Постанова 4814 № 545/2542/25

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 545/2542/25 Номер провадження 22-ц/814/4135/25Головуючий у 1-й інстанції Зуб Т. О. Доповідач ап. інст. Чумак О. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 грудня 2025 року м. Полтава Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі: головуючої судді: Чумак О.В. суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І., за участю секретаря Галушко А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 13 серпня 2025 року (повний текст рішення складено 13 серпня 2025 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції, про стягнення пені за прострочення по сплаті аліментів, В С Т А Н О В И Л А: У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції, про стягнення пені за прострочення по сплаті аліментів. В обґрунтування зазначала, що перебувала у відносинах з ОСОБА_2 , від яких мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Оскільки відповідач добровільної матеріальної допомоги не надавав, вона була вимушена звернутися до суду про стягнення аліментів. Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 25.02.2025 року по справі № 545/2595/24 стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої дитини яка продовжує навчання- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно на період навчання, починаючи з 19.06.2024 року, але не пізніше досягнення нею 23 років. Відповідач не сплачував аліменти на утримання доньки, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за період з 19.06.2024 року по 01.06.2025 року в сумі 179764,41 грн. Зазначає, що ОСОБА_2 добровільно в повному обсязі сплатити заборгованість по аліментах не бажає і обставини, які є причиною несплати, їй невідомі. Враховуючи граничний розміру пені, яка може бути стягнута в разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, не може перевищувати 100 відсотків заборгованості, просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 179764,41 грн. Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 13 серпня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції, про стягнення пені за прострочення по сплаті аліментів відмовлено. Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що відповідач був обізнаний про надходження до суду позову про стягнення аліментів та ухвалення рішення, а також, що аліменти будуть нараховуватися з дня подачі прозову. Зазначає, що відповідач діючи добросовісно, мав сплачувати аліменти на утримання дочки. Однак після набрання рішення законної сили він не вжив жодних заходів для його виконання. Ним не надано належних доказів того, що він мав об`єктивні перешкоди для своєчасної сплати аліментів. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 04.02.2014 року (а.с. 7). Постановою державного виконавця Шевченківського відділу ДВС у м. Полтаві від 06.03.2025 року відкрите виконавче провадження № 77373452 з виконання виконавчого листа № 545/2595/24 від 25.02.2025 року про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітньої дитини яка продовжує навчання. (а.с. 10). Як вбачається з довідки-розрахунку № 55018 від 09.06.2025 року, складеної державним виконавцем, заборгованість за виконавчим листом № 545/2595/24 від 25.02.2025 року у розмірі 190297,89 грн. нарахована за період з червня 2024 року по січень 2025 року включно, з лютого 2025 року вказаний розмір заборгованості не змінювався, а в травні 2025 року з боржника було стягнуто 10533,48 грн., у зв`язку з чим розмір нарахованої заборгованості зменшився до 179764,41 грн (а.с. 11). Відповідно до довідки № 2084/1442 від 14 лютого 2024 року ОСОБА_2 з 01 лютого 2024 року перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 . Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. У частинах 1 та 2 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно із частиною 4 статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. Крім того, статтями 198, 199 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Застосування норм цього Кодексу до відносин щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина встановлені статтею 201 СК України, у відповідності до якої до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу. Частинами 1 та 2 статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) зазначено, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Тобто відповідач зобов`язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів і сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини 1 статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. Часинами 1 та 2 статі 18 ЦПК України встановлено судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Колегія суддів звертає увагу, що обов`язковість судового рішення та відповідальність за його невиконання пов`язана з моментом набрання ним законної сили. Тоді як, відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження рішення суду про стягнення аліментів вступило у законну силу 22 лютого 2025 року. За вказаних обставин безпідставними є вимоги позивачки про стягнення з відповідача пені за прострочення сплати аліментів у період з 19 червня 2024 року по 22 лютого 2025 року. При цьому, посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач був обізнаний про надходження до суду позову про стягнення аліментів та мав сплачувати аліменти на утримання дочки, є необґрунтованими оскільки сам факт звернення особи з позовом до суду не породжує обов`язків у відповідача та не є підставою для притягнення відповідача до відповідальності. Надаючи оцінку подальшим подіям суд апеляційної інстанції звертає увагу, що виконавчий лист про стягнення аліментів датований 25 лютого 2025 року, 06 березня 2025 року відкрито виконавче провадження, однак довідка-розрахунок заборгованості зі сплати аліментів складена лише 09 червня 2025 року. Матеріали справи не містять жодних доказів того, що відповідач повідомлявся належним чином про розмір заборгованості та умисно ухилявся від її погашення. Тоді як відповідно до вказаної довідки-розрахунку заборгованість на 30 число поточного місяця за період з лютого по квітень 2025 року дорівнює 0,00 грн, а у травні 2025 року боржником сплачено/ стягнуто виконавцем 10533 грн. 48 коп. Аналізуючи зазначене, враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність вини ОСОБА_2 у простроченні сплати аліментів та відсутності визначених ст. 196 СК України підстав для покладення на нього відповідальності у вигляді стягнення неустойки (пені) за спірний період часу. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи. Рішення суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Зважаючи на наведене апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється при розгляді цієї апеляційної скарги. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382-384, 389 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 13 серпня 2025 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 16 грудня 2025 року Головуючий суддя О.В. Чумак Судді Ю.В. Дряниця Л.І. Пилипчук