Постанова 4823 № 748/1530/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 10 березня 2021 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 748/1530/20 Головуючий у першій інстанції - Меженнікова С. П. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/306/21 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бечка Є.М., суддів - Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 03 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення по сплаті аліментів, дата та місце складання повного тексту рішення: 11 грудня 2020 року, м.Чернігів, В С Т А Н О В И В: У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 пені за прострочення сплати аліментів у сумі 9576 грн 67 коп. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 04 березня 2020 року з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1300 грн щомісячно, починаючи з 20 листопада 2019 року і до досягнення дитиною повноліття. Станом на 01 липня 2020 року виник борг по аліментах в сумі 9576 грн 67 коп. Відповідно до розрахунку позивачки, сума пені за прострочення сплати аліментів становить 14798 грн 00 коп. Але в силу приписів ч.1 ст. 196 СК України максимальний розмір пені обмежується 100 % заборгованості, тому просить стягнути з відповідача на її користь пеню у розмірі суми боргу. Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 26 травня 2020 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 . Суд першої інстанції виходив з того, що рішення суду про стягнення аліментів набрало законної сили 07 квітня 2020 року, виконавчий документ видано позивачці 19 червня 2020 року, відкрито виконавче провадження 02 липня 2020 року. Розраховуючи пеню за несвоєчасну сплату аліментів, позивачка розраховує її за період з 20 листопада 2019 року по 01 липень 2020 року, тобто до набрання рішенням законної сили і відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду. В даному випадку, відсутня вина відповідача по несплаті аліментів у визначеній сумі за пред`явлений період. Не погоджуючись з вказаним рішення ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість та невідповідність обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, заявлені в суді першої інстанції в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що висновок суду першої інстанції не підкріплений доказами та суперечливий зважаючи на обов`язок добровільного виконання рішення суду, який виник у відповідача з 07 квітня 2020 року і примусове виконання рішення суду, а також відкриття виконавчого провадження ніяким чином не впливає на вину відповідача щодо несплати аліментів. Також, на думку позивачки, суд не врахував, що обов`язок сплати аліментів за один місяць підлягає виконанню до набрання рішенням суду законної сили. Згідно приписів ч.1 ст.369 ЦПК України, справа за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 03 грудня 2020 року, розглядається судом апеляційної інстанції без виклику учасників справи. Учасники справи повідомлялись про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення (виклику) сторін, у встановленому законом порядку. Відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Відповідно до ст.263 ЦПК України передбачено, що рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Даним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що сторони перебували в шлюбі від якого мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4). Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 04 березня 2020 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі 1300 грн щомісячно, починаючи з 20 листопада 2019 року (а.с.10-12). Постановою головного державного виконавця Міжрайонного відділу ДВС по Куликівському та Чернігівському районах від 02 липня 2020 року відкрито виконавче провадження по виконавчому листу №2/748/284/20 від 19 червня 2020 року, виданого Чернігівським районним судом Чернігівської області про стягнення з ОСОБА_4 аліментів на утримання дитини. Рішення судE набрало законної сили 07 квітня 2020 року ( а.с.46 зворот). Відповідно до довідки-розрахунку, проведеного державним виконавцем, станом на 01 липня 2020 року заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів становила 9576 грн 67 коп. (а.с.5). Станом на 01 грудня 2020 року відповідачем сплачено аліментів на загальну суму 10876 грн 70 коп. В зв`язку з надходження 01 грудня 2020 року заяви від ОСОБА_1 про не отримання нею аліментів, які надсилалися ОСОБА_2 поштовим переказом в червні та липні 2020 року на загальну суму 5200 грн, державним виконавцем включено дану суму до заборгованості по аліментах, вказавши, що станом на 01 грудня 2020 року ОСОБА_2 має заборгованість по аліментах в сумі 5199 грн 97 коп., яка утворилася за період з 20 листопада 2020 року по квітень 2020 року. Дані обставини підтверджуються документами, які надійшли з Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Куликівському та Чернігівському районах (а.с.58-60). Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів. Ухиленням від сплати аліментів необхідно вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо). Згідно з статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин. Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України). Згідно зі статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин. Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України). Системне тлумачення вказаних норм дає підстави дійти висновку, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то у платника аліментів відсутня вина у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів. Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19, провадження № 61-16670св19. Вирішуючи спір, суд першої інстанції вірно врахував, що нарахування пені неможливо здійснювати до моменту набрання рішенням про стягнення аліментів законної сили, оскільки прострочення боржника не наступило з огляду на відсутність чітко визначеної суми стягнення у цей період, а зважаючи, що рішення суду набрало законної сили 07 квітня 2020 року, виконавчий документ видано позивачці 19 червня 2020 року, виконавче провадження відкрито 02 липня 2020 року, суд вірно відмовив у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги, що висновок суду першої інстанції не підкріплений доказами та суперечливий зважаючи на обов`язок добровільного виконання рішення суду, який виник у відповідача з 07 квітня 2020 року і примусове виконання рішення суду, а також відкриття виконавчого провадження ніяким чином не впливає на вину відповідача щодо несплати аліментів, не заслуговують на увагу з вищезазначених підстав. Безпідставними є посилання позивачки, що обов`язок сплати аліментів за один місяць підлягає виконанню до набрання рішенням суду законної сили. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін. Керуючись ст. 367, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 03 грудня 2020 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий: Судді: