Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/7116/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "18" грудня 2025 р. Справа № 910/7116/24 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Сибіги О.М. суддів: Тищенко О.В. Гончарова С.А. секретар судового засідання: Михайленко С.О. за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 18.12.2025 Розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Беквард Плюс на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2025 повний текст рішення складено 05.08.2025 у справі № 910/7116/24 (суддя Мудрий С.М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Беквард Плюс до Комунального підприємства Київтранспарксервіс про визнання недійсним одностороннього правочину, - ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю Беквард Плюс (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства Київтранспарксервіс (відповідач) про визнання недійсним оформленого письмовим повідомленням від 24.05.2024 № 053/05-2082 одностороннього правочину Комунального підприємства Київтранспарксервіс про дострокове розірвання в односторонньому порядку з 16.05.2024 договору від 20.04.2022 № ДНП-2022-04/01 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування. Позовні вимоги мотивовано тим, що зміст оспорюваного одностороннього правочину про розірвання договору від 20.04.2022, який за своєю правовою природою є договором найму, не відповідає умовам п. 7.6. договору у редакції протоколу узгодження розбіжностей від 20.04.2022, суперечить приписам ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України та встановленому ст. 188 цього Кодексу загальному порядку розірвання договорів, а тому підлягає визнанню недійсним відповідно до ст. 203, 215 Цивільного кодексу України. Короткий зміст судових рішень та мотиви їх прийняття Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.08.2024 у справі № 910/7116/24 позов задоволено повністю. Визнано недійсним односторонній правочин Комунального підприємства Київтранспарксервіс, оформлений письмовим повідомленням від 24.05.2024 № 053/05-2082, про дострокове розірвання в односторонньому порядку з 16.05.2024 договору від 20.04.2022 № ДНП-2022-04/01 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю Беквард Плюс. Стягнуто з Комунального підприємства Київтранспарксервіс на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Беквард Плюс 3028,00 грн. судового збору та 15 000,00 грн. витрат на правову допомогу. В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що договір від 20.04.2022 за своєю правовою природою є договором найму, за умовами п. 7.6. якого у редакції протоколу узгодження розбіжностей не передбачено права сторін на дострокове одностороннє розірвання договору, тому відповідач мав дотримуватися положень ст. 291 ГК України та порядку розірвання, встановленого ст. 188 цього Кодексу, разом з тим вчинений відповідачем односторонній правочин суперечить цим нормам господарського законодавства, що свідчить про наявність підстав для визнання його недійсним за приписами ст.ст. 203, 215 ЦК України. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що наданий позивачем оригінал протоколу узгодження розбіжностей, підписаний сторонами та скріплений їх печатками, з урахуванням пояснень заяви свідка в.о. директора відповідача, свідчить про узгодження зі сторони Комунального підприємства розбіжностей до договору від 20.04.2022, у тому числі в частині, що стосується підстав для розірвання договору. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 апеляційну скаргу Комунального підприємства Київтранспарксервіс залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2024 у справі № 910/7116/24 - без змін. Постановою Верховного Суду від 15.04.2025 касаційну скаргу Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2024 у справі № 910/7116/24 задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2024 у справі № 910/7116/24 скасовано, справу № 910/7116/24 передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Направляючи справу № 910/7116/24 на новий розгляд Верховний Суд виходив з того, що суди попередніх інстанцій: не надали належної кваліфікації правовій природі спірного правочину з урахуванням правового висновку об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 15.03.2024 у справі № 910/1248/23; не дослідили належним чином та не надали в порядку статті 86 ГПК України оцінки зміненому договору на предмет відповідності приписам спеціального закону та, як наслідок, керуючись принципом "суд знає закони", не перевірили наявності/відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин частин 1, 3 статті 203, частини 2 статті 215 ЦК України. За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову є передчасними. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2025 у справі № 910/7116/24 у позові відмовлено повністю. В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що оскільки сторонами не було дотримано вимоги частини 3 статті 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" про нотаріальне посвідчення правочину в частині строку дії договору, протокол узгодження розбіжностей від 20.04.2022 є недійсним у силу закону, тобто є нікчемним, в цілому (всі умови). Таким чином, на момент вчинення одностороннього правочину шляхом направлення Комунальним підприємством листа від 24.05.2024 № 053/05-2082, підпункт 7.6.2. пункту 7.6. у первинній редакції договору № ДНП-2022-04/01 від 20.04.2022 був дійсним та не був виключений протоколом узгодження розбіжностей від 20.04.2022 у зв`язку з його нікчемністю. За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено, а судом не встановлено наявності підстав, з якими закон пов`язує визнання оскаржуваного правочину недійсним. Короткий зміст вимог апеляційної скарги на рішення та узагальнення її доводів Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2025 у справі № 910/7116/24, 22.08.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю Беквард Плюс звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2025 у справі № 910/7116/24 та прийняти нове, яким позов задовольнити. Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції судом неправильно застосовано норми матеріального права та не з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що (1) така істотна умова договору, як строк, визначена в п. 7.2. договору, згідно з яким строк дії договору становить 1096 календарних днів від дати підписання акту приймання-передачі стороною-1 в експлуатацію стороні-2 майданчика для паркування (п. 7.2.), тобто з 02.05.2023; вказаний договір є чинним, не є нікчемним та не визнаний недійсним в установленому законом порядку; (2) внаслідок нікчемності протоколу узгодження розбіжностей до договору щодо визначення строку дії договору тривалістю 2190 календарних днів, не відбулося внесення змін до договору; така істотна умова договору, як строк, залишилася в первісній редакції договору тривалістю 1096 календарних днів. Судом першої інстанції неправильно застосовано ст. 217 Цивільного кодексу України, згідно з якою недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Внаслідок нікчемності окремої частини протоколу узгодження розбіжностей до договору в частині внесення змін щодо строку з 1096 до 2190 календарних днів, така істотна умова договору як строк залишилася в договорі (1096 календарних днів), де вказаним строком визначено межі існування договірних зобов`язань у часі та забезпечено їх правову визначеність, а договір не втратив свою юридичну силу. Інші частини протоколу узгодження розбіжностей до договору могли бути укладені та вони не є нікчемними в силу вимог закону. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2025 матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Беквард Плюс у справі № 910/7116/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Гончаров С.А., Тищенко О.В. 29.08.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали господарської справи № 910/7116/24. 18.09.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали господарської справи № 910/7116/24. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Беквард Плюс на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2025 у справі № 910/7116/24 залишено без руху та надано строк на усунення недоліків апеляційної скарги. 03.10.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю Беквард Плюс звернулось до Північного апеляційного господарського суду з заявою про усунення недоліків. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/7116/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Беквард Плюс на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2025 та призначено розгляд справи на 06.11.2025. 17.10.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Комунального підприємства Київтранспарксервіс надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що відповідачем дотримано визначений у п. 7.6.2. договору від 20.04.2022 № ДНП-2022-04/01 порядок його розірвання, тому підстави для визнання недійсним одностороннього правочину Комунального підприємства Київтранспарксервіс про дострокове розірвання в односторонньому порядку з 16.05.2024 від 20.04.2022 № ДНП-2022-04/01 відсутні. Судове засідання 06.11.2025 не відбулось у зв`язку з перебуванням суддів Тищенко О.В. та Гончарова С.А. у відпустці. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 розгляд справи призначено на 20.11.2025. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2025 розгляд справи відкладено на 18.12.2025. Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Беквард Плюс слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2025 у справі № 910/7116/24 без змін, з наступних підстав. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, 20.04.2022 між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» (надалі- позивач, сторона-1) в особі в.о. директора Опришка В.А. та Товариством з обмеженою відповідальністю Беквард Плюс (надалі відповідач, сторона-2) укладено договір № ДНП-2022-04/01 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого сторона-1 передає за плату стороні-2 для експлуатації, утримання та облаштування майданчик для паркування транспортних засобів, що включає 283 місця для платного паркування транспортних засобів, а також 32 спеціальних місця для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів. Строк дії договору становить 1096 календарних днів від дати підписання акта приймання-передачі (п. 7.2. договору). Відповідно до п. 2.1. договору сторона-1 здійснює моніторинг та обстеження майданчика для паркування (пп. 2.1.2. договору); має право безперешкодного доступу на майданчик для паркування для здійснення моніторингу та обстеження території в будь-який момент без попереднього повідомлення сторони-2, при цьому сторона-1 зобов`язується не перешкоджати господарській діяльності сторони-2 (пп. 2.1.3. договору). Згідно з п. 2.2. договору сторона-2 за власні кошти здійснює облаштування та обладнання майданчика для паркування згідно з Правилами паркування (дорожніми знаками, дорожньою розміткою, шлагбаумом, приміщення для охорони, огорожею тощо) відповідно до схеми організації дорожнього руху (пп. 2.2.2. договору). За умовами п. 3.1., 3.2. договору майданчик для паркування вважається переданим в експлуатацію стороні-2 з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію. Акт приймання-передачі майданчика в експлуатацію має бути підписаний сторонами з моменту погодження схеми організації дорожнього руху у встановленому порядку відповідно до Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051, але не пізніше ніж через п`ять робочих днів з моменту затвердження. Пунктом 3.5. договору визначено, що за результатами проведення моніторингу (обстеження) території майданчика для паркування у випадку виявлення порушень умов договору сторона-1 складає про це акт, який надсилає стороні-2. Виявлені порушення мають бути усунуті стороною-2 у п`ятнадцятиденний термін від дати направлення акта, про що сторона-2 повинна повідомити сторону-1 до закінчення цього строку. Відповідно до п. 7.6. договору сторона-1 має право на дострокове розірвання договору в односторонньому порядку, зокрема, у випадках: (пп. 7.6.1.) виявлення порушень умов договору вперше не раніше ніж на двадцятий день від дати направлення акта відповідно до п. 3.5, якщо сторона-2 повідомила сторону-1 про усунення порушень у визначеному договором порядку; (пп. 7.6.2.) повторного виявлення порушень умов договору в будь-який момент після повторного виявлення порушення незалежно від того, чи усунуте воно стороною-2. Згідно з п. 7.8. договору у випадку дострокового розірвання договору з підстави, визначеної, зокрема, у пп. 7.6.2., сторона-1 направляє стороні-2 письмове повідомлення про розірвання. У такому випадку договір вважається розірваним з дати, зазначеної в повідомленні. Відповідно до п. 7.12. договору сторона-2 має право на розірвання договору в односторонньому порядку незалежно від наявності порушення його умов стороною-1 за умови письмового повідомлення сторони-1 про розірвання не пізніше ніж за тридцять календарних днів до запланованої дати розірвання договору. 20.04.2022 між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» в особі в.о. директора Опришка В.А. та Товариством з обмеженою відповідальністю Беквард Плюс підписано протокол узгодження розбіжностей до договору, яким викладено в редакції сторони-2, зокрема, такі підпункти, пункти договору: (пп. 2.1.2.) сторона-1 здійснює моніторинг та обстеження майданчика для паркування за попередньою згодою сторони-2; (пп. 2.1.3.) сторона-1 за попередньою згодою сторони-2 має право доступу на майданчик для паркування для здійснення моніторингу та обстеження території. Здійснює моніторинг та обстеження території майданчика для паркування. Виявлення за результатами моніторингу та обстеження території майданчику для паркування кількості автомобілів, які не відповідають схемі організації дорожнього руху, є підставою для винесення стороні-2 попередження про усунення виявлених недоліків або змін до зазначеної схеми; (пп. 2.2.2.) сторона-2 за власні кошти здійснює облаштування та обладнання майданчика для паркування згідно з Правилами паркування (дорожніми знаками, дорожньою розміткою, шлагбаумом, приміщення для охорони, огорожею, зарядними станціями для електромобілів, критими місцями для паркування, іншими об`єктами дорожнього сервісу тощо) в будь-який момент; (п. 3.2.) акт приймання-передачі майданчика в експлуатацію має бути підписаний з моменту отримання стороною-2 усіх дозвільних документів для здійснення діяльності та приведення майданчика у відповідність всіх норм законодавства; (п. 7.2.) строк дії договору становить 2190 календарних днів від дати підписання акта приймання-передачі стороною-1 в експлуатацію стороні-2 майданчика для паркування; (п. 7.6.) договір може бути припинений у таких випадках: - якщо сторона-2 не здійснила оплати в повному обсязі і таке порушення триває понад п`ять місяців поспіль (пп. 7.6.1.); - знищення майданчика для паркування, що знаходиться в користуванні (пп. 7.6.2.); - достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду (пп. 7.6.3.); - в інших випадках, передбачених законом (пп. 7.4.4.). При цьому, пп. 7.6.1., 7.6.2., п. 7.6., 7.8., 7.13. сторони узгодили виключити з первісного тексту договору. Зі змісту протоколу узгодження розбіжностей вбачається, що він містить відомості про складення його у двох примірниках по одному кожній зі сторін і визнання його невід`ємною частиною договору від 20.04.2022. 02.05.2023 між позивачем та відповідачем складено та підписано акт приймання-передачі паркувального майданчика. 27.02.2024 Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» складено акт обстеження майданчика для паркування, в якому зафіксовано на паркувальному майданчику визначення 315 м/м при фактичному розташуванні 340 м/м; відсутність покриття, відведених місць для людей з інвалідністю зі встановленням інформаційних табличок. На підставі вказаного акту обстеження майданчика для паркування ТОВ Беквард Плюс направлено лист від 04.03.2024 № 053/05-788 про усунення виявлених порушень та приведення паркувального майданчика у відповідність до схеми організації дорожнього руху та умов договору. У відповідь на цей лист ТОВ Беквард Плюс листом від 18.08.2024 № 13 з посиланням, зокрема, на підп. 2.1.2. договору у редакції протоколу узгодження розбіжностей, повідомило, що Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» не попереджало про проведення будь-яких перевірок на майданчику для паркування, а тому діяло всупереч умовам договору. 14.03.2024 Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» повторно здійснено обстеження майданчика для паркування, про що складено акт обстеження, в якому зафіксовано відсутність місць для людей з інвалідністю зі встановленням інформаційних табличок, дорожніх знаків, розмітки, покриття, зберігання на місцевості демонтованих ларьків (МАФІВ) і вантажних контейнерів та визначення 315 м/м при фактичній можливості розташування 376 м/м. Про виявлені порушення та необхідність їх усунення ТОВ Беквард Плюс було повідомлено листом від 20.03.2024 № 053/05-1054. Листом від 01.04.2024 № 03 ТОВ Беквард Плюс повторно з посиланням, зокрема, на пп. 2.1.2. договору у редакції протоколу узгодження розбіжностей, повідомило, що Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» не попереджало про проведення будь-яких перевірок на майданчику для паркування, а тому діяло всупереч умовам договору, а також заперечило проти розрахунку кількості паркомісць на майданчику. Листом від 24.05.2024 № 053/05-2082 Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» на підставі п. 7.6., пп. 7.6.2. договору в первісній редакції повідомило ТОВ Беквард Плюс про дострокове розірвання договору від 20.04.2022 в односторонньому порядку з 16.05.2024, зобов`язання звільнити майданчик до 31.05.2024, необхідність з`явитися до підприємства для підписання акта повернення з експлуатації майданчика для паркування. Враховуючи підписаний сторонами протокол узгодження розбіжностей, яким сторони зміст п. 7.6. договору виклали в іншій редакції, а пп. 7.6.2., п. 7.8. виключили, ТОВ Беквард Плюс не погодилося з наявністю у Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» права на дострокове розірвання договору від 20.04.2022 в односторонньому порядку за попереднього повідомлення, в тому числі з підстав, виявлених під час обстеження порушень, що стало причиною звернення до суду з цим позовом. Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.08.2024 у справі № 910/7116/24 позов задоволено повністю. Визнано недійсним односторонній правочин Комунального підприємства Київтранспарксервіс, оформлений письмовим повідомленням від 24.05.2024 № 053/05-2082, про дострокове розірвання в односторонньому порядку з 16.05.2024 договору від 20.04.2022 № ДНП-2022-04/01 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю Беквард Плюс. Стягнуто з Комунального підприємства Київтранспарксервіс на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Беквард Плюс 3028,00 грн. судового збору та 15 000,00 грн. витрат на правову допомогу. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 апеляційну скаргу Комунального підприємства Київтранспарксервіс залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2024 у справі № 910/7116/24 - без змін. Постановою Верховного Суду від 15.04.2025 касаційну скаргу Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2024 у справі № 910/7116/24 задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2024 у справі № 910/7116/24 скасовано, справу № 910/7116/24 передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2025 у справі № 910/7116/24 у позові відмовлено повністю. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Предметом позовних вимог є визнання недійсним одностороннього правочину про дострокове розірвання в односторонньому порядку договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 20.04.2022 № ДНП-2022-04/01. Цивільні права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі договору № ДНП-2022-04/01 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 20.04.2022, який за своєю правовою природою є договором найму комунального майна (паркувального майданчика). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.03.2024 у справі № 910/1248/23. Правовою підставою, що зумовлює визнання недійсним одностороннього правочину, оформленого письмовим повідомленням від 24.05.2024 № 053/05-2082, позивачем визначено ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України. Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України (тут і надалі в редакції чинній станом на день ухвалення оскаржуваного судового рішення) договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Згідно зі ст. 783 Цивільного кодексу України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму: 1) наймач володіє та/або користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у володіння та/або користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов`язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача. Порядок зміни та розірвання господарських договорів, визначений статтею 188 Господарського кодексу України, за умовами якої зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України). Відповідно до ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Частиною третьою статті 188 Господарського кодексу України унормовано, що сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. За змістом ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду (ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України). З системного аналізу наведених норм чинного законодавства слідує, що договір може бути розірвано в односторонньому порядку, якщо це передбачено самим договором або законом. Відповідно до пп. 7.6.2. п. 7.6. договору сторона-1 (відповідач) має право на дострокове розірвання договору в односторонньому порядку у випадку повторного виявлення порушень умов договору - в будь-який момент після повторного виявлення порушення незалежно від того, чи усунуте воно стороною-2 (позивачем). Судом встановлено, що у листі від 24.05.2024 № 053/05-2082 Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс", з посиланням на пп. 7.6.2. договору повідомило ТОВ Беквард Плюс про дострокове розірвання договору від 20.04.2022 № ДНП-2022-04/01 в односторонньому порядку з 16.05.2024, необхідність звільнити паркувальний майданчик до 31.05.2024 та з`явитися до підприємства для підписання акту повернення з експлуатації майданчика для паркування. Зі змісту вказано листа слідує, що підставою дострокового розірвання договору від 20.04.2022 № ДНП-2022-04/01 в односторонньому порядку стало те, що 10.05.2024 співробітниками КП "Київтраспарксервіс" здійснено повторний виїзд та обстеження майданчика для паркування. Під час обстеження встановлено, що раніше виявлені порушення не усунені. Виявлені недоліки зафіксовані відповідним актом обстеження. Однак, за доводами позивача, з огляду на підписаний сторонами протокол узгодження розбіжностей, згідно з яким сторони зміст п. 7.6. договору виклали в іншій редакції, а пп. 7.6.2., п. 7.8. - виключили, ТОВ Беквард Плюс не погодилося з наявністю у Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» права на дострокове розірвання договору від 20.04.2022 № ДНП-2022-04/01 в односторонньому порядку за попереднього повідомлення, в тому числі з підстав, виявлених під час обстеження порушень. За вказаних обставин, позивач просить визнати недійсним оформлений письмовим повідомленням від 24.05.2024 № 053/05-2082 односторонній правочин Комунального підприємства Київтранспарксервіс про дострокове розірвання в односторонньому порядку з 16.05.2024 договору від 20.04.2022 № ДНП-2022-04/01 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування. В свою чергу, відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що КП «Київтранспарксервіс» дотримано визначений у п. 7.6.2. договору від 20.04.2022 № ДНП-2022-04/01 порядок його розірвання, тому підстави для визнання недійсним одностороннього правочину Комунального підприємства Київтранспарксервіс про дострокове розірвання в односторонньому порядку з 16.05.2024 від 20.04.2022 № ДНП-2022-04/01 відсутні. Як зазначалося судом, укладений між сторонами договір від 20.04.2022 № ДНП-2022-04/01 за своєю правовою природою є договором найму комунального майна (паркувального майданчика). Відповідно до частини першої статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з п. 9.2. договору додаткові угоди та усі додатки до цього правочину є його невід`ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вини викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками. Правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані, зокрема, з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, передачею права на експлуатацію такого майна регулюються нормами спеціального закону, який має пріоритетність у застосуванні, а саме - Закону України Про оренду державного та комунального майна (діє з 27.12.2019), який встановлює, зокрема, етапність передачі такого майна в оренду (ст. 5); визначення стартової орендної плати і строку оренди (ст. 9); передачу в оренду майна без проведення аукціону (ст. 15); укладення договору оренди та внесення змін до нього (ст. 16); порядок продовження договору оренди (ст. 18); взаємовідносини щодо прав власності між орендодавцем та орендарем (ст. 23); умови припинення договору оренди та правові наслідки цього (ст. 24, 25). Так, за змістом статті 16 Закону України Про оренду державного та комунального майна договір оренди вчиняється у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню, якщо строк, на який укладається цей договір, перевищує п`ять років. Таким чином, підписуючи протокол узгодження розбіжностей від 20.04.2022 до договору від 20.04.2022 № ДНП-2022-04/01, сторони повинні були керуватися приписами спеціального нормативно-правового акту - Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, чинній станом на 28.04.2023) щодо внесення змін до договору. За змістом частини 3 статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (тут і надалі у редакції, чинній станом на 20.04.2022) строк договору оренди не може становити менше п`яти років, крім випадків, визначених Порядком передачі майна в оренду. Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди підлягає нотаріальному посвідченню, якщо строк, на який укладається цей договір, перевищує п`ять років. Частиною 4 статті 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що особливості визначення умов передачі майна в оренду, в тому числі пам`яток архітектури та містобудування, укладення договорів оренди встановлюються Порядком передачі майна в оренду та представницькими органами місцевого самоврядування щодо комунального майна. Порядком передачі майна в оренду встановлюються особливості внесення змін до умов договорів оренди та підстав для внесення таких змін, зокрема, щодо зміни строку оренди, у разі якщо договір був укладений на строк, менший ніж мінімальний строк оренди, передбачений частиною третьою статті 9 цього Закону. Внесення змін до договору оренди здійснюється з урахуванням установлених цією статтею та Порядком передачі майна в оренду обмежень за згодою сторін до закінчення строку його дії, з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач. Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 "Деякі питання оренди державного та комунального майна" затверджено Порядок передачі в оренду державного та комунального майна (у редакції, чинній станом на 28.04.2023), умовами якого передбачено: пункт 122 - внесення змін до договору оренди здійснюється з урахуванням обмежень, установлених статтею 16 Закону та цим Порядком, за згодою сторін до закінчення строку його дії; пункт 125 - не допускається внесення змін до договору оренди з метою збільшення строку дії договору оренди, крім випадків коли договір був укладений на строк, що становить менш як п`ять років, та з моменту укладення не продовжувався, і заява орендаря стосується збільшення строку оренди з метою приведення його у відповідність із визначеним Законом мінімальним строком. Заява орендаря підлягає задоволенню, якщо право власності на об`єкт оренди зареєстровано за державою (відповідною територіальною громадою) у державному реєстрі речових прав станом на дату заяви орендаря або станом на дату закінчення строку, на який був укладений договір. У разі прийняття рішення про внесення змін до договору з метою приведення його строку у відповідність із мінімальним строком оренди, передбаченим Законом, договір оренди викладається в новій редакції згідно з примірним договором оренди, затвердженим відповідно до частини першої статті 16 Закону, але перебіг строку оренди визначається ретроактивно з дати підписання акта приймання-передачі майна за договором, до якого вносяться зміни шляхом викладення його у новій редакції. Якщо це вимагається законом, договір оренди, викладений у новій редакції, підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації. Отже, у разі внесення змін до договору оренди комунального майна шляхом збільшення строку його дії більше як на 5 років, такий договір оренди викладається в новій редакції згідно з примірним договором оренди та підлягає нотаріальному посвідченню. Судом встановлено, що відповідно до пункту 7.2. договору строк його дії становить 1096 календарних днів від дати підписання акту приймання-передачі стороною-1 в експлуатацію стороні-2 майданчика для паркування. Протоколом узгодження розбіжностей від 20.04.2022 пункт 7.2. договору від 20.04.2022 № ДНП-2022-04/01 викладено у новій редакції: "Строк дії договору становить 2190 календарних днів від дати підписання акту приймання-передачі стороною-1 