Постанова Хмельницький апеляційний суд № 670/216/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2025 року м. Хмельницький Справа № 670/216/24 Провадження № 22-ц/820/166/25 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І., секретар судового засідання Шевчук Ю.Г. з участю апелянтки та її представника, розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області в складі судді Мамаєва В.А. від 17 жовтня 2024 року. Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд в с т а н о в и в: У березні 2024 року ОСОБА_1 , звертаючись в суд з позовом до відповідача, вказувала, що їй стало відомо про поширення щодо неї недостовірної інформації ОСОБА_2 шляхом здійснення протягом багатьох років наклепу та обзивання по усьому селу. Неодноразово ним були озвучені на її адресу вислови на кшталт «неадекватна» та «дурепа». В приміщенні Віньковецького районного суду відповідач в присутності працівників суду та її знайомих звинуватив її у побитті її чоловіка ногами, що є абсолютною брехнею. Вказана інформація щодо її особистісних характеристик та рівня розумового розвитку, а також неіснуючого факту вчинення нею вбивства власного чоловіка, є недостовірною та неправдивою, а відтак порушує її немайнові права на честь, гідність та ділову репутацію. За наведеного позивачка просила визнати недійсною та такою, що порушує її честь, гідність та ділову репутацію інформацію про ОСОБА_1 , поширену ОСОБА_2 у вигляді фактичних тверджень: здійснення наклепу на неї шляхом звинувачення її у «побитті свого чоловіка ногами»; здійсненні образливих висловів в її адресу у вигляді слів: «неадекватна», «ненормальна» та «дурепа». Зобов`язати ОСОБА_2 протягом 5 днів з моменту вступу рішення суду в законну силу спростувати під відеозапис недостовірну інформацію, який надати позивачу. Спростування та вибачення ОСОБА_2 здійснити наступного змісту «Я, ОСОБА_2 , зареєстрований та проживаю за адресою: АДРЕСА_1 , неодноразово здійснював образливі вислови на адресу ОСОБА_1 у вигляді слів: «неадекватна», «ненормальна» та «дурепа», а також в судовому засіданні озвучив фразу про те, що вона «вбила свого чоловіка ногами». Вказана інформація не відповідає дійсності, є абсолютно неправдивою, і взагалі, - все це є моїми вигадками. Я свідомо оговорив ОСОБА_1 , так як ми знаходимося в неприязних стосунках через існування між нами земельного спору. Прошу вибачення у ОСОБА_1 за поширення мною недостовірної інформації про неї з обвинуваченнями у вчиненні нею особливо тяжкого злочину, якого насправді не було, і який є плодом моїх вимислів, а також прошу вибачення за здійснення образливих висловів в її адресу у вигляді слів: «неадекватна», «ненормальна» та «дурепа». Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 20000 грн. Рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області від 17 жовтня 2024 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації і відшкодування моральної шкоди, відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції як незаконне та задовольнити позов. Вважає, що судом першої інстанції неналежно досліджено технічний запис, де ОСОБА_2 звинувачує її в тому, що вона побила свого чоловіка ногами, що є наклепом. Помилковим вважає висновок суду, що вказане твердження ОСОБА_2 є оціночним судженням. Вважає, що обзивання відповідачем її «брехухою», «неадекватною», звинувачення в побитті та вбивстві чоловіка, не є оціночними судженнями, ці твердження спростовує характеристика, видана працівником сільської ради. Висловлена відповідачем інформація щодо неї ганьбить її честь та гідність. В судовому засіданні апелянта та її представник підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів. Відповідач в судове засідання не з`явився, будучи повідомленим про розгляд справи. Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Так, судом встановлено, що на підтвердження розповсюдження відповідачем недостовірної інформації позивачка надала аудіозапис судового засідання у справі №670/729/22, ксерокопію письмового пояснення ОСОБА_3 датованого 18.10.2017 року. Письмові пояснення ОСОБА_2 від 18.10.2017 року містять вислови про те, що ОСОБА_2 п`ятий рік є сусідом ОСОБА_1 , повідомляє, ця людина брехлива, конфліктна, агресивна, безпідставно п`ятий рік тягає його по судах, неодноразово викликала поліцію своїми брехливим заявами, не дає спокою сусідам і жителям села, постійно зі всіма судиться, просить суд врахувати її неадекватність. У Віньковецькому районному суді знаходилася на розгляді цивільна справа №670/729/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння, встановлення фактів, зобов`язання усунути перешкоди у користуванні власністю та стягнення моральної шкоди. У цій цивільній справі ОСОБА_1 заявила тринадцять позовних вимог до ОСОБА_2 , пов`язаних з користуванням земельними ділянками та об`єктами, що на них розташовані. Рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області від 24.01.2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 18 квітня 2024 року змінено рішення Віньковецького районного суду, викладено мотивувальну частину в редакції вказаної постанови. 