати здійснення перерахунку коштів у розмірі 4154,64 грн) складає: 5054,23 х 101,20% (сукупний індекс інфляції за січень 2025) / 100 - 5054,23 = 60,65 грн. Сума інфляційних втрат залишку заборгованості за орендною платою у розмірі 899,59 грн за період з 17 січня 2025 року (з часу залишку заборгованості) по 27 травня 2025 року (виконання обов`язку зі сплати залишку орендної плати здійснення перерахунку коштів у розмірі 899,59 грн) складає: 899,59 х 104,368% (сукупний індекс інфляції = 100,80% ? 101,50% ? 100,70% ? 101,30% = 104,368% (за період лютий 2025 - травень 2025)) / 100 899,59 = 39,29 грн. Загалом сума інфляційних втрат за період з 31 грудня 2025 року по 27 травня 2025 року становить 60,65 + 39,29 = 99,94 грн. Сума 3% річних за період з 31.12.2024 по 15.01.2025: 5054,23 (сума боргу) х 3 / 100 (відсоткова ставка) х 16 (кількість днів) / 365 (кількість днів у році) = 6,64 грн. Сума 3% річних за період з 16.01.2025 по 26.05.2025: 899,59 (сума боргу) х 3 / 100 (відсоткова ставка) х 131 (кількість днів) / 365 (кількість днів у році) = 9,69 грн. Разом сума 3% річних за період з 31.12.2024 по 26.05.2025 складає 6,64 + 9,69 = 16,33 грн. Таким чином, сума інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих за невчасну сплату суми орендної плати за договором оренди земельної ділянки кадастровий номер 6820685000:08:004:0114, складає 116,27 грн (99,94 грн + 16,33 грн). Щодо наявності підстав для розірвання договору, передбачених пунктом «д» частини першої статті141 ЗК України, а саме систематичної несплати орендної плати, а також частиною 2 статі 651 ЦК України, зокрема, істотності порушення умов договору шляхом невчасної сплати орендної плати, колегія суддів зазначає наступне. У статті 141 ЗК України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, в пункті «д» частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати. Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі №579/1133/22. Частинами 1, 2 статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року в справі №912/1385/17 сформульовано такий правовий висновок: «враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року в справі №6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку в справі №910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність». Неналежне виконання умов договору, а саме невиконання обов`язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договору оренди землі, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17. Отже, несвоєчасна сплата орендної плати є порушенням істотної умови договору оренди землі, що може бути підставою для його розірвання. Разом з тим, при оцінці істотності порушення умов договорів оренди, як підстави для його розірвання суд також враховує значущість шкоди від порушення; фактор неможливості або ускладненості покладання відповідальності за збитки на орендаря; значущість порушення як такого; інтерес сторін у збереженні договору; ступінь виконання договору до моменту його розірвання; готовність орендаря усунути порушення, виражена у вигляді сплати основної суми заборгованості до моменту звернення до суду за захистом своїх прав; чи не спричинить розірвання договору не пропорційної до відповідного порушення шкоди для однієї із сторін. Відтак, розірвання порушеного договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості порушення умов договору. Суд враховує, що розмір орендної плати з врахуванням коефіцієнту індексації за 2024 рік у розмірі 112,0% становить 6832,34 грн, однак орендар з власної ініціативи нараховує та виплачує орендну плату в більшому розмірі, що з відрахуванням податків становить 7000,05 грн та 7000,04 грн за користування земельними ділянками з кадастровими номерами 6820685000:08:004:0116 та 6820685000:08:004:0114. Строк невчасної оплати більшої частини заборгованості, а саме 4154,64 грн було самостійно перераховано відповідачем на рахунок Укрпошти для вручення позивачці 16 січня 2025 року, фактично на 17 день після кінцевого терміну визначеного договором для сплати орендної плати та вручено позивачці 21 січня 2025 року. Залишок у розмірі 899,54 грн було перераховано відповідачем на Укрпошту для вручення позивачці 27 травня 2025 року. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі №918/391/23 зазначено, що у разі неістотної часткової несплати орендної плати, а так само у разі виникнення спору щодо її розміру, порядку здійснення платежів тощо, у власника завжди є право на звернення до суду з позовом про стягнення таких орендних платежів, 3% річних, інфляційних втрат, неустойки тощо. Такий спосіб захисту буде ефективним і пропорційним, відновлюватиме порушене право орендодавця та зберігатиме договір оренди землі, зважаючи на баланс інтересів обох сторін. Враховуючи наведене вище, суд дійшов правильного висновку, що відсутні підстави для розірвання договорів оренди, оскільки не доведено істотності порушення укладених договорів оренди та наявності пропорційної до способу захисту позивачки шкоди, завданої цим