в експлуатацію стороні-2 майданчика для паркування". Тобто, внаслідок внесених протоколом узгодження розбіжностей від 20.04.2022 змін до пункту 7.2. договору від 20.04.2022 № ДНП-2022-04/01 строк дії договору було збільшено з 3 (трьох) років до 6 (шість) років. За встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що сторонами не було дотримано вищезазначених положень законодавства в частині нотаріального посвідчення правочину та не викладено договір від 20.04.2022 № ДНП-2022-04/01 у новій редакції. Правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору визначені у статті 220 Цивільного кодексу України, згідно з якою у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. Нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного. Нікчемність правочину конструюється за допомогою текстуальної недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах нікчемний, є недійсним. Нікчемний договір є недійсним разом з усіма його умовами та не створює для сторін зобов`язань, що в ньому закріплені. Верховний Суд, зокрема, у постанові від 26.03.2025 у справі № 729/559/21 зазначив, що нікчемний правочин (ч. 2 ст. 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio - "з початку"), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure - "по закону", "у силу закону"). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх. Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio - на підставі своєї посади), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (аналогічний висновок містять постанови, зокрема, від 08.02.2023 у справі № 359/12165/14-ц, від 31.05.2023 у справі № 635/5911/18). При цьому наслідки нікчемності правочину наступають для сторін також у силу вимог закону і суд може їх застосувати з власної ініціативи, що врегульовано частиною п`ятою статті 216 Цивільного кодексу України. Отже, суд має повноваження з власної ініціативи робити висновок про нікчемність договору навіть, якщо жодна із заінтересованих осіб на це не покликається та не вимагає, і такий підхід застосований Верховним Судом у справах № 524/5152/15-ц (постанова 09.12.2019) та № 616/137/16-ц (постанова від 15.03.2018), в якій суд касаційної інстанції, серед іншого, зазначив: "Верховним Судом з`ясовано, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної правової оцінки тому факту, що зазначений договір, про розірвання якого позивач повідомив відповідача, є юридично нікчемним в цілому в силу порушення імперативних вимог щодо його обов`язкового нотаріального посвідчення, хоча судом першої інстанції вірно визначено, що зазначений договір є змішаним договором, який поєднує в собі, в тому числі ознаки договору найму транспортного засобу". Поряд з цим, відповідно до статті 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсність інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Верховний Суд у постанові від 30.11.2022 у справі № 334/7687/21 виснував, що недійсність окремої частини договору не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо буде встановлено, що договір був би укладений сторонами і без включення до нього умов, які визнаються недійсними або є нікчемними. Слід враховувати, що при задоволенні позову про оспорювання окремих умов договору потрібно з`ясовувати, що договір був би укладений сторонами і без включення до нього умов, які визнаються недійсними. Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору. Суд враховує, що строк дії договору є однією з його істотних умов, яка визначає межі існування договірних зобов`язань у часі та забезпечує їх правову визначеність. Відповідно до положень статті 180 Господарського кодексу України договір без узгодження положень щодо строку, втрачає свою юридичну силу, оскільки така умова є невіддільною від сутності договору. З системного аналізу приписів статті 217 Цивільного кодексу України слідує, що недійсність окремої частини договору не тягне за собою недійсності договору в цілому, якщо він може існувати без цієї частини. Проте строк договору як істотна умова не може бути виключений без порушення цілісності правочину. Визнання цієї умови недійсною унеможливлює належне виконання договору, оскільки відсутність визначеності щодо строку призводить до невизначеності обсягу, тривалості та моменту завершення зобов`язань сторін. Правовий висновок щодо застосування статей 215, 217 Цивільного кодексу України в контексті частини третьої статті 180 Господарського кодексу України викладено у постанові Верховного Суду від 30.05.2024 у справі № 916/3015/23 за змістом якого, за умови доведеності недійсності положення угоди, яке є істотною умовою, такий правочин підлягає визнанню недійсним в повному обсязі. У разі визнання недійсним положення договору про строк його дії, враховуючи його значення як істотної умови, слід визнавати недійсним весь договір, що зумовлює за таких обставин і недійсність інших пунктів договору. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.11.2024 у справі № 910/17027/23. Таким чином, оскільки сторонами не було дотримано вимоги частини 3 статті 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" про нотаріальне посвідчення правочину в частині строку дії договору, протокол узгодження розбіжностей від 20.04.2022 є недійсним в силу закону, тобто є нікчемним, в цілому (всі умови). За таких обставин, на момент вчинення одностороннього правочину шляхом направлення Комунальним підприємством Київтранспарксервіс листа від 24.05.2024 № 053/05-2082, підпункт 7.6.2. пункту 7.6. у редакції договору від 20.04.2022 № ДНП-2022-04/01 був дійсним та не був виключений протоколом узгодження розбіжностей від 20.04.2022 у зв`язку з його нікчемністю. Так, відповідно до пп. 7.6.2. п. 7.6. договору сторона-1 (відповідач) має право на дострокове розірвання договору в односторонньому порядку у випадку повторного виявлення порушень умов договору - в будь-який момент після повторного виявлення порушення незалежно від того, чи усунуте воно стороною-2 (позивачем). Як вбачається з матеріалів справи, листами від 04.03.2024 № 053/05-788, від 20.03.2024 № 053/05-1054 КП Київтранспарксервіс неодноразово повідомляло ТОВ "Беквард Плюс" про порушення умов договору від 20.04.2022 № ДНП-2022-04/01 та необхідність усунення таких порушень. До вказаних листів було додано акти обстеження майданчика для паркування, складені 27.02.2024, 14.03.2024, в яких зафіксовано відсутність місць для людей з інвалідністю зі встановленням інформаційних табличок, дорожніх знаків, розмітки, покриття, зберігання на місцевості демонтованих ларьків (МАФІВ) і вантажних контейнерів та визначення 315 м/м при фактичній можливості розташування 376 м/м. Відповідно до п. 7.8. договору у випадку дострокового розірвання договору з підстави, визначеної, зокрема, у підп. 7.6.2., сторона-1 направляє стороні-2 письмове повідомлення про розірвання. У такому випадку договір вважається розірваним з дати, зазначеної в повідомленні. Не усунення виявлених порушень, посилання на які мало місце у листах від 04.03.2024 № 053/05-788, від 20.03.2024 № 053/05-1054 КП Київтранспарксервіс, стало підставою для дострокового розірвання договору від 20.04.2022 № ДНП-2022-04/01 в односторонньому порядку з 16.05.2024 шляхом направлення листа від 24.05.2024 № 053/05-2082. За встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач правомірно розірвав договір від 20.04.2022 № ДНП-2022-04/01 в односторонньому порядку через повторне виявлення порушення позивачем умов договору. Зважаючи на встановлені фактичні обставини, положення законодавства, умови укладеного між сторонами у справі договору, колегія суддів дійшла висновку про законність рішення суду першої інстанції про відмову у позові. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом першої інстанції зібраних у справі доказів, саме тільки посилання скаржника на те, що суд не в повному обсязі дослідив докази та не з`ясував дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів оскаржуване судове рішення. Натомість зміст апеляційної скарги переконливо свідчить про те, що доводи скаржника зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів. На переконання колегії суддів, зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції свідчить про дослідження наявних у справі доказів та встановлення судом обставин, що входять до предмету доказування у цій справі, а доводи скаржника фактично зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судом при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками суду, які покладені в основу оскаржуваного судового рішення у цій справі. Незгода скаржника з рішенням суду першої інстанції або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішенні, не свідчать про його незаконність. За таких обставин, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судом фактичних обставин справи та в межах наведених у апеляційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги та про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги задоволенню не підлягають. Згідно з частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення. В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими. При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи скаржника, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України). Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Отже, в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Беквард Плюс слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2025 у справі № 910/7116/24 залишити без змін. Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Беквард Плюс на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2025 у справі № 910/7116/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2025 у справі № 910/7116/24 - залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.

4. Матеріали справи № 910/7116/24 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 18.12.2025. Головуючий суддя О.М. Сибіга Судді О.В. Тищенко С.А. Гончаров