07.12.2023 року в ході виступу у судових дебатах у цій цивільній справі (технічний запис судового засідання від 07.12.2023 року, 01.11.40-01.11.55) ОСОБА_2 сказав про позивачку: «побила чоловіка і подзвонила в поліцію, що він її побив. Він бідний побитий, вона скопала його ногами. Приїхали, подивилися, він сказав, це вона мене побила, а не я її». Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що всі висловлювання ОСОБА_2 у письмових поясненнях та під час судових дебатів у судовому засіданні 07.12.2023 року, містять оціночні судження та є його суб`єктивною думкою про особу ОСОБА_1 та її поведінку, яку він висловлював у суді, захищаючись від її позовних вимог. Оціночні судження не можуть бути спростовані і не є достовірною інформацією, що підлягає судовому захисту шляхом її спростування. Доводи апеляційної скарги про помилковість вказаних висновків суду є безпідставними. Так, відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством. Згідно з статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації. Відповідно до частин 1-2 статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім`ї, близьким родичам та іншим заінтересованим особам. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила. Законом України № 1170-VII від 27.03.2014 року виключено норму ч. 3 ст. 277 ЦК України, тобто, до спірних правовідносин не застосовується презумпція добропорядності, що презюмувала недостовірність негативної інформації про особу і обов`язок відповідача довести достовірність такої інформації. Відтак на час виникнення спірних правовідносин між сторонами у справах про спростування недостовірної інформації саме на позивача покладено обов`язок довести, що інформація є недостовірною. Водночас за змістом статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Так, згідно з ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Отже, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростування, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Як зазначено у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, Lingens v. Austria, № 9815/82, § 46, 08 липня 1986 року, свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе. Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку. Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві. Свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних засад демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе. Суд першої інстанції правильно констатував, що висловлювання відповідача стосовно позивачки, які містяться в письмових поясненнях ОСОБА_2 від 18.10.2017 року про те, що ОСОБА_1 є людина брехлива, конфліктна, агресивна, постійно зі всіма судиться та просив врахувати її «неадекватність» є оціночним судженням відповідача. Тому оціночне судження та оцінка ОСОБА_2 дій та особи ОСОБА_1 є його суб`єктивною думкою про поведінку останньої щодо звернення до нього з позовними вимогами, які він вважає необґрунтованими та надуманими. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неможливість доводити недостовірність цих суджень, що по своїй суті спірні висловлювання щодо позивачки є власною критичною оцінкою відповідачем дій позивачки. Як вбачається зі змісту наданого позивачкою аудіозапису судового засідання (технічний запис від 07.12.2023 року, між сторони склалися глибоко неприязні відносини, що зумовлені тривалими конфліктами та спорами з приводу користування суміжними земельними ділянками, будівлями, що на них розташовані, та криницею. В судовому засіданні під час виступів у судових дебатах кожна із сторін висловлювала негативну оцінку особистості та дій іншої сторони, обмінювалися образами та звинуваченнями. Висловлювання відповідача щодо особи позивачки та її дій є його оціночними судженнями, оскільки оспорювані висловлювання ОСОБА_2 не містить фактичних даних щодо часу, місця, обставин та наслідків події, а є власними судженнями відповідача, викладеними у промові з використанням відповідних мовних засобів (алегорії та гіперболи), які ґрунтуються на його особистій думці («пішов через неї в землю», про чоловіка позивачки), а не на твердженнях про факти стосовно ОСОБА_1 про вчинення нею неправомірних дій. Отже, суд першої інстанції правильно констатував, що висловлювання відповідача щодо позивачки є оціночним судженням, а тому не можуть бути спростовані. Відтак відсутні правові підстави для застосування норм статті 277 ЦК України. За відсутності факту поширення недостовірної інформації негативного змісту, відсутні правові підстави і для відшкодування моральної шкоди, завданої поширенням такої інформації на користь позивачки. Згідно з ч. 5 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Реєстру, в тому числі до інформації, визначеної статтею 7 цього Закону. Відтак суд першої інстанції обґрунтовано долучив до справи та дослідив зміст судових рішень у цивільній справі № 670/729/22 з метою з`ясування суті того спору, в ході якого ОСОБА_2 допустив оспорювані висловлювання . Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції по суті спору. Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 17 жовтня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повна постанова складена 03 лютого 2025 року. Судді Л.М. Грох Т.О. Янчук О.І. Ярмолюк