порушенням. Щодо посилань позивачки, що нормативна грошова оцінка землі на її думку з 2015 року значно змінилася, тому розмір орендної плати є неправильним, а у відповідача наявний обов`язок постійно визначити нову нормативну грошову оцінку та розрахувати розмір орендної плати відповідно до неї, суд зазначає таке. Орендна плата є однією з істотних умов договору оренди землі. Сторони домовляються про її розмір і прописують його в договорі (стаття 21 Закону України «Про оренду землі»). При встановленні розміру орендної плати необхідно враховувати, що для земель державної або комунальної форми власності правила встановлені на законодавчому рівні пункту 288.5 Податкового кодексу (далі ПК) і Типовим договором оренди землі, затвердженим постановою КМУ від 03 березня 2004 року №220 (далі Типовий договір). Розмір плати визначається у відсотках від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а річна сума платежу не може бути меншою від розміру земельного податку, розрахованого згідно з пп. 288.5.1 ПК, і не повинна перевищувати 12% нормативної грошової оцінки. Водночас для земель приватної форми власності не встановлені обмеження у виборі шкали та граничного розміру. Тобто, дозволяється вибирати будь-який розмір і формат орендної плати. Отже, для земель приватної власності сторони визначають розмір орендної плати у договорі самостійно, без будь-яких обмежень. Згідно зі статтею 23 Закону України «Про оренду сторін» орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за угодою сторін. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у постанові від 10 червня 2019 року у справі №540/1354/16-ц, 18 травня 2020 року у справі №539/232/18. Суд бере до уваги, що правовідносини позивачки із відповідачем є договірними, у відповідача згідно з умовами договору відсутній обов`язок самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством, як підстави для зміни розміру орендної плати незалежно від внесення змін до договору оренди землі. В укладених між сторонами договорах оренди землі не міститься умов щодо перерахунку орендної плати саме з урахуванням зміни нормативної грошової оцінки землі, а додаткові угоди до вказаного договору з цього приводу між сторонами не укладалися. За умовами договорів оренди передбачено лише обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексу інфляції, що не є тотожним індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Посилання апелянтки на недійсність договору у зв`язку з тим, що вона успадкувала після смерті свого сина ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 6820685000:08:004:0114, розміром 1,2863 га, яка є предметом договору оренди, укладеного 05 листопада 2015 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Енселко Агро», а безпосередньо з нею, як спадкоємцем договір ніхто не укладав суд відхиляє, оскільки відповідно до пунктів 12.4. та 12.5. даного договору розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання умов цього договору. Пунктом 12.2. даного договору, який передбачає підстави припинення договору, також не передбачено така підстава, як перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи. Суд не бере до уваги твердження позивачки про те, що відповідач, як орендар, зобов`язаний був, у разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі, повідомити спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку про бажання продовжити договір та до листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк додати проект договору. Оскільки, такий порядок дій орендаря встановлюється ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та він стосується випадку переважного права орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк. Щодо доводів позивачки про недійсність договору у зв`язку з тим, що вона успадкувала після смерті свого сина ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 6820685000:08:004:0114, розміром 1,2863 га, яка є предметом договору оренди, укладеного 05 листопада 2015 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Енселко Агро», однак, оскільки за вказаним кадастровим номером нею успадковано земельну ділянку, площею 1,2869 га, а договір оренди укладено відносно ділянки, площею 1,59 га, суд зазначає таке. Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини якщо інше не встановлено законом. Преюдиціальність це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року в справі №753/11000/14-ц. Так, рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області від 12 жовтня 2023 року у справі №670/728/22, яке залишене без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 12 грудня 2023 року та постановою Верховного Суду від 08 березня 2024 року, у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ТОВ «Енселко Агро» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та стягнення орендної плати відмовлено. Вказаним рішенням суду встановлено, що відомості щодо розміру земельної ділянки, вказані у договорі, співпадають з відомостями про розмір земельної