Постанова Київський апеляційний суд № 359/11938/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 359/11938/21 Головуючий у 1 інстанції: Муранова-Лесів І. В. Провадження №22-ц/824/848/2024 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р. 01 лютого 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільний справ: головуючого Гаращенка Д.Р. суддів Олійника В.І., Сушко Л.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 січня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,- ВСТАНОВИВ У листопаді 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 19 червня 2019 року було стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача аліменти на її утримання та аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 . У Ніжинському відділі державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) відкрито виконавче провадження НОМЕР_4, і станом на 31.08.2021 відповідач має заборгованість зі сплати аліментів у сумі 26400 гривень на утримання ОСОБА_4 та 52800 гривень на утримання доньки ОСОБА_3 , а всього на загальну суму 79200 гривень. Зазначає, що з урахуванням вимог ст.196 СК України та правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №572/1762/15-ц розрахований розмір пені становить 198524 гривень та підлягає стягненню з відповідача в межах загальної суми заборгованості по аліментам. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 січня 2023 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , пеню за прострочення сплати аліментів у загальному розмірі 79200 гривень (сімдесят дев`ять тисяч двісті гривень). Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 908 гривень (дев`ятсот вісім гривень). Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 15 травня 2023 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 січня 2023 року та зменшити суму пені за прострочення сплати аліментів з 79200 грн до 10000 грн. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що у зв`язку з проходженням військової служби не зміг повноцінно скористатись своїми права, оскільки проходить її не за місцем проживання. Вказує, що направив до суду заяву про розгляд справи без його участі та виклав у ній свої заперечення проти позовних вимог ОСОБА_2 , однак суд першої інстанції їх до уваги не прийняв. Зазначає, що у Ніжинському МРВ ДВС перебуває два виконавчих провадження по виконанню рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 листопада 2019 року про стягнення з нього аліментів, про яке він дізнався лише в кінці лютого 2020 року. Посилається, що на той момент не мав необхідної суми аби погасити заборгованість. Просить прийняти до уваги суду, що не умисно ухилявся від сплати аліментів, а не міг їх сплачувати у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем. Наразі перебуває на військовій службі та отримує нормальну заробітну плату, з якої максимально швидко намагається погасити заборгованість. На підтвердження вказаного до апеляційної скарги долучив копію листа Ніжинського ВДВС, який підтверджує, що всю заборгованість, разом з нарахованими штрафами по виконавчому провадженню НОМЕР_5 (стягнення аліментів на ОСОБА_2 ) погашено повністю, а по виконавчому провадженню НОМЕР_4 (стягнення аліментів на ОСОБА_3 ), станом на травень 2023 року залишилось 30887,79 грн заборгованості. Також зазначає, що має ще одну доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 30 вересня 2015 року з ОСОБА_1 на її утримання було стягнуто частину його заробітку, копія рішення знаходиться в матеріалах справи. Крім того, 10 грудня 2022 року відповідач одружився з ОСОБА_6 і ІНФОРМАЦІЯ_2 в них народився син ОСОБА_7 , який знаходиться на його утриманні. 01 листопада 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив адвоката Спаського А.Ю. - представника ОСОБА_2 , в якому він просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вказує, що рішення суду першої інстанції ухвалено на підставі повного дослідження наявних в матеріалів справи та відповідно до діючого законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Пунктом 1 частини 4 статті 274 ЦПК України передбачено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім, зокрема, спорів про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. Згідно з пунктами 3, 4 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); справи про розірвання шлюбу. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вказане, розгляд справи здійснювався без виклику сторін у порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлені та підтверджуються матеріалами справи наступні обставини. ОСОБА_1 та ОСОБА_8 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають спільну доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 листопада 2019 року у цивільній справі №359/5470/19 було частково задоволено позов ОСОБА_8 та стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 2000 гривень щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду, а саме з 19 червня 2019 року, до дня досягнення дитиною повноліття. Також вказаним рішенням стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 аліменти на її утримання у розмірі 1000 гривень щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду, з 19 червня 2019 року до дня досягнення дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.6-8). 19 червня 2021 року позивач зареєструвала шлюбу з ОСОБА_9 та змінила прізвище на - ОСОБА_10 , що підтверджується копіює свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_1 (а.с.9). Згідно з інформацією Ніжинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), лист від 21.09.2021 №48707, у вказаному відділі перебуває виконавче провадження НОМЕР_5 від 11.12.2019 з виконання виконавчого листа №2/359/2139/2019 від 22.11.2019 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 на її утримання, до досягнення дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , трирічного віку, та станом на 31.08.2021 за боржником ОСОБА_1 склався борг в сумі 26400 грн. 00 коп.(а.с.10). Наявність боргу також підтверджується долученим до листа розрахунком заборгованості по аліментах старшого державного виконавця Лисенко О.С. (а.с.11). Згідно з інформацією Ніжинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), лист від 21.09.2021 №48703, у вказаному відділі перебуває виконавче провадження НОМЕР_4 від 22.11.2019 з виконання виконавчого листа №2/359/2139/2019 від 22.11.2019 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та станом на 31.08.2021 за боржником ОСОБА_1 склався борг в сумі 52800 грн. 00 коп.(а.с.12). Наявність боргу також підтверджується долученим до листа розрахунком заборгованості по аліментах старшого державного виконавця Лисенко О.С. (а.с.13). Згідно з листом державного виконавця Ніжинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Лисенко О.С. від 07.11.2022 №54823 та долученими до відповіді розрахунками (а.с.65,66,67) встановлено, що за вказаний в розрахунках з червня 2019 по 24 вересня 2021 року оплата аліментів платником аліментів не здійснювалася, заборгованість відповідача по аліментах станом на 24.09.2021 року становить: 27200,00 грн. та 58800,00 грн. відповідно. Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем у добровільному порядку не вживалися заходи щодо сплати аліментів у визначеному судом розмірі, а отже зазначена вище заборгованість по аліментам виникла з вини відповідача, який не мав об`єктивних перешкод для своєчасної сплати аліментів. Доказів протилежного суду надано не було, а тому суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені, у зв`язку з простроченням аліментів підлягають задоволенню - в межах фактичного розміру заборгованості з аліментів, що існував на момент звернення з позовом до суду, тобто у розмірі 79200 грн. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з таких підстав. Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону ухвалене у справі судове рішення не відповідає. За загальним правилом, встановленим у статтях 89, 264 ЦПК України обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Тобто, саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами та витребувані у передбаченому законом порядку докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів. Вирішуючи позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за несплату аліментів, колегія суддів вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отримувати своєчасно необхідний і достатній розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку. Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття. Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України). Відповідно до положень статті 124, пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Вказане є складовою права на справедливий суд та однією із процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначене конституційне положення кореспондується та відображено у частині першій статті 18 ЦПК України. З аналізу наведених правових норм можна дійти висновку, що відповідач зобов`язаний матеріально утримувати спільних з позивачем дітей в обсязі не меншому, ніж це визначено рішення суду, яке набрало законної сили, а також створювати необхідні передумови для розвитку і забезпечення організації їх життя нарівні з позивачем. Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Зазначений висновок підтверджується і наявністю відповідальності за ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків, як передбачено у частині четвертій статті 155 СК України. Абзацом першим частини першої статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області було ухвалено 23 січня 2023 року. Згідно з інформацією вказаною у розрахунку заборгованості по аліментам за виконавчим провадження НОМЕР_5 від 31 травня 2023 року у грудні 2022 року була повністю погашена заборгованість на утримання ОСОБА_8 , до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , трирічного віку (а.с. 89). Згідно з інформацією вказаною у розрахунку заборгованості по аліментам за виконавчим провадження НОМЕР_4 від 31 травня 2023 року у січні 2023 року сукупний розмір заборгованості складав 49 699,34 грн на утримання дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 90). Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів. Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо). Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин. Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України). Згідно зі статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин. Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Аналіз статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Водночас особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України). Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 грудня 2020 року у справі № 278/725/20 (провадження № 61-690св21). Тлумачення вказаних норм свідчить, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів. Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Враховуючи встановлені фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, та наведені вище норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що вина ОСОБА_1 у простроченні сплати аліментів об`єктивно наявна та вбачається з матеріалів справи, оскільки останній знав про існування, як судового рішення про стягнення з нього на користь позивача аліментів на утримання її та їх доньки, так і виконавчого провадження з приводу стягнення з нього аліментів, а також нерегулярно здійснював платежі в рахунок погашення боргу по аліментам. Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається саме на боржника,. З матеріалів справи вбачається, що протягом всього спірного періоду з червня 2019 року по січень 2023 року включно ОСОБА_1 несвоєчасно та не повному обсязі здійснював сплату аліментів на користь ОСОБА_2 , внаслідок чого утворилася сума боргу по щомісячним платежам. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, та дійшла висновку, що пеня за прострочення сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року в справі № 569/14819/19 (провадження № 61-1586св20) зазначено, що правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) та від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18). Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Колегія суддів враховує, що застосування норм права, оцінка доказів є саме прерогативою суду. У цій категорії справ розмір заборгованості по пені має визначатись відповідно до наданих доказів та вимог закону. При цьому суд не позбавлений права і зобов`язаний при наявності заборгованості по аліментах стягнути ту суму, яка є для суду доведеною, а не взагалі відмовляти у позові. Подібний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 204/2217/16-ц (провадження 61-47244св18). Як визначено в абзаці першому частини першої статті 196 СК України за будь-яких обставин розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів не може перевищувати 100 % заборгованості. Судовим розглядом встановлено, що відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 30 травня 2023 року загальний розмір заборгованості відповідача по сплаті аліментів на користь позивача станом на січень 2023 року складав 49699,34 грн. ОСОБА_1 під час перегляду справи в апеляційному порядку не заперечував проти стягнення з нього суми пені у розмірі 10000 грн за прострочення сплати аліментів на доньку. Враховуючи, що з вини відповідача, який був зобов`язаний щомісячно сплачувати аліменти на утримання малолітніх дітей за рішенням суду та допустив невиправдану бездіяльність при виконання зазначеного батьківського обов`язку, виникла заборгованість по сплаті аліментів, колегія суддів, з огляду на вказані вище обставини, дійшла висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойки (пені), передбаченої статтею 196 СК України, за заявлений позивачем період із червня 2019 року по січень 2023 року у розмірі 49699,34 грн, що становить 100 % розміру заборгованості по сплаті аліментів відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, проведеного старшим державним виконавцем Ніжинського відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 30 травня 2023 року. Згідно із пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин рішення суду першої інстанції не відповідає матеріалам справи, ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а відтак відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 січня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов ОСОБА_2 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП- НОМЕР_3 ), пеню за прострочення сплати аліментів у загальному розмірі 49699 (сорок дев`ять тисяч шістсот дев`яносто дев`ять) гривень 34 коп. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір на користь держави в сумі 908 гривень (дев`ятсот вісім гривень). В іншій частині позовних вимог залишити без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий Д.Р. Гаращенко Судді В.І. Олійник Л.П. Сушко