ділянки, вказаними у державному акті ІІ-ХМ №010872. Також судами встановлено, що сторони протягом тривалого часу виконували договір, зокрема у частині оплати і отримання орендної плати. Висловлена позивачкою після оформлення наприкінці 2022 року права на спадщину незгода з відомостями про земельну ділянку, зазначеними у договорі оренди землі від 05 листопада 2015 року не може свідчити про порушення сторонами при укладенні договору приписів закону, а також свідчити про порушення її прав. Отже відсутні підстави для визнання договору оренди недійсним із заявлених підстав. Слід зазначити, що сторони договору оренди не позбавлені можливості внести зміни до договору з метою уточнення відомостей про об`єкт оренди. Судами встановлено, що позивачці, яка оформила спадщину та за якою зареєстровано 22 листопада 2022 року право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6820685000:08:004:0114, було виплачено орендарем орендну плату згідно з умовами укладеного договору за 2021-2022 роки, а тому вимоги про стягнення заборгованості за невиконання умов договору оренди не знайшли свого підтвердження. Таким чином, у разі невідповідності у договорі оренди землі від 05 листопада 2015 року, між ОСОБА_3 (який змінив прізвище та ім`я на ОСОБА_4 ) та ТОВ «Енселко Агро», площі земельної ділянки (1,5900 га) з площею земельної ділянки з кадастровим номером 6820685000:08:004:0114, яка міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (1,2863 га), то позивачка, яка успадкувала вказану земельну ділянку і до якої перейшли всі права орендодавця, може внести зміни до вказаного договору оренди землі, але це не є підставою для розірвання договору оренди землі відповідно до умов договору оренди землі або Закону України «Про оренду землі. Отже, обставини, встановлені рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області від 12 жовтня 2023 року у справі №670/728/22, яке залишене без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 12 грудня 2023 року та постановою Верховного Суду від 08 березня 2024 року, є преюдиційними відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України і не підлягають доказуванню у цій справі. Посилання ОСОБА_1 на недійсність договору, оскільки в договорі оренди земельної ділянки кадастровий номер 6820685000:08:004:0116 вказані інша площа - 1,99 га, а їй належить земельна ділянка площею 1,5955 га, суд відхиляє, оскільки ці обставини вже досліджувалися судом у справі №670/275/23, рішення від 02 жовтня 2023 року в якій набрало законної сили. Згідно з частиною 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Рішенням Віньковецького районного суд Хмельницької області від 02 жовтня 2023 року у справі №67027523 встановлено, зокрема, що укладений між сторонами договір відповідає вимогам ст. 202 ЦК України, ст.ст. 14 та 15 Закону України «Про оренду землі» та зареєстрований в установленому законом порядку. В укладеному між сторонами договорі була зазначена не лише площа земельної ділянки 1,9900 га, а і кадастровий номер земельної ділянки 6820685000:08:004:0116, яка на праві власності належить ОСОБА_1 . Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» кадастровий номер земельної ділянки індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування. Відповідно до ч. 1-3 статті 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №278095204 від 05.10.2021 за ТОВ «Енселко Агро» 13.12.2017 зареєстроване право оренди земельної ділянки кадастровий номер 6820685000:08:004:0116 площею 1,5955 га до 31.12.2027, орендодавець ОСОБА_1 . Тому, державний реєстратор при здійсненні державної реєстрації права оренди земельної ділянки, внесеної до Державного земельного кадастру, реєструє право оренди земельної ділянки саме за її кадастровим номером, який є ідентифікатором земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, у якому містяться всі відомості цієї земельної ділянки: місце розташування, площа, опис меж, міри ліній по периметру, координати поворотних точок меж, відомості про власника та інші дані, передбачені статтею 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр». Тому, за відповідачем зареєстроване право оренди саме за земельною ділянкою ОСОБА_1 з кадастровим номером 6820685000:08:004:0116, площею 1,5955 га, а не площею 1,9900 га, як вказано в договорі. Неточна площа земельної ділянки з кадастровим номером 6820685000:08:004:0116, що вказана в п. 2.1 договору, не є підставою для визнання вказаного договору недійсним. Таким чином, позивач ОСОБА_1 не вказала жодну із підстав, передбачених законом, для визнання договору недійсним, а тому її вимога про визнання договору недійсним є необґрунтованою і задоволенню не підлягає. Щодо вимоги позивачки про визнання бездіяльності відповідача незаконною у зв`язку ненаданням відповіді на заяву позивача від 14 серпня 2024 року. Під час судового розгляду справи в суді першої інстанції представник відповідача підтвердив, що ТОВ «Енселко Агро» не надало відповідь позивачу. Разом з тим пояснив, що позивач постійно звертається з різними заявами, а безпідставні вимоги постійно повторюються та були вже неодноразово досліджені та встановлені судами у судових рішеннях. Суд зазначає, що правовідносини позивача із відповідачем є договірними, їх права та обов`язки регулюються в першу чергу умовами укладеного договору. Визнання бездіяльності сторони даного цивільно-правового договору незаконною та відповідальність за не надання відповіді орендарем, як стороною договору на заяву іншої сторони договору орендодавця не передбачена чинним законодавством, зокрема відсутня пряма норма, яка б передбачала відповідальність за дані дії орендаря, якщо в самому договорі така не передбачена. З огляду на наведене, за даних обставин позовна вимога про визнання незаконною бездіяльність орендаря щодо ненадання відповіді на лист орендодавця, зокрема про розмір орендної плати є неналежним способом захисту порушених прав позивача, оскільки така бездіяльність не є окремою протиправною дією, а лише може свідчити про невиконання договірних зобов`язань або бути підставою для розірвання договору оренди, якщо це передбачено сторонами в умовах укладеного між ними договору. Щодо стягнення моральної шкоди суд зазначає таке. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (ч. 1, п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі №216/3521/16-ц викладена правова позиція, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства. Моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК і статей 4 та 22 Закону «Про захист прав споживачів» навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено. Верховний Суд у постанові від 01.03.2023 у справі №496/1691/19 зазначив, що тлумачення статті 23 ЦК свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (ухвала Верховного Суду від 13.11.2019 в справі №216/3521/16-ц, постанова Верховного Суду від 16.06.2022 у справі № 569/20510/19. Отже, виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 01 вересня 2020 року у справі №216/3521/16-ц). Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 23 ЦК України). Суд бере до уваги, що під час розгляду справи було встановлено несвоєчасну оплату відповідачем орендної плати та відповідно необхідність вчинення позивачем тривалих дій щодо з`ясування її розміру та належного її отримання. Фактично позивач була позбавлена певний час значної суми коштів, яка мала бути сплачена згідно з договором оренди земельної ділянки до 30.12.2024, що, на думку суду, не могло впливати на її емоційний та фізичний стан здоров`я. Здійснення відповідачем оплати різними частинами, за різними договорами, без зазначення конкретного призначення відповідно до конкретно укладеного договору, водночас різними формами оплати (Укрпоштою, на рахунок, в т.ч. на рахунок виконавчої служби), при цьому без надання, на прохання позивача, як орендодавцю, розрахунку загального розміру орендної плати за рік (яка має не тверду суму у зв`язку з здійсненням індексації) та інформацію про здійснену оплату, на переконання суду, не може не завдавати позивачу душевних страждань та відповідно моральної шкоди, на яку посилається позивач. Отже, відповідач в порушення умов договору невчасно здійснив орендну плату, не відреагував належним чином на звернення позивача щодо надання дійсного розрахунку орендної плати та інших зауважень до умов договору, здійснив доплату за договорами лише після звернень позивача з заявою та позовною заявою, а також не здійснив належних дій щодо можливості приведення у відповідність умов договору щодо розміру земельної ділянки на що зверталося неодноразово увагу у судових рішеннях за зверненнями позивача, як орендодавця. Дані обставини, на думку суду, спричинили моральні страждання позивачу, яких вона понесла у зв`язку з неналежним виконання умов договору, що вимагало від неї значних додаткових зусиль для організації свого життя та відновлення порушеного права в судовому порядку. Зважаючи на ці обставини, суд дійшов обґрунтованого висновку, що негативні емоції позивача внаслідок не отримання належної інформації та оплати за користування її земельною ділянкою перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із діями відповідача, а відтак завдали їй моральної шкоди. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц). З огляду на ці обставини, вимоги розумності та справедливості, суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки 3000 грн на відшкодування моральної шкоди. Висновки суду апеляційної інстанції Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, ухвала суду постановлена відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування немає. Судові витрати За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, а позивачка звільнена від сплати судового збору відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», то підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 24 жовтня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 23 грудня 2025 року. Судді Т.В. Спірідонова Р.С. Гринчук А.М. Костенко